Синтез традиційних та інноваційних методів у викладанні філологічних дисциплін

Размещено на http://allbest.ru

Військова академія

Синтез традиційних та інноваційних методів у викладанні філологічних дисциплін

Мітькіна Євгенія Миколаївна старший викладач,

Жиздюк Ганна Андріївна заступник начальника

кафедри іноземних мов,

Яблонський Андрій Миколайович

старший викладач кафедри іноземних мов

м. Одеса

Анотація

У статті досліджено традиційні та інноваційні методи навчання під час викладання філологічних дисциплін у закладах вищої освіти (на прикладі іноземної мови) та проаналізовано їхні особливості, переваги та недоліки.

З'ясовано, що наразі актуальними для взаємодії між викладачем і студентами в процесі вивчення іноземної мови є такі традиційні методи навчання: граматико-перекладні, що направлені на розвиток логічного мислення здобувачів освіти за допомогою граматичних вправ (граматико-перекладні й лексико (текстуально)-перекладні); аудіолінгвальний, що реалізується через заучування граматичних та фразеологічних структур мови; аудіовізуальний, що полягає у сприйнятті лексичного матеріалу на слух за допомогою невербальної наочності; мовно-соціокультурний (лінгвістичний та міжкультурний), що розглядає і вивчає мову через призму її культури; репродуктивний ? для швидкого і точного відтворення за зразком навчального матеріалу; метод наукових досліджень для проведення запланованих викладачем досліджень; проблемно-дослідницький, що полягає у вирішенні створеної проблемної ситуації; прямий метод, де головна роль відводиться лексиці в усному спілкуванні.

Досліджено, що найефективніший і найпопулярніший у світі ? комунікативний метод навчання іноземної мови, який є традиційним. Охарактеризовано такі інноваційні методи викладання: інтерактивний ? для спілкування та взаємодії учасників освітнього процесу; проєктний ? в основу покладено значущу ідею здобувача освіти, яка досягається в кінці роботи над проєктом; «мовчазний» ? під час якого використовується міміка та жести; метод перевернутого навчання ? реалізується через взаємодію з електронними ресурсами для самостійного навчання; синквейн-метод для розвитку лексики та інформаційно-комунікаційний ? з використанням соціальних мереж, наприклад, відео TikTok. Автори з'ясували, що інтенсивність та ефективність процесу навчання досягаються лише в результаті раціонального використання різних методів, ураховуючи дидактичні переваги та недоліки кожного з них, тобто організовуючи процес навчання за принципами органічного поєднання різних методів навчання та доцільного їх впровадження.

Ключові слова: традиційні методи навчання, інноваційні методи навчання, інтерактивна технологія навчання, інновації у сфері вищої освіти, викладання іноземних мов.

Abstract

Synthesis of traditional and innovative methods in teaching philological disciplines

Mitkina Yevheniia Mykolaiivna Senior Teacher of the Foreign Languages Department, Odesa Military Academy, Odesa

Zhyzdiuk Hanna Andriivna Deputy Chief of the Foreign Languages Department, Odesa Military Academy, Odesa

Yablonskyi Andrii Mykolaiovych Senior Teacher of the Foreign Languages Department, Odesa Military Academy, Odesa,

The article examines traditional and innovative teaching methods during the teaching philological disciplines in higher educational institutions (using the example of a foreign language) and analyzes their features, advantages, and disadvantages. It was found out that the following traditional methods of teaching are currently relevant methods for interaction between the teacher and students in the process of learning a foreign language: grammar-translation methods, which are aimed at the development of students' logical thinking with the help of grammar exercises (grammartranslation and lexical (textual) - translational); an audio-lingual method, which is implemented through learning the grammatical and phraseological structures of the language; an audiovisual method, which consists in perceiving lexical material by an ear with the help of non-verbal visualization; a linguistic and sociocultural method (linguistic and intercultural), which examines and studies language through its culture; a reproductive method for quick and accurate reproduction based on the sample of the educational material; a method of scientific research for carrying out a research planned by the teacher; a problem-research method, which consists of solving the created problem situation; a direct method, in which the main role is given to vocabulary in oral communication. It has been studied that the most effective and popular in the world is the communicative method of learning a foreign language, which is a traditional method of learning. The following innovative teaching methods are characterized: an interactive method for communication and interaction of participants in the educational process; a project method, which is based on a significant idea of the student, which is achieved at the end of the work on the project; a «silent» method, during which facial expressions and gestures are used; a flipped learning method, which is implemented through interaction with electronic resources for independent learning; a syncway method for vocabulary development and information and communication methods using social networks, for example, TikTok videos. The authors found out that the intensity and effectiveness of the learning process are achieved only as a result of the rational use of various methods, taking into account the didactic advantages and disadvantages of each of them, that is, organizing the learning process according to the principles of an organic combination of different learning methods and their appropriate implementation.

Keywords: traditional teaching methods, innovative teaching methods, interactive teaching technology, innovations in the field of higher education, teaching foreign languages.

Вступ

Постановка проблеми. Реформування вищої освіти в напрямі запровадження кредитно-модульної системи та введення інноваційних державних стандартів вимагає пошуку нових та переосмислення традиційних методів навчання. Традиційність навчання пов'язують із нормами освіти, покликаними сформувати певну професійну базу знань, умінь і навичок, без яких неможлива фахова підготовка.

