Підготовка майбутніх тренерів до організації взаємодії гравців зі спортивних ігор у змагальному процесі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Кафедра теорії і методики спорту

Підготовка майбутніх тренерів до організації взаємодії гравців зі спортивних ігор у змагальному процесі

Карасевич С.А., доцент

Анотація

Карасєвич С.А. Підготовка майбутніх тренерів до організації взаємодії гравців зі спортивних ігор у змагальному процесі

У статті здійснено пошук шляхів формування принципових можливостей та практичних способів підготовки майбутніх тренерів до організації взаємодії гравців зі спортивних ігор у змагальному процесі (на прикладі волейболу). Проаналізовано вимоги до тренера та кожного гравця, розкрито спрямованість, зміст і характер тренувальних дій гравців, зокрема гравців-початківців.

Ключові слова: підготовка, майбутній тренер, організація, взаємодія, гравці, спортивні ігри, волейбол, змагальний процес.

Annotation

Karasyevych S.A. Preparation of future coaches for the organization of players' interaction from sports games in the competitive process

In the article, a search for ways of forming fundamental opportunities and practical ways of preparing future coaches for organizing the interaction of players from sports games in the competitive process (on the example of volleyball) was carried out. The requirements for the coach and each player were analyzed, the focus, content and nature of the training actions of players, in particular new players, were revealed.

The nature of volleyball has been established according to the following features: the playing surface of the court cannot be used for contact with the ball; instant bounce of the ball from the player; most contacts are intermediate; high concentration of players on the court; weak positive management; the ratio of attack and defense roles and their imbalance; lack of direct contact between players of opposing teams; multi-role behavior of players; uniqueness of motor skills; unlimited game time; significant psychological burden.

The relationship between the pedagogical and psychological features of the training process in volleyball and the specifics of competitive activity is revealed. Pedagogical features of the training process in volleyball are highlighted: special attention to learning and improving the game in defense, emphasis on the ball falling on the court, moving to the ball without thinking, constant visual control of the ball, training in the readiness position, group interactions, balanced placement of players. Reinforcing the desired behavior of players especially in intermediate contact, improving the balance of attack and defense, improving active defense, etc.

The psychological features of the training process in volleyball are singled out: the specifics of the player's thinking, high motivation, self-sacrifice in the game in defense, the development of attention, the development of sensitivity in terms of time, space and effort, interpersonal relations of players, audiovisual signaling and communication, high game tone, understanding of players, interpersonal relationships in the team, helping players identify correct technical actions, positive reinforcement of players' actions on the block and in defense, development of flexible behavior in transitions from attack to defense and vice versa, etc.

Keywords: preparation, future coach, organization, interaction, players, sports games, volleyball, competitive process.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Однією з центральних постатей у спортивній діяльності є тренер, від особистості якого, його життєвих та спортивних принципів та філософії, професійної педагогічної майстерності, професійної кваліфікації в галузі організації та управління залежить успішне вирішення як загальних завдань гуманістичної педагогіки: «навчання - виховання - розвиток», так і досягнення значних спортивних результатів. Дослідження педагогічних та психологічних аспектів діяльності спортивного тренера є особливо актуальним, враховуючи принципові її особливості, пов'язані як зі специфікою спорту взагалі та обраного виду зокрема, так і з надзвичайно різнобічним спектром окремих напрямів роботи, ролей та обов'язків тренера, педагога, психолога та соціолога, керівника та помічника спортсмена

Особлива педагогічна майстерність, професійна компетентність, високорозвинене почуття соціальної відповідальності та громадянськості потрібно спортивному тренеру, щоб однаково успішно поєднувати вирішення складних завдань соціалізації та виховання своїх учнів з досягненням значних спортивних результатів. Уміння тренера протистояти тиску довкілля у досягненні «швидкого результату за будь-яку ціну», стійка світоглядна та громадянська позиція, почуття відповідальності та глибоке особисте занепокоєння за майбутнє його вихованців після закінчення спортивної кар'єри - це неодмінні атрибути високопрофесійного тренера.

Значну роль у становленні тренера-професіонала мають його глибокі знання предмета своєї діяльності, обраного виду спорту, всіх його аспектів та напрямів. Незважаючи на здійснені дослідження обраного автором, зокрема з волейболу, і на перехід на тренерську роботу багатьох відомих у минулому спортсменів, багато аспектів цієї складної спортивної гри є досі не розкритими. Особливої актуальності набуває суть виду спорту та специфічно важливі для волейболу психофізіологічні аспекти рухової діяльності гравців та тренера.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За загальноприйнятою класифікацією різних видів спорту волейбол належить до видів із гранично активною руховою діяльністю гравців, результати якої залежать від рухових можливостей спортсменів і виявляються в процесі змагання (В. Ляшенко [4], М. Олійник [6], Г. Проценко [8], І. Рогаль [9]). За способом визначення спортивного результату волейбол належить до спортивних ігор, у яких не регламентується час спортивного поєдинку технічного та тактичного характеру, а фіксується кінцевий результат (І. Олійник [5], В. Платонов [7], Ю. Тесліцький [10]). У дослідженні І. Рогаль відзначається його характер гри з відбиванням м'яча, колективний характер з відносно малим діапазоном колективних дій та обмеженою кількістю дотиків м'яча. Відзначається також роль техніки, оскільки вона оцінюється з боку судді [9, с. 52].

У більшості наукових досліджень природа волейболу розглядається як загальновідомий факт, який через свою тривіальність не є предметом такого розгляду. Однак, це не відповідає реальному стану справ у підготовці майбутніх тренерів високої кваліфікації, у змісті та якості їх тренувального процесу. Насамперед, означена проблема не може бути визнана другорядною, оскільки зміст та методика тренування, діяльність тренера і гравців у процесі підготовки до змагань, повинні максимально точно та повно відповідати реаліям гри змагань.

Мета статті полягає у пошуку шляхів формування принципових можливостей та практичних способів підготовки майбутніх тренерів до організації взаємодії гравців зі спортивних ігор у змагальному процесі (на прикладі волейболу).

Виклад основного матеріалу дослідження

Актуальною проблемою діяльності тренера є його педагогічна майстерність ведення навчально-тренувального процесу, озброєність сучасними, науково обґрунтованими спеціалізованими методиками навчання та вдосконалення, принципами їх ефективної реалізації та програмованого навчання. Іншим важливим аспектом педагогічної тренерської діяльності є її психологічний зміст, знання, вміння та навички тренера-психолога. Ця проблема актуальна також ще й тому, що волейбол є командним видом спорту, в якому ефективна інтеграція окремих осіб з індивідуальними особливостями, мотивами та цінностями в єдину команду відіграє важливу роль як у вихованні та соціалізації гравців, так і для досягнення спортивної мети - спортивного результату. Для успішного вирішення цих непростих завдань тренер повинен вміти, з одного боку, використовувати для формування команди закономірності групової діяльності з даного виду спорту і, з іншого, знати типологічні особливості особистості кожного гравця та вміти індивідуалізувати його тренувальну та спортивну діяльність із урахуванням цієї типології.

Особливу актуальність у спортивній діяльності тренера має її змагальна складова, його вміння домагатися спортивного результату, який в цілому виступає системотвірним чинником всієї діяльності тренера, окремих гравців і команди в цілому. Величезну роль у цьому відіграє, перш за все, ігрове, стратегічне та тактичне мислення тренера, його вміння планувати підготовку гравців та команди до змагання, ведення розвідки та оперативний аналіз поточної інформації з змагань, гнучкість мислення та завзятість у реалізації ігрового плану, висока комунікативна майстерність, здатність надихнути гравцям віру в перемогу і практично її здобути.

Для тренера та кожного гравця мета сьогоднішнього тренування - виграти завтра. Тренувальний ефект тільки в тому випадку буде позитивним, якщо спрямованість, зміст і характер тренувальних дій гравців максимально відображають майбутню змагальну діяльність, яка і є сутністю гри.

Значну роль у розумінні природи гри при відборі початківців для занять волейболом, специфіка якого вимагає певних природних задатків, відіграють глибокі знання [6, с. 29].

На жаль, реальний тренувальний процес у спортивних командах різного рівня та класу не дає значного оптимізму у цьому питанні. Особисті спостереження автора за багато років практичної тренерської та наукової роботи за ходом тренувального процесу в спортивних командах виявляють невідповідність між змістом і характером тренування та природи самої гри у волейбол. Ці невідповідності і пояснюють природу багатьох ігрових помилок спортсменів у виборі вихідної позиції на майданчику, у стандартних перемиканнях від однієї ігрової дії до іншої, у відсутності автоматичного стеження за м'ячем і руху до м'яча, що падає на майданчик тощо.

Природа волейболу характеризується такими особливостями.

