Застосування трансдисциплінарного підходу для взаємозв’язку спеціальних і гуманітарних дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування трансдисциплінарного підходу для взаємозв'язку спеціальних і гуманітарних дисциплін

Аксакова Наталя Олександрівна

канд.іст.наук, доцент Навчально-наукового професійно-педагогічного інституту (м. Бахмут) Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Україна

Анотація

У статті розглянута та проаналізована проблема сучасної' вищої технічної освіти - недостатня гуманітарна підготовка бакалаврів технічних спеціальностей. В статті на основі авторського досвіду викладання філологічних дисциплін на технічних факультетах сформульовані педагогічні умови ефективної реалізації навчального процесу. Автором зазначена важливість та доцільність використання міждисциплінарних зв'язків для взаємозбагачення споріднених предметів всередині гуманітарного блоку і застосування трансдисциплінарного підходу для взаємозв'язку спеціальних і гуманітарних знань, що дозволяє сформувати у студентів системне уявлення про майбутню професію і про свою роль як випускника технічного факультету закладу вищої освіти в сучасному суспільстві. У статті акцентовано увагу на доцільності використання трансдисциплінарних підходів в сфері освіти, що дозволяють інтегрувати теоретичні та прикладні дослідження знання з різних областей філософії, природничих і гуманітарних наук з метою подолання суперечності між педагогічними завданнями і способами 'їх вирішення в освітній практиці.

Ключові слова: вища освіта, здобувачі технічної освіти, філологічні дисципліни, методологія. освіта бакалавр педагогічний

У сучасному просторі вищої освіти технічна та гуманітарна освіти існують паралельно як дві незалежні системи. Загальновідомо, що в закладах вищої технічної освіти, домінуючим є принцип технократизму як у змісті навчальних дисциплін, так і в підходах до організації навчального процесу. В той час як саме гуманітарна складова навчального процесу забезпечує розвиток творчого потенціалу та пізнавальної активності студентів.

Здобувачам технічної освіти, які мислять, переважно, логічними категоріями не властиве прагнення до філософського осмислення навколишнього світу, оскільки для них набагато важливіше встановлення конкретних причинно-наслідкових зв'язків, в той час як гуманітарії виявляють більшу зацікавленість до творчого відтворення картини світу.

Результатом цього є неминуча поява специфічних відмінностей, характерних для студентів технічних спеціальностей і гуманітарних. Так, якщо гуманітарії схильні до усного оформлення отриманих знань, оскільки для них це простіше, зрозуміліше і ефективніше в силу розвиненої уяви, то здобувані технічної освіти, навпаки, вважають за краще різноманітні формалізовані способи демонстрації знань.

Відтворюючи явища цілісно, саме гуманітарні дисципліни сприяють розвитку образного мислення, емоційної чуттєвої сфери і рефлексивного сприйняття інформації, дозволяючи студенту тим самим виробити творчий підхід до власної діяльності. Крім цього, завдяки діалектичності змісту, гуманітарні дисципліни формують фундаментальні основи для розвитку системного мислення, вміння поєднувати розрізнені елементи в ціле, а найголовніше - розвивають комунікативні якості.

У зв'язку з цим акцентуємо увагу на тому, що педагогічна наука рекомендує подавати навчальний матеріал у тісній взаємодії зі спорідненими дисциплінами. Дана рекомендація має універсальний характер, дозволяючи використовувати потенціал тієї чи іншої дисципліни в повній мірі. Так, виділяючи з блоку гуманітарних дисциплін на технічних факультетах усі філологічні предмети в якості самостійної одиниці, доцільно роль однієї з них визначити як системоутворюючу, акумулюючу в собі можливості інших дисциплін даного циклу. У нашому конкретному випадку пріоритетною має бути українська мова, і тому, що це - державна мова, і тому, що це - мова ділового спілкування у всіх сферах професійної діяльності, і тому, що це - мова української культури, відомої всьому світу.

Однак, ґрунтуючись тільки на знаннях мови, можна в результаті не досягти бажаного результату, оскільки вдосконалення мовних і комунікативних навичок завжди буде неповним без звернення до української історії та культури. У свою чергу, заняття з української мови, історії та культури припускають взаємодію з такими дисциплінами, як культура мови або риторика. Встановлення подібних міждисциплінарних взаємозв'язків відповідає найбільш загальним закономірностям процесу пізнання.

На відміну від природничо-наукових дисциплін, які досліджують сталі події, повторювані, в гуманітарних дисциплінах вивчаються явища поодинокі, унікальні, а предметом дослідження тут, як правило, є текст - джерело інформації підлягає перетворенню в знання. Розуміння сенсу тексту - це свого роду творчий процес, в результаті якого, перш за все, розкривається внутрішній світ автора того чи іншого тексту. Іншими словами, не усвідомивши авторську позицію в творі, неможливо зробити висновок про його ідейну спрямованості, про те, що хотів сказати автор своїм читачам, з якою метою, нарешті, текст був створений. Щоб відповісти на всі ці непрості питання, потрібно володіти і аналітичними властивостями розуму, і в той же час образним мисленням. Важливо розуміти, що даний підхід характерний не тільки по відношенню до художнього твору, але до тексту взагалі - рекламного, навчального, дослідницького тощо.

Важливим фактом є те, що навіть однакові методи та прийоми навчання в гуманітарних і негуманітарних дисциплінах застосовуються по-різному: так, при впровадженні методу спостереження гуманітарних явищ необхідно "вживатися" в ситуацію, пропускати її через себе, на відміну, наприклад, від природничо-наукових знань, де необхідно максимальне невтручання дослідника в об'єктивну реальність. Встановлено також, що загальне розуміння принципів рахунку передує формуванню поняття числа, загальні правила засвоюються раніше, більш того, вивчення загальних принципів повинно передувати освоєнню індивідуальних елементів знань. Дослідники вбачають тут аналогію з герменевтичним принципом контекстуального підходу, згідно з яким сенс частини тексту можна зрозуміти лише в контексті, в єдності з більш великими значущими одиницями. Гуманітарні явища осягаються у взаємодії раціонального (логічного) пізнання і нерефлексійної (образної) діяльності (співпереживання, проникнення у внутрішній світ іншого). Знання не може формуватися тільки в логічній або тільки в образній формі [1 ].

На відміну від інформації, знання є цілісне явище як результат взаємозалежної роботи логічного і образного мислення. В аудиторії викладач подає навчальний матеріал переважно вербально, чого для засвоєння матеріалу недостатньо. Без помітної участі образного мислення студент зможе лише запам'ятати інформацію, але він не зможе перетворити її у знання. Неминучі розриви в логічному ланцюгу міркувань повинні усуватися за допомогою інтерактивної навчальної діяльності та самостійної роботи (демонстрація, інтеріоризація, перетворення досліджуваного матеріалу тощо).

Враховуючи вище зазначену інформацію, можна сформулювати педагогічні умови ефективного викладання філологічних дисциплін на технічних факультетах закладів вищої освіти. А саме: спрямованість на розвиток самостійності і творчості студентів; взаємозбагачення спеціальних і гуманітарних знань за змістом і збагачення новими методами завдяки міжпредметним зв'язкам; застосування навчальних технологій, що забезпечують керований перехід від репродуктивної діяльності до пошукової за допомогою поєднання вербальних і невербальних засобів викладання навчальної інформації; необхідність врахування домінуючого раціонального мислення здобувачів технічної освіти; актуалізація пізнавальної діяльності студентів у зоні найближчого розвитку.

Одна з форм прояву творчості у процесі навчання - це освітня та дослідницька робота. У проектній діяльності процес навчання неминуче інтенсифікується, але перевищення певного порогу труднощів при виконанні самостійної роботи послаблює мотивацію студента. Мотиви до навчання лежать поза дисциплін спеціалізації і найчастіше не пов'язані зі змістом того чи іншого предмета. Мотивує, як правило, особистісна значимість навчання (професійна спрямованість, інтерес до самого процесу вивчення, переконання в тому, що виконувана робота є домінантною). Практика показує, що при вивченні спеціальних дисциплін студент, переважно, справляється з тією частиною діяльності, де передбачається оволодіння конкретними знаннями. Тут у нього є і необхідні навички роботи, і достатня мотивація, і розуміння кінцевого результату. Але, коли виникає необхідність узагальнення результатів, перенесення їх на якісно інший рівень, а, тим паче, використання їх у суміжних дисциплінах, з'являються суттєві труднощі. І справа тут не в рівні конкретики або абстракції, а у відсутності системності мислення [2].

У зв'язку з цим студенту потрібна, перш за все, допомога в розвитку загальноінтелектуальних умінь - здатність висувати гіпотези, комбінувати дані і відокремлювати головне від другорядного, проводити узагальнення і оперувати отриманими результатами. Природно, що в цьому випадку зростає роль управління навчально-пізнавальною діяльністю студента.

Міждисциплінарність, як одна з необхідних умов успішного навчання, механічно поєднуючи зміст споріднених або близьких за змістом дисциплін, які не створюють достатньої бази для подолання фрагментарності знань студентів, а це означає, що реальна інтеграція різнорідних дисциплін лишається не досягнуто.

В даний час в науковій літературі все частіше говорять про трансдисциплінарні підходи, які можуть виступати як методологія, яка об'єднує спеціальні та гуманітарні знання не тільки за змістом, але і за методами, що сприяє їх взаємозбагаченню. Більш того, є пропозиції використовувати трансдисциплінарні стратегії досліджень як систему знань при вирішенні проблем освіти, проектуванні змісту і методів навчання, орієнтованих на формування системного мислення. Відзначається також, що трансдисциплінарні підходи в сфері освіти дозволяють інтегрувати теоретичні та прикладні дослідження знання з різних областей філософії, природничих і гуманітарних наук з метою подолання суперечності між педагогічними завданнями і способами їх вирішення в освітній практиці. У продовження цієї думки згадаємо, що в навчальних планах будь-якої спеціальності є так звана базова частина, в яку входять, в тому числі, і дисципліни загальногуманітарного циклу, покликані забезпечити світоглядні позиції, знання, необхідні для соціалізації особистості, загальну культуру та ерудицію випускника закладу освіти. Це обов'язково філософія, історія, іноземна мова та деякі ін. Однак сама наявність цих дисциплін в навчальному плані ще не означає наявність глибоких знань з даних предметів у випускників [3].

Причини тут можуть бути різні, але одна з них має принципове значення. Є непорушний закон: жоден предмет в системі навчання не існує окремо, він обов'язково повинен вступати у взаємодію з іншими дисциплінами. В іншому випадку ми так і залишимося на рівні фрагментарних знань з окремих предметів, а фахівець, який має хорошу теоретичну базу за фахом, на перевірку виявляється некомпетентним в своїй професійній сфері. Мимоволі напрошується висновок: якщо предмет гуманітарного циклу вивчається поза блоком гуманітарних дисциплін, то досягти бажаного результату практично неможливо, тому що тільки в системі, підкріплюючи або поглиблюючи одне знання іншим, можна подолати уривчастість і фрагментарність навчання. Іншими словами, трансдисциплінарність повинна реалізовуватися "в голові" в студента, він повинен розуміти, що вивчаючи, припустимо, історію і, завдяки культурі, представляючи її в образах і картинах, він тим самим визначає для себе, наприклад, місце і роль своєї професії в динамічному суспільстві, її затребуваність і перспективи.

Таким чином, об'єднуючи в своїй свідомості, як мінімум, три дисципліни (історію, культуру і спецдисципліни), студент отримує можливість розставити необхідні акценти і вибрати саме той матеріал, який відповідає вимогам формуванню професійних навичок. Не менш характерний приклад з вивченням української мови, яке може бути і змістовно, і методично побудований по-різному По-перше, предмет "Українська мова", що вивчається в межах граматичних норм і правил усного та писемного мовлення. По-друге, вивчення української мови відбувається в поєднанні зі спорідненими дисциплінами, такими як українська культура, коли мова реалізується в еталонних зразках, а студент займається не повторним вивченням правил української мови, а працює над текстом. Форми такої роботи мають широкий спектр: від аналізу чужого тексту до творчої роботи зі створення тексту власного, будь то наукова доповідь або рекламний текст про свою спеціальність.

Можна скільки завгодно пояснювати норми літературної мови і виконувати практичні завдання, але, поки студент не навчиться розрізняти особливості мови і стилю художньої літератури та наукової, відрізняти мову письменників і поетів від мови публіцистичного виступу, не усвідомить на конкретних прикладах найширші можливості мовних засобів, сама мова так і буде для нього абстракцією.

Творче осмислення будь-якої подібної моделі допоможе студенту виробити свою стильову манеру викладу, визначити особливості мови, які дозволять зберегти індивідуальність і в той же час грамотно, ясно і точно сформулювати свої думки, побудувати монологічне мовне висловлювання відповідно до діючих норм сучасної літературної мови. Останнє в навчальній практиці вважається найвищим досягненням учня, а результати такої роботи нерідко стають ключовими далеко за межами блоку гуманітарних дисциплін. Беззаперечно, що без володіння усною та письмовою мовою на належному рівні, неможливо розраховувати на успіх у будь-якій професійній сфері. Шляхи навчання, тактика можуть бути різними, але лише системний підхід до проблеми, що передбачає використання вже сформованих, стійких взаємозв'язків між навчальними дисциплінами, дає можливість сформувати професійні та загальнокультурні компетенції, передбачені сучасними освітніми стандартами.

Акцентуючи увагу на пошуковому характері оволодіння знаннями, необхідне поєднання різних способів подання навчальної інформації для взаємозв'язку образного і словесно-логічного мислення. Логічно, що у вигляді малюнків, таблиць та схем відображається матеріал, що вивчається технічними, математичними і т.п. дисциплінами. Для гуманітарних предметів вважаються більш прийнятними презентації, аудіо- та відеозаписи. Це сформований стійкий стереотип, який досі практикується і в школі, і в закладах вищої освіти. Однак даний стереотип в сучасних умовах вже не може розглядатися як одиничний. Відомо, що "наочність" технічних спеціальностей, наразі використовується в роботах гуманітарного циклу, для того щоб надати отриманим результатам більшої переконливості. Так, виступаючи на науково-практичних конференціях, демонструються складають графіки та діаграми, за допомогою яких переводять образне уявлення в логічну схему і статистичні дані, тим самим пояснюючи результати своїх досліджень. Подібна практика може бути більш успішною, якщо врахувати, що, спираючись на емоції і логіку, студент фактично засвоює універсальні методики, що дозволяють розкрити різнобічні таланти. Використовувані при цьому засоби наочності дозволяють створити проблемні ситуації і сприяють активізації уяви, інтуїції, самостійності тощо. Також слід пам'ятати, що наявність розвиненого образного мислення свідчить про необхідний ступінь готовності до навчання, коли учень за кожним засвоюваним поняттям може самостійно уявляти різноманітні варіанти, що відображені в ньому. В іншому випадку усе закінчується "зубрінням", яке не має жодної перспективи [4].

Викладання дисциплін гуманітарного циклу на технічних спеціальностях має відрізнятися від викладання на гуманітарних факультетах і структурою змісту навчального предмета, і характером викладу. Крім цього, є ще один істотний фактор, який не можна не враховувати в процесі навчання: домінування раціонального мислення у студентів технічного спрямування, їх навички працювати з систематизованим, логічним і лаконічним матеріалом [5].

У зв'язку з цим методика навчання включає в себе ряд елементів, серед яких виділимо наступні:

- матеріал складових частин інтегрованої дисципліни вивчається одночасно і у взаємозв'язку зі спеціальністю: в культурі торкаються теми майбутньої професії; текст для відпрацювання норм грамотності професійно спрямований; анотування та реферування проводиться по спеціальній науковій літературі і доповідям на наукових конференціях за майбутнім фахом;

- матеріал адаптується відповідно до раціонального мислення студентів технічних факультетів: використовуються тести для контролю знань та інтерактивні форми проведення занять (комп'ютерні тренінги, ілюстрації і демонстрації, індивідуальні дослідницькі роботи на задану тему).

Таким чином, при проведенні навчальних занять викладач гуманітарних дисциплін, враховуючи раціоналізм, властивий студентам технічного напряму, робить акцент на таких темах, де особливості логічного мислення забезпечують успішне виконання творчих завдань. В результаті студент не тільки не втрачає зв'язку зі своєю спеціальністю, а й глибше пізнає її специфіку.

Особливе місце займають усні або письмові завдання, націлені на вибір спеціальності ("Складіть рекламний текст про свій факультет", "Поясніть, чому Ви обрали саме цю спеціальність?", "Яким Ви уявляєте сучасного спеціаліста?" тощо). Вони дозволяють студенту переосмислити зроблений вибір, можливо, по-новому оцінити своє уявлення про майбутню професію. Величезну роль при виконанні подібних завдань відіграє і те, що практично кожен прагне бути несхожим на інших, зберегти свою особистість. Це означає, що коли з 'явилася можливість порівняти свій текст з роботами інших, інтерес стає частково й змагальним, що не може не стимулювати подальше навчання.

