Реалізація дитиною з особливими потребами права на освіту: український і міжнародний досвід

Размещено на http://allbest.ru

Реалізація дитиною з особливими потребами права на освіту: український і міжнародний досвід

Наталія Василівна Лінник Наталія Василівна Лінник, кандидат юридичних наук, доцент Київського університету права НАН України, завідувач відділення «Право» Відокремленого структурного підрозділу «Кіцманський фаховий коледж Закладу вищої освіти “Подільський державний університет”», Леся Володимирівна Руснак Леся Володимирівна Руснак, аспірантка юридичного факультету Чернівецького національного уні-верситету ім. Ю. Федьковича, викладач юридичних дисциплін Відокремленого структурного підрозділу «Кіцманський фаховий коледж Закладу вищої освіти “Подільський державний університет”»

Вступ

Постановка проблеми. Діти із особливими потребами є однією із найвразливіших категорій населення. Тому реалізація права на освіту такими дітьми набуває особливого значення і потребує уваги держави. І є необхідним проаналізувати нинішній стан законодавства у сфері розвитку інклюзивної освіти та здійснити порівняльний аналіз із зарубіжним досвідом у аналогічній сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дана тема не є надто розкритою науковцями. Окремі аспекти згаданої теми вказані у роботі Т. В. Шлапко. педагог інклюзивний освіта право

Формулювання мети статті. Мета цієї статті полягає у аналізі та розкритті особливостей законодавчої регламентації реалізації права на освіту дітьми з особливими потребами в Україні та Великій Британії.

Викладення основного матеріалу

Український законодавчий досвід у питанні забезпечення освітніх прав дітей з обмеженими можливостями не є надто великим і перебуває у стані динамічного розвитку, на який специфічний вплив мають обставини, пов'язані із воєнним станом. Тому наразі є актуальним дослідження та врахування щодо цього питання зарубіжного досвіду.

Законодавчою основою реалізація права на освіту дітьми з особливими потребами в Україні є такі основні нормативно-правові акти: Закон України «Про освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 р. № 957 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти» і від 22.08.2018 р. № 617 «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів», наказ Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 р. № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання» та лист Міністерства освіти та науки від 06.09.2023 р. № 1/10258-22 «Про організацію освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами у 2022/2023 навчальному році».

Розглянемо ці нормативно-правові акти докладніше. Розпочнемо розгляд із Закону України «Про освіту»¹, де чітко визначено як реалізується право на освіту дітьми з обмеженими можливостями та розкривається суть інклюзивного навчання. Так окремими статтями цього закону передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів. Держава забезпечує підготовку фахівців для роботи з особами з особливими освітніми потребами на всіх рівнях освіти.

Передбачено, що особам з особливими освітніми потребами освіта надається нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку.

Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими освітніми потребами застосовуються види та форми здобуття освіти, що враховують їхні потреби та індивідуальні можливості.

Також у цьому ж законі зазначено, що заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов'язковому порядку.

Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

Для осіб з порушеннями фізичного, психічного, інтелектуального розвитку і сенсорними порушеннями передбачено законодавством забезпечення у закладах освіти допоміжними засобами для навчання.

Особам з особливими освітніми потребами надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Органами державної влади та органами місцевого самоврядування можуть також утворюватись інклюзивно-ресурсні центри з метою забезпечення реалізації права на освіту та психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.

Наступний документ, який розглянемо - Порядок організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти². Цим Порядком визначаються організаційні засади інклюзивного навчання учнів з особливими освітніми потребами за інституційною (очною (денною) формою здобуття освіти у закладах загальної середньої освіти. Тут передбачається процедура створення інклюзивного класу, за якою керівник закладу освіти на підставі заяви одного з батьків (інших законних представників) учня та висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, що надається інклюзивно-ресурсним центром, утворює інклюзивний клас та організовує інклюзивне навчання з урахуванням рівня підтримки, рекомендованого інклюзивно-ресурсним центром. Також цим Порядком регламентується складання індивідуальної програми та індивідуального плану розвитку учнів, що потребують інклюзивного навчання. Окрім того, Порядком передбачено, що учням відповідно до рівня підтримки та індивідуальної програми розвитку надаються психолого-педагогічні та корек- ційно-розвиткові послуги (допомога) у вигляді занять.

В урядовій постанові «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів»³ було б цікавим виокремити та проаналізувати завдання центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів. Зокрема, постановою визначено такі завдання:

1) здійснення методичного й аналітичного забезпечення діяльності інклюзивно-ресурсних центрів;

2) методичне забезпечення навчання та підвищення кваліфікації педагогічних працівників інклюзивно- ресурсних центрів, закладів освіти щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами;

3) здійснення аналітичної та прогностичної діяльності щодо організації навчання дітей з особливими освітніми потребами у відповідній області, містах Києві та Севастополі;

4) проведення аналізу даних реєстру дітей, які пройшли комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (далі - комплексна оцінка) і перебувають на обліку в інклюзивно-ресурсних центрах у відповідній області, містах Києві та Севастополі за згодою батьків (одного з батьків) або законних представників на обробку персональних даних неповнолітньої дитини;

5) підвищення рівня обізнаності громадськості про дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, запобігання дискримінації, формування позитивного ставлення до таких дітей та їхніх батьків.

Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання»⁴ розкриває суть інклюзивного навчання, а саме: мету, завдання, принципи, шляхи впровадження, очікувані результати та фінансове забезпечення інклюзивного навчання.

Окремо варто звернути увагу на лист Міністерства освіти та науки «Про організацію освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами у 2022/2023 навчальному році»⁵. Адже питання реалізації освітніх прав дітей з обмеженими можливостями в умовах воєнного стану є особливо важливими і потребують нестандартних підходів і рішень. Так, передбачається, що у період воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) для осіб, які здобувають загальну середню освіту та тимчасово перебувають за кордоном, або для осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, під час переходу між рівнями освіти дія висновку, який використовувався у процесі здобуття освіти на попередньому рівні освіти, подовжується на строк дії воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду). Також надається можливість діяти та зараховувати дітей на навчання на період воєнного стану спеціальним закладам освіти.

Якщо ж вести мову про реалізацію права на освіту дітьми з обмеженими можливостями за кордоном, а саме на прикладі Великої Британії, то необхідно зазначити, що в освітній сфері цієї країни питання доступу до освіти дітей з обмеженими можливостями розглядається переважно у трьох аспектах: розширення доступу до освіти, інтеграція та інклюзія.

Основними законодавчими актами, які регулюють особливості освіти дітей з обмеженими функціональними можливостями у Великій Британії, є: закони «Про освіту», «Про освіту та школи» (1997 р.), «Про стандарти і структуру шкіл» (1998 р.) та «Про освіту та професійну підготовку» (2000 р.)⁶.

У Великій Британії інклюзивне навчання було законодавчо визнане у 1996 р. у Законі «Про освіту». Закон «Про стандарти шкільної освіти» (1998 р.) закріпив за місцевими органами обов'язок зараховувати дітей з особливими освітніми потребами віком чотирьох років до місцевих шкіл за запитом їхніх батьків.

Особливу вагу для забезпечення права дітей з обмеженими функціональними можливостями на освіту мав акт «Про особливі освітні потреби дітей» (2001 р.), який містив зміни четвертої частини Закону «Про освіту» 1996 р.

Відповідно до цього документа школам необхідно було розробити особливу «політик» навчання та освіти для дітей групи SEN (діти з особливими освітніми потребами). Також там зазначалося про врахування регіональних особливостей при формуванні стратегій щодо дітей з особливими освітніми потребами.

Поряд з тим у розвитку інклюзивного навчання у Великій Британії важливим етапом було прийняття та ратифікація урядом 2000 р. факультативного протоколу до Конвенції про права дитини, в якому зазначалося, що права дітей потребують особливого захисту, забезпечення постійного покращення становища дітей без дискримінації, а також їхнього розвитку та освіти в умовах миру та безпеки.

