Концепція формування та розвитку методичної системи навчання медико-біологічних дисциплін майбутніх учителів фізичної культури з використанням дистанційних технологій

Метою представленої роботи був поглиблений аналіз концепції формування та розвитку методичної системи навчання медико-біологічних дисциплін для майбутніх учителів фізичної культури з використанням дистанційних технологій. Методом аналізу дотичної наукової літератури виявлено, що у викладанні медико-біологічних дисциплін для майбутніх учителів фізичної культури є відмінності, які не обмежуються лише меншою кількістю годин, відведених на заняття, але також включають відмінності в наочному матеріалі. Результати дослідження показали, що обмежена кількість модульних годин, великий обсяг матеріалу та високі вимоги до знань мотивують викладачів вдосконалювати освітні підходи та впроваджувати нові форми навчання. Висновок - дисципліни є важливою складовою освітньої програми та становлять теоретично-методологічну базу для подальших медико-біологічних курсів, таких як основи фізіології фізичної культури та спорту, спортивна медицина, основи біохімії фізичної культури та спорту, фізична реабілітація та інші. Оволодіння цими предметами дозволяє фахівцем розуміти та науково обґрунтовувати фізіологічні зміни, які відбуваються у процесі адаптації до регулярних фізичних навантажень.

Ключові слова: біологічні процеси, рухова активність, складні концепції, анатомія, фізіологія, інформаційні технології, практичні заняття, самостійне засвоєння, практична діяльність.

The concept of formation and development of methodological system of teaching medical and biological disciplines to future physical education teachers using distance technologies. Medical-biological disciplines are paramount in the education of future physical education teachers. The purpose of this study was to conduct an in-depth analysis of the concept of developing and enhancing the methodological system for teaching medical-biological disciplines to future physical education teachers using distance learning technologies. Through analysis of relevant scientific literature, differences in teaching medical-biological disciplines to future physical education teachers were identified, extending beyond just the fewer hours allocated for classes to include variations in visual materials, specialized resources, and technologies.

Keywords: biological processes, motor activity, complex concepts, anatomy, physiology, information technology, practical classes, self-study, practical activities.

Постановка проблеми

Фізична культура є освітньою практикою, що базується на внеску міждисциплінарних наук, для оптимізації дидактичної практики. Навчання та вивчення фізичної культури передбачає теоретичне освітлення фізіологічних та біологічних процесів, які відбуваються під час рухової активності.

Відповідно до цієї логіки, спеціалізовані заклади вищої освіти надають майбутнім учителям фізичної культури подвійну підготовку: в фізичних та спортивних видах активності (гімнастика, легка атлетика, плавання, гандбол, тощо) та підготовку в медико-біологічних науках (анатомія, біомеханіка, фізіологія, психологія). Зокрема, це теоретичне освітлення має перетворити фізичні спортивні активності в навчальні об'єкти [2, с. 139], оскільки вони раціоналізовані біологічними, анатомічними та біомеханічними знаннями.

Анатомія та фізіологія вважаються одними з найбільш складних дисциплін для освоєння. Для полегшення процесу навчання в цих предметах викладачі використовують інноваційні технології, які успішно інтегруються у навчальний процес. Одним із напрямів є удосконалення та оптимізація традиційних методик навчання, а також використання новітніх інформаційних технологій. Це дозволяє здобувачам освіти засвоювати складні концепції анатомії та фізіології швидше й ефективніше, а також закріплювати ці знання під час практичних занять.

Поряд із традиційними методами вивчення організму людини, на заняттях використовуються інтерактивні форми навчання, що сприяють більш наочному розумінню матеріалу. Зокрема, для вивчення анатомії та фізіології людини важливо забезпечити використання наочних засобів. Для цього використовуються різноманітні комп'ютерні технології, які дозволяють студентам краще усвідомлювати складні біологічні процеси та засвоювати великі обсяги нової інформації.

В цьому контексті, Т. Бруссо, Х. Ервін, П. Дарст, Р. Пангразі підкреслюють важливість використання мультимедійних презентацій, в яких можуть бути представлені малюнки з сучасних атласів нормальної анатомії та тривимірні комп'ютерні реконструкції органів та систем організму людини [4]. Дотичні наукові досліджень показують, що лекції, підготовлені із застосуванням комп'ютерних технологій, краще засвоюються здобувачами освіти.

Концепція формування та розвитку методичної системи навчання медико-біологічних дисциплін майбутніх учителів фізичної культури фокусується на тому, що під час вивчення цих дисциплін, майбутні вчителі повинні краще розуміти правила, які визначають фізіологію рухів, щоб краще їх викладати. Це надає їм кращі когнітивні засоби для виконання або навіть коригування гімнастичних рухів, які вони навчають на практиці. Проте ці принципи можуть бути успішно реалізовані на практиці лише за умови, що забезпечується міждисциплінарний підхід до навчання з методичної точки зору.

Аналіз літературних джерел

У педагогічній науці вже є значний досвід у формуванні професійної компетентності фахівців, які працюють у сфері міжособистісних відносин, таких як викладачі та учителі тощо [7, с. 105]. Результати досліджень у цій області показують, що формування професійної компетентності успішно відбувається через взаємодію між суб'єктами, з посиленням діалогу, співпраці та міжособистісного спілкування [20, с. 420]. У представленій роботі досліджується процес формування професійної компетентності майбутніх учителів фізичної культури у контексті навчальної діяльності, яка має пріоритет згідно з освітньо-професійною програмою [12]. Існує практика, яка підтверджує, що формування професійної компетентності цих фахівців здійснюється через вивчення різних дисциплін, що включені до різних циклів навчання. На думку П. Лівак, О. Павлова та Р. Кушнір, медико-біологічні дисципліни, мають велике значення для професійної їх підготовки [14, с. 30]. Однак поки що особливості медико-біологічної підготовки майбутніх учителів фізичної культури, спрямовані на ефективне формування їхньої професійної компетентності, не були предметом систематичних педагогічних досліджень.

Недостатність функціонального зв'язку між навчанням медико-біологічних дисциплін для майбутніх вчителів фізичної культури, призводить до численних дидактичних проблем [17]. Студенти вищих навчальних закладів фізичної культури, на думку Ф. Калабуїг-Морено, М. Гонсалес-Серрано, Фомбона та М. Гарсія-Таскон, не здобувають навичок "викладання", а скоріше просто відтворюють прості гімнастичні рухи. На практиці вони лише копіюють гімнастичні рухи після демонстрації жестикуляції, при відсутності будь-якого біомеханічного освітлення, яке, однак, могло б бути засвоєне на теоретичних заняттях, і, ймовірно, залишилося поза увагою [5]. Все вказує на те, що майбутні учителі фізкультури просто повторять "дидактику з демонстрацією" перед своїми майбутніми учнями. Проте теоретичні аспекти, зокрема знання медико-біологічних дисциплін, мають велике значення для навчального процесу, оскільки вони сприяють розумінню фізіологічного аспекту виконання рухів, коригуванню їх у випадку помилки та досягненню успішних рухових результатів. У цьому контексті, слід торкнутися теми визначення методики системи фізичного виховання із сучасним підходом, яка включає в себе практичні та теоретичні стратегії, спрямовані на забезпечення оптимального фізичного розвитку та здоров'я учнів з урахуванням сучасних наукових відкриттів та педагогічних методик.

Ця методика передбачає інтеграцію новітніх підходів у навчальний процес, включаючи інноваційні технології, розробку індивідуальних програм для різних категорій учнів, а також використання ігрових елементів та здоров'язберігаючих практик [11, с. 51]. Заснована на наукових дослідженнях та експертному досвіді, сучасна методика фізичного виховання враховує такі аспекти, як розвиток фізичних навичок та здібностей, підвищення рівня фізичної активності, формування здорового способу життя та психологічного благополуччя. Вона спрямована на створення стимулюючого та безпечного середовища, яке сприяє всебічному розвитку особистості кожного учня.

Усі ці характеристики стануть цінною методичною системою для майбутнього учителя фізичної культури, оскільки вони допоможуть йому ефективніше викладати предмет своїм майбутнім учням.

Основа міждисциплінарного підходу в методиці викладання фізичної культури полягає в концепції прикладних наук, що виникла в XIX столітті в сучасному західному світі з метою використання наукових знань для соціальної користі [10, с. 113]. Інтеграція медико-біологічних наук у курс підготовки вчителів фізичної культури, наприклад у Франції, відповідає цій концепції: біомеханіка, фізіологія, анатомія - це науки, які можна застосовувати у фізичній активності та спорті для оптимізації результатів тих, хто їх вивчає [3, с. 49].

Незважаючи на значні зміни в галузі освіти, практика підготовки учителів фізичної культури все ще стикається з розривом між теорією і практикою. Це, ймовірно, пояснюється недостатньою увагою, що приділяється медико-біологічним наукам у процесі навчання.

Мета статті за допомогою аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення наукових даних, дослідити сутність і структуру професійної компетентності та специфіку професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури із міждисциплінарним компонентом. Завдання - із використанням емпіричних методів, зокрема праксиметричних, дослідити та узагальнити досвід професійної підготовки здобувачів освіти, а також проаналізувати нормативно-правові документи.

Виклад основного матеріалу дослідження

У зв'язку зі зростанням процесів євроінтеграції та економічних та політичних змін в Україні, пріоритетом у розвитку системи вищої освіти стає підхід, спрямований на компетентнісну підготовку особистості. Це означає навчання висококваліфікованих фахівців, які будуть конкурентоспроможними на сучасному вітчизняному та міжнародному ринку праці [13].

Аналіз дотичної літератури показав, що відсутнє чітке визначення поняття "професійна компетентність", яке часто сплутується з "компетенцією", "професіоналізмом", "кваліфікацією" і вимагає їхньої уточнення [6, с. 405].

Погоджуємося з експертами, що професійна компетентність фахівця є комплексним професійно-особистісним утворенням, яке дозволяє ефективно та креативно функціонувати в професійному оточенні [15, с. 1252]. В цьому контексті, значення дослідження особистісних якостей майбутніх фахівців, що мають вагому роль у їхньому професійному розвитку та успішному самореалізації, стає все більш актуальним.

У зв'язку з трансформаціями на ринках праці в Україні та Європі, підготовка майбутніх учителів фізичної культури має бути спрямована не лише на отримання знань, але й на розвиток медико-біологічної компетентності, яка має вирішальне значення для їхньої професійної діяльності. Формування професійної компетентності майбутніх учителів фізичної культури має враховувати фізіологічні особливості студентського віку та відповідати державним стандартам освіти у процесі вивчення різних дисциплін [18, с. 300]. Одним із найефективніших факторів у формуванні професійної компетентності майбутніх учителів фізичної культури є медико-біологічна діяльність, яка сприяє не лише підвищенню рівня освіченості, але й розвитку особистісних якостей та навичок учнів.

Різноманітні підходи до їхньої професійної підготовки потребують наукового обґрунтування та розробки моделі формування їхньої професійної компетентності як складної інтегративної характеристики міждисциплінарності.

Концепція розвитку методичної системи навчання медико-біологічних дисциплін майбутніх учителів фізичної культури з використанням дистанційних технологій має на меті покращення практики викладання медико-біологічних дисциплін, таких як анатомія, біомеханіка та фізіологія [19, с. 627]. Однак, ця концепція залишається на рівні дихотомії "теорія-практика", що пояснює педагогічні практики, спостережені у викладачів, які, здається, відмовляються визнавати фактичну взаємодію між фундаментальними та застосованими науками та навчанням рухів. Медико-біологічні дисципліні складні та об'ємні.

Таким чином, сучасні методи навчання використовують інтерактивні технології для забезпечення ефективного навчання. Для уникнення проблем з нестачею необхідної літератури можна скористатися електронними атласами, які можуть бути доступні на планшетах чи ноутбуках. Електронні підручники з гіперпосиланнями дозволяють швидко знаходити необхідну інформацію, а також зручно працювати з ілюстраціями, таблицями та діаграмами.

Використання інтерактивних енциклопедій та атласів "Анатомія та фізіологія людини" доповнює інформацію, що вивчається в рамках курсу, та розширює можливості викладача [16, с. 189]. Ці матеріали можуть містити відеоролики, анімації та інші компоненти, що полегшують процес навчання.

Навчально-методичні матеріали з анатомії та фізіології людини розроблені з урахуванням можливості відсутності студентів на аудиторних заняттях через участь у змаганнях або навчально-тренувальних зборах [8]. Вони містять докладні рекомендації щодо самостійного вивчення матеріалу, описують структуру виконання практичних робіт та надають рекомендації для підготовки до іспитів.

Ще одним позитивним аспектом у вивченні предмета з використанням альтернативних методів є комп'ютерні тести з пройденого матеріалу, які дозволяють здобувачам самостійно оцінити свої знання та отримати результат без допомоги викладача. Також у навчанні використовується кейс-технологія з застосуванням ситуаційних завдань, які сприяють засвоєнню знань та розвитку умінь і навичок через активну самостійну роботу здобувачів над розв'язанням проблемних ситуацій [9, с. 133].

Знання ефективніше засвоюватимуться, якщо вони мають практичне застосування для здобувачів. Тому у процесі викладання анатомії та фізіології акцентується увага на морфо-функціональних змінах органів та систем спортсмена під час фізичного навантаження. На практичних заняттях здобувачі отримують навички визначення та оцінки основних сомато-фізіологічних параметрів систем організму: серцево-судинної, дихальної, нервової, опорно-рухової. Також актуальним є оволодіння здобувачами психофізіологічними тестами та уміння інтерпретувати отримані результати, що дозволить випускникам успішно використовувати ці навички у майбутній практичній діяльності як фітнес-тренери, вчителі фізичної культури чи тренери з конкретних видів сорту.

Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у викладанні анатомії та фізіології людини сприяє підвищенню ефективності засвоєння навчального матеріалу здобувачами. У даному контексті поєднання медико-біологічних наук і передових технологій впроваджує модель формування професійної кваліфікації майбутніх вчителів фізичної культури. Ця модель є інтегративною і складається з двох взаємопов'язаних, ієрархічно залежних компонентів: моделі професійної підготовки з медичним аспектом і моделі навчання з технологічним компонентом.

Перша складова об'єднує мікромоделі, що описують професійне оточення, професійну діяльність та роль учителя фізичної культури як суб'єкта цієї діяльності. Мікромодель професійного оточення включає елементи, такі як об'єкт, суб'єкт, методи, засоби, процедури, умови та результати професійної діяльності. Мікромодель учителя фізичної культури як суб'єкта діяльності описує особистісні якості фахівця та його професійні переконання. Мікромодель професійної діяльності розкриває функціональні аспекти різних видів діяльності, таких як фізична, фізкультурно-оздоровча, профілактична, рекреаційна, організаційна, психолого-педагогічна.

Друга складова - модель навчально-професійної підготовки студентів - включає функціонально-технологічний, адаптаційний та особистісний компоненти, які розкривають особливості професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури та допомагають визначити педагогічні умови для їхньої успішної підготовки. Функціонально-технологічний компонент визначає мету, зміст, структуру, методи та інструменти процесу формування професійної компетентності майбутніх фахівців [1, с. 1252].

Педагогічні умови для цього включають: довготривале використання навчальної діяльності з інтеграцією новітніх технологій для формування їх орієнтації на самооцінку, рівня професійної компетентності; подолання монотонності навчання шляхом застосування інтегративно-диференційованого підходу до вивчення медико-біологічних дисциплін.

міждисциплінарний навчання інформаційно-комунікаційний

Висновки

Отже, фізична культура вимагає глибокого розуміння фізіологічних та біологічних процесів, що відбуваються під час рухової активності, та це є ключем до її ефективності як освітньої практики. Спеціалізовані заклади вищої освіти пропонують студентам подвійну підготовку, яка включає як фізичні та спортивні аспекти, так і теоретичні основи у медико-біологічних науках. Інтеграція інноваційних технологій у навчальний процес сприяє ефективному засвоєнню складних концепцій анатомії та фізіології, що полегшує процес навчання студентів та підвищує якість їхньої підготовки. Оптимізація традиційних методик навчання разом з використанням новітніх інформаційних технологій сприяє кращому закріпленню знань та підвищує ефективність практичних занять. Використання альтернативних методів, таких як комп'ютерні тести та кейс-технологія, сприяє самостійному засвоєнню матеріалу студентами та розвитку їхніх умінь та навичок. Акцент на практичному застосуванні знань у вивченні анатомії та фізіології підкреслює важливість навичок та знань, які будуть корисні для майбутньої практичної діяльності студентів у сфері фізичної культури та спорту. Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій сприяє підвищенню ефективності навчання та засвоєння навчального матеріалу.

Модель формування професійної компетентності майбутніх учителів фізичної культури, яка враховує інтеграцію медичного компоненту та навчально-професійної підготовки з новітніми технологіями, є доцільною для забезпечення якісної освіти в цій сфері. Модель навчально-професійної підготовки студентів включає функціонально-технологічний, адаптаційний та особистісний блоки, що сприяють ефективному формуванню професійної компетентності майбутніх фахівців.

Отже, така модель формування професійної компетентності майбутніх учителів фізичної культури є цілком обґрунтованою та комплексною, оскільки враховує різні аспекти професійної діяльності та потреби студентів у навчально-професійній підготовці.

Перспективи подальших досліджень. Перспективними для подальших досліджень вважаємо два напрями: аналіз оптимізації інтеграції інноваційних технологій із дослідженням найбільш ефективних способів використання інноваційних технологій у навчальному процесі з фізичної культури та дослідження практичних аспектів навчання із вивченням, як практичні заняття з анатомії та фізіології впливають на засвоєння матеріалу та розвиток навичок у студентів. Ці напрямки досліджень можуть сприяти подальшому розвитку освіти в галузі фізичної культури та покращенню якості навчання студентів у цій області.

Література

1. Albert M., Rowland P., Friesen F., Laberge S. Interdisciplinarity in medical education research: myth and reality. Advances in Health Sciences Education. 2020. №25. P. 1243-1253.

2. Arefiev V., et al. Methodology of differentiation of health-improving classes in physical education for primary school. International Journal of Applied Exercise Physiology. 2020. № 9(7). P. 134-143.

3. Bradette A., Cabot I. Strategie devaluation permettant des choix d'activites physiques aux etudiants: impact sur leur motivation pour un cours d'education physique au postsecondaire. eJRIEPS. Ejoumal de la recherche sur I'intervention en education physique et sport. 2022. №50. P. 42-79.

4. Brusseau T. A., Erwin H., Darst P. W., Pangrazi R. P. Dynamic physical education for secondary school students. Human Kinetics. 2020.

5. Calabuig-Moreno F., Gonzalez-Serrano M.H., Fombona J., Garcia-Tascon M. The emergence of technology in physical education: A general bibliometric analysis with a focus on virtual and augmented reality. Sustainability. 2020. №12(7). Article number 2728.

6. Castelli D.M., Mitchell L.S. Selective integration: Roles for public health, kinesiology, and physical education. Journal of Teaching in Physical Education. 2021. №40(3). P. 402-411.

7. Cheung P. Teachers as role models for physical activity: Are preschool children more active when their teachers are active? European Physical Education Review. 2020. №26(1). P. 101-110.

8. Cojocaru A.M., Bucea-Manea-Tonis R., Jianu A., Dumangiu M.A., Alexandrescu L.U., Cojocaru M. The role of physical education and sports in modern society supported by IoT-a student perspective. Sustainability. 2022. №14. P. 9.

9. Falcus S., Cameron C., Halsall J.P. Interdisciplinarity in higher education: the challenges of adaptability. Mentorship, leadership, and research: Their place within the social science curriculum. 2019. P. 129-145.

10. Favier-Ambrosini B., Delalandre M., Quidu M. Revendiquer I'innovation dans le champ de la culture physique: etude de trois methodes contemporaines. Loisir et Societe/Society and Leisure. 2023. № 46.1. P. 109-135.

11. Haslett D., Smith B. Viewpoints toward disability: Conceptualizing disability in adapted physical education. In Routledge handbook of adapted physical education. 2020. P. 48-64. Routledge.

12. Лівак П. Є. Проблема дистанційного навчання майбутніх вчителів з фізичної культури під час пандемії COVID- 19. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. 2023. № (53). C. 9-22.

13. Лівак П.Є., Корженко І.О., Смирнова О. Визначення ефективності методик фізичної реабілітації при остеохондрозі. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 15. Науково- педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2022. № (2(146). С. 79-83.

14. Лівак П.Є., Павлова О.М., Кушнір Р.Г. Спорт та інновації: розвиток фізичної культури та здоров'я через новаторські підходи в Україні. Академічні візії. 2024. № 30.

15. Mokmin N.A.M., Rassy R.P. Review of the trends in the use of augmented reality technology for students with disabilities when learning physical education. Education and Information Technologies. 2024. №29(2). P. 1251-1277.

16. Sun Q. A teaching model with physical education characteristics of" giving priority to physical education and combining physical education with medical treatment. Forest Chemicals Review. 2021. P. 183-192.

17. Thomas J.R., Martin P., Etnier J.L., Silverman S.J. Research methods in physical activity. Human Kinetics. 2022.

18. von Haaren-Mack B., Schaefer A., Pels F., Kleinert J. Stress in physical education teachers: a systematic review of sources, consequences, and moderators of stress. Research Quarterly for Exercise and Sport. 2020. №91(2). P. 279-297.

19. Wilson W.J., Richards K.A.R., Haegele J.A., Holland S.K. Perceived workplace experiences of adapted physical educators and physical educators. Research Quarterly for Exercise and Sport. 2020. №1(4). P. 618-629.

20. Yang Q.F., Hwang G.J., Sung H.Y. Trends and research issues of mobile learning studies in physical education: a review of academic journal publications. Interactive Learning Environments. 2020. №28(4). P. 419-437.

References

1. Albert M., Rowland P., Friesen F., Laberge S. (2020). Interdisciplinarity in medical education research: myth and reality. Advances in Health Sciences Education, 25, 1243-1253.

2. Arefiev V., et al. (2020). Methodology of differentiation of health-improving classes in physical education for primary school. International Journal of Applied Exercise Physiology, 9(7), 134-143.

3. Bradette A., Cabot I. (2022). Strategie devaluation permettant des choix d'activites physiques aux etudiants: impact sur leur motivation pour un cours d'education physique au postsecondaire. eJRIEPS. Ejournal de la Recherche sur L'intervention en Education Physique et Sport, (50), 42-79.

4. Brusseau T.A., Erwin H., Darst P.W., Pangrazi R.P. (2020). Dynamic physical education for secondary school students. Human Kinetics.

