Інноваційні виміри в педагогіці вищої школи: перспективи та виклики

У статті висвітлюються перспективи інноваційних вимірів педагогіки вищої школи в контексті основних тенденцій соціокультурного розвитку. Оскільки фундаментальні принципи освітніх стратегій потребують оновлення, то актуалізуються нові настанови навчального процесу: динамічність, гнучкість, мобільність, прагматичність. Забезпечення вказаних принципів можливе завдяки активному використанню інформаційно-комунікативних та цифрових технологій. Отже, освіта реагує на виклики часу, трансформуючи свої концептуально-інституційні та практично-організаційні складники.

Ключові слова: освіта 4.0, цифровізація освіти, освітня стратегія, педагогіка. цифровізація освіти педагогіка соціокультурний

Постановка проблеми

Сучасна вища освіта почала шлях трансформацій, який зумовлений кардинальними змінами в соціокультурному вимірі. Освіта, яка керується переважно консервативними принципами розвитку, потребує збалансованих змін, які не порушать фундаментальних складників її цільового призначення, водночас дозволять удосконалити зміст освітніх програм та оптимізувати формат навчального процесу. З одного боку, освіта потребує реформ та перетворень; з іншого - постає перед небезпекою втрати унікального статусу творця та транслятора культурно-історичного досвіду.

У попередніх культурно-історичних епохах освіта успішно долала періоди соціокультурної турбулентності, зумовленої зміною світоглядної картини світу (релігійної в Середньовіччі, раціоналістичної в Новому часі). ХХ-ХХІ століття характеризується еволюцією індустріального суспільства, що диктує науково- технологічні принципи розвитку. За таких умов, освітня сфера інтегрувала до своєї парадигми наукові, технологічні та світоглядно-культурні елементи, формуючи різнопланові комплексні стратегії освіти.

Аналіз досліджень і публікацій. У сучасному науково-педагогічному дискурсі активно досліджується проблема інновацій освітнього простору. Серед ключових питань, які мають інноваційне спрямування для освітнього розвитку відзначаються такі:

• використання цифрових ресурсів в організаційному [8], навчально- методичному [6] та науково-дослідному вимірі освіти;

• статус альтернативних навчальних середовищ (дистанційне, змішане, віртуальне, доповнене навчання);

• баланс фундаментальних (традиційних) та гнучких (інноваційних) навичок [4] у формуванні компетенцій здобувачів вищої освіти.

Проблему кореляції освітнього розвитку (Освіта 4.0) з соціокультурним поступом, який проявляється у формуванні Суспільства 4.0, визначено у дослідженні Gonzalez-Perez & Ramnrez-Montoya [3]. Відзначається роль ІКТ- кластеру у прогресі освіти [2] та суттєвому підвищенню кількісних та якісних показників в цій сфері суспільної діяльності.

Проблеми перспектив освіти в контексті глобальних тенденцій цивілізаційного розвитку оцінюються в контексті організаційно- функціональних трансформацій [1]. Стратегічний едукологічний вимір інноваційної освіти розкривається в науковій статті Tadeush [7].

Мета статті полягає у визначенні принципів трансформації змісту та формату вищої освіти в контексті трансформацій глобального розвитку задля збереження конкурентоспроможності цієї сфери суспільної активності. Цілі статті спрямовані на визначенні пріоритетних інновацій, які інтегруються до освітніх стратегій в коротко- та довгостроковій перспективі.

Виклад основного матеріалу

Глобалізація в сучасному світі має визначальний характер в питанні формування змісту та формату освітнього розвитку. На сьогодні створити повністю автономне середовище в будь-якому кластері суспільної активності практично неможливо, навіть якщо йдеться про традиційно консервативні сфери (зокрема, освітню). Коли ж розглядається питання функціонування освітнього середовища в практично-орієнтованому вимірі, то глобалізаційні інноваційні виміри відіграють чи не домінуючу роль [1].

Глобалізація в парадигмі освіти виражена такими аспектами:

• організаційно-структурний - формування нових навчальних форматів, які переходять зі статусу допоміжних в якості самодостатнього альтернативного освітнього складника;

• інноваційно-технологічний - використання ІКТ в якості інструментів, які формують нові принципи роботи освітнього кластеру та його взаємодії з соціокультурним середовищем;

• світоглядно-ментальний - розуміння змісту та сенсів освітньої системи усіма учасниками цієї сфери.

У поточному дослідженні наголошується необхідність збереження морально-етичних принципів функціонування освіти. Ці складники є важливими як для освітньої вертикалі (взаємодія на рівні керівних організацій (міжнародного чи державного рівня) та закладів вищої освіти) так і для горизонтального виміру освітньої активності (на рівні: педагог-здобувач). Здоровий мікроклімат у освітньому просторі повинен стати запорукою для того, щоб успішно долати глобалізаційні шторми змін та трансформацій.

Цифровізація здійснює безпосередній вплив на освітню систему, формуючи абсолютно новий формат активності як в людиновимірному, так і в організаційно-технічному плані [5]. Спроможність організовувати освітній процес дистанційно, в режимі онлайн, віртуально та іншими способами, доступними завдяки технологічно-цифровому арсеналу, кардинально змінює систему освіти загалом. Підвищення рівня комунікації та передачі даних передбачає залучення нових шляхів взаємодії між учасниками освітнього процесу.

У сучасному науковому дискурсі сформувалася низка проблемних питань, які стосуються впливу глобалізації на освітню парадигму. Основні дискусії точаться навколо питання балансу між традиційними та інноваційними елементами в освіті. Сучасний статус визначає домінування традиційного кластеру, проте події останніх років (особливо періоду пандемії COVID-19) суттєво посилили позиції інноваційності в освіті [7]. Безальтернативність звичного освітнього устрою продемонструвала, що використання ІКТ-ресурсів [2] чи нової організаційної структури навчального процесу є альтернативним механізмом забезпечення фундаментального виміру - безперервності освіти.

Формується фактично парадоксальний взаємозв'язок, оскільки принципи динамічності освіти формують її сталий розвиток [8]. Такі реалії свідчать про плюралістичність світоглядно-ментального розуміння освіти майбутнього. У свою чергу, міждисциплінарність покликана стати інструментом для реалізації освітніх трансформацій та формування нової парадигми освіти 4.0 [3].

Водночас, безконтрольне використання інноваційних вимірів може стати загрозою для освітнього простору, оскільки це може спричинити втрату цільового призначення освіти. Тому, для збалансування освітнього поступу в майбутньому варто включати світоглядно-ментальні принципи розвитку освіти, які орієнтовані на демократичність, гуманність та етичність.

Період співіснування двох освітніх парадигм не може бути тривалим культурно-історичному вимірі, тому в короткостроковій перспективі освітня спільнота опиниться перед вибором вектору розвитку:збереження фундаментальності чи всеохоплююча інтеграція до глобального інформаційно- технологічного простору. У цьому контексті, актуальним є звернення до культурно-історичного досвіду, який відзначає потребу в застосуванні синергетичного підходу щодо вирішення дихотомії: традиції-інновації.

Синергія міждисциплінарного характеру дозволить зберегти цільове призначення освіти, трансформуючи зміст та формат цієї сфери. За таких умов, необхідно актуалізувати аксіологічні настанови перспектив освіти:

• динамічність, яка передбачає забезпечення оперативності змін в освітньому середовищі, що особливо актуально в період соціокультурної нестабільності;

• гнучкість, що визначає можливість змінювати (або видозмінювати) освітній формат чи програмні елементи без втрати якісних показників;

• прагматичність, яка відповідає ключовій ціннісній константі сучасного світу - ефективності діяльності, яка є основою розвитку сучасного світу;

• мобільність, яка дозволяє заучити всіх учасників освітнього процесу до активної діяльності незалежно від зовнішніх факторів (навіть форс-мажорних);

• етичність, яка відіграє роль нормативно-регулюючого елементу в освітній сфері, забезпечуючи цілісність освітнього простору та унеможливлює загрози екзистенційного та аксіологічного характеру.

Цифровізація освіти є яскравим прикладом, завдяки якому освітні реформи реалізуються на практично-прикладному рівні. Цифрова грамотність стала невід'ємною частиною життя сучасної людини, тому ігнорувати її в освітньому просторі вищої освіти неможливо [4]. Фахові компетенції [6] з класичних фундаментальних навичок трансформувалися в декілька кластерів компетенцій, які набувають здобувачі:

• фундаментальні навички;

• гнучкі навички;

• креативно-цифрові навички.

Висновки

Отже, процес трансформації освітнього формату або ж удосконалення освітніх програм підготовки фахівців вищої школи повинен узгоджуватися з фундаментальними принципами освітньої парадигми, водночас реагуючи на виклики часу та вносячи відповідні зміни теоретико- методологічного чи практично-організаційного характеру. Динамічність, прагматичність, гнучкість та мобільність - ключові настанови освітніх стратегій майбутнього. Серед інструментів, які забезпечують інноваційність розвитку освіти варто відзначити інформаційно-комунікативні та технологічно-цифрові елементи. Ефективність інноваційних змін можлива лише за умови синергії між людським, організаційним, навчально-методичним, науковим, інформаційно- технологічним та ментально-етичним складниками освітнього простору.

Список використаних джерел:

[1 ] Дудинська, А., Дудинський, Т., Вакерич., Т., & Сойма, А. (2023). Еволюція змісту освіти у вищій школі України в умовах глобальних викликів сьогодення. Академічні візії, 19. http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.7920236

[2] Garzon Artacho, E., Martrnez, T. S., Ortega Martin, J. L., Mann Mann, J. A., & Gomez Garda,

G. (2020). Teacher Training in Lifelong Learning--The Importance of Digital Competence in the Encouragement of Teaching Innovation. Sustainability, 12(7),2852.

https://doi.org/10.3390/su12072852

[3] Gonzalez-Perez, L. I., & Ramfrez-Montoya, M. S. (2022). Components of Education 4.0 in 21st Century Skills Frameworks: Systematic Review. Sustainability, 14(3), 1493. https://doi.org/10.3390/su14031493

[4] Herodotou, C., Sharples, M., Gaved, M., Kukulska-Hulme, A., Rienties, B., Scanlon, E., & Whitelock, D. (2019). Innovative Pedagogies of the Future: An Evidence-Based Selection. Frontier Education, 4. https://doi.org/10.3389/feduc.2019.00113

[5] Raiwez-Montoya, M. S., Castillo-Martmez, I. M., Sanabria, Z. J., & Miranda, J. (2022). Complex Thinking in the Framework of Education 4.0 and Open Innovation--A Systematic Literature Review. Journal of Open Innovation: Technology, Market, and Complexity, 5(1). https://doi.org/10.3390/joitmc8010004

[6] Sulaiman, J., & Ismail, S. N. (2020). Teacher Competence and 21st Century Skills in Transformation Schools 2025 (TS25). Universal Journal of Educational Research, 8, 35363544. https://doi.org/10.13189/ujer.2020.080829

[7] Tadeush, O. (2023). Educology dimension of innovative education in the context of socioeconomic global challenges. Continuing Professional Education: Theory and Practice, 74(1), 11 -23. https://doi.org/10.28925/1 609-8595.2023.1.2

[8] Tsai, Y.-S., Poquet, O., Gasevic, D., Dawson, S., & Pardo, A. (2019). Complexity leadership in learning analytics: Drivers, challenges and opportunities. British Journal of Educational Technology, 50, 2839-2854. https://doi.org/10.1111 /bjet.12846

Размещено на Allbest.ru