Деякі аспекти використання штучного інтелекту в українському навчальному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка

Братусь Іван Вікторович,

кандидат філологічних наук, доцент, доцент

Кузьменко Галина Василівна,

кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри гуманітарних дисциплін

Волкова Анна Миколаївна,

старший викладач

Анотація

В статті особлива увага надається специфіці українського сприйняття штучного інтелекту в контексті глобальних і національних освітніх процесів. Новизна дослідження полягає у стрімкому розвитку штучного інтелекту в галузі освіти. Піднімається питання про етичність використання матеріалів, що створені за допомогою штучного інтелекту.

Ключові слова. Штучний інтелект, цифровізація, COVID-2019, дистанційне навчання.

Основна частина

Для багатьох освітян цифровий вимір навчання став «реальністю» тільки з пандемією COVID-19. Змушені піти на дистанційне навчання, вчителі та викладачі похапцем опановували сучасні інструменти. Тільки звичка наполегливо досягати своєї мети та нестримне бажання донести «світло знань» до учнів допомогли освітянській спільноті відмаштабувати свої здібності у відповідності до «потреб часу». Початок повномасштабної війни у кінці лютого 2022 року лише зміцнив непохитну віру працівників освіти в свої сили - без світла, наражаючись на небезпеку своєму життю, вкладаючи всю душу в кожне слово, педагоги не на мить не спинили своєї титанічної праці. Це допомогло вистояти нашому народу в нерівній боротьбі з жорстоким і підступним ворогом, який ставить собі за мету не лише фізично знищити нашу Державу, але й вихолощити дух і розум кожного українця. Розпорошені в евакуації учні та студенти все ж зберегли можливість отримувати одну з кращих у світі освіт.

Безумовно, що поява у широкому інформаційному просторі «штучного інтелекту» для наших педагогів не стало «несподіванкою» - ціна кожного кроку вперед зробила нас трохи «зухвалими». Хтось вирішив, що це просто якась декоративна надбудова в новому «інформаційному світі», хтось занепокоївся втратою роботи значною частиною людства, хтось перейнявся есхатологічним лязганям брами «цифрового концтабору». Не дивно, що будь яке явище сьогодення має широке трактування в суспільстві, оскільки люди вільно зараз «купаються» в океані різноманітних думок і не мають жодного браку інформації.

Та специфікою українського сприйняття нововведень виступає потужна проактивна позиція, що зумовлена розумінням хиткості освітніх процесів в умовах війни. Відповідно, інтеграція штучного інтелекту в освітні процеси має в нашій країні свою специфіку, що опирається на декілька важливих підвалин нашого світосприйняття. Отриманий гіркий досвід останніх років ми зуміли трансформувати в умовний успіх «на фронті цифровізації». Для збільшення ефективності розуміння цих успіхів необхідно враховувати як їх причини, так і допомогти освітянській спільноті розширювати та поглиблювати новації.

Тривалий час штучний інтелект був лише цариною фантастів. Зі сторінок наукової фантастики нас тішили історії про райдужну співпрацю людини та «комп'ютера». Хоча інколи цю позитивну картину «змазував» кіберпанк, що трактував майбутнє у негативному ключі. Для освіти новацію в першу чергу завжди виконували роль оптимізації часу та створення «фану». Та декларовані цілі не завжди збігалися з реальністю. До пандемії COVID-2019 в Україні багато новітніх засобів освіти лише декларувалося. Це пов'язано з тим, що проведення занять в режимі онлайн сприймалося лише як ерзац «справжньої освіти». Та й новації лишалися «лише на папері», бо педагогічним працівникам доводилося дублювати свою діяльність в електроні журнали та витрачати купу часу а заповнення курсів Classroom і Moodle. Тільки частина педагогів зуміли оптимізувати ці процеси в органічному ключі.

Та з 2020 року дистанційна освіта стала невід'ємною частиною нашого життя. З 2022 року війна тільки посилила нашу «залежність» від комп'ютера. Відповідно, широке впровадження у 2023 році штучного інтелекту «в маси» одразу відобразилося на навчальному процесі, бо більшість матеріалів вже надсилалась і оцінювалася у цифрових форматах.

Проблема застосування штучного інтелекту в навчальному процесі багато в чому зумовлена потребою оновити вимоги до форм контролю в освітніх закладах. Можливо, що це завершальний етап «повного циклу» опрацювання матеріалів. Штучний інтелект здатний сформувати цілком прийнятний текст, що не проходить перевірку на антиплагіат чи не має суттєвих ознак «комп'ютерного походження». Вийшла ситуація, що важко визначити авторство тексту. Відповідно, висока оцінка може бути не заслужена, оскільки для її отримання не треба докладати жодних зусиль.

Та головна небезпека «нового фактажу» полягає у його невідповідності дійсності - штучний інтелект часто просто «генерує події», припускається хронологічних зміщень. Наведемо 20 речень (табл. 1), що сформував https://chat.openai.com/ [1]. Завдання полягало в подані біографії Катерини Білокур (рис. 1):

Рис. 3. Результати перевірки на плагіат

Попередньо можна визнати, що модель штучного інтелекту ще доволі недосконала. Але учні та студенти вже активно використовують його і педагогам необхідно посилювати пильність у перевірці цих відомостей - вони зростають у геометричній прогресії. Це відбувається, бо «роботи» студіюючої молоді поширюються в інтернеті і на їх основі створюються вже наступні «матеріали». Особливо подібне помітно у застосуванні хибного цитування джерел та «перелицюванні» історичних фактів без дотримання контексту.

Та технічні проблеми з часом будуть вирішені. А ось як інтегрувати нові надбання в царину української освіти? Нам інколи важко уявити інертність системи освіти, особливо її формальних проявів. Ця неповоротка законодавча, психологічна та методична «конструкція» базується на чудернацькому поєднанні різноманітних історичних (і не дуже), економічних, соціальних факторів, що ми й називаємо «вітчизняна освіта». Загальна правова відсталість від вимог сьогодення особливо вражає в низці галузей українського суспільства. Наприклад, ми все живемо по Цивільному кодексу, що почав діяти рівно 40 років тому! Конституцію Україна ухвалила лише майже за п'ять років після набуття незалежності. Тобто сподіватися на кардинальне врегулювання правничих і методичних аспектів штучного інтелекту в сучасних реаліях годі чекати - подібні якості не «притаманні» нашій державі, що дотримується своєрідного балансу минулого, сьогодення та майбутнього. Почасти це виправдано, бо немає гарантій, що «нове» буде кращим і життєздатним. «Нове» має бути народженим у свідомості людей, розкрити потенціал майбуття.

Та саме штучний інтелект ще більше загострює нагальну потребу модернізувати освіту, бо цифрова прірва зростатиме і ми все більше будемо віддалятися від свідомості молоді. Важливо спрямувати ці технології в потрібне нам ручище - вони повинні позбавити людство від рутинної, однотипної роботи. А час і зусилля, що заощаджені цим, спрямувати на креативні мислетворчі процеси.

Та для зміни вектора освіти необхідно застосовувати принципово нові методи навчання, що базуються не на контролі, а на довірі. Саме ці методи здатні органічно інтегрувати технологічні здобутки в сучасну українську освіту. Безумовно, що в найближче майбутнє це питання набуде значного поширення та нам знадобляться чималі зусилля для досягнення успіху. Віримо, що українська наука та освіта зуміє здолати всі негаразди та імплементувати штучний інтелект в навчальний процес без значної шкоди для суспільства.

Список використаних джерел

[1] https://chat.openai.com/

[2] https://bard.google.com/

Размещено на Allbest.ru