Професійний розвиток працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна

Професійний розвиток працівників

Помаз Анастасія Віталіївна

курсант 3 курсу ННІПФПНП

Сейтумеров Ервін Белялович

курсант 3 курсу ННІПФПНП

Жукова Єлизавета Генадіївна

курсант 3 курсу ННІПФПНП

Анотація

Мета: Цей закон визначає правові, організаційні та методичні засади регулювання системи професійного розвитку працівників.

Основні положення:

Завдання: Закон спрямований на визначення мети, принципів та основних напрямів державної' політики у сфері професійного розвитку працівників, повноважень й основних напрямів діяльності роботодавців із зазначених питань.

Зобов'язання роботодавців: Роботодавці зобов'язані забезпечувати підвищення кваліфікації'працівників не рідше ніж один раз на п'ять років.

Участь профспілок: Профспілки та їх об'єднання беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері професійного розвитку працівників, здійснюють громадський контроль за дотриманням вимог законодавства, спільно з органами державної' влади беруть участь у моніторингу ринку праці.

Форми навчання: Закон передбачає формальне та неформальне професійне навчання. Формальне: включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації. Здійснюється у профтехах або вишах. За результатами видається документ про освіту.

Неформальне: не регламентоване місцем здобуття, строками, формою навчання. Може організовуватися безпосередньо на робочих місцях.

Атестація: Процедура визначення рівня кваліфікації працівників. Проводиться не частіше ніж один раз на три роки.

Обов'язкова: для керівників, професіоналів, фахівців.

За рішенням роботодавця: для інших категорій.

Не підлягають: вагітні, особи з дітьми, неповнолітні, сумісники.

Фінансування: За рахунок роботодавця, власних коштів працівника, інших джерел. Ключові слова : Професійний розвиток працівників: навчання, перепідготовка, підвищення кваліфікації, освіта, компетенція.

Закон України "Про професійний розвиток працівників": законодавство, правові засади, організаційні та методичні засади, державна політика.

Роботодавці: обов'язки, фінансування, організація навчання.

Профспілки та об'єднання роботодавців: участь у навчанні, соціальне

партнерство.

Форми та методи професійного навчання: формальне, неформальне, денне, вечірнє, очно- заочне, заочне, екстернатне, з відривом/без відриву від виробництва.

Оцінювання та атестація працівників: процедури, склад комісії, графік, оскарження результатів.

Фінансування заходів з професійного розвитку: власні кошти, інші джерела.

Переваги закону: підвищення кваліфікації, конкурентоспроможність, підготовка кадрів, розвиток ринку освітніх послуг, соціальне партнерство.

Недоліки та проблеми: недостатнє фінансування, відсутність чіткої системи моніторингу ринку праці, необхідність удосконалення системи підготовки кадрів

Викладення основного матеріалу дослідження

Питання професійного навчання працівників також передбачено в Законі "Про освіту", Законі "Про професійно-технічну освіту" та Законі "Про вищу освіту України". Однак ці закони не враховують всієї специфіки навчання працюючих людей і не передбачають механізмів сприяння професійному розвитку працівників.[1]

Основною метою "Закону про професійний розвиток працівників" є визначення правових, організаційних та методичних засад регулювання системи професійного розвитку працівників. Закон встановлює цілі, принципи та основні напрями державної політики у сфері професійного розвитку працівників, а також повноваження та основні напрями діяльності роботодавців у цій сфері.[1]

Зокрема, з метою забезпечення конкурентоспроможності працівників Закон встановлює обов'язок роботодавця забезпечувати професійний розвиток працівників не рідше одного разу на п'ять років.

Враховуючи важливість соціального партнерства у сфері професійного розвитку працівників, Закон "Про професійний розвиток працівників" передбачає участь профспілок та об'єднань роботодавців у професійному навчанні та перевірці кваліфікації працівників.[4]

Стаття 5 Закону передбачає, що профспілки та їх об'єднання беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері професійного розвитку працівників, а також у здійсненні заходів, передбачених колективними договорами та угодами здійснюють громадський контроль за додержанням вимог нормативно - правових актів у сфері професійного розвитку працівників разом з органами державної влади беруть участь у моніторингу та прогнозуванні розвитку ринку праці, формують державне замовлення на професійно-технічне навчання.

Роботодавці організовують професійне навчання своїх працівників відповідно до вимог законодавства та з урахуванням потреб власної господарської та іншої діяльності.

Закон передбачає, що роботодавці можуть організовувати формальне та неформальне професійне навчання своїх працівників.

Формальне професійне навчання працівників включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, які можуть здійснюватися безпосередньо роботодавцем або організовуватися на договірних засадах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях.

Перепідготовка, стажування, професійна підготовка та підвищення кваліфікації також здійснюється для працівників категорій керівників, професіоналів та фахівців і може бути організована на договірній основі у вищих навчальних закладах.[2]

За результатами формального професійного навчання працівник отримує документ про освіту встановленого зразка.

Закон "Про професійний розвиток працівників" вводить поняття "неформальне професійне навчання працівників" і передбачає можливість організації неформального навчання роботодавцями з метою усунення проблем, що виникають у зв'язку з організацією безпосереднього професійного навчання працівників на робочому місці або у сфері послуг.

Неформальне професійне навчання працівників - це професійне навчання, яке не регламентується місцем, тривалістю або формою навчання. Неформальне професійне навчання відбувається безпосередньо на робочому місці, зокрема через учнівство, тренінги та самоосвіту. Неформальне професійне навчання також включає в себе підвищення кваліфікації та стажування, за умови, що в результаті такого навчання не видається документ державного зразка.[3]

Професійне навчання працівників може бути денною, вечірньою, очнозаочною, заочною, екстернатною, без відриву від виробництва або з відривом від виробництва і здійснюється за індивідуальним навчальним планом. Стаття 3 Закону про професійний розвиток працівників передбачає проведення оцінювання працівників.

Оцінювання персоналу - це процедура визначення рівня, кваліфікації знань, практичних навичок та професійних якостей працівника, встановлення його відповідності (невідповідності) займаній посаді або виконуваній роботі та виявлення його потенціалу.[5]

Крім того, стаття 11 Закону передбачає, що роботодавці можуть проводити атестацію працівників.

Закон передбачає, що умови проведення атестації персоналу визначаються колективними договорами з урахуванням категорій працівників, які підлягають атестації. Крім того, в роботі атестаційної комісії повинні брати участь представники первинних профспілкових організацій.

Оцінка персоналу працівника не може проводитися частіше одного разу на три роки.

Оцінювання проводиться за рішенням роботодавця, який затверджує правила проведення оцінювання, склад атестаційної комісії та графік проведення оцінювання. Інформація про проведення оцінки доводиться до відома працівника не пізніше ніж за два місяці до її проведення.[1]

Не підлягають оцінюванню такі особи

Працівники, які займають відповідну посаду менше одного року;

Вагітні жінки;

особи, які доглядають за дитиною віком до трьох років, дитиною - інвалідом або дитиною з інвалідністю з раннього віку

Одинокі матері або одинокі батьки з дітьми віком до 14 років;

Неповнолітні

Працівники, які працюють неповний робочий день.

Законом або колективним договором можуть бути визначені інші категорії працівників, які не підлягають атестації.

Працівники можуть оскаржити результати атестації в судовому порядку.

Що стосується фінансування заходів із забезпечення професійного розвитку працівників, то стаття 15 цього Закону передбачає наступне:

Роботодавці фінансують професійний розвиток працівників за рахунок власних коштів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Професійне навчання працівника може здійснюватися за рахунок власних коштів або за рахунок коштів іншої фізичної чи юридичної особи за бажанням працівника.

Висновки на перспективи подальших досліджень

Закон України "Про професійний розвиток працівників" є значним кроком уперед у сфері навчання та розвитку кадрів.

Основні положення закону:

Визначає правові, організаційні та методичні засади регулювання системи професійного розвитку працівників.

Встановлює цілі, принципи та основні напрями державної політики у цій сфері.

Визначає повноваження та основні напрями діяльності роботодавців.

Вводить обов'язок для роботодавців забезпечувати професійний розвиток працівників не рідше одного разу на п'ять років.

Передбачає участь профспілок та об'єднань роботодавців у професійному навчанні та перевірці кваліфікації працівників.

Визначає форми та методи професійного навчання.

Встановлює порядок проведення оцінювання та атестації працівників.

Визначає джерела фінансування заходів із забезпечення професійного розвитку працівників.

Переваги закону:

Сприяє підвищенню кваліфікації та конкурентоспроможності працівників.

Дозволяє роботодавцям готувати кадри відповідно до своїх потреб.

Стимулює розвиток ринку освітніх послуг.

Сприяє соціальному партнерству у сфері професійного розвитку працівників.

Незважаючи на прийняття цього закону, залишаються певні питання, які потребують вирішення:

Недостатнє фінансування заходів з професійного розвитку працівників.

Відсутність чіткої системи моніторингу та прогнозування розвитку ринку праці. Необхідність удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів.

Загалом, Закон "Про професійний розвиток працівників" створює сприятливі умови для розвитку людського капіталу в Україні.

Важливо, щоб цей закон був належним чином implememented, щоб він дійсно сприяв підвищенню кваліфікації та конкурентоспроможності українських працівників.

Список використаних джерел

професійний навчання працівник

Про професійний розвиток працівників: Закон України від 12.01.2012 4312-VI. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4312-17/ed20191227#Text( дата звернення 02.05.2024)

Ткаченко А.М. Професійний розвиток персоналу - нагальне завдання сьогодення / А.М. Ткаченко, К.А. Марченко // Економічний вісник Донбасу. - 2016. - № 1 (35). - С. 194-197.

Теорія і методика професійної освіти: навч. посіб. / З.Н. Курлянд, І.О Бартєнєва, І.М Богданова, О.А Галіцан, Р.С. Гурін [та ін.]. - К. : Знання, 2019. - 390 с.

Енциклопедія освіти / голов. ред. В. Г. Кремень. - К.: Юрінком Інтер, 2018. - 1040 с

Управління розвитком персоналу: навч. посіб. / Т.П. Збрицька, Г.О. Савченко, М.С. Татаревська [за заг. ред. М.С. Татаревської]. - Одеса: Атлант, 2018. - 427 с.

Размещено на Allbest.ru/