Науковці кінця ХХ - початку ХХІ століття про професійне самовизначення як результат формування професійної ідентичності студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВЦІ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ ПРО ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТІВ

Каплінський Василь Васильович доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогіки, професійної освіти та управління освітніми закладами, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Анотація

У статті обґрунтовано та проаналізовано досвід науковців кінця ХХ - початку ХХІ століття щодо проблеми професійного самовизначення як важливого чинника формування професійної ідентичності майбутнього фахівця в процесі його становлення як професіонала.

Автор зазначає, що професійне самовизначення є складним структурним утворенням особистості, відображає погляд на світ професій, на конкретну професію, а також власні наміри та можливості щодо самореалізації в умовах певної трудової діяльності. Це динамічний процес орієнтації у професійно-трудовому середовищі, розвитку та самореалізації духовних і фізичних можливостей, формування реалістичних професійних намірів і планів, справжнього образу себе, як професіонала. Професійне самовизначення студентів відбувається у процесі професійної підготовки, що безпосередньо пов'язане з формуванням професійної ідентичності.

Ідентичність характеризується як важливий критерій професійного розвитку особистості та виступає як провідна ознака суб'єкта, що забезпечує цілісність, тотожність і визначеність, та розвивається в процесах самовизначення, самоорганізації та персоналізації

Професійна ідентифікація - багаторівнева динамічна структура, що містить усвідомлені та неусвідомлені компоненти, складова самосвідомості, результат професійного самовизначення, характеристика особистості з погляду її професійної взаємодії з навколишнім світом, що передбачає ставлення до себе як до професіонала, ставлення до професії, ставлення до членів професійної спільноти. Вона передбачає прийняття провідних професійних ролей, цінностей та норм, наявність мотиваційних структур, які спонукають студента до ефективної професійної діяльності. Досягнення професійної ідентичності знижує тривожність, невпевненість, авторитарність, підвищує особистісний потенціал.

Автор доводить, що значущим фактором ефективного професійного становлення та подальшого самовизначення й самореалізації є здатність до професійної ідентичності, яка формується завдяки дії механізму ідентифікації, визначає спроможність особистості до самоорганізації діяльності на суб'єктивному рівні. Це здатність визначати цільову спрямованість і діяти у відповідності до окресленої мети, самостійно моделювати стратегію досягнення важливих завдань співвідносно до внутрішніх особистісних смислів.

Ключові слова: професійне самовизначення, ідентичність, професійна ідентичність, професійні цінності, професійна підготовка, педагогічна рефлексія, становлення особистості, самореалізація.

Abstract

Scientists of the end of the XX - beginning of the XXI century about professional self-determination as a result formation of professional identity of students

Kaplinskyi Vasyl Vasyliovych Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Pedagogy, Vocational Education and Management of Educational Institutions, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University

The article substantiates and analyzes the experience of scientists at the end of the 20th - beginning of the 21st century regarding the problem of professional self-determination as an important factor in the formation of the professional identity of a future specialist in the process of becoming a professional.

The author notes that professional self-determination is a complex structural formation of an individual, reflects a view of the world of professions, a specific profession, as well as one's own intentions and opportunities for self-realization in the conditions of a certain work activity. This is a dynamic process of orientation in the professional and working environment, development and self-realization of spiritual and physical capabilities, formation of realistic professional intentions and plans, a true image of oneself as a professional. Professional self-determination of students takes place in the process of professional training, which is directly related to the formation of professional identity.

Identity is characterized as an important criterion for the professional development of an individual and acts as a leading feature of the subject, which ensures integrity, identity and determination, and develops in the processes of selfdetermination, self-organization and personalization.

Professional identification is a multi-level dynamic structure containing conscious and unconscious components, a component of self-awareness, the result of professional self-determination, a characteristic of an individual from the point of view of his professional interaction with the surrounding world, which involves treating oneself as a professional, treating the profession, treating members of the professional community. It involves the adoption of leading professional roles, values and norms, the presence of motivational structures that motivate the student to effective professional activity. Achieving a professional identity reduces anxiety, insecurity, authoritarianism, and increases personal potential.

