Проблеми вивчення іноземних мов у немовних вишах України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича, Україна

Факультет історії, політології та міжнародних відносин

Кафедра сучасних іноземним мов та перекладу

Вищий державний навчальний заклад України

«Буковинський державний медичний університет», Україна

Кафедра медицини катастроф та військової медицини

Проблеми вивчення іноземних мов у немовних вишах України

Камінська О.І., к. філол. н., асистент

Слухенська Р.В., к.п.н., доцент

Анотація

У статті проаналізовано низку актуальних нагальних проблем, які спостерігаються у практиці викладання на вивчення іноземних мов у немовних вишах; з'ясовано, що питання правильного підходу вивчення іноземних мов тягнуться ще з проблем їх вивчення за шкільними партами, оскільки середньостатистичні студенти приходять у виші з мінімальними знанням з іноземної мови, яка вивчалася в школі; зроблено висновок, що головним недоліком окресленої галузі є неузгодженість цілей та умов навчання, причому можливості викладача впливати на структуру та утримання цих підсистем зводяться до мінімуму через їх сутнісні особливості та об'єктивно заданий характер.

Ключові слова: іноземна мова, немовна спеціальність, середньостатистичний студент, шкільна освіта, система підготовки, професійна комунікація.

Постановка проблеми

Важливість володіння іноземною мовою для сучасного фахівця будь-якої немовної спеціальності диктується часом і відображена у вимогах програмних документів, де іноземна мову фігурує як важливий компонент державного освітнього стандарту. Ця важливість повинна також відбиватися і кінцевому результаті навчання. Більше того, сучасні вимоги до рівня професійної підготовки спеціаліста в частині володіння іноземною мовою передбачають не лише вміння розуміти писання та говоріння, але й уміння ефективно діяти в умовах іншомовного спілкування, що передбачає значно вищий рівень мовної, та позамовної підготовки.

Попри здавалося б високі вимоги до володіння іноземною мовою, практика викладання студентам показує, що є ряд різнорівневих проблем, які впливають на процес навчання, і його зміст, і кінцевий результат. Незадовільна якість останнього і стала причиною написання цієї статті, мета якої по можливості найповніше виявити проблеми, що існують у зазначеній області, що дозволить надалі окреслити шляхи їх вирішення. Важливо зазначити, що проблеми навчання іноземної мови (у нашому випадку мова йде більш за англійську, хоча проблеми стосуються загалом усіх іноземних мов (німецька, французька тощо) у неспеціалізованому (немовному) вузі мають не випадковий, одиничний характер, це прояв системних своєрідних помилок, які варто почати виправляти, знаходити шляхи їх подолання.

Мета роботи полягає у висвітленні актуальних проблем вивчення та викладання іноземних мов у немовних вишах України.

Виклад основного матеріалу

Вихідним пунктом будь-якої методичної системи є цілі навчання та їх відповідність до умов навчання. При постановці цілей повинні враховуватися існуючі умови, щоб досягнення цілей було реальним. Ці два основні елементи методичної системи визначають вибір методу навчання іноземної мови [3]. Цілі навчання чужої мови у вузі диктуються державними освітніми стандартами і на рівні виконання є незмінним елементом системи.

Відтак метою курсу вивчення іноземної мови у системі підготовки студентів вузу є практичне володіння мовою як засобом спілкування у професійній сфері, яке включає читання літератури за спеціальністю та суміжними галузями науки; переклад за спеціальністю та широкому колу суспільно значущих проблем; участь у усному спілкуванні у межах тем та ситуацій загального характеру, що визначаються держстандартами [5]; практична реалізація мовних (системних) знань, умінь та навичок в умовах іншомовного спілкування в усному (монолог, діалог, полілог, дискусія тощо) та письмовій мові (анотація, реферат, тези, повідомлення, приватний лист, діловий лист, біографія і т.д.). Крім цього студенти повинні мати уявлення про повсякденно-літературний, офіційно-діловий, науковий стиль; стилі художньої літератури; володіти знаннями про культуру і традиції країн мови, що вивчається; знати правила мовного етикету [1]. Всі ці вміння та знання забезпечуються граматичними навичками, тобто припускають досить вільне володіння системою мови на всіх рівнях, як у рецептивному, так і в продуктивному режимах.

Провідними умовами, які впливають на досягнення цілей, тобто на якість володіння іноземною мовою, є якісні та кількісні характеристики контингенту студентів; кількість аудиторних годин, що відводяться на дисципліну; якість професійної підготовки викладача та ін. Інші умови, як-от: рівень матеріально- технічної бази, оснащеність технічними засобами навчання та ін. деякі інші (аж до часу доби проведення заняття) можуть відігравати важливу роль за певних обставин, але радикально не впливають на результати оволодіння іноземною мовою.

Із іншого боку варто зауважити ланцюг закономірностей, який стосується загалом усієї системи освіти та якості викладання іноземної мови, й тягнеться ще з молодших класів середньої школи [2]. Оскільки цілі навчання іноземної мови у немовному виші визначаються, по-перше, відповідно до вимог рівня підготовки випускників з вищою освітою (бакалаври, спеціалісти, магістри), а подруге, спираються на вимоги до рівня підготовки випускників середньої загальноосвітньої школи.

Практика викладання демонструє, що середньостатистичний студент- першокурсник, вчорашній випускник загальноосвітньої школи, показує рівень володіння мовою дуже далекий від вимог, що висуваються. Середньостатистичний студент-першокурсник не може розмовляти англійською мовою, його лексичний запас мінімальний, а наявні слова не може коректно вжити у розмові, має сильний психологічний бар'єр й просто «втікає» від вивчення цього предмету [2]. У кращому випадку студент використовує найпростіші синтаксичні конструкції, при цьому не уникаючи ні граматичних, ні фонетичних, ні комунікативних помилок, говорить стандартними, завченими фразами без глибокого усвідомлення.

Найбільшу складність, як показує досвід, для студентів складає вибір дієслів і вживання їх у потрібній часовій формі. Це говорить насамперед про несформованість у свідомості студентів-першокурсників уявлення про систему англійської мови, особливо розгалуженої часових форм. Власне, як і інших більше простіших граматичних явищ. Все це змушує викладача вишу робити акцент на компенсаторній функції навчання іноземної мови, іншими словами, виправляти недоліки шкільної освіти, «довчати», а десь і перевчати студентів. Але, звичайно, навчальним планом не передбачається додаткова кількість навчальних годин на таку діяльність. До сказаного варто додати низький рівень загальної культури (вузький світогляд, низький рівень начитаності), які безперечно пливають на оцінку якості студентського контингенту та недоліки виховної роботи.

Доповненням до образу середньостатистичного студента буде невисока мотивація до опанування іноземною мовою. Хоча цей очевидний факт виглядає дуже парадоксальним у сучасних умовах процесу глобальної інтеграції, взаємопроникнення та взаємовпливу різних світових культур [4]. Студенти знають про можливості, які перед ними відкривають знання іноземної мови, але не зовсім уявляють їх реальне застосування на практиці. Однак, володіючи іноземною мовою, вони можуть удосконалюватися і у професійному, і загальнокультурному, та пізнавальному аспектах; вирішувати прагматичні завдання та просто використовувати його в неформальному спілкуванні. Поряд з цим, знання іноземної мови передбачає і розширене користування мережею Інтернет як джерелом додаткової інформації для поповнення багажу професійних знань та реальні можливості виїзду за кордон, як для вдосконалення своєї мовної підготовки, так і для професійних стажувань та навчання у закордонних навчальних закладах, а також інші можливості, які в результаті можуть сприяти швидкому кар'єрному зростанню [6]. Кар'єрне зростання, як показують сучасні соціологічні дослідження, займає одне з перших місць у рейтингу життєвих потреб молодих людей. Але все це, на жаль, у силу певних причин і всупереч очікуванням не сприяє формуванню у студентів внутрішньої мотивації. Єдиним реальним шляхом підвищення мотивації студентів є формування у них інтересу до занять методичними засобами, тобто створенням зовнішньої мотивації, яка, як відомо, набагато менш ефективна, ніж внутрішня. Втім, проблема мотивації дуже актуальна сьогодні і вимагає окремого дослідження, що виходить за рамки цієї статті.

Варто зазначити й інші проблеми, які, на нашу думку, впливають на низький рівень вивчення іноземних мов у немовних вишах України. У кількісному відношенні часто спостерігається неприйнятно велика кількість студентів у групі. Навіть у вузах, де практикується поділ академічних груп на мовні, кількість студентів сягає двадцяти осіб у одній групі. Але є вузи, де академічні групи по 30-40 студентів не діляться на мовні [5]. У таких умовах можна лише розповідати про мову, а не давати знання, формувати вміння та доводити їх до автоматизму. У всьому цьому вбачається суттєва невідповідність між основними елементами методичної системи. У такій ситуації доводиться говорити про недостатню кількість годин навчального навантаження, хоча у вузів сьогодні є можливості її збільшувати, як у рамках навчального плану (факультативи, спецкурси, курси на вибір тощо), так і за рахунок послуг додаткової освіти (наприклад, організація курсу перекладу у сфері професійної комунікації), але останнє пов'язане з проблемами додаткового фінансування, що може дозволити собі не кожен студент та не кожен ВНЗ. професійний іноземний мова студент немовний виш

Залишається говорити про стандартну ситуацію, в якій іноземною мовою у неспеціалізованому виші відводиться в середньому 3-4 години на тиждень аудиторних занять та близько 1 години самостійної роботи студентів. Ефективність останнього процесу вимагає, своєю чергою, ретельної та продуманої організації. Таким чином, очевидно, що умови навчання іноземної мови щодо обсягу навчального навантаження також не повною мірою відповідають його цілям та є однією із проблем в загальній картині розгляду неефективності вивчення іноземної мови.

