Роль здоров'язбережувальної компетентності педагогів та батьків у формуванні культури здоров'я дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

РОЛЬ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ ТА БАТЬКІВ У ФОРМУВАННІ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ'Я ДОШКІЛЬНИКІВ

Марчук Наталія Михайлівна здобувач вищої освіти

біолого-природничого факультету

Науковий керівник: Волошин Олена Романівна кандидат педагогічних

наук, доцент, доцент кафедри анатомії, фізіології та валеології

Анотація

здоров'язбережувальний компетентність сім'я дошкільний

У публікації розкриті організаційно-методичні аспекти роботи з сім'єю з формування культури здоров'я дітей дошкільного віку. Висвітлено зміст, форми організації роботи безпосередньо з сім'ями та формування здоров'язбережувальної компетентності у батьків в умовах сучасного дошкільного виховання. Запропоновано ряд методичних рекомендацій щодо активізації взаємодії дошкільного освітнього закладу і сім'ї з формування культури здоров'я дітей дошкільного віку.

Ключові слова: дошкільнята, здоров'язбереження, здоровий спосіб життя, компетентність, культура здоров'я, педагоги.

Вступ

В сучасному українському суспільстві соціально-економічні зміни які відбуваються, активізували проблеми формування здорової особистості. Це в свою чергу вимагає аналізу теоретичної бази з досліджуваної проблеми і розробки на її основі ефективних педагогічних умов удосконалення процесу формування здорової особистості дошкільника, як одного з головних показників освіченості й вихованості його батьків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливість формування культура здоров'я дітей дошкільного віку обумовлена розумінням, того що тільки з самого раннього дитинства можна прищепити основні знання, навички і звички з охорони здоров'я, які згодом перетворяться у важливий компонент загальної культури людини і вплинуть на формування здорового способу життя усього суспільства. Саме у дошкільному віці закладається майбутній потенціал здоров'я - це найважливіший час для виховання. Діти дошкільного віку вже здатні розуміти й усвідомлювати залежність стану здоров'я від способу життя.

В сучасних дослідженнях проблема здоров'язбереження та зокрема здорового способу життя має багатоплановий підхід. Філософський та соціальний аспект формування здорового способу життя дітей відображено в працях А.Бойко, О.Сахно, Л.Сущенко; медико-біологічний аспект розроблено у дослідженнях М.Амосова, Г.Апанасенко, Н.Борисенко; психолого-педагогічний аспект формування здорового способу життя дошкільників розглядали В.Оржеховська, Т.Бойченко, З.Плохій, С.Кондратюк, С.Свириденко [7, с.45].

Мета дослідження

Висвітлити організаційно-методичні аспекти роботи сім'ї щодо формування здорового дошкільника, розкрити зміст та методичні рекомендації організації роботи з родинами, запропонувати форми підвищення рівня освіченості батьків та формування у них здоров'язбережувальної компетентності.

Виклад основного матеріалу дослідження

На основі узагальнення досліджуваної проблеми встановлено, що у дітей дошкільного віку є всі необхідні передумови для формування знань, вмінь та навичок здорового способу життя. їм доступне розуміння цінності власного здоров'я та здоров'я ближніх. Тому особливого значення набуває цілеспрямований вплив на особистість, визначення умов, змісту, форм і методів, які є дієвими у формуванні культури здоров'я дітей дошкільників.

Однак у науковій літературі недостатньо чітко висвітлені засоби якими здійснюється виховання дітей дошкільного віку.

Нами виокремлені певні труднощі у вирішенні проблеми формування культури здоров'я у дошкільників:

* по-перше, дітям пропонується досить складна інформація стосовно анатомо-фізіологічних особливостей організму людини;

* по-друге, в умовах дошкільного навчального закладу заходи які проводяться, носять здебільшого епізодичний і безсистемний характер;

* по-третє, під час проведення з дошкільнятами занять переважає репродуктивний метод;

* по-четверте, відсутність наочного матеріалу та недостатнє матеріальне забезпечення;

* по-п'яте, проблема формування здорового способу життя дошкільнят недостатньо висвітлена в психолого-педагогічній літературі;

* по-шосте, часто заняття із збереження здоров'я не введені у розклад та не інтегруються з іншими видами занять;

* по-сьоме, у більшості вихователів труднощі у формуванні здорового способу життя пов'язані з недостатнім знанням понятійного апарату, неадекватним розумінням цілей та завдань першої ланки освіти з добором та адаптацією здоров'язбережувального змісту [1, с. 152].

Виходячи з проблематики, ми виявили цілу низку суперечностей у формуванні здорового способу життя дошкільників, серед яких - неусвідомлення батьками основних компонентів здорового способу життя, їхня недостатня педагогічна освіченість щодо змісту та шляхів формування здорового способу життя маленьких дітей, малоефективна система взаємовідносин, спільних зусиль дошкільного навчального закладу і сім'ї та педагогічного керівництва сімейним вихованням.

Причинами такого стану на сьогодні є:

1. Недостатня увага дошкільної педагогіки відносинам між сім'єю і дошкільним навчальним закладом та їхнім спільним діям щодо формування здорового способу життя дошкільника.

2. Недостатньо вивчена сім'я як фактор формування здорової особистості, психолого-педагогічні умови родинного виховання, виховний потенціал сім'ї [10, с.209].

Практично це виявляється в епізодичній участі сім'ї у вирішенні виховних проблем дошкільного закладу. Батьки все більше покладаються на виховну функцію дошкільного закладу і при невдачах у вихованні дітей насамперед висувають претензії педагогам, забуваючи про моральний аспект батьківського обов'язку у вихованні дитини і вимоги Закону України "Про дошкільну освіту", у статті 8 якого сказано, що батьки несуть відповідальність за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їхнього життя і здоров'я [3, с.57].

Тому мета формування здорового способу життя дитини, її здоров'язбережувальної компетентності має бути єдина і для сім'ї, і для дошкільного закладу як виразника інтересів суспільства у галузі виховання підростаючих поколінь. Потрібно орієнтуватися на виховну співпрацю у цьому процесі батьків і педагогів.

Під час проведення дослідження з проблеми формування здоров'язбережувальної компетентності дітей дошкільного віку ми переконалися, що досить часто родинне виховання й виховання дітей у дошкільних навчальних закладах існують як дві окремі ланки: вдома дитина інколи дістає одні настанови, зразки поведінки, а в дитячому садку - інші. Батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими, але не завжди розуміють залежність стану здоров'я від способу життя [2, с.13].

Результати анкетувань довели, що лише 20% батьків приділяють певну увагу в сім'ях формуванню здорового способу життя дітей, 30% батьків вважають, що приклад дорослих у цьому питанні - першооснова, але майже 68% батьків мають недостатній рівень здоров'язбережувальної компетентності. Тому потрібно глибоко вивчати виховний потенціал сім'ї, використовуючи комплекс прийомів і методів: спостереження, бесіди, анкетування. Арсенал прийомів і методів вивчення виховного потенціалу сімей вихованців потрібно вибирати виходячи з конкретних умов вивчення сімей, що допомагає науково виявити проблемні помилки сімейного виховання щодо формування здорового способу життя дошкільників, дати індивідуальні кваліфіковані поради батькам. Вивчення сім'ї передбачає глибокий і всебічний аналіз позитивних і негативних особливостей [4, с.36].

Рівень педагогічної культури та здоров'язбережувальної компетентності батьків залежить від таких умов, як рівень освіти, спрямованість особистості, її індивідуальних особливостей, професійних якостей, життєвого досвіду та іншого. Найважливішим компонентом педагогічної культури батьків є їхня педагогічна підготовленість, яка складається з психолого-педагогічних, фізіологічних знань, а також виробленої у процесі практики навички формування у дітей звички здорового способу життя.

Система роботи з підвищення педагогічної культури та здоров'язбережувальної компетентності батьків з основ здорового способу життя здійснюється через колективні, індивідуальні та наочні форми роботи. Сюди входять бесіди, консультації, відвідування сімей, запрошування батьків до дошкільного закладу, індивідуальні пам'ятки, поради, бюлетені, папки - пересувки, альбоми-естафети, батьківські збори, групові консультації, лекторії педагогічних знань, школи молодих батьків, семінари-практикуми, батьківські конференції, фестивалі, стінгазети, практичні рекомендації для батьків. Все це розширює, урізноманітнює форми і методи технології педагогічного процесу та сімейного виховання, дає змогу широко використовувати ігри, фізичні вправи, цікаві інтелектуальні завдання, проводити прогулянки, гігієнічні процедури, заняття [6, с.115].

Систематизація цієї роботи, полягає в об'єднанні цих форм в єдине ціле так, щоб спільна робота дошкільного навчального закладу і сім'ї дала плідний результат у формуванні культури здоров'я дітей дошкільного віку. Розпочати роботу потрібно в самому педагогічному колективі дошкільного закладу, тому що роль педагога має дуже велике значення у формуванні здорового способу життя дітей. Власний приклад педагогів буде стимулювати батьків до активізації у вирішенні проблем формуванні культури здоров'я дітей. У підвищенні освіченості батьків провідне місце повинні займати актуальні форми пропаганди здорового способу життя: організація роботи університету здоров'язбережувально-педагогічних знань, випуск агітаційних та попереджувальних плакатів, оформлення тематичних стендів, робота консультативних пунктів, прес-конференції, батьківські педагогічні студії з даної проблематики, родинні мости, клуби тощо [8, с.210].

Практика свідчить, що одним із головних шляхів підвищення взаємодії дошкільного навчального закладу і сім'ї є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками щодо формування здорового способу життя дошкільників. Серед них - функціонування консультативних пунктів з проблеми виховання, конференції батьків з обміну досвідом щодо організації раціонального дозвілля дітей, рухового режиму, оптимального харчування, семінарів-практикумів з відродження національних традицій здоров'язбережувального змісту в родинах.

Засідання дискусійних клубів передбачають різноманітну тематику та форми роботи, серед яких: лекція-консультація: "Народна педагогіка про здоровий спосіб життя", дискусія: "Роль батьків у формуванні і зміцненні здоров'я дітей", вечір запитань і відповідей: "Методика валеологічного виховання: принципи та підходи", батьківський фестиваль: "Здорова родина - здорова країна", круглий стіл: "Давайте розберемося спільно, що заважає нашим дітям бути здоровими", сімейний портрет: "Здоровий спосіб життя в нашій сім'ї", бесіда: "Відповідальність батьків за збереження фізичного і психічного здоров'я дітей" [5].

Заслуговують на увагу проведення таких оригінальних форм проведення роботи з родинами, як педагогічний десант, коли педагоги виступають перед батьками на підприємствах, організаціях, де працюють батьки, влаштовують виставки, випуски спеціальних стіннівок. Доречним є проведення такої форми роботи, як "Дерево роду", де зустрічаються покоління, обговорюються підходи до зміцнення здоров'я дітей, звернення до народної педагогіки. Ефективною є така форма роботи, як зустріч у родинному колі, де здійснюється індивідуальна допомога родинам через консультації здоров'язбережувального спрямування, покази, зустрічі з лікарями, психологами [9, с. 17].

У системі педагогічного всеобучу бажано використовувати педагогічні задачі та завдання для батьків, які мають оздоровчий зміст. Ці завдання мають бути логічними, головна мета яких полягає у стимулюванні активності батьків до самостійного набуття педагогічних оздоровчих знань, умінь, осмисленні важливих положень щодо виховання дітей у сім'ї. Логічні завдання допомагають аналізувати, зіставляти з практичною діяльністю виховання дітей в родині і в дошкільному закладі, робити висновки, помічати перспективи та шляхи поліпшення валеологічного виховання. Практичні завдання допомагають батькам формувати і розвивати педагогічні вміння і навички, застосовувати їх в конкретних ситуаціях виховання дітей в родині. Це можуть бути дослідження конкретних умов виховання дітей, вивчення причин недоліків у вихованні і розробка на цій основі заходів щодо удосконалення навчально-виховного процесу в родині і дошкільному навчальному закладі. Навчальні завдання широко використовуються педагогами в системі батьківського загального навчання. Виконуючи такі завдання, батьки індивідуально чи колективно аналізують літературу з питань формування здорового способу життя дітей, обговорюють педагогічні ситуації, пропонують шляхи і способи покращання здоров'язбережувального виховання дітей [11, с.9]. Однак це зовсім не означає, що батьки вдома, з дня на день, кожної години повинні втлумачувати дітям оздоровчі знання. Треба стерегтися втрати дітьми інтересу до цих знань через перевантаження їх недоступною інформацією, відсутності на практиці переконання важливості отриманих знань для саморозвитку та самовдосконалення.

Дуже важливо, щоб кожне повідомлення здоров'язбережувального змісту було відкриттям для дитини, раніше невідомим їй, спонукало до самоаналізу, подальшого розвитку. Лише в цьому випадку можна досягти позитивного результату, виробити у малюків чітке і постійне бажання бути здоровими, спритними, бадьорими, веселими, зробити здоров'я предметом постійного піклування дитини, а не лише батьків. Дитина навчається аналізувати кожне явище, дію з точки зору корисності чи шкідливості, навчається цінувати життя і здоров'я що і є основним завданням дошкільного навчального закладу і сім'ї.

Висновок

Ефективність формування культури здоров'я у дошкільників залежить від багатьох факторів: цілеспрямованої діяльності педагогів на формування рівня педагогічної оздоровчої культури сім'ї, єдності педагогічного впливу дошкільного навчального закладу і сім'ї у вихованні здорового способу життя, оновлення здоров'язбережувального змісту роботи з батьками та форм їхньої педагогічної освіти.

Список використаних джерел

1. Апанасенко Г. А. (2008). Рівень здоров'я і фізіологічні резерви організму. Теорія і практика фізичного вихованя, (4), 152.

2. Денисенко Н. (2019) Будьте здорові, діти. Дошкільне виховання, (3), 12 - 14.

3. "Про дошкільну освіту" (Закон України) (2001). Відомості Верховної Ради України. Київ.

4. Калуська Л. (2009) Валеологія в дитячому садку та вдома. Івано-Франківськ.

5. Кондратюк С.М. (2003) Інтегративний підхід до виховання у молодших школярів здорового способу життя: (автореф. дис... канд. пед. наук), Інститут проблем виховання АПН України, Київ.

6. Кузьмінський А. І. (2011) Педагогіка вищої школи: навч. посіб. (2-е вид.) Київ: Знання.

7. Курило І. (2003) Соціально-демографічні особливості самооцінки стану здоров'я населенням України. Демографічні дослідження. Збірник наукових праць НАН України, Київ: (25), 44 - 55.

8. Лоза Т.О. 2006. Рухова активність як невід'ємний компонент здорового способу життя. Формування здоров'я дітей, підлітків та молоді в умовах навчальновиховного закладу. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Суми: (11), 210 - 212.

9. Румянцев Ю.О., Чуніс О.В., Романчак О.І. (2003) Здоров'я соціальна цінність (з досвіду проведеного конкретного соціологічного дослідження проблеми здоров'я у Західному регіоні України). Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, Харків: (16), 14 - 24.

10. Фіцула М. М. (2014) Педагогіка вищої школи: навч. посіб. (2ге вид.), Київ: Академвидав.

11. Юрочкіна С. (1997) Педагогічні основи валеологічного виховання дітей старшого дошкільного віку: (автореф. дис... канд. пед. наук), Інститут проблем виховання АПН України, Київ.

Размещено на Allbest.ru