Діяльність громадських організацій у сфері підвищення кваліфікації освітян: особливості та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти

ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СФЕРІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ОСВІТЯН: ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Заєць С.В. Кандидат економічних наук, доцент,

старший науковий співробітник відділу психологічного

супроводу та соціально-педагогічної роботи

м. Київ

Анотація

підвищення кваліфікація громадський організація

У статті досліджуються тенденції розвитку громадських організацій в Україні, які здійснюють діяльність з підвищення кваліфікації працівників освіти, до і після повномасштабного вторгнення. Проаналізовано результати статистичних та соціологічних досліджень, практику фінансування та особливості підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників у різних суб'єктів підвищення кваліфікації України. На прикладі діяльності окремих громадських організацій описано різні підходи до надання послуг з підвищення кваліфікації. Відзначено позитивні моменти в діяльності громадських організацій, їх відкритість до впровадження новітніх методів у наданні освітніх послуг. Зазначено про переваги Національної платформи можливостей підвищення кваліфікації педагогічних працівників «ЕdWay». Розкрито низку проблем та надано пропозиції з питань підвищення кваліфікації для педагогічних та науково-педагогічних працівників. Ключові слова: громадські організації (ГО); підвищення кваліфікації; педагогічні працівники; науково-педагогічні працівники; державно-громадське партнерство.

Annotation

ACTIVITY OF PUBLIC ORGANIZATIONS IN THE FIELD OF PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF TEACHERS: FEATURES AND PERSPECTIVES

Svitlana Zaiets PhD in Economics, Associate Professor, Senior Research Fellow of Department of Psychological Support and Socio-pedagogical Work, State Scientific Institution «Institute of Education Content Modernization», Kyiv, Ukraine

The article examines the development trends of public organizations in Ukraine, which carry out activities in the field of education, in particular, in improving the qualifications of education workers, before and after the full-scale of the military aggression. The methods of research are descriptive, comparative methods of analysis, synthesis and systematization. The research is based on the analysis of the current documents regulating the professional development of pedagogical and research-pedagogical workers. The results of statistical and sociological studies conducted in Ukraine by the Organization for Economic Cooperation and Development, the State Statistics Service of Ukraine, the Ukrainian Independent Center for Political Studies, the Kyiv International Institute of Sociology, and the Institute of Analytics and Advocacy are analyzed. It was found that in the conditions of the military aggression of the Russian Federation, there is a curtailment of the work of public organizations that carry out activities in the field of education. The practice of financing and special features of professional development of pedagogical and research-pedagogical employees in different subjects of professional development are described. On the example of the activities of individual organizations, various approaches to the provision of professional development services are considered. According to the results of international surveys and analysis of the activities of public organizations, a trend towards an increase in the share of teachers who take advanced training courses in Ukraine in 2022 compared to 2018 has been determined. Positive moments in the activity of public organizations, their openness to the introduction of the latest methods of providing educational services are noted. The advantages of the EdWay National platform of opportunities for improving the qualifications of pedagogical workers were noted. A number of problems are revealed and proposals are presented on the issues of professional development for pedagogical and research-pedagogical workers. Key words: non-governmental organizations; professional development; teaching staff; scientific and teaching staff; state-public partnership.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Інтеграція до Європейського співтовариства, збройна агресія рф та її наслідки у повоєнний час, зумовлюють зростання попиту на висококваліфіковані кадри у сфері освіти.

Підвищення кваліфікації освітян на сьогодні регламентується достатньо потужною нормативно-правовою базою, яка заснована на положеннях Закону України «Про освіту» [1] та Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників [2], відповідно до яких в Україні набула розвитку система формальної та неформальної післядипломної освіти, що функціонує на основі цифрових технологій.

Основними видами підвищення кваліфікації визначено: навчання за програмою підвищення кваліфікації, у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо; стажування та окремі види - участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти (за рішенням педагогічної (вченої) ради закладу освіти).

Суб'єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти, його структурний підрозділ, наукова установа, інша юридична чи фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників.

Джерелами фінансування підвищення кваліфікації є: кошти державного, місцевих бюджетів; кошти фізичних та/або юридичних осіб; інші власні надходження закладу освіти; інші власні надходження засновника.