За логікою, наступні компоненти методичної системи - добір та організація навчального матеріалу. Результат цього процесу представлений у вигляді підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, аудіо- та відеоматеріалів, комп'ютерного програмного забезпечення та ін. Кожен виш чи окремо регіон обирають якісь певні підручники, оскільки рекомендованих видань багато [3]. Тому, щоб знайти певну золоту середину для усіх вищих навчальних закладів, оптимальним має бути наявність такого навчально-методичного комплексу або робочої програми, які б у плані змісту відрізнялися лише різними рівнями складності навчального матеріалу та передбачали б більшу різноманітність прийомів оволодіння ним та мовними компетенціями. Останні входять складовою частиною до четвертого компонента методичної системи, який включає матеріальні засоби, що забезпечують взаємодію викладача та студентів, а також студентів між собою у процесі спілкування з приводу навчального матеріалу - все це також відображено у навчально-методичному комплексі чи робочій програмі. Ця підсистема найбільш доступна для викладача щодо можливості її зміни з метою удосконалення та досягнення узгодженості між елементами методичної системи. Іншими словами, викладач може впливати на процес функціонування методичної системи, використовуючи різні засоби навчання, способи та прийоми, їх комбінації та можливості варіювання. У рамках цієї підсистеми викладач найбільш повно може розкрити свій творчий потенціал, реалізувати особистісний компонент процесу навчання.

В ідеалі картина вузівського вивчення іноземної мови передбачає, що навчання професійного спілкування здійснюється на базі вже достатньо сформованих мовних умінь та навичок, з якими вчорашній випускник школи приходить до закладу освіти [1]. Оскільки професійне спілкування (дискурс) розуміється в сучасній лінгвістиці як складний трикомпонентний феномен, що складається з учасників дискурсивного спілкування (автор та реципієнт), тексту, з приводу якого здійснюється спілкування, та ситуації, в якій відбувається це спілкування, то від його учасників потрібно не лише базове володіння іноземною мовою, а й уміння застосовувати практично спеціальні граматичні структури та знання спеціальних правил вживання лексики.

Тристороння парадигма дискурсу передбачає, з одного боку, його започаткування, що має на увазі на першому етапі його осмислення та планування, потім його презентацію в усній чи письмовій формі. З іншого боку, очікується сприйняття дискурсу реципієнтом, його аналіз та інтерпретація через слухання чи прочитання з урахуванням. Крім цього професійний іншомовний дискурс є системою спеціальних термінів, що відбивають професійні особливості вузівської спеціалізації, що, зазвичай, є основою професійних іншомовних текстів. У зв'язку з цим перед викладачем стоїть завдання повної чи часткової адаптації таких текстів, залежно від рівня підготовленості студентів.

Таким чином, беручи до уваги все вищевикладене, а також те, що коректний професійний іншомовний дискурс переслідує інформаційні, аналітичні, прогнозуючі, оціночні цілі, що впливають на усю систему загалом, можна зробити наступний висновок: студент, який осягає іноземну мову на рівні та в умовах професійного іншомовного дискурсу, повинен мати хорошу базову (шкільну) мовну та мовленнєву підготовку; мати поняття про мовні стратегії та мовленнєвий етикет; мати достатньо розвинене абстрактне (логічне) мислення; мати широкі фонові знання про навколишній світ; володіти знаннями про культуру країни (країн) мови, що вивчається. Однак середньостатистичний студент, на жаль, не має бази необхідної та достатньої для дискурсивного іншомовного навчання. Це не означає, що таке навчання здійснити неможливо. Але для успішного, ефективного, а не фіктивного навчання професійному іншомовному дискурсу потрібно вирішити проблеми, розглянуті у цій статті, а також переглянути цілі навчання іноземних мов загалом, які мають бути досягнуті на рівні загальної освіти.

Висновки

Можна зробити висновок, що реальний процес навчання іноземної мови взагалі та професійного іншомовного дискурсу зокрема в умовах немовного вузу має суттєві недоліки системного характеру, тобто в основних своїх елементах не відповідає вимогам методичної системи. Головним недоліком є неузгодженість цілей та умов навчання, причому можливості викладача впливати на структуру та утримання цих підсистем зводяться до мінімуму через їх сутнісні особливості та об'єктивно заданий характер. Викладачеві також задається зміст навчального матеріалу та його організація. Але в цьому відношенні викладач більш вільний, хоч і обмежений матеріалом конкретного навчально-методичного комплексу чи робочої програми. Найбільш повно викладач може проявити себе у плані творчого використання засобів навчання, форм та способів взаємодії зі студентами. Але через розглянуті у статті причини це лише певною мірою може вплинути на ефективність та якість процесу навчання іноземної мови у вишах України.

Список використаних джерел

1. Гальскова Н.Д. (2005) Теорія навчання іноземних мов. Лінгводидактика і методика, 336.

2. Драб І.М. (2003). Комплекс вправ для навчання іншомовного професійного мовлення студентів-економістів. Іноземні мови, № 2, 17-23.

3. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання (2003), 273.

4. Програма з англійської мови для професійного спілкування (2005). 119 с.

5. Рахманина М.Б. (1998) Типология методов обучения иностранным языкам: Автореф. дисс., 29.

6. Тарнопольський О.Б. (2006). Методика навчання іншомовної мовленнєвої діяльності у вищому мовному закладі освіти: навч. посіб., 248.

Размещено на Allbest.Ru