Фізіологічні та біомеханічні дослідження спеціальної підготовленості та змагальної діяльності веслувальників на байдарках

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Державний торговельно-економічний університет

Кафедра фізичної культури та спорту

Фізіологічні та біомеханічні дослідження спеціальної підготовленості та змагальної діяльності веслувальників на байдарках

Колумбет О.М., д.п.н., професор

Клименко Г.В., к. н. ф.-в. с., доцент

Єльцов Д.С., ст. викладач

м. Київ



Анотація

Робота присвячена розробці методики індивідуального оцінювання спеціальної підготовленості та змагальної діяльності веслувальників на байдарках високої кваліфікації.

Раціональність структури рухів веслувальника визначається характером роботи і взаємодії задніх і передніх пучків дельтовидного м'яза, які здійснюють рухи руки веслувальника при виконанні зусиль, таких які “тягнуть” і “штовхають”. Виділені причини виникнення індивідуальних помилок в техніці веслування, які істотно впливають на спортивний результат: загальна “закутість” м'язів, відсутність досить повного і своєчасного їх розслаблення; несвоєчасне включення м'язів до роботи; пізніший початок активності м'язів; занадто тривала активність м'язів; низька швидкість включення м'язів до роботи, яка приводить, як правило, до появи “западань” у зусиллях на веслі. Виділені дві групи спортсменів з діаметрально протилежним рівнем розвитку фізичних якостей і одна група спортсменів, яка характеризувалася їх рівномірним розвитком.

Визначені індивідуальні особливості координації рухів веслувальників при проходженні ними змагальної дистанції 500 м. Усі спортсмени-веслувальники діляться на дві групи. Для першої групи характерна раціональна координація рухів на початку проходження дистанції та виражені порушення у динаміці роботи м'язів розвороту тулуба і характері докладань зусиль до весла у кінці дистанції. У другій групі встановлено: при нераціональній структурі рухів на початку дистанції відзначається перехід роботи на правильніший характер у кінці її проходження. Найбільш прийнятним варіантом підвищення ефективності технічної підготовки спортсменів є використання методики побудови узагальнених та індивідуальних моделей структури рухових дій.

Підготовка веслувальників з урахуванням їх схильності до становлення найважливіших складових спортивної майстерності є найбільш прийнятним варіантом.

Ключові слова: веслувальники на байдарках, електроміографія, тестування, індивідуалізація.



Annotation

Kolumbet A., Klymenko G., Yeltsov D. Physiology and biomechanics researches of the special preparedness and contention activity of highly skilled kayakers

Purpose: development of methodology for individual evaluating special fitness and competitive activity of highly skilled kayakers.

The rationality of the rower's movement structure is largely determined by the character of work and interaction of the posterior and anterior bundles of the deltoid muscle, which perform the rower's arm movements during applying both “pulling” and “pushing” efforts. The following causes of individual rowing technique errors significantly affecting sports result were identified: general muscle rigidity, lack of sufficiently complete and timely muscle relaxation; untimely involvement of muscles in work (appearance of mutual activity zones of antagonist muscles); late start of muscle activity (inertial moments of movement of rower's body biolinks are not provided before water entrapment); protracted, too long muscle activity (movement is performed entirely at the expense of muscular activity, without the use of inertial and propelling forces); low speed of muscle engagement in work leading, as a rule, to the “drop” of efforts on the oar.

Two groups of athletes with diametrically opposite levels of physical capacity development and one group, which was characterized by their uniform development, were distinguished. The first group was distinguished by the high indices of power and efficiency of the work performed while covering the competitive distance. Such athletes showed higher sports results on short distances. The second group was distinguished by high indices of the efficiency of applying efforts, symmetry of movements, and successful performances on long competitive distances. Such rowers were classified as athletes with predominant development of special endurance quality. The rowers of the third group differed in the average values of the above-mentioned indices and demonstrated equal success on both short and long competitive distances.

Athletes with preferential development of speed-strength qualities and rowers with an advantageous development of special endurance have no significant difference in speed of covering 500 m distance and heart rate. However, there are significant differences in other indices of special fitness. Rowers with even development of physical qualities have differences in all recorded indices compared to those of the first two groups.

The individual peculiarities of rowers' movement coordination during covering a competitive distance of 500 m were determined. All rowers are divided into two groups. The first group is characterized by rational coordination of movements at the beginning of the distance covering and pronounced disturbances in the work dynamics of the muscles of the body turn and the nature of effort applied to the oar at the end of the distance. In the second group, we encounter the opposite phenomenon: with an irrational movement structure at the beginning of the distance, there is a transition of work to a more correct character at the end of its covering. The most preferable option for increasing the efficiency of athletes' technical preparation is the use of the methodology for designing generalized and individual models of motor action structure.

Preparation of rowers with account for their predisposition to the formation of the most important components of sportsmanship is the most preferable option. When drawing up individual plans for the preparation of athletes, the coaches should take into account these practical recommendations and adhere to the recommended directions of training. Repeated examinations (four months later) revealed the effectiveness of managing the process of technical preparation of kayakers based on the correction of intermuscular coordination.

Key words: kayakers, electromyography, testing, individualization.