The author proves that a significant factor of effective professional formation and further self-determination and self-realization is the ability to professional identity, which is formed thanks to the action of the identification mechanism, determines the individual's ability to self-organize activities at the subjective level. This is the ability to determine the target direction and act in accordance with the defined goal, to independently model the strategy for achieving important tasks in relation to internal personal meanings.

Keywords: professional self-determination, identity, professional identity, professional values, professional training, pedagogical reflection, personality formation, self-realization.

Постановка проблеми

Підготовка майбутнього педагога в закладі вищої освіти передбачає не лише здобуття знань, умінь і навичок, але й формування інтересу до майбутньої професії, системи професійних цінностей. Становлення системи професійних цінностей відбувається паралельно з розвитком професійної ідентичності майбутнього фахівця - формування в нього відчуття належності до певної професійної спільноти. Свідомість зрілої людини інтегрує цілий комплекс ідентичностей, який в умовах стабільної суспільної системи визначає ціннісно-смислову спрямованість розвитку особистості, допомагаючи їх ефективно рухатись на шляху подальшого професійного самовизначення.

Цей процес безпосередньо залежить від вибору форм і методів підготовки здобувача освіти, адже лише через освітню-навчальну, практичну, квазіпрофесійну - діяльність відбувається інтеріоризація смислів і цінностей професійних спільнот майбутнім фахівцем, у свідомості якого формується образ «Я-професіонала» і виникає відчуття залученості в професійну культуру, усвідомлення суспільної місії своєї праці, розвивається почуття особистісно-професійної відповідальності [5, с. 174]. З огляду на це надзвичайно актуальним постає питання аналізу досліджень науковців кінця ХХ - початку ХХІ століття, щодо окреслення сутнісно-змістовних характеристик дефініцій «професійне самовизначення» та «професійна ідентичність» та розкриття їх взаємозалежності, що сприятиме творчому використанню наявних теоретико-практичних надбань у сучасних реаліях підготовки майбутніх фахівців у закладі вищої освіти, оптимальному підбору змісту і форм такої підготовки, доцільність вибору конкретних освітніх технологій і практик, що сприятимуть професійній самоідентифікації і орієнтуватимуть молоду людину в системі подальшого професійного самовизначення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Професійну ідентифікацію як спосіб самоактуалізації людини в сфері професійної діяльності, як важливу лінію життєвого, особистісного та професійного самовизначення представлено в працях А. Ватермана, Р. Бернса, Г. Брейкуела, Т. Девоса, Е. Еріксона, Ч. Кулі, Дж. Левіти, М. Малера, Дж. Марсії, Дж. Міда, Дж. Тернера, Е. Фромма та ін. [3, с. 113].

Професійна ідентичність є найбільш затребуваним видом соціальної ідентичності у сучасних умовах. Саме тому є об'єктом інтенсивного вивчення у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній науці. Аналіз літератури (Г. Андреєва, Т. Березіна, М. Богатирьова, А. Борисюк, Ж. Вірна, О. Волкова, Н. Волянюк, А. Гузь, І. Дубровіна, Д. Завалішина, В. Зливков, О. Єрмолаєва, Є. Климов, І. Кузьміна, В. Лапшина, С. Макеєв, І. Остапенко, С. Оксамитна, В. Падерно, Ю. Поваренков, А. Сосновська, Л. Шнейдер та ін.) показує, що сьогодні не існує одностайності у визначенні поняття «професійна ідентифікація» та закономірностей формування цього утворення, а також взаємозв'язку з процесами самовизначення, самоорганізації та персоналізації [4, с. 13-14].

Метою статті є теоретичне обґрунтування сутності феноменів «професійне самовизначення» та «професійна ідентичність» та розкриття їх взаємозалежності в контексті досліджень науковців кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Виклад основного матеріалу

Аналіз проблем професійного самовизначення та професійної ідентичності, їх обумовленість та значущість, свідчить про те, що науковці приділяють особливу увагу цьому питанню в контексті підготовки майбутніх фахівців. Складність та неоднозначність його розв'язання спонукана й тим, що у західній психології процес самовизначення (особистісного, професійного) співвідноситься з формуванням ідентичності. Цей термін у своїй змістовній основі підкреслює, що для дорослішання в процесі життєдіяльності (під час професійного становлення), людині необхідно навчитися відокремлювати себе від навколишнього світу (усвідомлювати свою майбутню професійну роль), розуміти свою унікальність і знаходити своє місце в зовнішньому світі (у професійному середовищі).

