Результати дослідження та досвід розвитку медіаграмотності майбутніх офіцерів військово-морських сил збройних сил України у процесі професійної підготовки

доктор педагогічних наук, професор, заступник начальника - начальник відділення планування та контролю наукової та науково-технічної діяльності науково-організаційного відділу, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький, Україна

У статті висвітлено результати дослідження та досвід розвитку медіаграмотності майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України у процесі професійної підготовки. Охарактеризовано загальні підходи до розвитку медіаграмотності майбутніх офіцерів, що стосуються навчання майбутніх офіцерів орієнтуватися в медіасвіті, відрізняти інформацію з офіційних джерел та повідомлення маніпулятивного чи деструктивного характеру. Проведення експериментального дослідження дозволило системно організувати роботу щодо розвитку медіаграмотності у майбутніх офіцерів у процесі професійної підготовки. Схарактеризовано заходи щодо забезпечення майбутніх офіцерів базовими знаннями медіаграмотності та інформаційної безпеки, задіяння потенціалу засобів неформальної освіти (дистанційних та онлайн-курсів, ве- бінарів), що сприяло розширенню уявлень курсантів про значення медіа та специфіку оцінювання змісту медіаповідомлень. Велике значення мало впровадження інтерактивних методів і технологій навчання відпрацювання навичок пошуку, відбору інформації у ме- діатекстах для участі в обговореннях з професійних питань. Висвітлено роботу викладачів щодо застосовування дослідницьких завдань для набуття курсантами досвіду протидії дезінформації, негативному інформаційно-психологічному впливу. За результатами дослідження визначено методичні рекомендації науково-педагогічним працівникам щодо розвитку медіаграмотності в майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил у процесі професійної підготовки. Рекомендовано забезпечити майбутніх офіцерів базовими знаннями медіаграмотності та інформаційної безпеки, розширити їхні уявлення про значення медіа та специфіку оцінювання змісту медіаповідомлень, використовувати потенціал інтерактивних методів і технологій навчання для відпрацювання у курсантів навичок пошуку, відбору інформації у медіатекстах тощо. медіаграмотність майбутній офіцер військовий

Ключові слова: медіаграмотність; майбутні офіцери; Військово-Морські Сили Збройних Сил України; професійна підготовка; педагогічні умови; експеримент.

Kiriakidi O., Didenko O. RESEARCH RESULTS AND THE EXPERIENCE OF MEDIA LITERACY DEVELOPMENT OF FUTURE OFFICERS OF THE NAVAL FORCES OF THE ARMED FORCES OF UKRAINE IN THE PROCESS OF PROFESSIONAL TRAINING

The article highlights the research results and the experience of media literacy development to future officers of the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine. The general approaches to the development of media literacy of future officers are characterized. These approaches include teaching future officers to navigate the media world, differentiate information from official sources and messages of a manipulative or destructive nature. Conducting the experimental studies made it possible to systematically organize the work dealing with the development of media literacy to future officers in the process of their professional training. The article describes measures to provide future officers with basic knowledge of media literacy and information security, the use of non-formal education tools (distance and online courses, webinars), which helped to expand cadets' understanding of the importance of media and the specifics of assessing the content of media messages. The use of interactive methods and technologies for teaching search skills and selecting information in media texts in order to participate in discussions on professional issues was of great importance. The article highlights the work of lecturers on the use of research tasks for cadets to gain experience in countering disinformation and negative information and psychological influence. Based on the results of the study, there have been developed methodological recommendations for research and teaching staff on the development of media literacy to future naval officers in the process of professional training. It is recommended to provide future officers with basic knowledge of media literacy and information security, to expand their understanding of the importance of media and the specifics of assessing the content of media messages, to use the potential of interactive teaching methods and technologies to develop cadets' skills in searching for and selecting information in media texts, etc.

Keywords: media literacy; future officers; Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine; professional training; pedagogical conditions; experiment.