Вступ

Актуальність. Характерною особливістю сучасного великого спорту є значна щільність високих досягнень спортсменів, які виступають на міжнародних змаганнях [1, 10]. У більшості циклічних видів спорту переможців і призерів розділяють долі секунди [21]. Таке положення обумовлене в першу чергу тим, що ресурси спортивного вдосконалення при підготовці висококваліфікованих спортсменів значною мірою вичерпані [12]. Зараз практично до граничних величин зросли обсяги тренувальних навантажень, ретельно відпрацьовані організаційні сторони побудови різних структурних одиниць тренування, включаючи окремі заняття, мікро- і макроцикли, ліквідовані раніше виражені відмінності використовуваного інвентаря [7]. Фахівці в області теорії і методики тренування різних країн близькі до розуміння закономірностей становлення окремих сторін спеціальної підготовленості та одностайні у вирішенні комплексних питань оптимізації планування і управління спортивним тренуванням висококваліфікованих спортсменів [32].

Нині надзвичайно актуальною видається проблема розробки принципово нових підходів до вдосконалення системи підготовки спортсменів міжнародного класу [11, 21]. Вирішення цієї проблеми припускає творче переосмислення роками накопиченого практичного досвіду, наукових знань і на цій основі пошуку невикористаних ресурсів спортивних досягнень [18].

Передова практика і ряд експериментальних досліджень переконливо показують, що для оптимізації управління процесом спортивного вдосконалення потрібна багатогранне і об'єктивне оцінювання функціонування різних систем організму. Ефективність процесу управління значною мірою визначається наявністю комплексу інформаційних ознак, які відображають різні сторони підготовленості спортсменів [31]. В якості вирішальної умови оптимізації функціонування різних систем організму і максимального ефективного використання рухового потенціалу спортсменів прийнято розглядати можливість індивідуалізації управління процесом спортивного тренування. Вона заснована на розумінні закономірностей становлення різних сторін спортивної майстерності [14].

На сьогодні майже усі провідні фахівці відмічають пріоритетну важливість індивідуалізованого підходу до підготовки спортсменів. У спорті індивідуальний підхід припускає облік індивідуальності спортсмена, тобто властивих йому індивідуальних анатомічних, фізіологічних, психологічних особливостей в навчально-тренувальному процесі, особливостей теоретичної, технічної, фізичної, тактичної підготовленості, режимів роботи і відпочинку, мотивації до спортивної діяльності [16]. Індивідуальний підхід сприяє розвитку тих якостей, від яких залежить успішність спортивної діяльності, дає змогу більш повно розкрити здібності спортсменів, швидше досягти спортивних результатів і найчастіше використовується при тренуванні спортсменів високого класу.

Застосування індивідуального підходу при плануванні методів, засобів, режимів і обсягів фізичних навантажень представляється найбільш можливим шляхом моделювання з використанням еталонних (модельних) характеристик спортсмена. Проте нині в змагальній діяльності в основному використовуються модельні характеристики спеціальної фізичної і технічної підготовленості [39]. Модельні ж характеристики, що відображають функціональну, психологічну підготовленість і морфологічні особливості моделі найсильнішого спортсмена, розроблені у більшості видів спорту недостатньо. Ріст інтенсивності тренувальних навантажень у веслуванні свідчить про необхідність індивідуалізованого моделювання на основі динаміки функціонального стану в ході багаторічних тренувань [13].

Одним з чинників, який значною мірою зумовлює кінцевий результат діяльності спортсменів, є досконала, стійка до збиваючих дій техніка рухів[22, 28]. При цьому рухи і дії спортсменів в силу причинної обумовленості та взаємозв'язку явищ розглядаються як індикатор течії внутрішніх фізіологічних процесів управління і регуляції, як результат інтеграції систем організму [27, 34].

Успішне рішення завдань управління тренувальним процесом немислимо без поглибленого дослідження структури рухів спортсменів, знання механізмів їх побудови і способів управління ними [3]. На цій основі повинна будуватися розробка ефективних засобів рухового вдосконалення з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів [42].

Дослідження індивідуальних особливостей рухової діяльності веслувальників на байдарках під час подолання ними змагальної дистанції важливо для успішної підготовки спортсменів високої кваліфікації [35]. У методичній літературі з веслування на байдарках і каное вказується на складність координації рухів в цьому виді спорту [20, 38]. Крім того, даються рекомендації по руховому циклу і вимоги до його виконання [8, 25]. До теперішнього часу немає експериментально обґрунтованих критеріїв оцінювання рівня технічної майстерності та даних про елементи раціональної системи рухів веслувальників. Практично відсутні відомості про взаємозв'язки окремих показників і елементів системи рухів у веслуванні на байдарках.

Методологія оцінювання структури спеціальної підготовленості веслувальників є не менш важливим аспектом проблеми. Визначення критеріїв і виявлення індивідуальної схильності веслувальників до переважного розвитку будь-якої з фізичних якостей є дуже актуальним [24].

При оцінюванні спеціальної підготовленості зазвичай орієнтуються на такі параметри, як час проходження відрізку, темп і швидкість ходу човна тощо [30]. Таке оцінювання є найбільш простим в практичній роботі зі спортсменами. Нині такий підхід вже не в змозі забезпечити повноцінне управління підготовкою висококваліфікованих веслувальників [2]. Питання, які пов'язані з індивідуальною схильністю веслувальників до становлення найважливіших складових спортивної майстерності, практично не вирішувалися у веслуванні.

Вивчення характеру роботи м'язів при веслуванні само по собі не є новим [21]. Різними авторами в різні роки проводилися дослідження динаміки докладання зусиль до весла, швидкості ходу човна на дистанції, частоти серцевих скорочень, ротації тулуба, активності м'язів при веслуванні [3, 23]. Проте ні в одній з відомих нам робіт з веслування немає досить вираженого визначення залежностей між усіма переліченими вище параметрами. Такий підхід має два дуже істотних недоліка. По-перше, він не дає повного уявлення про техніку веслування в цілому і про взаємний вплив окремих її складових. По-друге, відсутність детальної базової інформації для здійснення повноцінного управління процесом технічної підготовки.

Мета - розробити методику індивідуального оцінювання спеціальної підготовленості та змагальної діяльності веслувальників на байдарках високої кваліфікації.

Учасники, методи та організація досліджень. Учасники. Дослідження були проведені в навчально-науковій лабораторії функціональної діагностики Державного торговельно-економічного університету (м. Київ) в період 2020-2021 років. В дослідженнях прийняли участь 56 спортсменів (вік 22.78±2.57 років, масою 84.82±12.90 кг, зростом 190.59±7.79 см). Усі спортсмени, які приймали участь у дослідженнях були учасниками або переможцями українських та міжнародних змагань.

Методи досліджень. Тестування включало дві експериментальні серії. Перша здійснювалася на веслуванні тренажерного пристрою “Concept-2” (USA). Цей тренажер давав можливість веслувальнику виконувати рухи швидше, майже наближених до реального веслування; детальні механографічні характеристики цих рухів записувалися одночасно. Введення додаткового електрофізіологічного устаткування надало можливість експериментаторові записати в паралельній формі діяльність електроміограм з широкого діапазону м'язів. В ході випробувань на тренажері, перевірялося візуально (на спеціальному моніторі) норми “веслування” (число ударів за 1 хвилину тощо) та зусилля в межах кожного удару. Запис механограм рухів та електроміограм м'язів виконувався, використовуючи комплекс "Noraxon 3D MyoMotion" (Noraxon Inc., США). Перетворювачі, чутливі до прискорення (акселерометри), були фіксовані на кінцівках та суглобах тіла. Сигнали, що йшли від цих датчиків і програмного забезпечення досліджуваного комплексу, дали можливість нам отримати тривалі данні об'єднаних кутів. Сигнали від датчиків та електроміографічних електродів були перетворені в цифрову форму та у радіосигнал, і спрямовані до записуючого пристрою, користуючись безпровідною системою.

Паралельно, були записані чисельні зовнішні електроміограми від наступних м'язів правової кінцівки: m. brachioradialis, m. biceps brachii caput longum, mm. triceps brachii caput lateralis et ongum, m. pectoralis major, mm. deltoideus pars scapularis et clavicularis, m. semitendinosus, m. latissimus dorsi, m. obliquus externus abdominis, m. glutaeus maximus, m. rectus femoris, m. vastus medialis, m. biceps femoris, m. tibialis anterior, та m. gastrocnemius lateralis. Були використані зовнішні електроди фірми “BiopacSystem (США) ЕІ_503”. Сигнали електроміограми були перетворені в цифрову форму і піддані двонапівперіодному випрямленню та low-pass фільтруванню.

Для обробки механограм та електроміограм, які були отримані у дослідженнях, було використано програмне забезпечення “OriginLab 8.5”.

Щоб характеризувати рівень діяльності електроміограми, ми виміряли чисельні важливі області електроміограми, що пов'язано з певними фазами циклу. Ці важливі області змогли бути обчислені для повного гребкового циклу (“удар”) і окремих частин циклу. Результати, які отримані для кожного окремого удару, були піддані статистичному аналізу. Щоб оцінити взаємозв'язки між різними параметрами була використана процедура обчислення лінійного регресивного аналізу. Коли результати були нелінійними, нелінійна апроксимація була забезпечена, використуючи криву дозової відповіді програмного забезпечення “OriginLab 8.5”.



Організація досліджень

На першому етапі (2020 рік) вирішувалися завдання визначення оптимальної динаміки роботи м'язів спортсмена. Це було необхідно для досягнення найкращого результату і визначення зв'язків між складовими техніки веслування (особливості міжм'язової координації, ротація тулуба, динаміка докладання зусилля до весла і швидкість ходу човна на дистанції). Завданням другого (2021 рік) етапу стала розробка методики індивідуального оцінювання спеціальної підготовленості веслувальників на байдарках. Це було необхідно для виявлення схильності та визначення переважного розвитку фізичних якостей спортсмена.

Статистична обробка результатів. During experimental data processing, we determined the average values of indices and their errors (M±m), the degree of difference of averages and the significance of differences (t, p) [5, 6].

The study was conducted in compliance with the ethical principles of the European Convention and the Helsinki Declaration (ethics principles regarding human experimentation). It was confirmed by the Bioethics Commission of the University. Examined provided written approvals for analysis and subsequent disclosure.

Результати дослідження та дискусія

У порівнянні із дослідженнями, які проводилися раніше (які були присвячені вивченню техніки веслування на байдарках), нами був введений новий засадничий рівень дослідження координаційної структури рухів - рівень міжм'язової координації.

Перший етап (2020 рік): дослідження координації рухів при веслуванні і управління процесом технічної підготовки веслувальників на байдарках.

Отримані нами результати дають можливість виділити ряд особливостей міжм'язової координації, які обумовлюють раціональність техніки веслування. Передусім слід зазначити чітко виражені фази напруження і розслаблення м'язів, які беруть участь у виконанні того або іншого елементу руху. Результати наших досліджень не дають можливості погодитися з висновками Хартмана та Мадера [17], Папандреу з соавторами [33] про те, що одні й ті ж м'язи веслувальника працюють як при проводці з одноіменного боку, так і під час проводки з іншого борту. Навпаки, нами спостерігалася поперемінна активність цих м'язів з чіткою диференціацією м'язів, які виконують зусилля, так звані “штовхаючі” та “тягнучі”, при гребках з різних сторін. У кваліфікованих веслувальників тривалість біоелектричного спокою м'язів перевершує час їх активності більш ніж у два рази. Цей факт ми розглядаємо як перевагу двоякого роду.

По-перше, імпульсний режим роботи м'язів з тривалим періодом їх розслаблення веде до економії енергетичних ресурсів організму веслувальника при проходженні дистанції.

По-друге, імпульсний режим роботи м'язів з тривалим періодом їх розслаблення дає змогу виконувати рух балістичного характеру, де початок руху біологічних ланок тіла здійснюється короткими і потужними скороченнями м'язів та триває за рахунок інерційних і реактивних сил, які виникають в результаті руху [26].

Однією з основних рис раціональної структури рухів є те, що передумови для успішного виконання гребка створюються у кінці попереднього гребка та у безопорній фазі циклу веслування. Безопорну фазу циклу слід розглядати як активну фазу руху, але не у зв'язку з тим, що в ній може спостерігатися залишкова активність м'язів [37], а у зв'язку із застережливою активністю у фазі занесення м'язів, що беруть участь у виконанні гребка. Упродовж усієї змагальної дистанції відзначається включення до роботи м'язів (до моменту захоплення води), які виконують зусилля, що “тягнуть” (щонайширший м'яз спини, великий круглий м'яз, задні пучки дельтовидного м'яза) і “штовхаючі” (великий грудний м'яз, передні пучки дельтовидного м'яза), а також м'язів, які здійснюють ротацію тулуба (зовнішні косі м'язи живота).

Існує думка [15] про те, що активність косих м'язів живота перед “захопленням” веде до поперечних коливань тулуба і самого човна, що є нераціональним. Результати наших досліджень дають змогу стверджувати, що саме застережлива активність цих м'язів грає визначальну роль в успішному виконанні гребка. Раннім початком активності косих м'язів живота забезпечується момент інерції розвороту тулуба до захоплення води, яке дає можливість максимально використати в гребку масу тулуба спортсмена.

Раціональність структури рухів веслувальника багато в чому визначається характером роботи і взаємодією задніх та передніх пучків дельтовидного м'яза, як таких що “тягнуть”, так і тих що “штовхають”.

Для формування раціональної структури рухів в процесі підготовки спортсменів використовувалися дані про характер роботи і взаємодії зовнішніх косих м'язів живота, передніх і задніх пучків дельтовидного м'яза і про роль роботи цих м'язів у динаміці розвороту тулуба, характері докладання зусиль до весла і швидкості човна на дистанції.

Розгляд структури рухів веслувальника (починаючи з характеру роботи м'язів і закінчуючи швидкістю ходу човна на дистанції) дав можливість визначити причинно-наслідкові зв'язки між вказаними складовими техніки веслування і виділити причини виникнення індивідуальних помилок в техніці веслування, які істотно впливають на спортивний результат.

Серед цих помилок необхідно відмітити наступні:

1) загальна закріпаченість м'язів, відсутність досить повного і своєчасного їх розслаблення;

2) несвоєчасне включення м'язів до роботи (поява зон спільної активності м'язів-антагоністів);

3) пізній початок активності м'язів (не забезпечуються інерційні моменти руху біоланок тіла веслувальника перед захопленням води);

4) затягнута, занадто тривала активність м'язів (рух повністю виконується за рахунок м'язової активності, без використання інерційних і реактивних сил);

5) низька швидкість включення м'язів до роботи, яка призводить, як правило, до появи “западів” у зусиллях на веслі.

Робота з виправлення вказаних помилок будувалася на основі підпорядкування структури рухів веслувальника загальним закономірностям біомеханічних систем зі збереженням індивідуальних особливостей техніки веслування.

Наявність помилок в структурі рухів спортсменів високої кваліфікації строго індивідуально, як з точки зору їх існування взагалі, так і з точки зору прояву їх в ході подолання змагальної дистанції. Зокрема, встановлено, що для однієї групи спортсменів характерні відсутність помилок на початку дистанції та виражені порушення в структурі рухів у кінці її, для іншої, навпаки, нераціональна структура рухів і помилки в техніці на початку дистанції, тоді як на фінішному відрізку помилки стають менш вираженими або практично зникають. Третя група спортсменів характеризується наявністю помилок в техніці рухів упродовж усієї дистанції з деяким варіюванням відносно середніх характеристик порушень, що відбуваються в структурі рухів по усій дистанції.

Сказане може бути проілюстроване декількома прикладами, що відображають динаміку прояву помилок. У спортсмена О. С-ва (рис. 1) помітна тенденція в зміщенні моментів початку біоелектричної активності зовнішніх косих м'язів живота до моменту зусилля на веслі в обох гребках при фінішуванні на дистанції 500 м. У правому гребку, крім того, відзначаються дуже низькі значення амплітуди коливань біопотенціалів зовнішнього косого м'яза живота у момент захоплення води. Наслідком цього є початок розвороту тулуба після захоплення води в лівому і у момент захоплення - в правому гребках. У гребку ліворуч істотно збільшується провал зусилля на веслі.



А Б

Рис. 1. Динаміка докладання зусиль до весла, ротація тулуба і електрична активність м'язів, які зареєстровані у спортсмена О. С-ва при проходженні дистанції 500 м

індивідуальний техніка веслувальник байдарка помилка

Умовні позначення: А - ділянка дистанції 50-150 м; Б - ділянка дистанції 400-500 м; 1 - динаміка докладання зусиль до весла; 2 - гоніограма ротації тулуба; 3-5 - електроміограми лівої і правої косих м'язів живота, задніх і передніх пучків дельтовидного м'яза

У спортсмена А.П-ва (рис. 2) відзначається виражене поліпшення структури рухів до фінішу дистанції 500 м. При цьому покращується як динаміка ротації тулуба, так і характер докладання зусиль до весла. Ці позитивні зміни обумовлені збільшенням періоду попередньої активності зовнішніх косих м'язів живота і поліпшенням взаємодії передніх і задніх пучків дельтовидного м'яза.

А Б

Рис. 2. Динаміка докладання зусиль до весла, ротація тулуба і електрична активність м'язів, які зареєстровані у спортсмена А. П-ва при проходженні дистанції 500 м



Умовні позначення: А - ділянка дистанції 50-150 м; Б - ділянка дистанції 400-500 м; 1 - динаміка докладання зусиль до весла; 2 - гоніограма ротації тулуба; 3-5 - електроміограми лівої і правої косих м'язів живота, задніх і передніх пучків дельтовидного м'яза

Проведені нами дослідження дали змогу виділити для різних циклічних видів спорту найбільш узагальнені властивості системи рухів, що значимо впливають на ефективність рухових дій спортсменів на різних ділянках змагальної дистанції.

Отримані дані свідчать про те, що основна увага при оцінюванні техніки спортивних рухів слід приділяти процесам компенсаторно-пристосувального характеру, що протікають в структурі рухів спортсменів під час змагальної діяльності. Орієнтація в підготовці висококваліфікованих спортсменів лише на усунення дестабілізуючої зміни в структурі рухової активності істотного позитивного ефекту не дає [40].

Другий етап (2021 рік): визначення структури спеціальної підготовленості та управління тренувальним процесом веслувальників на байдарках. Одним із завдань наших досліджень була розробка методики індивідуального оцінювання спеціальної підготовленості веслувальників на байдарках з метою виявлення схильності та переважного розвитку окремих фізичних якостей. При трактуванні отриманих даних ми виходили з того, що величина функціональних зрушень в організмі під час виконання певного навантаження характеризує напруженість діяльності окремих органів, систем і організму веслувальника в цілому, а також енергетичну вартість такої роботи [29, 41].

Величини функціональних зрушень в організмі веслувальника характеризують: швидкість та інтенсивність споживання кисню, кисневий борг і запит на цю роботу, максимальна і середня величина частоти серцевих скорочень. Про економічність роботи можна судити за даними енергетичної вартості та потужності виконуваної роботи (яка визнається найбільш інформативним критерієм), оцінювання спеціальної працездатності. Такі характеристики, як вентиляційний еквівалент, кисневі ефекти дихального і серцевого циклів, відображають економічність діяльності функціональних систем організму веслувальника. Ефективність використання зусиль, що розвиваються спортсменом, оцінюється при співвідношенні результуючих показників робочої діяльності веслувальника з потужністю роботи, а також за допомогою характеристик, які відображають якість докладання зусиль в гребку, крок гребка, відношення величин витрачених зусиль та корисних, коефіцієнт використання маси тулуба в циклі веслування.

При оцінюванні кінематичних і біодинамічних характеристик циклу веслування ми виходили з того, що найбільш характерною ознакою є висока динамічна стійкість до збиваючої дії стомлення або компенсаторні перебудови основних складових руху у підготовленіших веслувальників.

Аналіз результатів дослідження дав можливість нам виділити дві групи з діаметрально протилежним рівнем розвитку фізичних якостей і одна група спортсменів, яка характеризувалася їх рівномірним розвитком.

Перша група відрізнялася високими показниками потужності та економічності виконуваної роботи при проходженні змагальної дистанції. Такі веслувальники (яких ми віднесли до числа спортсменів з переважним розвитком швидкісно-силових якостей) показували більш високі спортивні результати на коротких дистанціях (таблиця 1).

Таблиця 1

Характеристика спеціальної підготовленості першої групи веслувальників (байдарка) високої кваліфікації n = 18)

Характеристики	Веслувальники з переважним розвитком швидкісно-силових якостей
	50-100 м	200-300 м	400-500 м
Швидкість ходу човна на дистанції, м.с.-1	4.02±0.40	3.94±0.36	3.87±0.34
Середній пульс, уд.хв.-1	173.4±10.9	185.6±7.1	190.2±5.4
Середня величина імпульсу сили за два гребки, кг.с	8.59±1.26	7.57±1.55	7.09±1.09
Потужність роботи, що виконується в циклі веслування, кгм.с-1	64.5±19.1	53.8±16.4	48.7±13.2
Потужність роботи в гребку, кгм.с-1	85.3±19.1	71.5±16.4	65.1±13.2
Темп веслування, гр.хв.-1	97.1±12.5	93.9±11.2	92.9±9.0
Ритм веслування, у.о.	75.6±3.8	75.5±4.0	75.3±4.0
Різниця в імпульсах сили між гребками з різних бортів човна, кг.с	2.26±0.92	1.89±1.07	1.21±1.27
Різниця часу утримання зусилля в гребках з різних бортів човна, %	6.0±3.4	7.9±5.6	8.2±5.9
Різниця між величинами максимальних зусиль в гребках з різних бортів човна, кг	6.06±3.41	3.94±3.21	2.89±1.61

Друга група відрізнялася високими показниками ефективності використання зусиль, симетрії рухів і успішними виступами на довгих змагальних дистанціях. Такі веслувальники були віднесені до числа спортсменів з переважним розвитком якості спеціальної витривалості (таблиця 2).

Таблиця 2

Характеристика спеціальної підготовленості другої групи веслувальників (байдарка) високої кваліфікації (n=17)

Характеристики	Веслувальники з переважним розвитком витривалості
	50-100 м	200-300 м	400-500 м
Швидкість ходу човна на дистанції, м.с.-1	3.89±0.23	3.91±0.25	3.93±0.28
Середній пульс, уд.хв.-1	174.7±4.5	185.5±6.4	188.3±8.2
Середня величина імпульсу сили за два гребки, кг.с	5.66±0.74	5.42±0.84	5.19±0.86
Потужність роботи, що виконується в циклі веслування, кгм.с-1	40.7±6.9	37.3±6.8	36.2±6.9
Потужність роботи в гребку, кгм.с-1	54.1±9.3	49.5±9.8	47.2±9.5
Темп веслування, гр.хв.-1	95.8±5.03	93.3±5.3	94.1±5.2
Ритм веслування, у.о.	75.1±3.0	75.3±2.5	76.9±2.5
Різниця в імпульсах сили між гребками з різних бортів човна, кг.с	0.61±0.43	0.87±0.57	0.77±0.37
Різниця часу утримання зусилля в гребках з різних бортів човна, %	7.37±8.73	8.38±8.31	10.31±8.71
Різниця між величинами максимальних зусиль в гребках з різних бортів човна, кг	1.65±1.17	2.18±1.74	2.00±3.31

Веслувальники, які сформували третю групу, відрізнялися середніми величинами перелічених вище показників і мали однаковий успіх як на коротких, так і на довгих змагальних дистанціях (таблиця 3).

Розглянемо особливості проходження дистанції змагання веслувальниками високої кваліфікації:

1) з переважним розвитком швидкісно-силових якостей;

2) з істотним розвитком спеціальної витривалості;

3) з рівним розвитком швидкісно-силових якостей і спеціальної витривалості.

Для веслувальників першої групи характерні більш високі значення показників, які відображають потужність і економічність виконуваної роботи. У спортсменів другої групи істотно вище показники ефективності використання зусиль, що докладаються, і симетрії рухів. Середній рівень усіх перерахованих показників спеціальної підготовленості відмічений у третьої групи веслувальників.

Таблиця 3

Характеристика спеціальної підготовленості третьої групи веслувальників (байдарка) високої кваліфікації (n = 21)

Характеристики	Веслувальники з рівномірним розвитком фізичних якостей
	50-100 м	200-300 м	400-500 м
Швидкість ходу човна на дистанції, м.с.-1	3.84±0.24	3.79±0.19	3.73±0.19
Середній пульс, уд.хв.-1	175.9±7.6	185.6±7.4	189.5±6.1
Середня величина імпульсу сили за два гребки, кг.с	7.13±1.14	7.17±1.20	7.24±1.11
Потужність роботи, що виконується в циклі веслування, кгм.с-1	47.6±8.5	45.5±6.1	46.7±4.8
Потужність роботи в гребку, кгм.с-1	64.2±9.5	59.4±7.7	60.8±5.9
Темп веслування, гр.хв.-1	92.5±10.3	89.9±9.0	93.2±10.3
Ритм веслування, у.о.	76.0±3.8	76.6±2.5	76.8±2.3
Різниця в імпульсах сили між гребками з різних бортів човна, кг.с	2.05±1.57	2.28±1.70	2.45±1.60
Різниця часу утримання зусилля в гребках з різних бортів човна, %	7.18±5.80	8.29±7.21	6.92±5.40
Різниця між величинами максимальних зусиль в гребках з різних бортів човна, кг	5.33±2.90	5.31±2.40	5.71±2.10

Спортсмени з переважним розвитком швидкісно-силових якостей і веслувальники з переважним розвитком спеціальної витривалості не мають істотної різниці в швидкості прохождення 500 м і у величинах пульсу. Проте за іншими показниками спеціальної підготовленості встановлені достовірні відмінності (таблиця 4).

Веслувальники з рівномірним розвитком фізичних якостей мають відмінності за усіма реєстрованими показниками в порівнянні з веслувальниками перших двох груп.

Таблиця 4

Відмінності показників структури спеціальної підготовленості у веслувальників (байдарка) з переважним розвитком швидкісно-силових якостей (А), спеціальної витривалості (В) і рівномірним розвитком якостей (С) про проходженні дистанції 500 м з максимальною швидкістю

Показники	Відмінності між групами веслувальників
	А-В	А-С	В-С
Швидкість ходу човна	=	+	+
Середня величина пульсу	=	=	=
Імпульс сили	+	+	+
Максимальна величина зусилля на веслі	+	=	+
Середня величина зусилля на веслі	+	+	+
Кількість роботи в циклі веслування	+	+	+
Потужність, що розвивається веслувальником в циклі веслування	+	+	+
Потужність, що розвивається веслувальником в гребку	+	+	+
Коефіцієнт ефективності докладання зусиль до весла	=	+	=
Час наростання зусилля на веслі	=	=	=
Час утримання зусилля на веслі	=	=	=
Крок гребка	=	+	=
Темп веслування	=	=	=
Ритм веслування	=	=	=
Різниця величин імпульсу сили між гребками з лівого і правого бортів човна	+	=	+
Різниця часу наростання зусилля на веслі між гребками з різних бортів човна	=	=	=
Різниця між величинами часу утримання зусилля на веслі при гребках з різних бортів	=	=	=
Різниця між величинами максимальних зусиль при гребках з різних бортів човна	+	=	+

Умовні позначення: + Р<0.05 = Р>0.05

Незалежно від індивідуальної схильності веслувальників до розвитку тієї або іншої якості в усіх спортсменів відзначається зниження швидкості ходу човна в процесі проходження дистанції. При цьому найбільш низька швидкість ходу човна на дистанції 500 м на ділянці 250-375 м від старту. Веслувальники, які мають переважний розвиток спеціальної витривалості, проходять дистанцію більше рівномірно і зниження швидкості ходу човна у них виражене значно менше.

Динаміка швидкості ходу човна при проходженні дистанції 500 м безпосередньо пов'язана з процесами накопичення лактату в м'язах веслувальника і особливостями перебудови структури рухів спортсменів в процесі виконання роботи та розвитку стомлення.

Результати досліджень, в яких моделювалося проходження дистанції 500 м, дозволяють констатувати виникнення деякого критичного стану в організмі весляру приблизно до середини дистанції. Спостерігається максимальна концентрація молочної кислоти в м'язах, найбільше зниження потужності виконуваної роботи, а надалі - і швидкості ходу човна. При цьому необхідно відмітити дуже погану компенсацію потужності роботи, що знижується. Тільки на ділянці 200-300 м від старту дистанції спостерігається зниження швидкості ходу човна, яке неадекватне величині потужності, що розвивається спортсменом. Одночасно з цим відмічено поліпшення симетрії рухів. Істотніші перебудови в координації рухів виявлені у спортсменів, які мають переважний розвиток спеціальної витривалості і для яких характерне значне зниження ефективності зусиль, що докладаються спортсменом, з одночасним збільшенням асиметрії рухів кінцівок. При проходженні дистанції можна відмітити декілька її ділянок, ефективність проходження яких пов'язана з якісними змінами в координації рухів спортсменів. Найчастіше цими ділянками є відрізки 200-250 м і 400-450 м від старту.

Спортсмени високої кваліфікації відрізняються якіснішими перебудовами в структурі рухів у міру проходження дистанції змагання. Для спортсменів з переважним розвитком швидкісно-силових якостей характерне різке зниження потужності до кінця 200-метрової дистанції, утримання швидкості ходу човна за рахунок збільшення ефективності докладання зусиль до весла. При проходженні відмітки 400 м у них значно покращується симетрія рухів, яка є компенсаторним механізмом при вичерпанні можливостей поліпшення ефективності докладання зусиль.

Аналіз анкетних даних і щоденників тренувань спортсменів не встановив істотних відмінностей в системі підготовки обстежених веслувальників. Статистичні рамки, які визначали приналежність спортсменів до тієї або іншої виділеної групи, сформовані в результаті проведення попередніх досліджень. На основі такого розділення спортсменів на групи здійснювалося управління процесом підготовки веслувальників на байдарках. Оцінювання спеціальної підготовленості веслувальників будувалася на основі визначення приналежності обстежуваного спортсмена до однієї з виділених груп. Дані обстежень веслувальника порівнювалися з належними величинами по кожній групі (таблиці 5-6).

Таблиця 5

Належні величини спеціальної підготовленості веслувальників (байдарка) з переважним розвитком швидкісно-силових якостей

Характеристики	100 м в максимальному темпі	Дистанція 500 м
		50-150 м	200-300 м	400-500 м
Швидкість човна на відрізку, м.с1	4.44-4.77	3.82-4.22	3.76-4.12	3.69-4.04
Середня величина імпульсу сили за два гребки, кг.с	8.19-8.71	7.96-9.21	6.80-8.35	6.50-7.70
Потужність роботи виконуваного в циклі веслування, кгм.с-1	75.5-82.5	55.0-74.1	45.6-62.9	42.1-55.2
Потужність роботи виконуваної веслувальником в гребку, кгм.с-1	95.6-106.6	72.9-97.8	60.2-82.8	55.5-74.5
Різниця в імпульсах сили між гребками з різних бортів човна, кг.с	2.44-3.11	-	1.36-2.44	0.90-1.64
Різниця між часом утримання зусиль в гребках з різних бортів човна, %	8.03-18.10	-	-	-
Різниця між максимальними зусиллями в гребках з різних бортів човна, кг	6.71-10.61	-	-	-

Після цього спортсмен відносився до тієї групи, в діапазон належних величин якої входили більшість його індивідуальних характеристик.

Таке розділення ставало відправним пунктом для подальшого планування підготовки спортсменів (структура тренувального процесу, співвідношення обсягів та інтенсивності навантажень різної переважної спрямованості тощо). Ранжирування спортсменів за рівнем спеціальної підготовленості здійснювалося всередині кожної з трьох виділених груп.

Таблиця 6

Належні величини спеціальної підготовленості веслувальників (байдарка) з переважним розвитком витривалості

Характеристики	100 м в максимальному темпі	Дистанція 500 м
		50-150 м	200-300 м	400-500 м
Швидкість човна на відрізку, м.с-1	4.45-4.61	3.77-4.01	3.78-4.04	3.78-4.08
Середня величина імпульсу сили за два гребки, кг.с	4.88-5.28	5.28-6.04	4.98-5.85	4.75-5.64
Потужність роботи виконуваного в циклі веслування, кгм.с-1	47.8-53.8	37.1-44.3	33.8-40.8	32.7-39.8
Потужність роботи виконуваної веслувальником в гребку, кгм.с-1	61.1-69.1	49.3-58.9	44.5-54.6	42.3-52.1
Різниця в імпульсах сили між гребками з різних бортів човна, кг.с	0.54-0.79	-	0.51-1.06	0.58-0.96
Різниця між часом утримання зусиль в гребках з різних бортів човна, %	2.09-4.16	-	-	-
Різниця між максимальними зусиллями в гребках з різних бортів човна, кг	1.44-2.21	-	-	-



Висновки

1. Визначені індивідуальні особливості координації рухів веслувальників при проходженні ними змагальної дистанції 500 м.

2. Усі спортсмени-веслувальники діляться на дві групи. Для першої групи характерна раціональна координація рухів на початку проходження дистанції та виражені порушення в динаміці роботи м'язів розвороту тулуба і характері докладань зусиль до весла у кінці дистанції. У другій групі ми зустрічаємося з протилежним явищем: при нераціональній структурі рухів на початку дистанції відзначається перехід роботи на правильніший характер у кінці її проходження.

3. Найбільш прийнятним варіантом підвищення ефективності технічної підготовки спортсменів є використання методики побудови узагальнених та індивідуальних моделей структури рухових дій.

4. Підготовка веслувальників з урахуванням їх схильності до становлення найважливіших складових спортивної майстерності є найбільш прийнятним варіантом.

5. При складанні тренерами індивідуальних планів підготовки спортсменів необхідно враховувати саме ці практичні рекомендації і витримувати рекомендовані напрями підготовки.

6. Повторні обстеження (через чотири місяці) виявили ефективність управління процесом технічної підготовки байдарочників на основі корекції міжм'язової координації.



Література

1. Ackland T.R., Ong K.B., Kerr D.A., Ridge B.R. Morphological characteris tics of Olympic sprint canoe and kayak paddlers. Journal of Science and Medicine in Sport, 2003, 3, 285-294.

2. Bishop D., Bonetti D., Dawson B. The influence of pacing strategy on VO2 and supra-maximal kayak performance. Medicine and Science in Sports and Exercise, 2002, 34(6), 1041-1047.

3. Borges T.O., Dascombe B., Bullock N., Coutts A.J. Physiological characteristics of well-trained junior sprint kayak athletes. International Journal of Sports Physiology and Performance, 2015, 10, 5, 593-539.

4. Bourgois J., Vrijens J. Metabolic and cardiorespiratory responses in young oarsmen during prolonged exercise tests on a kayak ergometer at power outputs corresponding to two concepts of anaerobic threshold. European Journal of Applied Physiology and Occupational Physiology, 1998, 77, 1/2, 164-169.

5. Byshevets N., Shynkaruk O., Stepanenko O. et al. Development skills implementation of analysis of variance at sport-pedagogical and biomedical researches. Journal of Physical Education and Sport, 2019, 19, 6, 2086-2090.

Byshevets N., Denysova L., Shynkaruk O. et al. Using the methods of mathematical statistics in sports and educational research. Journal of Physical Education and Sport, 2019, 19, 3, 1030-1034

6. Carrasco P.L., Martinez D.C.I., De Hoyo L.M., Sanudo C.B., Ochiana N. Reliabilty and validity of a discontinous graded exercise test on Dansprint ergometer. Ovidius University Annals, Series Physical Education and Sports Science, Movement and Health, 2010, 10(2), 148.

7. Coelho A.B., et al. Prediction of simulated 1000 m kayak ergometer performance in young athletes. Frontiers in Public Health, 2021, 8, 526477.

8. Diachenko A., Shkrebtii Iu., Jia Guo. Specific characteristics of special work capacity functional provision in kayakers and canoeists. Theory and Methods of Physical Education and Sports, 2020, 2, 42-46.

9. Diachenko A., Rusanova O., Guo Pengcheng, Kong Xianglin, Huang Zijian, Guo Jia. Characteristics of the special physical fitness of paddlers at a distance of 200 m. Teoria ta Metodika Fizicnogo Vihovanna, 2021, 21, 1, 43-49.

10. Diachenko A., Rusanova O., Huang Zijian, Gao Xueyan, Guo Jia, Chenqing Ye. Functional and physical capacity indicators of kayakers racing 1000, 500, and 200 m distances: a randomized study. Journal of Physical Education and Sport, 2021, 21, 3, 1325-1330.

11. Fedorchuk S., Kravchenko V., Fibakh K., Lysenko O., Shynkaruk O. State of neurodynamic functions and dynamic muscular endurance of skilled rowers. Sports Medicine, Physical Therapy and Occupational Therapy, 2021, 1, 128-133.

12. Fernandes R.A., Lopez-Plaza D., Correas-Gomez L., Gomes B.B., Alacid F. The importance of biological maturation and years of practice in kayaking performance. International Journal of Environmental Research and Public Health, 2021, 18, 16, 8322.

13. Fontes E.B., Borges T.O., Altimari L.R., Melo J.C., Okano A.H., Cyrino E.S. Influencia do numero de coordenadas e da selegao de distancias na determinagao da velocidade critica na canoagem de velocidade. Revista Brasileira de Ciencia a Movimento, 2002, 10, 161.

14. Guevara-Perez, Juan Carlos et al. Raiders of the Olympic Values: Perception of the development of Women's canoeing in Spain for Tokyo 2021. International Journal of Environmental Research and Public Health, 2022, 19, 11, 6909.

15. Hagner-Derengowska M., Hagner W., Zubrzycki I. et al. Body structure and composition of canoeists and kayakers:

Analysis of junior and teenage Polish national canoeing team. Biology of Sport, 2014, 31, 4, 323-326.

16. Hartmann U., Mader A. Modeling metabolic conditions in Kayak through post-exercise simulation. FISA coach, 1993, 4, 4, 1-15.

17. Hill D.W. The critical power concept: a review. Sport Medicine, 1993, 16(4), 237-254.

18. Ieremenko N., Shynkaruk O., Moseychuk Yu. et al. Analysis of main ergometric parameters of elite kayak athletes specialized in different distance events. Sport Mont, 2021, 19, 2, 3-7.

19. Jones M., Wilkerson D.P., Vanhatalo A., Burnley M. Inf...