Для подальшого аналізу зазначених дефініцій, деталізуємо їх сутність. Так, у соціолого-педагогічному словнику професійне самовизначення тлумачиться як «процес прийняття рішення особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності та полягає в усвідомленні особистістю себе як суб'єкта конкретної професійної діяльності, і передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста» [12, с. 293].

При цьому, професійне самовизначення, як складне структурне утворення особистості, відображає погляд людини на світ професій, на конкретну професію, її можливості у навколишньому середовищі, а також власні наміри щодо самореалізації у рамках певної трудової діяльності [3, с. 114]. Це є важливим, адже в процесі професійної підготовки саме й відбувається професійне самовизначення студентів, що безпосередньо пов'язане з формуванням професійної ідентичності. Ідентичність у подальшому характеризується як важливий критерій професійного розвитку особистості та виступає як провідна ознака суб'єкта.

Варто зазначити, що на перших етапах навчання в закладі вищої освіти професійне самовизначення розуміється як знаходження смислів обраного напряму підготовки. Студенти починають поступово усвідомлювати особливості майбутньої діяльності, їх погляди на визначену спеціальність зазнають корекції, рухаючись, як слушно підкреслює Т. Клибанівська, від «образно-романтичних до професійно-технологічних, уявлення про майбутню сферу діяльності набувають конкретизації, можуть, навіть, видозмінюватися» [6, с. 52].

На шляху становлення особистості як майбутнього фахівця професійне самовизначення характеризується як складний динамічний процес орієнтації у професійно-трудовому середовищі, розвитку та самореалізації духовних і фізичних можливостей, формування реалістичних професійних намірів і планів, справжнього образу себе, як професіонала [3, с. 115]. При цьому на процес самовизначення впливають різні внутрішні й зовнішні чинники, серед яких значущим є суб'єктивна внутрішня готовність, за допомогою якої особистість ідентифікує себе (прагнення, здатності) співвідносно до вимог обраної спеціальності. Джерелом такої готовності є сам суб'єкт самовизначення, а власне ідентифікація включає в себе: 1) розуміння себе: адекватна самооцінка своїх здібностей, навчально-професійних досягнень, інтересів, рис характеру, усвідомлення образу «Я» в контексті професійного самовизначення; 2) автономність: розуміння того, що професійний вибір вже зроблено, тому з відповідальністю потрібно ставитись до його подальшого здійснення; 3) потребо-мотиваційна зорієнтованість: мотиви вибору професії, позитивне ставлення до професійної діяльності і необхідності навчання, життєвий оптимізм, емоційна врівноваженість і виважене сприймання невдач та прагнення до їх конструктивного подолання. Урахування цих складових важливе при розвитку професійної ідентичності, яка поступово формується як самостійне і усвідомлене володіння сенсами тих видів діяльності, до яких залучається студент та бере в них активну участь.

У сучасних реаліях розвитку психолого-педагогічної науки відсутня, як ми вже зазначали, одностайність у трактуванні поняття «ідентичність». У соціолого-педагогічному словнику «ідентифікація» трактується як категорія, що «відображає процес і результат емоційного й іншого самоототожнення індивіда з іншою людиною, групою, зразком чи ідеалом» [12, с. 127]. Десь змістовно співзвучним є визначення поняття «ідентичність» з позицій зарубіжного вченого Е. Еріксона, який характеризує його як відчуття сомототожності, особистісної істинності, повноцінності, сопричетності світу та іншим людям [3, с. 115]. Науковець В. Падерно у дисертаційному дослідженні визначає цей феномен як «сукупність самобутніх характеристик людини, за інших підходів, як самоідентичність, самосвідомість, суб'єктивний еквівалент «Я», усвідомлення відмінності від інших суб'єктів» [11, с. 16-17].

