Особливості правового виховання молоді в США та країнах Європейського Союзу

імені Олександра Довженка

Особливості правового виховання молоді в США та країнах Європейського Союзу

Зокрема, вони сприяють партнерству між університетами, правовими організаціями та компаніями для забезпечення практичного використання отриманих знань. Роль органів публічного управління полягає у створенні сприятливого середовища для ефективної реалізації правової освіти громадян.

Досвід зарубіжних країн у розвитку правової освіти та правового виховання відрізняється за своєю специфікою, але деякі загальні тенденції можуть бути виокремлені:

Проте наріжним каменем за багатьма країнами є питання фінансування та доступності правової освіти. Також виникають виклики у забезпеченні високого рівня якості викладання та відповідності навчальних програм потребам ринку праці. Органи публічного управління відіграють ключову роль у розробці та впровадженні стратегій розвитку правової освіти. Вони визначають стандарти, сприяють реформам у сфері освіти, розробляють програми та забезпечують фінансову підтримку для реалізації цих ініціатив. Також важливою є співпраця органів публічного управління з університетами та громадськістю для визначення потреб у сучасній правовій освіті.

Розглянемо, як організована правова освіта в різних країнах світу, зосереджуючись спочатку на досвіді Сполучених Штатів Америки. Ця країна відзначається ефективністю в підготовці громадян, які виявляють активність у громадянському суспільстві.

Слід зазначити, що правове виховання в США здійснюється переважно в системі формальної освіти та в неформальному секторі. Так, у системі освіти правові знання молодь отримує шляхом вивчення навчального курсу, що базується на основних законах країни (Конституції, Біллі про права, Декларації незалежності). Учні вивчають державний устрій, особливості функціонування політико-правової системи країни, структуру, функції та принципи основних демократичних інститутів, а також отримують знання і навички, що дозволяють людині приймати участь у політичному, соціальному й культурному житті демократичного суспільства [2; 3].

Нині в Сполучених Штатах особлива увага приділяється гармонізації інтересів індивіда і суспільства, що відзивається в стратегії навчання молоді перетворювати свої особисті інтереси в конкретні правові норми та акти. Основний акцент робиться на розвитку усвідомлення гідності людини та досягненні особистої досконалості. У таких умовах зросла популярність програм, спрямованих на громадянсько-правове виховання підлітків.

Відповідні навчальні програми розробляють різноманітні асоціації (Американська Асоціація політичної науки, Центр громадянської освіти через право (штат Мічиган), Центр навчання праву і демократії в Колорадо тощо) та інституції (Національний інститут громадянської освіти в галузі права, Національний комітет із соціальних досліджень та ін.) [2, с. 196-197].

• усвідомлення прийняття кожним учнем моральних, соціальних і культурних цінностей, формування схильності діяти відповідно до цих цінностей у рамках своїх обов'язків і прав як член шкільної громади і демократичного полікультурного суспільства [4];

• підготовленість і готовність молоді до життя в багатокультурному суспільстві й світі, активної участі в суспільно-політичному житті своєї країни [4];

• виховання відповідального громадянина, допомога у професійному самовизначенні, визнання цінностей власної особистості, повага особистості іншого, патріотизм, повага до законів та уряду [6].

У загальному можна зазначити, що основою освітньо-виховної системи країни є система цінностей, в якій ключове значення мають суспільне благо, індивідуальне право, справедливість, рівність, правда, плюралізм, патріотизм, дружба і співробітництво.

До правового виховання в США залучені також громадські інституції (Асоціація американських адвокатів, Жіноча комісія у справах жінок і дітей, що мають статус біженців, Комітет США у справах біженців, Центр інформаційних і освітніх ресурсів кольорових жінок у Берклі (штат Каліфорнія), Центр надання допомоги жертвам фугасних мін, організація «Обличчям до обличчя з історією і самим собою» тощо) та релігійні організації («Комітет унітаріїв-універсалістів», «Католицька конференція» штату Огайо, університет Сока (буддійський навчальний заклад у Каліфорнії) та ін.).

Варто зазначити, що фінансові можливості громадських організацій, які займаються правовою просвітою, є різними: як значне фінансування, так і на доброчинних засадах (наприклад, Інститут прав людини штату Гаваї щоліта проводить для викладачів різних закладів освіти курс з прав людини, Центр прав людини штату Айдахо здійснює просвіту населення в галузі прав людини та ін.) [7, с. 94-96].

Яскравим підтвердженням активної діяльності неурядових організацій з формування правової культури став їх широкий відгук на терористичний напад, що стався у США 11 вересня 2001 р. [ 7, с. 18-22].

Через кілька тижнів після терористичного нападу 11 вересня, освітня організація «Емнесті Інтернешнл Ю-Ес-Ей» розробила «Керівництво з реагування на кризу, що викликана подіями 11 вересня». Це навчальна програма призначена для учнів середніх і старших класів шкіл та розглядає проблеми терористичного нападу з погляду прав людини.

Фонд конституційних прав також випустив серію книг, які аналізують події в контексті прав людини. Деякі з цих книг включають «Чи потрібний міжнародний кримінальний суд?» та «Що таке тероризм?», де розглядаються питання міжнародного правосуддя та тероризму з точки зору захисту основних прав і свобод людини.

Суспільні зусилля в галузі правового виховання в США виходять за межі формальної освіти і охоплюють неформальний сектор, спрямовуючись на молодь і доросле населення, зокрема на представників маргінальних груп. Однією з найбільш активних організацій, яка займається правовим вихованням у неформальному секторі, є Національний центр освіти у галузі прав людини з розташуванням в Атланті, штат Джорджія.

Інститут виховання жінок-керівників у Сан-Франциско, штат Каліфорнія, займається вирішенням проблем формування правової культури в неформальному секторі, зосереджуючись передусім на проблемі дискримінації жінок за статевою, расовою та іншими ознаками. Їхні дії спрямовані на підвищення освіченості та свідомості жінок-керівників щодо їхніх прав, а також на вироблення позитивної правової культури в цьому соціальному контексті.

У багатьох населених пунктах США у формуванні правової культури беруть участь й релігійні організації. Ще одним важливим аспектом формування правової культури громадян у США є впровадження заходів з попередження неправомірної поведінки, зокрема серед неповнолітніх. Ці заходи проводяться на федеральному і регіональному рівнях, а також шляхом індивідуальної профілактики, спрямованої на зменшення можливостей виникнення неправомірних дій в суспільстві.

Крім того, значну підтримку у формуванні правової культури для осіб, які порушують закон, надають релігійні організації. Вони працюють через спеціальні канали, такі як священики, які працюють у тюрмах, колоніях і реформаторіях.

Також вони взаємодіють з представниками органів кримінальної юстиції та іншими державними установами для розроблення програм з попередження правопорушень. Це може включати організацію розважальних та спортивних заходів для молоді та інші ініціативи з метою зміцнення правової свідомості серед осіб, які вчинили правопорушення.

Особливості західної правової культури та правового виховання обумовлені європейською ментальністю, яка включає такі головні риси:

1. Прагнення до чогось нового та трансформація дійсності.

Ця риса визначається прагненням до інновацій, пошуку нових ідей та постійного перетворення соціокультурного середовища. Це призводить до відсутності сильної прив'язаності до минулого та традицій.

2. Виділення індивідуального «Я».

Західна ментальність виявляє бажання виділяти своє індивідуальне «Я» від загального «Ми». Це передбачає уміння цінити та захищати інтелектуальну та духовно-моральну незалежність, а також готовність боротися за громадянські права та свободи.

3. Практицизм.

Ця риса вказує на здатність об'єктивно оцінювати своє покликання та сенс життя через практичну діяльність. Однак, іноді це може вести до забуття та ігнорування вищих духовних цінностей та сприяти протиправній поведінці.

Зазначені характеристики складають основу західної правової культури та впливають на те, як люди сприймають права та обов'язки, і демонструють певні цінності та спосіб життя в європейському контексті.

Основна ідея, яка лежить в основі громадянсько-правового виховання в Європі, полягає в тому, що люди стають громадянами в процесі свого розвитку, а не від народження.

Правове виховання в Європі починається ще в дошкільних закладах, що свідчить про важливість включення аспектів правової освіти в розвиток дітей ще з раннього віку.

На цьому етапі педагоги активно використовують методичну літературу, яка містить ілюстрації та адаптований текст. Ці матеріали призначені для того, щоб допомогти дітям зрозуміти свою країну та «спільний світовий дім», роз'яснити поняття, такі як нація, республіка, символи країни, обов'язки громадян, права людини, а також поняття безпеки та інші аспекти які не пов'язані з агресивною поведінкою.

Але найважливішим, з точки зору цілей правового виховання, є шкільне, ліцейське та гімназійне середовище. Саме в цих навчальних закладах учні досягають громадянського повноліття, отримують виборче право і можливість здійснити свій політичний вибір. У більшості західних країн правове виховання впроваджується через програми громадянського виховання або вбудований курс навчання з прав людини. Основною метою таких програм є розвиток у членів суспільства відчуття громадянського обов'язку перед суспільством та державою.

Громадянсько-правове виховання в країнах Європи активно проводиться на всіх етапах шкільної освіти і також залучає громадські організації. Це включає в себе різні виховні практики та зміст навчання, метою яких є передача правил індивідуального та суспільного життя. З вищевикладеного виплавають основні завданням правового виховання, а саме: формування знань про форми політичного життя та його функції, включаючи інформацію про права та обов'язки громадян як у країнах Європи, так і в інших частинах світу; свідомого ставлення до духовно-правових цінностей європейського суспільства; вміння вирішувати конфлікти мирним шляхом, поважати думку інших, приймати колективні рішення; дотримання норм громадянської поведінки, таких як повага до оточуючих, чемне ставлення, уважне ставлення до своїх звичок та лексикону; навичок суспільної діяльності, таких як виявлення солідарності в школі, у сім'ї та інших групах.

Відповідно до цих завдань сформульовані три кінцеві мети громадянсько-правового виховання:

1) патріотична (повага до батьківщини);

2) інтелектуальна (ретельне вивчення документів, їх критичний аналіз, що впливає на формування власної точки зору);

3) практична (формування та розвиток норм громадянської та правової поведінки в різних соціально-політичних умовах протягом усього життя).

Отже, правове виховання вважається процесом, що перетворює особистість на члена політичної спільноти, фокусуючись на правах та свободах особи, її громадянських обов'язках, а також набутті практичного досвіду учнів у цьому контексті. Цілями правового виховання можна вважати формування почуттів справедливості, відповідальності й законності. Питання правового виховання в країнах Європи та США займають достатньо вагоме місце, про що свідчить велика кількість документів і програм у цій сфері. Для формування високого рівня громадянськості велику увагу приділено громадянській освіті, яка затверджена в державних програмах початкової, середньої і вищої освіти, яка модернізується з урахуванням вимог сучасності. Адже виховання демократичної громадянськості є пріоритетним напрямом освіти [10]. Під час тривалого та систематичного правового навчання, керованого викладачами та фахівцями в галузі права, громадяни США та країн Європи формують глибокі, широкі та системні знання права, а також розвивають позитивні емоційно-чуттєві правові переконання у верховенстві права, його цінності та постійну вольову готовність до правомірної поведінки, поваги до законів держави.

Список використаної літератури

Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

Purpose. Additional attention is required when considering foreign experience in organizing and managing legal education and legal awareness raising. Educational programs should focus on the practical application of knowledge and the development of analytical thinking. The purpose of this article is to analyze the essence and features of legal education for young people and the importance of this discip line in the context of forming the legal culture of young people.

Methods. Recently, legal education and training, the specifics of their organisation and management, and the specifics of the conceptual framework have increasingly attracted the attention of scholars in various scientific fields - legal, pedagogical, philosophical, sociological, cultural, political science, etc. The worldview and methodological foundations of legal education models operating in different countries of the world are considered in the scientific works of such national authors as N. I. Eliasberg, A. Hetman, O. Danilian, O. Dzoban, H. Klimova, Kovalenko, Y. Meliakova, N. Kovalenko, S. Legushi, S. Legushi and M. Suprun, D. Maltsev and V. Shvachka, O.Nesterenko and many other authors.