Психолого-педагогічна культура як основа успішної професійної діяльності у вищій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківський національний медичний університет

Психолого - педагогічна культура як основа успішної професійної діяльності у вищій школі

Налужна Тетяна Василівна к.мед.н., доцент кафедри внутрішньої медицини №2 та медсестринства

Левандовська Христина Василівна к.мед.н., доцент кафедри внутрішньої медицини №2 та медсестринства

Анотація

Психолого-педагогічну культуру науково-педагогічного працівника можна визначити, по-перше, як засвоєння ним педагогічних та психологічних знань та навичок, коли вони органічно поєднуються зі знаннями сучасної соціо-культурної ситуації і становлять своєрідний психолого-педагогічний світогляд; по-друге, як здатність особистості творчо мислити та постійно самовдосконалюватися, займатися самоосвітою; по- третє, як сукупність соціально значущих якостей.

Чимало актуальних проблем якості освітнього процесу чи дотримання академічної етики є прямим наслідком браку усвідомленої і зрілої психолого- педагогічної культури, цінності якої мають пронизувати освітньо-наукові програми підготовки спеціалістів системи охорони здоров'я України.

Процес формування та розвитку психолого-педагогічної культури повинен змінити психологію та традиції нашої вищої школи, виробити і впровадити новітню філософію освітньої діяльності, сформувати нові принципи організації навчального процесу - це нові «технології» опанування знань, це новий тип відносин між викладачем і студентом. Тому програми підготовки майбутніх професіоналів повинні мати контекстно-професійну спрямованість їх змісту, форм та методів роботи.

В статті висвітлено сутність, формування та розвиток психолого- педагогічної культури науково-педагогічних працівників як інтегральну якість особистості, що проектує його загальну культуру в сфері медицини. Доведено, що у сучасних умовах актуальною стає саме психолого-педагогічна підготовка викладачів вищих медичних закладів, яка дозволить їм не тільки використовувати знання та ідеї з медичних дисциплін для вирішення практичних питань у професійній діяльності, а й допоможе розвинути в собі соціально значущі якості.

Ключові слова: психолого-педагогічна культура, культура мовлення, культура спілкування, медична освіта, вища школа, підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників.

Naluzhna Tetiana Vasylivna Phd, assistant professor of department internal medicine № 2 and nursing, Ivano-Frankivsk national medical university, Ivano-Frankivsk

Levandovska Khrystyna Vasylivna Phd, assistant professor of department internal medicine № 2 and nursing, Ivano-Frankivsk national medical university, Ivano-Frankivsk,

Krymets Serhii Andriyovych Phd, surgeon, MNP “Municipal clinical hospital №1” rvano-Frankivsk City Council, Ivano-Frankivsk

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL CULTURE AS THE BASIS OF SUCCESSFUL PROFESSIONAL ACTIVITY IN HIGHER SCHOOL

Abstract

The psychological and pedagogical culture of a scientific- pedagogical worker can be defined, firstly, as his assimilation of pedagogical and psychological knowledge and skills, when they are organically combined with the knowledge of the modern socio-cultural situation and constitute a peculiar psychological-pedagogical outlook; secondly, as an individual's ability to think creatively and constantly self-improve, engage in self-education; thirdly, as a set of socially significant qualities.

Many actual problems of the educational process quality or the observance of academic ethics are a direct consequence of the lack of a conscious and mature psychological and pedagogical culture, the values of which should permeate educational and scientific programs for the training of specialists in the health care system of Ukraine.

The process of formation and development of psychological and pedagogical culture should change the psychology and traditions of our higher school, develop and implement the latest philosophy of educational activity, form new principles of organizing the educational process - these are new "technologies" of acquiring knowledge, this is a new type of relationship between a teacher and a student. Therefore, training programs for future professionals should have a context- professional orientation of their content, forms and methods of work.

The article highlights the essence, formation and development of the psychological and pedagogical culture of scientific-pedagogical workers as an integral quality of the individual, which projects his general culture in the field of medicine. It has been proven that in modern conditions, the psychological and pedagogical training of teachers of higher medical institutions is becoming relevant, which will allow them not only to use knowledge and ideas from medical disciplines to solve practical issues in professional activity, but also help to develop socially significant qualities in themselves.

Keywords: psychological and pedagogical culture, speech culture, communication culture, medical education, higher school, professional development of scientific-pedagogical workers.