На думку освітнього омбудсмена С. Горбачова, незважаючи на потужне нормативне підґрунтя та широку практику надання послуг з підвищення кваліфікації різними суб'єктами, все ж станом на сьогодні відсутній чіткий алгоритм отримання коштів закладом освіти на підвищення кваліфікації, не напрацьований механізм фінансування підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, за яким кожен може вільно та самостійно обирати форми, різновиди, напрями та суб'єктів надання освітніх послуг із підвищення кваліфікації [3].

Суб'єкти підвищення кваліфікації певним чином (не в рівних умовах) конкурують між собою на відповідному ринку освітніх послуг, пропонуючи педагогічним і науково-педагогічним працівникам різні умови підвищення кваліфікації.

Так, більшість педагогів для підвищення кваліфікації обирають або за них «обирають» інститути післядипломної педагогічної освіти (далі - ІППО) або безоплатні дистанційні заходи інших суб'єктів, а частина освітян здійснюють підвищення кваліфікації за свої кошти, переважно у громадських організаціях, які гнучко і швидко пропонують різноманітні курси навчання за програмою підвищення кваліфікації - участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо.

У проєкті Плану відновлення України в частині освіти і науки (далі - План) [4] за напрямом «Загальна середня освіта» відзначено брак кваліфікованих шкільних педагогів у системі закладів середньої освіти (ЗСО). З цією метою визначена необхідність поширення добрих практик, ефективних моделей та дієвих механізмів неперервного професійного розвитку педагогічних працівників та заплановано розроблення нормативно-правової бази, що визначає основні принципи співпраці та закріплює систему інструментів, механізмів та стимулів до налагодження державно-громадського та державно-приватного партнерства у сфері загальної середньої освіти, Крім того, очікується на функціонування ринку підвищення кваліфікації шкільних педагогів, що поєднає якісні пропозиції освіти від державних, приватних і громадських надавачів послуги з підвищення кваліфікації. У рамках виконання Плану встановлено вимірюваний показник досягнення цілі - відсоток приватних надавачів освітніх послуг з підвищення кваліфікації вчителів у порівнянні з державними надавачами цієї послуги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Роль громадських організацій в розвитку громадянського суспільства завжди викликала інтерес у дослідників.

Принципи, особливості неформальної освіти та мережної взаємодії громадських і державних структур в управлінні освітою досліджували Ю. Вороніна, Г Ортіна, С. Плотніченко, Н. Рибальченко, Л. Єфіменко [5], Н. Лісова [6], О. Лебідь [7], О. Пастовенський [8] та ін.

Аспектам взаємодії органів публічного управління з громадськістю в системі безперервної освіти педагогічних працівників на підставі аналізу діяльності громадських організацій присвячена праця О. Лебідь [7].

Розподіл повноважень між державними і громадськими структурами, а також характер їх взаємодії в управлінні загальною середньою освітою в умовах розвитку соціальних систем і сучасних інформаційних технологій розглядав О. Пастовенський [8] та ін.

Громадські організації є також об'єктом багатьох соціологічних та статистичних досліджень в Україні [9-14].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

Проте у всіх наявних наукових працях та соціологічних і статистичних дослідженнях розкриті, як правило, окремі питання взаємодії з громадськістю. Питання про обсяги та особливості надання послуг підвищення кваліфікації педагогічних працівників і науково-педагогічних працівників, що здійснюються громадськими організаціями, ще залишаються поза увагою науковців та дослідників..

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою даної роботи є аналіз сучасного стану включення громадських організацій у процеси відбудови українського суспільства, і насамперед, у діяльність з підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Завдання роботи полягає у дослідженні змісту й особливостей діяльності громадських організацій, аналізі аспектів сучасного надання послуг з підвищення кваліфікації працівників освіти громадськими організаціями.

Виклад основного матеріалу дослідження

Особливості розвитку діяльності громадських організацій як сектору, його проблеми, а також розвиток організацій у географічній і часовій площинах демонструє Індекс сталості організацій громадянського суспільства (Civil Society Organisations Sustainability Index, CSOSI) - інструмент для оцінювання міцності та загальної життєздатності громадських організацій, який охоплює 74 країни світу (Африка, Центральна та Східна Європа, Схід і Латинська Америка) і який в Україні розраховує Український незалежний центр політичних досліджень [9].