Дослідники С. Лукомська та О. Чуйко трактують ідентичність як інтегративний психологічний феномен, що забезпечує людині цілісність, тотожність і визначеність, що розвивається в процесах самовизначення, самоорганізації та персоналізації [8, с. 185].

Не випадково, особливо важливим є завдання пошуку власної ідентичності, що має бути спрямований на розв'язання значущих для становлення особистості питань: роль та місце в соціумі, характер способу існування тощо. І якщо, за твердженням Е. Еріксона, людина не знаходить відповідей на ці запитання, то вона переживає «кризу ідентичності» - відчуття тривоги, невдоволення, не розуміння куди рухатись, навіщо і як [3, с. 116]. Отже, ідентичність як один з базових компонентів самосвідомості є складовою процесу самовизначення та соціалізації особистості, який, у свою чергу, опосередковується соціокультурними й історичними обставинами життя, індивідуальним життєвим шляхом людини.

Щодо категорії «професійна ідентичність», то вчені (А. Борисюк, С. Лукомська, В. Падерно, О. Чуйко, К. Шамлян) окреслюють два напрями її дослідження: 1) вивчення професійного розвитку, особистісного самовдосконалення, тобто особистісну ідентичність; 2) соціальні сторони та фактори становлення професіонала соціальні сторони та фактори становлення професіонала, тобто соціальну ідентичність [13, с. 139]. Інші дослідники, наприклад, О. Коропецька розглядає проблему професійної ідентичності в аспекті реформування всієї системи вищої освіти України [5, с. 174]; Н. Волянюк та Г. Ложкін визначають професійну ідентичність «.. .як комплексну характеристику відповідності суб'єкта і діяльності» [7, с. 124].

Основним мірилом професійного розвитку фахівця, на думку Ж. Вірної, є «професійна ідентифікація - усвідомлення особистістю образу професійної діяльності та власних можливостей ефективної реалізації в ній» [5, с. 174].

Як певне узагальнення наявних трактувань, варто запропонувати визначення української дослідниці А. Борисюк, яка професійну ідентичність характеризує як «інтегративне поняття, що об'єднує в собі компоненти особистісної та соціальної ідентичності, багаторівнева динамічна структура, що містить усвідомлені та неусвідомлені компоненти, складова самосвідомості, результат професійного самовизначення, характеристика особистості з погляду її професійної взаємодії з навколишнім світом, що передбачає ставлення до себе як до професіонала, ставлення до професії, ставлення до членів професійної спільноти [1, с. 127]

Отже, значущим фактором ефективного професійного становлення та подальшого самовизначення й самореалізації є здатність до професійної ідентичності, яка формується завдяки дії механізму ідентифікації, визначає спроможність особистості до самоорганізації діяльності на суб'єктивному рівні; як здатність визначати цільову спрямованість і діяти у відповідності до окресленої мети, самостійно моделювати стратегію досягнення важливих завдань співвідносно до внутрішніх особистісних смислів; як уміння узгоджувати потреби, що виникають, з можливостями їх реалізації в цій ситуації, із здатністю опанування майбутнім фахівцем певних професійних орієнтирів [6, с. 52], що базуються на системі цінностей самої людини.

У дослідженнях вітчизняних науковців ХХІ століття (Вірна, 2004; Коропецька, 2007; Ложкін, Волянюк, 2010; Лукіянчук, 2010; Мельник, 2018; Мельничук, 2008; Павлюк, 2009) обґрунтовуються тези про те, що професійна ідентичність, являючи собою складову особистісної ідентичності, є «...системним, динамічним, складно структурованим явищем, що характеризує прийняття індивідом професійних ціннісних позицій» [10, с. 322]. Своєю чергою «.оцінювання професійної ідентичності відбувається на основі суб'єктивних показників, ураховуючи професійну самооцінку, професійне самовизначення, задоволеність працею, професією, кар'єрою, собою» [10, с. 322]; [5, с. 176].

Тлумачення професійної ідентичності у контексті різних значень пропонують Г. Ложкін та Н. Волянюк. «У вузькому розумінні професійна ідентичність розглядається як самосвідомість, система уявлень людини про себе як суб'єкта життєдіяльності. У широкому - професійна ідентичність є поняттям, у якому виявляються в певних формах концептуальні уявлення людини про її місце в професійній групі чи спільноті», і ці уявлення супроводжуються певними переживаннями, викликаними ціннісними ставленнями, і породжують певні мотиви діяльності [7, с. 126-127].

Ідентифікація з представниками своєї професійної спільноти, як стверджує А. Лукіянчук, є органічною складовою професійної самосвідомості особистості, що «.передбачає прийняття провідних професійних ролей, цінностей та норм, наявність мотиваційних структур, які спонукають особистість до ефективної професійної діяльності». А сфомованість та досягнення професійної ідентичності, як доводить І. Мельник, «знижує тривожність, невпевненість, авторитарність, підвищує особистісний потенціал» [5, с. 176].

Професійна ідентичність педагога, за твердженням науковців (Вірна, 2004; Коропецька, 2007; Ложкін, Волянюк, 2010; Лукіянчук, 2010; Мельник, 2018; Мельничук, 2008; Павлюк, 2009), виконує такі функції: розвиток професійного почуття, тобто емоційного прийняття себе як людини, яка виконує певну важливу справу; упевненість у соціальній значущості своєї професійної місії, у самостійності та самоефективності; переживання своєї професійної цілісності та визначеності.

Професійну ідентичність, як наголошує А. Лукіянчук, характеризує приєднання та накладання образу професії (з усіма її закономірностями) на особливості конкретної особистості [5, с. 176].

Узагальнюючи наявний досвід науковців кінця ХХ - початку ХХІ століття, доречним є виокремити педагогічні умови розвитку професійної ідентичності в ході здобуття майбутнім фахівцем вищої освіти: активні форми професійного навчання (І. Мельник), застосування інтерактивних технологій навчання, імітаційне моделювання, ділові ігри, розв'язування професійних кейсів, спілкування з представниками професійної спільноти, наукові дослідження актуальних для певного професійного контексту проблем (І. Мельничук). Цей перелік варто доповнити практиками використання рефлексивних методів професійного навчання, адже лише осмислення набутого досвіду і власної траєкторії здобуття професійної освіти та побудови майбутньої кар'єри спроможне сформувати в самосвідомості майбутнього фахівця чіткий несуперечливий образ «Я-професіонала», стрижнем якого стає усвідомлення важливості своєї праці і відповідальності за належне виконання своїх професійних обов'язків і функцій [5, с. 177].

Значущим при цьому є формування інтересу до майбутньої професії як базису професійної ідентичності. Інтерес - головний внутрішній мотив пізнавальної діяльності, він передбачає емоційну привабливість і усвідомлену значущість майбутнього фаху. Під час здобуття вищої педагогічної освіти молоді люди активно входять у професійне середовище, включаючись у розв'язання різноманітних педагогічних ситуацій, що виникають в освітньому процесі - як змодельовані під час аудиторних занять, так і реальні, що виникають в ході педагогічних практик. Інтерес до майбутньої професії - це позитивне і відповідальне ставлення до педагогічної праці, що спонукає здобувача освіти виявляти пізнавальну активність з метою вивчення особливостей професії і себе в ній. Тут маємо справу з мотивацією до навчальної діяльності і з мотивацією до реальної педагогічної праці [5, с. 175].

При цьому, формування професійної ідентичності у процесі професіоналізації фахівця відбувається завдяки прийняттю на рівнях ціннісних позицій, котрі допустимі в тому чи іншому професійному просторі. Тому, коли у взаємозалежному зв'язку є ціннісні та емоційні складові професійної ідентичності, її досягнення відбувається за допомогою рефлексії та самоопису або, іншими словами, самоставлення зовнішнього та внутрішнього світу як досвіду соціального і духовного життя особистості [9, с. 100]. При цьому становлення професійної ідентичності, професіоналізація свідомості опосередковані тривалим, поетапним розвитком індивіда як суб'єкта, особистості та індивідуальності. Так, у процесі професійного зростання студенти проходять через декілька етапів становлення і закріплення інтересу до майбутньої професії: знайомство з обраною спеціальністю, усвідомлення соціальної ролі педагога і його місії в культурі, етап педагогічної творчості.

Спочатку це етап навчання, накопичення досвіду, освоєння та систематизації теоретичних знань. Саме на етапі знайомства з обраною спеціальністю важливо викликати позитивне ставлення до професії через насичення змісту навчання цікавим матеріалом, використовуючи різноманітні прийоми стимулювання і підтримання інтересу молодих людей до педагогіки. На цьому етапі інтерес може бути нестійким. Далі підключається психологічна складова професіоналізації, коли особа спостерігає, привласнює та уявляє себе і майбутню професію.

Загальновідомо, що «Я-концепція» визначає діяльність мотиваційної сфери, яку можна назвати основою поведінки людини, вона представляє собою внутрішню програму самопрояву [3, с. 116]. Тому вже на другому етапі відбувається активне становлення стійкого інтересу до майбутньої професії, прагнення пізнати суттєві властивості своєї майбутньої професійної діяльності, зароджується відчуття співпричетності до поля професійної педагогічної культури, також коригуються мотиви оволодіння професією, інтерес до професії набуває відносно стійкого характеру. З'являється емоційно забарвлене переживання своєї професійної належності. Емоції можуть на цьому етапі бути різними, навіть полярними: від «Я задоволений своїм професійним вибором» до «Це точно не моя майбутня робота! Я боюся іти навчати дітей». Ми не вбачаємо в цьому нічого загрозливого - адже саме такими переживаннями і має супроводжуватися шлях професійного становлення молодого спеціаліста: коли студент усвідомлює, які риси його характеру заважатимуть плідно й творчо працювати в сфері освіти, він намагатиметься ці недоліки подолати, а отже - докладатиме більше зусиль для роботи над собою, більш відповідально буде ставитися до навчання і педагогічної практики. Якщо вже на третьому курсі, або ж після педагогічної практики в закладі освіти, молода людина усвідомлює, що вона не зможе реалізуватися в обраній професії і стати успішною в своєму професійному виборі - краще змінити профіль, аби не нашкодити собі та іншим людям в майбутньому, і такий вибір буде чесним і відповідальним [5, с. 175].

На етапі творчого опанування змісту професійної педагогічної підготовки інтерес до вчительської діяльності має сприяти формуванню основ педагогічної майстерності, набувати більш дієвого характеру; студентів приваблює і сама професійна діяльність, і її результат, з'являється зацікавленість у професійному самонавчанні. І саме на цьому етапі ефективним для подальшого професійного розвитку виявляється застосування таких методів і форм навчання, які спонукають до осмислення себе в професії, сприяють становленню професійної ідентичності, поглиблюють позитивне емоційне переживання належності до педагогічної спільноти [5, с. 175].

Для того, щоб якісно професійно самовизначитися, студент повинен реально пізнати і оцінити себе, свої можливості, розвивати у себе педагогічну рефлексію. Адже за її допомогою майбутнім фахівцем здійснюється аналіз (завчасний чи ретроспективний) будь-якої професійної проблеми, у результаті якої виникає особистісно-забарвлене осмислення її сутності і особистість може окреслювати нові перспективи її вирішення. Вона дозволяє студенту відсторонитися від безпосередньої участі у діяльності, об'єктивно проаналізувати всі складові ситуації, зробити необхідні оцінки і висновки, з урахуванням яких конструювати рішення, що оптимізує педагогічну діяльність. Етап саморефлексії - це усвідомлення реального стану справ, їх прийняття чи не прийняття, а також визнання чи не визнання професійним співтовариством конкретної особистості як фахівця. Важливо те, що надбання професійної ідентичності відбувається у процесі навчання, уможливлюється через творчу пізнавальну активність особистості, а також її психологічну підготовку до ефективного здійснення професійної діяльності. Окрім цього, опосередковано впливають на її поступальний розвиток саморефлексія, моделювання, наслідування професійних взірців майбутнього фаху, чітке визначення свого місця і ролі у ньому [9, c. 98-103].

