Дистанційне навчання та викладання іноземних мов: підходи та можливі проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ТА ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ: ПІДХОДИ ТА МОЖЛИВІ ПРОБЛЕМИ

Каліберда Н.В.

Вступ

Розуміння можливостей комп'ютерного навчання пропонує нові шляхи використання різних програм. Мультимедіа, Інтернет та інші засоби дистанційного навчання сьогодні широко використовуються як такими, що вивчають мову, так і викладачами для підвищення ефективності вивчення мови.

Останніми роками найскладнішою проблемою розвитку освіти в нашій країні є проблема інволюції знань, які застарівають кожні 3-5 років, при цьому технологічні знання стають неактуальними ще швидше - кожні 2-3 роки. Обсяг знань студентів вишів подвоюється кожні 3-4 роки. Тож очевидним є висновок про те, що, якщо не змінювати освітніх технологій, якість підготовки фахівців буде значно відставати від потреб ринку праці.

Невід'ємною частиною підготовки студентів є формування професійно орієнтованої комунікативної іншомовної комунікативної компетенції. За певних умов на перший план виходять нові форми навчання, до яких належить дистанційне викладання іноземної мови онлайн. У даній статті розглядаються різні підходи та засоби дистанційного навчання іноземної мови. Розглядаються дистанційні освітні технології, застосовні під час іншомовної підготовки студентів, які освоюють немовні спеціальності. Потім характеризуються основні проблеми, що виникають під час застосування технологій дистанційного навчання іноземної мови у вітчизняній вищій школі. Пропонуються найефективніші, на погляд автора, шляхи їх вирішення. дистанційний навчання іноземний мова

Виклад основного матеріалу

Інформаційні та комунікаційні технології дозволяють сучасному студенту в середньому на 50% швидше та ефективніше освоювати матеріал. Практично всі українські виші на сьогодні мають навчально-методичну базу та інформаційні технології, що дозволяють проходити навчання в різних форматах - денній, вечірній, заочній та дистанційній формах навчання.

Р. Гаррісон вважає, що двостороння комунікація між викладачем та студентом є імперативною. Двостороння комунікація є ключовим фактором у зміцненні зв'язків між викладанням та навчанням. Комунікативні процеси, опосередковані цифровими технологіями, засновані головним чином на нових інформаційно-комунікаційних технологіях, відіграють важливу роль у сприянні розвитку діалогових відносин між учасниками [1].

Нові реалії диктують свої закони. Те, з чим зіткнулося людство в кінці другого десятиліття ХХ! ст., ще довго буде темою численних дискусій, оскільки кожен, хто так чи інакше зіткнувся з пандемією, був змушений прийняти виклик та пристосуватися до нових умов. Навчальний процес в закладах освіти протягом останніх років (2020, 2021) майже проводився онлайн через оголошений карантин, викликаний епідемією COVID-19, а 2022 рік докорінно змінив життя українців до 24 лютого і після, коли РФ розпочала масштабне вторгнення до України. Попит на онлайн-навчання зріс у зв'язку із сучасною світовою ситуацією.

У березні 2020 р. понад 100 країн світу перейшли на дистанційне навчання з метою зупинити поширення нового вірусу. Міністерство освіти та науки України посилило заходи контролю та рекомендувало закладам освіти розробити положення про дистанційне навчання під час карантину, перехід на онлайн заняття. Головна мета - максимальне обмеження контактів.

Саме тому на даному етапі стає вкрай необхідним співвіднести технологічні досягнення, що реалізуються в освітніх установах, з педагогічними основами, щоб отримати з них користь.

Мовні професіонали довго чинили опір викладанню онлайн здебільшого тому, що були впевнені в абсурдності навчання говоріння в такий спосіб.

Витоки дистанційної освіти, мабуть, сягають ще XVIII ст. Так, у 1728 р. в одній із бостонських газет було опубліковано оголошення, в якому йшлося про самовчитель для студентів із можливістю листування з репетитором. Існують версії, згідно з якими цей спосіб навчання може бути простежений до біблійних часів, нібито він згадувався в посланнях апостолів.

Насправді дистанційна освіта, такою якою ми знаємо її сьогодні, почала розвиватися лише у 80-х роках минулого століття. Тому дистанційне навчання справді почало розширюватися і розвиватися тільки на початку 2000-х років, з появою і широким використанням комп'ютерів.

