Шляхи удосконалення фахової підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у процесі здобуття професійної освіти

Размещено на http://allbest.ru

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Шляхи удосконалення фахової підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у процесі здобуття професійної освіти

Кравчук Неля Павлівна кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри психології та педагогіки розвитку дитини,

Рябошапка Ольга Володимирівна кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри психології та педагогіки розвитку дитини

м. Умань



Анотація

У статті актуалізовано питання удосконалення фахової підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у процесі здобуття професійної освіти, а також їх роль у професійному вдосконаленні вихователів.

Обґрунтовано необхідність визначення шляхів удосконалення фахової підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, відповідно до сучасних вимог освіти, основними з яких є: формування методичного супроводу освітнього проссу; формування гнучкої системи самоосвіти майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти; створення інформaційно-освітнього простору; готовність до розвитку професійної компетентності вихователя закладів дошкільної освіти; діджиталізація освітнього процесу.

У межах статті окреслено деякі аспекти концепту «фахова підготовка», як засобу підготовки до професійної діяльності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Досліджено поняття «фах», «фахівець», «підготовка», «професійна підготовка», а також визначено тенденції їх розвитку в сучасних умовах.

Підкреслено, що проблема удосконалення фахової підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти необхідні для успішної кар'єри та становлення фахівця.

Метою статті є здійснення цілісного наукового аналізу та пошук ефективних шляхів удосконалення фахової підготовки майбутніх вихователів ЗДО у процесі здобуття професійної освіти, завдяки яким підвищується рівень фахової підготовки майбутніх вихователів.

У статті розглядаються різні погляди щодо означеної проблеми (О. Авраменко, Г. Бєлєнька, О. Бутенко, Ю. Грицкова, С. Гусаківська, Т. Дука, Н. Кравчук,М.Машовець, Ю. Калічак, Л. Карнаух, І. Коновальчук, С. Матвієнко, І. Підлипняк, О. Половіна, Т. Поніманська, О. Рябошапка, Т. Семенюк, Л. Тищук, Н. Трофаїла та ін.), а також наведено приклади ефективних шляхів удосконалення фахової підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у процесі здобуття професійної освіти.

Ключові слова: фахова підготовка, майбутні вихователі закладів дошкільної освіти, професійна освіта, компетентність, освітній процес.



Abstract

Ways to improve the professional training of future teachers of preschool education institutions in the process of obtaining professional education

Kravchuk Nelia Pavlivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Psychology and Pedagogy of Child Development of Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna, Uman

Riaboshapka Olha Volodymyrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Psychology and Pedagogy of Child Development of Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna, Uman

The article highlights the issue of improving the professional training of future teachers of preschool education institutions in the process of obtaining professional education, as well as their role in the professional development of teachers. The necessity of identifying ways to improve the professional training of future preschool teachers in accordance with modern educational requirements is substantiated, the main of which are: formation of methodological support of the educational process; formation of a flexible system of self-education of future preschool teachers; creation of information and educational space; readiness for the development of professional competence of preschool teachers; digitalization of the educational process.

The article outlines some aspects of the concept of «professional training» as a means of preparing for the professional activity of future educators of preschool education institutions. The concepts of «specialty», «specialist», «training», «professional training» are studied, and the tendencies of their development in modern conditions are determined. It is emphasized that the problem of improving

the professional training of future teachers of preschool education institutions is necessary for a successful career and the formation of a specialist.

The purpose of the article is to carry out a holistic scientific analysis and search for effective ways to improve the professional training of future preschool teachers in the process of obtaining professional education, which will increase the level of professional training of future teachers.

The article examines different views on this problem (O. Avramenko, H. Belenka, O. Butenko, Y. Hrytskova, S. Husakivska, T. Duka, N. Kravchuk, M. Mashovets, Y. Kalichak, L. Karnaukh, I. Konovalchuk, S. Matvienko, I. Pidlypnyak, O. Polovina, T. Ponimanska, O. Riaboshapka, T. Semeniuk, L. Tyshchuk, N. Trofaila, etc.), as well as examples of effective ways to improve the professional training of future teachers of preschool education institutions in the process of obtaining professional education.

Keywords: professional training, future preschool teachers, vocational education, competence, educational process.