Постановка проблеми. Важливою ознакою фахівця науково-педагогічної сфери, що визначає різні аспекти його індивідуально-професійного розвитку, є професіоналізм [1]. Він являє собою органічне поєднання високого рівня виконання професійної діяльності з певними особистісними якостями.

Впродовж останніх років в Україні широко обговорюються необхідність подолання протиріччя між сформованим рівнем знань і вмінь викладача та сучасними вимогами до викладацької діяльності у вищій школі [2,4]. Зміна педагогічних парадигм ставить перед нами завдання пошуку нових освітніх моделей, адекватних новим психолого-педагогічним підходам в освіті .

Професійний розвиток студента багато в чому залежить від фундаменту, який ми закладаємо під час навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ). Тому нам перший план виступає проблема виявлення психологічного механізму успішної навчальної діяльності студентів і професійної діяльності викладачів. При правильній взаємодії цих двох ланок функціонування педагогічного процесу буде також успішним [3, 5]

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових праць із питань професійної підготовки майбутніх фахівців медичної галузі дозволяє стверджувати, що сьогодні актуалізується зв'язок між навчальними і виховними завданнями ВНЗ як основи формування професіоналізму майбутнього фахівця [5, 6]. Важливі аспекти цього питання висвітлюються у працях Маргламова К., Р.Гуревич, О.Дубасенюк, В.Поліщук.

Мета статті дослідження ролі психолого-педагогічної підготовки викладачів вищих медичних закладів у підвищенні якості освітнього процесу та формування соціально-комунікативної компетентності студентів

Виклад основного матеріалу. Основна частина формування психолого- педагогічної культури науково-педагогічного працівника - це нагромадження знань, досвіду та якісна реалізація їх у діяльності та поведінці особистості. Особливого значення набуває культура спілкування викладача. У процесі своєї діяльності він спілкується з студентами, які дуже відрізняються за своїми індивідуальними властивостями, темпераметром, характером. Тому, викладач-медик високого рівня психолого-педагогічної культури - це не тільки фахівець, що діагностує і лікує, а й педагог, психолог. Він повинен мати уявлення про всі психологічні типи характерів, темпераментів студентів, володіти різними методиками впливу на них. Це допоможе йому побудувати правильну навчально-методичну і виховну роботу, краще впливати на студентів. Викладач, компетентний у галузі педагогіки та психології, буде здатний прогнозувати наслідки своєї професійної педагогічної творчості. викладач науковий педагогічний

Складовою психолого-педагогічної культури викладача ВНЗ є культура мовлення - вміння правильно вживати і вимовляти слова, будувати з них фрази; вміння вислухати студента, що є складовою частиною культури спілкування і культури людини в цілому. Культуру поведінки, культуру спілкування людина не отримує в спадок - її треба навчитися. Багато засвоюється вдома від батьків, у дитячому садку, у школі, університеті. Однак для дорослого життя, для спілкування у ділових колах, у стосунках вищого рівня цього не вистачає. Можна йти методом «проб і помилок», тобто спостерігати, як люди ставляться до наших вчинків, манер, мовлення і робити для себе відповідні висновки та вносити корективи своєї поведінки. Це правильно, що на помилках треба вчитися, до того ж не обов'язково на власних. Але не варто припускати помилок (вони часто дуже дорого нам коштують, а часом залишаються непоправними) або чекати, що їх припуститься хтось інший, аби знати, як правильно поводитися і спілкуватися. Для цього є кращий спосіб - скористатися підручниками, посібниками, довідниками тощо, в яких потрібна інформація викладена більшою чи меншою мірою системно і докладно. Проте не варто обмежуватися лише вивченням посібників. По-перше, життя дуже різноманітне і мінливе, по-друге, шлях досконалості - безмежний. Тому кожен, хто хоче бути корисним людям і самому собі, бути шанованим у суспільстві, мати, як кажуть, імідж культурної людини, з якою приємно мати справу, повинен постійно працювати над собою, використовуючи різні джерела інформації, в тому числі власні спостереження. Однак для цього потрібно мати стійкі базові знання, вміння і навички.

Отже, норми культурного спілкування, етикетні правила часом доволі складні, їх немало. Однак вони полегшують спілкування , стандартизують поведінку, роблять викладача впевненим в собі, дають можливість передбачати поведінку студентів, створювати належну атмосферу спілкування, зосереджуватися на найважливішому.

Психолого-педагогічна культура викладача ВНЗ як складова академічної культури - є чинником якісного освітнього процесу в університеті.

