Формування технологічних умінь дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування технологічних умінь дітей старшого дошкільного віку

Котелянець Наталка Валеріївна, доктор пед. наук, професор, професор кафедри; Котелянець Юлія Сергіївна, доктор пед. наук, доцент, доцент кафедри методик дошкільної та початкової освіти, Центрально-український державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Анотація

У статті розкрито сутність понять «технологія», «технологічні уміння», «модель». Описано можливості та умови конструктивної діяльності для формування технологічних умінь дітей старшого дошкільного віку. На основі проведеного дослідження теоретично обґрунтовано значення моделювання у формуванні технологічних умінь дітей старшого дошкільного віку як засобу матеріалізації, що відображає технологічний процес, та алгоритму як засобу засвоєння логіки побудови цього процесу.

Ключові слова: технологія, технологічні уміння, діти старшого дошкільного віку, розвиток, конструювання, модель, алгоритм.

На сучасному етапі розвиток суспільства пов'язано з впровадженням у життя різних технологій: інформаційних, виробничих, телекомунікаційних, освітніх тощо. Це призвело до того, що людині стали пред'являтися нові функціональні вимоги: не тільки виконувати виробничі функції, але й вміти проектувати, приймати рішення, виконувати творчу роботу, опановувати елементами технологічної культури.

Зміни, що відбуваються у суспільстві, стосуються кожного члена, у тому числі й дитини. Вже в дошкільному віці розширюється інформаційний та предметний світ дитини, з'являється можливість використовувати в іграх макети та моделі технічних об'єктів, іграшки-поробки. Діти намагаються засвоїти правила цих ігор, вивчити додані інструкції, виготовити необхідний предметний матеріал. Для цього необхідно вміти перетворювати технологічну інформацію, планувати майбутню діяльність, вміти організовувати свою працю, контролювати та оцінювати власну діяльність.

«Технологія - це перетворювальна людська діяльність, спрямована на задоволення потреб людей, розв'язання їхніх проблем. Вона об'єднує процеси перетворення речовини, енергії та інформації, спирається на знання й впливає на природу та суспільство, створює новий рукотворний світ. Результатом технологічної діяльності є продукти, що відповідають певним характеристикам, наперед заданим на етапі проєктування. Технологія як наука вивчає цю людську діяльність» [4].

Діяльність людини за своєю суттю технологічна, оскільки вона є сукупністю операцій для досягнення цілей, у яких представлено модель цієї діяльності у вигляді алгоритму. Технологізація діяльності відповідає суб'єктивному прагненню людини розробити той природний алгоритм, який спростить її діяльність й підвищить ефективність.

Будь-яка технологія характеризується низкою спільних ознак, тобто всі вони є способом будь-якої діяльності людей; перетворенням; результатом застосування наукових знань у практичній діяльності.

Технологічна спрямованість різних сфер діяльності людини, введення в Державний стандарт початкової освіти технологічної освітньої галузі стали причиною перегляду традиційних підходів до трудового навчання й виховання дітей різного віку.

Нині освітня галузь «Технології» перебуває на етапі якісного розвитку. її різні змістово-процесуальні аспекти викладено в працях П. Атутова, О. Богатирьова, Г. Гаджиєва, В. Казакевича, O. Кожиної, О. Леонтьєва, Н. Матяш, B. Муравйова, М. Павлової, Г. Пічугіної, Дж. Пітта, А. Полякова, І. Сасової, В. Симоненко, Ю. Хотунцева, С. Чистякової, Л. Серебряникова, В. Сидоренка, О. Коберника, А. Терещука, В. Бербеця, С. Ящука, В. Тименка, І. Веремійчика тощо.

У цих дослідженнях доведено необхідність переходу від політехнічної до технологічної освіти починаючи з молодшого шкільного віку. Проблемі вдосконалення початкового та дошкільного трудового навчання й виховання присвячені дослідження Р. Буре, М. Крулехт, В. Логінової, Н. Конишевої, В. Романіної, Д. Сергєєвої. Окремі питання організації трудового навчання й виховання у різних видах дитячої діяльності розглядали О. Лурія, Г. Калініна, Г. Коротаєва, Л. Парамонова, М. Сілаєва, Н. Тарловська, Л. Топоркова, Л. Цеханська тощо.

Для виконання будь-якої діяльності необхідно володіти її окремими елементами - знаннями, вміннями та навичками. Знання технології є системно утворюючим елементом, навколо якого об'єднуються всі необхідні для реалізації виробничого процесу знання. Технологічні знання розкривають сутність різних актів перетворення предмета праці, які відтворюються у технологічних операціях, тобто через характер взаємодії інструменту й матеріалу та природного процесу, що протікає в цій взаємодії. Технологічні вміння формуються в процесі перетворювальної діяльності й складаються з дрібних ланок - дій і рухів, вони формуються на основі політехнічних, технічних, технологічних знань, а також на основі знань різних галузей науки.

«Технологічне вміння» - сукупність розумових дій пов'язаних із пошуком оптимальних способів перетворення інформації, матеріалів, заготовок. У рамках технологічного процесу розглядають формування розумових - технологічних - умінь, та практичних - технічних - умінь.

Значні можливості формування технологічних умінь створюються в конструктивній діяльності. Особливості конструктивної діяльності розкрито у працях О. Ботвіннікова та Б. Ломова, В. Качнєва, Н. Конишової, З. Ліштван, О. Лурія, В. Романіної, Л. Цеханської тощо.

Конструктивна діяльність дитини за своєю сутністю подібна до конструктивної діяльності дорослих: в ній дитина може змоделювати хоча й простий, але цілісний виробничий процес, який складається з проєктування та виготовлення. У процесі реалізації побудованої моделі дитина використовує як трудові, так і технологічні та дизайнерські знання та вміння. Процес отримання знань і уявлень перетворюється на процес застосування їх на практиці. Внаслідок таких перетворень у дитини формується технологічне мислення.

Таким чином, у процесі конструювання створюються всі необхідні умови для формування технологічних умінь. А саме:

- діти спочатку обмірковують як зробити виріб, а потім приступають до його виготовлення: опановують орієнтовну та виконавчу частини технологічного процесу;

- діти використовують схеми, ескізи, вивчають правила роботи різних конструкцій: опановують елементи графічної грамоти та вправляються у перетворенні інформації;

- у процесі обговорення майбутніх конструкцій діти планують етапи роботи, пояснюють способи діяльності, імітуючи майбутні рухи та дії: опановують елементи проєктування;

- діти опановують хоча й найпростіший, але цілісний технологічний процес: знайомляться з логікою побудови технологічних процесів, відповідно в дітей зароджуються основи технологічного мислення;

- діти на практиці засвоюють елементарні економічні, ергономічні, екологічні, технічні та інші знання, у них формуються уявлення про дизайн та естетичну цінність виробів, що виготовляються, тобто у дітей зароджуються основи технологічної культури.

У процесі формування технологічних умінь одним з першорядних завдань є створення або передбачення дитиною образу тієї дії, яку вона збирається виконати. У створенні таких образів важливу роль відіграє правильний вибір орієнтирів, на основі узагальнення яких формуються правильні уявлення про майбутню діяльність.

У дошкільному віці доступним є створення чуттєво-наочних образів. Матеріал, на основі якого відбувається створення та оперування образом, Д. Ельконін [10] умовно поділив на три групи: натуральні (речові) об'єкти та моделі, макети, ілюстративні зображення; умовно-графічні зображення (креслення, схеми, ескізи тощо); знакові моделі.

Діяльність спрямована на уявлення та оперуванням образом носить перетворюючий характер. У ході оперування та створення образу в дитини формується здатність уявляти в просторі результати своїх дій і втілювати їх у малюнку, будівництві, виробі. Внаслідок цих дій з'являються просторові уявлення. Як свідчать результати досліджень І. Якиманської [11] такі уявлення можна сформувати у дитини задовго до вступу до школи в ході їх загального психічного розвитку в продуктивних видах діяльності (конструювання, ліплення, аплікація тощо).

З цього випливає, що в процесі оволодіння технологічним процесом дитина-дошкільник здатна уявити образи майбутніх дій і оперувати ними подумки, будувати ланцюжок зі створених образів, передбачати результати перетворень вихідного матеріалу, результати своїх дій і, що не менш важливо, зобразити ці дії доступними методами.

В опануванні технологічним процесом вміння оперувати образом відіграє першочергову роль, оскільки це вміння допомагає уявити результати своєї праці. Це, в свою чергою, виявляється вирішальним у зародженні в дитини технологічного мислення. В основі технологічного мислення лежить перетворювальна активність суб'єкта, що передбачає образ створюваного об'єкта, предмета. Отже, для формування технологічних умінь необхідно, передусім, розвивати діяльність, спрямовану на оперування образом.

Сама орієнтація може здійснюватися на різних рівнях: матеріальному (практично-дієвому), сенсорно-зоровому та розумовому. Виділяють три типи орієнтування.

Перший тип орієнтування завдання відповідає пошуку основи дії шляхом виділення окремих, несуттєвих умов його виконання. Ця основа виявляється нестійкою та змінюється при зміні умов. Для такого пошуку характерне виконання дії методом проб та помилок, кількість яких залежить від особливостей виконання дії.

Другий тип орієнтування пов'язаний з тим, що пошук основи дії спирається на заздалегідь складений план виконання дії. У межах цього плану здійснюється програмований пошук основних орієнтирів дії. Дія може бути безпомилково виконана стосовно цих конкретних умов. Зіткнення з новими умовами призводить до труднощів у виконанні дії, пов'язані з необхідністю пошуку нових форм реалізації орієнтовної основи дії.

Третій тип орієнтування відповідає оволодінню дією шляхом пошуку орієнтирів, які є загальними для всіх дій, й які забезпечують розв'язання деякого класу завдань. Спираючись на ці орієнтири, людина може самостійно побудувати основу будь-якої конкретної дії в ситуації вирішення завдань.

При побудові експериментальної методики ми взяли за основу третій тип орієнтування. Методика, що базується на введенні узагальнених моделей, дозволяє дітям:

- усвідомлено приймати повну орієнтовну основу подальшого впливу. Це виявляється у розумінні загальної ідеї «відкриття» виконання трудової операції. Сутність цієї ідеї у тому, що кожна нова трудова операція зводиться до виконання сукупності раніше відомих, але перетворених дій (операцій);

- самостійно знаходити систему виконавчих дій у кожній новій трудовій операції;

- здійснювати контрольно-оціночні дії не лише за результатом, а й за процесом.

Вперше у практиці трудового навчання Я. Рожнєв [5] в якості засобів управління пізнавальною діяльністю дітей використовував алгоритми. Алгоритми управління, розроблені автором визначають короткий шлях вирішення завдань, що вказує на мету сукупності дій і логічний ланцюжок послідовності їх виконання.

Моделі в навчанні застосовуються як засіб матеріалізації, який відображає або відтворює об'єкт дослідження так, що вивчення її та дії з моделлю дає інформацію про цей об'єкт. Таким чином, моделювання у формуванні технологічних умінь є засобом матеріалізації, що відображає технологічний процес, а алгоритм - засобом засвоєння логіки побудови цього процесу. Цілісну теорію наочного моделювання як загальну пізнавальну здатність, яка формується у дошкільному віці, розробив Л.Венгер [1].

Аналіз досліджень з використання моделювання у різних видах діяльності дошкільників показав, що моделі, які використовуються авторами в дошкільній освіті, в основному подаються дітям у готовому вигляді. Цінним є те, що, працюючи за готовими моделями, діти знайомляться з найпростішою технічною документацією, опановують прийоми кодування та декодування інформації, використовують графічні знання у практичній діяльності.

«Модель - деяка конкретна побудова в тій чи іншій формі або ступені наочна кінцева й доступна для огляду або практична дія» [9, с. 16].

Технологічні процеси в основі мають алгоритмічну структуру. Отже, можна побудувати припис для виконання дій до будь-якого з цих процесів.

Методика побудови алгоритмів має відповідати певним вимогам, що називаються властивостями алгоритму. Такі вимоги досить докладно описані у роботах Л. Стойлової та Н. Тализіної [6, 7].

Модель алгоритму може бути представлена у вигляді словесного запису. Вона допускає вживання єдиної мови, що робить вказівку зрозумілою й доступною для засвоєння. Найчастіше моделі будують за допомогою спеціального (абстрактного) алфавіту. Абстрактним алфавітом називають будь - яку кінцеву сукупність об'єктів, званих літерами або символами даного алфавіту. Символом абстрактних алфавітів можна вважати, наприклад, літери алфавіту мови, цифри, будь-які значки, малюнки. Правила використання штучних мов у побудові різноманітних моделей досить повно викладені у працях В. Гамезо, Б. Ломова та В. Рубахіна [2], Л. Ланда [3], Л. Стойлова [6], Н. Тализіна [7], Л. Фрідман [8] тощо.

Для того, щоб припис було зрозуміло дітям-дошкільникам, необхідно використовувати такий алфавіт, який доступний дітям цього віку. Ми вже зазначали, що доступні дітям старшого дошкільного віку схематичні зображення, малюнки, ілюстрації. У трудовому навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку можна також використовувати різні знаково-символічні системи: природна мова, людські дії, що відтворюють певну практичну дію з предметами, просторові іконічні тривимірні зображення (макети, конструкції, скульптури), просторові іконічні двовимірні (малюнки, креслення, схеми).

Навчання моделюванню дітей старшого дошкільного віку необхідно починати з формування уявлень про моделі та алгоритми, із засвоєння правил побудови та використання моделей на практиці.

Таким чином, можна виділити логічну складову навчання технологічним та трудовим умінням дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. На нашу думку, вона має складатися з таких компонентів:

* Розвиток знаково-символічної діяльності.

* Формування умінь:

- аналізувати технічні об'єкти;

- планувати та організовувати свою діяльність та діяти за планом;

- проводити спостереження за властивостями об'єктів та встановлювати причинно-наслідкові зв'язки зміни цих властивостей, робити узагальнюючі висновки;

- висувати гіпотези, доводити свій вибір;

- визначати, порівнювати та поєднувати ознаки предметів у групи та підгрупи;

- впізнавати предмети за даними ознаками.

Таким чином, використання моделювання у навчанні технологічним умінням має такі аспекти. По-перше, моделювання служить змістом, який має бути засвоєний дітьми в результаті навчання; по-друге, моделювання є навчальною дією та засобом, без якого неможливе повноцінне навчання; і, по-третє, моделювання стає способом пізнання за умов цілеспрямованого навчання.

Л. Ланда [3, с. 57-61] розроблено чотири способи навчання алгоритму, які можна використовувати у навчанні моделювання технологічних процесів.

Перший спосіб - попереднє заучування речень (правил дій). У деяких випадках цей спосіб необхідний і неминучий.

Другий спосіб - покрокове сприйняття розпорядження та покрокове його виконання. Цей спосіб необхідний, коли діти опановують нову трудову операцію (наприклад, виконання стібків та швів). Поступово діти запам'ятовують послідовність виконання операції, а потім вже можуть працювати, не заглядаючи в інструкцію.

Третій спосіб - поопераційне відпрацювання процесу. Цей спосіб полягає в тому, що дітям повідомляють лише одну вказівку з розпорядження й вимагають багаторазового виконання однієї операції. Після того як операція сформована, повідомляється друга вказівка та відпрацьовується друга операція. Після її засвоєння вона підключається до першої операції та пропонується вправа на спільне їх застосування тощо. Таким чином можна побудувати алгоритм аналізу зразка. Формування такої моделі нагадує будівництво будинку із цегли. Завдання тут розташовані так, щоб забезпечити поопераційне, покрокове формування інтелектуального процесу.

Нарешті, четвертий спосіб полягає у тому, щоб давати дітям алгоритми не в готовому вигляді, а навчати їх самостійній побудові. Це найбільш трудомісткий у дидактичному плані спосіб, але найефективніший. Але у навчанні лише цей спосіб використовувати практично неможливо. Він повинен поєднуватися з іншими способами, описаними вище.

Таким чином, основними елементами навчання алгоритму старших дошкільників, на нашу думку, є знання основних типів алгоритмів, знання основних властивостей алгоритмів, уміння будувати та перетворювати алгоритми (під керівництвом дорослого), уміння виконувати алгоритмічний процес.

технологічний уміння дошкільник моделювання

Висновки

Отже, з аналізу досліджень можна дійти висновку, що навчання моделювання компонентів найпростіших технологічних процесів слід розпочинати у дошкільному віці. Найбільш сприятливі умови для практичного оволодіння моделюванням створюються в процесі конструювання.

У старшому дошкільному віці у дитини відбувається перехід від наочно-образного до логічного мислення. Тому у старшому дошкільному віці доцільно використовувати моделі як навчальний засіб. Найбільш складною для дошкільників є побудова інтелектуальних моделей - моделей орієнтовної основи діяльності. Моделі орієнтовної основи у найпростішому технологічному процесі відображають динаміку майбутніх процесів. Такі моделі виступають як продукт розумового аналізу й можуть стати особливим засобом мислення, а це і є однією з умов засвоєння узагальнених способів дії у здійсненні найпростіших технологічних процесів.

Список використаних джерел

1. Венгер Л.А. (1982). Развитие способности к наглядному пространственному моделированию. Дошкольное воспитание. (3). 46-52.

2. Гомезо В.М., Ломов Б.Ф., Рубахин В.Ф. (1977). Психологические аспекты методологии и общей теории знаков и знаковых систем. Психологические проблемы переработки знаковой информации.

3. Ланда Л.Н. (1966). Алгоритмизация в обучении. М.: Просвещение.

4. Павлова М.Б. (1997). Образовательная область Технология: Теоретические подходы и методические рекомендации: Технологическое и предпринимательское образование в России.

5. Рожнев Я.А. (1988). Проблемы перестройки трудового обучения и воспитания учащихся 1-4 классов. Начальная школа. (5). 61-68.

6. Стойлова Л.П. (1994). Способы решения комбинаторных задач. Начальная школа. С. 72-76.

7. Талызина Н.Ф. (1975). Управление процессом усвоения знаний. М.: Изд-во МГУ.

8. Фридман Л.М. (1984). Наглядность и моделирование в обучении. М.: Знание,. 130с.

9. Штофф B.C. (1966). Моделирование и философия. М.;Л.: Наука.

10. Эльконин Д.Б. (1996). Обучение и умственное развитие в младшем школьном возрасте. Психологическая наука и образование. (4). 18-23.

11. Якиманская И.С. (1968). Образное мышление и его место в обучении. Советская педагогика. (2). 23-28.

Размещено на Allbest.ru