Вступ

Постановка проблеми. Проблема удосконалення фахової підготовки майбутніх вихователів дітей дошкільного віку розглядається як обов'язків чинник його професійної діяльності. Шляхи провадження професійної освіти визначені основними державними документами, що зумовлюють актуалізацію вказаної проблеми як умови її реалізації.

Особливості реформування та модернізації змісту освіти розкрито у ряді законодавчих актів, а саме: Законах України «Про освіту» (2017), «Про дошкільну освіту» (2001), «Про повну загальну середню освіту» (2020), «Про вищу освіту» (2014); Концепціях «Нова українська школа» (2016), розвитку педагогічної освіти (2018); Державному стандарті початкової загальної освіти (2018), Базовому компоненті дошкільної освіти (2021) тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему підготовки майбутніх фахівців у закладах професійної та вищої освіти розглядали В. Андрущенко, О. Антонова, В. Беспалько, І. Бех, Є. Бондаревська, О. Браславська, А.Вербицький, С. Вітвіцька, С. Гончаренко, Т. Десятов, О. Дубасенюк, М. Євтух, О. Заболотна, І. Зязюн, О. Коберник, К. Корсак, Т. Кошманова, В.Кремінь, А. Маркова, Н. Ничкало, О. Пометун, Л. Пуховська, В. Рибалка, O. Романовський, В. Семиченко, С. Сисоєва, Г. Троцко, Л. Хомич та інші. дошкільний освіта вчитель компетентність

Компетентнісний характер підготовки сучасного педагога потребує спрямування освітнього процесу на пошук нових шляхів розв'язання проблем фаховової підготовки фахівців дошкільної освіти. Окремі аспекти фахової підготовки відображено у працях науковців (О. Авраменко, Г. Бєлєнька, О. Бутенко, Ю. Грицкова, С. Гусаківська, Т. Дука, Н. Кравчук, М.Машовець, Ю. Калічак, Л. Карнаух, І. Коновальчук, С. Матвієнко, І. Підлипняк, О. Половіна, Т. Поніманська, О. Рябошапка, Т. Семенюк, Л. Тищук, Н. Трофаїла та ін.); інноваційні аспекти фахової підготовки (О. Пометун, Л. Пироженко та ін.).

Проблема реалізації принципу наступності між дошкільною та початковою ланками освіти висвітлено у ряді праць українських дослідників: О. Авраменко, А. Богуш, Т. Вегери, О. Горбатюк, Ю. Грицкової, М. Данилюк, Т. Журавко, А. Залізняк, Н. Каньоса, І. Карабаєвої, В. Кривди, Р. Найди,Ковшар, В. Купрієнко, В. Кушнір, А. Курчатової, І. Ліпчевської, Н. Лисенко,Любарської, Г. Назаренко, Т. Пантюк, Т. Піроженко, О. Полішук, О. Половіної, О. Рябошапки, О. Савченко, Г. Тарасенко, Л. Соловйової, Т. Філімонової, О. Хартман, О. Шадюк, О. Яструб та ін.

Метою статті є здійснення цілісного наукового аналізу та пошук ефективних шляхів удосконалення фахової підготовки майбутніх вихователів ЗДО у процесі здобуття професійної освіти, завдяки яким підвищується рівень фахової підготовки майбутніх вихователів.



Виклад основного матеріалу

Проблеми підготовки майбутніх вихователів, пошуки нового змісту дошкільної освіти, зумовлюють необхідність у набутті кожним студентом особистісного смислу діяльності, формуванні фахової майстерності, постійно зростаючому інтересі до роботи з дітьми та їхніми батьками, а також у розвитку успішності в професійній діяльності.

Ми суголосні з думкою О. Марків, що у світовій системі професійної освіти реалізується теза про те, що сучасний фахівець, у тому числі, вихователь, обов'язково має володіти низкою професійно-особистісних якостей, об'єднаних поняттям формула якості, що охоплює: моральність, інтелект, майстерність, фізичну досконалість, професіоналізм, ініціативу, здатність творити, адаптуватися, генерувати ідеї, бути динамічною й оптимістичною особою [4, с. 43]. У цьому напрямку слід розглянути терміни фах, фахівець, фахова, професійна, підготовка, професіонал.

Дефініція фах розглядається як: 1. вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки; професія; 2. Основна кваліфікація, спеціальність. Справа, заняття, в якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист [1, с. 1317]; основна кваліфікація, спеціальність досвід, знання набути, опанувати, мати який-небудь фах [120]; спеціальність, кваліфікація, професія [1, с. 898]

Під поняттям фахівець розуміють: 1. той, хто досконало володіє якимось фахом, має високу кваліфікацію, глибокі знання з певної галузі науки..., спеціаліст; 2. Той, хто зробив якесь заняття своєю професією [1, с. 1317]; якої-небудь кваліфікації, якого-небудь профілю, в якій-небудь справі в галузі чогось [5? с. 120].

Поняття фахова трактується так: 1. стосується до фаху, пов'язана з якимось фахом. 2. Стосується до фахівця. Властива фахівцеві [1, с. 1317; 5].

Дефініція «підготовка» розглядається як: 1. дія за значенням підготовити. 2. Запас знань, навичок, досвід і т. ін., набутий у процесі навчання, практичної діяльної діяльності [5, с. 767]; а поняття «підготовити» - давати необхідний запас знань, передавати навички, досвід і т. ін. у процесі навчання, практичної діяльності.

Набувати певних знань, навичок, досвіду і т. ін. передбачаючи, відчуваючи що-небудь, повідомити когось, навчити чогось і т. ін. заздалегідь, завчасно, підготовлений - готовий для якої-небудь діяльності, здатний до неї [5, с. 767].

Професійна - пов'язана із професією [5, с. 599]. Професіонал - людина, котра обрала якесь заняття предметом своєї постійної діяльності, оволоділа якоюсь професією; фахівець своєї справи; оволодіння основами якої-небудь професії [5, с. 600].

Професійну підготовку розглядають як сукупність спеціальних знань, умінь навичок, якостей, трудового досвіду та норм поведінки, які забезпечують можливість успішної роботи за певною професією; процес повідомлення учасникам навчально-виховного процесу відповідних знань та вмінь [6, с. 549]; здобуття майбутнім фахівцем кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю [3, с. 193]; цілеспрямований процес, векторно зорієнтований на подачу та оволодіння майбутніми фахівцями необхідними знаннями, вміннями та навичками для усвідомлення та використання їх у професійній діяльності [3, с. 58]. Ці визначення дають можливість конкретизувати вимоги сьогодення до педагогічної професії вихователя закладу дошкільної освіти (далі - ЗДО).

Під поняттям підготовка майбутнього фахівця ми будемо розуміти надання якісних освітніх послуг студентам за відповідною кваліфікацією, що забезпечить успішну професійну діяльність.

Професійна підготовка - це широке поняття, яке включає загально-професійну, фахову (педагогічну) та спеціальну підготовку.

Поняття «фахова підготовка» включає в себе процес озброєння студентів знаннями, вміннями та досвідом відповідного профілю підготовки.

Актуальність проблеми дослідження полягає в потребі підвищення рівня ефективності роботи фахівців дошкільної освіти.

Фахівці цієї галузі часто страждають від професійного вигорання, втрати мотивації через постійний стрес у їхньому професійному житті.

Саме тому одним із головних завдань сучасної освіти є допомога спеціалістам у переживанні стресових подій, негараздів, складнощів з метою запобігання деструктивній поведінці як наслідку травми, зниження рівня вразливості та розвитку ефективної саморегуляції індивіда.

Професія педагога належить до так званих хелперських (від англ. Help - допомагати), оскільки вона пов'язана із системою «людина - людина», тривалим міжособистісним спілкуванням, а також наданням підтримки й допомоги підопічним. Саме в таких умовах у людей дуже високий ризик психічних, соматичних, тілесних і емоційних реакцій на напружені ситуації на роботі.

Динамічні процеси суспільно-економічного життя виявили суперечливі тенденції. З одного боку, необхідною стає більш глибока профeсіонaлізaція діяльності спeціaлістів будь-якого фаху, з іншого, - спостeрігaється міжгaлузeвa інтeгрaція знань, підвищується значимість інтeгровaних умінь для здійснення професійної діяльності. Ці загальні тенденції зумовлюють нові вимоги до підготовки фахівців дошкільної освіти.

Відтак, дослідивши нормативне підґрунтя, проаналізувавши результати опитування здобувачів вищої освіти та спостереження за їх професійною діяльністю у процесі фахової підготовки, основними шляхами розвитку професіоналізму майбутніх вихователів ЗДО визначено наступні:

1. Формування методичного супроводу освітнього процесу - участь у колективних та групових формах методичної роботи: співпраця у творчих групах, дослідній діяльності, організація консультативно-методичних груп, педагогічні чи психологічні тренінги, квести, методичні дайджести, участь у чатах, форумах щодо розробки актуальних проблем, методичних фестивалях, панорамах, презентаціях, участь у діяльності закладу освіти (молодого педагога, досвіду роботи, професійної майстерності), методичних дискусіях, методичних аукціонах, методичних діалогах, проблемних столах, педагогічних консиліумах, ділових рольових іграх, дебатах, методичних мостах, клубі творчих педагогів, творчих салонах, освітянських вечорах, аналізі проблемних ситуацій, фокус-групах, ігровому конструюванні; панорамі методичних навичок, захисті творчих кооперативних проектів, програм, передових ідей; підготовка й видання друкованих видань.

2. Формування гнучкої системи самоосвіти майбутніх вихователів ЗДО:

- інноваційний підхід педагога до вдосконалення рівня професіоналізму, як у атестаційний, так і в міжатестаційний період (участь у проведенні семінарів, творчих столів, наукових досліджень, розробка та публікація навчально-методичних матеріалів, авторських програм, робота в складі творчих груп, участь у професійних конкурсах тощо);

- самоосвітня діяльність, саморозвиток, проходження курсів підвищення кваліфікації, пошук шляхів професійної самореалізації; здійснення безперервного навчання, оскільки «вчитель живе доти, доки він учень»;

- вивчення передового досвіду колег, проведення відкритих занять, участь у конкурсах тощо;

- цілеспрямована систематична робота над методичною темою,

- збір та укладання творчого портфоліо, есе педагога - колекція власної цікавих прийомів, знахідок у позаурочній діяльності, власних засобів наочності, дидактичних матеріалів, продуктивних педагогічних технологій, що відображають зусилля викладача, успіхи або досягнення з тієї чи іншої проблеми, індивідуальної творчої теми.

У портфоліо включаються зразки робіт у письмовому чи друкованому вигляді, відеоматеріали, щоденник рефлексії, зразки дитячих робіт, фотографії компонентів навчального процесу;

- самовиховання, удосконалення методів, прийомів і форм освітньої роботи; вироблення індивідуально-творчого стилю роботи;

- рефлексія власної діяльності (через об'єктивну оцінку прийти до самореалізації);

- ведення щоденника рефлексії, в якому викладач обмірковує власний досвід, види діяльності, визначає нові шляхи втілення творчих планів, прогнозує стратегії для покращення діяльності, визначає успіхи й невдачі, визначає комунікативну стратегію заняття тощо;

- самокорекція; виконання завдань у міжатестаційний період.

3. Створення інформаційно-освітнього простору: бібліотека; інтернет; медіа- та відеотека педагогічного досвіду, реєстр програмних педагогічних засобів навчання.

Педагогічний процес в інформаційному освітньому середовищі - це змістовно насичена, адаптивно-інтерактивна та організаційно оформлена взаємодія суб'єктів освітньої діяльності в полі загально і профільно орієнтованих електронних ресурсів, спрямована на активний і вмотивований саморозвиток студентів, за провідної ролі викладачів.

Створене таким чином інформаційне освітнє середовище вносить суттєві зміни до традиційної схеми взаємодії учасників освітнього процесу, а виконуючи функції підтримки інтерактивної взаємодії з ними та адаптації до здібностей і запитів, стає активним у їхній пізнавальній діяльності. Той, хто навчає, виконує роль суб'єкта організації пізнавального процесу, той, хто навчається, - суб'єкта пізнавальної діяльності, інформаційне освітнє середовище має функції віртуального суб'єкта, що взаємодіє з реальними суб'єктами, на основі надання індивідуально орієнтованих роз'яснень, консультацій, підказок та інших рекомендацій.

4. Готовність до розвитку професійної компетентності вихователя ЗДО:

- використання методів самоуправління: планування кар'єрного зростання, вибір стратегії, прийняття рішень, самоорганізація і саморегуляція;

- формування складних управлінських умінь: уміння ставити цілі, конкретизувати їх у вигляді завдань, проектувати і планувати роботу освітнього закладу, організовувати педагогічний процес, діагностувати, аналізувати, здійснювати моніторинг освітньо-виховного проссу;

- використання ефективних способів здійснення функцій управління, які забезпечують досягання встановлених цілей та результатів;

- апробація сучасних науково-методичних концепцій, виявлення та впровадження освітніх продуктивних технологій навчання і виховання;

- системне використання міжпредметних зв'язків і міжпредметної інтеграції, тобто інтегративного підходу;

- організація творчого педагогічного процесу, оскільки підвищення фахової підготовки можливе тільки у творчості. Творча робота можлива як результат самостійного навчання з обов'язковим цілепокладанням та врахуванням можливостей, здобутків, інтересів самого педагога.

