Самовизначення учнів у процесі профільного навчання

Размещено на http://allbest.ru

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Самовизначення учнів у процесі профільного навчання

Куліненко Лілія Борисівна д-р. філософ. наук., професор,

професор кафедри технологічної освіти та природничих наук

Україна

Анотація

Стаття присвячена проблемі свідомого вибору старшокласниками майбутньої професії умовах профілізації освіти. З'ясовано, що завдання профорієнтації важливо ставити не стільки в аспекті попередньої підготовки до професії, скільки в напрямку глибокої рефлексивної проробки змісту діяльності, власних можливостей соціального професійного проектування.

Ключові слова: „готовність до вибору професії", "професійна орієнтація", "параметри оцінки ефективності професійної орієнтації", "адекватність вибору професії", "референтність чинника вибору професії".

Аналіз наукової літератури доводить, що готовність до професійного вибору старшокласників засобами систематичної профорієнтації має стати пріоритетом у підготовці вчителя технологій. Система та зміст профорієнтаційної підготовки майбутнього педагога закладається в першу чергу завдяки навчальному процесу.

Спеціальний предмет «Профорієнтація та методика профорієнтаційної роботи», зміст навчально-виховної роботи майбутнього вчителя технологій під час педагогічної практики, науково-дослідна робота і самостійна робота студентів з першого по четвертий курси в рамках бакалавріату мають певні потенціальні можливості щодо профорієнтації, оскільки блоки профорієнтаційних завдань запропоновано на всіх етапах і видах аудиторної та позааудиторної роботи при вивченні окремих курсів, проходженні навчальної і виробничої практик, виконанні самостійної та індивідуально-дослідної роботи студентів в умовах профільної освіти.

Вважаємо, що саме самостійній (індивідуальній) роботі належить перше місце у підготовці студента до профорієнтації, бо вона має бути виконана студентом особисто (чи групою під час створення навчальних проектів), бути завершеною і містити аналіз актуальних проблем шкільної освіти.

Форму, зміст та види самостійної роботи студентів варто узгоджувати із завданнями профорієнтації, приділяючи належну увагу завданням навчально-пошукового, навчально-творчого та навчально-дослідного характеру [1]. Практична спрямованість і значимість демонструватимуть профорієнтаційні вміння і навички автора, його достатню компетентність у вирішенні практичних питань.

Система профорієнтаційної підготовки майбутніх учителів трудового навчання вимагає від майбутніх педагогів розвитку загальних і спеціальних знань, умінь та навичок, тобто компетентнісного підходу: - знати психолого- педагогічні та соціально-економічні основи профорієнтації та вміти спланувати профорієнтаційну роботу в школі, бути обізнаними з професіограмами професій; - засвоїти зміст профорієнтаційної діяльності педагога у закладах загальної середньої освіти, оволодіти відповідними формами і методами; - розуміти ціннісні та психологічні нахили щодо майбутнього самовизначення старшокласників, розробляти, добирати і впроваджувати анкети і тести; - класифікувати професії технологічного профілю (історичний аспект, соціально-економічні умови трудової діяльності, психологічні та фізіологічні передумови і т.д.); - специфіку профорієнтаційної роботи для професій технологічного профілю (знайомство з трудовим процесом, виявлення і розвиток професійних інтересів, мотивів професійного самовизначення. Ми погоджуємось з думкою науковців щодо поетапності профорієнтаційної підготовки майбутніх спеціалістів з трудового навчання, що розкрито в працях В.Б. Харламенко [6]. У науковій літературі знаходимо декілька підходів учених до системи професійної орієнтації, їх змістового наповнення та можливостей упровадження в практику школи.

Наприклад, Д.Тхоржевському належить триетапна структура профорієнтації: профосвіта, або профінформація; профконсультація; працевлаштування. Досить дієвою представляється система Б.Федоришина, що побудована з чотирьох компонентів-підсистем, які об'єднані спільними цілями, завданнями та функціями: організаційно-функціональної, логіко-змістової, особистісної та управлінської. Заслуговує на увагу й семикомпонентна структура профорієнтації за В. Васильків: професійна освіта, професійне виховання, професійна активізація, професійна психодіагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація, до якої схиляємось у нашому дослідженні, оскільки саме вона комплексно представляє змістове наповнення профорієнтаційної діяльності, базуючись на даних психологічного обстеження особистості старшокласника. Однак, незважаючи на деякі відмінності, в цілому кожна з них окреслює траєкторію цілеспрямованого, свідомого вибору школярем майбутнього професійного шляху, що відбувається за безпосереднього керівництва педагога від планування до реалізації заходів профорієнтаційного спрямування. Разом із тим, варто зазначити, що профорієнтаційна робота в школі сьогодні реалізується не в повну міру, в кращому випадку нею займається класний керівник і вчитель трудового навчання, не враховується її системний, інтегрований характер. Практика доводить існування гострих проблем проведення систематичної профорієнтаційної роботи, її планування й ефективного впровадження, що має завершуватися працевлаштуванням молоді.

Одним із чинників, що заважають молоді у важких ринкових умовах сьогодення обрати оптимальний професійний шлях, є недостатня узгодженість цього вибору між тими групами, що мають (чи повинні мати) вирішальний вплив на професійний вибір молодої людини. Чинники, які детермінують вибір професії (цілеспрямовані / спонтанні, зовнішні / внутрішні) можуть виявлятися на різних соціальних рівнях: старша школа, позашкільний навчальний заклад, сім'я тощо. Майбутній учитель має бути готовим до узгодженої діяльності вищеназваних інститутів професійної орієнтації, до визначення провідних референтних впливів щодо обрання старшокласниками майбутньої професії (непедагогічна, сімейна, виробнича, шкільна референтність).

Профорієнтаційна робота у закладах загальної середньої освіти визначається як спеціально організована педагогом діяльність, що має на меті надання учнівській молоді психолого-педагогічної допомоги у професійному самовизначенні (соціальному, професійному і культурному) та подальшій професійно-технічній або вищій освіті. По-перше, майбутній учитель технологій і взагалі вчитель-предметник, а тим більше класний керівник повинен мати стійкі знання щодо видів профорієнтаційної діяльності:

- професійна інформація (повне і всебічне знайомство учнів зі світом професій, з правилами вибору професії, з відповідними соціально- економічними, психологічними і медико-фізіологічними передумовами);

- професійне виховання (формування схильностей і професійних інтересів школярів, підвищення ефективності навчально-виховного процесу; різноманітна позашкільна діяльність);

- професійна консультація (вмотивована рекомендація учням 10-11 класів щодо вибору професії, що враховує знання класоводом і вчителем технологій схильностей та інтересів учнівської молоді);

- професійна діагностика (фундамент профорієнтації, що є базовим елементом для вищеназваних чинників, бо займається вивченням особистості старшокласника, його здібностей, нахилів, інтересів задля професійного самовизначення).

- професійний відбір (аналіз придатності людини до конкретного виду вимагає з боку майбутнього фахівця технологічної освіти спеціальної підготовки у галузі фізіології, психології, медицини, педагогіки);

- професійна адаптація (залучення молоді до виробництва, соціально-економічних умов праці, орієнтація у новому дорослому колективі, що є одним із головних критеріїв правильного вибору професії). Перші чотири складові системи профорієнтаційної роботи є провідними для загальноосвітнього навчального закладу.

Майбутньому педагогу слід заздалегідь готуватися до професійних консультацій як науково-організованого інформування про професії з метою надання учнівській молоді практичної допомоги у виборі професії з урахуванням їх нахилів, інтересів, сформованих здібностей і суспільних потреб. У ході локального педагогічного спостереження за організацією профорієнтаційної роботи встановлено, що на ефективність профорієнтаційної роботи впливає загальна організаційна культура шкільної адміністрації, виховний потенціал і психологічна атмосфера школи. Система профорієнтаційної роботи зі старшокласниками апробовувалась засобами гурткової роботи на основі поетапного процесу формування професійного вибору:

Рис. 1. Методичне забезпечення профорієнтації

Зміст формуючого педагогічного експерименту був спрямований на організацію дидактико-розвивальної та консультативної роботи майбутніх учителів трудового навчання стосовно професій технологічного профілю шляхом використання вищевказаних форм. Вагому роль відігравала модульність і технологічність діяльності, її матеріально-технічне забезпечення й особистісний підхід у ході гурткових занять. Комплексне використання різноманітних форм і методів оцінки ефективності освітньої діяльності школи містить, за методикою атестації загальноосвітньої школи М.І. Слободянюка, опис соціального авторитету школи [5, с. 8], яке включає й професійне самовизначення її випускників.

