Проблема людини і суспільства у романістиці Германа Гессе

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Проблема людини і суспільства у романістиці Германа Гессе

Леонід Козубенко,

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання

Анотація

У статті розглядається проблема людини і суспільства у романістиці Германа Гессе. Звертається увага на те, що свої роздуми про сутність Бога та його роль у житті людини швейцарський письменник виклав у романі «Деміан». У творі розповідається про життя Еміля Сінклера. Це молода людина, яка щосили намагається знайти своє місце у світі і зрозуміти, хто є насправді, у що вірить та чого прагне. Дія роману розгортається у перші десятиліття ХХ століття. У творі автор розглядає низку смисложиттєвих категорій до яких упродовж життя звертається людина, прагнучи збагнути своє призначення й самобутність у світі. Упродовж усього роману головний герой зустрічається з низкою життєвих ситуацій, які передбачають ситуації вибору між добром й злом. Він почувається розчарованим і обмеженим очікуваннями суспільства і звичайним життям, яке Еміль повинен вести. Герой прагне знайти свій шлях у цьому житті.

Упродовж усього роману Еміль щосили намагається знайти баланс між очікуваннями суспільства та бажанням бути вірним собі. Герман Гессе представляє сильний аргумент на користь цінності індивідуальності та важливості бути вірним собі, навіть якщо це означає йти проти норм й правил суспільства або кидати виклик іншим очікуванням. Хворобливі і радісні відкриття автора, відкидаючи млявість і офіційність релігії, яку він глибоко шанував, однаково знайшли відображення в романі «Деміан».

Цілісну спробу розібратися з тваринним початком у людині Герман Гессе робить у романі «Степовий вовк». Роман є автобіографічним й не лише по відношенню до конкретної людини. Це твір про героя свого часу (доби, яка була позначена воєнним лихоліттям та кризами буржуазно-християнської культури 20-х років ХХ століття). У романі автор використовує низку символів, за допомогою яких він розкриває чи привертає увагу до глибинних проблем духовного життя суспільства та людини у ньому.

Отже, людина, народившись на перетині природних інстинктів, задатків, властивостей та надприродних духовно-творчих імпульсів, вимушено шукає під час культурно-творчої діяльності ідеальну, гармонійну форму співвідношення у собі двох початків, безжально й недалекоглядно протиставлених європейській релігійно-філософській традиції. Простір магічного театру у романі «Степовий вовк» є середовищем реалізації статевого, соціокультурного і тваринно-духовного синкретизму людини.

Ключові слова: проблема, людина, суспільство, роман, письменник, герой, театр, пошуки.

Abstract

Leonid Kozubenko

Candidate of Pedagogical Sciences, Assistant Professor, Assistant Professor at the Department of Ukrainian and Foreign Literatureand Methods of Education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

The problem of man and society in the novelists of Herman Hesse

The article examines the problem of man and society in the novels of Hermann Hesse. Attention is drawn to the fact that the Swiss writer expressed his reflections on the essence of God and his role in human life in the novel «Demian». The work tells about the life of Emile Sinclair. This is a young person who is trying hard to find his place in the world and understand who he really is, what he believes in and what he wants. The action of the novel unfolds in the first decades of the 20th century. In the work, the author examines a number of meaningful life categories to which a person turns throughout his life, trying to understand his purpose and identity in the world. Throughout the novel, the main character encounters a number of life situations that involve situations of choosing between good and evil. He feels frustrated and limited by society's expectations and the ordinary life that Emil is expected to lead. The hero seeks to find his way in this life.

Throughout the novel, Emil tries his best to find a balance between society's expectations and the desire to be true to himself. Hermann Hesse makes a strong case for the value of individuality and the importance of being true to yourself, even if it means going against the norms and rules of society or challenging the expectations of others. Painful andjoyful discoveries of the author, rejecting the lethargy andformality of religion, which he deeply respected, were equally reflected in the novel «Demian».

Herman Hesse makes a comprehensive attempt to deal with the animal beginning in man in the novel «Steppe Wolf. The novel is autobiographical and not only in relation to a specific person. This is a work about a hero of his time (the era that was marked by war disasters and crises of bourgeois-Christian culture in the 20s of the 20th century). In the novel, the author uses a number of symbols, with the help of which he reveals or draws attention to the deep problems of the spiritual life of society and a person in it.

Therefore, a person, born at the intersection of natural instincts, aptitudes, properties and supernatural spiritual and creative impulses, is forced to search during cultural and creative activity for an ideal, harmonious form of the relationship of two beginnings, mercilessly and short-sightedly opposed to the European religious and philosophical tradition. The space of the magical theater in the novel «Steppe Wolf» is the environment for realizing the sexual, socio-cultural and animal-spiritual syncretism of man.

Key words: problem, person, society, novel, writer, hero, theater, search.

Основна частина

Постановка проблеми. Як і більшість письменників свого часу, Герман Гессе глибоко усвідомив ворожість і жорстокість суспільства XX століття стосовно розвитку людської особистості Протягом більш ніж піввікового творчого шляху він по-своєму шукав вихід з глухого кута, в якому опинилося суспільство. Своєрідним підсумком цих пошуків стали романи «Деміан» і «Степовий вовк».

Ці твори увібрали в себе досягнення кращих митців та мислителів минулого. Митець піднімає у них питання місця і ролі особистості у житті соціуму, проблему протиставлення особистості і суспільства, детально розглядає різноманітні психологічні та соціальні аспекти існування індивіда у людському суспільстві. Враховуючи цінність романістики письменника та його значний внесок у розвиток зарубіжної літературної класики, виникла потреба детальніше розглянути означені аспекти романів «Деміан» і «Степовий вовк».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед напрацювань, присвячених вивченню творчої спадщини Г. Гессе варто виділити праці таких науковців: Л. Губи [3], присвяченій семантиці творчості письменника; Ю. Оришки [4], яка виявляє культурологічні та педагогічні аспекти творів Г. Гессе; С. Пірошенко [5] і М. Рошка [6], які торкаються проблем художньої мови роману «Степовий вовк»;

О. Слюніної [7], яка відтворює проблеми еволюції героїв у творах Г. Гессе.

Однак, незважаючи на певну кількість праць, присвячених творчості Г. Гессе, в сучасному літературознавстві і критиці бракує досліджень, які в достатній мірі висвітлювали проблеми людини і суспільства у романістиці письменника.

Мета статті полягає в комплексному розкритті проблеми людини і суспільства у романах Г. Гессе «Деміан» і «Степовий вовк».

Виклад основного матеріалу. Однією із основних тем у творчості Германа Гессе є проблема особистості та суспільства. Розглянемо світоглядні позиції автора, проаналізувавши цю проблему крізь призму конфлікту людини і соціуму у творах «Деміан» й «Степовий вовк».

Оцінка релігії як соціокультурного феномену у трактуванні Германа Гессе однозначна. Будь-яка релігія є доброю, оскільки вона спрямована на відображення життя душі, розкриття її потаємних закутків, незалежно від віросповідання людини. Письменник вірив у можливість досягнення духовних висот й у можливість спокути за допомогою страждань, смерті. Свої роздуми про сутність Бога та його роль у житті людини швейцарський письменник виклав у романі «Деміан». У творі розповідається про життя Еміля Сінклера. Це молода людина, яка щосили намагається знайти своє місце у світі і зрозуміти, хто є насправді, у що вірить та чого прагне. Дія роману розгортається у перші десятиліття ХХ століття. У творі автор розглядає низку смисложиттєвих категорій до яких упродовж життя звертається людина, прагнучи збагнути своє призначення й самобутність у світі. Упродовж усього роману головний герой зустрічається з низкою життєвих ситуацій, які передбачають ситуації вибору між добром й злом. Він почувається розчарованим і обмеженим очікуваннями суспільства і звичайним життям, яке Еміль повинен вести. Герой прагне знайти свій шлях у цьому житті. Емілю допомагають кілька людей, зокрема Деміан, загадкова і харизматична постать, що стає його наставником і провідником. Деміан допомагає Емілю побачити світ по новому і зрозуміти, що в житті є щось більше, ніж просто дотримання правил і очікувань суспільства. Він закликає Еміля прийняти свою індивідуальну точку зору і слідувати своїм шляхом, навіть якщо це означатиме порушення суспільних норм чи очікувань інших людей. Еміль у пошуку себе проходить власний тернистий шлях. На шляху самопізнання він зустрічає інших персонажів, які також допомагають побачити світ по-іншому. Серед них Макс Деміан, загадковий і мудрий дідусь Деміана, і Пісторіус, добрий і співчутливий вчитель, який стає наставником та другом Еміля. В романі Герман Гессе використовує різні літературні прийоми, зокрема символізм та алегорія. Вони використовуються автором для тонкого дослідження тем історії. Персонаж Деміана є захоплюючою та складною фігурою. Його взаємодія з Емілем допомогла поглибити теми роману та додати смислових акцентів. Так, цікавим смисловим акцентом є окреслення й аналіз протиріч між конформізмом та індивідуальністю. Упродовж усього роману Еміль щосили намагається знайти баланс між очікуваннями суспільства та бажанням бути вірним собі. Герман Гессе представляє сильний аргумент на користь цінності індивідуальності та важливості бути вірним собі, навіть якщо це означає йти проти норм й правил суспільства або кидати виклик іншим очікуванням. Хворобливі і радісні відкриття автора, відкидаючи млявість і офіційність релігії, яку він глибоко шанував, однаково знайшли відображення в романі [1, с. 51]. З точки зору Германа Гессе, християнська концепція та образ Бога припускають непоправний поділ світу на світлу законну половину і темну приховану половину. Письменник відстоює можливість про синтез Божества і Диявола в образі Абракса, античного деміурга, який об'єднав цілий світ у діалектичній розділеності й, водночас, нерозривності.

Цілісну спробу розібратися з тваринним початком у людині Герман Гессе робить у романі «Степовий вовк». Зауважимо, що роман визнано одним із культових творів ХХ століття. Роман є автобіографічним й не лише по відношенню до конкретної людини. Це твір про героя свого часу (доби, яка була позначена воєнним лихоліттям та кризами буржуазно-християнської культури 20-х років ХХ століття). У романі автор використовує низку символів, за допомогою яких він розкриває чи привертає увагу до глибинних проблем духовного життя суспільства та людини у ньому. Так, у романі Герман Гессе проводить «очну ставку» між людиною і тією твариною, з якою себе асоціює - степовим вовком-одинаком, що вічно нишпорить у пошуках себе істинного і шукає пояснення своєї долі. Герой, який почувається то вовком, то людиною, переживає не просто внутрішній розлад чи конфлікт тварин (природної, інстинктивної) та людської (духовної) складових. Їхнє протистояння робить Г.Г. (Гаррі Галлера та/або

Германа Гессе?) нещасним і самотнім, тому що люди можуть сприймати лише одну іпостась Степового вовка - або тваринну, або людську. Мова може йти й про приховану полеміку з християнством: подолання створеної природи, піднесення духовного початку в людині передбачають перемогу над інстинктами, царювання культурної та цивілізаційної складових. Вовча злість і прагнення до повної незалежності виникають у героя твору як природна реакція на міщанське буття суспільства. Художній прийом, використаний Германом Гессе, може здатися дещо примітивним: людина і вовк як одвічні вороги сходяться у рамках однієї особистості, щоб з'ясувати, хто ж сильніший. Перемога тваринного автоматично передбачала б заперечення та руйнування всіх досягнень у культурній сфері за непотрібністю. Натомість, повне придушення інстинктивного вихолостило б життєві імпульси, що дозволило людині та людству рухатися вперед. Зрозуміло, що автор моделює ситуацію, прагне, щоб читачі перейнялися трагізмом долі Степового вовка та йому подібних. Читач потрапляє до магічного театру, попередньо зазирнувши у чарівне дзеркало: «…я побачив моторошну, внутрішньо киплячу картину, що метушиться - самого себе, Гаррі Галлера, а всередині цього Гаррі - степового вовка, дикого, прекрасного, але розгубленого і зляканого вовка, в очах якого спалахували то злість, то смуток, і цей контур вовка не переставав литися крізь Гаррі» [2, с. 128].

Отже, людина, народившись на перетині природних інстинктів, задатків, властивостей та надприродних духовно-творчих імпульсів, вимушено шукає під час культурно-творчої діяльності ідеальну, гармонійну форму співвідношення у собі двох початків, безжально й недалекоглядно протиставлених європейській релігійно-філософській традиції. Культура як форма існування та функціонування людини у свідомості Германа Гессе не виключає інстинктивно-біологічних механізмів: «Поділ на вовка та людину, на інстинкт та Дух - це дуже грубе спрощення, це насильство над дійсністю заради дохідливого, але неправильного пояснення протиріч, виявлених у собі цією людиною і здавалося їй джерелом чималих страждань» [2, с. 5]. Глобальна екологічна криза показала неспроможність народженого філософією епохи Просвітництва протистояння натури та культури: сприймаючи природу як зовнішнє середовище, людина оцінила її як дуже цікавий об'єкт для дослідження та маніпуляцій.

Простір магічного театру у романі «Степовий вовк» є середовищем реалізації статевого, соціокультурного і тваринно - духовного синкретизму людини. Гаррі та його внутрішній вовк виявляються у дзеркальному приміщенні, що саме по собі досить специфічно. Герман Гессе розмикає і вивчає простір власної особистості (роман автобіографічний сюжетно та сутнісно), дає несподівану оцінку її характеристик. Читач дізнається, що головний герой «…складається не з двох натур, а із сотень, із тисяч. Говорячи про «ілюзію єдності особистості», про «я», Гессе не тільки слідує за античною філософією та Кантом, він пропонує не сприймати людину через призму усталених формул і визначень: все набагато складніше і суперечливіше! Адже людина перш за все - істота, що розвивається» [4, с. 135].

Доля Степового вовка, роздвоєння особистості, яка відчуває ненависть, як до людей, так і до самої себе, - самотнє існування, вічні поневіряння та муки. Гессе, описуючи вовчу натуру Гаррі Галлера, не раз вдається до епітета «fremd», що означає відчужений, чужий. Гаррі Галлер незрозумілий звичайним людям. В очах суспільства він виглядає божевільною, людиною, яка страждає на шизофренію. Герой болісно переживає біди та проблеми сучасної дійсності: війни, деградацію мистецтва та моралі. Він пише пацифістські газетні статті, закликаючи людей до людяності, співчуття та любові. Степовий вовк ціною свого добробуту та душевної рівноваги, ніби приносячи себе в жертву, бореться із сучасністю: він бажає, щоб народ прийшов до тями, повстав проти встановлених несправедливих порядків.

З погляду філософії, образ вовка поєднує в собі відразу дві іпостасі: самотню людину та генія. Таке тлумачення цього можна зустріти на роботах Ф. Ніцше, який протиставляв стадну людину «звіра» або одинокому генію, диференційованої особистості. Гаррі Галлер вирізняється з юрби звичайних людей. Він існує у суспільстві, але не приймає його норм та порядків. Так, герой не визнає працю звичайних людей на користь держави, політики, він не любить бюрократію. Самотній геній Гаррі Галлер звик поневірятися на самоті, немов степовий вовк, вести життя пустельника. Він живе сам собою проводить час у своїй кімнаті серед книг та рукописів, відвідує музичні концерти, гуляє один по місту. Він не має власного будинку, постійного місця проживання. Степовий вовк не здатний до сімейного життя, до осілості, його доля - постійні поневіряння, пошуки самого себе. Для опису важкого душевного стану Гаррі, викликаного безплідним життям, почуттям невизначеності і непостійності. Гаррі Галлер займається розумовою працею, вигадуванням. Він постійно читає, розмірковує про класичних письменників і композиторів, таких, як Гете, Новаліс, Моцарт, Бах тощо. Він бачить у них не рамково - форматних знаменитостей, а виняткових особистостей, геніїв. Вони у своїй творчості піднімаючись над буденністю, прагнуть збагнути та донести світу справжню суть людського життя та таємниці світобудови.

Психологічна складова образу вовка пов'язана з певною стороною людської психіки, витіснення в підсвідомість (несвідоме - інстинктивні сили). Психолог К. Юнг саме у такий спосіб трактує розподіл особистості людини і вовка. Людина несе у собі чоловіче, раціоналістичне, духовні начала, тобто, йдеться про пригнічені природні інстинкти. В ідеалі - жіноче вплив всередині окремо взятого індивіда. Категорію «духа» К. Юнг відводить людському початку, оскільки у тварини є лише природні інстинкти символ вовка - це результат непокори Єви, яка, своєю чергою, є уособленням жіночого, пристрасного, материнського, природного, ірраціоналістичного початку [8, с. 128]. Отож, вовк у Гаррі Галери - це його природні інстинкти, емоції, пристрасті. Оскільки в багатьох віруваннях природа асоціюється з Богом, то страшна і чужа вовча натура головного героя уособлює також божественний початок. Очевидно, пробудження вовчого боку у героя твору можна пояснити також як спробу звільнення його чуттєвого початку від християнських догм. У романі про Степового вовка автор виділяє два типи людини - буржуазне «я» і, так званого, «безсмертного», який подолав власне Я і вийшов на більш високий рівень розвитку, усвідомленості та розуміння життя. Степовий вовк відноситься до третього типу - він знаходиться посередині між «буржуазним» та «безсмертним» початками [9, с. 70]. Однак примирити між собою дві конфліктуючі протилежності дуже складно, і більшість людей вибирають одну сторону. Гаррі Галлер не може зробити вибір, оскільки він незадоволений своїм життям і шукає вирішення проблеми самогубства.

Герман Гессе використовує низку прийомів, завдяки якому у твір запроваджено елементи гумору. У романі пояснюється, що насправді вовча натура - це найкраща частина особистості. Вона підштовхує людину до звільнення від міщанського мислення та боягузливості. «Вовк» живе лише у геніальних людях, близьких до «безсмертних». Вовча натура допомагає розкрити в собі справжню людину. Таке трактування вовчої натури схоже на божественний початок вовчої сутності. Письменник наголошує, що в людині співіснують не тільки вовча та міщанські сторони. Внутрішній світ людини набагато складніший і складається з безлічі рис та характеристик. У «Магічному театрі» відбувається заключна боротьба «Людини» та «Вовка». Це алегорична кульмінація драматичних шукань Степового вовка. Тут Гаррі Галлер поринає у темні глибини своєї підсвідомості, виводить із нього свою вовчу натуру і приміряє її зі своєю свідомою стороною життя. «Магічний театр» символізує житло вічних цінностей, де живуть безсмертні, а саме великі художники-творці: Гете, який уособлює в романі гуманність, глибину думки та гумор, і Моцарт, що символізує життєрадісність, свободу та гумор. У романі подається гумор як одного зі способів виходу зі сформованої ситуації, а це є дорогою до «безсмертних». Однак, щоб опанувати мистецтво гумору, необхідно пройти складний шлях самопізнання та подолати внутрішні душевні конфлікти та перестороги.

Потрапляючи до «Магічного театру» Степовий вовк розуміє, що людська особистість набагато складніша, що в ній живуть не тільки «Вовк» та «Людина». У магічному дзеркалі він бачить себе у безлічі образів: від дитячого до старого. Дзеркало показує, що людське Я - це багаторівневий світ. Через ігри з образами внутрішній світ людини звільняється від дійсності, відбувається подолання залежності від часу, тому що гру завжди можна почати спочатку і різноманітними правилам, які людина створює на власний розсуд. Опинившись у «Магічному театрі», Гаррі Галлер поринув у пекло своєї власної душі, вивів із підсвідомості свої темні сторони та примирив їх з свідомою стороною свого життя. Йому вдалося усвідомити, що у душі кожної людини є темний початок. Важливо знайти баланс, знайти гармонію між усіма частинами людської натури. Один з благополучних способів - це ставитись до життя з гумором, як до гри.

Філософи й досі не дають однозначної відповіді на питання: воля людини чи якесь надлюдське приречення тяжіє над світом? Тобто це, по суті, питання свободи людської волі. Але, напевно, за жодного режиму не приділяють поняття свободи так багато уваги, як при тоталітарному режимі, або що прагне тоталітаризму - авторитарному. Суспільна свідомість - складний феномен. Суб'єкт приймає чи відкидає цінності суспільства, але точніше, лише частини цього суспільства, більшості чи меншості, чи якоїсь групи. Тоталітаризм пропонує «прості» вирішення будь-яких проблем і цим може бути небезпечно привабливим не лише для політиків, а й для чималої частини населення. За наявності екзистенційної кризи особистості - це особливо небезпечно, тому що для вирішення проблем пропонуються оманливо прості рішення, як це було вже в середині ХХ століття у Західній Європі. Особа, стурбована своїми екзистенційними пошуками, яка не знаходить сенсу у своєму існуванні, швидше піддається можливостям таких «рішень», втративши свободу, оскільки не може вирішити, що їй із цією свободою робити. Головною відмінністю Геллера є його «академічність», що помітно виокремлюється, тобто ми маємо образ людини явно більш освіченої, що позначається на мисленні, і більш розвинених художньо-естетичних та філософських міркуваннях та пристрастях. Герман Гессе також показує і те, що Геллер матеріально вільний, нагадуючи, таким чином, нудьгуючого рантьє. Відомо, що він має пристойні банківські вкладення, переміщується з міста до міста, знімаючи собі надовго житло. Можливо, якби не фінансове становище Геллера та його освіченість, не було б і тієї вкрай важкої екзистенційної кризи особистості, яку він переживав.

Отже, у своїх романах Герман Гессе розглядає вплив соціокультурної трансформації суспільства на людину, розвиток її внутрішнього світу. Його романи збагатили світову літературу роздумами про роль Бога у житті соціуму та людської особистості.

Література

1. Гессе Г. Деміан. Кнульп. / пер з нім. І. Магели. Харків: Фоліо, 2020. 232 с.

2. Гессе Г Степовий вовк / пер з нім. Є. Поповича. Харків: Фоліо, 2020. 220 с.

3. Губа Л.В. Семантика простору та її концептуалізація у малій прозі Германа Гессе. Проблематика семантики слова. 2011. №3. С. 76-83.

4. Оришака Ю.М., Оришака О.М. Культурологічні та педагогічні контексти творчості Германа Гессе. Культура народів Причорномор'я. 2004. №49. С. 134 -136.

5. Пірошенко С.Ю. Філософська концепція світосприйняття Германа Гессе: синтетична художня мова роману «Степовий вовк». Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія. Філологія. 2018. Вип. 1. С. 94 - 98.

6. Рошко М., Гаврило І., Славич Т. Магічний театр та його семантичне навантаження у романі Германа Гессе «Степовий вовк». Сучасні дослідження з іноземної філології. Збірник наукових праць. 2021. Вип. 2 (20). С. 237 - 252.

7. Слюніна О.В. Конфлікт людини та оточення: еволюція героя у творах Германа Гессе (на прикладі творів «Степовий вовк», «Гра в бісер», «Сіддхартха»). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія Філологія. 2018. Вип 1 (69). Ч. 2. С. 162-164.

8. Юнг К.Г. Людина та її символи. Київ: Центр навчальної літератури, 2022. 436 с.

9. Curtius E.R. «Der homo ludens» in: Materialien zu Hermann Hesse «Das Glasperlenspiel» / Herausgegeben von V. Michels. Zweiter Band. Frankfurt: Suhrkamp Verlag, 1998. Р. 68 - 73.

References

1. Hesse, H (2020). Demian. Knul'p. (I. Mehela, per. z mm.). Kharkiv: Folio.

2. Hesse, H (2020). Stepovyy vovk. (Ye. Popovych, per. z mm.). Kharkiv: Folio.

3. Huba, L.V (2011). Semantyka prostoru ta yiyi kontseptualizatsiya u maliy prozi Hermana Hesse. Problematyka semantyky slova, (3), 76-83.

4. Oryshka, Yu.M., Oryshka, O.M. (2004). Kul'turolohichni ta pedahohichni konteksty tvorchosti Hermana Hesse. Kul'tura narodiv Prychornomor'ya. (49), 134-136.

5. Piroshenko, S. Yu. (2018). Filosofs'ka kontseptsiya svitospryynyattya Hermana Hesse: syntetychna khudozhnya mova romanu «Stepovyy vovk». Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu. (1), 94-98.

6. Roshko, M., Havrylo, I., Slavych, T. (2021). Mahichnyy teatr ta yoho semantychne navantazhennya u romani Hermana Hesse «Stepovyy vovk». Suchasni doslidzhennya z inozemnoyi filolohiyi. (2), 237-252.

7. Slyunina, O.V. (2018). Konflikt lyudyny ta otochennya: evolyutsiya heroya u tvorakh Hermana Hesse (na prykladi tvoriv «Stepovyy vovk», «Hra v biser», «Siddkhartkha»). Naukovi zapysky Natsional'noho universytetu «Ostroz'ka akademiya». (1), 162-164.

8. Yunh, K.H. (2022). Lyudyna ta yiyi symvoly. Kyyiv: Tsentr navchal'noyi literatury.

9. Curtius, E.R. (1998). «Der homo ludens» in: Materialien zu Hermann Hesse «Das Glasperlenspiel». (Herausgegeben von V. Michels. Zweiter Band). Frankfurt: Suhrkamp Verlag, 68-73.

Размещено на Allbest.ru