Система взаємодії викладача і студента повинна бути зрозумілою, чіткою і прозорою. Звернення уваги на цей аспект діяльності викладача зумовлений необхідністю перебудови традиційних форм, методів навчання у вищій школі, а особливо способів оцінювання його результатів. Запровадження модульно-рейтингової технології навчання у ВНЗ зумовило появу різних систем оцінювання. Як показує практика, часто вони є не сповна виважені самими викладачами, що примушує його в процесі роботи підганяти результати оцінювання до відповідної системи балів, рейтингів тощо. У свою чергу така непідготовленість зумовлює високе психологічне напруження, роздратування, нервозність, що потім змінюється на апатію та байдужість студента.

Викладач своїм прикладом пропонує студентам культурну норму взаємин і спілкування і тим самим формує в майбутнього фахівця комунікативну компетентність, необхідну для вирішення завдань професійно- педагогічної діяльності: вміння чути і розуміти іншу людину, висловлювати свої думки і почуття, регулювати емоційну напругу у взаємодії з іншою людиною, діяти відповідно до розуміння події та ін. У цьому виховне значення педагогічного спілкування.

Праця викладача, незалежно від його рівня, вимагає, з одного боку, професійної компетентності: знань та умінь; а з іншого - соціально- психологічної компетентності: знань у галузі психології особистості,

колективу, спілкування, управління та уміння розуміти себе та інших.

У сучасних умовах логічним постає питання про створення системи безперервного професійного розвитку професорсько-викладацьких кадрів у системі медичної освіти.

Для реалізації цього завдання в Івано-Франківському національному медичному університеті було розроблено Положення про підвищення кваліфікації науково-педагогічних та педагогічних працівників, яке схвалено рішенням Вченої ради та розроблено відповідно до нормативних документів.

Перехід на сучасну систему навчання викладачів, що грунтується на освіті впродовж усього життя, вимагає переосмислення її методології, розробки принципів ефективного функціонування, якими є:

його безперервність: впродовж пяти років (2020-2025) обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації не може бути меншим, ніж шість кредитів ЄКТС (180 годин на 5 років);

відповідальність за своєчасне підвищення кваліфікації несе безпосередньо кожен науково-педагогічний працівник, оскільки постійне підвищення професійної (фахової) кваліфікації є безпосереднім службовим обов'язком кожного працівника, який несе відповідальність за:

покращення результатів власної навчальної та/або професійної діяльності і результатів діяльності інших;

зрозуміле і недвозначне донесення власних висновків, а також знань та пояснень, що їх обгрунтовують для студентів;

здатність до подальшого навчання, яке значною мірою є автономним та самостійним, ініціювання самостійних комплексних проектів, лідерство та повна автономність під час їх реалізації;

здатність до саморозвитку і самовдосконалення протягом життя, відповідальність за навчання та розвиток студентів.

самостійність: науково-педагогічні працівники самостійно обирають

конкретні форми, види, напрями та суб'єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації.

Свідченням процесу формування психолого-педагогічної культури є те, що в нашому університеті створений і функціонує навчально-тренінговий центр для викладачів, де вони можуть підвищувати свою кваліфікацію за трьома напрямками:

-підвищення професійної педагогічної майстерності

-підвищення мовної майстерності (іноземні мови);

-інноваційні технології в освітньому процесі.

Результатами своєї педагогічної, навчально-методичної майстерності, питаннями інноваційних технологій у сучасній освіті, формуванням висококваліфікованого спеціаліста на додипломному та післядипломному етапах, системою управління якістю освітнього процесу тощо, науково-педагогічні працівники щорічно діляться на науково-методичній конференції.

Висновки

Отже, на нашу думку, важливими елементами високого рівня діяльності викладача ВНЗ з високим рівнем психолого-педагогічної культури повинні бути:

-уміння встановлювати особливий тип взаємовідносин, який сприяє розвитку і розкриттю наявних та потенційних можливостей студента. Основу цих стосунків складають «безоціночне сприйняття» партнерів у спілкуванні, що виявляється в неупередженості та руйнації існуючих стереотипів. Така парадигма взаємовідносин передбачає свободу та творчий пошук як студентів, так і викладачів-педагогів;

розвиток критичного, рефлексивного мислення викладача, який виступає основною умовою складання як власної стратегії руху на шляху пошуку найефективніших способів педагогічної діяльності, так і прогнозування руху студента в освітньому просторі. Напрацювання щодо реалізації принципів кредитно-трансферної системи повинні бути адаптовані як до умов ВНЗ в цілому, виходячи з його специфіки, так і до індивідуальності викладача. Формуванню рефлексивних здібностей педагога повинна сприяти система безперервного професійного розвитку.

Якісний освітній процес повинен опиратися на певний комплекс етичних та корпоративних цінностей, способи їх реалізації в конкретних умовах життя викладацької спільноти університету. Саме такі цінності і творять психолого- педагогічну культуру як складову академічної культури.

Література

Гомонюк О.М. Професійно-педагогічна культура педагога як необхідна умова його професійного саморозвитку / О.М. Гомонюк // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. - 2016. - № 47 - С. 18-21.

Мирончук Н.М. Особливості змісту підготовки магістрів спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» («Педагогіка вищої школи») в Україні / Н.М. Мирончук // Scientific Letters of Akademic Society of Michal Baludansky. - 2018. - № 6.3. - С. 99-103.

Акімова О.В., Пустовіт Г.П, Магрламова К.Г. Специфіка підготовки педагогічного персоналу для навчання майбутніх лікарів у вищих медичних навчальних закладах /

О.В. Акімова, Г.П. Пустовіт, К.Г. Магрламова // Міжнародні Челпанівські психолого- педагогічні читання. - 2018. - № 23. - С. 290-300.

Тригуб С.Є. Психолого-педагогічні принципи формування сучасного лікаря / С.Є.Тригуб // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: збірник наукових праць. - 2022. - № 80 (2). - С. 174-177.

Бойчук О. Сучасні психолого-педагогічні вимоги до викладача вищого медичного навчального закладу [Електронний ресурс] / О. Бойчук // Освітологічний дискурс. - № 1-2 (20-21). - С. 2312-5829. - Режим доступу: https://od.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/ view/505/409.

Магрламова К. Ключові професійно-педагогічні компетентності викладачів вищих медичних навчальних закладів / К. Магрламова // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - 2-18. - 1.20. - С. 202-206.

References

Homoniuk, O.M. (2016). Profesiino-pedahohichna kultura pedahoha yak neobkhidna umova yoho profesiinoho samorozvytku [Professional and pedagogical culture of a teacher as a necessary condition for his/her professional self-development]. Suchasni informatsiini tekhnolohii ta innovatsiini metodyky navchannia v pidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiia, teoriia, dosvid, problemy, 47, 18-21 [in Ukrainian].

Myronchuk N.M. (2018). Osoblyvosti zmistu pidhotovky mahistriv spetsialnosti 011 “Osvitni, pedahohichni nauky”(“Pedahohika vyshchoi shkoly”) v Ukraini [Peculiarities of the Content of Master's Degree Training in Specialty 011 "Educational, Pedagogical Sciences" (Higher Education Pedagogy) in Ukraine]. Scientific Letters of Akademic Society of Michal Baludansky, 6.3, 99-103 [in Ukrainian].

Akimova OV., Pustovit HP, Mahrlamova KH. (2018). Spetsyfika pidhotovky pedahohichnoho personalu dlia navchannia maibutnikh likariv u vyshchykh medychnykh navchalnykh zakladakh [Specifics of training of teaching staff for teaching future doctors in higher medical education institutions]. Mizhnarodni Chelpanivskipsykholoho-pedahohichni chytannia, 23, 290-300 [in Ukrainian].

Tryhub Sle. (2022). Psykholoho-pedahohichni pryntsypy formuvannia suchasnoho likaria Psychological and Pedagogical [Principles of Formation of a Modern Doctor]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh: zbirnyk naukovykh prats, 80 (2), 174-177 [in Ukrainian].

Boichuk, O. (2018). Suchasni psykholoho-pedahohichni vymohy do vykladacha vyshchoho medychnoho navchalnoho zakladu [Modern psychological and pedagogical requirements for a teacher of a higher medical educational institution]. Osvitolohichnyi dyskurs, 1-2 (20-21), 2312-5829. Retrieved From: https://od.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/505/409 [in Ukrainian].

Mahrlamova K. (2018). Kliuchovi profesiino-pedahohichni kompetentnosti vykladachiv vyshchykh medychnykh navchalnykh zakladiv [Key professional and pedagogical competencies of teachers of higher medical education institutions]. Naukovyi visnyk Melitopolskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu. Seriia: Pedahohika, 1.20, 202-206 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/