Структурно-компонентний склад професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців-судноводіїв

Бондаренко Євгенія Володимирівна

канд.пед.наук, доцент, доцент кафедри "Англійська мова №2" Національний Університет "Одеська Морська Академія", Україна

Біла Євгенія Сергіївна

канд.філол.наук, доцент, доцент кафедри "Англійська мова №2" Національний Університет "Одеська Морська Академія", Україна

Анотація

Професійно-мовленнєва компетентність майбутніх судноводіїв відображає переконання у важливості володіння українською та англійською мовами за професійним спрямуванням, знання про норми мови, вміння в різних видах рецептивної та продуктивної мовленнєвої діяльності з проекцією на особливості праці судноводіїв, здатність до взаємодії, співпраці, рефлексії' та корекції курсантами свого мовлення.

Ключові слова: майбутній судноводій, професійна діяльність, професійно-мовленнєва компетентність, наукові підходи.

Постановка проблеми. Сьогодні перед сучасним фахівцем постають нові вимоги до особистісних і професійних якостей, насамперед, швидкості прийняття оптимальних рішень в екстремальних умовах та їх донесення до членів команди, соціальної взаємодії у поліетнічному екіпажі, ефективної комунікації, саме тому система вищої морської освіти вимагає ефективної підготовки висококваліфікованих фахівців з глибокими професійно значущими знаннями, обов'язковим володінням українською та іноземною мовами. мова судноводій англійський

Аналіз досліджень та публікацій. Дослідження наукових праць Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Локшина, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачева щодо внутрішньої структури компетентності засвідчує, що її основними складовими є ті, котрі відображають мотивацію особистості (а саме цінності, інтереси, ставлення, емоції), її знання, а також уміння, які можуть бути репрезентовані як "пізнавальні навички" та "практичні навички" [1, с.11].

Особистість є компетентною у певній галузі діяльності, а, отже, відповідно до науково-психологічних положень (П. Гальперін, О. Леонтьєв, С. Максименко) компетентність відображає мотив, тобто усвідомлену особистістю спонуку дій, яка відзначається інтенціональним або операціональним характером. При цьому ефективність діяльності забезпечується як високим рівнем інтеріоризації цих дій особистістю, володіння ними саме як уміннями, так і ґрунтовністю, системністю знань щодо її змісту, характеристик, специфіки виконання тощо. Таким чином, будь-яка компетентність відображає мотиваційні, знанієві та процесуальні складові [2; 6; 7].

Мета статті є реалізувати науковий підхід при висвітленні структури різних компетентностей як фахівців гуманітарного профілю, так і технічного

Виклад основного матеріалу. Звертаючи особливу увагу підходи, які є дотичними до комунікації, культури, пізнання, творчості, професійного саморозвитку, подолання бар'єрів, - всього, що певним чином актуалізується й у професійному мовленні фахівця судноводіння (загальнокультурної, інформаційно-комунікаційної, креативної, науково-пізнавальної компетентностей, а також компетентності саморозвитку, компетентності запобігання і подолання педагогічних бар'єрів тощо).

Так, І. Шумілова, виходячи з окресленого теоретичного підходу, розкриває такі компоненти загальнокультурної компетентності: мотиваційно-ціннісний (спрямованість студента на здійснення культуровідповідної діяльності, пізнавальний інтерес, цінності), когнітивний (сукупність психолого- педагогічних і гуманітарно-культурологічних знань), процесуальний (гностичні, організаторські, комунікативні, регулятивні вміння), особистісно-рефлексивний (здатність до самоспостереження, самопізнання, самоаналізу, рефлексії) [10].

Щодо такої важливої компетентності, як компетентність запобігання і подолання педагогічних бар'єрів, І. Глазкова пропонує включати до її структури мотиваційний компонент (інтерес до набуття означеної компетентності, потреба у досягненні успіху, ціннісне ставлення до майбутньої професійної діяльності), когнітивний (знання про сутність, типологію, функції, причини виникнення педагогічних бар'єрів, стратегії їх запобігання і подолання), діяльнісно-практичний (уміння, котрі забезпечують процес запобігання, подолання і штучного створення педагогічних бар'єрів), особистісний (якості, а також уміння рефлексії та самооцінки) [3].

Стосовно підготовки фахівців технічного профілю, викликає інтерес наукова позиція С. Сороквашина, відповідно до якої інформаційно- комунікаційна компетентність майбутніх робітників будівельної галузі містить мотиваційний (мотивація учіння, прагнення до успіху, самовдосконалення), когнітивний (знання у галузі інформаційно-комунікаційних технологій), діяльнісний (практичні вміння в будівельній діяльності), рефлексивний (здатність до самооцінки та рефлексії) [9].

Цього підходу, відповідно до якого компетентність відображає мотиви, професійно зорієнтовані знання та вміння, дотримується й С. Дімітрова- Бурлаєнко, котра, розкриваючи структуру креативної компетентності інженера, пропонує таку систему компонентів: мотиваційно-аксіологічний (мотиви й ціннісні установки, позитивне ставлення до розвитку творчих здібностей), когнітивний (система набутих знань, умінь, навичок креативної діяльності студента технічного університету), діяльнісно-конативний (асимільовані методи генерування, аналізу, синтезу, комбінування ідей, перенесення досвіду), особистісно-рефлексивний (особистісні якості (ініціативність, винахідливість, гнучкість, критичність мислення) та навички самоконтролю, самоаналізу, прогнозування результатів своєї діяльності)) [4].

Компетентність саморозвитку майбутнього бакалавра економіки, як правомірно стверджує Н. Мушинська, також містить мотиваційний компонент (прагнення відповідати своєму ідеалові людини й фахівця в економічній діяльності, досягати оптимальних результатів у професійній діяльності), ресурсний компонент (знання про шляхи підвищення якості економічної діяльності, можливості саморозвитку в ній, про прийоми вдосконалення своїх інтелектуальних, духовних, фізичних, вольових якостей), функціональний компонент (вміння самодіагностики й взаємодіагностики, програмування, проектування й реалізації себе в індивідуальній, соціальній і професійній сферах) [8].

Компонентами структури науково-пізнавальної компетентності вчителя інформатики, з позиції Ж. Кожухар, мають бути мотиваційно-аксіологічний (бажання пізнавати нове, оволодіваючи особистісно й професійно значущою інформацією), когнітивно-теоретичний (знання закономірностей наукового дослідження, його методів, суті розумових операцій, правил опрацювання наукової літератури), досвідно-операційний (пізнавально-пошуковий та пізнавально-творчий блоки дослідницьких дій) [5].

Висновки

Отже, професійно значущі компетентності майбутніх фахівців гуманітарних та технічних галузей відображають мотиваційно-потребнісний (мотиви, цілі, ціннісні орієнтації й ставлення), когнітивний (знання), діяльнісний (уміння, навички, досвід) сегменти кожної з них.

Узагальнення основних наукових положень щодо структури компетентності особистості майбутнього фахівця уможливлює висновок про те, що до компетентності слід відносити такі основні складові, котрі репрезентують її когнітивно-теоретичні аспекти (професійно значущі знання), діяльнісно- процесуальні (вміння практичної реалізації діяльності), мотиваційно- особистісні (цінності, мотиви, потреби, відношення тощо). Аналіз наукових джерел, документів щодо професійної підготовки майбутнього судноводія, а саме В. Захарченко, В. Климов, В. Лобастов, В. Онищук, О. Тирон, дозволяє виокремити в її структурі такі компоненти: мотиваційно-аксіологічний, когнітивно-знанієвий, діяльнісно-процесуальний.

Список використаних джерел