Комунікативні вміння як предмет практики підготовки майбутніх екологів

Размещено на http://allbest.ru

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Комунікативні вміння як предмет практики підготовки майбутніх екологів

Кочубей Микола Миколайович аспірант

кафедри педагогіки та освітнього менеджменту



Анотація

Комунікативні вміння як предмет практики підготовки майбутніх екологів

Кочубей Микола Миколайович

У статті розкрито сутнісні особливості комунікативних умінь майбутніх екологів у процесі їх професійної підготовки. Встановлено взаємозв'язок екологічної підготовки майбутніх фахівців, взаємодії суб'єктів у вирішенні екологічних проблем, комунікативної діяльності, що здійснюється за наявності сформованих комунікативних умінь особистості. Розкрито поняття «спілкування», «комунікація», «комунікативна діяльність», «комунікативні вміння».

Ключові слова: спілкування, комунікація, взаємодія, суб'єкти, комунікативні уміння, екологічна та комунікативна діяльність, майбутні екологи, професійна підготовка.



Abstract

Communication skills as a subject of practical training of future ecologists

Kochubei Mykola Mykolayovych

The article reveals the essential features of communication skills of future ecologists in the process of their professional training. The relationship between the environmental training of future specialists, the interaction of subjects in solving environmental problems, communicative activity, which is carried out in the presence of the formed communicative skills of the individual, has been established. The concept of «communication», «communicative activity», «communicative skills» is revealed.

It was established that communication as the basis of environmental activity is built on human interaction and manifests itself in three aspects: informative, interactive, and perceptive. It has been proven that communication and

interaction are mean of interaction with business entities in the process of training future ecologists. It was established that communication is a communicative activity, in which communication is considered as a means of communication to establish relationships between people, and communication appears as the interaction of people, and the content of communication is the exchange of information.

The parameters that characterize the main factors of communication, defining its form and content, are singled out. The communicative skills of future ecologists, formed in the process of their training, are determined as a meaningful set of value-motivated techniques, methods of communicative activity in communication, which are based on ecological and linguistic knowledge and ensure active, coordinated, effective social interaction of subjects in diversified ecological activities.

Four groups of communication skills that are formed in future ecologists in the process of their training are analyzed: informative, verbal, non-verbal and perceptual-receptive communication skills. It has been proven that the communicative skills of future ecologists, formed in the process of their training, are based on ecological and linguistic knowledge and are aimed at ensuring effective social interaction in solving environmental problems.

Keywords: communication, interaction, subjects, communicative skills, ecological and communicative activity, future ecologists, professional training.



Вступ

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Планетарна екологічна криза характеризується виснаженням природних ресурсів, негативними змінами в природних процесах, забрудненням навколишнього середовища, збільшенням регіонів, міст і селищ, небезпечних для проживання людей. Екологічна криза це світоглядна, філософсько-ідеологічна криза, що зумовлює перетворення екології в частину глобального способу мислення людини, її здатності до розуміння взаємозв'язку між собою, суспільством і природою в планетарному масштабі, її вмінь позитивно впливати на зміцнення цього взаємозв'язку та перетворення його на рятівний для всієї людської цивілізації вектор [5, с. 102].

З цього погляду, вирішення екологічних проблем у глобальному масштабі неможливе без спрямовуючого впливу на людину і суспільство в ситуації дисгармонії, що поглиблюється між ними і природою. Саме у освітньому процесі постає необхідність знаходження шляхів кардинальної зміни системи ціннісних орієнтацій особистості, звернення суспільної свідомості до цінностей взаєморозуміння, діалогу, толерантних взаємин.

Виходячи з вищесказаного, поставлена проблема пов'язана з розробкою певних аналітичних підходів до розкриття сутності ключових понять як об'єкт побудови та здійснення процесу формування комунікативних умінь майбутніх екологів у процесі їх професійної підготовки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вчені (Н. Рубель [6], Л. Руденко [7], М. Сливка [8] та ін.) приходять до висновку, що об'єднання людей перед глобальною катастрофою, формування активного, діяльнісного ставлення людини до збереження довкілля при опорі на вмілу соціальну взаємодію у вирішенні важливих екологічних проблем повинні бути основою у розгляді ефективної підготовки майбутніх фахівців як нового сенсу педагогічного процесу [6, с.98].

Одним із шляхів посилення ефективної підготовки майбутніх фахівців є взаємодія суб'єктів у вирішенні екологічних проблем за допомогою комунікативної діяльності, що здійснюється за наявності сформованих комунікативних умінь особистості.

Проблема формування комунікативних умінь є предметом численних психологічних, лінгвістичних, педагогічних досліджень (Н. Беньковська [1], Н. Колісник [3], Г. Лещук [4], М. Сливка [8[ та ін.). Проте, попри серйозний внесок науки у її розробку, комунікативні вміння майбутніх екологів у ЗВО належним чином не формуються, оскільки викладачі-практики слабо усвідомлюють міждисциплінарний характер комунікативної діяльності, найчастіше розглядаючи процес формування комунікативних умінь як автономний. природа студент екологічний комунікативний

Ситуація, що склалася в практиці ЗВО, пов'язана з відсутністю теоретичних розробок проектування та реалізації процесу формування комунікативних умінь майбутніх екологів під час їх професійної підготовки.

Метою статті є розкриття сутнісних особливостей комунікативних умінь майбутніх екологів у процесі їх професійної підготовки.



Виклад основного матеріалу дослідження

Як показує теоретичний аналіз, феномен «комунікативні вміння», пов'язаний з поняттями спілкування, комунікація, комунікативна діяльність, тому для виділення сутнісних особливостей комунікативних умінь звернемося до визначення кожного з цих понять.

Л. Руденко характеризує спілкування як комунікативно-регулятивний процес, через який не тільки передається сума соціальних цінностей, а й регулюється процес їх засвоєння всією соціальною системою [7, с. 67].

Характеристика спілкування як засобу взаємодії пропонується Н. Рубель, який розглядає взаємодію в двох аспектах: комунікативному та іншому, що фіксує організацію спільних дій, які дозволяють групі реалізувати деяку загальну для її членів діяльність [6, с. 62].

Надалі постулюємо тезу про спілкування як основу екологічної діяльності, що побудована на взаємодії людей, а характерні особливості комунікативних умінь виділяємо, дотримуючись уявлень про те, що спілкування проявляється у трьох аспектах:

- інформативному (передача та збереження інформації);

- інтерактивному (організація взаємодії у спільній діяльності);

- перцептивному (сприйняття, розуміння людини людиною).

У нашому дослідженні спілкування і комунікація виступають засобами взаємодії із суб'єктами господарювання у процесі підготовки майбутніх екологів.

Науковці розкрили поняття «комунікація» за різними ознаками:

- механізм, з якого забезпечується існування та розвиток людських відносин, до яких входять розумові символи, засоби їх передачі у просторі та збереження у часі (Л. Руденко [7]);

- соціальне об'єднання індивідів за допомогою мови чи знаків, встановлення загальнозначимих наборів правил різної цілеспрямованої діяльності (Г Лещук [4]);

- інформаційний зв'язок суб'єкта з тим чи іншим об'єктом людиною, твариною, машиною (Н. Беньковська [1]).

- спосіб діяльності, що полегшує взаємне пристосування, поведінку людей; обмін, який забезпечує кооперативну взаємодопомогу, уможливлюючи координацію дій значної складності (П. Кожушко [2]);

- специфічний обмін інформацією, процес передачі емоційного та інтелектуального змісту (Н. Рубель [6]).

Наведені визначення свідчать, перш за все, про головне функціональне призначення комунікації бути засобом взаємодії, для якого можна умовно виділити такі основні значення:

- універсальний (гранично широкий), при якому комунікація розглядається як спосіб зв'язку будь-яких об'єктів матеріального і духовного світу;

- технічний, відповідає уявленню про комунікацію як про шлях сполучення, зв'язок одного місця з іншим, засоби переміщення інформації та інших матеріальних та ідеальних об'єктів з одного місця в інше;

- соціальний, який використовується для позначення і характеристики різноманітних зв'язків і відносин, що виникають у людському суспільстві, найчастіше при взаємодії людей у будь-яких видах діяльності.