Варто зауважити, що в цьому варіанті Конвенція покладає на місцеві органи влади обов'язок враховувати потреби та бажання дитини, перш ніж приймати будь-які рішення, що стосуються дитини з обмеженими функціональними можливостями, та приділяти належну увагу цим потребам та бажанням, оскільки немає достатніх підстав вважати, що найкращі інтереси дитини з обмеженими функціональними можливостями підтримуються ізольованими структурами чи засобами краще, ніж інклюзивним суспільством, в якому всі діти можуть жити й навчатися у різноманітному та сприятливому для їхнього всебічного розвитку середовищі.

Також уряд Великої Британії при ратифікації протоколу до Конвенції про права дитини вніс декілька своїх правок, що стосуються дітей з обмеженими функціональними можливостями, зокрема до ст. 24: «Сполучене Королівство залишає за собою право дітей з обмеженими функціональними можливостями на отримання освіти у межах своїх громад, в іншому місці, де існує більш відповідне забезпечення умов для освіти». Батькам було розширено доступ до вибору звичайних шкіл і вибору співробітників шкіл, які мають потенціал для задоволення потреб дітей з обмеженими можливостями.

У 2011 р. було прийнято ще один факультативний протокол до Конвенції про права дитини, де було викладено чотири стратегічних завдання:

- популяризація послуг і систем, дружніх до дитини;

- ліквідація усіх форм насильства щодо дітей;

- забезпечення прав дітей у складних життєвих ситуаціях;

- сприяння участі дітей у вирішенні питань у сфері захисту їхніх прав.

Ще одним важливим кроком у нормативному забезпеченні права дітей з обмеженими можливостями на освіту було ухвалення національного Дитячого плану (2007 р.). Це десятирічна стратегія уряду, розрахована на те, щоб зробити Велику Британію найкращим місцем для зростання та розвитку дітей. Дитячий план побудовано на таких принципах:

- батьки, а не уряд виховують дітей;

- діти і молоді люди повинні насолоджуватися власним дитинством;

- всі діти мають потенціал для досягнення успіхів;

- завжди краще запобігати, ніж долати наслідки кризи;

- послуги повинні розроблятися із урахуванням думки дітей і молодих людей.

По завершенню реформування у всіх регіонах країни функціонують органи управління освітою зі структурним підрозділом управління служби підтримки, які несуть матеріальну та організаційну відповідальність за інклюзивне навчання школярів з особливостями психофізичного розвитку. Фахівці цих служб опікуються закладами, де навчаються діти з особливими освітніми потребами.

Навчальні заклади мають у своєму складі фахівців - координаторів з питань спеціальної освіти, які безпосередньо працюють з дітьми, що мають нескладні порушення розвитку, забезпечують додатковими корекційно-реабілітаційними послугами учнів з обмеженими психофізичними можливостями, залучаючи до роботи позашкільні медичні, психологічні та соціальні служби, консультують вчителів та надають допомогу батькам⁷.

Особливість інклюзивного навчання у цьому випадку передбачає відвідування дитиною місцевої школи, де вона має змогу навчатись у класі, що відповідає її віку, з індивідуально підібраною програмою, спеціально створеними умовами та організованою підтримкою. Таке навчання означає, що школи повинні змінитися, щоб обслуговувати набагато більшу кількість дітей. Потрібно модифікувати програму для забезпечення її опанування дітям з різними нозологіями. Ця програма також має враховувати потреби та інтереси дітей місцевої громади. Діти навчаються у малих групах і вчаться допомагати одне одному, а не змагатись.

Інклюзивні школи звертають особливу увагу на розробку правильних методів оцінювання й уникають непотрібної ізоляції дітей у звичайному класі. Вони також приділяють значну увагу підготовці та підтримці вчителів у межах школи, залученню батьків до життя школи та підсиленню розвитку їхньої дитини.

У Великій Британії є державний секретар, який регулює питання освіти. Одним із його обов'язків є моніторинг виконання положень законодавчих документів щодо права дітей з обмеженими функціональними можливостями на повноцінну освіту. Це завдання також покладено на місцеві органи освіти (LEA), і тому державний секретар має також координувати їх роботу, оскільки вони зобов'язані виявляти дітей з особливими потребами, робити оцінку їхніх потреб, і з урахуванням її результатів надалі покращувати освітній простір, щоб задовольнити освітні потреби дітей з різними нозологіями.

Державний секретар і місцеві органи освіти зобов'язані мати і виконувати план, який має бути збалансованим і сприяти духовному, моральному, культурному, психічному і фізичному розвитку учнів з обмеженими функціональними можливостями у школі та суспільстві.

Висновки

Таким чином, здійснивши порівняльний аналіз реалізації права на освіту дітей з обмеженими можливостями в Україні та Великій Британії, можна зробити висновок, що законодавче забезпечення інклюзивної освіти перебуває на етапі активного розвитку і потребує подальшого вдосконалення, зокрема на рахунок спеціалізованих закладів освіти. Та враховуючи воєнний стан у країні наразі не всі важливі перетворення можна втілити у життя. Проте досвід Великої Британії у питанні реалізації дітьми з обмеженими можливостями є важливим, оскільки законодавчий механізм є пропрацьованим.

Посилання

¹ Про освіту: Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII. Відомості Верховної Ради. 2017. № 38-39. Ст. 380.

² Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти: постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 957. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-poryadku-organi- a957

³ Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів: постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 617. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/617-2018-п#Text

⁴ Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання: наказ Міністерства освіти і науки України від 01 жовтня 2010 р. № 912. URL: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-kontseptsii-rozvitku-inklyuzivnogo-navchannya

⁵ Про організацію освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами у 2022/2023 навчальному році: лист Міністерства освіти і науки України від 06 вересня 2022 р. № 1/10258-22. URL: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-organizaciyu-osvit nogo-procesu-ditej-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami-u-20222023-navchalnomu-roci

⁶ Безпалько О. В., Комар І. М. Нормативне забезпечення права на освіту дітей з обмеженими функціональними можливостями у Великій Британії. URL: https://elibrary.kubg.edu.Ua/id/eprint/70l2/l/I Komar O Bezpalko VNCU.pdf

⁷ Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: монографія. Київ: Самміт-Книга, 2009. 272 с.

Резюме

Реалізація дитиною з особливими потребами права на освіту: український і міжнародний досвід

Лінник Н. В., Руснак Л. В.

У статті здійснено аналіз нормативно-правових актів українського законодавства, що регламентують реалізацію права на освіту дітьми з обмеженими можливостями. Також здійснено аналіз законодавчого забезпечення реалізації освітніх прав дітьми з обмеженими можливостями у Великій Британії.

Ключові слова: право на освіту, інклюзивна освіта, особи з обмеженими можливостями.

Summary

Implementation of the right to education of a child with special needs: Ukrainian and international experience

Nataliya Linnik, Lesya Rusnak

Children with special needs are one of the most vulnerable categories of the population. Therefore, the realization of the right to education for such children acquires special importance and requires the attention of the state. And it is necessary to analyze the current state of legislation in the field of development of inclusive education and carry out a comparative analysis with foreign experience in a similar field.

Ukrainian legislative experience in the issue of ensuring the educational rights of children with disabilities is not too great and is in a state of dynamic development, which is specifically influenced by the circumstances related to the martial law. Therefore, it is currently relevant to study and take into account foreign experience on this issue.

The article analyzes normative legal acts of Ukrainian legislation regulating the realization of the right to education for children with disabilities. An analysis of the legislative support for the realization of educational rights of children with disabilities in Great Britain was also carried out.

Key words: right to education, inclusive education, persons with disabilities.

Размещено на Allbest.ru