Кінцевим етапом професійної орієнтації старшокласника є професійна адаптація, саме вона наочно виявляє або недоліки попередньої профдіяльності, або навпаки - її позитивні аспекти. Вчені поділяють процес професіональної адаптації на чотири періоди: підготовка до праці в умовах школи, вибір професії, професійна підготовка, початок трудової діяльності. Відома також і двоетапна періодизація: довиробнича (школа, ПТНЗ, технікум, ВНЗ) і виробнича (безпосередньо на робочому місці, на виробництві). Зауважимо, що професійна адаптація як процес занурення до праці починається ще у ранньому дитинстві, коли дитина допомагає вирощувати вдома чи на присадибній ділянці рослини, бере участь у догляді за тваринами у класному живому кутку або допомагає батькам. Через вивчення основ біологічних наук у школі, на уроках трудового навчання і в позакласній діяльності цей процес удосконалюється, а пізніше продовжується безпосередньо у виробничих умовах, або під час вузівського навчання. У процесі пристосування молодої людини до конкретної професії остаточно вирішується, наскільки правильно дано відповідь на питання «Ким бути?», виявляються недоліки проведеної роботи з профорієнтації. Професійна адаптація дозволяє молодим громадянам активно включитися у певну соціальну професійну групу, засвоїти соціально-психологічні відносини у цій групі.

Вона складається з двох взаємопов'язаних сторін: професійної та соціально-психологічної. Професійна адаптація пов'язана з оволодінням необхідними знаннями, вміннями та навичками, вмінням швидко орієнтуватися у різних виробничих ситуаціях, контролювати й програмувати свої дії. Соціально-психологічна визначає пристосування робітника-початківця до правил поведінки у конкретній соціально-професійній групі (ознайомлення з цілями колективу, традиціями, відношеннями між керівником і підлеглими, критеріями оцінки дій робітника тощо). Слід широко пропагувати взаємозв'язок школи і сім'ї за наступними напрямками: психолого-педагогічна просвіта, активне залучення батьків до проведення в школі профорієнтаційних заходів, індивідуальні консультації батькам щодо профорієнтації школярів тощо.

Так, от правильний вибір професії неможливий без ретельного вивчення передумов для тієї чи іншої трудової діяльності, стимулювання пізнавальних можливостей, самопізнання і самовиховання учнів старшої школи. Організація профорієнтаційної роботи має бути інтегрованою, тобто класовод повинен тісно співпрацювати з вчителями-предметниками, батьками, разом виявляти пізнавальні інтереси школярів, мати уявлення про улюблені навчальні предмети. На цій основі варто прогнозувати зацікавленість певною професією стосовно загальновідомих (людина-природа, людина-техніка, людина-людина, людина-знак, людина-художній образ). Позитивною для дітей вважаємо роль предметних гуртків, через діяльність в яких підтверджується учнівський інтерес до одного з типів професійної діяльності. На уроках трудового навчання необхідно певним чином стимулювати самопідготовку і самовиховання старшокласника, вивчення ним тієї сфери діяльності, яка його зацікавила.

Професійна консультація має стати обов'язковою складовою виховної роботи класовода і вчителя трудового навчання в 9-11 класах середньої школи, щоб допомогти старшокласнику уявити себе в тій чи іншій професії, яка його цікавить, підвищити інтерес школяра до конкретної спеціальності (до її змісту, вимог до якостей особистості, до протипоказань для виконання тієї або іншої виробничої діяльності). У ході консультацій зі старшокласниками визначаються можливості здобути ту чи іншу професію, місце та терміни навчання, перспективи професійного зростання, затребуваність фахівців на ринку праці. Серед найбільш ефективних прийомів слід зазначити анкетування, опитування, карти профорієнтації.

Варто підкреслити ще один досить вагомий, на наш погляд, фактор позитивного результату профорієнтаційної діяльності - імідж учителя, що займається проблемами профорієнтації молоді в учнівських колективах. Означені питання вивчає нова наука, яка інтенсивно розвивається й активно включається в сферу освітніх послуг - професійно-педагогічна іміджелогія. Автор навчально-методичного посібника «Практикум з професійно-педагогічної іміджелогії», В.В. Ісаченко вважає, що «педагогічна комунікація стане більш ефективною, якщо сконцентрувати увагу на комунікативному ланцюжку: педагогічний об'єкт (суб'єкт) - аудиторія - канал педагогічної комунікації» [1, с.6]. Тому педагог для вихованців має стати знайомим і потрібним, необхідним і прагматично корисним з боку профорієнтаційної інформації, що була представлена. Це буде викликати довіру, високу оцінку та впевнений вибір. Професійно-фахова сторона підготовки вчителів технологій до профорієнтаційної діяльності в умовах профільної школи розглядається нами як єдність загально-педагогічних і професійно-фахових чинників. Особистісно-орієнтований освітній простір ставить перед молодими фахівцями нагальні потреби щодо вмотивованої підготовки до вказаної роботи, врахування ціле-мотиваційного та змістового блоків, конструктивно-операційних складників (профорієнтаційних умінь та навичок у рамках компетентнісного підходу до вузівського навчання) тощо.

