Теоретичні аспекти інтерактивних технологій

Зінорук Ален Володимирович

аспірант кафедри педагогіки

Національний університет біоресурсів та природокористування

України, Україна

Процеси демократизації, ринкових перетворень, реформування ключових сфер державної політики, європейської інтеграції висувають нові вимоги до підготовки фахівців, їх практичної спрямованості. Це вимагає активне застосування інтерактивних технологій.

Як зазначає Д. Остапчук: «за рахунок таких технологій вища школа зможе сформувати у майбутнього фахівця необхідні практичні навички, розвинути особистісні й професійні характеристики, критичне мислення, мобільність, гнучкість, здатність приймати нестандартні рішення, уміння працювати в команді, моделювати ситуації тощо» [1, с. 140].

Питання інтерактивних технологій досліджувала низка авторів: Н. Волкова, О. Комар, О. Коротаєв, Г. Мітін, Н. Мирончук, М. Скрипник, Л. Пироженко, О. Пометун та ін. Вчені обґрунтовують доцільність застосування інтерактивних технологій для підвищення ефективності освітнього процесу. Метою нашого дослідження є розкриття теоретичних аспектів інтерактивних технологій.

Термін «інтерактивний» (з англ. - «inter» (взаємний) та «act» (діяти) розглядається як - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - «специфічна форма організації пізнавальної діяльності, що має на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність» [2, с. 19].

О. Комар під інтерактивністю розуміє: «принцип побудови і функціонування педагогічного, психологічного, комп'ютерного спілкування в режимі діалогу» [3, с. 2].

Технологія навчання - спосіб побудови освітнього процесу із застосуванням різних методів навчання, найбільш адекватних для досягнення цілей, поставлених перед тими, хто навчається [4, с.12]..

Під «педагогічною технологією» О. Васюк розуміє сплановану викладачем організацію освітнього процесу з оптимальним добором дієвих форм, методів, засобів, процедур і умов, за якої гарантовано досягаються високі результати навчання [5, с. 58]..

Отже, інтерактивні технології - це організація освітнього процесу у вищій школі з використанням форм та методів колективного процесу наукового пізнання, заснованих на взаємодії всіх учасників навчання [6, с. 2].

Інтерактивні технології дозволяють забезпечити такі умови для сучасної моделі освітнього процесу: забезпечення вільної та позитивної атмосфери освітнього процесу; забезпечення рівності учасників освітнього процесу; усвідомлення цінності колективно зроблених умовисновків; забезпечення вільного висловлення думки, позиції, вислуховування та прийняття позиції учасників колективу; викладач не є засобом «похвали і покарання», а є наставником та порадником [7, с. 46-47].

Вчений О. Пометун розділяє інтерактивні технології на чотири групи: парне навчання (робота студента з викладачем чи своїми колегами); фронтальне навчання (вивчення матеріалу одночасно всіма учасниками освітнього процесу із наявністю спільної задачі); навчання у грі; навчання у дискусії [2, с. 19].

Науковець Н. Волкова не групує інтерактивні технології, а виділяє основні види інтерактивних технологій: діалого-дискусійні; аналізу ситуацій; ігрові; навчання у співробітництві; тренінг; фасилітаційного навчання; інформаційно - комунікаційні та гейміфікація [8, с. 26-27].

Вчена Л. Гула зазначає, що найбільш ефективною технологією навчання є поєднання лекційного матеріалу з максимальним використанням інтерактивних технологій і пропонує застосування інтерактивних лекцій: лекція з запланованими помилками, проблемна лекція, лекція удвох, лекція - візуалізація, лекція-прес-конференція, лекція-діалог [9, с. 43].

Найбільш ефективними інтерактивними технологіями автор вважає: кейс- технології; проведення відео конференцій; «круглий стіл»; фокус-групи; ділові і рольові ігри; навчальні групові дискусії; тренінги casе-study (проблемно- ситуаційний аналіз) [9, с. 42].

На заняттях-тренінгах ефективним є використання методів: робота у колі, у малих групах, «мозковий штурм», дебати, аналіз конкретної ситуації, що дозволяють організувати колективну діяльність студентів [2, с. 5-6]. Отже, основними складовими інтерактивних занять є спільні завдання, що виконуються студентами. Відмінність інтерактивних технологій від традиційних у тому, що студент не стільки закріплює раніше вивчений матеріал, скільки вивчає новий.

При реалізації технологій важливе значення має оцінювання активності, результативності кожного здобувача, його внеску до загального результату, що впливає на формування професійних якостей - комунікативність, організованість, компетентність, відповідальність [10, с. 29-30].

Переваги інтерактивних технологій у тому, що вони інтенсифікують освітній процес і дозволяють здобувачам освіти одержати від освітнього процесу такі позитивні сторони: більш доступно засвоювати набуті знання; практикувати навички щодо висловлення власної думки та позиції; уміння аргументувати та переконувати; уміння прислухатися до інших точок зору та альтернативних думок; навички щодо моделювання різного роду практичних професійних ситуацій, збагачувати свій соціальний досвід; одержувати навички щодо побудови групових відносин, вирішення конфліктних ситуацій, знаходження спільного вирішення тієї чи іншої проблеми; підвищувати готовність до творчої та самостійної роботи, аналітичної діяльності [8, с. 4].

Отже, інтерактивні технології є інноваційними, практичними, що у поєднанні із теоретичними знаннями, сприяють формуванню компетентності майбутнього фахівця, його високому професійному та особистісному рівню.

Список використаних джерел

[1] Остапчук Д., Мирончук Н.М. Інтерактивні методи навчання у вищих навчальних закладах. Модернізація вищої освіти в Україні та за кордоном: зб. наук. праць (с. 140-143). 2014 р. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка.

[2] Пометун О.І., Комар О.А. (2007). Підготовка вчителів початкових класів: інтерактивні технології у ВНЗ (18-21). Умань: РВЦ «Софія».

[3] Комар О.А. Інтерактивні технології у ВНЗ (2017). Електронний репозиторій Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (6). 2-4.

[4] Percival Е, Ellington H. A. (1984) Handbook of Educational Technology (P. 12) London;N.Y.

[5] Васюк, О. В. (2014) Застосування технології контекстового навчання в методиці формування професійної спрямованості майбутніх соціальних педагогів. Наукові праці. Педагогіка, (239), 57-61.

[6] Васюк, О. В., Виговська, С. В. (2011) Сучасні підходи до трактування поняття «педагогічна технологія». Вісник національного університету оборони України, (6), 5-9.

[7] Пометун І. О. (2004) Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.- метод.посібник (46-47). Київ: А.С.К.

[8] Волкова Н.П. (2018) Інтерактивні технології навчання у вищій школі: навчально- методичний посібник (с.26-27). Дніпро. Університет імені Альфреда Нобеля.

[9] Гула Л. (2019) Впровадження інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах. Збірник наукових праць «ЛЭГОХ» (5). 41 -45.

[10] Vasyuk O. (2016) The project-based technology in the future social teacher professional orientation methodology. Професійна освіта: методологія, теорія та технології: зб. наук. праць, (3). 27-38.

Размещено на Allbest.ru