Саме поняття «дистанційне навчання» (distance education) не до кінця сформоване і закріплене і в українській, і в англомовній науковій літературі. Для позначення явищ і понять дистанційної освіти в англомовній літературі використовується низка синонімічних слів, зокрема e-learning (електронне навчання), e-teaching (електронне викладання), e-education (електронна освіта), distance education (дистанційна освіта), distance learning (дистанційне навчання), distance teaching (дистанційне викладання), virtual learning (віртуальне навчання), open learning (відкрите навчання) та ін. Науковці досліджують використання електронних засобів у навчанні та викладанні, а також стратегії вищих навчальних закладів країн світу в застосуванні інформаційних технологій у навчальному процесі різних форм співробітництва викладачів і студентів, при цьому застосовують термін «електронне навчання» (elearning), яке в багатьох випадках охоплює форму дистанційного навчання (distance learning), урівнюється з ним або йому протиставляється. [2, С. 22]

Перш ніж ми перейдемо до розгляду різних підходів і можливих проблем заявленої теми, вважаємо за необхідне пояснити відмінності та збіги у визначенні дистанційного та онлайн навчання.

Чому існує поділ на дистанційне та онлайн навчання? У чому їхня принципова різниця і чи є вона?

Дистанційне навчання - форма здобуття освіти, за якої викладач і студент взаємодіють на відстані за допомогою інформаційних технологій. Студент займається самостійно за розробленою програмою, вивчає записи вебінарів, виконує завдання, консультується з викладачем в онлайн-чаті та відсилає на перевірку свої роботи.

З появою Інтернету можна отримати повноцінне дистанційне навчання в престижних університетах, комерційних і некомерційних навчальних закладах різних країн, перебуваючи у будь-якій точці земної кулі.

Дистанційне навчання - це технологія навчання на відстані, за якої викладач і студенти фізично перебувають у різних місцях. Цей засіб навчання використовує кейс-, ТВі мережеві технології навчання.

В українських вишах дистанційне навчання представлено у вигляді технологій дистанційного навчання, і це закріплено законодавчою базою. [3]

Дистанційне навчання - це інтерактивна взаємодія між викладачем та студентами, а також між ними та інтерактивним джерелом інформаційного ресурсу. Спілкування здійснюється за допомогою функціональних сервісів системи навчального призначення, електронної пошти, відеоконференцій шляхом пошуку та подання інформації у всесвітньому мультимедійному середовищі. Взаємодія відбувається з допомогою мережевих інструментів для видачі персональних навчальних завдань, пошуку інформації, електронної пошти.

Під технологіями дистанційного навчання розуміють:

• кейс-технології - навчальні матеріали, що надаються студентам на друкованих та мультимедійних носіях. Вони застосовуються у поєднанні з очними формами занять: оглядовими лекціями, семінарами, тренінгами, консультаціями та контрольними роботами;

• мережеві технології - використання комп'ютерних навчальних програм та електронних підручників, які розміщуються на інтернет-серверах. Через Інтернет можна зв'язатися з викладачем, пройти проміжні та підсумкові тести, контрольні роботи. Можна проводити заняття в режимі реального часу;

• телевізійно-супутникові технології схожі з мережевою, але контакт здійснюється супутниковими каналами зв'язку.

Сьогодні все частіше використовується змішана модель, що поєднує очні та дистанційні форми [4].

Під гібридною моделлю розуміється поєднання мережевої технології з кейс-технологією і очними заняттями.

Характерними рисами дистанційного навчання є модульність, розділеність суб'єктів навчального процесу відстанню, віртуальна кооперативність навчання, переважання самоконтролю над контролем з боку викладача, використання сучасних спеціалізованих технологій і засобів навчання. Дистанційне навчання докорінно відрізняється від традиційного навчання тим, що створює нове освітнє інформаційне середовище, у яке приходить студент, який точно розуміє, які саме знання та навички йому потрібні. Також відмінною особливістю є надання студентам можливості самим отримувати необхідні знання, користуючись розвиненими інформаційними ресурсами.

Найголовніший і основний момент в освітніх технологіях дистанційної освіти - візуалізація думки, інформації та пізнання.

Онлайн-навчання є свого роду продовженням дистанційного навчання. Це отримання знань за допомогою комп'ютера або будь-якого іншого девайса, під'єднаного до Інтернету в режимі «тут і зараз». Онлайн-навчання також часто називають e-learning або «електронним навчанням». Слово «онлайн» вказує на спосіб отримання знань і зв'язку викладача зі студентом. Той, хто навчається, дивиться лекції в записі або прямій трансляції, проходить інтерактивні тести, обмінюється файлами з викладачем, спілкується з одногрупниками та викладачами у чатах.

Головна схожість онлайн і дистанційного навчань - це формат отримання нових знань поза аудиторією та прямого контакту з викладачем.

Поняття «дистанційне навчання» вказує на те, що між студентом і викладачем існує відстань (distance). А «онлайннавчання» означає, що цей процес навчання відбувається за допомогою Інтернету та електронних пристроїв. У всьому іншому ці два поняття фактично ідентичні. [4]

Активні форми навчання передбачають використання методів, спрямованих на самостійне оволодіння знаннями, вони націлені на вироблення в студента свідомого ставлення до навчання, прагнення самостійно мислити, отримувати знання. Активні методи найчастіше будуються на діалозі та передбачають вільний обмін думками.

До активних методів можна віднести: тренінги, проєктну діяльність, модульне навчання, колоквіуми, кейс-технології, проєктування.

Інтерактивні методи також є сучасною формою активних методів. До них відносять ділові та рольові ігри, аналіз конкретних ситуацій, розв'язання ситуаційних задач, кейсів, методи мозкового штурму, методи проєктів, портфоліо, проблемні лекції, лекції із заздалегідь запланованими помилками, самостійна робота з літературою, семінари, дискусії, робота з інтерактивним навчальним матеріалом, індивідуальні або групові консультації, спілкування електронною поштою, у чаті, різні види інтерактивного контролю знань (телеконференції, онлайн-тести, групові проєкти, індивідуальні файли із завданнями), надання зворотного зв'язку в процесі навчання, можливості повторного звернення до навчальних матеріалів.

Також можна згадати ділові та рольові ігри, дискусії, диспути, аналіз конкретних ситуацій, бесіди, лекції з елементами дискусій, проблемним викладом матеріалу, дослідження, практикуми. Важливе значення має робота в малих групах, лабораторно-дослідницькі роботи, проєкти, евристичне навчання, проблемно-пошукове навчання.

Інтерактивне навчання порівняно з іншими формами навчання найточніше відповідає потребам сучасного світу в підготовці кваліфікованих кадрів, здатних адаптуватися до умов, які постійно змінюються. В інтерактивному навчанні пріоритет віддається двом ключовим завданням: перше - «навчити вчитися»; друге - «навчити застосовувати на практиці нові знання». [5]

Організація інтерактивного навчання підвищує мотивацію і залученість учасників у розв'язання обговорюваних проблем за рахунок можливості індивідуального підходу до вирішення поставлених завдань. Формується здатність мислити творчо, виробляється техніка обґрунтування вирішення завдань, розвивається вміння вислуховувати іншу точку зору, вміння співпрацювати, вступати в партнерське спілкування, виявляючи при цьому толерантність щодо своїх опонентів.

Сумнів в ефективності оволодіння мовою в умовах дистанційного навчання ґрунтується на тому, що онлайннавчання є радикально протилежним і з цієї причини поступається навчанню в умовах очних занять.

Головним каменем спотикання між двома навчальними просторами є характер комунікації - асинхронний у вебінарі та синхронний в очному навчанні. Іншими словами, основним критерієм успішності засвоєння навчального матеріалу виступає комунікація. Такий підхід передбачає навчання за умови осмисленої та цілеспрямованої взаємодії мовою, що вивчається. Засвоєння матеріалу відбувається лише під час комунікації з іншим користувачем мови.

Цілі навчання пов'язані з розмовними функціями, а не з граматичними завданнями. Так, наприклад, студенти замість виконання вправ на правильне використання конструкцій прямого та непрямого мовлення зосереджуються на інтерактивних аудиторних заходах: рольових іграх, діалогах, опитуваннях, дискусіях та інтерв'ю. Іншими словами, студенти повинні вміти користуватися мовою в реальних ситуаціях. Така спрямованість, безумовно, контрастує з орієнтацією дистанційного навчання.

Ще одна проблема дистанційного навчання - контроль або тестування. Студенти в прямому сенсі цього слова перебувають по інший бік екрана. Викладач має можливість записати на відео відповідь студента, але це не виключає наявність у тестованого шпаргалок у місцях, які веб-камера не бачить. Вони також можуть мати інший комп'ютер або будьякий інший пристрій, на якому можна шукати підказки.

І все ж таки, чи можна вивчати іноземну мову онлайн? Досягнення в галузі технологій показують, що це цілком можливо.

Сьогодні студенти можуть легко отримати доступ до комп'ютерних технологій, де б вони не перебували. Так само також викладач може вести заняття з будь-якого місця, де можливий вихід у віртуальну мережу. Так, ви не повинні фізично йти в аудиторію, щоб викладати, але це не скасовує складання планів семінарів для щоденних занять, оцінювання поданих студентами завдань. Ви також продовжуєте слухати, оцінювати та взаємодіяти, а за потреби записувати та друкувати свої відгуки, щоб інформувати студентів про те, наскільки ефективно проходить процес навчання, які є помилки та недоліки, на що слід звернути увагу. Такого роду зворотний зв'язок допомагає студенту подолати відчуття ізольованості, коли він залишається наодинці із собою та своїми питаннями.

Ви можете і повинні запропонувати студентам практикуватися в усному мовленні шляхом читання та обговорення, побудови запитань, виконання завдань на перевірку ступеня фонетичної та лексичної компетенцій. Контроль і формування навичок писемного мовлення в умовах дистанційного навчання здійснюється за допомогою виконання завдань на час. Так, студентам першого та другого року навчання на фізико-технічному факультеті пропонувалося протягом 30-хвилинного інтервалу скласти анотацію англійською мовою. Студенти представляють свої варіанти на обговорення і спільно шукають недоліки, а також варіанти, які, на їхній погляд, найбільше відповідають поставленому завданню.

Найголовнішим критерієм правильного підходу до складання плану онлайн семінару, безсумнівно, є гнучкість. Рівно так само як і на семінарах в аудиторії у віртуальному класі можуть займатися студенти з різним рівнем знань. У зв'язку з цим можна запропонувати наступний підхід: запропонуйте студентам різні за ступенем складності тексти і запитання, сучасні технології дають змогу вести індивідуальне опитування не на шкоду всьому навчальному процесу. До того ж спочатку деякі студенти вважають за краще вчитися самостійно у своєму власному темпі.

Це може здатися парадоксальним, але в аудиторії у викладача навряд чи є можливість поговорити з конкретним студентом протягом хоча б 20 хвилин. А під час сеансу реального часу вебінару викладач може говорити лише з двома студентами одночасно, це дає можливість більш тісно взаємодіяти зі студентами порівняно з аудиторією, де часто може перебувати до 20 студентів.

Крім того, існує більше завдань для усного мовлення, ніж на традиційних аудиторних семінарах, що, безумовно, корисно для студентів, які хочуть покращити свої навички говоріння.

Але поряд із перевагами, є і проблеми. Зупинимося на загальнотеоретичних аспектах. На наш погляд, основна проблема полягає в тому, що онлайн-вивчення мови та необхідні для цієї мети навчальні матеріали можуть стати важким тягарем для фахівців, які не мають належної підготовки з технічних питань. Це означає, що можуть знадобитися додаткові часові та матеріальні ресурси для перепідготовки цієї групи викладачів.

М. Бендер і його колеги порівняли один очний курс, у якому взяли участь 111 студентів і 38 асистентів викладача, з онлайн-версією, у якій взяли участь 18 студентів і п'ять асистентів викладача. Онлайн-версія була для них новою, і студенти, і асистенти викладачів, пов'язані з цією версією, були новачками в онлайн-середовищі. Згідно з отриманими результатами, час навчання був приблизно рівноцінним, але час, необхідний для оцінювання та спілкування електронною поштою для онлайн-курсу, був значно більшим, ніж для очної версії. [6]

Одна з суттєвих проблем полягає в тому, що дистанційне навчання передбачає наявність у студентів певної самодисципліни, хороших навичок тайм-менеджменту та самостійної підготовки. Якщо це не всі студенти готові до такого формату роботи, неминуче виникатимуть накладки в режимі реального часу, а це, своєю чергою, шкодить студентам, які, можливо, повністю підготовлені.

Окреслимо основні проблеми, які виникають у процесі онлайн навчання іноземної мови:

• підтримання темпу;

• швидка реакція на звернення і прохання дати відповідь;

• вивчення нового словника, правил граматики або вимови;

• особливі труднощі під час вивчення та запам'ятовування звуків або фонем, що мають мало схожості з рідною мовою;

• розуміння розмовної мови, особливо у швидкому темпі;

• розуміння вказівок;

• орфографічні помилки в письмових завданнях;

• читання і написання багатоскладових слів;

• розуміння мовної концепції та правильне її застосування в тестуванні.

Сьогодні в арсеналі викладача і студента присутні широкі можливості синхронного зв'язку за допомогою відеоконференцій (Skype, Appear.in, Discord, Google Hangouts, Linphone та ін.), ігрових інструментів (Flippity, Kahoots, Mentimeter, Flickers, Quizizz, Sli. do та ін.), презентаційні навички можна успішно тренувати за допомогою Voicethread.

Але в будь-якому разі успіх багато в чому залежить від досвіду викладача та його уявлень про технології та вивчення мови, а також від мотивації студентів вивчати мову онлайн.

Успіх онлайн-навчання не настільки сильно пов'язаний з обраною технологією, як із тим, як викладачі та студенти взаємодіють із нею.

Власні припущення педагога про те, як засвоюються мови, його порівняння інтерактивної розмови з розмовою в аудиторії, уявлення та часом упередження про студентів, здатність до мотивації, вміння адаптувати сучасні технології до своїх цілей - усе це впливає на те, як ми підходимо до планування та реалізації дистанційних семінарів. Повторимо, що мотивація студентів і припущення про роль взаємодії та активного навчання для досягнення успіху мають першорядне значення.

В основі сучасних стандартів освіти лежать такі поняття, як «особистісно-орієнтоване навчання», «індивідуалізація та диференціація навчального процесу», «мотивація і саморозвиток студентів». Ці ідеї успішно реалізуються в сучасному інформаційно-освітньому середовищі за допомогою очних і дистанційних інформаційно-комунікаційних технологій.

Террі Андерсон наполягає на тому, що студенти мають бути вмотивовані вчитися. Не має значення, наскільки ефективні онлайн-матеріали, якщо учні не вмотивовані, вони нічого не навчаться. Питання лише в тому, чи слід використовувати внутрішню мотивацію, чи зовнішню мотивацію (спонукання викладачем). [7]

Висновки

Навчання іноземних мов є невід'ємною частиною сучасної освіти, при цьому неухильно зростає його роль, оскільки іноземна мова є основним засобом міжкультурної комунікації.

Комп'ютерні технології, Інтернет, цифровізація, дистанційне навчання - поняття, що міцно увійшли в життя сучасної системи освіти, особливо в умовах поточного соціально-економічного та політичного розвитку України.

Підбиваючи підсумки вищесказаного, дозволимо собі відзначити основні незаперечні переваги дистанційного викладання іноземної мови онлайн.

Насамперед - це доступ до експертних знань. Онлайннавчання дає студентам можливість звернутися до спеціалізованих джерел, недоступних у навчальному закладі. Онлайн-семінари дають змогу обмінюватися досвідом, контролювати навчальне середовище, що зрештою сприяє розвитку більш глибокого розуміння досліджуваного курсу.

Наступними перевагами є гнучкість і нижча собівартість, оскільки немає витрат на поїздку на навчання як для студента, так і для викладача.

Ще один, мабуть, основний фактор - збільшений час спілкування викладача і студента. Онлайн дискусії та особистий час для бесід зі своїми викладачами є відмінною рисою онлайн-класів. Це підвищує шанси студента на хорошу успішність і вирішує проблеми спілкування.

Відмінна риса онлайн занять - можливість збереження всієї необхідної вам інформації в онлайн-базі даних. Це дискусійні документи, навчальні матеріали та електронні листи. Таким чином, якщо є щось, що необхідно повторити або прояснити, студент зможе швидко отримати доступ до цих документів, заощаджуючи час.

Багато вчених вважають, що майбутнє, поза всякого сумніву, за онлайн навчанням. Так, американський фізиктеоретик японського походження Мітіо Каку вважає, що «університетські онлайн-курси вже існують, це дійсно блискуча ідея. Щоправда, відсоток тих, хто кинув навчання на таких програмах поки що дуже високий. Це пов'язано з тим, що люди ще не перебудувалися, не навчилися працювати без наставника за принципом «тільки ти і монітор комп'ютера», у них немає високої мотивації. З іншого боку, онлайн-система тільки зароджується, її потрібно коригувати. Але розвивається і вдосконалюється вона досить швидко, і, безумовно, саме за нею освіта майбутніх 50 років». [8]

Отже, основна мета діяльності сучасних закладів освіти в нинішній ситуації полягає не в тому, щоб відтворити стійку освітню екосистему, а скоріше в тому, щоб забезпечити тимчасовий доступ до навчання та навчальної підтримки, які можна було би швидко налаштувати і які були б ефективно діючими й доступними під час надзвичайної ситуації. Розглядаючи і прогнозуючи можливості планування освітнього процесу в умовах кризи, стає очевидним, що виникнення нестандартних ситуацій, подібних до такої, у якій опинилося людство сьогодні, вимагають і творчого вирішення проблем. «Ми повинні навчитися мислити нестандартно, відкидаючи іноді колишні напрацювання й методики для того, щоб іти в ногу з часом, створювати й шукати нові рішення та можливості, які допоможуть задовольнити потреби наших студентів і спільнот», - зауважує С. Куркіна [9, С. 68].

Зрозуміло, що в постійно змінюваних суспільних умовах, не можливо запропонувати, а тим більше запровадити єдино вірні шляхи й підходи до вирішення тих чи інших проблем, з якими стикається педагогічна спільнота сьогодні. Не можливо запропонувати якійсь універсальний спосіб ефективного впровадження й користування дистанційними курсами. Насправді, можна говорити лише про вироблення найбільш дієвих моделей доставки та розповсюдження методів і засобів масової інформації, особливо, коли вони відповідають мінливим потребам і обмеженням у ресурсах.

Як показують результати дослідження, більшість закладів пропонує не дистанційну освіту в чистому вигляді, а перехідний етап, тобто заочно-дистанційну форму здобуття освіти. Така форма навчання має свої переваги, але не забезпечує необхідної свободи дій ані студенту, ані викладачу. З цього можна зробити висновки, що дистанційна освіта в Україні знаходиться на початковому етапі свого розвитку, розглядається, здебільшого, як вимушений крок у бік подолання кризи, пов'язаної із загрозливим розповсюдженням епідемії та війною. Отже, широкі можливості використання дистанційних форм навчання на сьогодні використовуються в нас лише частково. Водночас, необхідність упровадження дистанційних технологій не викликає сумніву і вітчизняним ЗВО необхідно не тільки впроваджувати зарубіжні технології та приймати фінансову допомогу, а й розробляти власні моделі дистанційного навчання та відповідно фінансувати їх.

Реформи в освіті мають не миттєвий характер, вони відбуваються постійно з врахуванням змін у соціально-економічних стосунках і потребах, що постійно змінюються. Саме ці причини створюють необхідне підґрунтя для дослідників, учених і педагогів-практиків на шляху створення ефективної системи дистанційного навчання в контексті сучасних освітніх реформ.

Список використаних джерел

1. Garrison, R. Theoretical Challenges for Distance learning in the 21st Century: A Shift from Structural to Transactional Issues. The International Review of Research in Open and Distance Learning, 2000, No.1. http://www.irrodl.org/index.php/irrodl/ article/ viewArticle/2/333

2. Литвинова С.Г. Аналіз підходів до реалізації теоретичних концепцій зарубіжних авторів з організації дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти України. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2022. Вип. 63. С. 19-28.

3. Наказ МОН України № 1115 від 08.09.2020 «Про затвердження Положення про дистанційне навчання».

4. Hodges, Ch., Moore, S., Lockee, B., Trust, T., Bond, A. The Difference Between Emergency Remote Teaching and Online Learning. 2020. Retrieved from: https://er.educause.edu/articles/ 2020/3/the-difference-between-emergencyremote-teaching-and-onlinelearning.

5. Keegan D. Foundations of Distance Education. Routledge Falmer, 2005.

6. Бендер М.Д., Вуд Ж.Б., Вредевугд Д. Дж. Час навчання: дистанційне навчання порівняно з аудиторним навчанням. Американський журнал дистанційної освіти, 2004, 18(2).

7. Андерсон Т. (ред.). Теорія та практика онлайн-навчання. Видавництво Університету Атабаски, 2008.

8. URL: https://vikna.tv/ru/dlia-tebe/robota/pochemu-lyudisozdayut-onlajn-kursy-mozhno-li-poluchit-tam-znaniya

9. Куркіна С. Дистанційне навчання як складова освітніх реформ в Україні. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2021, № 5, 60-71.

10. URL: http://www.osvita.org.ua/distance/

11. URL: http://www.forest.lviv.ua/statti/distance.html

Размещено на Allbest.ru