5. Calabuig-Moreno F., Gonzalez-Serrano M.H., Fombona J., Garcia-Tascon M. (2020). The emergence of technology in physical education: A general bibliometric analysis with a focus on virtual and augmented reality. Sustainability, 12(7), 2728.

6. Castelli D.M., Mitchell L.S. (2021). Selective integration: Roles for public health, kinesiology, and physical education. Journal of Teaching in Physical Education, 40(3), 402-411.

7. Cheung P. (2020). Teachers as role models for physical activity: Are preschool children more active when their teachers are active? European Physical Education Review, 26(1), 101-110.

8. Cojocaru A.M., Bucea-Manea-Tonis R., Jianu A., Dumangiu M.A., Alexandrescu L.U., Cojocaru M. (2022). The role of physical education and sports in modern society supported by loT--a student perspective. Sustainability, 14(9).

9. Falcus S., Cameron C., Halsall J.P. (2019). Interdisciplinarity in higher education: the challenges of adaptability. In Mentorship, leadership, and research: Their place within the social science curriculum (pp. 129-145). Springer.

10. Favier-Ambrosini B., Delalandre M., Quidu M. (2023). Revendiquer I'innovation dans le champ de la culture physique: etude de trois methodes contemporaines. Loisir et Societe/Society and Leisure, 46(1), 109-135.

11. Haslett D., Smith B. (2020). Viewpoints toward disability: Conceptualizing disability in adapted physical education. In Routledge handbook of adapted physical education (pp. 48-64). Routledge.

12. Livak P.Ye. (2023). Problema dystantsiynoho navchannya maybutnikh vchyteliv z fizychnoyi kultury pid chas pandemiyi COVID-19 [Implementation of innovative pedagogical technologies in educational institutions]. Naukovyy visnyk Izmayil's'koho derzhavnoho humanitarnoho universytetu, (53), 9-22.

13. Livak P.Ye., Korzhenko I.O., Smyrnova O. (2022). Vyznachennya efektyvnosti metodyk fizychnoyi reabilitatsiyi pry osteokhondrozi [Determining the effectiveness of physical rehabilitation techniques for osteochondrosis]. Naukovo-pedahohichni problemy fizychnoyi kul'tury (fizychna kul'tura i sport), 2(146), 79-83.

14. Livak P.Ye., Pavlova O.M., Kushnir R.H. (2024). Sport ta innovatsiyi: rozvytok fizychnoyi kultury ta zdorov'ya cherez novatorski pidkhody v Ukrayini [Sport and innovations: development of physical culture and health through innovative approaches in Ukraine]. Akademichni viziyi, (30).

15. Mokmin N.A.M., Rassy R.P. (2024). Review of the trends in the use of augmented reality technology for students with disabilities when learning physical education. Education and Information Technologies, 29(2), 1251-1277.

16. Sun Q. (2021). A teaching model with physical education characteristics of giving priority to physical education and combining physical education with medical treatment. Forest Chemicals Review, 183-192.

17. Thomas J.R., Martin P., Etnier J.L., Silverman S.J. (2022). Research methods in physical activity. Human kinetics.

18. von Haaren-Mack B., Schaefer A., Pels F., Kleinert J. (2020). Stress in physical education teachers: a systematic review of sources, consequences, and moderators of stress. Research Quarterly for Exercise and Sport, 91(2), 279-297.

19. Wilson W.J., Richards K.A.R., Haegele J.A., Holland S.K. (2020). Perceived workplace experiences of adapted physical educators and physical educators. Research Quarterly for Exercise and Sport, 91(4), 618-629.

20. Yang Q.F., Hwang G.J., Sung H.Y. (2020). Trends and research issues of mobile learning studies in physical education: a review of academic journal publications. Interactive Learning Environments, 28(4), 419-437.

Размещено на Allbest.ru