Проектування змісту географічних дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проектування змісту географічних дисциплін

Браславська О.В., Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,

Коберник О.М., Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,

Максютов А.О., Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,

Рожі І.Г., Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини)

Вступ

В умовах всесвітньої глобалізації освітнього простору, яка передбачає відповідність освіти міжнародним стандартам, на часі актуальною проблемою є підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації освітнього процесу, безперервної освіти протягом усього життя, підвищення кваліфікації кадрів тощо. На перший план у галузі навчання та виховання виходять проблеми, що потребують обов'язкового оновлення, такі як: соціалізація, гуманізація та особистісна орієнтація педагогічного процесу; розвиток індивідуальності та суб'єктності вихованця; формування колективу і особистості та здійснення виховного впливу на особистість через групу, колектив; задоволення постійної потреби вихованців у спілкуванні і взаємодії та будування взаємовідносин без конфліктів; індивідуальний підхід до особистості та її розвиток заради самореалізації у різних соціальних групах і суспільстві взагалі; вплив навчального, розвивального, виховного середовища тощо.

Уведення змін у практику навчання й виховання можливе за умови впровадження інноваційних педагогічних технологій, організації освітньої роботи в закладах освіти на сучасних філософських, соціальних, педагогічних засадах.

Важливим у впровадженні освітніх технологій в педагогічний процес є встановлення у сучасному суспільстві пріоритету способу діяльності над результатом діяльності, з урахуванням соціальних, економічних, екологічних, психологічних, етичних та інших факторів і наслідків.

Виклад основного матеріалу

Будь-яка технологія являє собою єдність засобів діяльності, навичок, умінь, компетентностей які є в діяльнісному активному стані. Серед багатьох педагогічних технологій, які існують у педагогіці, окремо слід виділити ті технології, які в сучасній педагогічній теорії та практиці викликають особливий інтерес, серед них вагомого значення набуває проєктна технологія.

Проєктування - це комплексна діяльність, для якої характерними є ознаки автодидактизму. Проєктування передбачає в ідеальній формі результати як матеріально- практичної, так і духовної діяльності, тобто як зовнішнього, так і внутрішнього світу людини. Воно є правомірним для будь-якої діяльності в соціальній сфері, у тому числі педагогічної. Тому педагогічне проєктування неможливо однозначно віднести до об'єктивних або суб'єктивних сторін педагогічної діяльності. Воно є поліфункціональним, а в основі його цілісності лежить задум про вдосконалення педагогічної діяльності, про майбутній образ культуровідповідної, особистісно орієнтованої освітньої системи й відповідних їй педагогічних процесів [9, с. 53].

Педагогічне проєктування - феномен, що виник як результат взаємодії новітніх тенденцій у розвитку педагогічної теорії й інноваційної практики.

Сьогодні проєктна діяльність особливо цікавить викладача, вона виступає основним компонентом його професійної діяльності, характеризується високим рівнем творчості, який проявляється в особливостях моделювання шляхів вирішення різноманітних педагогічних завдань. Цей процес охоплює: освітні системи різного рівня, зміст освіти, педагогічні технології, управління педагогічним процесом, планування й контроль розвитку установ тощо. Як всяка діяльність, педагогічне проєктування має свої механізми творення [7, с. 227].

Розвиток проблеми педагогічного проєктування нині пов'язується з формуванням і практичним впровадженням ідеальних задумів того, що може бути чи того, що має бути.

Проблема проєктування посідає одне з провідних місць у теорії педагогіки і в практиці освітньої діяльності. Варто зазначити, що методологія проєктування в останні десятиліття зазнала значного поширення та розвитку. Власне кажучи, ми проєктуємо щораз, коли розробляємо способи перетворення даної ситуації в іншу, більше прийнятну. У наш час загальновизнано, що будь-яка перетворююча й творча діяльність людини може й повинна спиратися на методологію проєктування або її окремі процедури.

Визначаючи проєкт як прототип, ідеальний образ ймовірного або можливого об'єкту, стану; задум, план, а проєктування - як створення ідеального опису майбутнього об'єкта, що передує його реалізації, ми тим самим задаємо вектор розгляду педагогічного проєктування як часткового випадку проєктної практики в цілому. Виходячи з такого визначення терміну та складності структури професійно- педагогічної діяльності, проєктування можна розглядати в якості функцій будь-якого педагога, будь-якої освітньої установи, для якої вона є не менш важливою, ніж організаторська, гностична чи комунікативна [5, с. 258].

Розвиток проблеми педагогічного проєктування нині пов'язується з формуванням і практичним впровадженням ідеальних задумів того, що може бути чи того, що має бути. Предметом педагогічного проєктування, насамперед, є створення умов (способів, механізмів, технологій) розвитку системи освіти в цілому, переходу її з одного якісного стану в інший.

На сучасному етапі, крім традиційних видів проектування, виникають нові самостійні напрями проектування - людино-машинні, екологічні, інженерно- психологічні системи. За своєю сутністю проєктування охоплює практично всі сфери діяльності людини та суспільства і тісно пов'язується, з одного боку, з передбаченням і прогнозуванням, з другого - з плануванням та іншими функціями управління [3, с. 79].

У соціальних науках проєктування здебільшого розглядається як одна з форм випереджувального відображення дійсності, процес створення прообразу (прототипу) передбачуваного об'єкта, явища чи процесу за допомогою специфічних методів. Проєктування є конкретною формою прояву прогностичної функції управління, коли створюється можливий образ майбутньої матеріальної чи ідеальної реальності.

Проєктування є важливим елементом циклу управління, що забезпечує правильну реалізацію його функцій. Воно припускає багатоваріантність рішень, і тим самим ніби визначає напрям розвитку, виходячи з наявності матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Соціальне проєктування має умовно директивний характер: підготовка проєкту пов'язана з визначеною організацією, а також з пошуком оптимальної мети, яку потрібно обґрунтувати та втілити в життя і є сполучним елементом між соціальним прогнозуванням та визначенням способів здійснення визначених цілей. Проєктування спрямоване на пошук та обґрунтування засобів, що допускають можливість їхнього відтворення чи заміни один одного в різних ситуаціях. Соціальне проєктування є «науково обґрунтованим конструюванням системи параметрів майбутнього соціального об'єкта чи якісно нового стану існуючого об'єкта; однією з форм соціального управління» [2, с. 200].

Таким чином, у соціальних науках проєктування є формою випереджувального відображення та перетворення дійсності, воно виконує прогностичну функцію управління і спрямоване на конструювання системи параметрів майбутнього соціального об'єкта чи якісно нового стану існуючого об'єкта. Проєктування як соціальне явище пояснюється масовою інноваційною діяльністю, що активно виявляється в усіх суспільних структурах і має активно- дієвий, творчий характер.

При цьому слід наголосити, що таке ототожнення педагогічної думки та педагогічного проєктування має істотний недолік - воно позбавляє педагогічну науку її головної функції - об'єктивного відображення педагогічної діяльності, виявлення закономірностей, формування педагогічної теорії [1, с. 204].

Реформи освіти в Україні зумовили інтенсивне створення нових навчальних планів, підручників і методичних посібників, проєктування нових програм навчання та виховання.

Таким чином, розробка проблеми педагогічного проєктування пов'язана з широким технологічним застосуванням проєктного методу в усіх ланках вітчизняної освіти, залученням різних галузей знань (філософії, психології, синергетики, валеології) до комплексної розробки педагогічних проєктів. Водночас слід зазначити, що педагогіка, як наука про виховання як соціальне явище, досить часто не була системоутворюючою ланкою щодо інших галузей знань при розробці та обґрунтуванні досить великого кола педагогічних проєктів. Недостатня обізнаність проєктантів з педагогічною практикою, її запитами та очікуваннями, зумовила в педагогічній теорії та практиці нахил убік ідеалізації, відсутності контексту глибинних проблем діяльності, що призводило не тільки до утопії, а й до повного ігнорування обмежень, які виникають у процесі ідеалізації. Цей чинник негативно впливає на цілісність відображення педагогічної дійсності та її співвіднесень із системними параметрами педагогічного проєкту [6, с. 219].

Сучасний стан розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній педагогіці характеризується практикоорієнтованим розглядом педагогічного проєктування як «важливого етапу діяльності вчителя, що прагне технологізувати навчально-виховний процес. Технологізувати педагогічний процес - це насамперед побудувати проєкт майбутнього процесу, що гарантує досягнення кінцевого результату. Спроєктувати - це побудувати впорядковану систему технологічних процедур навчально-виховного процесу, обов'язкове виконання яких гарантує досягнення запланованого результату» [8, с. 83].

Одним з найважливіших аспектів сучасної педагогічної науки є забезпечення чіткості та визначеності термінологічного апарату; адже й до цього часу допускається виділення таких інтегративних понять, як «педагогічне проєктування» та «проєктно-педагогічна діяльність».

Вживання поняття «проєктування» в освітній сфері, його адаптація до нового середовища, трансформація в поняття «педагогічне проєктування» пов'язані з розв'язанням цілого ряду методологічних проблем, оскільки при цьому розширюється термінологічний простір педагогіки як науки, переглядаються уявлення про деякі традиційні категорії, розглядається їх співвіднесеність між собою. Та незважаючи на інтенсивні пошуки вчених з метою створення єдиної теорії, поки що залишаються не досить глибоко вивченими питання термінології розглядуваної проблематики, її змістового наповнення [4, с. 128].

Очевидно, педагогічне проектування не може і не повинне бути чимось принципово відмінним від класичного проєктування в технічних науках. Проте аналіз існуючих досліджень свідчить не тільки про істотні розбіжності в його тлумаченні, а й у класичних визначеннях терміна.

Термін педагогічне проєктування вживається в педагогічній теорії і практиці в різних значеннях. Педагогічне проєктування, як і всі інші соціальні види такої діяльності, безсумнівно, має технічні корені (інженерія, архітектурне будівництво, машинобудування).

Розвиток проблеми педагогічного проєктування нині пов'язується з формуванням і практичним впровадженням ідеальних задумів того, що може бути чи того, що має бути. Предметом педагогічного проєктування, насамперед, є створення умов (способів, механізмів, технологій) розвитку системи освіти в цілому, переходу її з одного якісного стану в інший [6, с. 219].

На нашу думку, педагогічне проєктування змісту географічних дисциплін - елемент індивідуальної, системної чи групової педагогічної діяльності, що включає моделювання, проєктування та конструювання педагогічного об'єкта (явища чи процесу) і спрямоване на обґрунтування цільової ідеї, розробку та створення моделі, конструювання та реалізацію педагогічного проєкту. Проєктно-педагогічна діяльність - компонент педагогічної майстерності та компетентності педагога, що спрямований на створення системної моделі об'єкта педагогічної дійсності та можливих варіантів її використання за допомогою комплексу проєктивних умінь. Проєктивні уміння формуються в процесі оволодіння проєктно-педагогічними прийомами, що охоплюють дії з діагностики рівня навченості та вихованості здобувачів освіти, здібностей та можливостей, обсягу їхнього мотиваційного поля; формулювання мети та завдань, планування та організацію навчально-виховної діяльності здобувачів освіти, контролю, корекції та оцінювання результатів педагогічної діяльності, проектування подальшого етапу педагогічного процесу.

Об'єктом проєктування є, як правило, визначена педагогічна конструкція: педагогічна система, процес, технологія, метод, прийом, завдання, ситуація чи зміст освіти, навчальна програма, підручник, навчальний посібник. Таке обмеження пов'язане з тим, що в педагогіці багато процесів погано керовані, неоднозначні, і тому їхнє проєктування здебільшого є малоефективним. Навіть маючи зовні традиційне вираження, об'єкт проєктування має створюватись на новій ідеї. Потреба в проєктуванні виникає за умови, якщо знайдено новий спосіб розв'язання існуючої проблеми. Створення відомого педагогічного об'єкта апробованим способом зводить проєктування до рівня методичної розробки.

Отже, сучасні наукові джерела обґрунтовують процес педагогічного проєктування змісту географічних дисциплін, який характеризується послідовною реалізацією окремих етапів (стадій). Перехід від одного етапу до іншого зменшує масштаб проєктних завдань у відповідності до принципу підпорядкованості. Формою фіксації педагогічного проєкту в залежності від об'єму, що проєктується вважають навчальну програму окремої дисципліни, що визначає: зміст та обсяг компетентностей, якими повинен опанувати студент відповідно до освітньо-кваліфікаційних вимог галузевого стандарту; послідовність вивчення навчального матеріалу дисципліни з урахуванням міжпредметних зв'язків; необхідне методичне забезпечення; форми і засоби поточного і підсумкового контролю, а також технологічну (інформаційну) карту заняття.

В узагальненому вигляді педагогічне проектування можна розглядати як колективну педагогічну діяльність, спрямовану на випереджувальне відображення педагогічної дійсності, що тісно пов'язане з педагогічним цілепокладанням, прогнозуванням, розробкою педагогічних теорій, концепцій, програм. Отже, педагогічне проєктування географічних дисциплін - це процес проєктування великих педагогічних систем, при якому необхідно відповісти на концептуальне (що треба зробити, змінити?), технологічне (як робити?), і кадрове (хто це зробить?) запитання.

Висновки

Таким чином, проектне навчання стимулює і посилює позитивну мотивацію до навчання, тому що воно: особистісно-орієнтоване; активізує безліч дидактичних підходів - навчання у процесі діяльності, сумісне навчання, мозковий штурм, рольові ігри, евристичне та проблемне навчання, дискусія, командне навчання; само мотивуюче, що означає зростання інтересу та включення в роботу в міру її виконання; дозволяє вчитись на власному досвіді та досвіді інших; приносить задоволення здобувачам освіти, які бачать продукт своєї власної праці.

Стратегічною метою реформування і модернізації освіти в Україні є створення ефективного інноваційного освітнього середовища у навчальних закладах через впровадження найсучасніших технологій навчання. Продуктивна освіта в умовах сучасного українського соціуму виступає потужним стимулом активізації особистої творчої енергії, мотивації до продуктивної самоосвітньої діяльності, розвитку творчих здібностей особистості шляхом засобів і форм продуктивного навчання, однією з яких є метод проектів. Пройшовши стадію еволюційних змін, метод проектів виступає прогресивним методом освітніх технологій ХХІ століття, що спрямований на духовне та професійне становлення особистості, оволодіння нею різними способами творчої, дослідницької діяльності. Як форма продуктивного навчання він забезпечує творчий характер навчальної діяльності в процесі якої здобувач освіти реалізує свої можливості у спільно досягнутому продукті.

Список використаних джерел

навчання географічна дисципліна

1. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: наук.- метод. посіб. Київ: ІЗИН, 1998. 204 с.

2. Бондар С. П., Момот Л. Л., Липова Л. А., Головко М. І. Перспективні педагогічні технології в шкільній: навч. посіб. Рівне: Тетіс, 2003. 200 с.

3. Галицький О. А.Навчаємо і виховуємо: проектна діяльність у школі: навч. посіб. Київ: Шк. світ, 2007. С. 79-86.

4. Голубенко М. О. Проектна діяльність у школі: навч. посіб. Київ: Шкільний світ, 2007. 128

5. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник: словник. Київ: Либідь, 1997. 258 с.

6. Коберник О. М. Проектна технологія: теорія, історія, практика: навч. посіб. Умань: ФОП Жовтий, 2012. 219 с.

7. Коваль Л. В. Сучасні навчальні технології в початковій школі : навч-метод. посіб. Донецьк: ТОВ «Юго- Восток, Лтд», 2006. 227 с.

8. Моторна Л. В. Педагогічні умови застосування освітніх технологій в процесі викладання природничо- наукових дисциплін у технічних коледжах. Гуманізм та освіта: матеріали IX міжнар. наук.-практ. конф. (Вінниця, 1012 черв. 2008 р.). Вінниця: Крокус, 2008. С. 83-87.

9. Онопрієнко О. В. Управління проектною діяльністю молодших школярів: метод. посіб. для вчителів Київ: Початкова школа, 2005. С. 53-54.

Размещено на Allbest.ru