Отже, розумітимемо комунікацію як процес, з якого деяка ідея передається від джерела до одержувача з метою зміни поведінки одержувача.

Як показує проведений аналіз, дослідники неодноразово зверталися до проблеми співвідношення понять «спілкування» та «комунікація». У дослідженні ми спиралися на уявлення дослідників (Н. Беньковська [1], Н. Колісник [3], Н. Рубель [6], Л. Руденко [7]), які вважають спілкування комунікативною діяльністю, у якій комунікація розглядається як засіб спілкування для встановлення взаємовідносин між людьми, а спілкування постає як взаємодія людей; змістом спілкування є обмін інформацією.

У процесі теоретичного аналізу встановлено, що існують такі параметри, які характеризують основні чинники комунікації, задаючи їй форму та зміст:

- чинник комунікатора задає завдання та цілі, які він переслідує та які впливають на комунікативний процес;

- чинник цільової аудиторії визначає інтереси адресата, оскільки з людиною краще спілкуватися на ті теми, які їй не байдужі;

- чинник комунікації задає стандарти каналу, які виступають як певні обмежувачі.

У процесі підготовки майбутніх екологів позиції комунікаторів належать: викладачу та здобу вачам як суб'єктам спілкування. Цільовою аудиторією є: майбутні екологи як здобувачі; майбутні екологи як суб'єкти спілкування; різні верстви соціуму (зокрема, суб'єкти господарювання) як об'єкти пропаганди та спілкування.

Практика, що реалізується нами в межах дослідження, дозволяє виділити канали комунікації, які використовуються у процесі підготовки майбутніх екологів:

- інформативні канали, пов'язані з екологічним та лінгвориторичним навчанням та самоосвітою, екологічно-орієнтовані заняття, позааудиторні екологічно-орієнтовані заходи, екологічно-орієнтовані сайти Інтернету, література різних жанрів, приурочена екологічній проблематиці тощо;

- пропагандистські канали, пов'язані з пропагандою екологічних знань, що реалізуються екологами в соціумі: екологічні листівки, стіннівки, плакати; лекції та бесіди; інтерв'ю; презентації; соціальні екологічні акції; екологічні свята та інші пропагандистські заходи у межах соціальних екологічних акцій тощо;

- канали, які використовуються в процесі організації соціального досвіду екологів при залученні їх до екологічної діяльності:

а) інформативно-креативні: наукові екологічні конференції, конференції в Інтернеті, дослідницька робота із природними об'єктами; електронні презентації творчих робіт тощо;

б) креативні: творчі (дослідні) еколого-орієнтовані роботи (реферати, проекти, протоколи досліджень, публікації); творчі (художні) роботи (фотографії, відеоролики, малюнки, квіткові композиції тощо);

в) перетворювальні: трудові екологічні акції, екологічний моніторинг, натуралістична діяльність тощо;

г) канали індивідуальної допомоги майбутньому екологу у процесі його підготовки: алгоритмізація лінгвориторичної та екологічної діяльності; еколого та комунікативно-орієнтовані консультації для здобувачів; психологічні тренінги тощо.

Змістовий аналіз практичних каналів комунікації, що використовуються у процесі підготовки майбутніх екологів, дозволяє зробити висновок про те, що каналами комунікації є різні організаційні форми диверсифікованої екологічної діяльності.

Уточнюючи, з наведених вище позицій, аспектну сутність спілкування (інформативне спілкування, інтерактивне спілкування, перцептивне спілкування), приймемо думку Н. Рубель [6, с.65], який вважає, що у системі «людина-людина» здійснюються такі види комунікацій: вербальна, невербальна, продуктивна та рецептивна комунікація.

Ми згодні з поглядом М. Сливки, який відносить комунікативну діяльність до системи взаємодій суб'єктів, які, взаємодіючи, відіграють значну роль у перетворювальній, пізнавальній та ціннісно-орієнтаційній діяльності, оскільки соціальна природа людини робить її спілкування умовою праці, умовою пізнання, умовою формування системи цінностей [8, с. 45].

Г. Лещук визначає комунікативну діяльність як взаємодію особистостей між собою та їх цілеспрямовані та активні дії з явищами та предметами об'єктивного світу та на основі обміну інформації [4, с. 58].

П. Кожушко вважає, що комунікативна діяльність форма людської активності, спрямована на здійснення соціальної взаємодії людей і передачі соціально значимої інформації, обміну інформацією, організації взаємодії суб'єктів комунікації, сприйняття одне одного партнерами і встановлення на цій основі взаєморозуміння [2, с. 147].

У більшості вище проаналізованих досліджень комунікативна діяльність розглядалася як провідна, яку розглядаємо відповідно до діяльності екологічної.

Вважатимемо комунікативну діяльність, що забезпечує взаємодію суб'єктів у вирішенні екологічних проблем, одним з операційних засобів підготовки майбутніх екологів, що забезпечує реалізацію комунікативної функції диверсифікованої екологічної діяльності. Іншими словами: якщо провідним видом діяльності у процесі підготовки майбутніх екологів є екологічна діяльність, то комунікативна діяльність присутня у всіх випадках диверсифікації екологічної діяльності, яка потребує наявності у них комунікативних умінь.

Узагальнюючи погляди науковців на сутність умінь взагалі, констатуємо взаємопов'язаність різних підходів до їх розуміння взагалі і за робоче приймемо таке визначення: уміння це ціннісно-мотивована змістова сукупність прийомів, способів діяльності, що спирається на наявні у майбутнього еколога знання та зумовлює готовність до здійснення конкретної практичної діяльності.

Проведений аналіз дозволяє виділити характерну у межах дослідження властивість умінь узагальненість, що дозволяє майбутнім екологам вирішувати поставлені завдання у різних умовах діяльності.

Особливе місце у системі умінь займають комунікативні вміння. Характеристика змісту комунікативних умінь міститься в дослідженнях Н. Колісник [3], Г. Лещук [4], Л. Руденко [7] та ін.

Як аналітичний висновок позицій авторів, визначаємо комунікативні вміння майбутніх екологів, сформовані в процесі їх підготовки, як змістові сукупності ціннісно-мотивованих прийомів, способів комунікативної діяльності у комунікації, що спираються на екологічні, лінгвориторичні знання та забезпечують активну, узгоджену, результативну соціальну взаємодію суб'єктів у диверсифікованій екологічній діяльності.

Виходячи з уявлень про диверсифікацію ко мунікативної та екологічної діяльності встановлено, що аналізована сукупність містить чотири групи комунікативних умінь, які формуються у майбутніх екологів у процесі їх підготовки: інформативні, вербальні, невербальні та перцептивно-рецептивні комунікативні уміння.

Група «інформативні комунікативні вміння» містить уміння:

- працювати з текстом: розрізняти жанри тексту (художній, науково-популярний тощо); виділяти у тексті основні факти, поняття, терміни; аналізувати інформативність текстів: інформаційну надмірність, інформаційну недостатність; володіти прийомами перетворення текстів (стиснення, розгортання, трансформування, комбінування інформації з різних текстів);

- працювати з різними джерелами інформації: книга (робота з каталогом на вибір необхідної книги; пошук необхідного тексту; робота за посиланням у своєму тексті на джерело); Інтернет (пошук необхідного сайту; ефективне спілкування на конференції); електронна пошта (надсилання повідомлення; виклад тексту у відповідність до вимог електронного повідомлення, оформлення тексту графіками, фотографіями, діаграмами, таблицями тощо);

- висловлювати свої думки при письмовій комунікації, дотримуватись правил орфографії та пунктуації; каліграфії та графіки при написанні рефератів, рецензій тощо.

До групи «вербальні комунікативні вміння» включені вміння:

- спілкуватися публічно, дотримуючись мовних норм, правил літературної вимови; розставляти акценти; володіти правилами інтонування;

- розкривати зміст промови: розкриття теми виступу; наявність кількох тем, що послідовно розкривають головну думку; відсутність зайвої інформації; наявність оригінального матеріалу, рідкісних фактів, прикладів із життя тощо;

- будувати мову: наявність вступу, логічний зв'язок питань в основній частині, наявність висновку, наявність сполучних фраз між частинами мови, проміжних та підсумкових висновків, оригінальність композиції тощо;

- оформляти мовленнєвий вислів: точність, правильність мовлення (дотримання літературних норм); багатство, виразність мови (використання епітетів, метафор, гіпербол, крилатих слів, афоризмів тощо);

- розрізняти стилі мови (розмовний та книжковий: науковий (науково-популярний), офіційно-діловий, публіцистичний, просвітницький, художній);

- розрізняти мовні жанри (рецензія, доповідь, оголошення, нотатки в газету, лист, тези доповіді, розмова по телефону тощо);

- вести діалог: врахування специфіки національної культури співрозмовника; продуманість побудови бесіди (початок, середина, закінчення бесіди);

- дотримуватися техніки постановки питань у діловій розмові: захопити і утримати ініціативу; активізувати партнера, домогтися продуктивної взаємодії; отримати від партнера необхідну інформацію;

- забезпечити змістовність «світської» або дружньої бесіди: наявність ненав'язливих питань фактичного чи особистого характеру; тактовне спонукання співрозмовника розповісти про себе;

- володіти прийомами пропаганди; правилами та прийомами аргументації (спростування та доказ).

«Невербальні комунікативні вміння», включені до третьої групи, розкриваються нами як вміння:

- розпізнавати та оцінювати емоційний стан співрозмовника, що виявляється у: вимові, побудові фраз, труднощах у виборі слів, невербальних засобах спілкування;

- володіти способами прояву емоцій через: тембр голосу, темп промови, вибір адекватної ситуації тону, інтонацій, пауз;

- володіти прийомами активного слухання з допомогою сигналів зворотного зв'язку;

- демонструвати такт, інтерес та повагу; використовувати невербальні етикетно значущі ситуації взаємодії; демонструвати впевненість у собі, психологічну комфортність; контролювати позу, жести, рухи, міміку тощо; встановлювати зоровий та голосовий контакт із співрозмовником; відповідати на запитання та провокувати їх; володіти технікою мови (дихання, дикція, тон, мелодійна різноманітність тощо).

У четвертій групі «перцептивно-рецептивні (від лат. perceptio уявлення, сприйняття та receptio прийняття) комунікативні вміння» ми об'єднано вміння:

- розуміти основну думку того, хто говорить, його мовленнєве завдання; вирізняти мікротеми, тематичні блоки висловлювання; усвідомлювати своє комунікативне завдання;

- розмежовувати: відому та нову, основну та допоміжну інформацію; теоретичні відомості та конкретизуючі їх приклади;

- припускати характер повідомлення, його тему, мету, подальше продовження (за заголовками, спочатку, за іншими зовнішніми ознаками (за ілюстраціями у книзі, на погляд, міміці);

- розуміти: хід розвитку думки адресата; логіку побудови чужого висловлювання, оцінювати його композиційні переваги; розуміти значення слів, смислове навантаження, інтонації тощо.

Отже, комунікативні вміння майбутніх екологів, сформовані у процесі їх підготовки, спираються на екологічні і лінгвориторичні знання і спрямовані на забезпечення ефективної соціальної взаємодії у вирішенні екологічних проблем.



Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Спеціально організоване еколого-комунікативне середовище, яке сприяє здійсненню багатовекторної соціальної взаємодії майбутніх екологів у вирішенні екологічних проблем, обумовлює результативну реалізацію освітнього процесу, в якому формування чотирьох груп комунікативних умінь здобувачів відбувається за допомогою екологічної діяльності, організації соціального досвіду при активному здійсненні екологічних акцій у диверсифікованій екологічній діяльності; індивідуальної допомоги здобувачам у подоланні комунікативних та психологічних бар'єрів у комунікації та застосування сучасного педагогічного інструментарію.

Підготовка майбутніх екологів в спеціально організованому еколого-комунікативному середовищі виступає об'єктом здійснення процесу формування у них комунікативних умінь.

Ефективність підготовки майбутніх екологів та посилення результативності формування у них комунікативних умінь обумовлюється цілефункціональним узгодженням екологічної та комунікативної діяльностей.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розкритті інтеграції комунікативних умінь із іншими професійними уміннями у процесі підготовки майбутніх екологів.



Список джерел

1. Беньковська Н. Б. Структурні компоненти комунікативної компетентності фахівця. Філософські аспекти проф.. освіти : матер. Х Міжн. наук.-практ. конфер. (Херсон-Кропивницький, 17 листопада 2022 р.). 2022. Херсон-Кропивницький: ПП «Поліум», С. 40-41.

2. Кожушко П. Сутність та структура феномену «компетентність майбутнього фахівця у здійсненні професійної взаємодії. Науковий вісник Нац. універ. біоресурсів і природокористування України. Серія «Педагогіка. Психологія. Філософія». К.: Видавничий центр, 2014. 199. 2. С. 144-152.

3. Колісник Н. В. Основні підходи до формування комунікативної компетентності на засадах принципу наступності. Науковий вісник Нац. університету біоресурсів і природокористування України. Серія «Педагогіка. Психологія. Філософія». К.: Видавничий центр, 2014. 199. 2. С. 152-158.

4. Лещук Г В. Комунікативна компетентність фахівця як об'єкт міждисциплінарного дослідження. Філософські аспекти професійної освіти : матер. Х Міжн. наук.-практ. конфер. (Херсон Кропивницький, 17 листопада 2022 р.). Херсон-Кропивницький: 2022. ПП «Поліум», С. 58-59.

5. Перга Т Ю. Глобальна екологічна політика та Україна: монографія. Ніжин: Лисенко М. М. 2014. С. 287 с.

6. Рубель Н.В. Підгот. майб. екологів до проф.. спілкування в іншомовному середовищі: дис. ... канд.. пед. наук: 13.00.04. 2013. Тернопіль. 20 с.

7. Руденко Л. А., Литвин А. В. Соціально-філософський контекст комунікативної культури фахівця. Філософські аспекти професійної освіти: матер. Х Міжн. наук.-практ. конфер. (Херсон-Кропивницький, 17 листопада 2022 р.). Херсон-Кропивницький: 2022. ПП «Поліум», С. 66-68.

8. Сливка М. М. Взаємодія суб'єктів охорони навколишнього природного середовища (адмін..-правовий аспект) : дис. ... юр. наук: 12.00.07. 2018. Львів.



References

1. Benkovska, N. B. (2022). Strukturni komponenty komunikatyvnoi kompetentnosti fakhivtsia. [Structural components of a specialist's communicative competence]. Kherson-Kropyvnytskyi.

2. Kozhushko, P. (2014). Sutnist ta struktura fenomenu «kompetentnist maibutnoho fakhivtsia u zdiisnenni profesiinoi vzaiemodii. [ Scientific Bulletin of the National Univer. of Bioresources and Nature Management of Ukraine]. Kyiv.

3. Kolisnyk, N. V (2014). Osnovni pidkhody do formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti na zasadakh pryntsypu nastupnosti. [Scientific Bulletin of the National University of Bioresources and Nature Management of Ukraine]. Kyiv.

4. Leshchuk, H. V. (2022). Komunikatyvna kompetentnist fakhivtsia yak ob 'iekt mizhdystsyplinarnoho doslidzhennia. Filosofski aspekty profesiinoi osvity. [Philosophical aspects of professional education]. Kherson-Kropyvnytskyi.

5. Perha, T. Yu. (2014). Hlobalna ekolohichnapolityka ta Ukraina. [Global environmental policy and Ukraine]. Nizhyn.

6. Rubel, N. V (2013). Pidhotovka maibutnikh ekolohiv do profesiinoho spilkuvannia v inshomovnomu seredovyshchi. [Preparation of future ecologists for professional communication in a foreign language environment]. Ternopil.

7. Rudenko, L. A., Lytvyn, A. V (2022). Sotsialnofilosofskyi kontekst komunikatyvnoi kultury fakhivtsia. Filosofski aspekty profesiinoi osvity. [Philosophical aspects of professional education]. Kherson-Kropyvnytskyi.

8. Slyvka, M. M. (2018). Vzaiemodiia sub'iektiv okhorony navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha (administratyvno-pravovyi aspekt). [Interaction of subjects of environmental protection (administrative and legal aspect)]. Lviv.

Размещено на Allbest.ru

...