Проблеми сучасності професійної підготовки майбутніх учителів природничої освітньої галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми сучасності професійної підготовки майбутніх учителів природничої освітньої галузі

(Трускавецька І.Я., Університет Григорія Сковороди в Переяславі)

Вступ

У сучасних умовах соціально-економічного розвитку відбувається значна зміна у вимогах до професійної підготовки майбутніх вчителів. Сьогодні заклади загальної середньої освіти об'єднуються у гімназії та ліцеї, і саме ця реорганізація призводить до зростання вимог підготовки вчителів до роботи в закладах НУШ. Робота вчителя сучасної епохи характеризується багатофункціональністю. Ця обставина є динамічним фактором, що підштовхує систему вищої освіти, зокрема, до більш особистісно-орієнтованої підготовки до професійної діяльності.

Ми розглядаємо особистісно-орієнтований підхід у системі вищої педагогічної освіти, як орієнтацію на розвиток індивідуальних здібностей та особливостей майбутнього вчителя. Цей підхід спрямований на формування професійних значущих якостей особистості майбутнього вчителя та його творчої індивідуальності. Адже саме творча та неординарна особистість вчителя, яка має власний стиль викладання, здатна виховувати та навчати учнів, роблячи їх самостійними та успішними.

Педагог, як вважають багато дослідників, повинен надихати своїх учнів на творчість, створення нового, оригінального, формування того, що необхідно суспільству на даному етапі його розвитку, а вчитель особистим прикладом може вести за собою дітей, щодня показуючи їм приклад у всьому, а для цього він має бути професіоналом, якому постійно необхідно осягати нові вершини знань спільно зі своїми учнями. Внаслідок цього вважаємо, що у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя важливим елементом у ЗВО має стати не лише передача знань і формування фахових компетенцій, а пріоритетним має бути становлення і розвиток особистості вчителя та його самовдосконалення.

Виклад основного матеріалу

При аналізі процесу професійної підготовки майбутнього вчителя в умовах сучасної освіти важливим є розгляд поняття «професійна готовність вчителя». Не потребує підтвердження той факт, що професійна готовність є ключовим аспектом життя кожної людини. Цей процес передбачає постійний розвиток особистості на різних етапах життя та має різний зміст. Особливості професійного становлення у багатьох відношеннях визначаються обраною професією. Педагогічна професія не є винятком у цьому відношенні. Відповідно до класифікації запропонованої О. Біляковської [3, с. 97], педагогічна професія належить до групи професій, предметом яких є інша людина. Головна її відмінність від інших професій типу «людина-людина» полягає в тому, що вона відноситься як до класу перетворюючих, так і до класу професій, що управляють одночасно. Маючи як мету своєї діяльності становлення та перетворення особистості, педагог покликаний керувати процесом її інтелектуального, емоційного та фізичного розвитку, формування її духовного світу.

Поняття «професійна підготовка вчителя» складається із двох основних понять «готовність» і «формування особистості». Трактування поняття «готовність» дуже неоднозначне, пов'язано це з тим, що багато вчених ототожнюють поняття «становлення» і «розвиток» або намагаються знайти відображення одного в іншому. Таким чином, виходячи з цього визначення, процес підготовки, на наш погляд, є складовою процесу розвитку [2, с. 15]. Такої думки дотримується Г. Білецька [1], яка розглядає процес формування як частину процесу розвитку, аргументуючи це тим, що категорія «розвиток» одночасно містить як мінімум три процеси: становлення, формування, перетворення.

Під природними процесами маються на увазі умови, ситуації та сприятливі й перешкоджаючі чинники. В. Кремень [7, с. 12] розглядає професійний розвиток як «зростання, становлення та реалізація у педагогічній праці професійних значимих особистісних якостей і здібностей, знань та умінь, але головне - активне якісне перетворення вчителем свого внутрішнього світу, що призводить до принципово нового способу життєдіяльності».