Готовність майбутнього педагога - це важлива передумова результативної педагогічної діяльності. Проблема готовності вчителя достатньо висвітлена в психолого-педагогічній літературі (О.А. Абдулліна, А.М. Алексюк, І.Я. Зязюн, А.Й. Капська, Н.В. Кузьміна, В.О. Моляко, О.Г. Мороз, О.М. Пєхота, В.А. Сластьонін, С.О. Сисоєва, Р.І. Хмелюк та ін.).

Вкрай важливим і доречним для нашої подальшої дослідно- експериментальної роботи є визначення готовності майбутніх учителів «як інтегрованого особистісного утворення, що характеризується обраною прогнозованою активністю особистості під час підготовки та введення в діяльність». О.М.Пєхота розглядає готовність у єдності чотирьох складових компонентів:

• ціле-мотиваційний компонент готовності (стійка професійна спрямованість, орієнтація на досягнення високих результатів; цінність сомоактуалізації, самореалізації в професійно-педагогічній діяльності);

• змістовий компонент готовності (система особистісно привласнених студентом ВНЗ знань щодо самоорганізації і самовдосконалення в професійній діяльності, що включає знання з психолого-педагогічних, фундаментальних і предметно-педагогічних дисциплін);

• операційний компонент (система умінь і навичок саморозвиваючої та саморегуляційної діяльності майбутнього вчителя, система психологічних прийомів, що забезпечують вироблення нових форм поведінки і саморозвитку, необхідних особистісно-професійних якостей);

• інтеграційний компонент (формування у студента вміння створити картину своєї професійної індивідуальності, де описується певний етап професійного саморозвитку і визначаються шляхи його подальшого професійного саморозвитку) [4, с.18].

Перераховані знання та вміння є необхідними для підготовки майбутнього вчителя технологій для профорієнтаційної роботи в школі, але їх слід доповнити й деякими психологічними аспектами майбутньої профорієнтаційної діяльності, зокрема емоційним (врахування психічного стану комфортності, інтересу, напруження і т.д.), розвитком мисленнєвих операцій (висловлювати й аргументувати власні думки, приймати рішення, планувати власну діяльність тощо).

До того ж учитель має бути обізнаним із технологією усвідомлення професійного вибору, оскільки мотивація вибору професії базується на тих параметрах, що показують ставлення людини до себе і до навколишнього світу й характеризується позитивним (активним) відношенням, чи навпаки невпевненим, якщо в учня низька самооцінка. В науковій літературі визначено такі типи мотивації вибору професії: активний і компенсаторний варіанти загально-емоційного, змістовного, розвивально-освітнього і соціалізаційного вибору.

Перше уявлення про ту чи іншу професію індивід отримує дійсно на емоційному рівні, рівні враження та замалої інформації, пізніше розпочинається пошук необхідної інформації, додається свідоме ставлення до обраного професійного шляху. Далі старшокласник замислюється щодо власних здібностей і тих, що необхідні для даної професії (знання себе, знання професії), проектує, планує майбутню трудову діяльність та свій статус у сучасних суспільних ринкових умовах.

Вважаємо, що змістова сторона є важливим показником ефективності професійного вибору, а на етапі підготовчої роботи - професійної орієнтації, оскільки вмотивований вибір є стійким, обґрунтованим, а відтак здатним до адекватної реалізації в дорослому трудовому житті. Зважаючи на сказане, мотивація й усвідомленість вибору професії - це дві нерозривні та взаємопов'язані складові професійного вибору. Основні їх характеристики представимо у таблиці 1.:

Таблиця 1

Усвідомлена мотивація професійного вибору

Список використаних джерел

[1] Ісаченко В.В. Практикум з професіонально-педагогічної іміджелогії: Навчально-методичний посібник. [Текст] / В.В. Ісаченко. - Одеса, 2003. - 16 с.

[2] Ляшенко О.І., Мальований Ю.І. Профільне навчання: концептуальні підходи до реалізації в українській школі // Педагогіка і психологія. [Текст]. - 2014. - № 4. - С. 30-35.

[3] Пенькова С.Д. Самостійна робота у системі професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах вищої школи: [Текст] / С.Д. Пенькова. - Навчальний посібник. - Ізмаїл, 2015. - 52 с.

[4] Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій: Навч. посіб. [Текст] / О.М.Пєхота, В.Д.Будак, А.М.Старєва та ін. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 240 с.

[5] Слободянюк М.І. Організаційно-педагогічні основи атестації загальноосвітньої школи [автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. пед. н. ] / М.І. Слободянюк. - Івано- Франківськ, 2004. - 20 с.

[6] Харламенко В.Б. Дидактичні основи курсу профорієнтації в підготовці вчителя трудового навчання: [автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. пед. н. ] / В.Б. Харламенко. - К., 2002. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru