Розвиток внутрішньо-особистісного та міжособистісного компонентів емоційного інтелекту учнів молодшого шкільного віку в системі НУШ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток внутрішньо-особистісного та міжособистісного компонентів емоційного інтелекту учнів молодшого шкільного віку в системі НУШ

Вікторія Макаренко,

студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв

Анотація

У статті розглянуто розвиток внутрішньо-особистісного та міжособистісного компонентів емоційного інтелекту учнів молодшого шкільного віку в системі НУШ. Висвітлено організацію роботи розвитку емоційного інтелекту внутрішньо-особистісних і міжособистісних компонентів.

Ключові слова: внутрішньо-особистісні компоненти, міжособистісні компоненти, емоційний інтелект, система НУШ.

Основна частина

Постановка проблеми. Вже не перший рік освітяни знайомляться з системою Нової української школи (НУШ). НУШ - це школа нових можливостей, цікавих та пізнавальних уроків, де навчаються застосовувати здобуті знання у повсякденному житті. З введенням в освіту та виховання учнів молодшого шкільного віку навчання за системою НУШ одним з напрямків приділяють особливу увагу розвитку емоційного інтелекту. Школа за програмою НУШ має навчити учнів вибудовувати відносини з іншими, розуміти власні емоції, вчитися ними керувати. Актуальним є те, що розвиток емоційного інтелекту учнів молодшого шкільного віку наразі не достатньо досліджений. Тому саме завдяки аналізу теоретичних праць, присвячених розвитку емоційного інтелекту в учнів початкових класів, виявив зацікавленість вчених дослідженням різних аспектів вирішення цієї важливої суспільної проблеми.

Аналіз досліджень та публікацій. Основні положення науковців ґрунтуються на дослідженнях. Вони зазначають що розвиток емоційного інтелекту та соціально-емоційних навичок учнів початкових класів є одним з актуальних завдань педагогічної науки та практики.

Сухопара, І. Г. говорить що джерелом емоцій учні молодших класів відбувається через гру, спілкуванні з однокласниками, батьками, однолітками і вчителями. В концепції НУШ, в процесі, необхідно спиратися на особливості сформованості емоційної сфери дитини [5].

На думку Новікова та Валькова наслідки емоційної неосвідченості проявляються у міжособистісних конфліктах, жорстокості, випадків агресії, насильства тощо [2].

Молодший шкільний вік - це період розвитку соціального та емоційного інтелекту. Під час дослідження навколишнього світку, діти сприймають його емоційно, завдяки цьому відбувається активний інтелектуальний розвиток. В учнів збільшується здатність контролю, ототожнювання та рефлексії емоційних

станів й вчинків, використання емоційної інформації, прояву емпатії, виборі способів досягнення мети. У цей час діти активно розвивають розуміння психічного світу іншої людини, більш складних внутрішніх станів, що дозволяє їм робити глибші оцінки людських вчинків. Важливим провідником у розвитку складніших уявлень є розуміння емоційного стану. Ігрова діяльність змінюється на навчальну та діти починають усвідомлювати свою соціальну роль в суспільстві. Завдяки розвитку емоційного інтелекту змінюється їх самооцінка, взаємин у сім'ї, з однолітками та однокласниками.

Метою статті: розглянути розвиток внутрішньо-особистісного та міжособистісного компонентів емоційного інтелекту учнів молодшого шкільного віку в системі НУШ; висвітлити організацію роботи розвитку емоційного інтелекту внутрішньо-особистісних та міжособистісних компонентів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сутність емоційного інтелекту полягає в умінні управляти власними емоціями, думками, поведінкою. Розуміти їх і використовувати у повсякденному житті. Щоб розуміти себе, оточуючих, свою поведінки та потреби, потрібно розвивати свій емоційний інтелект. Для цього учні мають розуміти власні емоції, вміти розуміти свої відчуття, бажання та потреби, все це дозволить визнавати потреби інших.

Навіщо нам розвивати емоційний інтелект та чому саме в новій системі НУШ стало широко виокремлювати емоційний інтелект? Все через те, що навчання без розвитку емоційного інтелекту може викликати труднощі у відносинах між однокласниками, розумінні своїх потреб та бажань, визначені свого місця серед соціуму.

Розвиток та формування ЕІ в системі НУШ не є прерогативою лише одного чи двох предметів, це проблема міждисциплінарною, що охоплює урочний та позаурочний час, шкільну та позашкільну роботу та реалізується в наскрізних уміннях.

Урок є основною формою здобуття знань, вміння ними володіти та вдосконалювати. Це взаємодія вчителя та учнів, обмежена часом та місцем навчальної діяльності, що передбачає певний порядок і проведення залежно від кількості учнів.

Для розвитку емоційного інтелекту, що складається з внутрішньо-особистісних та міжособистісних компонентів, використовують різні форми роботи.

Міжособистісний інтелект можна розвивати різними формами роботи. Наприклад, у парній роботі, у взаємодії один з одним, груповій роботі, інтерактивних формах навчання, мікрогрупах, виконанні групових проектів, під час взаємонавчання тощо.

А для розвитку компонентів внутрішньо-особистісного інтелекту полягає потреба розвивати саморегуляцію, самооцінювання, самоконтроль, рефлексія індивідуалізованих методів навчання. Індивідуалізоване навчання - це про індивідуальність, сприйняття кожного учня, як індивідуальної особи.

Для забезпечення ефективної праці і досягнення результату у виконані завдання є необхідною навичкою міжособистісної взаємодії. Такі навички ще можна називати, навичками соціальної взаємодії, які передбачають навчання на основі комунікації у співпраці. За допомогою навичок міжособистісної взаємодії зменшується ймовірність конфліктів, непорозумінь, допомагають упоратися з переживаннями.

Говорячи про систему навчання за програмою НУШ, для формування таких навичок застосовуються парні, групові форми роботи. Все це зроблено для того, щоб учень міг злагоджено працювати в команді, бажаючи показати високий результат своєї роботи. Для цього потрібно забезпечити відчуття психологічної безпеки. [2]

Щоб молодших школярів розуміли що таке командна взаємодія, потрібно їх навчити готуватися до розмови, можливо передбачаючи різні твердження стосовно пропозиції, ситуації і власні відповіді та реакції на них, навіть коли емоційна напруга зростає вести розмову так, щоб постійно тримати зв'язок із самим собою та підтримувати емпатійне слухання, вміти узагальнювати щодо досягнутих результатів, не критикувати, а лише спонукати до побажань та підсумовування набутого досвіду.

За допомогою інтегрованого навчання, яка однією з основ Нової української школи підготуватися до командної роботи можна на різних уроках під час навчання. Візьмемо до прикладу літературне читання. Зміст роботи на цих уроках передбачає формування уявлення про діалог, його будову (репліка - спонукання та репліка-реакція-спонукання) та види: діалог-розпитування; діалог-домовленість; діалог-обмін враженнями. На уроках літературного читання доцільно користуватися дидактичними та ігровими методами. Наприклад при повідомлені та опрацюванні теми уроку використовувати зустріч і розмову з казковими героями; робити інсценування подій твору, перевтілюючись у персонажів казки; діалогів - обміном враженнями щодо казкових подій та ін.

Нестандартні форми роботи на уроці завжди прибирає напруження й страх дітей перед відповіддю, підвищує впевненість у власних творчих можливостях, підштовхує до творчих висловлювань.

Подорожуючи світом казкових героїв, діти зустрічаються з перешкодами, вирішити, які можна лише обговоривши і домовившись у груповій роботі виконуючі спільні дії.

Після розігрування діалогів учні обговорюють ефективності проведених переговорів: кожна група формулює і записує побажання учасникам інших груп щодо удосконалення діалогів-домовленостей та підвищення їх ефективності, а також висловлюються щодо того, чи дотримувалися таких побажань під час роботи у своїй групі.

Під час закріплення здобутих знань, умінь і навичок можна запропонувати учням на наступних уроках об'єднатися в свої вже сформовані групи та попрацювати над редагуванням діалогів літературних героїв задля зміни негативних наслідків подій, що відбулися з героями творів.

Коли учні налаштовуються розуміти й чути, коли розмови стають нормою для групи та забезпечують психологічну безпеку, під час повторювальної міжособистісної взаємодії, розвивають соціальну чутливість, зростає ефективність роботи команди. [4]

Важливу роль у формуванні емоційного інтелекту відіграє висловлення вдячності, завдяки чому учні починають злагоджено працювати, досягати певних результатів. Діти, чию працю цінують та підтримують, прагнуть вкладати все більше зусиль для спільної праці, справи. Також треба не забувати про святкування успішно досягнутих результатів колективної справи. Все це створює особливу чутливість, підвищує взаємоповагу та довіру.

В системі НУШ невід'ємним компонентом емоційного інтелекту та вміння вирішувати конфлікти, особливу увага приділено розвитку комунікативних навичок, які допомагають досягти життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях. [21

Варто зазначити, що розвиток та формування емоційного інтелекту не може бути розвинутим засобом лише на одному чи декількох предметів, це інтеграція усіх предметних зв'язків.

Підсумовуючи все вище сказане, ми дійшли висновку, що освітній процес треба створювати так, що емоційний інтелект потрібно залучати на кожному уроці з різних дисциплін.

Якщо для розвитку та формування емоційного інтелекту через міжособистісні компоненти варто використовувати групові та парні форми роботи, то розвиток внутрішньо-особистісних компонентів потребує застосування індивідуалізованих форм навчання.

Щоб учень навчився адекватно аналізувати власну самооцінку під час уроків, варто звертати увагу на можливості та здібності дітей, на їхні сильні сторони, визнавати не лише результати роботи, а й з яким зусиллям, намірами учень досягає результату, частіше хвалити їх. Не варто, хвалити та демонструвати успішну роботу лише сильних учнів, а й знаходити позитив у кожній роботі, щоб створити атмосферу взаємної поваги, розуміння. Учні починають розуміють, що досягнення результату буде лише якщо прикласти зусилля.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження. Отже, емоційний інтелект в молодшому шкільному віці розглядають з двох сторін міжособистісний та внутрішньо-особистісний. Це проявляється у тому, як дитина адаптаується до школи, розуміє й узагальнює зміст емоцій і почуттів, використовує емоції так, щоб сприяти успішній пізнавальній діяльності, щоб уникнути впливу негативних емоційних станів на спілкування й діяльність.

Список використаних джерел

особистісний емоційний інтелект педагогічний

1. Державний стандарт початкової загальної освіти. (2018).

2. Нова українська школа: теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи - Тетяна Котик 2020 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://nuschool.eu/lessons/elementary/emotional/15.html

3. Новікова, О., Валькова, Г. (2021). Формування емоційного та соціального інтелекту в здобувачів освіти. Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка: Педагогічні наукию. 1, 98-105.

4. Підлужна Г.В. Розвиток емоційної сфери молодших школярів на уроках літературного читання // Професійна освіта в умовах інтеграційних про-цесів: теорія і практика: зб. наук. праць / за заг. ред. С.С. Вітвицької та Н. Є. Колесник. Житомир: ФОП «Н.М. Левковець», 2017. Ч. 2. С. 29-34

5. Сухопара, І.Г. (2019). Чинники розвитку емоційного інтелекту молодших школярів у контексті нової української школи. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені ВО Сухомлинського. Педагогічні науки, (2), 296-301.

Размещено на Allbest.ru