Методичні підходи до формування предметної компетентності з біохімії під час вивчення теми: "Ензими"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра клітинної біології та методики викладання біологічних дисциплін

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Методичні підходи до формування предметної компетентності з біохімії під час вивчення теми: «Ензими»

Шмиголь Ірина Василівна

канд. пед. наук, старший викладач

Анотація

У статті розглянуто проблему формування предметної компетентності з біологічної хімії. Визначено основні складові предметної компетентності з біохімії, які необхідно сформувати у здобувачів вищої освіти під час викладання цієї дисципліни. Запропоновано методичні рекомендації щодо особливостей формування предметної компетентності з біологічної хімії у процесі викладання теми «Ензими».

Ключові слова: компетентність, предметна компетентність, біологічна хімія, складові предметної компетентності з біохімії, ензими.

Запровадження компетентнісного підходу в вищій освіті означає, що викладачі мають радикально змінити підходи до організації освітнього процесу з усіх навчальних дисциплін, адже сучасний випускник закладу вищої освіти з огляду на стрімкий розвиток технологій має бути компетентним та зданим швидко адаптуватися до постійних змін у сучасному суспільстві. Це означає, що майбутній фахівець будь-якої сфери повинен володіти навичками самоосвіти та саморозвитку. Саме тому здобувачі освіти під час навчання в закладі вищої освіти, насамперед, мають навчитися працювати з різними джерелами інформації, критично її осмислювати, робити відповідні висновки та застосовувати у практичній діяльності.

Аналіз психолого-педагогічних та методичних наукових джерел засвідчив, що різним аспектам запровадження компетентнісного підходу в освіту присвячені праці: Н. Бібік, І. Зимньої, І. Зазюна, О. Овчарук, О. Пометун, Дж. Равена, І. Родигіної, О. Савченко, А. Хуторського, С. Шишова та інших. Окремі проблеми щодо ключових і загальнопредметних компетентностей висвітлено в працях: Н. Бібік, І. Зимньої, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, А. Хуторського та інших.

Проблемі формування різних видів компетентностей з біології чи хімії приділено увагу у працях: О. Братюк, Л. Бурчак, Л. Величко, С. Генкал, О. Гирі, А. Грабового, І. Гурняк, О. Заблоцької, В. Задорожньої, Н. Коршикової, О. Кравчук, В. Олійник, Г. Панькової, М. Савчин, Н. Салівон, С. Трубачевої, Н. Чайченко.

Аналіз наукового доробку дозволяє стверджувати, що лише окремі праці присвячені дослідженню біохімічної компетентності (О. Бабенко, Т. Коршевнюк, Т. Нужна), однак вони стосуються закладів загальної середньої освіти, і практично відсутні праці, в яких висвітлюються різні аспекти та підходи до викладання біохімії у закладах вищої освіти з метою формування у здобувачів освіти предметної компетентності з біологічної хімії.

Зважаючи на вказане вище, ми поставили за мету проаналізувати й виокремити основні складові предметної компетентності, що повинні бути сформовані у здобувачів вищої освіти у процесі вивчення біохімії, а також висвітлити окремі аспекти формування предметної компетентності з біохімії на прикладі викладання теми: «Ензими».

У науковій психолого-педагогічній і методичній літературі та нормативних документах існує безліч визначень поняття «компетентність», однак ми керуємося наступним трактуванням цього терміну: «компетентність - динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність», сформульованим у Законі України «Про освіту» [1] та «...здатність особи успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, яка виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей», сформульованим у Законі України «Про вищу освіту» [2].

Варто наголосити, що коли мова заходить про формування компетентності в здобувачів освіти, то в освітній практиці використовується термін «освітня компетенція/компетентність».

Отже, освітня компетенція - це сукупність взаємопов'язаних смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня, необхідних для здійснення особистішої і соціально значущої продуктивної діяльності стосовно об'єктів реальної дійсності» [4].

Наразі науковці визнають трирівневу ієрархію компетентностей в освіті, запропоновану А. Хуторським [5], згідно якої виділяють: ключові, загальнопредметні та предметні.

У «Словнику термінів і понять сучасної освіти» поняття «ключова компетентність» тлумачиться як «.спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти в різних сферах життєдіяльності й належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів» [4], а в Концепції Нової української школи відповідно як: «.ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити особисту реалізацію та життєвий успіх протягом усього життя» [3].

А. Хуторський вважає, що загальнопредметні компетентності стосуються «певного кола навчальних дисциплін або освітніх галузей» [5]. Ми це поняття визначаємо наступним чином: «.ті, які суб'єкт навчання набуває під час засвоєння змісту певного кола навчальних дисциплін» і вважаємо, що вони є «...сумою предметних компетентностей, а також засобами для формування ключових» [6].

Наступними в ієрархії освітніх компетентностей є предметні, які в здобувачів освіти формуються під час вивчення окремих навчальних дисциплін та визначаються їх змістом і особливостями.

У «Словнику термінів і понять сучасної освіти» поняттю «предметна компетентність» надається наступне визначення: «набутий учнями в процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов'язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань» [4].

З огляду на вказане вище, під час викладання біологічної хімії у здобувачів вищої освіти маємо сформувати наступні складові предметної компетентності з біохімії:

* знання основних понять, законів, положень і принципів біохімічної науки;

* розуміння взаємозалежності між будовою, властивостями та біологічною роллю основних біополімерів клітини;

* знання особливостей будови і властивостей біологічно активних сполук, їх ролі у забезпеченні процесів життєдіяльності живих організмів;

* розуміння суті та закономірностей перебігу метаболічних процесів, які постійно проходять у живих організмах;

* оволодіння технікою організації та проведення біохімічного експерименту, а також набуття досвіду використання сучасного обладнання для дослідження якісного і кількісного складу, будови та властивостей основних біополімерів і біологічно активних сполук клітини, а також різних показників біохімічних процесів, що відбуваються в живих організмах на молекулярному, клітинному та організмовому рівнях;

* уміння спостерігати, аналізувати, узагальнювати, робити аргументовані висновки;

* самостійне теоретичне і практичне здобуття предметних знань;

* вміння розв'язувати розрахункові та ситуаційні задачі.

Методику формування зазначених вище складових предметної компетентності з біохімії пропонуємо розглянути на прикладі викладання теми: «Ензими».

Викладання теми: «Ензими» передбачає наступні види діяльності:

- прослуховування й опрацювання лекційного матеріалу,

- підготовка до лабораторних робіт та їх проведення в лабораторії,

- виконання завдань самостійної роботи.

Метою викладання лекційного матеріалу з теми є формування у здобувачів освіти:

* поняття про ензими, їх особливості, як біологічних каталізаторів, загальні властивості та хімічну природу;

* знань про механізм дії ензимів, специфічність їх дії;

* розуміння будови простих і складних ензимів, впливу різних факторів на їхню активність, а також номенклатури і класифікації.

Зважаючи на це, основні питання, які розглядаються під час лекції на цю тему наступні:

1. Поняття про ензими, їх особливості та хімічна природа.

2. Механізм дії ензимів.

3. Специфічність дії ензимів.

4. Вплив різних факторів на активність ензимів.

5. Номенклатура і класифікація ензимів.

Беручи до уваги, що на детальний виклад теоретичного матеріалу під час читання лекції в аудиторії бракує часу і те, що здобувачі освіти мають навчитися самостійно працювати з різними джерелами, аналізувати їх, узагальнювати теоретичний матеріал, то окремі положення з цієї теми виносяться на самостійне опрацювання. Для цього здобувачам освіти проводиться певний інструктаж. Наприклад, під час розгляду першого питання, викладач пояснює хімічну природу ензимів, детально характеризує кофактори складних ензимів, яких видів вони бувають та наводить приклади (назву і формулу), а здобувачам необхідно буде описати в лекційному зошиті біля кожного прикладу, в яких саме реакціях бере участь ензим, маючи у своєму складі той чи інший кофактор. Висвітлюючи питання, що стосується специфічності дії ензимів, викладач пояснює, які є види специфічності, у чому їх відмінність та наводить по одному прикладу, а здобувачам освіти необхідно буде доповнити це питання, навівши ще по п'ять прикладів ензимів, які володіють певною специфічністю. Інші питання лекції висвітлюються більш детально, однак потребують додаткової роботи з боку здобувачів освіти щодо їх розуміння і засвоєння. Під час лекції, з метою використання наочності, викладач демонструє презентацію та невеликі відео-фрагменти, що покращує розуміння здобувачам освіти теоретичного матеріалу, а також використовується технологія проблемного навчання (проблемні запитання та ситуації).

Закріплення теоретичного матеріалу відбувається на лабораторному занятті, яке передбачає опитування здобувачів освіти для з'ясування рівня володіння ними теоретичним матеріалом, його розуміння та вміння ним оперувати і застосовувати на практиці. На занятті значна частина часу відводиться на практикоорієнтовані завдання. Здобувачі освіти заздалегідь отримують перелік лабораторних робіт, які вони будуть виконувати на занятті, тому дома самостійно ознайомлюються з принципом цих робіт, особливостями їх проведення в лабораторії, прогнозують результати, які вони можуть отримати, а вже безпосередньо на занятті спочатку проходить обговорення, здобувачі освіти отримують допуск до проведення досліджень і тільки після цього усвідомлено їх виконують, записуючи в лабораторному зошиті свої спостереження, а вже потім роблять висновки, аналізуючи результати власних досліджень. Лабораторні роботи здебільшого спрямовані на вивчення оптимальних умов для дії ензимів та впливу різних факторів на їх активність, а також дослідження специфічності дії ензимів (амілази, сахарази, уреази).

Щоб зацікавити здобувачів освіти до вивчення цієї теми та підвищити їх пізнавальну активність, як під час читання лекції, так і під час проведення лабораторного заняття, ми постійно навидимо приклади, де не лише в професійній діяльності, а й у повсякденному житті їм знадобляться набуті компетентності з цієї теми.

Отже, така технологія організації освітнього процесу з теми: «Ензими», на нашу думку, дозволяє більш ефективно формувати в здобувачів вищої освіти предметну компетентність з біохімії.

Список використаних джерел

предметна компетентність біохімія ензими

[1] Закон України «Про вищу освіту». Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1556-18#Text.

[2] Закон України «Про освіту». Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145- 19#Text.

[3] Концепція Нової української школи, 2016. Вилучено з: https://mon.gov.ua/storage/ app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf

[4] Михайлова, Л. М. (ред.). (2020). Словник термінів і понять сучасної освіти. Сєвєродонецьк.

[5] Хуторський, А. В. (2008). Ключові освітні компетентності. Відкритий урок: розробки, технології, досвід, (6), 47-50.

[6] Шмиголь, І. В. (2013). Формування загальнопредметних компетентностей у процесі викладання біохімії. Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького.

Размещено на Allbest.ru