Волейбол - м'яч, що «літає», оскільки поверхня ігрового майданчика не може бути використана для контакту з м'ячем. Мета гравців та команди приземлити м'яч у майданчику на боці суперника і не дати йому впасти на своєму [6, с. 35]. Цей факт накладає високі обмеження на особливості мислення гравців, характер їх дій, специфіку навчання, на перших кроках якого гравцям-початківцям слід впроваджувати принцип, що падіння м'яча на майданчику в будь-якій тренувальній, а тим більше в ігровій ситуації - є надзвичайним явищем. Це вимагає від гравців високої мотивації та самовідданості в ігрових діях [2, с. 391]. Гравець має право на помилку, але не має права стояти та дивитися, як м'яч падає на майданчик.

Тренер повинен постійно тренувати гравців бути у позиції готовності для повернення м'яча. У волейболі особливе значення має вибір точної позиції тіла гравця перед контактом із м'ячем.

Більшість контактів із м'ячем є проміжними. У загальному кожна команда на своєму боці майданчика має право на 3 контакти з м'ячем, заключний контакт тільки один, решта - проміжні, і провідним стає управління відскоком м'яча. Оскільки кількість проміжних контактів переважає, часто застосовується термін «управління м'ячем». На цій підставі важливою є взаємодія партнерів у командній грі, в якій результат дає лише заключна атака. Оскільки успіх залежить від взаємодій гравців, ці якості визначають тренерську стратегію та тактику [3, с. 81].

Значна концентрація гравців на майданчику. Волейбол унікальний значною концентрацією гравців на відносно малому майданчику, з усіх колективних видів спорту волейбол перевершує інші за щільністю взаємодій на одиницю ігрової площі (13,5 м на одного гравця). Наближеність ігрових зон робить необхідним організацію розташування гравців на майданчику, їх переміщень, переходів, збалансованих взаємодій на стику ігрових зон. Основними стають взаємини гравців, що йдуть одна за одною за розташуванням. Важливою проблемою для тренера стає порозуміння гравців, що взаємодіють при передачі м'яча один одному [10, с. 279].

Відносно слабке позитивне управління. Одним із ключових елементів рухового навчання є пряме схвалення або позитивне управління. Значні труднощі у волейболі становить відносно слабке, особливо проміжне і миттєве, позитивне управління. Технічні прийоми блокування та захисту задньої лінії вимагають від тренера значної творчої роботи для досягнення професійної майстерності. Саме тому гравці прагнуть вивчати подачу до прийому та напад до захисту. Тренеру слід допомагати своїм гравцям ідентифікувати правильне виконання технічних дій, постійно підкріплюючи потрібну поведінку. Так, коли гравець направляє м'яч туди, куди це потрібно, треба підкріплювати це позитивним коментарем.

Значимість традиційних ролей нападу та оборони. У волейболі напад передує виграшу очка, коли команда атакує успішно після першого прийому, в той же час, успішно граючи в захисті, команда повторно отримує шанс виграти очко. Роль атаки та захисту в наборі очок перемішуються: хоча напад і захист як технічні прийоми існують, проте вони не такі роздільні, як у деяких інших видах спорту [1, с.109]. На відміну від інших ігрових видів спорту, команда за час одного розіграшу подачі переключається від нападу до захисту і навпаки дуже швидко і часто.

Незбалансованість нападу та захисту. Напад у волейболі має перевагу над обороною, що іноді спотворює нормальні співвідношення нападу та захисту, структурно подані у правилах [8, с.13]. В окремих іграх чоловічих команд високого класу - понад 70%, а в жіночих командах - понад 60% усіх набраних очок виграється в нападі.

Відсутність прямого контакту гравців команд, що змагаються. Волейбол є грою з фізичним бар'єром, який перешкоджає прямому контакту суперників. Гравці керують лише власною грою і у багатьох випадках визначають свій успіх чи невдачу, незалежно від рівня та дій суперника [7, с. 205].

Природа волейболу, як дистантного виду спорту, в якому контакт із суперником відбувається через м'яч, відбирає тип спортсменів, схильних до нього, особливо щодо агресивності та фрустрації, де волейболісти значно відрізняються від спортсменів інших командних видів спорту, у яких дозволений правилами змагань тілесний контакт знижує напруженість і зрівнює рівні майстерності. Тренер повинен готувати спортсменів, крім змагання із суперником, до гри із собою, проти себе, до досягнення рівня, який він встановлює сам себе.

Необмежений час гри. Правила волейболу не обмежують час поєдинку. Команди змагаються доти, доки одна з них не набере 25 очок у перших чотирьох партіях або 15 очок у п'ятій партії з перевагою не менше 2-х очок [5, с. 153]. Гра завжди виграється командою, яка здобула останнє очко. У волейболі, наприклад, перевага може бути легко втрачена, тому тренер повинен готувати свою команду до активного ведення гри, а не чекати на програш гри суперником.