У 2022 році показник сталості організацій громадянського суспільства в Україні становив 3,1 (за шкалою 1-7 балів, де 1 - найвищий бал). У 2018 р. показник України був 3,3, з 2019 р. - тримався на позначці 3,2. У 2022 році чотири із сімох показників України покращились, три лишилися без змін. Фінансова життєздатність (3,8 бали) громадських організацій зросла завдяки значному збільшенню обсягів фінансування державою та міжнародними донорами, а також «буму» донатів. Також покращилися аспекти надання послуг організаціями (3 бали) та інфраструктура сектору (3,1 бали), виріс публічний імідж (3 бали) [10]. Цей результат показує, що громадянське суспільство все ще перебуває на етапі розвитку сталості, за крок до етапу посиленої сталості (рис. 1).

Рис. 1 Порівняння загального рівня сталості організацій громадянського суспільства в Україні у 2018 та 2022 роках

Джерело: сформовано автором за [9]

Крім експертних оцінок сталості громадянського суспільства, однією з ознак розвиненого державно-громадського партнерства є розгалужена мережа громадських організацій різного спрямування. За даними Державної служби статистики України (далі - Держстат), кількість зареєстрованих громадських організацій в Україні з року в рік зростає. Так, станом на 01.01.2019 р. в Україні було зареєстровано 84,6 тис. громадських організацій, а станом на 01.01.2023 р. - вже 102,1 тис.

За даними Держстату в Україні за напрямами діяльності, що можуть забезпечувати підвищення кваліфікації для педагогічних і науково-педагогічних працівників (коди КВЕД 85.59, 85.60, 94.99), станом на 01.01.2023 р. нараховувалось 89,4 тис. організацій. Частка жінок серед керівників цих організацій була трошки вищою, ніж в інших громадських організаціях (табл. 1).

За спостереженням фахівців Інституту аналітики та адвокації [12] повномасштабна війна в Україні призвела до змін у роботі громадських організацій. Тепер вони більше співпрацюють, ніж конкурують одна з одною. Це простежується в зростанні спільних ініціатив для допомоги українському суспільству, і в боротьбі з агресором. Основними способами, якими громадські організації допомагають у відновленні, є: організація публічних заходів; збір та поширення інформації; проведення досліджень; навчання громадян (табл. 2).

Таблиця 1

Кількість зареєстрованих юридичних осіб в Україні за організаційно-правовими формами господарювання з розподілом за ознакою статі керівника станом на 01 січня 2023 року*

*Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя Джерело: складено автором за [11]

Таблиця 2

Форми участі вітчизняних громадських організацій у процесах відновлення України

Джерело: складено автором за [12]

У рамках проведеного Інститутом аналітики та адвокації опитування 87 громадських організацій було визначено, що більшість із них працюють у галузях освіти, децентралізації та місцевого самоврядування, ВПО та справ ветеранів [12].

Результати опитування, проведеного у грудні 2022 - січні 2023 року Київським міжнародним інститутом соціології у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства» [13], свідчать про те, що пріоритети діяльності громадських і благодійних організацій змінились: до вторгнення сфера діяльності 29,1 % опитаних громадських і благодійних організацій мала відношення до освіти, після повномасштабного вторгнення - 23,8% організацій займалися освітніми проєктами. Водночас допомога армії і жертвам російської агресії зараз стали основним напрямом діяльності для 43% громадських і благодійних організацій, тобто спостерігається зростання відповідно на 21,3 % частки діяльності ГО для допомоги ЗСУ і на 25,7 % - жертвам війни і переселенцям (рис. 2).

Тобто, в умовах воєнної агресії рф спостерігається згортання роботи громадських організацій, які здійснюють діяльність у сфері освіти.

Рис. 2 ТОП-10 сфер діяльності громадських та благодійних організацій до і після повномасштабного вторгнення

Джерело: [13]

За даними Національного звіту за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2022 [14], у країнах ОЕСР у 2022 р. середній 15-річний учень відвідував заклад освіти, керівник якого повідомляв, що серед їхніх учителів 52% проходили курси підвищення кваліфікації протягом трьох місяців, що передували проведенню тестування PISA (рис. 3). Подібна картина спостерігається в деяких референтних країнах, зокрема в Грузії, а також у Польщі, Болгарії та Естонії. Порівняно із цими країнами Україна має статистично значущо нижчі значення відповідного показника - 42%. Рідше про проходження курсів підвищення кваліфікації повідомляли також керівники зі Словацької Республіки та Молдови.

Розуміючи важливість підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, більшість країн світу розробляє й упроваджує різноманітні системи, покликані мотивувати вчительство до професійного розвитку. В Україні такою системою, зокрема, є добровільна сертифікація вчителів, запроваджена у 2019 р. в межах реформи Нової української школи. Порівняно із 2018 р., в 2022 р. Україні простежується тенденція до збільшення частки вчителів, які проходять курси підвищення кваліфікації. Так, за даними PISA-2018, лише 22% учнів навчалися в закладах освіти, керівники яких указували, що їхні вчителі проходили такі курси, натомість у 2022 р. таких учнів уже 42%. Тобто різниця між циклами становить 20 відсоткових пунктів, і вона є статистично значущою. Ця позитивна зміна може бути пов'язана з декількома чинниками, зокрема з розвитком і розширенням сфери цифрових послуг, завдяки чому з'явилося більше можливостей для проходження різноманітних курсів з підвищення кваліфікації онлайн, що суттєво економить час, необхідний для їх проходження та спрощує інші пов'язані і з цим процедури. Крім того, розширилося й коло пропозицій: учителю сьогодні досить легко знайти цікавий і корисний саме для нього курс з професійного розвитку [14].

У пункті 8 статті 78 Закону України «Про освіту» [1] передбачено, що підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів. Для державних закладів обсяг додаткових коштів із державного / місцевого бюджету на підвищення кваліфікації не може бути меншим 2 % фонду заробітної плати їхніх працівників. Для закладів, які отримують освітню субвенцію, обсяг додаткових коштів на підвищення кваліфікації не може бути меншим 2% цієї субвенції, з яких 1% виділяють із державного бюджету і 1% - з бюджетів АР Крим, області, Києва чи Севастополя. Для комунальних закладів освіти обсяг додаткових коштів із місцевих бюджетів на підвищення кваліфікації не може бути меншим 2% фонду заробітної плати їхніх працівників. Тобто кошти на підвищення кваліфікації мають виділяти як із державного, обласного, так і місцевих бюджетів.

Отже, левова частина видатків на підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників для державних і комунальних закладів фінансується за рахунок державного бюджету. В окремих випадках державний бюджет передбачає спрямування коштів на підвищення кваліфікації за окремими освітніми програмами. Зокрема, це програми за такими кодами програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (далі - КПКВК): 2201250, 2301070, 2701090, 2801130, 6551060, 6641050 (табл. 3).

Проте стає очевидним, що видатків на підвищення кваліфікації для освітян державою виділено дуже мало, суми видатків для підвищення кваліфікації медичних працівників, відповідальних працівників із питань безпеки, цивільного захисту, уповноважених осіб із закупівель та ін. є значно вищими.

З державного бюджету фінансується також перепідготовка педагогів із субвенції у межах ключової реформи МОН України «Нова українська школа» (або НУШ). У бюджеті 2021 року було виділено 400 млн грн - орієнтовно 900 грн на особу. Однак у 2022 році підвищення кваліфікації відбувалося лише за кошти місцевих бюджетів і власним коштом педагогів [3].

У 2023 р. виділено 60 млн грн на підвищення кваліфікації педагогічних працівників: керівників, заступників керівників і учителів закладів освіти, які забезпечують реалізацію стандарту на першому (адаптаційному) циклі базової середньої освіти у 2023/2024 н. р., та пілотних класів; підготовку тренерів-педагогів [16].

Утім освітяни можуть підвищувати кваліфікацію навіть в умовах нестачі коштів. Національна платформа можливостей підвищення кваліфікації педагогічних працівників «EdWay» [17] об'єднує всі пропозиції, які є на ринку для підвищення кваліфікації педпрацівників не тільки для закладів загальної середньої освіти, а і для поза-, дошкільної, професійно-технічної освіти.

Серед вітчизняних громадських організацій, що опікуються питаннями підвищення кваліфікації, найбільш потужними є ЕдКемп Україна, Академія сучасних освітян, Освіторія (табл. 4).

Громадські організації мають різні підходи до надання послуг з підвищення кваліфікації. Заслуговує на схвальність досвід ГО «ЕдКемп Україна», яка запровадила нову політику стандартизації та сертифікації програм підвищення кваліфікації.

ЕдКемп Україна видає два типи документів: 1) посвідку про участь у проєкті без відповідальності за рівень здобутих знань, навичок, компетентностей працівником сфери освіти; 2) сертифікат про підвищення педагогічної кваліфікації, який підтверджує професійне зростання, відповідно до вимог постанови КМУ від 21.08.2019 р. № 800 [2]. Для отримання сертифіката необхідно заповнити підсумкову рефлексійну форму або виконати сертифікаційну роботу.

Є й інші приклади. Анкетування вчителів про їхній досвід підвищення кваліфікації, здійснене у серпні 2023 р. редакцією «Нова українська школа» [18] виявило, що наразі в Україні існують такі невирішені проблеми: не в усіх закладах освіти учителі обізнані з планом підвищення кваліфікації на поточний або майбутній рік; учителі змушені надати документи про підвищення кваліфікації обсягом не менше як 30 годин на рік; підвищення кваліфікації відбувається в неробочий час педагога і веде до перепрацювання; зміст курсів часто застарілий, проведені заходи не формують практичних навичок; переважає потреба в інтерактивному навчанні - «живе спілкування» проти «зручного онлайну»; оплата курсів, які читають не в ІППО чи Академії неперервної освіти (АНО), найчастіше відбувається коштом учителя; відсутність реальної можливості обирати курси й заходи; незарахування здобутих сертифікатів за різних причин; емоційний тиск з боку адміністрації шкіл і працівників ІППО й АНО; академічна недоброчесність.

Відповідно до Закону України «Про освіту» [1] суб'єкт підвищення кваліфікації має спрямовувати свої зусилля на забезпечення та реалізацію освітнього процесу, і одним з основних завдань керівництва закладів освіти має стати вивчення, аналіз й оцінювання програм підвищення кваліфікації, якості послуг з підвищення кваліфікації та переліку очікуваних результатів. Попри цю вимогу, дослідження якості послуг з підвищення кваліфікації та переліку очікуваних результатів комплексно закладами освіти не проводяться.

Зважаючи на розглянуті обставини, заслуговує на увагу та вчасним є рішення Кабінету Міністрів України [19] щодо проведення огляду витрат державного бюджету у сфері перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з метою її реформування, який мав бути проведеним до 01.12.2023. За результатами огляду планується визначення МОН головним розпорядником відповідних бюджетних коштів та єдиним державним замовником на перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів, що є логічною і давно назрілою дією.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Функціонування й розвиток ринку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників потребує поєднання якісних пропозицій від державного, приватного та громадського сектору на національному і міжнародному рівнях.

Актуальним на часі є впровадження обов'язкового ліцензування суб'єктів підвищення кваліфікації, що спонукатиме їх конкурувати на ринку освітніх послуг, постійно вдосконалювати форми і зміст послуг.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники повинні мати зобов'язання перед закладами освіти щодо підвищення свого професійного рівня, але їх освітня траєкторія має бути більш індивідуалізованою. Оплачуватись навчання з підвищення кваліфікації повинно за вибором освітян, педагогічні та науково-педагогічні працівники реально, а не формально повинні обирати потрібні їм курси й заходи, навчання повинно відбуватися в робочий час, і заклади освіти цьому повинні сприяти.

Отже, назріла необхідність у розробці оновлених механізмів фінансування та реалізації освітніх програм підвищення кваліфікації суб'єктами надання освітніх послуг підвищення кваліфікації, зокрема шляхом надання ваучерів педагогічним працівникам, тобто потребує оновлення Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників [2].

Доцільними були б зміни (за зразком постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2023 р. № 1196 [20]) щодо накладання електронного підпису в оригінал сертифіката про підвищення кваліфікації в електронній формі, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису уповноваженої особи надавача освітніх послуг - це посилить відповідальність громадських організацій за якість наданих послуг з підвищення кваліфікації.

У найближчий час державним органам освіти потрібно провести моніторинг стану підготовки і перепідготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників (на рівні закладів освіти та суб'єктів-надавачів освітніх послуг з підвищення кваліфікації).

Таблиця 3

Порівняння обсягів видатків на підвищення кваліфікації з Державного бюджету України у 2022-2024 рр., млн грн

Джерело: складено автором за [15]

Таблиця 4

Показники участі окремих громадських організацій України у підвищенні кваліфікації працівників освіти

Джерело: складено автором за [15]

Перспективи подальших досліджень даної проблеми пов'язані з вивченням обсягів та напрямів діяльності громадських організацій з питань надання послуг підвищення кваліфікації, визначення позитивних тенденцій, переваг і недоліків, розробки критеріїв рівня надання послуг з підвищення кваліфікації громадськими організаціями.

Бібліографічний список

1. Pro osvitu: Zakon Ukrainy vid 5 veresnia 2017 roku № 2145-VIM [On education: The Law of Ukraine from September 5 2017, № 2145-VIII]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 [in Ukrainian].

2. Poriadok pidvyshchennia kvalifikatsii pedahohichnykh i naukovo-pedahohichnykh pratsivnykiv: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 21 serpnia 2019 roku № 800 [The procedure for upgrading the qualifications of teaching and research-pedagogical workers: The Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine from August 21 2019, № 800]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

3. Holovina, O. (2021). Koshty ye, a vyboru nema. Shcho vidbuvaietsia z vidkrytym rynkom pidvyshchennia kvalifikatsii vchyteliv [There are funds, but there is no choice. What is happening with the open market for teacher training]. Proiekt Nova Ukrainska shkola - The New Ukrainian School project. Retrieved from https://nus.org.ua/ articles/koshty-ye-a-vyboru-nema-shho-vidbuvayetsya-z-vidkrytym-rynkom-pidvyshhennya-kvalifikatsiyi-vchyteliv [in Ukrainian].

4. Plan vidnovlennia. Osvita i nauka (proiekt stanom na 03.08.2022) [Recovery plan. Education and science (project as of August 3, 2022)]. Retrieved from https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2022/08/19/ HO.proyekt.Planu.vidnovl.Osv.i.nauky-19.08.2022.pdf [in Ukrainian].

5. Voronina, Yu. Ie., Ortina, H. V., Plotnichenko, S. R., Rybalchenko, N. P., & Yefimenko, L. M. (2021). Neformalna osvita yak instrument dlia profesiinoho prostoru [Non-formal education as a tool for the professional space]. Zbirnyk naukovo-metodychnykh prats TDAU imeni Dmytra Motornoho - Non-formal education as a tool for the professional space. A collection of scientific and methodical works of Dmytro Motornyi Tavria State Agrotechnological University, 24, 395-398. Retrieved from http://elar.tsatu.edu.ua/bitstream/123456789/13788/1/%D0%92%D0%BE%D1%80%D 0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B0%20%D0%AE.%D0%84.pdf [in Ukrainian].

6. Lisova, N. I. (2018). Derzhavno-hromadske upravlinnia rozvytkom zahalnoi serednoi osvity v malykh mistakh Ukrainy: monohrafiia [State-public management of the development of general secondary education in small towns of Ukraine: monohrafiia]. Cherkasy: Vydavets Ponomarenko R.V. [in Ukrainian].

7. Lebid, O. V. (2022). Suchasni praktyky vzaiemodii orhaniv publichnoho upravlinnia z hromadskistiu v systemi bezperervnoi osvity pedahohichnykh pratsivnykiv [Modern practices of interaction of public administration bodies with the public in the system of continuous education of pedagogical workers]. Tavriiskyi naukovyi visnyk - Taurian Scientific Herald, 4, 32-38. https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2022.4.4 [in Ukrainian].

8. Pastovenskyi, O. V. (2014). Rozvytok merezhnoi vzaiemodii hromadskykh i derzhavnykh struktur v upravlinni zahalnoiu serednoiu osvitoiu [Development of network interaction of public and state structures in the management of general secondary education]. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia - Information technologies and teaching aids, 41. № 3, 268-276 [in Ukrainian].

9. Indeks stalosti orhanizatsii hromadianskoho suspilstva SSOSI - 2017-2022 [Index of sustainability of civil society organizations CSOSI - 2017-2022]. Retrieved from http://www.ucipr.org.ua/ua/holovna/proiekty/ndeks-stalost-organzac-y-gromadyanskogo-susp-lstva [in Ukrainian].

10. Skvortsova, V. (2023, 26 zhovtnia). Ukraina pokrashchyla pokaznyk stalosti orhanizatsii hromadianskoho suspilstva [Ukraine improved the sustainability indicator of civil society organizations]. Internet-vydannia. ZMI dlia zmin - Online publishing of mass media for change. Retrieved from https://cs.detector.media/law-and-money/ texts/185703/2023-10-26-ukraina-pokrashchyla-pokaznyk-stalosti-organizatsiy-gromadyanskogo-suspilstva [in Ukrainian].

11. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. Ekonomichna statystyka. Ekonomichna diialnist. Reiestr statystychnykh odynyts [State Statistics Service of Ukraine. Economic statistics. Economic activity]. Retrieved from https://www. ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2013/kap/kap_22.htm [in Ukrainian].

12. Myhal, M. (2023). Rozvytok hromadianskoho suspilstva v umovakh viiny: rekomendatsii dlia mizhnarodnykh partneriv [Civil society development in times of war: recommendations for international partners]. Retrieved from https://iaa.org.ua/articles/civil-society-development-in-times-of-war-recommendations-for-international-partners/ [in Ukrainian].

13. Hromadianske suspilstvo Ukrainy v umovakh viiny-2022. Zvit za rezultatamy doslidzhennia [Civil society of Ukraine in conditions of war-2022. Report on the results of the study]. Retrieved from https://ednannia.ua/news/ nashi-novini/12447-gromadyanske-suspilstvo-ukrajini-v-umovakh-vijni-2022-zvit-za-rezultatami-doslidzhennya [in Ukrainian].

14. Bychko, H., Vakulenko, T., Lisova, T., Mazorchuk, M., Tereshchenko, V., Rakov, S., Horokh, V., et al. (2023). Natsionalnyi zvit za rezultatamy mizhnarodnoho doslidzhennia yakosti osvity PISA-2022 [National report on the results of the international study of the quality of education PISA-2022]. In V. Tereshchenko & I. Klymenko (Eds). Kyiv: Ukrainskyi tsentr otsiniuvannia yakosti osvity. 395 p. [in Ukrainian].

15. Zaiets, S. V., & Synhaivska A. M. (2023). Osoblyvosti uchasti hromadskykh orhanizatsii u pidvyshchenni kvalifikatsii pratsivnykiv osvity. [Peculiarities of the participation of public organizations in improving the qualifications of education workers]. In Kovalevskiy, S. V., & Hon.D.Sc., prof. Dasic Predrag (Eds). Suchasna osvita - dostupnist, yakist, vyznannia: zbirnyknaukovykh prats KhVmizhnarodnoinaukovo-metodychnoikonferentsiiModern education - accessibility, quality, recognition: collection of scientific works of the XV international scientific and methodical conference, (148-154). Kramatorsk (Ukraina): DDMA [in Ukrainian].

16. Deiaki pytannia nadannia koshtiv spetsialnoho fondu osvitnoi subventsii z derzhavnoho biudzhetu mistsevym biudzhetam u 2023 rotsi: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 19 veresnia 2023 roky № 1023 [Some issues of providing funds from the special education subvention fund from the state budget to local budgets in 2023: The Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine from September 19, 2023 № 1023]. Retrieved from https://www. kmu.gov.ua/npas/pytannia-nadannia-osvitnoi-subventsii-z-derzhavnoho-a1023 [in Ukrainian].

17. Natsionalna platforma mozhlyvostei profesiinoho rozvytku pedahohichnykh pratsivnykiv «EdWay» [National platform of opportunities for professional development of pedagogical workers «EdWay»]. Retrieved from https:// edway.in.ua [in Ukrainian].

18. Pasko, I. (2023). Hroshi (ne) khodiat za vchytelem: pro problemy y zminy v systemi pidvyshchennia kvalifikatsii vchyteliv [Money (doesn't) follow the teacher: about problems and changes in the teacher training system] Proiekt Nova Ukrainska shkola - The New Ukrainian School project. Retrieved from https://nus.org.ua/articles/groshi-nehodyat-za-vchytelem-pro-problemy-j-zminy-v-systemi-pidvyshhennya-kvalifikatsiyi-vchyteliv [in Ukrainian].

19. Pro provedennia u 2023 rotsi ohliadiv vytrat derzhavnoho biudzhetu v okremykh sferakh: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 30 chervnia 2023 roky № 580-r [On carrying out reviews of state budget expenditures in certain areas in 2023: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine from June 30 2023, № 580]. Retrieved from https://ips.ligazakon.net/document/KR230580?an=30&hide=true [in Ukrainian].

20. Pro zatverdzhennia Poriadku pidhotovky, perepidhotovky ta pidvyshchennia kvalifikatsii fakhivtsiv u sferi utverdzhennia ukrainskoi natsionalnoi ta hromadianskoi identychnosti: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 14 lystopada 2023 roky № 1196 [On approval of the Procedure for training, retraining and advanced training of specialists in the field of establishing Ukrainian national and civic identity The Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine from November 14 2023, № 1196]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1196-2023-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru