Гуманізація професійної підготовки в закладі вищої освіти: теоретичні засади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гуманізація професійної підготовки в закладі вищої освіти: теоретичні засади

Біда Олена Анатоліївна

доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки і психології Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ

Горохівська Тетяна Миколаївна

доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки та інноваційної освіти Національний університет «Львівська політехніка»

Козловський Юрій Михайлович

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогіки та інноваційної освіти Національний університет «Львівська політехніка»

Білик Оксана Сергіївна

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри іноземних мов Національний університет «Львівська політехніка»

HUMANIZATION OF PROFESSIONAL TRAINING IN A HIGHER EDUCATION INSTITUTION: THEORETICAL BASIS Bida Olena

Doctor of Pedagogical Sciences, Full Professor, Head of the Department of Pedagogy and Psychology Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute

Horokhivska Tetiana

Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Pedagogy and Innovative Education

Lviv Polytechnic National University

Kozlovskyi Yuriy

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor at the Department of Pedagogy and Innovative Education

Lviv Polytechnic National University

Bilyk Oksana

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor at the Department of Foreign Languages

Lviv Polytechnic National University

Introduction. The article substantiates the importance and shows the necessity of humanizing professional training in a higher education institution. The HEI realizes the rights of students through the proposed alternatives in crucial areas of education and training, so the positions that provide access to organizational work in the realization of a humanistic approach to student education were outlined.

Purpose. The article aims to substantiate the importance and show the necessity of humanizing professional training in a higher education institution.

Methods. Analysis of psychological, pedagogical, and methodical literature on the topic in question, synthesis, comparison, induction and deduction, and analogy were used.

Results. The learning process of each discipline builds on a fundamentally new goal, which includes: the desire of the student to master the subject thoroughly and fundamentally; the systematic use of the subjective experience of the student in learning activities; and the functioning of involuntary memory in the process of studying educational, scientific, and popular literature. This technology creates an entirely new kind of relationship between teachers and students, unthinkable in the lecture and seminar system of education. These relationships feature humanism and a focus on the personality of the student. The idea of humane interaction between a teacher and a student builds on the basic principles of cooperative pedagogy and a dialogic strategy, recognizing fullness, subjectivity, and equality of participants in the interaction. Individual intelligence has always been considered the methodological basis for forming humane traits. The article proves that the humanization of education is a socio- pedagogical phenomenon that reflects modern social trends in the construction and functioning of the education system.

Originality. Humanization of education is a factor in the harmonious development of the student's personality, enrichment of his creative potential, and growth ofphysical and spiritual capacities. The psychological basis of the humanization of education is a process aimed at developing the individual as a subject of creative activity.

Conclusion. Achievement of this goal requires the implementation of some tasks, as revealed in the article. Since humanism is the embodiment of humanity in all the various manifestations of human behavior, the component side of the foundations of the humanization of education is distinguished - humane relations and communication, recognition of the interests and needs of another person, constant attention to a person, compassion and empathy, timely and selfless help, mercy, kindness.

Key words: Humanization, Professional Training, Higher Education Institution, Humane Interaction, Harmonious Personality Development, Basis of Humanization of Education, Humane Behavior, Humane Relations.

У статті обґрунтовано важливість і показано необхідність гуманізації професійної підготовки в закладі вищої освіти. ЗВО реалізує права студентів через запропоновані альтернативи на вирішальних ділянках навчання і підготовки фахівців, тому викладено позиції, що забезпечують вихід на організаторську роботу зі здійснення гуманістичного підходу до навчання студентів. Доведено, що гуманізація освіти - соціально-педагогічний феномен, що відбиває сучасні суспільні тенденції в побудові й функціонуванні системи освіти. Гуманізація освіти є фактором гармонійного розвитку особистості студента, збагачення його творчого потенціалу, зростання фізичних і духовних сил, здібностей. Психологічними основами гуманізації навчання є процес, спрямований на розвиток особистості як суб 'єкта творчої діяльності. Досягнення цієї мети вимагає реалізації певних завдань, що розкрито в статті. Гуманізм є втіленням людяності в усіх різноманітних проявах людської поведінки, тож виокремлено складник основ гуманізації навчання - це гуманні взаємовідносини і спілкування, визнання інтересів та потреб іншої людини, постійно спрямована увага на людину, співчуття та співпереживання, своєчасна і безкорислива допомога, милосердя, доброта.

Ключові слова: гуманізація, професійна підготовка, заклад вищої освіти, гуманна взаємодія викладача і студента, гармонійний розвиток особистості, складова основ гуманізації навчання, гуманна поведінка, гуманні відносини.

Постановка проблеми. Гуманізація педагогічного процесу у вищій школі зумовлює низку актуальних педагогічних завдань, які потребують наукового обґрунтування.

Гуманізація процесу навчання у вищій школі в цьому зв'язку - така організація навчальної діяльності, коли формування особистості, всебічне культивування індивідуальних здібностей студентів є головним смислом і метою педагогічних зусиль викладачів, як, між іншим, і самих студентів.

Гуманістичний підхід до організації занять у закладі вищої освіти вимагає того, щоб головним ціннісним орієнтиром у діяльності закладу вищої освіти стала особистість студента, її конкретні зрушення в процесі напруженої індивідуальної діяльності з розвитку і формуванню власного потенціалу: інтелектуально-творчого, соціально-морального, духовно-естетичного і фізичного. Організатори освітнього процесу зобов'язані створити такі умови, такий режим, які б дали змогу реалізувати головну мету - розвиток самої особистості студента, її творчий потенціал [2, с. 44-49].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Л. Лебедик розглядає проблеми гуманізації педагогічного процесу у вищій школі. Досліджено філософські та педагогічні засади гуманізації педагогічного процесу, проаналізовано застосування тренінгових технологій в освітньому процесі, з'ясовано особистісну і професійну ефективність розвитку лідерських якостей у студентів економічного напрямку підготовки. Акцентовано увагу на гуманітарному вимірі у вищій школі [1].

А. Сакун, О. Кивлюк, М. Нестерова висвітлили теоретичні засади визначення мети та стратегії модернізації освіти, дослідили генезис феномену гуманізація та гуманітаризація освітнього процесу, проаналізовали проблеми соціалізації студентської молоді в умовах гуманізації, шляхи та методи активізації пізнавальної діяльності студентів, дослідили соціокультурний феномен єдності освіти і науки в контексті процесів гуманізації та інтеграції [4].

В. Євдокимов, В. Луценко виокремили низку актуальних педагогічних завдань, що зумовлюють гуманізацію педагогічного процесу у вищій школі і потребують наукового обґрунтування [2, с. 44-49].

На думку Л. Онишук ідея гуманної взаємодії педагога і студента заснована на основних принципах педагогіки співробітництва і базується на діалогічній стратегії, на визнанні повноцінності, суб'єктності та рівноправності учасників взаємодії. Учасники взаємодії мають поважати думку один одного [2, с. 121-128].

Мета: обґрунтувати важливість і показати необхідність гуманізації професійної підготовки у закладі вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. Гуманізація навчального процесу є однією з найактуальніших проблем педагогіки вищої школи. Вирішення проблем гуманізації та гуманітаризації освіти у ЗВО пов'язано з гуманізацією всього життя нашого суспільства, відтворенням людини як особистості. Гуманізація освітнього процесу у ЗВО передбачає наряду з іншими факторами використання таких методів навчання, які б формували мотиви навчально-пізнавальної діяльності, сприяли виявленню та розвитку творчого потенціалу студента, самореалізації його особистості, включали в процес пізнання сферу емоцій, сприяли розвитку співробітництва.

Гуманізація освіти має відображати процес гуманізації науки, ураховувати новий зміст поняття «гуманізм», його сучасне трактування. У даний час тенденція гуманізації науки найяскравіше проявляється в тих напрямах досліджень, які безпосередньо стосуються проблем людини і середовища її проживання. Сучасний гуманізм відповідно до цих позицій є системою світоглядних ідей, в основі яких - розуміння нерозривного зв'язку двох поєднаних світів - людини і середовища її проживання [1].

ЗВО реалізує права студентів через запропоновані альтернативи на вирішальних ділянках навчання і підготовки фахівців:

у виборі номенклатури навчальних дисциплін і обсягу годин на кожну з них із розрахунку загального фонду робочого часу;

у виборі режиму, послідовності, порядку і логіки вивчення дисциплін;

у виборі темпів і строків вивчення як окремих курсів, так і навчання у ЗВО в цілому;

у виборі співвідношення лекційних і семінарських (практичних) занять у годинах;

у виборі форм і методів обліку, контролю, оцінювання праці студентів;

у виборі напрямків наукової школи і теми наукової роботи;

у виборі закладів для практики і майбутньої професійної діяльності;

у створенні фондів соціального захисту студентів;

у створенні центрів культури, спорту, вільних і незалежних, студентських асоціацій, об'єднань,спілок.

Викладені позиції забезпечують вихід на організаторську роботу зі здійснення гуманістичного підходу до навчання студентів. Якщо не пробудити в студента бажання й енергію творити свою особистість, долаючи труднощі, самому формувати себе, то весь задум буде приречений. Увесь смисл введення альтернативного навчання полягає в тому, що це вивчення захопило і полонило студента, принесло йому моральне задоволення від подолання труднощів і самого себе. У таких умовах студент стає реальним господарем своєї долі.

Процес навчання з кожної дисципліни будується на принципово новій цільовій настанові, яка включає:

бажання самого студента ґрунтовно, фундаментально оволодіти навчальною дисципліною;

систематичне використання в навчальній діяльності студента його суб'єктного досвіду;

функціонування мимовільної пам'яті в процесі вивчення навчальної, наукової й популярної літератури.

При використанні цієї технології створюється абсолютно новий тип відносин викладачів і студентів, неможливий у лекційно-семінарській системі навчання. Ці відносини характеризуються гуманізмом, орієнтацією на окремого студента. Зміст навчання, будучи єдиним за програмою, перестає бути власне таким для кожного студента. Центральною фігурою навчання стає студент. Діставши внутрішню свободу і незалежність, студент має змогу реалізувати свої потенційні можливості, спираючись на суб'єктний досвід [2, с. 44-49].

Взаєморозуміння, взаємоповага учасників освітнього процесу допоможуть безконфліктно вирішувати складні навчальні проблеми. Діалогічна взаємодія педагога і студента ставить їх у позицію відповідальності за доказовість і обґрунтованість власних дій, за вчинки та їх наслідки.

Аналіз результатів проведеного дослідження дав можливість зробити такі висновки:

В умовах кардинального оновлення системи освіти на засадах демократизму та гуманізму основою формування суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників освітнього процесу можуть слугувати поради видатного педагога-гуманіста В. О. Сухомлинського: «Умій відчути поруч із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ, радість горе, біду, нещастя. Думай і відчувай. Як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини. Не завдавай своїм вчинком своєю поведінкою болю, кривди, турботи, тяжких переживань. Умій підтримати, допомогти, підбадьорити людину в якої горе... Не будь байдужим» [5].

За результатами освітньої практики розроблення та втілення нової моделі освітнього процесу має базуватися на суб'єкт-суб'єктній взаємодії його учасників.

Вирішення глобальної культуро-освітньої проблеми, що стосується взаємовідносин учителя і учня, залежить від етичної позиції, яку займає вчитель.

Формуючи свою етичну позицію, кожен учитель, при бажанні, може скористатися такою порадою: «Вивчайте і аналізуйте свої взаємини з людьми!»:

проходячи через стосунки із сотнями, тисячами людей, завжди пам'ятайте про фактор справедливості і використовуйте його як правильну психологічну настанову у спільній взаємодіючій діяльності;

накопичення образ, неправильна психологічна настанова у взаєминах, втрата довіри, приховані надії - це причини, які заважають зберегти справедливість у ваших взаєминах з людьми;

-успіх у взаєминах чекає на людину, яка зможе дати іншій людині те, що вона хоче отримати;

щоб отримувати задоволення від взаємин, варто засвоїти такі правила: «Роби для інших те, що хотів би ти одержати для себе»; «Роби для інших те, що б вони хотіли, щоб ти зробив для них»;.

підтримування гуманних взаємин обумовлюється адекватним сприйняттям, позитивним очікуванням, правильним вибором мети, заохоченням позитивної дії [3, с. 121-128].

Гуманізація передбачає ставлення до людини як до суб'єкта, визнання її прав на унікальність - не схожість ні на кого. Концепція гуманної освіти віддає перевагу суб'єкт -суб'єктному освітньому процесу, де той, хто навчається, є активним, ініціативним, готовим до колективної інтелектуальної діяльності, яка може бути досягнута, наприклад, за допомогою проблемно-діалогового викладання. Активність досягається через почуття внутрішньої свободи, визнання права на вибір. Для студента це може бути право на визначення власного темпу навчання, формування пакету дисциплін з переліку можливих, участь у всіх доступних видах навчальної, наукової чи іншої творчої роботи.

Методологічною основою формування рис гуманності завжди вважався інтелект особистості. Однак у науково-соціальному аспекті педагогічної технології актуальне місце займає загальновідомий термін «інтелект соціальний». Його розуміння викладачами, студентами дає змогу передбачити форми, методи та прийоми формування рис гуманності, що мають пріоритет при вдосконаленні професійних навичок та умінь, розвитку організаторських здібностей, які є такими важливими в реальній педагогічній практиці.

Отже, гуманізація освіти - соціально-педагогічний феномен, що відбиває сучасні суспільні тенденції в побудові й функціонуванні системи освіти. Сутність цього феномену виявляється на перетині декількох значеннєвих координат. Насамперед гуманізація освіти становить процес, спрямований на розвиток особистості як суб'єкта творчої праці, пізнання й спілкування. Гуманізація становить найважливішу характеристику способу життя педагогів і вихованців, вона припускає по-справжньому людські (гуманні) відносини між ними в педагогічному процесі. Нарешті, гуманізація - ключовий елемент нового педагогічного мислення, що змінює погляд на характер і суть освітнього процесу, в якому і педагоги, і вихованці - суб'єкти розвитку своєї творчої індивідуальності.

Під гуманізацією розуміються процеси:

гармонізації, удосконалення, олюднення всієї системи відносин (студент - студент, студент - викладач, студент - адміністрація, викладач - викладач, викладач - адміністрація), формування системи відносин на основі солідарності й співробітництва;

створення сприятливого морально-психологічного клімату в макро- і мікроколективах;

демократизації освітнього процесу;

демонтажу адміністративно-командної системи управління життям ЗВО і заміни авторитарних методів управління демократичними;

- оволодіння викладачами й співробітниками формами й методами педагогіки «співробітництва». Для гуманізації освіти важливе чітке усвідомлення цілей освіти.

Гуманізація освіти є фактором гармонійного розвитку особистості студента, збагачення його творчого потенціалу, зростання фізичних і духовних сил, здібностей. Психологічними основами гуманізації навчання є процес, спрямований на розвиток особистості як суб'єкта творчої діяльності.

Досягнення цієї мети вимагає реалізації певних завдань:

надання студенту системних знань про закономірні взаємозв'язки людини з природою, суспільством, державою; про процеси становлення особистості, її ставлення до інших та самої себе;

формування вмінь оцінювати соціальні та природні явища, феномени культури, оволодівати засобами набуття й інтерпретації наукової інформації, її обробки та зберігання; бачити «свій» предмет в освітньому процесі;

озброєння студента системою антропологічних знань, що набуваються в процесі опанування психолого-педагогічних, соціогуманітарних і культурологічних дисциплін.

Оскільки гуманізм є втіленням людяності в усіх різноманітних проявах людської поведінки, виокремимо ще одну складову сторону основ гуманізації навчання - це гуманні взаємовідносини і спілкування, визнання інтересів та потреб іншої людини, постійно спрямована увага на людину, співчуття та співпереживання, своєчасна і безкорислива допомога, милосердя, доброта.

Основою гуманних відносин є толерантність до інших поглядів, вірувань, соціальних традицій та звичаїв, сором, почуття провини, покаяння, сповідальність, благовіння перед життям, великодушність і делікатність. Усі ці складові органічно пов'язані між собою, та їх формування потребує копіткої праці [1].

Гуманізація освіти як методологічний орієнтир нового підходу ставить гостре питання про готовність викладача до педагогічної діяльності в системі відносин, у яких ключовим соціально- психологічним новоутворенням є визнання людини найвищою цінністю. Процеси гуманізації та демократизації сучасного суспільства, які втілюють загальнолюдські цінності духовного життя, змінюють аксіологічні орієнтири освіти. Особливої актуальності набуває проблема самоцінності людини, визнання її права на самобутність, «усвідомлення себе повноцінною особистістю». Завдання освіти полягає в тому, щоб сформувати соціально стійку і одночасно мобільну особистість, здатну виробляти власну стратегію в повсякденному житті.

Бачення про педагога базується на його певному особистісному розвитку, в основі якого -- спрямованість особистості і її найбільш глибока, фундаментальна характеристика - самоставлення. Ціннісне самоставлення майбутнього педагога пов'язується з реалізацією гуманістичного підходу в освіті, з духовно-моральним і діяльнісно-практичним самозбагаченням, спрямованим на самореалізацію, власне вдосконалення, успішне здійснення свого соціального і професійного призначення. Ставлення до людини як самоцінності розвиває її власні гуманістичні цінності, забезпечує основу для самопізнання, саморозуміння, розкриває природну тенденцію до самоактуалізації [4].

Висновки

Викладено позиції, що забезпечують вихід на організаторську роботу зі здійснення гуманістичного підходу до навчання студентів.

Процес вивчення кожної дисципліни будується на принципово новій цільовій настанові, яка включає: бажання самого студента ґрунтовно, фундаментально оволодіти навчальною дисципліною; систематичне використання в навчальній діяльності студента його суб'єктного досвіду; функціонування мимовільної пам'яті в процесі вмвчення навчальної, аукової і популярної літератури. При використанні цієї технології створюється абсолютно новий тип відносин викладачів і студентів, неможливий у лекційно-семінарській системі навчання. Ці відносини характеризуються гуманізмом, орієнтацією на окремого студента.

Ідея гуманної взаємодії викладача і студента заснована на основних принципах педагогіки співробітництва і базується на діалогічній стратегії, на визнанні повноцінності, суб'єктності та рівноправності учасників взаємодії.

Методологічною основою формування рис гуманності завжди вважався інтелект особистості. гуманізація професійний освіта

Доведено, що гуманізація освіти -- соціально-педагогічний феномен, що відбиває сучасні суспільні тенденції в побудові й функціонуванні системи освіти і є фактором гармонійного розвитку особистості студента, збагачення його творчого потенціалу, зростання фізичних і духовних сил, здібностей. Виокремлено складову сторону основ гуманізації навчання -- це гуманні взаємовідносини і спілкування, визнання інтересів та потреб іншої людини, постійно спрямована увага на людину, співчуття та співпереживання, своєчасна і безкорислива допомога, милосердя, доброта.

Подальшого висвітлення потребує методологічна основа формування рис гуманності.

Список використаної літератури

Гуманізація педагогічного процесу у вищій школі: колективна монографія за керівництвом Л. В. Лебедик. Полтава: ПУЕТ, 2020. 196 с.

Євдокимов В. І., Луценко В. В. Гуманістичний підхід до організації занять у ВУЗІ. Гуманізація навчально- виховного процесу: збірник наукових праць. Випуск ХІІ / за загальною редакцією В. І. Сипченка. Слов'янськ: Видавничий центр СДПІ, 2001. С. 44--49.

Онишук Л. Формування гуманної взаємодії вчителя і учня -- фактор підвищення ефективності навчально- виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах І--ІІІ ступенів м. Києва. Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. Випуск ХІІ / за загальною редакцією В. І. Сипченка. Слов'янськ: Видавничий центр СДПІ, 2001. С. 121--128.

Процеси гуманізації та гуманітаризації освіти: монографія / А. В. Сакун, О. П. Кивлюк, М. О. Нестерова та ін. Київ: КНУТД, 2020. 176 с.

Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / гол. ред. кол. О. Г. Дзеверін. Київ: Рад. шк., 1977. Т. 5: Статті.639 с.

References

Lebedyk, L. V. (2020). Humanizatsiia pedahohichnoho protsesu u vyshchii shkoli: kolektyvna monohrafiia za kerivnytstvom [Humanization of the Pedagogical Process in Higher Education]. Poltava: PUET. [in Ukrainian].

Yevdokymov, V. I., & Lutsenko, V. V. (2001). Humanistychnyi pidkhid do orhanizatsii zaniat u VUZI [Humanistic approach to the organization of classes at the university]. Humanizatsiia navchalno-vykhovnoho protsesu - Humanization of the educational process, 12, 44-49. [in Ukrainian].

Onyshuk, L. (2001). Formuvannia humannoi vzaiemodii vchytelia i uchnia - faktor pidvyshchennia efektyvnosti navchalno-vykhovnoho protsesu u zahalnoosvitnikh navchalnykh zakladakh I-III stupenia m. Kyieva [Formation of humane interaction between teacher and pupil - a factor of increasing the effectiveness of the educational process in general educational institutions of I-III degree in Kyiv]. Humanizatsiia navchalno-vykhovnoho protsesu - Humanization of the educational process, 12, 121-128 [in Ukrainian].

Sakun, A. V., Kyvliuk, O. P., Nesterova, M. O. (2020). Protsesy humanizatsii ta humanitaryzatsii osvity [Processes of humanization and humanization of education]. Kyiv: KNUTD. [in Ukrainian].

Sukhomlynskyi, V. O. (1977). Vybrani tvory: v 5 t. [Selected works: in 5 vols.] (5th vol.). Kyiv: Rad. shk., 19761977. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/