Основна різниця між професійним розвитком та професійним становленням полягає у тому, що у професійному розвитку головною частиною є внутрішні фактори, тоді як у професійному становленні переважають зовнішні чинники. Щодо професійного становлення вчителя, важливий штучно- технічний аспект, що може бути досягнутий через організацію самоідентифікації та рефлексії. Професійна освіта виступає як один із ключових зовнішніх чинників, що впливають на професійне становлення педагога [9, с. 159]

Початковий етап професійного становлення розпочинається із формування професійних намірів, і цей процес виникає внаслідок конфлікту, що виникає між обов'язком обрати професію та недостатнім рівнем знань і уявлень про цю професію. На цьому етапі внутрішньої саморефлексії виникає суперечність між професійно-технічними прагненнями особистості і її педагогічними орієнтаціями в обраній професії. Розв'язанням цього конфлікту слугує загальне усвідомлення, професійна мотивація, світогляд і потреба в самореалізації.

Далі відбувається перехід від навчально-пізнавальної до навчально-професійної діяльності. Наслідком якого є реалізація професійної діяльності. Результатом цього етапу є формування професійних важливих якостей, а саме:

- професійної спрямованості;

- педагогічних умінь та здібностей;

- психологічної готовності до професійної діяльності;

- соціальної зрілості.

Погоджуємося із думкою R. Wolniak [10, с. 34], яка стверджує, що якість підготовки фахівців у закладах вищої освіти потребує розгляду наступних аспектів:

а) мети освітнього процесу в університеті;

б) досягнення результатів у галузі фахових знань, соціальних навичок і компетенцій, які необхідно досягти під час навчання;

в) засоби досягнення цих результатів, включаючи методи навчання та використання сучасних технологій;

г) роль і відповідальність ключових учасників освітнього процесу - викладачів і студентів; педагогічна освіта конкуренція студент

д) аналіз ситуації на освітньому ринку та конкуренція, яка існує між закладами вищої освіти щодо приваблення та залучення студентів.

Сьогоднішній світ вимагає від освіти суттєвих змін, особливо в галузі професійної підготовки майбутніх учителів природничої освітньої галузі. Зростаюча складність сучасної освіти та педагогіки ставлять перед вчителями нові завдання та вимоги, які потребують інноваційного підходу до їхньої підготовки. У цій статті ми розглянемо ключові проблеми, які виникають у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів природничої освіти та запропонуємо шляхи їх розв'язання.

Професійним стандартом вчителя передбачено наявність уміння планувати та проводити навчальні заняття - досить об'ємне формулювання, до якого можна віднести цілу низку педагогічних умінь, у тому числі й уміння формулювання мети. Як зазначається на одному із сайтів, «У сучасному глобальному соціумі вміння прогнозувати результати, передбачати кроки досягнення поставлених завдань, розв'язання актуальних проблем виступає одним із пріоритетних, фундаментальних, універсальних компетенцій особистості» [6].

Модернізація сучасної освіти, яка визначається зміною педагогічних парадигм зумовлена переходом від традиційного методу викладання до активного навчання, що базується на розвитку критичного мислення та практичних навичок учасників освітнього процесу.

Актуальною проблемою сьогодення є байдужість здобувачів освіти до навчання, відсутня зацікавленість, а тому мотивація студентів до навчання у період сьогодення є пріоритетним завданням кожного педагога шляхом запровадження різних інноваційних педагогічних технологій, цифровізації освітнього середовища тощо.

Як показує практика, ставлення студентів до навчання у закладах вищої не лише не стабільне, а й недостатньо задовільне. Особливу тривогу викликає мотивація навчання здобувачів першого року навчання, коли перші підсумкові модульні заняття є невдалими й викликає не так відчуження від подальшого навчання, скільки мотиви вимушеності [8, с. 197]

Ціла низка причин може послабити навчальну мотивацію: події у країні, психологічний стрес, втрата рідних, відсутність стабільності, страх, незвичні вимоги до навчальної діяльності (що відрізняються від шкільних), відсутність самостійності, відповідальності та інших якостей важливих для успішного навчання, складність дисциплін, що вивчаються, незвичний стиль викладання тощо. На думку багатьох викладачів ЗВО, вступники до вузу, дуже слабо володіють необхідними загальними вміннями (ставити перед собою мету, завдання, визначати способи їх досягнення, формулювати питання доповідачу тощо). Даний аспект є негативним із погляду включення студентів до освітнього процесу. Студентам надзвичайно складно впоратися з поставленими до них вимог, в результаті чого поступово мотивація до навчання слабшає.

На жаль, зниження мотивації стає негативною тенденцією. У зв'язку з цим підтримка, зміцнення, розвиток мотивації навчальної діяльності стає одним із найважливіших завдань теорії та практики в освіті.

Фактори розвитку мотивації навчання студентів в умовах традиційного навчання

Поняття мотивації досить давно досліджується у психології, внаслідок чого накопичено велику кількість інформації про мотивацію: подано уявлення про структуру мотивації, її види, рівні розвитку тощо. Найбільшого вивчення на даний момент потребує навчальна мотивація учнівства, менше уваги приділяється вивченню навчально-професійної мотивації здобувачів вищої освіти.

Навчальна мотивація, на думку Н. Граматик, - « .. .приватний вид мотивації, включеної у діяльність освітнього процесу» [5, с. 126]. С. Генкал ідентифікує три різновиди мотивації у навчанні: 1) негативний тип, який виникає внаслідок зовнішніх чинників та відображає обіцянку незручностей через невдачі в навчанні; 2) позитивний вид, що також має зовнішні підстави, такі як соціальні мотиви, зокрема суспільні та моральні; 3) внутрішня мотивація, яка внутрішньо притаманна самому процесу навчання, виявляючи бажання отримувати задоволення від відкриття нового знання та розвиток пізнавальних інтересів [4, с. 352].

Як і будь-який інший вид мотивації, навчальна мотивація формується під впливом різних факторів, які відносяться до навчальної діяльності. Вона залежить від таких аспектів, як освітня система та навчальний заклад, організації навчального процесу, особистісної характеристики самого учасника освітнього процесу, індивідуальних особливостей педагога, зокрема його відношення до студентів і професії загалом, а також особливостей освітнього компонента та методики його викладання.

На наш погляд, із метою підвищення ефективності освітнього процесу у ЗВО доцільно говорити не стільки про навчальну, скільки про навчально-професійну мотивацію, оскільки саме готовність студента - майбутнього фахівця до розв'язання професійних завдань є метою вищої освіти. На підставі аналізу наукової літератури можна зробити висновки, що мотивація навчально-професійної діяльності - це співвідношення мети і завдань, яких студент прагне досягти та внутрішньої активності його особистості.

Професійна мотивація постає, як внутрішній рушійний фактор розвитку професіоналізму та особистості, оскільки тільки на основі її високого рівня формування можливий ефективний розвиток професійної освіченості та культури особистості.

Мотивація досягнення відіграє провідну роль у навчальній діяльності, коли дії та вчинки майбутніх фахівців постійно оцінюються справедливо. До мотивів досягнень відносять: мотив пізнання (усвідомлення потреби в знаннях), мотив самоствердження (усвідомлюється у потребі престижу), мотив винагороди (усвідомлення потреби у похвалі). У психології відзначаються дві тенденції у розглянутих типах мотивацій: 1) уникнення невдач; 2) спрямованість досягнення успіхів [3, с. 99]

Мотивація студентів у процесі навчання та підготовки їх до професійної діяльності значною мірою залежить від соціально- психологічних аспектів професійного розвитку, зокрема від специфіки взаємодії між учасниками освітнього процесу, включаючи одногрупників, викладачів та адміністрацію.

Важливо підкреслити, що мета є ключовим елементом навчальної мотивації. Студенти виявляють велику свідомість при визначенні такої мети, як отримання вищої педагогічної освіти, досягнення глибоких та стійких знань у своєму професійному циклі, здобуття диплому з відзнакою та інших амбітних планів, так і проміжних завдань, таких як конспектування лекційного матеріалу та здатність знаходити приклади для теоретичних положень.

У навчально-професійній мотивації студентів брак чіткого цільового аспекту проявляється більше. Вони не завжди мають конкретну мету, для прикладу, як навчитися цікаво проводити уроки, спілкуватися із учнями тощо. Тому процес формування мотивації майбутнього педагога вимагає сприяння розвитку мотивації у навчанні та професійній галузі, і важливо, щоб ці два аспекти були взаємопов'язані між собою. Це означає, що підвищення мотивації у навчанні, включаючи виникнення нових пізнавальних потреб та мотивів, а також розвиток аспектів мотивації у викладанні фахових освітніх компонентів природничої галузі, неможливе без зв'язку навчальних завдань та способів їх вирішення з професійними завданнями і методами професійної діяльності. В іншому випадку, в професійних ситуаціях за певних обставин, можуть виникнути конфлікти між знаннями та навичками, які студенти вже мають, і тими, які необхідні для успішного розв'язання педагогічних завдань. Це може призвести до потреби у навчанні додаткових знань та навичок, що сприяє розвитку навчальної мотивації. Таким чином, проблема мотивації до навчання залишається недостатньо дослідженою у науці, особливо щодо викликів сучасної вищої освіти.