Отже, на всіх етапах становлення майбутнього фахівця в закладі вищої освіти важливо добирати такі форми, методи і прийоми роботи, які стимулюють педагогічну рефлексію. Розвиткові рефлексивних умінь і навичок має приділятися особлива увага як для професійного, так і для особистісного становлення молодих людей. Професійні та соціальні компетентності майбутнього педагога формуються тільки через усвідомлення і трансформацію основ власної активності, прояв суб'єктності у стосунках з іншими учасниками освітнього процесу.

ідентичність професіонал самореалізація фахівець

Висновки

У ході професійного навчання, побудованого на концептах пошуку оптимального шляху розв'язання освітньо-виховних проблем, допитливості і пізнання нюансів педагогічного спілкування відбувається професійний розвиток і саморозвиток майбутнього фахівця, формується несупереч- ливий образ «Я-професіонала», тобто уявлення про себе в професії, вибудовується візія власного професійного шляху в майбутньому.

Формування професійної ідентичності є невід'ємною частиною загальної системи становлення ідентичності особистості. Як результат професійного самовизначення, ідентифікація майбутнього професіонала впливає на ефективність процесу професійного становлення та зростання. Формування професійної ідентичності відбувається під впливом комплексу зовнішніх та внутрішніх чинників, де особливе місце посідає етап навчання у ЗВО, що включає в себе як процес засвоєння знань, умінь, навичок, так і розвиток професійно значущих рис особистості майбутнього фахівця, які сприяють продуктивності самовизначення та успішній його реалізації в обраній спеціальності.

Література

1. Борисюк А.С. Професійна ідентичність медичного психолога: соціально-психологічний аналіз: Монографія. Ч.: Книги-ХХІ, 2010. 440 с.

2. Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: дис. ... д-ра психол. наук: 19.00.01. 2004. Луцьк. 478 с.

3. Дубінка М.М. Дослідження питання професійної ідентичності як детермінанти процесу професійного самовизначення у працях зарубіжних учених. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Кропивницький: Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2022. Випуск 206. С. 113-121.

4. Камінська С.В. Соціально-психологічні чинники професійної маргінальності випускників ВНЗ: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05. Херсон, 2016. 216 с.

5. Каплінський В. Розвиток професійної ідентичності студентів педагогічного коледжу шляхом застосування прийомів педагогічної рефлексії. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2022. № 9-10 (123-124). С. 173-182.

6. Клибанівська Т.М. Професійна ідентичність: теоретичний аспект. Теорія і практика сучасної психології, 2020. № 1. Т. 2. С. 52-56.

7. Ложкін Г., Волянюк Н. Професійна ідентичність в контексті маргінальної поведінки суб'єкта. Соціальна психологія. 2010. № 3. 123-130.

8. Лукомська С.О., Чуйко О.В. Термінологічні аспекти професійної ідентичності. Науковий вісник МДУ імені В.О. Сухомлинського: зб. наук. пр. Т. 2. Вип. 11 (99). Миколаїв, 2013. С.184-187.

9. Москаль Ю. Ідентифікація й ідентичність у суспільному форматі теоретичного аналізу. Психологія і суспільство. 2006. № 1. С. 96-112.

10. Павлюк М.М. Розвиток професійної ідентичності педагога як чинник попередження дезадаптації школярів. Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Т. XI. Ч. 6. 2009. Київ. С. 318-327.

11. Падерно В.В. Формування професійної ідентичності в майбутніх учителів гуманітарних дисциплін: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. Миколаїв. 2017. 237 с.

12. Соціолого-педагогічний словник / За ред. В.В. Радула, вид. 2-е. Харків: Мачулін, 2015. 444 с.

13. Шамлян К. Професійна ідентичність особистості. Соціогуманітарні проблеми людини. 2008. № 3. С. 137-142.

References

1. Borysyuk A.S. (2010). Profesiyna identychnist' medychnoho psykholoha: sotsial'no-psykholohichnyy analiz. [Professional identity of a medical psychologist: socio-psychological analysis]: Monohrafiya. CH.: Knyhy-KHKHI. 440 р. [in Ukrainian].

2. Virna Zh.P. (2004). Motyvatsiyno-smyslova rehulyatsiya uprofesionalizatsiyi psykholoha. [Motivational and meaningful regulation in the professionalization of a psychologis]: dys. ... d-ra psykhol. nauk: 19.00.01. 2004. Luts'k. 478 р. [in Ukrainian].

3. Dubinka M.M. (2022). Doslidzhennya pytannya profesiynoyi identychnosti yak determinanty protsesu profesiynoho samovyznachennya u pratsyakh zarubizhnykh uchenykh. [Research on the issue of professional identity as determinants of the process of professional selfdetermination in the works of foreign scientists]. Naukovi zapysky. Seriya: Pedahohichni nauky. Kropyvnyts'kyy: Tsentral'noukrayins'kyy derzhavnyy pedahohichnyy universytet imeni Volodymyra Vynnychenka. Vypusk 206. P. 113-121. [in Ukrainian].

4. Kamins'ka S.V. Sotsial'no-psykholohichni chynnyky profesiynoyi marhinal'nosti vypusknykiv VNZ [Socio-psychological factors of professional marginality of university graduates]: dys. ... kand. psykhol. nauk: 19.00.05. Kherson. 216 s. [in Ukrainian].

5. Kaplins'kyy V. (2022). Rozvytokprofesiynoyi identychnosti studentiv pedahohichnoho koledzhu shlyakhom zastosuvannyapryyomivpedahohichnoyi refleksiyi. [Development of the professional identity of students of the pedagogical college through the use of methods of pedagogical reflection]. Pedahohichni nauky: teoriya, istoriya, innovatsiyni tekhnolohiyi. № 9-10 (123-124). P. 173-182. [in Ukrainian].

6. Klybanivska T.M. (2020). Profesiyna identychnist': teoretychnyy aspekt. [Professional identity: theoretical aspect]. Teoriya i praktyka suchasnoyi psykholohiyi. № 1. T. 2. Р. 52-56. Zaporizhzhia. [in Ukrainian].

7. Lozhkin G., Volyanyuk N. (2010). Professional identity in the context of the subject's marginal behavior. Social Psychology. № 3. P. 123-130. [in Ukrainian].

8. Lukomska S.O., Chuyko O.V. (2013). Terminolohichni aspekty profesiynoyi identychnosti. [Terminological aspects of professional identity]. Naukovyy visnykMDU imeni V.O. Sukhomlyns'koho: zb. nauk. pr. T. 2. Vyp. 11 (99). Mykolayiv, 2013. Р. 184-187. [in Ukrainian].

9. Moskal' Yu. (2006). Identyfikatsiya y identychnist' u suspil'nomu formati teoretychnoho analizu. [Identification and identity in the social format of theoretical analysis]. Psykholohiya i suspil'stvo. № 1. P. 96-112. [in Ukrainian].

10. Pavlyuk M.M (2009). Development of teacher's professional identity as a factor in prevention of maladaptation of students. [The development of the teacher's professional identity as a factor in preventing schoolchildren's maladjustment]. Problems of general and pedagogical psychology: Coll. Sciences. works of the Institute of Psychology. GS Kos Bukuk APS of Ukraine. T. XI. Part 6. Kyiv. P. 318-327. [in Ukrainian].

11. Paderno V.V. (2017). Formuvannya profesiynoyi identychnosti v maybutnikh uchyteliv humanitarnykh dystsyplin. [Formation of professional identity in future teachers of humanitarian disciplines]: dys. ... kand. ped. nauk: 13.00.04. Mykolayiv. 237 p. [in Ukrainian].

12. Sotsioloho-pedahohichnyy slovnyk (2015). [Sociological and pedagogical dictionary]./ Za red. V.V. Radula, vyd. 2-e. Kharkiv: Machulin, 444 p. [in Ukrainian].

13. Shamlyan, K. (2008). Profesiyna identychnist' osobystosti. [Professional identity of the individual]. Sotsiohumanitarniproblemy lyudyny. № 3. Р. 137-142. Lviv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru