Безбар’єрне спілкування дітей молодшого шкільного віку з ментальними порушеннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Безбар'єрне спілкування дітей молодшого шкільного віку з ментальними порушеннями

Анотація

Початок шкільного життя - серйозне випробування для більшості дітей, тим більше для учнів із ментальними порушеннями. Діти з ментальними розладами навчаються по іншому ніж звичайні діти. Ментальні порушення впливають на емоційну сферу, змінюючи процес сприйняття світу, реагування на нього та можливість адаптуватися. Діти з такими порушеннями мають труднощі в комунікації, навчанні, їм складніше пройти процес соціалізації. Характерними для дітей із ментальними порушеннями є відставання в мовленнєвому розвитку, низький рівень мовленнєвої активності, уповільнений темп становлення регулюючої функції мовлення. Усе це вимагає вдосконалення змісту освіти дітей з відхиленнями в розвитку, забезпечення їхньої' повноцінної'життєдіяльності, методів і засобів організації освітнього процесу.

Ключові слова: бар'єри, ментальні порушення, молодші школярі, спілкування, мовленнєва компетентність, корекційно-розвивальна робота.

Сьогодні ми все частіше замислюємося про бар'єри, які перешкоджають нам досягти бажаної мети. Бар'єри - це ті перепони, які заважають різним людям отримати доступ до можливостей, і через це не дають їм повністю реалізувати свій потенціал. Дуже часто бар'єри створюють самі люди внаслідок незнання, стереотипів та упереджень. Через це виникає неправильний та незручний дизайн, дискримінаційні процедури і негативне ставлення.

Бар'єри можуть проявлятися по-різному. Наприклад, фізичні - це ті, що перешкоджають пересуванню у просторі: круті сходинки, відсутність ліфтів та пандусів як альтернативи, високі пороги й тротуари тощо.

Бувають бар'єри інформаційні. На жаль, сьогодні дуже маленький відсоток інформації подається з урахуванням того, що її сприйматимуть різні люди (наприклад, з порушеннями зору чи слуху). Брак коректної інформації теж можна віднести до цієї категорії.

До психологічних бар'єрів можна зарахувати якраз негативне ставлення, яке часто формується через страхи, упередження та стереотипи. Наприклад, з відкриттям інклюзивних класів серед батьків поширився страх, що більше уваги буде приділятися дитині з особливими освітніми потребами, тоді як інші діти будуть нею обділені. Хоча підстав для таких страхів і не було -- вчитель користується спеціальною методикою викладання, яка враховує потреби різних учнів.

Однак в комунікації приховано значно більше смислів, ніж нам здається. В даній статті ми спробуємо розкрити питання безбар'єрного спілкування, а саме мовленнєву комунікацію дітей молодшого шкільного віку з усіма своїми особливостями, бо необхідно пам'ятати, що наші відмінності - це наша перевага.

Стосовно концепції рівності вирує багато дискусій. Дехто каже, що люди в апріорі не можуть бути рівними, бо вже народжуються різними за набором характеристик, статтю, кольором шкіри тощо. У цьому і полягає різноманіття. Але воно не має ставати на перешкоді розвитку потенціалу та якісному життю людини. Тож під рівністю мається на увазі те, що у кожної людини мають бути забезпечені рівні права і можливості в реалізації цих прав: навчатися, працювати, відпочивати тощо. [1]

Закон України «Про освіту», Державна національна Програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») орієнтують нас на те, щоб кожний випускник освітнього закладу будь-якого типу, завершуючи навчання досконало володів українською мовою, як державною та був компетентним у сфері спілкування. Це зумовлено зміною поглядів суспільства на такі стовпи освіти, а саме: навчання пізнавати, навчання працювати, навчання жити разом. Основна складова цих частин - це процес спілкування.

Вивчення літератури показало, що спілкування виконує унікальну й незалежну роль у становленні особистості, в розвитку її внутрішнього суб'єктивного світу, в розширенні та збагаченні соціального і психологічного досвіду. [2] мовленнєва комунікація відхилення освіта

Спілкування відбувається за допомогою різноманітних засобів. В сучасній педагогіці виділяють три основні категорії засобів спілкування:

- експресивно-мімічні («контакт очима», кінетику, що включає в себе міміку, жестикуляцію, пантоміміку, пара-лінгвістику, екстралінгвістику);

- предметно-дійові (проксеміку, паралінгвістику та екстралінгвістику, пантоміміку);

- мовленнєві(висловлювання, запитання, відповіді, репліки).

Ці категорії засобів спілкування з'являються у дітей у тій послідовності, в якій вони описані вище і складають основні комунікативні операції. [3]

Під час спілкування з оточуючими людьми діти використовують засоби спілкування всіх категорій, якими вони вже оволоділи, активно використовуючи ті з них, які найбільше сприяють вирішенню завдання, яке перед ними стоїть, і своїх власних уподобань.

Вплив спілкування на психічний розвиток дитини проходить наступним чином:

- внаслідок позитивних рис дорослого, в поєднанні з його діями як суб'єктом спілкування;

- внаслідок збагачення дорослими досвіду дітей;

- шляхом першої постановки дорослими завдань, які вимагають від дитини оволодіння новими знаннями, уміннями і здібностями;

- на основі підкріплюючих дій, думок і оцінок дорослого;

- завдяки можливостям для дитини черпати в спілкуванні зразки дій і вчинків дорослих; внаслідок сприятливих умов для розвитку дітьми свого творчого початку при спілкуванні один з одним. [2]

Важливим компонентом розвитку мовленнєвої компетентності в сучасних освітніх закладах є реалізація змістової лінії, яка спрямована на розвиток комунікативної компетентності учнів, основу якої становлять:

- уміння адекватно сприймати на слух діалог і монолог, що передбачає зосередження уваги на осмисленні висловлювання;

- уміння користуватися різними видами читання;

- уміння вести діалог з додержанням вимог українського мовленнєвого етикету в різних життєвих ситуаціях;

- уміння створювати усні монологічні висловлювання;

- уміння створювати письмові тексти різних стилів.

У дітей з ментальними порушеннями потреба в комунікації повністю збережена, але недорозвинуті тонкі аспекти в способах спілкування. Психологічний розвиток таких учнів має певні особливості, зумовлені своєрідністю перебігу психічних процесів. Перебіг розумових процесів позначається на розвитку мови у цих дітей. Розмовно-побутова мова розвинута слабо, що обмежує участь дитини в бесідах, у спілкуванні. Недоліки мови негативно впливають на деякі сторони особистості дитини з ментальними порушеннями. Вони виявляють мовленнєву замкнутість. Бувають випадки, коли небажання говорити доходить до мовленнєвого негативізму. Основною причиною мовленнєвої замкнутості дітей з особливими потребами є бідність внутрішніх ресурсів мови, відсутність відповідних уявлень і образів про предмети і явища навколишньої дійсності, порушення мотивації мови.

Діти з ментальними порушеннями, констатує В. Печерський, оволодівають мовленням сповільнено. Вони пізніше, ніж це буває за нормотипового розвитку, починають розуміти звернене мовлення, пізніше починають користуватися активним мовленням. Недорозвиток мовлення тією чи іншою мірою можна спостерігати на різних рівнях комунікації дітей, як молодшого, так і старшого шкільного віку. У цьому певну роль відіграють також порушення, які відмічаються в розвитку дрібної моторики та артикуляції дітей з ментальними порушеннями.

Дослідник звертає увагу на те, що словник учнів молодших класів спеціального закладу загальної середньої освіти доволі бідний, складається переважно з іменників та дієслів. Серед іменників переважають слова, що позначають добре знайомі дітям предмети. Дієслова ж переважно безпрефіксні. Прикметники займають незначне місце в словнику учнів зазначеної категорії. Слова, які використовують діти, вживаються ними у наближених, неспецифічних значеннях. Так, туфлі це і черевики, і босоніжки, і кросівки. Слово «хороший» використовується в значенні «добрий», «веселий», «красивий», «слухняний», «чистий» тощо [4].

Речення, які використовують учні, зазначає В. Печерський, переважно прості, складаються з одного-чотирьох слів. Вони мають не лише примітивну, але й часто неправильну будову. У них порушене узгодження слів у реченні, мають місце пропуски другорядних членів речення, і навіть головних членів.

За дослідженнями О. Омельченко, В. Тарасун, Л. Федорович, учні з ментальними порушеннями краще володіють діалогічним мовленням. Проте часто вони не знають, як розпочати розмову, як запитати людину, особливо незнайому, про щось, як відповісти на запитання. Причиною тому служить не лише недостатня сформованість мовлення, а й особливості мотиваційної та емоційно-вольової сфери. Відповіді учнів можуть бути занадто стислими або надмірно докладними. В останньому випадку вони за своїм змістом далекі від запитання, містять повторення, несуть додаткову неадекватну інформацію [5].

О. Проскурняк зазначає, що сформовані вміння та навички у школярів з ментальними порушеннями, на думку вчених, залишаються недостатньо дієвими без систематичного їх застосування в практиці мовленнєвого спілкування. Для того, щоб розробити досить ефективні прийоми роботи і вправи з формування комунікативних навичок і вмінь в учнів з ментальними порушеннями необхідно, перш за все, враховувати особливості мовленнєвого розвитку даної категорії учнів. Основна причина труднощів для них у формуванні комунікативних навичок і вмінь - це відсутність в них потреби у говорінні і письмі, так званої мотивації мовлення, яка у таких учнів сама по собі не виникає [6-7].

Одним із пріоритетних напрямів розвитку національної системи освіти є пошук ефективних шляхів включення дітей з особливими освітніми потребами (ООП) в освітнє середовище, їхню соціалізацію, провідні механізми яких забезпечує мовленнєва діяльність. Серед дітей з ООП найбільшу поширеність мають діти із порушеннями мовлення, у яких ці порушення виступають як первинними (провідними), так і супутніми порушеннями розвитку.

Відповідно, постає необхідність здійснення корекційно-розвивальної роботи з цими дітьми в двох напрямах: створення передумов мовленнєвого розвитку та розвиток основних функцій - спілкування (комунікативної), пізнавальної і функції регулювання мовленнєвої діяльності.

Для формування і розвитку комунікативних навичок і вмінь в учнів з ментальними порушеннями вчителю необхідно правильно організувати, в першу чергу, словникову роботу, що передбачає максимально ефективний відбір лексичного матеріалу, його семантизацію з наступним систематичним включенням в практику мовленнєвої діяльності. Учителю необхідно систематично формувати і закріплювати ці вміння протягом усього періоду навчання у відповідності з програмними вимогами [8].

Для ефективного розвитку комунікативної діяльності спеціалісти рекомендують дотримуватись наступних умов:

- створювати ситуації комунікативної успішності;

- стимулювати комунікативну діяльність, використовуючи проблемні ситуації; усувати комунікативні труднощі;

- орієнтуватись на «зону найближчого розвитку» і підвищувати рівень комунікативної успішності;

- проводити корекційно-розвивальну роботу щодо формування комунікативної компетентності, враховуючи індивідуальні особливості дітей та залучаючи педагогів та сім'ю;

- мотивувати дітей до висловлювання своїх бажань, почуттів, емоцій, думок за допомогою вербальних та невербальних засобів комунікації;

- створювати ігрові ситуації, які мотивуватимуть дітей до комунікативної діяльності з дорослими та однолітками;

- в процесі комунікативної діяльності забезпечувати стратегію підтримки й фасилітації взаємодії педагога з дітьми, дітей з однолітками.

Список використаних джерел:

[1] Складові безбар'єрності - https://bf.in.ua/components/

[2] Розвиток комунікативних умінь у дітей з інтелектуальними порушеннями як засіб формування їх життєвої компетентності - https://genezum.org/library/rozvytok- komunikatyvnyh-umin-u-ditey-z-intelektualnymy-porushennyamy-yak-zasib- formuvannya-ih-jyttevoi-kompetentnosti

[3] Особливості комунікації дітей з тяжкими порушеннями інтелектуального розвитку - http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/160104/159305

[4] Печерский В. Г. Способности подростков и юношей с легкой умственной отсталостью к продуктивному межличностному взаимодействию : автореф. дис. На соискание научной степени докт. психолог. наук. М., 2009. 36 с.

[5] Омельченко І. М, Тарасун В. В., Федорович Л. О. Вступ до спеціальності логопедія: навч. пос. Кременчук : Християнська Зоря, 2011.416 с

[6] Проскурняк Е. И. Экспертная оценка развития коммуникативной деятельности учащихся с умственным недоразвитием Научные ведомости БелГУ. Сер. Гуманитарные науки. Харьковская государственная академия культуры. 2013. №27 (170). Вып. 20. С. 300-307

[7] Особливості комунікативної поведінки молодших школярів із ТПМ - Сєромаха Н. Є., Тищенко І. Д. - http://dspace.luguniv.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/3083/1/16.pdf

[8] Боряк О., Косенко Ю. Альтернативна комунікація як заоб розвитку мовленнєвої діяльності дітей із комплексними порушеннями - Актуальн питання гумаытарних наук. Вип 35, том 1,2021 - С. 264-270.

Размещено на Allbest.ru