Зважаючи на те, що для розвитку професіоналізму управлінської діяльності важливими ставали потреби професійного самовдосконалення різного змісту, на нашу думку, слід використовувати інформаційно-розвивальні, дискусійно-конструктивні, проблемно-пошукові та ін. методи. Зокрема, майбутні вихователі ЗДО з досвідом роботи кожні п'ять років проходять підвищення кваліфікації у системі післядипломної педагогічної освіти.

Водночас є важливим та завжди своєчасним функціонування післядипломної педагогічної освіти зумовлює інтенсивні структурні і якісні зміни в системі підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів вищої освіти.

Принциповим аспектом розвитку професіоналізму майбутніх вихователів ЗДО, на наш погляд, виступає за такими ознаками, як:

- педагогічне бачення оточуючого світу;

- аналіз педагогічних, освітніх та управлінських ситуацій з точки зору їх практичного використання;

- гармонізація науково-предметних, світоглядно-методологічних, педагогічних, психологічних, управлінських та інших знань і вмінь;

- розуміння внутрішнього світу, здібностей, спрямованості, мотивів, вчинків студентів;

- створення системи взаємовідносин у педагогічному та студентському колективах;

- формування гуманістичного світогляду та регуляторів професійної етики керівника;

- розвиток творчого потенціалу, рефлективних здібностей та вмінь як загальнолюдського, так і особистісного характеру.

Такий підхід передбачає широку загальнокультурну підготовку, здатність до професійної рефлексії, високу освіченість, життєтворчість у провідних сферах професійного і соціального життя як необхідні вимоги до професійної підготовки майбутніх вихователів ЗДО у системі післядипломної освіти.

Узагальнюючи різні точки зору, уявимо професіоналізм майбутніх вихователів ЗДО у вигляді певної структури та виокремимо в ній основні компоненти:

- особистісні якості - світогляд, гуманістична спрямованість, відповідальність, принциповість, комунікативність, толерантність, новаторство, особистісна схильність і психологічна готовність працювати на досягнення високого результату;

- педагогічна підготовка - знання тукових основ і технологій організації освітнього процесу, вільне володіння практичними методами діяльності, вміння здійснювати вибір оптимальної позиції у процесі взаємодії з усіма учасниками освітнього процесу, громадськістю та іншими соціальними групами й організаціями;

- спеціальна підготовка - фундаментальні знання, практичні вміння у сфері управлінської підготовки; зростання власного професійно-управліньського потенціалу;

- педагогічна культура - широт загальнокультурна підготовка, знання й виконання норм педагогічної етики, вміння педагогічного спілкування, розвиток рефлексивних здібностей, здатність до творчого пошуку, самопізнання й самовдосконалення;

- організаційна культура - потреба в підвищенні ефективності професійної діяльності, самоорганізація, професійна компетентність, підвищення кваліфікації в системі післядипломної освіти, набуття інноваційного досвіду.

Ми вважаємо, що ціліспрямований процес розвитку професіоналізму управлінської діяльності передбачає формування професійної компетеності майбутніх вихователів ЗДО та сприятиме зростанню професійного рівня тощо.

5. Діджиталізація освітнього процесу

Досліджуючи хмарні технології у роботі зі студентами закладів вищої освіти, А. Тютюник зазначає, що сучасні мережеві сервіси надають наступні можливості для створення різних навчальних ситуацій, в яких представники зростаючого покоління можуть освоювати і відпрацьовувати навички, необхідні в XXI столітті:

- інформаційна грамотність -- уміння шукати інформацію, порівнювати її з різних джерел, розпізнавати та вибирати найнеобхідніше;

- мультимедійна грамотність -- здатність розпізнавати і використовувати різні типи медіаресурсів, як у роботі, так і в навчанні;

- організаційна грамотність -- здатність планувати свій час так, щоб встигнути все, що заплановане;

- розуміння взаємозв'язків, які існують між різними людьми, групами та організаціями;

- комунікативна грамотність -- це навички ефективного спілкування та співробітництва;

- продуктивна грамотність -- здатність до створення якісних продуктів, можливість використання засобів планування [2, с.186].

Дистанційне навчання здійснюється у переважній більшості на платформах GoogleMeet, Zoom, Classroom, застосунок для смартфонів Viber, електронні скриньки, Moodle (переважно для здобувачів вищої освіти) тощо.

Сучасне покоління дітей вже досить «комп'ютеризоване» та не уявляє свого життя без гаджету.

Сьогодні зростаюче покоління представлене поколінням «Зет» та «Альфа», психолого-педагогічні характеристики яких варто враховувати в освітньому процесі.

На зміну покоління «Зет» прийде покоління «Альфа», народжене з 2010 року, яке ще називають «діти смартфонів», «Google babies», або ж «покоління Дзен».

Покоління «Зет» народилося у період входження у життя суспільства цифрових технологій, в той час як покоління «Альфа» народилося, коли означені технології уже були в дії. Таким чином, цифрова інформація сприймається поколінням «Альфа» аналогічно до повсякденної у реальному житті. Також втрачає свою значимість відстань та місце географічної прив'язки, порівняно із поколінням «Зет».

Оскільки сучасні діти до такої міри звикли до використання смартфонів, вони потребують в освітньо-виховному процесі дещо інших підходів, аніж попередні покоління. На думку дослідників, на формування дитячої особистості чималий вплив матимуть соціальні мережі, в яких сучасні батьки досить часто створюють профіль дитини, яка ще навіть не навчилася говорити.

Батьківські гаджети потрапляють до рук дитини вже у немовлячому віці. Саме тому, Інтернет для дитини покоління «Альфа» стає звичайною річчю, на відміну від попередніх поколінь, для яких діджиталізація стала технологічним дивом. Вплив на майбутнє покоління матимуть і винаходи, які здійснені нещодавно, проте, ще не охопили масово людство.

У такий спосіб для дітей покоління «Альфа» все та всі будуть об'єднані, не зважаючи на їхнє місце розташування.

Таким чином, представники покоління «Альфа» будуть схожі на своїх пращурів, гімназистів ХХ століття, які прагнули до нових знань, полюбляли науки та різноманітні винаходи, іноді навіть сумнівні, як-то гіпноз, спіритизм тощо. Варто відзначити, що покоління вищезазначеного періоду характеризувалося самовпевненістю та відсутністю поваги до старших, що, зокрема, підкреслює необхідність виховання у зростаючого покоління поважного ставлення до людей похилого віку.

Дослідники вважають, що діти покоління «Альфа» будуть схильні до нестандартних рішень, вони будуть цікавитися глобальними проблемами людства, маючи упевненість, що самостійно можуть вирішити такі глобальні проблеми. Щодо взаємодії поколінь в освітньому процесі найбільше будуть задіяні представники поколінь «Х», «Y», «Зет» та «Альфа».

Проте, не зважаючи на близькість поколінь, у молодих педагогів та представників покоління «Альфа» можуть виникати непорозуміння з ряду причин:

1. Ігнорування модних тенденцій та авторитету у соціальних мережах.

Взаємодія у соціальних мережах все більше охоплює повсякденне життя, освіта теж не залишається осторонь. Спілкування педагогів та дітей у соціальних мережах стає звичним явищем, проте, зворотній зв'язок учителі все менше отримують від учнів.

Представники нової генерації не зважатимуть на те, до якої спільноти вони належать. Маючи розвинене критичне мислення, прагнутимуть спростувати доведене.

Ігноруючи соціальні мережі та на кількість «вподобайок», будуть доводити, що вміють мислити по-новому. Також представники означеного покоління не будуть відчувати свою приналежність до будь-якої спільноти, а вважатимуть себе частиною людства.

2. Непунктуальність та невчасне виконання поставлених завдань.

Оскільки представники покоління «Альфа» існуватимуть поза часом, вони не зможуть вчасно виконувати завдання та розраховувати час на виконання певної діяльності, а також пропускатимуть дедлайн у різних завданнях.

Такі діти будуть упевнені, що їхні глобальні за масштабами задуми та справи набагато важливіші за дрібниці та деталі навчання. Саме тому, педагогам варто бути готовими до навчання таких дітей не одночасно, а в різному темпі.

Натомість педагогів-представників іншого покоління, які вважають, що для того, аби чогось досягнути треба наполегливо працювати, буде непокоїти те, що представники покоління «Альфа» шукатимуть шляхи, аби якпошвидше виконати завдання.

3. Протести та незалежність.

Варто відзначити активність дітей покоління «Альфа», які не сидітимуть постійно із гаджетами у руках, а будуть фізично активними та сильними.

Така активність, самостійність та безпечність будуть дошкуляти педагогам. Важливо відзначити, що самостійність дітей покоління «Альфа» буде перешкоджати і спілкуванню педагогів з батьками, оскільки діти вважатимуть себе занадто самостійними.

Враховуючи сучасну тенденцію у пізньому народженні дітей, переважна більшість батьків будуть вже немолодими і, таким чином, вектор догляду за іншим поколінням зміститься з батьків на дітей.



Висновки

Зважаючи на вищезазначене, сучасна система освіти переживає трансформаційні процеси та потребує фахівця нової формації, головна роль у професійній підготовці яких покладена на педагогічні заклади вищої освіти.

У процесі здобуття професійної освіти майбутні вихователі закладів дошкільної освіти мають оволодіти низкою компетентностей , які б сприяли їхньому професійному й особистісному розвитку.

Виокремлені шляхи удосконалення фахової підготовки майбутніх вихователів ЗДО (формування методичного супроводу освітнього проссу; формування гнучкої системи самоосвіти майбутніх вихователів ЗДО; створення інформаційно-освітнього простору; готовність до розвитку професійної компетентності вихователя ЗДО; діджиталізація освітнього процесу) забезпечать реалізацію якісної фахової підготовки та професійного становлення педагога.



Література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. 1440 с

2. Відкрите освітнє е-середовище сучасного університету : зб. наук. праць / Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2015. 424 с.

3. Дошкільна освіта: словник-довідник: понад 1000 термінів, понять та назв / упор. К.Л. Крутій, О.О. Фунтікова. Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2010. 324 с. Бібліогр.: С. 5-7. («Словники»).

4. Марків О.Т. Підготовка майбутніх вчителів до формування культури здорового способу життя: дис... канд. пед. наук: 13.00.04. Київ, 2012. 214 с.

5. Тлумачний словник - мінімум української мови: Близько 9 тис.слів: 3-є вид. [Уклад. Л.О. Ващенко, О.М. Єфімов]. К.: Довіра, 2004. (Словники України). 607 с

6. Тлумачний словник української мови: Загальновживана лексика: Близько 60 000 слів / [За заг. ред.. проф. В.С. Калашника]. Х.: ФОП Співак Т.К., 2009. 960 с.



References

1. Busel V.T. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy. [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. Kyiv: Irpin: VTF «Perun» [in Ukrainian].

2. Vidkryte osvitnie e-seredovyshche suchasnoho universytetu : zb. nauk. Prats. [Open educational e-environment of the modern university: a collection of scientific papers]. Kyiv: Kyiv. un-t im. B. Hrinchenka [in Ukrainian].

3. Krutii K.L., Funtikova O.O. (2010) Doshkilna osvita: slovnyk-dovidnyk: ponad 1000 terminiv, poniat ta nazv. [Preschool education: a dictionary-reference: more than 1000 terms, concepts and names]. Zaporizhzhia: TOV «LIPS» LTD [in Ukrainian].

4. Markiv O.T. (2012) Pidhotovka maibutnikh vchyteliv do formuvannia kultury zdorovoho sposobu zhyttia: dys... kand. ped. nauk. [Preparing Future Teachers for the Formation of a Culture of Healthy Lifestyle: Candidate of Pedagogical Sciences]. Kyiv: [in Ukrainian].

5. Vashchenko L.O., Yefimov O.M. (2004). Tlumachnyi slovnyk - minimum ukrainskoi movy: Blyzko 9 tys.sliv: 3-ye vyd. [Explanatory dictionary - at least in Ukrainian: About 9 thousand words]. Kyiv: Dovira [in Ukrainian].

6. Kalashnyk V.S. (2009). Tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy: Zahalnovzhyvana leksyka: Blyzko 60 000 sliv [Explanatory dictionary of the Ukrainian language: Commonly used vocabulary: About 60,000 words]. Kharkiv: FOP Spivak T.K. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...