ВСТУП

Постановка проблеми. Актуальність проблеми зумовлена тим, що сьогодні офіцер Військово-Морських Сил Збройних Сил України повинен мати медіаімунітет, бути здатним протистояти агресивному медіасередовищу, спроможним обирати потрібну інформацію, оминати інформаційне “сміття”, розпізнавати маніпулятивну медіа- інформацію, захищатися від потенційно шкідливих інформаційних впливів.

Нагальним на сьогодні є вирішення завдання щодо формування і розвитку в майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил України всіх складових медіаграмотності, що стосуються вміння критично мислити і свідомо споживати медіапродукти, знаходити та використовувати потрібну інформацію, протистояти маніпулятивним впливам, розпізнавати фейки і пропаганду.

Метою статті є висвітлення результатів педагогічного експерименту з розвитку медіаграмотності майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України у процесі професійної підготовки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Медіаграмотність є предметом уваги представників різних галузей наукового знання, філософів, соціологів, психологів, медієвістів. Зарубіжні (С. Вінні [1], Е. Томан [2], Т. Джоллс [2], Л. Мастерман [3]) та вітчизняні (Г. Волошко [4], О. Мальцева [5], Т. Устименко [6], Л. Хмарна [7], О. Янишин [8] та ін.) педагоги трактують поняття медіаграмотності як результат медіаосвіти та вивчення медіа, здатність аналізувати, інтерпретувати та створювати медіатексти. У контексті інформаційно-психологічної безпеки розглядають питання медіаграмотності С. Бойко [9], В. Бурдяк [10], Н. Дегтярьова [11], О. Стаднік [12] та ін. Представники військової педагогіки С. Ізбаш [13], О. Ільченко, П. Ткач [14], О. Ді- денко [19] та інші визначили необхідність формування у майбутніх офіцерів - представників сектору безпеки та оборони - здатності протистояти інформаційно-психологічним впливам. Актуальним залишається дослідження педагогічних умов розвитку медіаграмотності у майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України у процесі професійної підготовки.

1. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Медіаграмотність офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України є професійно важливою особистісною властивістю, що охоплює мотивацію до підвищення свого рівня медіаграмотності, свідоме ставлення і зацікавленість медіатекстами, знання історії та ролі медіа, види інформаційного впливу, уміння здійснювати пошук необхідної інформації, аналізувати медіаповідомлення, оптимально використовувати медіаресурси, протистояти маніпуляціям та дезінформації. Складовими медіаграмотності офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил є особистісний, пізнавальний та діяльнісний компоненти.

Про її розвиненість можна зробити висновок за трьома критеріями, які характеризують її структурні компоненти, зокрема особистіс- но-мотиваційним, пізнавально-когнітивним і діяльнісно-результатив- ним. Основними показниками особистісно-мотиваційного критерію є такі: мотивація до вивчення медіаграмотності; пізнавальні інтереси у сфері медіа, ерудиція, допитливість та прагнення нового; готовність підвищувати свій рівень знань про медіаграмотність; емоційна врівноваженість, психологічна стриманість, стресостійкість в агресивному інформаційному просторі; пізнавально-когнітивного - обізнаність про загальні особливості медіа, їх історію та роль у суспільстві; знання про послідовність оцінювання змісту медіатекстів, вимоги до медіа- повідомлення та новинні стандарти; знання про інструменти новітніх медіа, зокрема YouTube, Google, Facebook, Twitter, Тік-ток та ін., особливості спілкування у соціальних мережах; обізнаність про техніки маніпулятивних впливів, про методи захисту від можливих негативних впливів у процесі масової комунікації; діяльнісно-результативно- го - здатність аналізувати й оцінювати медіаповідомлення, визначати його актуальність і несуперечливість; уміння створювати власні усні чи писемні висловлювання, необхідні для вирішення різних завдань професійної діяльності, брати участь в онлайн-дискусіях; уміння критично оцінювати медіатексти, виявляти маніпуляції історичною та актуальною для суспільства інформацією, перевіряти її достовірність; навички розпізнавання фейків та дезінформації, протидії ворожим інформаційним впливам, верифікації контенту соціальних мереж. З використанням зазначених критеріїв прийнято трирівневу шкалу розвиненості медіаграмотності майбутніх офіцерів: низький, достатній і високий.

Результати констатувального етапу засвідчили недостатній рівень розвиненості медіаграмотності у майбутніх офіцерів. Високий рівень медіаграмотності мають лише 17,33 % курсантів. Переважна частина майбутніх офіцерів перебуває на допустимому - 46,21 % та низькому - 36,46 % рівнях. Курсанти розуміють значення медіаграмотності, її важливість для свого особистісного та професійного життя. Разом з тим виявлено недостатню обізнаність курсантів про загальні особливості медіа, їх історію та роль у суспільстві, знання про послідовність оцінювання змісту медіатекстів, вимоги до медіаповідомлення та но- винні стандарти. Виявлено також, що курсанти не уміють належним чином створювати власні усні чи писемні висловлювання, необхідні для вирішення різних завдань професійної діяльності, брати участь в онлайн-дискусіях; критично оцінювати медіатексти, виявляти маніпуляції історичною та актуальною для суспільства інформацією, перевіряти її достовірність, розпізнавати фейки та дезінформацію.

З огляду на це для розвитку медіаграмотності майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил виокремлено такі педагогічні умови: 1) забезпечення майбутніх офіцерів базовими знаннями медіаграмотності та інформаційної безпеки; 2) використання засобів неформальної освіти (дистанційних та онлайн-курсів, вебінарів), покликаних розширити уявлення курсантів про значення медіа та специфіку оцінювання змісту медіаповідомлень; 3) упровадження інтерактивних технологій навчання для відпрацювання навичок пошуку, відбору інформації у медіатекстах для участі в обговореннях з професійних питань; 4) застосування дослідницького методу для набуття курсантами досвіду протидії дезінформації, негативному інформаційно-психологічному впливу.

Для перевірки дієвості педагогічних умов відповідно до завдань дослідження було проведено формувальний етап експерименту. Формувальний етап педагогічного експерименту тривав з вересня 2021 до червня 2023 року на базі Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”. В експериментальній групі (ЕГ) навчання майбутніх офіцерів було організовано відповідно до запропонованих педагогічних умов та моделі розвитку медіаграмотності. У контрольній групі (КГ) викладачі не звертали підвищеної уваги на розвиток цієї професійно важливої властивості. Перший напрям роботи під час формувального етапу педагогічного експерименту передбачав забезпечення майбутніх офіцерів базовими знаннями медіаграмотності та інформаційної безпеки. До змісту зазначених навчальних дисциплін “Українська мова (за професійним спрямуванням)” (1-й семестр), “Політологія та соціологія” (2-й семестр), “Морально-психологічне забезпечення підготовки та застосування ЗС України” (4-й семестр) було додано окремі аспекти, які стосувалися історії медіа, інтерпретації медіатекстів, їх поділу за типами або жанрами, технологічного процесу створення медіа- повідомлень. Цей матеріал було визначено на основі опрацювання низки навчальних програм, зокрема модельної навчальної програми інтегрованого міжгалузевого курсу “Основи медіаграмотності” [15], “Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін” [16], навчальної програми “Основи візуальної медіаграмотності” [17] тощо з порталу “Академія української преси”. Зазначені доповнення не стали окремою частиною основного навчального плану як дисципліна чи предмет, усі теми було інтегровано в офіційну навчальну програму як наскрізну для різних предметів. Зокрема, під час викладання навчальної дисципліни “Політологія та соціологія” було передбачено більш ґрунтовно ознайомити курсантів із зв'язком між державою, суспільством та медіа. Додатково ми звертали увагу на специфіку висвітлення політичних подій, соціально-економічних чинників і міжнародних відносин, інших державних подій, політичні, ідеологічні, соціальні, культурні, правові та інші аспекти медіатексту. Далі, на другому курсі, основну увагу ми приділяли питанням інформаційної безпеки. Зокрема під час вивчення навчальної дисципліни “Морально-психологічне забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України” предметом детального розгляду були питання про інформаційну війну як чинник отримання переваги у сучасному збройному конфлікті та шляхи протидії ворожому інформаційно-психологічному впливу.

Відповідно до другої педагогічної умови під час експериментальної роботи великого значення ми надавали засобам неформальної освіти, зокрема дистанційним та онлайн-курсам, вебінарам, покликаним розширити уявлення курсантів про значення медіа та специфіку оцінювання змісту медіаповідомлень. Усі запропоновані дистанційні курси мали певну логіку побудови, передбачали планомірні групові заняття з активним спілкуванням. Ми пропонували курсантам дистанційний курс “Комунікації у соціальних мережах”, що охоплював такі теми: “Соціальні мережі в системі комунікацій”, “Політика Ін- тернету”, “Соціальні медіа у внутрішніх комунікаціях”, “Віртуальна спільнота”, “Соціальні мережі та інформаційні впливи”, “Моніторинг деструктивних впливів у соціальних мережах”, “Інформаційна гігієна й соціальні мережі”, “Верифікація у випадках виникнення катастрофи та термінових новин”. До кожної теми ми подавали структур ований матеріал, що мав допомогти курсантам набути уявлення про той чи інший аспект соціальних мереж.

Серед онлайн-курсів ми пропонували курсантам такі, як “Пропаганда та шляхи її протидії”, “Фактчекінг та інформаційна війна”, “Візуальна медіаграмотність”. Онлайн-курси були зосереджені на одній чи двох навичках, зокрема тих, що стосувалися протидії пропаганді, вмінню верифікувати дані, аналізувати візуальну інформацію. Зокрема онлайн-курс “Пропаганда та шляхи її протидії” передбачав вивчення специфіки пропаганди як інформаційного впливу. Ці курси та вебінари дозволили охопити різні аспекти медіаграмотності, значно урізноманітнити форми і методи навчання.

Третя педагогічна умова передбачала упровадження інтерактивних технологій навчання для відпрацювання навичок пошуку, відбору інформації у медіатекстах для участі в обговореннях з професійних питань. Для цього під час викладання навчальних дисциплін “Українська мова (за професійним спрямуванням)”, “Політологія та соціологія”, “Морально-психологічне забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України”, проведення вебінарів, дистанційних та онлайн-кур- сів ми пропонували курсантам проаналізувати медіаповідомлення, поставивши низку питань чи відповівши на них, простеживши відмінності інших інтерпретацій. Під час дискусій курсанти вчилися ставити запитання щодо головної думки медіатексту, виражати думки щодо його змісту (точність, доречність, упередженість тощо) і форми; порівнювати власну думку з думкою інших, виражати свої думки, використовувати медіатекст для дослідження людських відносин, нових ідей, обґрунтовувати свій вибір під час дискусії про медіаповідомлення, аналізувати вплив медіа на професійний розвиток.

Окрім дискусійно-діалогічних технологій інтерактивного навчання, ми широко використовували технології аналізу ситуацій. Зокрема для відпрацювання у курсантів уміння розрізняти факти та судження ми пропонували їм медіатексти (друковані або на екрані мультимедіа). Курсанти повинні були виділити у тексті факти та визначитися з інформацією, що становить судження автора. Загалом курсанти здійснювали аналіз медіатексту в такій послідовності: категорія тексту, агентство (автор тексту), технології, аудиторія, репрезентація.

Четверта педагогічна умова передбачала застосування дослідницького методу для набуття курсантами досвіду протидії дезінформації, негативному інформаційно-психологічному впливу. Дослідницький характер мали завдання, що передбачали аналіз медійної діяльність певного політика, громадського діяча, блогера, до прикладу, виступи в парламенті, у громадських місцях, у мас-медіа (телебаченні, радіо, друкованих медіа, соціальних мережах, інтернет-сайтах). Курсанти використовували інформацію різного формату, зокрема блоги, відео, новини, соціальні мережі тощо. Усі медіатексти ми аналізували за схемою: автор тексту, тип контенту, цільова аудиторія, упередженість/неупередженість тексту, є/немає фейків, факти/судження, є/немає маніпуляції, пропаганди, дезінформації, соціальна толерантність (є/немає мови ворожнечі, порушено/не порушено етичних норм).

Предметом дослідження були також порушення новинного стандарту точності. Важливе значення мали завдання, що стосувались дослідження маніпулятивності медіатексту. Ще одна група дослідницьких завдань стосувалась розпізнавання фейкових заголовків та пропагандистських матеріалів. Особливу увагу ми приділяли завданням, що стосувались інформаційних операцій [18, с. 44]. Курсанти самостійно визначали особливості інформаційно-психологічних операцій, їхню мету та завдання - нагнітання панічних настроїв серед цивільного населення та українських військових. Викладачі також пропонували курсантам дослідити, як про одну і ту ж подію пишуть вітчизняні медіа, російські чи європейські. У такий спосіб курсанти вчились розпізнавати інформаційно-психологічні операції, аргументовано пояснювати свою позицію.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Результати експериментальної роботи підтвердили, що після формувального етапу експерименту курсанти ЕГ мають переважно високий (31,09 %) і достатній (54,87 %) рівні розвиненості медіаграмотно- сті. У КГ ці дані становлять відповідно 18,52 % і 35,80 %. За результатами дослідження визначено методичні рекомендації науково-педагогічним працівникам щодо розвитку медіаграмотності в майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил у процесі професійної підготовки. Рекомендовано забезпечити майбутніх офіцерів базовими знаннями медіаграмотності та інформаційної безпеки, розширити 'їхні уявлення про значення медіа та специфіку оцінювання змісту медіаповідом- лень, використовувати потенціал інтерактивних методів і технологій навчання для відпрацювання у курсантів навичок пошуку, відбору інформації у медіатекстах тощо.

Перспективами подальших наукових досліджень є вивчення і впровадження передового зарубіжного досвіду медіаосвіти, удосконалення авторських методик верифікації медіаконтенту, онлайн-кур- сів з протидії маніпуляціям і ворожим інформаційним впливам.

Список використаних джерел

1. Vinney C. What is Media Literacy? URL: https://www.verywellmind.com/ what-is-media-literacy-5214468 (accessed 20.07.2023).

2. Thoman Е., Jolls Т. Media Literacy: A National Priority for a Changing World American Behavioral Scientist. Vol 48. № 1/September 2004. URL: https:// www.medialit.org/reading-room/media-literacy-national-priority-changing-world (last accessed: 20.07.2023)

3. Masterman L. Media Education: 18 Basic Principles. URL: https://www. medialit.org/reading-room/media-awareness-education-eighteen-basic-principles (accessed: 20.07.2023)

4. Волошко Г. В. Соціально-педагогічна реклама як засіб превентивного виховання учнівської молоді. Педагогічна освіта: теорія і практика. 2013.

Вип. 13. С. 39-42. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znppo_2013_13_9 (дата звернення: 02.08.2023).

5. Мальцева О. І. Шляхи, форми та методи впровадження медіаосвіти в навчально-виховний процес. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2020. № 7. С. 58-67. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/vlup_2020_7_7 (дата звернення: 01.08.2023).

6. Устименко Т. Оцінка медіасередовища закладу освіти як початок дорожньої карти з розвитку медіаграмотності. Імідж сучасного педагога. 2019. № 5. С. 12-16. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/isp_2019_5_5 (дата звернення: 02.08.2023).

7. Хмарна Л. В. Формування медіаграмотності вчителів мистецьких дисциплін у закладах післядипломної педагогічної освіти: дис. ... докт. філософії: 015. Слов'янськ, 2021. 267 с.

8. Янишин О. К. Формування медіаграмотності майбутніх перекладачів у процесі професійної підготовки у ВНЗ. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Педагогіка. 2013. № 3. С. 166-171. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPU_ ped_2013_3_34 (дата звернення: 02.08.2023).

9. Бойко С. Медіаграмотність як основа інформаційно-психологічної безпеки особистості в сучасних умовах. Український психолого-педагогічний науковий збірник. 2015. № 6. С. 18-23.

10. Бурдяк В. І. Політико-психологічний компонент медіаграмотності vs маніпулювання ЗМІ суспільною свідомістю. Медіафорум: аналітика, прогнози, інформаційний менеджмент. 2022. Т. 10. С. 43-63. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/mfapim_2022_10_5 (дата звернення: 01.08.2023).

11. Дегтярьова Г. Питання формування медіаграмотності: подолання стереотипів. Український інформаційний простір. 2019. № 2. С. 195-206. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/ukrinfsp_2019_2_16 (дата звернення: 02.08.2023).

12. Стаднік О., Ванюшина О., Полова Н. Проблема медіаграмотності при споживанні інформації в умовах війни: соціологічний аспект. Epistemological studies in philosophy, social and political sciences. 2022. Vol. 5, Issue 1. С. 73-79. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/epstphsps_2022_5_1_12 (дата звернення: 01.08.2023).

13. Ізбаш С. С. Психолого-педагогічні умови формування медіаграмот- ності в курсантів Національної академії Національної гвардії України. Науковий журнал Хортицької національної академії. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. 2021. Вип. 1. С. 36-46. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/scjkhna_2021_1_6 (дата звернення: 02.08.2023).

14. Ільченко О. А., Ткач П. Б. Інтегрування елементів медіаграмот- ності в курс лідерства для майбутніх офіцерів Нацгвардії. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгома- нова. Серія 5 : Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2021. Вип. 81. С. 93-97. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_5_2021_81_23 (дата звернення: 01.08.2023).

15. Модельна навчальна програма інтегрованого міжгалузевого курсу “Основи медіаграмотності” (7-8 класи) для закладів загальної середньої освіти / О. П. Мокрогуз, О. В. Желіба / За редакцією О. В. Волошенюк, В. Ф. Іванова, Р. І. Євтушенко. Київ : Академія української преси, Центр вільної преси, 2023. 28 с.

16. Медіаграмотність на уроках суспільних дисциплін: Посібник для вчителя / За ред. В. Іванова, О. Волошенюк, О. Мокрогуза. Київ : Центр вільної преси, Академія української преси, 2016. 201 с.

17. Навчальна програма “Основи візуальної медіаграмотності” для 9 класів закладів загальної середньої освіти / О. П. Мокрогуз , О. В. Желіба / За редакцією О. В. Волошенюк, Р. І. Євтушенко, В. Ф. Іванова. Київ : Академія української преси, Центр вільної преси, 2022. 14 с.

18. Медіаосвіта в огні. Методичні рекомендації для вчителів курсу “Громадянська освіта”/“Історія”. Навчально-методичний посібник / Потапова В. І., Дегтярьова Г. А., Мокрогуз О. П., Желіба О. В, Ковач І. М. / за редакцією Волошенюк О. В., Іванова В. Ф., Євтушенко Р. І. Київ : Академія української преси, Центр вільної преси, 2023. 61 c.

19. Діденко О. В., Балендр А. В., Комарницька О. І., Блощинський І. Г. Інформаційно-комунікаційні технології в іншомовній підготовці фахівців з охорони кордону країн європейського союзу. Інформаційні технології і засоби навчання. 2018. Т. 67. № 5. С. 56-71.