Особливої уваги, на наш погляд, при роботі зі студентами технічних спеціальностей заслуговує сінквейн. У методичному плані дана робота вже давно не є новою і з 1990-х рр. з успіхом практикується в нашій країні в шкільному навчанні. Дійсно, сінквейн - дуже зручна форма, що дозволяє, по- перше, систематизувати отримані знання, по-друге, навчитися виділяти головне, по-третє, розвивати творчі здібності. Зауважимо, для того щоб написати сінквейн, тобто фактично створити твір, не потрібно якихось особливих джерел, оскільки є вже готова схема, але цю схему необхідно наситити оригінальним змістом. При застосування даної форми легко уникнути повторень та ідентичності робіт. Допустимо, що роботи можуть бути близькі за змістом міркування, мати однакове розуміння переваг та недоліків певних явищ, але практично кожна робота є індивідуальною, змістовною і креативною. Обговорюючи результати виконання даного завдання, студенти, відзначали, що в процесі роздумів над темою, намагались розкрити її лаконічно і в той же час глибоко, а також нестандартно (сінквейн складається з п'яти рядків з обмеженою кількістю слів), вони ніби заново відкрили для себе пропоновану тему, а отже і все те, що вона в себе включає, у тому числі, і свою майбутню спеціальність [6].

Таким чином, навіть окремо взяті приклади з досвіду практичної роботи переконують в тому, що трансдисциплінарні зв'язки, а в нашому випадку це зв'язки між дисциплінами гуманітарного та технічного циклів, можуть і повинні працювати на результат - формування фахівця, професіонала, який володіє креативним підходом до вирішення різного роду проблем.

В умовах зростання ролі умінь вчитися самостійно, важливим стає не стільки доведення інформації до студентів, скільки сприяння в засвоєнні ними знань, в тому числі допомога в систематизації досліджуваного. Викладач вже не потрібен як джерело інформації, він - консультант, що спрямовує студентів у їх індивідуальній або колективній роботі.

Отже, в статті на основі авторського досвіду викладання філологічних дисциплін на технічних факультетах сформульовані педагогічні умови ефективної реалізації навчального процесу. Серед таких умов - розвиток самостійності і творчого підходу студентів до процесу отримання і засвоєння знань, а також вдосконалення управління навчальною та пізнавальною діяльністю студентів, коли відбувається перенесення функцій викладача з передачі інформації на допомогу в систематизації досліджуваного і підтримку роботи учня в зоні найближчого розвитку за допомогою керованого переходу від репродуктивної діяльності до пошукової.

Не менш важливим є використання міждисциплінарних зв'язків для взаємозбагачення споріднених предметів всередині гуманітарного блоку і застосування трансдисциплінарного підходу для взаємозв'язку спеціальних і гуманітарних знань, що дозволяє сформувати у студентів системне уявлення про майбутню професію і про свою роль як випускника технічного факультету закладу вищої освіти в сучасному суспільстві.

Список використаних джерел

1. [1 ] Літвінчук А.Т. Інтегративні тенденції сучасної інженерної освіти. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. 201 б. № 14 (57). С. 92-95 URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ozfm_2016_14_27

2. Шевчук Т. Є. Педагогічні умови гуманітарної підготовки майбутніх фахівців механічної інженерії у вищих технічних навчальних закладах: дис. канд. пед. наук: 13.00.04/ Нац. ун-т водного господарства та природокористування. Рівне, 201 б. 313 с.

3. Сукачова Г.П. Формування професійного мовленнєвого етикету інженера-педагога при вивченні дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням)". Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2010. № 2б-27 URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pipo_2010_26-27_41.

4. Klein J. Interdisciplinarity: History, Theory, and Practice. Wayne State University Press. 1990. 331 p.

5. URL:https://books.google.ht/books?id=4uM8fjxhjqsC&pg=PA3&hl=ru&source=gbs_sele cted_pages&cad=2#v=onepage&q&f=false

6. Osborn T. Beyond the Boundaries: A Transdisciplinary Approach to Learning and Teaching. Greenwood Publishing Group. 2003. 174p. URL: https://www.amazon.com/Beyond-Boundaries-Transdisciplinary-Approach- Learning/dp/0897899164

7. 6. Aksakova N. Application of modern innovative technologies in the preparation of future teachers. Modern Technologies in Education. Collective Scientific Monograph. 2019. p. 495

Размещено на Allbest.ru