Однак традиційне навчання як система володіє певною замкнутістю, консервативністю і не завжди встигає за швидкозмінним розвитком суспільства, що викликає необхідність інновацій. Стратегія інноваційного навчання пов'язана з нововведеннями, змінами і модифікаціями, створенням нового, а інноваційна діяльність - з критичним аналізом, творчістю, виходом за межі загальноприйнятих стандартів, введенням останніх видів і форм діяльності та спілкування й вилученням старих, із готовністю до сприйняття й відображення в педагогічному процесі нових тенденцій у суспільстві, культурі, науці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інноваційні методи навчання є предметом досліджень українських учених. Так, О. В. Баланаєва, Л. М. Терлецька, О. А. Рудоман [1] Л. Я. Левицька, Ю. О. Кузьменко [2] проаналізували актуальні методи викладання іноземної мови (традиційні та інноваційні) в епоху глобалізації. Значна кількість науковців досліджує інтерактивні методи викладання в закладах вищої освіти. Так, Н. Димань, О. Данілова, Є. Бадран [3] охарактеризували інтерактивні прийоми викладання української мови як іноземної, К. Мізін, М. Шемуда [4] - інтерактивні технології ситуативного моделювання та опрацювання дискусійних питань у процесі вивчення іноземної мови. Наразі вчені вивчають й інші інноваційні методи навчання: перевернутого навчання в праці українських дослідниць Л.Г. Матвієнко, Л. Г. Красоти [5] та зарубіжних дослідників J. Bergmann, А. Sams [6]; метод проєктів у роботі І. Лобачук [7].

Актуальною темою наукових досліджень учених О. Неживої [8], Л. Бабакової, О. Новицької [9] є методи інформаційно-комунікаційної технології навчання.

Мета статті - дослідження традиційних та інноваційних методів навчання здобувачів вищої освіти та визначення переваг та недоліків цих методів із метою подальшого використання під час викладання філологічних дисциплін (на прикладі іноземної мови).

Виклад основного матеріалу

Процеси глобалізації, які відбувалися і тривають досі, мають безпосередній вплив на розвиток методики викладання філологічних дисциплін, про що свідчить їхнє розмаїття [1, с. 48]. Імплементація інноваційних методів навчання у вищій школі стає актуальним процесом і має велике практичне значення, особливо в умовах конкурентоспроможного виходу України на міжнародну освітню арену. Сучасна інноваційна методика вивчення філологічних дисциплін, зокрема й іноземної мови, пропонує широке впровадження в навчальний процес у вищій школі диференційованих активних нестандартних методів роботи, що забезпечує свідоме засвоєння матеріалу [2, с. 149]. Основною перевагою використання інноваційних методів у навчанні іноземної мови є зміщення акценту з традиційних вербальних методів передачі інформації на аудіовізуальні. На наш погляд, слушною є думка вчених Н. Димань, О. Данілової, Є. Бадран [3], що найбільший успіх у навчанні іноземних мов забезпечує комплексне використання традиційних та інноваційних методів навчання. Іншими словами, інтенсивність та ефективність процесу навчання досягаються лише в результаті раціонального використання методів, ураховуючи дидактичні переваги та недоліки кожного з них, тобто організовуючи процес навчання за принципами органічного поєднання різних методів навчання та доцільного їх впровадження.

Слід зазначити, що метод - це рівень, на якому теорія застосовується на практиці й робиться вибір щодо конкретних навичок, котрими потрібно оволодіти, змісту, якому потрібно навчати, і порядку, в якому буде представлено зміст [1, с. 48]. Кожен метод має властиві йому позитивні й негативні сторони і за певних умов ? свою об'єктивну цінність. Однак завжди методи, які використовуються в різних навчальних закладах, знаходилися в безпосередній залежності від соціального замовлення суспільства, що впливало на мету і зміст навчання. Отже, розглянемо традиційні та інноваційні методи навчання детальніше.

Метою в рамках граматико-перекладного методу є навчання читанню і перекладу текстів, переважно художніх, на рідну мову. У цьому вбачається загальноосвітня мета вивчення іноземної мови, а саме: розвиток логічного мислення здобувачів освіти за допомогою граматичних вправ. Перекладні методи поділяються на граматикоперекладні й лексико (текстуально)-перекладні залежно від того, який аспект - граматика або лексика - знаходиться в центрі уваги під час вивчення іноземної мови шляхом перекладу текстів на рідну мову. У названих перекладних методах чітко виступає як головне навчання, так і основний спосіб навчання: в граматико-перекладному методі - вивчення граматики і дослівний переклад, у текстуально-лексикоперекладному - вивчення мови на зв'язкових, в основному оригінальних текстах шляхом перекладу їх на рідну мову. Цей спосіб є малопродуктивним для розвитку комунікативної компетенції здобувачів освіти [1, с. 48].

Аудіолінгвальний метод реалізується через заучування граматичних та фразеологічних структур мови шляхом частого повторення, це спрощує запам'ятовування, але зловживати ним не варто, адже він дієвий лише на початку вивчення мови. Цей спосіб унеможливлює спонтанне спілкування, адже користуватися завченими фразами та зворотами в життєвих ситуаціях практично неможливо.

Суть аудіовізуального методу полягає в тому, що здобувач освіти сприймає новий лексичний матеріал упродовж якогось часу виключно на слух, значення якого згодом розкривається за допомогою невербальної наочності - малюнків, діапозитивів, діафільмів, кінофільмів тощо. Процеси глобалізації зробили студентські аудиторії багатонаціональними, а отже, ускладнили процес вибору актуальної дієвої методики навчання. Даний метод дозволяє практично уникнути використання рідної мови здобувача освіти, особливо коли це багатонаціональна аудиторія і слово має декілька значень, адже за допомогою візуалізації зникає потреба в перекладі тих слів та структур, які можна показати. З одного боку, недолік полягає у виключені використання рідної мови, а з іншого - це дає можливість викладати англійську більшому колу здобувачів освіти, особливо, коли вони представляють різні національності. Також цей метод не дозволяє розкрити значення абстрактних явищ, фразеологізмів та ідіоматичних виразів.

Одним із комплексних методів викладання іноземної мови є мовно-соціокультурний, що включає два аспекти взаємодії - лінгвістичний та міжкультурний. Він розглядає та вивчає мову крізь призму її культури, історію народу, умови життя, традиції, побут, повсякденну поведінку, творчість, географію, клімат тощо. Мовносоціокультурний метод передбачає акцент у навчальних програмах не стільки на правильності вимови та граматики, скільки на її змістовності та комунікативності. Дозволяє подолати мовний бар'єр, формує у здобувача освіти розуміння співрозмовника та сприйняття іноземного контексту на інтуїтивному рівні. Проте слабкою стороною є те, що він не забезпечує високий рівень лексико-граматичної компетенції. філологія лінгвістичний інтерактивний студент

Репродуктивний метод використовується для швидкого і точного запам'ятовування навчального матеріалу та виявлення типових прогалин у навчанні здобувачів освіти. Ефективно працює в аудиторії, яка має високий потенціал до навчання. Репродуктивний характер взаємодії передбачає, що навчальний матеріал, представлений викладачем чи будь-яким іншим джерелом, засвоюється здобувачем освіти й активно використовується навіть під час поточного заняття. Такій практиці проведення занять характерне евристичне розміщення здобувачів освіти, постійна ротація складу малих чи великих робочих груп та дослідницькі види завдань, і тим самим студенти опрацьовують матеріал, що вивчається під час опису нової теми. Викладач ставить запитання та намагається знайти відповіді в студентської аудиторії, застосовуючи фронтальне опитування. З одного боку, репродуктивний метод допомагає визначити рівень знань і ефективно опрацювати об'ємний мовний матеріал, а з іншого - не підходить для здобувачів освіти з низькою мотивацією до навчання та низьким рівнем знань [1, с. 49].

Метод наукових досліджень - це актуальний творчий метод викладання іноземної мови, що вимагає певної підготовки як від викладача, так і від здобувачів освіти. Здобувачі освіти проводять заплановані викладачем дослідження та роблять власні висновки, таким чином відбувається процес наукового пізнання, виявлення або отримання нових знань та гіпотез. Метод наукових досліджень дозволяє здобувачам освіти розкритися, мислити нестандартно та креативно, але він ледь підходить для опанування складних граматичних тем.

Проблемно-дослідницький метод ? пропонує вивчення нового матеріалу як деякої невирішеної проблеми, це метод активного проблемно-ситуативного аналізу, що передбачає створення викладачем разом зі студентами проблемних ситуацій, спонукає їх до самостійної практичної роботи та заснований на навчанні шляхом вирішення конкретних проблемних ситуацій. Його особливість полягає в груповій характеристиці; від початку навчання здобувачі освіти звикають працювати в команді та розвивають корисні навички співпраці з колегами, що, безсумнівно, відповідає вимогам спільної діяльності в умовах складних професійних завдань. Спеціальна технологія роботи з проблемними ситуаціями в навчальному процесі полягає в тому, що здобувачі освіти аналізують ситуацію самостійно, намагаючись з отриманої інформації здобути спільне її вирішення. Навчання пошуку і формування проблеми є принциповим. Під час навчання активізуються такі види діяльності здобувачів освіти: репродуктивна, коли діяльність відбувається за певною схемою; евристична, коли студенти мають самостійно знайти конкретну схему дій після ознайомлення із загальними принципами вирішення ситуації; дослідницька, коли здобувачі освіти самостійно ставлять собі мету і завдання, які потрібно розв'язати. Останнім часом особлива увага приділяється застосуванню проблемно-дослідницького методу. У нього лише один суб'єктивний недолік - під час роботи в групі слабкі студенти можуть не працювати зовсім або користуватися інтелектуальними напрацюваннями всієї групи, в цьому разі важко оцінити поступальний розвиток окремого здобувача освіти.

Основні положення прямих методів можна сформулювати таким чином: в основі навчання іноземних мов лежать ті ж процеси, що і під час оволодіння рідною мовою; головну роль у мовленнєвій діяльності відіграють пам'ять та відчуття, а не мислення. До недоліків прямих методів можна віднести безпідставність повного виключення рідної мови з процесу навчання. Недоліком прямих методів є повне заперечення ролі граматики, або ж виключно індуктивне її засвоєння: поступове накопичення мовленнєвих фактів у процесі мовлення. Однак такий шлях вивчення граматики, характерний для засвоєння рідної мови, вимагає великих витрат часу і позбавляє здобувачів освіти можливості зіставляти іншомовні форми з уже відомими формами рідної мови. Граматика ніби підпорядковується лексиці, розчиняється в ній, тому що саме лексиці відводиться головна роль в усному спілкуванні як мети навчання за прямими методами [1, с. 50].

В основі комунікативного методу лежить спілкування, а отже, метою навчання мови повинна бути комунікативна компетенція, що включає: мовну компетенцію (володіння матеріалом і його використання у вигляді висловлювань); соціолінгвістичну комунікацію (здатність використовувати мовні одиниці відповідно до ситуацій спілкування); дискурсивну компетенцію (здатність розуміти й досягати зв'язності в сприйнятті й породженні окремих висловлювань у межах комунікативно значущих мовних утворювань); «стратегічну» компетенцію (ступінь знайомства із соціально-культурним контекстом функціонування мови), соціальну компетенцію (здатність і готовність до спілкування з іншими). Основні ознаки комунікативного методу: завдання - навчити здобувачів освіти говорити іноземною мовою якщо не на рівні носія, то хоча б на рівні, необхідному для подальшої роботи; засоби навчання - ділові ігри, що моделюють реальні ситуації спілкування, типові для даного контингенту здобувачів освіти. Оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними), а також видами мовленнєвої діяльності (говорінням, аудіюванням, читанням і письмом) відбувається під час практичного застосування цих засобів і видів мовленнєвої діяльності в процесі спілкування; використання рідної мови під час навчання іноземної мови обмежено. Фактично замість перекладу лексичних одиниць з іноземної мови на рідну викладач на початкових етапах використовує наочність (малюнки, фотографії тощо), а на наступних - пояснення іншомовних слів іноземною мовою; вивчення граматики є переважно інтуїтивним, тобто на відміну від традиційної методики, де граматика і лексика є основним предметом вивчення, у навчанні за комунікативним методом граматика необхідна тільки для правильної побудови речень, проте від здобувачів освіти вимагається не механічне заучування граматичних правил, а інтуїтивне відчуття правильно побудованих фрагментів мовлення; контекстне вивчення лексики, тобто не ізольовано, як у традиційній методиці, а виключно в контексті під час її застосування. Комунікативний метод навчання іноземної мови натепер є найефективнішим і найпопулярнішим у світі. Серед суб'єктивних недоліків комунікативного методу підкреслюється недостатня увага граматичним аспектам засвоєння іноземної мови. Втім цей недолік легко усунути, якщо викладач якісно підбере різні види вправ [1, с. 51].

Значна кількість закладів вищої освіти використовує метод проєктів як один із сучасних продуктивних творчих підходів, що успішно реалізовує основні цілі викладання іноземної мови. Проєктний метод навчання - це сукупність таких способів навчання, коли здобувачі освіти за допомогою колективної або індивідуальної діяльності, використовуючи відбір, розподіл та систематизацію матеріалу з певної теми, складають проєкт. Оскільки в основу методу проєктів покладено ідею, що становить суть поняття «проєкт», він спрямований на результат, який досягається після розв'язання тієї чи іншої практично або теоретично значимої для студента проблеми. Важливо, що результат, отриманий у ході роботи над проєктом, здобувач освіти може побачити, осмислити й використати в реальній практичній діяльності. Проєкт цінний тим, що під час його виконання студенти навчаються самостійно здобувати інформацію, отримуючи знання і досвід пізнавальної та навчальної діяльності, збагачуючи при цьому свою духовно-ціннісну сферу [7, с. 91].

Ідеї «автономії» здобувачів освіти в навчальному процесі особливого поширення набувають наприкінці XX ст. Автономія навчання тісно пов'язана з поворотом до орієнтованого на учня навчання, що перегукується з поняттям індивідуалізації навчання. Так, одним з основних принципів «мовчазного» методу є підпорядкованість навчання вченню, чим визначається «мовчазна» роль викладача та одночасно велика мовна активність і самостійність здобувачів освіти. У навчанні широко використовуються жести викладача, кольорові звукові та вокабулярні таблиці, кубики для демонстрації введення і засвоєння звуків, слів, структур у діях і ситуаціях. Викладач виконує роль драматурга: пише сценарій, визначає дійових осіб, моделює їхні дії, готує необхідні вербальні й невербальні опори, задає тон, створює атмосферу для комунікації і, спостерігаючи за процесом засвоєння, дає оцінку його учасникам. Філософію «мовчазного» методу можна сформулювати таким чином: навчання полегшується, якщо студент відкриває або створює, а не запам'ятовує і повторює те, що має бути вивчено; навчанню сприяють супроводжувальні (опосередковані) фізичні об'єкти; навчанню сприяє вирішення проблем, пов'язаних із досліджуваним матеріалом. У «мовчазного метода» виникають такі труднощі впровадження: викладач має налагодити контакт з аудиторією і встановити такий зв'язок, щоб здобувачі освіти розуміли, що від них очікується, а також були зосередженні на навчанні, в іншому разі використання даного методу приречене [1, с. 51].

У пасивному режимі навчання здобувачі освіти виступають як «об'єкти» навчання. Вони повинні засвоїти і переписати ті матеріали підручника, які задані вчителем. Відповідні методи навчання включають такі, що дозволяють здобувачам лише слухати та бачити (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й репродуктивне опитування здобувачів). Як правило, здобувачі освіти не спілкуються між собою і не виконують завдань, пов'язаних із креативністю. Моделі активного навчання передбачають використання тих методів, що стимулюють пізнавальну активність та самостійність здобувачів. Здобувачі освіти виступають як «агенти» навчання, які виконують творчі завдання, ведуть діалоги з учителями. Основними методами є: самостійна робота, запитання і творчі завдання (зазвичай домашні завдання), запитання здобувачами вчителю чи вчителя здобувачам - усе це сприяє розвитку творчого мислення здобувачів освіти.

Інтерактивні методи є одним із сучасних напрямів активного навчання. Під інтерактивними розуміють такі, що забезпечують залучення здобувачів освіти до навчального процесу шляхом вибору й застосування сукупності активних прийомів та зacoбiв навчання, дають можливість гарантовано отримати запланований peзультaт, сприяють забезпеченню зворотного зв'язку, права вибору, двоспрямованості спілкування, а також оптимального врахування життєвого і професійного досвіду тих, хто навчається. Провідними принципами зазначеного виду навчання вважаються: принцип діалогічної взaємoдiї; кooпepaцiї й cпiвpoбiтництвa; ігрової чи тpeнiнгoвої opгaнiзaцiї навчального процесу. Щодо класифікації інтерактивних методів відповідно до форм навчання, в яких вони втілюються, а також цілей заняття і форм навчальної діяльності здобувачів освіти, існують методи: кооперативного навчання; колективно-групового навчання; ситуативного моделювання та опрацювання дискусійних питань [4, с. 87].

До методів кооперативного навчання відносимо: роботу в парах, ротаційні (змінювані) трійки, два-чотири - всі разом, карусель, роботу в малих групах, акваріум тощо. До методів колективно-групового навчання відносимо технології, що побудовані на спільній (фронтальній) роботі всіх учасників групи, дискусії над проблемною ситуацією в спільному колі. Цілями можуть бути пояснення чи зосередження уваги здобувачів на складних, проблемних запитаннях, підвищення мотивації пізнавальної діяльності, відтворення засвоєних раніше опорних знань тощо. Серед методів колективно-групового навчання у вивченні іноземної мови ефективним є використання таких, як: мікрофон, аналіз ситуації, вирішення проблемних задач, незакінчені речення, навчаючи - учусь, мозковий штурм, ажурна пилка тощо. Методи ситуативного моделювання полягають в організації навчання шляхом залучення здобувачів у гру. До такого виду інтерактивних методів відносимо імітацію, рольову гру, драматизацію тощо. Важливим засобом пізнавальної діяльності здобувачів освіти в навчальному процесі є методи опрацювання дискусійних питань, до яких належать: метод прес, займи позицію, зміни позицію, неперервна школа думок (нескінчений ланцюжок), дискусії, дебати тощо. Застосування методів дискутування в процесі вивчення іноземної мови сприяє пошуково-пізнавальній діяльності здобувачів освіти, розвитку їхньої самореалізації, розкриттю власного творчого потенціалу. Однак використання методу ситуативного навчання в процесі вивчення іноземних мов рідко застосовується через вікові особливості та складність для викладача підібрати відповідний до віку та розумових здібностей матеріал [4, с. 88].

Останнім часом все більшу популярність під час викладання іноземної мови в закладі вищої освіти набуває інноваційний метод перевернутого навчання [6]. Ознайомлення з теоретичним матеріалом здобувачів вищої освіти в межах технології перевернутого навчання здійснюється самостійно, шляхом взаємодії з електронними онлайнта офлайн-ресурсами. Здобувачі освіти вдома асинхронно переглядають англомовні відеолекції, опрацьовують наданий матеріал в індивідуальному робочому темпі та режимі, маючи можливість одночасного консультування зі спеціальними словниками, довідниками, професійною літературою. В аудиторній частині технології перевернутого навчання з іноземної мови звільняється більше часу для обґрунтування висвітлених термінів, понять, англомовних текстів, граматичних конструкцій, для створення презентацій, кейсів та дослідницьких проєктів із конкретних тем, моделювання професійних ситуацій у межах дисципліни, розгляду особливостей фахового спілкування та міжкультурної комунікації. Метод перевернутого навчання забезпечує інтерактивний підхід, де здобувачі освіти беруть більш активну участь у процесі навчання та взаємодіють із викладачем, що робить вивчення ефективнішим і результативнішим. Крім того, студенти, які мають більше досвіду у вивченні мов або володіють певним рівнем знань, можуть швидше переходити до складніших завдань та глибше вивчати матеріал. Водночас здобувачі освіти, які мають менше досвіду або труднощі з навчанням, можуть звертатися до матеріалів та підручників у своєму темпі та використовувати більше часу на вивчення матеріалу. Отже, в аудиторії створюється інтерактивний освітній простір, вивчений матеріал узагальнюється та систематизується ефективніше. Однак наявність доступу до технічних засобів та ресурсів для навчання вдома може бути обмеженою для деяких здобувачів освіти, що здатне створити нерівні умови для навчання. Крім того, перевернуте навчання може бути складним для здобувачів освіти, які звикли до традиційного підходу та потребують більш структурованого навчального процесу [5, с. 529].

Ефективним методом навчання іноземної мови вважають синквейн. Синквейн або сенкан (від франц. «cinquains», що означає «п'ять») - це п'ятирядкова віршована форма, яка виникла в США на початку XX століття. Синквейн почали використовувати в багатьох країнах світу з дидактичною метою як метод розвитку виразної мови, інтелектуальних та аналітичних здібностей, що уможливлює отримання швидкого результату навчання. У першому рядку синквейну записують одне слово, зазвичай іменник чи займенник, яким задається тема синквейну; у другому - описують ознаки і властивості іменника (зазвичай два прикметника); у третьому - зазначають дії, які виконує іменник (зазвичай три дієслова); у четвертому - записують фразу (зазвичай із чотирьох слів, що належать до різних частин мови), що розкриває ставлення автора до іменника; у п'ятому рядку наводять синонім до слова, яке визначає тему. Синквейн можна успішно поєднувати з іншими методами як традиційного, так й інтерактивного навчання - фонетичними та граматичними вправами, рольовими іграми, презентаціями тощо. Його застосування сприяє створенню позитивної комфортної творчої обстановки на занятті, що дає змогу подолати бар'єр страху говоріння іноземною мовою. Процес навчання стає пізнавальним, цікавішим і захопливим, сприяє швидшому засвоєнню тематичної лексики й підвищує мотивацію [3, с. 125].

Взаємодію учасників освітнього процесу забезпечують також методи інформаційно-комунікаційних технологій, що наразі є актуальними в дистанційному навчанні. Під час викладання іноземної мови використовують віртуальне навчальне середовище - платформу MOODLE (Modular Object-Oriented Dynamic Learning Environment), де розміщують електронні підручники, інтерактивні навчальні посібники, граматичні тренажери, презентації, довідково-інформаційні джерела, аудіота відеофайли, контрольні тести тощо. Для розвитку комунікативних умінь - усного та писемного мовлення, читання та аудіювання - ефективним є використання застосунку Google Meet і платформи відеокомунікації ZOOM, які дають можливість: здійснювати поділ здобувачів освіти на підгрупи для відпрацювання діалогів чи монологічних висловлювань, використовувати «віртуальну» дошку, здійснювати презентації в Power Point, проводити опитування, ставити питання викладачу безпосередньо та ін. Вчителі активно застосовують також хмарні сервіси Google, здебільшого Google Chat, Google Drive, Google Docs, а також мобільні додатки й соціальні мережі [3, с. 125].

Для створення інформаційно-освітнього середовища та підтримки викладання іноземних мов у закладах освіти широко використовуються соціальні мережі, наприклад, відео TikTok [10]. Можна виділити такі критерії щодо їх використання, які у свою чергу являються перевагами:

1.Налагодження взаємовідносин. Викладач і здобувач освіти потребують додаткового зв'язку між собою, а цим зв'язком у даному разі є TikTok. Якщо викладач навіть не підписався на тих самих TikTokерів, що і здобувачі освіти, але активно користується цією платформою, він буде ознайомлений з роботою даного сервісу, а студенти дивитимуться на викладача із легким збентеженням, бо той знає про їхній світ і крокує в ногу із сучасністю;

2.Тривалість відео TikTok може бути до 10 хвилин, але багато з них тривають близько 1-2 хвилин. Це ідеально підходить для швидкої концентрації уваги слухача, а також кожного разу дає змогу налаштувати мовленнєву діяльність здобувачів освіти;

3.Зміст відео. Існує багато різних за змістом відео, які суттєво відрізняються від відео на YouTube. Наприклад, це «персональні шоу» (коли одна людина виконує декілька ролей у сценці) або «стібки та дуети» (коли хтось відповідає на ролик іншого автора). Ці відео здатні бути більш захопливими чи навіть складними для розуміння здобувачів освіти, тому що наявні часті скорочення, зміни голосу та тону;

4.Різноманітність мови. Викладач може вибирати мови, якими буде отримувати рекомендації до відео, і це найкраща функція для тих, хто вивчає мови. Крім того, можна вибирати різні англійські акценти, які, на думку викладача, найкраще передають витонченість мови;

5.Потенціал мемів. Основна суть мемів полягає в тому, що вони повторюються й використовуються лише в певних контекстах. Потенціал TikTok у цьому випадку - це «звуки», які редагуються майже під кожним відео. Ці звуки (пісні чи аудіоканали з інших відео) також використовуються лише в заданих контекстах, тому викладач може провести вправу, коли здобувачі освіти першими почують звук і відгадають, про що йтиметься у відео. Вони також можуть написати власний сюжет до звукозапису, який викладач їм продемонстрував [8, с. 52].

У межах викладання іноземної мови ще одним зручним та інформативним інформаційно-комунікаційним методом можна вважати кейс-метод. Здобувачі освіти, які під час вивчення мови мають труднощі з роботою по аспектах (говоріння, аудіювання, письмо та використання мови) можуть у зручний для себе час і в зручній формі пройти матеріал ще раз або записатися на додаткові курси за рівнем володіння та пріоритетами. Для реалізації кейс-методів викладач використовує пакет текстових, аудіота відеоматеріалів, підібраних згідно з робочою програмою. Цей пакет надається на самостійне вивчення студентом та передбачає можливість консультації з викладачем у синхронному або асинхронному режимі. Кейс-метод поєднує теорію і практику, розвиває у здобувачів освіти навички роботи та оброблення різноманітних джерел інформації. Цей метод не надає готових знань, а вчить добувати їх самостійно, тому вони швидше запам'ятовуються, ніж надані в підручнику правила. Процес виконання завдання, викладеного в кейсі, має творчий та колективний складники, а саме вчить спілкуванню, роботі в групах, умінню слухати опонентів, доводити свою точку зору та знаходити вирішення неоднозначної проблеми. Цей метод можна успішно використовувати на заняттях з іноземної мови, оскільки він комплексний і містить усі аспекти мовленнєвої діяльності: читання, говоріння, письмо та аудіювання. Кейс з іноземної мови може включати соціологічне опитування на задану тему (говоріння), прослуховування або перегляд інтерв'ю з носіями мови (аудіювання), читання науково-популярної статті, що висвітлює спірне питання (читання), і звіт із проведеного дослідження (письмо). Успіх цього методу цілком залежить від якості кейса, підготовленості та вмотивованості здобувачів освіти й готовності викладача використовувати цей метод на практиці [9, с. 50].

Проте існують і негативні аспекти під час використання інформаційно-комунікаційних методів навчання - апаратне і програмне забезпечення дає перебої, ймовірні проблеми в роботі електромереж. Не всі здобувачі освіти мають рівний доступ до онлайн-технологій через географічне розташування або соціально-економічні чинники. Комп'ютерна грамотність та навички володіння різними електронними ресурсами також грають не останню роль. Онлайн-метод навчання може бути високоефективним засобом для самодисциплінованого здобувача освіти, але є невідповідним навчальним середовищем для більш несамостійних або неорганізованих учнів. Інтернет-асинхронна освіта надає здобувачам освіти контроль над своїм навчальним досвідом, але водночас покладає на них велику відповідальність. Слід зазначити, що в умовах дистанційного навчання неможливо отримати на 100% достовірні результати успішності, тому гостро постає питання академічної доброчесності [9, с. 45-46].

Кожен метод має свою специфіку та характерні риси, але фактор викладача залишається по-справжньому важливим, а подекуди вирішальним, адже саме він має безпосередній вплив та підхід до здобувачів освіти і його вміле застосування правильної методики гарантує успішне опанування відповідної компетенції [11].

Висновки

Отже, наразі актуальними методами взаємодії між викладачем і здобувачами освіти в процесі вивчення іноземної мови є такі традиційні методи навчання:

· граматико-перекладні, що направлені на розвиток логічного мислення здобувачів освіти за допомогою граматичних вправ (граматико-перекладні й лексико (текстуально) перекладні);

· аудіолінгвальний метод, що реалізується через заучування граматичних та фразеологічних структур мови;

· аудіовізуальний метод, який полягає у сприйнятті лексичного матеріалу на слух за допомогою невербальної наочності;

· мовно-соціокультурний метод (лінгвістичний та міжкультурний), який розглядає та вивчає мову через призму її культури;

· репродуктивний метод для швидкого і точного відтворення за зразком навчального матеріалу;

· метод наукових досліджень для проведення запланованих викладачем досліджень; проблемнодослідницький метод, що полягає у вирішенні створеної проблемної ситуації; прямий метод, де головна роль відводиться лексиці в усному спілкуванні.

Досліджено, що найефективнішим і найпопулярнішим у світі є комунікативний метод навчання іноземної мови, який є традиційним. До інноваційних методів викладання можна віднести: інтерактивний метод для спілкування та взаємодії учасників освітнього процесу; проєктний метод, в основу якого покладено значущу ідею здобувача освіти, яка досягається в кінці роботи над проєктом; «мовчазний» метод, під час якого використовується міміка та жести; метод перевернутого навчання, який реалізується через взаємодію з електронними ресурсами для самостійного навчання; синквейн-метод для розвитку лексики та інформаційно-комунікаційні методи з використанням соціальних мереж, наприклад, відео TikTok.

Дослідивши сильні та слабкі сторони зазначених нами методів, можна зробити висновок, що ефективність процесу навчання досягається лише в результаті раціонального використання різних методів, ураховуючи дидактичні переваги та недоліки кожного з них, тобто організовуючи процес навчання за принципами органічного поєднання різних методів навчання та доцільного їх впровадження.

Література

1.Баланаєва О. В., Терлецька Л. М., Рудоман О. А. Актуальні методи викладання іноземної мови в епоху глобалізації. Інноваційна педагогіка. 2022. Вип. 51, том 1. С. 46-53. DOI: 10.32782/2663-6085 (дата звернення: 10.03.2024).

2.Левицька Л. Я., Терлецька Л. М., Кузьменко Ю. О. Впровадження інноваційних методик вивчення іноземної мови у вищій школі. Перспективи та інновації науки. 2022. № 12(17). С. 147-160. URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/ pis/article/view/2899/2912 (дата звернення: 10.03.2024).

3.Димань Н., Данілова О., Бадран Є. Інтерактивні прийоми викладання української мови як іноземної: від теорії до практики. Український педагогічний журнал. 2023. № 1. С. 122-127. DOI: 10.32405/2411-1317-2023-1-122-127 (дата звернення: 10.03.2024).

4.Мізін К., Шемуда М. Інтерактивні технології ситуативного моделювання та опрацювання дискусійних питань у процесі вивчення іноземної мови. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. 2023. С. 84-92. URL: https://www.researchgate.net/publication/372164667 (дата звернення: 10.03.2024).

5.Матвієнко Л. Г., Красота Л. Г. Технологія перевернутого навчання у викладанні іноземної мови здобувачам. Наукові інновації та передові технології. 2023. № 5 (19). С. 529-536. DOI: 10.52058/2786-5274-2023-5(19) (дата звернення: 10.03.2024).

6.Bergmann J., Sams A. Flip your classroom: reach every student in every class every day. International society for technology in education. 2012. P. 120-190.

7.Лобачук І. Впровадження методу проектів як одного з креативних методів навчання іноземної мови для формування ціннісної сфери здобувачів освіти. Молодь і ринок. 2019. №12 (179). С. 90-94. DOI: 10.24919/2308-4634.2019.193539 (дата звернення: 10.03.2024).

8.Нежива О. М. Використання соціальних мереж в освітньому середовищі (на прикладі вивчення іноземної мови). Психолого-педагогічні науки. 2023. № 3. С. 50-57. DOI: 10.31654/2663-4902-2023-РР-3-50-57 (дата звернення: 10.03.2024).

9.Бабакова Л., Новицька О. Моделі, технології та перспективи дистанційного та змішаного навчання іноземної мови в ВНЗ. InterConf, 2021. № 63. С. 41-56. URL: https://doi.org/10.51582/interconf.21-22.06.2021.05 (дата звернення: 10.03.2024).

10.Nezhyva O. The aspects of smart education in the world. Khazar journal of humanities and social sciences. Khazar University Press, Vol. 24 (3). 2021. P. 62?72. DOI: 10.5782/2223-2621.2021.24.3.62 (дата звернення: 10.03.2024).

11.Frumkina A., Diachenko M., Polyezhayev Y., Savina N., Hadi F. Readiness of future teachers for integrated teaching of educational subjects in foreign language. Revista Prбxis Educacional. 2020. Vol. 16, No 38. P. 502-514. URL: https://periodicos2.uesb.br/ index.php/praxis/article/view/6023 (дата звернення: 10.03.2024).

References

1. Balanaieva, O.V., Terletska, L.M., & Rudoman, O.A. (2022). Aktualni metody vykladannia inozemnoi movy v epokhu hlobalizatsii [Current methods of teaching a foreign language in the era of globalization]. Innovatsiina pedahohika - Innovative pedagogy, 51 (1), 46-53. Retrieved from https://doi.org/10.32782/2663-6085 [in Ukrainian].

2.Levytska, L.Ia., Terletska, L.M., & Kuzmenko, Yu.O. (2022). Vprovadzhennia innovatsiinykh metodyk vyvchennia inozemnoi movy u vyshchii shkoli [Implementation of innovative methods of foreign language learning in higher education]. Perspektyvy ta innovatsii nauky - Perspectives and innovations of science, 12(17), 147-160. Retrieved from http://perspectives.pp.ua/index.php/pis/article/view/2899/2912 [in Ukrainian].

3.Dyman, N., Danilova, O., & Badran, Ye. (2023). Interaktyvni pryiomy vykladannia ukrainskoi movy yak inozemnoi: vid teorii do praktyky [Interactive methods of teaching Ukrainian as a foreign language: from theory to practice]. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal - Ukrainian Pedagogical Journal, 1, 122-127. Retrieved from https://doi.org/10.32405/2411-1317-2023-1-122-127 [in Ukr].

4.Mizin, K., & Shemuda, M. (2023). Interaktyvni tekhnolohii sytuatyvnoho modeliuvannia ta opratsiuvannia dyskusiinykh pytan u protsesi vyvchennia inozemnoi movy [Interactive technologies of situational modeling and processing of discussion questions in the process of learning a foreign language]. Naukovyi visnyk Chernivetskoho natsionalnoho universytetu imeni Yuriia Fedkovycha. - Scientific Bulletin of Chernivtsi National University named after Yurii Fedkovych, 84?92. Retr. from https:// www.researchgate.net/publication/372164667 [in Ukr.].

5.Matviienko, L.H., & Krasota, L.H. (2023). Tekhnolohiia perevernutoho navchannia u vykladanni inozemnoi movy zdobuvacham [Technology of flipped learning in teaching foreign language to learners]. Naukovi innovatsii ta peredovi tekhnolohii - Scientific innovations and advanced technologies, 5 (19), 529-536. Retrieved from https://doi.org/ 10.52058/2786-5274-2023-5(19) [in Ukrainian].

6.Bergmann, J., & Sams, A. (2012). Flip your classroom: reach every student in every class every day. International society for technology in education. 120-190. [in English].

7.Lobachuk, I. (2019). Vprovadzhennia metodu proektiv yak odnoho z kreatyvnykh metodiv navchannia inozemnoi movy dlia formuvannia tsinnisnoi sfery studentiv [Implementation of the project method as one of the creative methods of teaching a foreign language to form the value sphere of students]. Molod i rynok - Youth and the market, 12 (179), 90-94. Retrieved from https://doi.org/10.24919/2308-4634.2019.193539 [in Ukrainian].

8.Nezhyva, O.M. (2023). Vykorystannia sotsialnykh merezh v osvitnomu seredovyshchi (na prykladi vyvchennia inozemnoi movy) [The use of social networks in the educational environment (on the example of learning a foreign language)]. Psykholoho-pedahohichni nauky - Psychological and pedagogical sciences, 3, 50-57. Retrieved from https://doi.org/10.31654/2663-4902-2023-RR-3-50-57 [in Ukrainian].

9.Babakova, L., & Novytska, O. (2021). Modeli, tekhnolohii ta perrspektyvy dystantsiinoho ta zmishanoho navchannia inozemnoi movy v VNZ [Models, technologies and perspectives of distance and blended learning of a foreign language in higher education institutions]. InterConf, 63, 41-56. Retrieved from https://doi.org/10.51582/ interconf.21-22.06.2021.05 [in Ukrainian].

10.Nezhyva, O. (2021). The aspects of smart education in the world. Khazar journal of humanities and social sciences. Khazar University Press, 24 (3). 62?72. Retrieved from https://doi.org/10.5782/2223-2621.2021.24.3.62 [in English].

11.Frumkina, A., Diachenko, M., Polyezhayev, Y., Savina, N., & Hadi, F. (2020). Readiness of future teachers for integrated teaching of educational subjects in foreign language. Revista Prбxis Educacional, 16 (38), 502-514. Retrieved from https:// periodicos2.uesb.br/index.php/praxis/article/view/6023 [in English].

Размещено на Allbest.ru