Багаторольова поведінка гравців. Правила гри вимагають, щоб гравці переміщалися у кожну із шести стандартних позицій. Це означає, що у волейболі домінує ідея про те, що гравці повинні однаково брати участь у діях у нападі та захисті. Правила прагнуть спрямувати зусилля тренерів у бік універсалізації гравців, а не до їх спеціалізації [3, с. 67]. Розумний, оптимальний баланс ідей спеціалізації та універсальності є складним тренерським завданням, успішна реалізація якого значною мірою свідчить про рівень професійної майстерності тренера.

Унікальність рухових навичок у волейболі. За набором та різноманітністю рухових дій волейбол є одним із найскладніших видів спорту. Щоб потрапити в точку контакту з м'ячем гравці переміщаються у всіх напрямах обличчям, спиною, боком, кидками, стрибками, переворотами, бігом, приставним та хресним кроком та іншими поєднаннями рухів. Тренер повинен особливо зосереджуватися на навчанні базових переміщень, доведенню цих навичок до автоматизму, перш ніж почнеться власне технічна підготовка. підготовка тренер взаємодія гравець змагальний волейбол

Особливі вимоги стосуються фізичних якостей гравців. Значною мірою ці вимоги аналогічні багатьом іншим спортивним іграм, головним чином у частині атлетизму, розвитку швидкісно-силових якостей у діях, що мають характер у відповідь, реакцію на дії суперника. У той же час, оскільки час контакту з м'ячем у волейболі жорстко регламентований правилами змагань [9, с. 53], особливого значення набувають тонкі м'язеві відчуття гравця в таких важливих елементах гри як прийом подачі, верхня передача на удар, страховка на обмеженому рівні подорожі, удари в нападі. Тонка м'язева чутливість найчастіше перебуває в антагоністичних відносинах з силовою підготовкою, тому в цьому плані від волейбольного тренера потрібна особлива майстерність у плануванні та організації спеціальної фізичної підготовки [2, с. 392].

Значне психологічне навантаження. Загальний рівень психологічного навантаження у волейболі надзвичайно високий із низки причин. Зокрема, у волейболі значна частка помилок мають результативний характер, що відразу приносять очки супернику і призводять до поразки. До введення системи швидкого набору очок вона становить до 50% від загальної кількості помилок, оскільки при подачі помилки не призводили до програшу [7, с. 502]. У багатьох спортивних іграх існує досить значна кількість ситуацій, коли ігрова помилка носить відносно нейтральний характер (неточний пас, ігровий фол, удар повз воріт або повз кільця тощо). Ця особливість волейболу впливає на зростання напруженості спортивного поєдинку, підвищуючи відповідальність гравця за будь-яку ігрову дію.

Специфічним у волейболі також і те, що ігрові інтервали навантаження і паузи на переходи гравців і подачі, що йдуть один за одним безперервно протягом декількох годин, вимагають від гравців частого перемикання уваги, лабільності психічного стану в режимі напруження - розслаблення.

Зв'язок педагогічних та психологічних особливостей тренувального процесу у волейболі зі специфікою змагальної діяльності показано в табл. 1.

Таблиця 1

Специфіка змагальної діяльності у волейболі та пов'язані з нею педагогічні та психологічні особливості тренувального процесу

Успіх команди у змаганнях з волейболу визначається стратегічним мисленням тренера, його практичними вміннями та навичками в управлінні, які найефективніші в системному аспекті. Система спрямовуючих впливів тренера формується з комплексу дій при безпосередній підготовці до змагань (розвідка, ігровий план, налаштованість на гру, психологічне налаштування гравців), управління безпосередньо у процесі гри та аналізу підсумків та технічних результатів попередньої гри.

У зв'язку з розглянутими вище специфічними особливостями волейболу тренер повинен: постійно аналізувати та враховувати всі ці компоненти при виборі способів та методів тренування, у процесі підготовки команди до змагань та під час спортивної боротьби; розуміти емоційний стан своїх гравців, коли вони зустрічаються з різними динамічними ситуаціями у грі; планувати свою тренувальну програму, найбільшою мірою моделюючи ці ситуації для того, щоб гравці могли тренувати відповідні рухові та психологічні якості в обстановці, максимально наближеній до майбутньої діяльності змагань. Тільки у цьому випадку тренер і команда можуть розраховувати на успіх у змаганнях та досягнення поставлених цілей та значних спортивних результатів.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Це дослідження не вичерпує всіх аспектів підготовки майбутніх тренерів до організації взаємодії гравців зі спортивних ігор у змагальному процесі. Подальшу розробку проблеми можна здійснювати в інших напрямах, що дозволяють створювати цілісну систему підготовки майбутнього тренера до спортивної, тренувальної та змагальної діяльності зі спортивних ігор, зокрема футболу.

Список джерел

1. Драчук А.І. Психологічна сумісність та структура психологічного клімату в спортивній команді. Теоретико-методичні основи контролю у фізичному вихованні та спорті. Вінниця: Планер, 2017. С. 103-115.

2. Кенані С. Особистісний фактор і його прояви в психологічному кліматі спортивної команди. Фізична культура, спорт та здоров'я нації. Вінниця: ДОВ «Вінниця», 5. 2004. С. 390-394.

3. Кошура А.В. Теорія і методика спортивних тренувань: навч. посіб. Чернівці: Чернівец. нац. ун-тім. Ю. Федьковича, 2021. 120 с.

4. Ляшенко В.М., Корж Є.М., Подлесная Н.М., Розпутній О. П. Визначення психологічного клімату та його складових у спортивній команді з волейболу. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 15. Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). Київ: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 4(124). 2020. С. 5154.

5. Олійник І.С. Особливості психологічного клімату у волейбольній команді. Молодь та олімпійський рух: зб. тез доповідей XII Міжнар. конф. молодих вчених (Київ, 17 травня 2019 р.). Київ, 2019. С. 153-154.

6. Олійник М.О. Моделювання техніко-тактичних дій кваліфікованих волейболістів у ЗВО: навч. посіб. Запоріжжя: ЗДМУ, 2018. 78 с.

7. Платонов В.М. (2020). Сучасна система спортивного тренування. Київ: Перша друкарня, 704.

8. Проценко Г.В. Стиль спілкування тренера як фактор успішності сумісної діяльності у спортивній команді (на прикладі юних волейболісток): автореф. дис. ... кандидата наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01. Київ, 2010. 20 с.

9. Рогаль І.В., Васькевич С.С. Сучасні підходи до удосконалення тактики гри волейбол у студентів ЗВО. Науковий часопис. Серія 15: Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 6. 2019. С. 51-54.

10. Тесліцький Ю.П. Психологічна сумісність гравців як передумова спортивного успіху у волейболі. Молодий вчений. 3(43). 2017. С. 277-280.

References

1. Drachuk, A.I. (2017). Psykholohichna sumisnist ta struktura psykholohichnoho klimatu v sportyvnii komandi. [Psychological compatibility and structure of psychological climate in a sports team]. Vinnytsia.

2. Kenani, S. (2004). Osobystisnyi faktor i yoho proiavy v psykholohichnomu klimati sportyvnoi komandy. [The personal factor and its manifestations in the psychological climate of a sports team]. Vinnytsia.

3. Koshura, A.V. (2021). Teoriia i metodyka sportyvnykh trenuvan. [Theory and methods of sports training]. Chernivtsi.

4. Liashenko, V.M., Korzh, Ye.M., Podlesnaia, N.M., Rozputnii, O.P. (2020). Vyznachennia psykholohichnoho klimatu ta yoho skladovykh u sportyvnii komandi z voleibolu. [Determination of the psychological climate and its components in a volleyball sports team]. Kyiv.

5. Oliinyk, I.S. (2019). Osoblyvosti psykholohichnoho klimatu u voleibolnii komandi. [Peculiarities of the psychological climate in the volleyball team]. Kyiv.

6. Oliinyk, M.O. (2018). Modeliuvannia tekhniko- taktychnykh dii kvalifikovanykh voleibolistiv u ZVO. [Modeling of technical and tactical actions of qualified volleyball players in secondary schools]. Zaporizhzhia.

7. Platonov, V.M. (2020). Suchasna systema sportyvnoho trenuvannia. [A modern system of sports training]. Kyiv.

8. Protsenko, H.V. (2010). Styl spilkuvannia trenera yak faktor uspishnosti sumisnoi diialnosti u sportyvnii komandi (na prykladi yunykh voleibolistok). [The coach's communication style as a factor in the success of joint activities in a sports team (on the example of young volleyball players)]. Kyiv.

9. Rohal, I.V., Vaskevych, S. S. (2019). Suchasni pidkhody do udoskonalennia taktyky hry voleibol u studentiv ZVO. [Modern approaches to improving the tactics of playing volleyball among students of higher education institutions].

10. Teslitskyi, Yu.P. (2017). Psykholohichna sumisnist hravtsiv yak peredumova sportyvnoho uspikhu u voleiboli. [Psychological compatibility of players as a prerequisite for sports success in volleyball].

Размещено на Allbest.Ru