Результати констатуючого етапу дослідження, проведеного в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі показали мотиви професійного вибору майбутніх вчителів (всього опитано 63 особи, які вступили на 1 курс у 2023 році за О1П1 «Середня освіта (Біологія та здоров'я людини)» та «Середня освіта (Природничі науки)». Мотивація, пов'язана з усвідомленим професійним вибором, виражена лише у 25% студентів. Мотивація зовнішнього характеру (за порадою батьків та знайомих) зафіксована у кожного другого (47,0%) студентів. Статусна мотивація (рекомендація державного замовлення, потрібний диплом про вищу освіту) зафіксовано у кожного п'ятого студента (28,6%). Таким чином, первинна мотивація, пов'язана з усвідомленим вибором вступу до ЗВО за обраною ОШ1 для набуття професії майбутнього вчителя природничої освітньої галузі та здобуття знань виражена слабо.

Як бачимо, у здобувачів різних груп мотивація навчання перебуває на різних рівнях. Тут можна вказати на кілька факторів: слабка готовність студентів до навчання у цілому, недостатньо сприятлива психологічна обстановка в групі тощо. Разом із цим значну роль у прояві мотивації відіграють загальні вміння. Якщо студент володіє ними достатньою мірою, він досягає певних успіхів у навчальній діяльності, що підкріплює його позитивне ставлення до навчання. Студентам було запропоновано список таких умінь для самооцінки.

Дослідження показали, що здобувачі першого року навчання оцінили у себе досить високо такі вміння, які починають формуватися ще зі школи, проте вміння, специфічні для освітнього процесу в ЗВО, вони відзначили як відсутні або слабкі, наприклад:

- розробляти дослідницький проект

- проводити емпіричні дослідження

- складати план виконання завдання

- порівнювати завдання за умовою, за способом розв'язання тощо

- рецензувати (коментувати) чужий виступ

- підбирати джерела наукової інформації із проблеми, що цікавить.

Важливо, що студенти усвідомлюють необхідність розвитку в себе цих умінь і висловлюють бажання опанувати їх.

Таким чином, підбиваючи підсумок про чинники розвитку мотивації до навчання в умовах традиційного навчання у ЗВО, слід наголосити, що поряд з відомими причинами прояву мотивів (сприятлива психологічна обстановка в студентській групі, готовність до оволодіння знаннями та вміннями, пізнавальні мотиви, мотиви досягнення успіхів, особистість викладача, зміст навчального предмета, освітні технології тощо) виявлений і такий, як наявність або відсутність умінь у студентів, необхідні для успішної навчальної діяльності.

На наш погляд, одними з важливих чинників, що сприяють формуванню мотивації та розвитку креативного мислення у майбутніх вчителів природничої освітньої галузі є використання сучасних технологій, інтерактивних методів, інтегративного та діяльнісного підходів в освітньому процесі. Модернізація парадигми освітнього процесу внесла зміни на педагогічній ниві, і вчителі повинні бути компетентними у використанні сучасних технологій. Це означає, що майбутні вчителі повинні бути ознайомлені з навчальними платформами, відеоматеріалами, інтерактивними додатками та іншими засобами, які допоможуть покращити ефективність навчання [1, с. 20].

Ще одним важливим аспектом розвитку креативного мислення є інтегративний підхід. Природнича освіта стає все більш міждисциплінарною, і вчителі повинні бути готові до об'єднання різних галузей знань, щоб розв'язувати складні проблеми сучасного світу. Професійна підготовка повинна сприяти розвитку у майбутніх вчителів навичок інтеграції знань зі різних природничих галузей.

Особлива увага сьогодні приділяється проблемі мотивації студентів які навчаються онлайн. Більшість здобувачів вищої освіти, які навчаються дистанційно, почуваються не залученими до освітнього процесу та втрачають інтерес до навчання. Все це змушує викладачів переглядати свої методики й підходи, скорочувати лекції та урізноманітнювати їх опитування, тестами та практичними завданнями з використанням різноманітних цифрових ресурсів.

Цікаво, що на самому початку багато іноземних вчених вважали, що дистанційне (електронне) навчання (e-learning) переважає традиційну (очну) форму навчання. Це було частково обумовлено їхньою переконаністю у тому, що дистанційне навчання розв'язує проблему навчальної мотивації. Їм здавалося, що якщо учень має можливість самостійно вибирати навчальні курси та навчатися у зручний для нього час та місце, то проблеми з мотивацією відпадають самі собою і студенти будуть автоматично мотивовані [7, с. 15]

Однак, практика електронного навчання спростувала надмірно оптимістичні прогнози учених про природну мотивацію учнів у рамках e-learningа. Коли кількість відмов від проходження навчання у рамках електронних курсів почала стрімко збільшуватися, у зарубіжній педагогічній науці різко посилився інтерес до вивчення причин відсіву студентів.

В освітній практиці висловлюється думка про необхідність змішаного навчання, а саме поєднання традиційного та дистанційного навчання. Так, у статті польських учених, присвяченій цій проблемі, зазначається, що змішане навчання є дуже ефективним методом, який дозволяє комбінувати традиційні та сучасні методи і вимагає послідовної та правильної реалізації. Проте, досягнення процесів навчання найвищої якості з використанням змішаного навчання вимагає досконало опанувати як технічну та економічну сторони, а також і культуру спілкування [8, с. 56]. Майбутній учитель природничих наук повинен вміти спілкуватися із різними соціальними групами та враховувати різноманітні культурні контексти. Професійна підготовка має включати навчання міжкультурній комунікації та розвиток навичок роботи в різноманітних соціокультурних середовищах. Варто звернути увагу, що в процесі професійної підготовки майбутніх учителів природничої освітньої галузі важливе значення відіграють навчальні, навчально-польові практики, які не реально провести якісно в дистанційній формі, адже ніякі віртуальні лабораторії чи екскурсії не замінять вивчення видового різноманіття тварин, рослин під відкритим небом.

Нами було проведено анкетування, призначене для з'ясування ставлення студентів до дистанційної форми навчання. В анкетуванні взяли участь студенти факультету природничої освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі - 218 осіб. Результати анкетування представлені в таблиці 1.

З усього складу опитаних, які отримали досвід використання електронних ресурсів, позитивні враження залишилися у 83% студентів. З розмови зі студентами з'ясувалося, що основний зміст роботи в електронній системі полягав у вивченні навчальної інформації та виконанні письмових завдань, які вони надсилали викладачу для оцінювання. Такий режим цілком влаштовував студентів, але водночас, за їхніми словами, їм не вистачає живого спілкування, заради якого вони приїжджають на два дні на тиждень на заняття, де вони отримують емоційний заряд, враження від дискусій, обмін думками тощо. Недарма 43% студенти віддають перевагу змішаному варіанту навчання, в якому інтегруються традиційні та електронні форми навчання. Разом з цим багато студентів віддають перевагу традиційним формам навчання (39%) на противагу електронному (всього 3%). Загальний висновок, який ми можемо зробити, аналізуючи відповіді студентів, полягає в тому, що наразі студенти не проявляють стійкої мотивації. Ймовірно, використання зазначених форм електронного навчання, які вимагають певних удосконалень у самостійній організації навчальної діяльності, може сприяти посиленню та підтримці позитивних мотиваційних станів.

Слід зазначити, що проблема змішаного навчання досить активно досліджується польськими вченими (Fleck J., Grabowska A., Durslewicz J., Antczak B., Skwarek T., Peszko P., Prauzner T., Preez M., Prinsloo P., Rooyen F.F.). На думку Wozniak J., змішане навчання може бути визначено як змішування контекстів, підходів до навчання або пристроїв, які роблять навчання якомога ефективнішим [10, с. 35]. Наприклад, польські вчені бачать процес змішаного навчання, у вигляді трьох етапів: етап 1 - електронне навчання - впровадження базових знань, необхідних для роботи, використовуючи дистанційні методи; етап 2 - традиційний метод - вчитель / викладач / тренер в ході традиційного навчання має можливість працювати з групою із метою забезпечення необхідного рівня засвоєння знань; етап 3 - електронне навчання - завдяки відсутності бар'єрів логістики та часу, студенти можуть легко та ефективно виконати ряд тестів, при цьому інструменти, що використовуються у галузі електронного навчання, дозволять отримати швидкі результати звітності без необхідності витрат часу та копіткої перевірки результатів випробувань за традиційним методом. Навіть при інтенсивних дослідженнях у сфері змішаного навчання, польські науковці, на жаль, залишають осторонь його мотиваційний аспект. Враховуючи важливі фактори та умови, що впливають на мотивацію, можна висунути гіпотезу, що електронне навчання ставить перед педагогічною теорією нові виклики в пошуку способів стимулювання мотивації до навчання.

Висновки

Теорія і практика вищої освіти поки не знайшли надійного шляху розв'язання проблеми формування мотивації навчання студентів. Ні традиційне, ні дистанційне (електронне) навчання не в змозі забезпечувати стійкі мотиваційні стани у студентів. Спроби запровадити інноваційні педагогічні технології (дослідницький та проектний методи, інтерактивні методи навчання тощо) поки не викликають упевненості у забезпеченні позитивної внутрішньої мотивації вчення. Аналогічно можна сказати і про мотиваційну функцію електронного навчання, яке також, як і традиційне не вирішує розглянутої проблеми. Якщо у випадку традиційного навчання гальмуючим фактором виступає цілий комплекс причин, у складі яких важливу роль відіграють вміння, то у разі електронного навчання провідним негативним фактором є відсутність особистого контакту студента та викладача. Важливо відзначити, що у пошуку оптимального варіанта необхідно звернутися до знань психології людини, до закономірностей функціонування мотиваційної сфери студента у процесі навчання. Неможливо сприяти розвитку мотивації, управлінню мотиваційними станами лише застосуванням педагогічних засобів без урахування їх мотиваційних можливостей, оскільки мотивація - це насамперед психологічне явище

Підготовка майбутніх вчителів природничої освіти до професійної діяльності в ЗЗСО вимагає перегляду та оновлення, щоб відповісти на сучасні виклики у галузі освіти. Зміна педагогічних парадигм, використання передових технологій, міждисциплінарний підхід та розвиток соціокультурної компетентності - це лише деякі з аспектів, які потребують уваги. Лише шляхом активної адаптації до цих викликів ми зможемо забезпечити якісну природничу освіту для майбутніх поколінь. Створення цілей та постановка завдань перед собою чи іншими учасниками освітнього процесу є однією із найскладніших завдань в педагогіці. У дослідженні цієї проблеми зазвичай виділяють три основних аспекти: аксіологічний рівень, який відображає зв'язок мети з освітніми стандартами; зв'язок мети з цінностями в навчальній та педагогічній сферах і функціональний аспект.

Список використаних джерел:

1. Білецька Г. Напрями удосконалення природничо- наукової підготовки майбутніх екологів у вищих навчальних закладах. Педагогічний процес: теорія і практика. 2014. Вип. 2. С. 17 - 23

2. Біляковська О.О. Окремі аспекти проблеми забезпечення якості професійної підготовки майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін. Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Вип. 63. 2018. С. 14 - 18

3. Біляковська О.О. Проблеми якості професійної підготовки майбутніх вчителів: рефлексії польських та українських науковців. Проблеми якості професійної підготовки майбутніх вчителів. Т. XXVIII. 2019. С. 97-110

4. Генкал С. Е. Особливості структури уроку біології у профільних класах. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Суми: Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2013. № 8 (34). С. 352 - 360

5. Граматик Н. Проблема підготовки майбутніх учителів природничих наук: аналітичний огляд. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університ ет у імені К. Д. Ушинського. Вип. 3 (128). Одеса, 2019. С. 126 - 131

6. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/ laws/show/1392-2011-%D0%BF

7. Кремень В. Г. Освіта в Україні: сучасні тенденції і перспективи. Професійна освіта: педагогіка і психологія: Польсько-український щорічник Вип. 11. 2000. С. 11 - 30

8. Лаврентьева О. О. Розвиток методологічної культури майбутніх учителів природничих дисциплін у процесі професійної підготовки: теоретико-методичний аспект: монографія. Київ : КНТ, 2014. 456 с.

9. Оніпко В. Структура змісту підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін до реалізації біотехнологічного профілю у ЗНЗ. Витоки педагогічної майстерності. Вип. 9. 2012. С. 159 - 166

10. Wolniak R., Bialy W. Blended learning and its application in improving the quality of training. General and Professional Education. Т.2. 2013, P.32 - 43

Размещено на Allbest.ru