Система неформальної освіти: європейський досвід та українська практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Система неформальної освіти: європейський досвід та українська практика

Засімович Олена Іванівна

аспірантка

INFORMAL EDUCATION SYSTEM: EUROPEAN EXPERIENCE AND UKRAINIAN PRACTICE

Zasimovych Olena

Graduate Student

Eastern Ukrainian Volodymyr Dahl National University

Introduction. Continuous education or lifelong education is one of the priority factors of personal selfdevelopment. Continuity in the educational context is a principle of adult learning and a consequence of a quality educational process for students. Over the past 5 years, the system of transmitting and receiving knowledge has changed radically, and its volume is growing daily.

The purpose of the article is to analyze the theoretical and methodological aspects of the need for the implementation andfunctioning of the non-formal education system in Ukraine.

In accordance with the specified goal, the following tasks are set in the article:

distinguishing the essence of the concepts «informal», «formal» and «informal» education;

analysis of local and foreign research on non-formal education;

determination of methods, forms and motives for systematic non-formal education of adults.

Methods. The following theoretical and cognitive methods were used for the purpose realization - analysis and generalization of scientific literature, comparison, synthesis, systematization and generalization of the studied information.

Results. The results of the research given in the article indicate that at the time of development of the Concept and Program for the development of the life-long education system in Ukraine, additional key points are needed. Defining models for assessment and recognition of prior learning. Linking national models for the recognition of prior learning to the European qualifications framework. Creation of criteria and mechanisms for recognition and approval of non-formal types of education in educational and professional activities. Determination of basic skills and key competencies. Reducing significant differences with EU countries in the main areas of skills and key competences. The rapid development of informal education and the lack of systematicity of the phenomenon both at the national legislation and at the local level. Lifelong learning at the national level should be defined as a fully fledged educational field with due attention to quality control and ensuring the recognition of diverse forms of education.

Originality. The practical significance of the article lies in the fact that the research materials can be used by scientists and teachers for further organizational and infrastructural support of informal education, bringing it out of chaos into a coherent and effective system. In further research, we will determine the advantages and disadvantages of non-formal education during martial law; outline the list of resources that are most often used by teachers in the system of non-formal education; distinguish the essence of the concepts «informal education», «open education» and «self-education».

Conclusion. The rapid development of non-formal education and the accompanying lack of systematization of non-formal education both at the national legislative and local levels indicate the need to determine its legal status in the educational field with due attention to quality control and verification and ensuring the recognition of various forms of education.

Key words: lifelong education; non-formal education; adult education; continuous education; continuing education

У статті описано європейський досвід неформальної освіти. Визначено переваги й недоліки такого формату освіти. Проаналізовано стан розвитку системи неформальної освіти впродовж останніх 10 років. Наведено та проаналізовано результати досліджень, що проводились в Україні та поза її межами стосовно форматів та мотивації різних вікових груп населення щодо неформальної освіти дорослих. Визначено основний принцип навчання дорослих - безперервність. Розкрито сутність поняття «неформальна освіта», перелічено чинники, що впливають на її якість та ефективність. Розмежовано трактування понять «неформальна освіта», «формальна освіта» та «інформальна освіта». Проаналізовано роботи вітчизняних і закордонних науковців з питань неформальної освіти дорослих. Проведено аналіз наукових досліджень щодо системності неформальної освіти, визначено їх групи. Опрацьовано й описано законодавчу й нормативно-правову базу щодо впровадження неформальної освіти як в Україні, так і поза її межами. Проаналізовано «Концепцію розвитку освіти дорослих в Україні», Європейську стратегію зайнятості, Закон України «Про освіту дорослих», Програму навчання впродовж життя (Lifelong Learning Programme). Визначено складові системи неперервної освіти, її основні функції, ключові форми здобуття, наведені приклади платформ, які стануть в пригоді при підвищенні рівня самоосвіти. Проведено порівняння неформальної освіти з традиційною та описано її переваги, серед яких задоволення потреб та запитів особистості, її природна здатність до самовдосконалення та внутрішнього зростання. Обґрунтовано необхідність створення системи неформальної освіти та розроблення механізмів зарахування її результатів на загальнодержавному рівні.

Ключові слова: освіта впродовж життя; неформальна освіта; освіта дорослих; безперервна освіта; неперервна освіта.

Постановка проблеми

неформальна освіта дорослий

Безперервна освіта, або освіта впродовж життя, є одним із пріоритетних чинників саморозвитку особистості.

Безперервність в освітньому контексті є принципом навчання дорослих та наслідком якісного освітнього процесу для здобувачів освіти.

За останні роки система отримання знань стрімко й радикально змінюється, а обсяг цих знань зростає щоденно.

Сьогодні не можна стати фахівцем за один пройдений курс чи прослуханий семінар, та й навіть за 5 або 6 років навчання у закладі вищої освіти неможливо підготувати людину до якісної професійної діяльності протягом всього життя.

Щороку близько 5% теоретичних і 20% професійних знань оновлюються. Одиниця виміру застарілих знань фахівця, прийнята у США - період «напіврозпаду» компетентності, тобто зниження її на 50% унаслідок появи нової інформації. У багатьох професіях цей період настає менш ніж через 5 років, тобто знання в системі вищої освіти оновлюються до моменту закінчення навчання и отримання диплому про освіту.

Вирішення цієї проблеми, на нашу думку, полягає у переході до неформальної освіти (освіти впродовж життя), де базова освіта доповнюється додатковими освітніми програмами. У керівника закладу загальної середньої освіти (ЗЗСО) крім отриманих знань з педагогіки та методики викладання свого навчального предмету, мають бути розвинуті здатність до навчання продовж усього професійного життя, навички комунікації, адаптивності, самовдосконалення, організаційної й групової ефективності та низка інших необхідних для ефективної діяльності якостей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз наукових досліджень щодо неформальної освіти умовно можна поділити на два блоки. До першого блоку віднесемо дослідження, спрямовані на аналіз теоретичних аспектів дорослих у цілому: вивчення та аналіз досвіду розвитку цієї сфери в зарубіжних країнах, напрацювання методологічних розробок для адаптації цього досвіду з урахуванням національних особливостей.

Висвітлення актуальних питань з проблем освіти та навчання дорослих ми знаходимо у працях відомих українських дослідників, серед яких: О. Аніщенко, С. Гончаренко, В. Кремень, Л. Лук'янова, Н. Ничкало, В. Огнев'юк, В. Олійник, О. Сухомлинська та ін. Аналіз наукової літератури свідчить про посилення уваги науковців до проблем розвитку системи освіти дорослих та ефективності різних форм її прояву.

Фундаментом для розвитку системи освіти дорослих стала «Концепція розвитку освіти дорослих в Україні», яку було розроблено й презентовано експертною групою у складі Л. Лук'яненко, О. Аніщенко, Л. Москаленко. Концепція сприяє забезпеченню реагування на зміни в зовнішньому середовищі системи й спрямовує її внутрішні ресурси. Також, однією з фундаментальних дослідницьких робіт у цій сфері є колективна робота українських та польських науковців «Освіта дорослих у перспективі змін: інновації, технології, прогнози». У монографії розглядаються не тільки теоретичні й практичні аспекти освіти дорослих, а також виокремлюються нові моделі й форми професійного зростання, проаналізовано сучасні технології, які доцільно використовувати для реалізації даної проблеми.

До другого блоку досліджень належать наукові праці з неформальної освіти, що мають прикладний характер та спрямування на оволодіння формами, методами та інструментарієм для якісної роботи в системі неформальної освіти. Особливістю цього блоку є спрямованість на розвиток професійних навичок і компетенцій в неформальній освіті. Це дослідження Ж. Гайлюса, А. Малинаускаса, Д. Петкаускаса, Л. Рагаускаса «Досвід неформальної освіти в Литві. Керівництво для тих, хто працює з молоддю» та Н. Павлик «Теорія і практика організації неформальної освіти молоді».

Метою статті є аналіз теоретичних та методологічних аспектів необхідності впровадження й функціонування системи неформальної освіти в Україні.

Відповідно до зазначеної мети у статті поставлено такі завдання.

розмежування сутності понять «неформальна», «формальна» та «інформальна» освіта;

аналіз локальних та закордонних досліджень з питань неформальної освіти;

визначення методів та форм задля системності неформальної освіти дорослих.

Теоретичні основи дослідження

Освіта впродовж життя в усьому світі й особливо в розвинених країнах стає актуальною сферою освітніх послуг. Сьогодні існують три форми освіти:

формальна освіта - початкова, загальна середня освіта, середня професійна освіта, вища освіта, освіта після закінчення закладу вищої освіти (аспірантура й докторантура), підвищення кваліфікації й перепідготовка фахівців та керівників з вищою і середньою професійною освітою в інститутах, на факультетах і курсах підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки [1];

неформальна освіта - професійно спрямовані й загальнокультурні курси навчання в центрах освіти дорослих, на курсах інтенсивного навчання[1];

інформальна освіта є загальним терміном для освіти за межами стандартного освітнього середовища - індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує повсякденне життя, реалізується за рахунок власної активності особистості в соціумі; спілкування, читання, відвідування мистецько - культурних закладів, подорожі, засоби масової інформації тощо.

У Законі України «Про освіту» [1] неформальна освіта визначається як освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

За цілями, що ставляться й реалізуються завдяки неперервній освіті, її умовно можна поділити на три складові.

Перша складова системи неперервної освіти - додаткова професійна освіта, що сприяє формуванню професійних навичок кадрового потенціалу. Друга складова забезпечує можливість адаптації суспільства до мінливих умов життя. До цієї складової залучаються громадяни, які в силу різних причин не мають можливостей та доступу до формальної освіти. Третя складова системи освіти дорослих забезпечує задоволення різноманітних індивідуальних освітніх потреб громадян, наприклад, якісну мовленнєву підготовку, отримання психологічних знань, навичок комунікації, спеціальних професійних умінь тощо.

Більшість запитів сучасного суспільства неможливо задовольнити через традиційну освіту, яка не відповідає різноплановим інтересам та можливостям громадян, суперечить їхньому способу життя, не враховує специфіку запитів окремих груп населення. Систему безперервної освіти визначають не лише як «навчання впродовж життя» (lifelong learning), а й як «навчання шириною в життя» (lifewide learning). Останнє твердження акцентує увагу на розмаїтті видів освіти - формальній, неформальній, інформальній, - які супроводжують будь-яку професійну сферу сучасної людини.

Неформальна освіта, хоча й може плануватися в перспективі освітніми органами влади, проте реалізовується вона у відповідь на конкретний освітній запит, що свідчить про її актуальність.

Поняття неформальної освіти дорослих частково асоціюють із такими поняттями, як «додаткова» або «продовжена» освіта. Однак саме неформальна освіта, як жодна інша, відображає й безпосередньо задовольняє потреби й запити особистості, її здатність до самовдосконалення та духовного зростання.

Для визначення поняття безперервної освіти використовується ряд термінів. У сучасній науковій літературі зустрічаємо такі стійкі конструкції: «освіта дорослих» (adult education); «продовжена освіта» (continuing education); «подальша освіта» (further education); «відновлювана освіта» (recurrent education), освіта впродовж усього життя шляхом чергування навчання з іншими видами діяльності, найчастіше з роботою; «перманентна освіта» (permanent education); «освіта впродовж життя» (life long education); «навчання впродовж життя» (life long learning).

Серед основних функцій безперервної освіти виділяють: розвиваючу (задоволення духовних та творчих потреб особистості); компенсуючу (надолуження втрат у базовій освіті); адаптивну (швидка підготовка й перепідготовка в умовах зміни місця роботи або посади); інтегруючу в новий культурний контекст; функцію ресоціалізації (повторної соціалізації).

У системі безперервної освіти виділяють три значущі компоненти, пов'язані з навчанням дорослих:

навчання грамотності в широкому сенсі, включаючи комп'ютерну, функціональну, соціальну та ін.;

професійне навчання, що включає професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації (job qualification);

загальнокультурну додаткову освіту, що не пов'язана з трудовою діяльністю (life qualification).

Європейська Комісія об'єднала світові освітні й навчальні ініціативи в єдину Програму навчання

впродовж життя (Lifelong Learning Programme). Ця програма прийшла на зміну програмам професійного й дистанційного навчання, що були затребувані до 2006 року.

Навчання впродовж життя охоплює весь цикл навчання, формальне чи неформальне, з метою розширення знань, підвищення рівня володіння навичками та оволодіння компетентностями. Рада Європи затвердила навчання впродовж життя одним із основних компонентів європейської соціальної моделі. Таке навчання не обмежується лише сферою освіти; воно також є критичним чинником у сферах зайнятості й соціального забезпечення, економічного зростання і конкурентоспроможності [2].

Європейська стратегія зайнятості (European employment strategy) [3], погоджена 22 липня 2003 р., визначає основні аспекти розвитку навчання впродовж життя, які спрямовують увагу країн Європейського Союзу на дефіцит робочої сили з потрібними для ефективної професійної діяльності навичками й заохочують до навчання впродовж життя з метою оволодіння необхідними навичками для конкурентоспроможності на ринку праці.

Останніми роками в Україні спостерігається надзвичайна актуальність неформальної освіти, її поширення та вплив на різні соціально-вікові й професійні групи. Також зростає кількість осіб, які професійно займаються розвитком неформальної освіти, апробують нові форми й методи.

Позитивні зміни також відбуваються й у законодавчому полі України. Наразі проходять підготовчі роботи по розробленню Закону України «Про освіту дорослих». 12 січня 2023 року Постановою Верховної Ради України № 2874-IX визначено прийняття за основу проекту Закону України про освіту дорослих.

Методи дослідження. Освіта впродовж життя постійно перебуває в центрі уваги різноманітних європейський інститутів. Зокрема, систематично проводяться відповідні статистичні дослідження. В одному з них цільова група для отримання статистичних даних щодо навчання впродовж життя включала людей у віці між 25 і 64 роками й обмежується періодом 4 тижнів перед опитуванням. Дані наведено за оглядом «Quality Report on the European Union Labour Force Survey 2007 » [4].

У 2007 р. відсоток людей віком від 25 до 64 років, задіяних у різноманітних формах навчання впродовж життя, складав усього 9,7% у межах ЄС [4].

Серед жінок цей показник (10,6%) вищий, ніж серед чоловіків (8,8%). Найвищий відсоток

громадян, задіяних у різних формах навчання впродовж життя в Швеції, Данії, Великої Британії та Фінляндії - від 23% до 32%. Найнижчі показники в Болгарії та Румунії - менше 2% [4].

Показовим є взаємозв'язок між рівнем попередньої освіти та ступенем залучення до навчання дорослого населення віком від 25 до 64 років, що свідчить про більші можливості й більшу схильність до продовження навчання людей з вищим рівнем попередньої освіти (див. рис. 1).

Рис. 1. Рівні попередньої освіти дорослого населення країн ЄС із залученістю до різних форм здобуття освіти

На сайті «Нова українська школа» [5] презентовано онлайн-платформу неформальної освіти Learning Passport, яка створена організаціями ЮНІСЕФ та Microsoft у колаборації з Кембриджським університетом та Українським інститутом розвитку освіти.

Окремої уваги заслуговує інформаційний ресурс EdWay, призначений для взаємодії між суб'єктами надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації та педагогічними працівниками (посади, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963), а також для Центрів професійного розвитку педагогічних працівників, закладів загальної середньої освіти, органів управління освітою різних рівнів, науково-педагогічних працівників, батьківської громади, територіальних управлінь Державної служби якості освіти, представників/-ць Служби освітнього омбудсмена. Платформа містить розділ «Кабінет професійного зростання» та «Календар можливостей» і постійно поповнюється новими курсами.

Визначені форми неформальної освіти накопичуються завдяки діалогічним методам: дискусії, дебати, кейс-навчання, моделювання проблемних ситуацій, портфоліо, читання, ігри (ділові, рольові), консультації, інноваційні освітні технології [6].

Проте всі вище описані платформи та портали носять несистемний характер. Таким чином, питання системності неформальної освіти забезпечить умови для самореалізації кожної особистості, морального вдосконалення за рахунок надання широких можливостей у виборі напряму й форм освітньої діяльності, як у професійній сфері, так і в інших сферах дозвілля.

Однією з найсуттєвіших проблем формування системи неперервної освіти є подолання стереотипів щодо ставлення до неформальної освіти як до неважливої й несуттєвої. Саме тому питанням вивчення проблем освіти дорослих приділяється недостатньо уваги.

В Україні відсутня як сама система освіти впродовж життя, так і механізми забезпечення й контролю якості та визнання результатів неформальної освіти. Проте на сайті Міністерства освіти й науки України [7] від 17.11.2022 року розміщений алгоритм визнання результатів неформальної та інформальної освіти закладами фахової передвищої та вищої освіти (див. рис. 2).

Навчання протягом життя виходить на лідируючі позиції світових освітніх процесів, що є наслідком ключових тенденцій сучасного розвитку суспільства. Тому для України вкрай важливо найближчим часом вжити дієві заходи задля подолання відставання у цій сфері.

Результати дослідження

У 2019 році проведено опитування «Неформальна освіта в Україні, вимір можливостей», у якому брали участь 652 респонденти з різних регіонів України. Одним із завдань дослідження було вивчення мотивації та пріоритетів щодо форм навчання. 55,1% опитаних респондентів відповіли, що мали досвід залученості до неформальної освіти, 32,5% респондентів відповіли, що такий досвід у них відсутній, 12,2% респондентів - складно відповісти [8].

Серед причин, які спонукають долучитися до неформальної освіти 31,8% респондентів долучаються до неформальної освіти з метою професійного зростання; 22,7% респондентів мотивуються пошуком нових друзів; 19,6% - можливістю особистісного росту. Тільки 6,1% респондентів долучаються до неформальної освіти через вимогу керівництва [8].

Для респондентів віком від 26 до 50 років, які вже перебувають на етапі професійного становлення та кар'єрного зростання, найпоширенішою причиною залученості до такого виду навчання є професійне зростання (40,0%), особистісне зростання (23,0%) та підвищення заробітної плати (22,0%) [8].

Респонденти старшої вікової групи (від 51 років і старше) зазначили, що головними чинникам залученості - бажання підвищити заробіток (27,5%), професійне зростання (23,2%) та можливість отримати нових друзів (14,5%) [8].

Результати досліджень свідчать про високий потенціал неформальної освіти як джерела зміни статусу населення на ринку праці та про її актуальність для усіх вікових груп.

Рис. 2. Алгоритм визнання результатів неформальної та інформальної освіти закладами фахової передвищої та вищої освіти

Попереднє дослідження «Тенденції та розвиток неформальної освіти в Україні» продемонструвало, що вирішальними критеріями для участі українців у неформальному навчанні є: наявність вільного часу (69,1%), безкоштовне навчання (59,0%), посильна оплата за навчання (45,3%), винятково онлайн- навчання (15,8%), тільки у моєму місті (15,2%) та тільки офлайн-навчання (8%) [9].

Отже, головними факторами, що сприяють залученості до неформальної освіти є час (тривалість та інтенсивність), кошти (на платній чи безоплатній основі), готовність до мобільності, інформованість щодо освітніх програм та безперебійний доступ до мережі Інтернет.

Стосовно вибору форм навчання, то 49,8% респондентів зазначили, що найпривабливішою формою для навчання є комбінована, 30,4% респондентів хотіли б навчатися онлайн, 19,6% - офлайн (аудиторно) [9].

Найпоширенішими формами здобуття безкоштовної неформальної освіти є онлайн -курси із сертифікатами та зазначеною кількістю годин (платформи Prometheus, Coursera); освітні серіали із сертифікатами на (платформа «Дія. Цифрова освіта»); ВУМ онлайн-відеолекції, курси й комплексні програми; тренінги, лекції, творчі майстерні, онлайн-заняття, тематичні школи/табори тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Результати досліджень, наведені в статті, свідчать про те, що розробка Концепції та Програми розвитку в Україні системи освіти впродовж життя є необхідною й актуальною. Відсутність системності неформальної освіти передбачає низку питань для подальшого опрацювання й дослідження: визначення моделей для оцінювання й визнання попереднього навчання; зв'язок національних моделей для визнання попереднього навчання з європейською структурою кваліфікацій; створення критеріїв та механізмів визнання й затвердження неформальних видів освіти в навчальній та професійній діяльності; визначення основних навичок і ключових компетенцій сучасного конкурентоспроможного керівника ЗЗСО; скорочення істотних розбіжностей із країнами ЄС у сфері основних навичок і ключових компетенцій; стрімкий розвиток неформальної освіти та відсутність системності цього явища як на загальнонаціональному законодавчому, так і на місцевому рівнях; навчання впродовж життя на національному рівні має бути визначене як повноправне освітнє поле з відповідною увагою до контролю й перевірки якості та із забезпеченням визнання різноманітних форм освіти.

Практична значущість статті полягає у тому, що матеріали дослідження можуть бути використані науковцями й викладачами для подальшого організаційного забезпечення неформальної освіти, її переведення з хаотичної в цілісну ефективну відкриту систему. У подальших дослідженнях визначимо переваги й недоліки неформальної освіти під час дії воєнного стану; окреслимо перелік ресурсів, які найчастіше використовують педагоги в системі неформальної освіти; розмежуємо суть понять «неформальна освіта», «відкрита освіта» та «самоосвіта».

Список використаної літератури

Верховна Рада України (2017, Верес. 05). Закон № 2145-VIII «Про освіту». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2145-19#Text

Making a European area of lifelong learning a reality. URL: http://ec.europa.eu/education/ (дата звернення: 02.07. 2023).

European Employment Strategy. URL: http://ec.europa.eu/sodal/mam.jsp?catId=101&langId=en (дата

звернення: 02.07.2023).

Quality Report on the European Union Labour Force Survey 2007. URL: https://www.adp.fdv.uni- lj.si/podatki/ads/ads07_rm5_en_v1_r2.pdf (дата звернення: 02.07.2023).

НУШ: Нова українська школа. URL: https://nus.org.ua/news/v-ukrayini-zapustyly-onlajn-platformu-neformalnoyi- osvity-avtoram-proponuyut-rozmishhuvaty-vlasni-rozrobky/ (дата звернення: 02.07.2023).

Москаленко Л. М. Неформальна освіта в Україні: вимір можливостей (за результатами соціологічного

дослідження). Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2018. Вип. 12. С. 180-187.

URL: http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/sociology/artide/view/10826/10971 (дата звернення: 02.07.2023).

Марганець Л. А. Залучення педагогів до професійного розвитку у неформальній та інформальній освіті. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2017. № 6. С. 15-16. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Otros_2017_6_5 (дата звернення: 02.07.2023).

Москаленко Л. М. Неформальна освіта в Україні, вимір можливостей» (за результатами соціологічного

дослідження. Вісник Львівського університету. Серія Соціологічна. 2019. Вип. 13. С. 14-19.

URL: http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/sociology/artide/view/10777/10941 (дата звернення: 02.07.2023).

Неформальна та інформальна освіта: як отримати визнання результатів навчання. Міністерство освіти і науки України. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/neformalna-ta-informalna-osvita-yak-otrimati-viznannya-rezultativ- navchannya (дата звернення: 02.07.2023).

References

Verkhovna Rada Ukrainy. (2017, Veres. 05). Zakon № 2145-VIII «Pro osvitu» [Supreme Council of Ukraine. (2017, September 5). Law No. 2145-VIII «On Education»]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text [in Ukrainian].

Making a European area of lifelong learning a reality. URL: http://ec.europa.eu/education/ [in English].

European Employment Strategy. URL: http://ec.europa.eu/social/main.jsp?catId=101&langId=en [in English].

Quality Report on the European Union Labour Force Survey ( 2007). URl: https://www.adp.fdv.uni- lj.si/podatki/ads/ads07_rm5_en_v1_r2.pdf. [in English].

Moskalenko, L. M. (2019). «Neformalna osvita v Ukraini, vymir mozhlyvostei» (za rezultatamy sotsiolohichnoho doslidzhennia) [Non-formal education in Ukraine: measuring opportunities (based on the results of a sociological study)]. Visnyk Lvivskoho universytetu - Bulletin of Lviv University, 14-19. URL: http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/sociology/article/view/10777/10941 [in Ukrainian].

Moskalenko, L. M. (2018). «Neformalna osvita v Ukraini: vymir mozhlyvostei (za rezultatamy sotsiolohichnoho doslidzhennia)» [Non-formal education in Ukraine: measuring opportunities (based on the results of a sociological study)]. Visnyk Lvivskoho universytetu - Bulletin of Lviv University, 180-187. URL: http://publications.lnu.edu.ua/ bulletins/index.php/sociology/article/view/10826/10971 [in Ukrainian].

NUSh: Nova ukrainska shkola [The New Ukrainian School]. URL: https://nus.org.ua/news/v-ukrayini-zapustyly- onlajn-platformu-neformalnoyi-osvity-avtoram-proponuyut-rozmishhuvaty-vlasni-rozrobky/ [in Ukrainian].

Martynets, L. A. (2017). «Zaluchennia pedahohiv do profesiinoho rozvytku u neformalnii ta informalnii osviti» [Engaging teachers in professional development in non-formal and informal education]. Osvita ta rozvytok obdarovanoi osobystosti - Education and development of a gifted personality, 15-16. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Otros_2017_6_5 [in Ukrainian].

Neformalna ta informalna osvita: yak otrymaty vyznannia rezultativ navchannia [Non-formal and informal education: how to get recognition of learning outcomes]. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy - Ministry of Education and Science of Ukraine. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/neformalna-ta-informalna-osvita-yak-otrimati-viznannya-rezultativ- navchannya [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/