Диференційований підхід у здійсненні креативного розвитку дошкільників засобами мовленнєвої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Диференційований підхід у здійсненні креативного розвитку дошкільників засобами мовленнєвої діяльності

Іванова Вікторія Вікторівна -

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри дошкільної та спеціальної освіти, Мукачівського державного університету

У статті охарактеризовано особливості сучасної дошкільної освіти, зокрема один із пріоритетних напрямів модернізації - відповідність ідеям гуманістичної педагогіки, що полягає у гнучкому використанні вихователем інтегрованої та різноманітної системи засобів, форм, методів і прийомів освітньої діяльності задля представлення цілісної картини особистісного розвитку кожного вихованця.

Ключові слова: диференціація, індивідуалізація, диференційований підхід, мовленнєва діяльність, креа- тивність, дошкільник.

дошкільна освіта гуманістична педагогіка

IVANOVA Victoria Viktorivna. THE DIFFERENTIATED APPROACH IN THE IMPLEMENTATION OF CREATIVE DEVELOPMENT OF PRESCHOOLERS BY MEANS OF SPEECH ACTIVITY

The author of the article has described the peculiarities of modern preschool education, in particular, one of the priority directions of modernization - the compliance with the ideas of humanistic pedagogy, which consists in the flexible usage by the educator of an integrated and diverse system of means, forms, methods and techniques of educational activities to present a holistic picture of the personal development of each pupil.

The importance of implementing an individual and differentiated approach to children in preschool educational institutions has been substantiated, which in its turn involves a system of interrelated and complementary steps through which the educator designs educational and developmental activities in accordance with the characteristics of the individual development of each child. It has been noted that differentiation of learning plays a special role in the implementation of an individual approach. It is realized through the selection of the content of educational material and methods of working with preschoolers, due to the peculiarities of their perception, memory, thinking, emotional and volitional sphere.

It has been emphasized that one of the expressions of creativity is an indicator of a child's speech development, which requires a differentiated approach first of all. It has been found that a differentiated approach to teaching speech and non-speech means of communication includes not only taking into account the speech characteristics of each child, but also the need for speech correction, the presence or absence of defects, the richness of the vocabulary, the level of speech activity of the child and many other linguistic, psychological and pedagogical aspects.

It has been established that a differentiated approach to the development ofcreativity in the process of preschoolers' speech activity allows to take into account the level of speech development and language abilities, intentions, desires, individual characteristics of each child and stimulate these creative manifestations with a focus on his/her individuality.

Keywords: differentiation, individualization, differentiated approach, speech activity, creativity, preschooler.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Система дошкільної освіти переживає період змін, зумовлених суспільним визнанням самоцінності дитинства. Наукова психологія (3. Фрейд, О. Запорожець) сьогодні чітко стверджує, що майбутнє кожної людини залежить від якості років, проведених у дошкільному дитинстві. У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що серед умов, що забезпечують самоцінність дошкільного дитинства та водночас сприяють наступності між дошкільної та початковою освітою, важливою є організація життя дитини в такий спосіб, що відповідає ідеям гуманістичної педагогіки, ідеї природовідповідності, за якою у дитини треба розвивати задатки та здібності, зберігаючи її природу [2].

Гуманістичний погляд на освіту передбачає перш за все, що заклади освіти та педагоги повинні поважати особистість дитини, довіряти їй, приймати її особисті цілі, запити та інтереси, розвивати здібності та таланти дитини, створювати максимально сприятливі умови для повноцінного життя на всіх вікових етапах, для самовизначення та самоствердження дитини. Особистісно-орієн- тована модель освіти і виховання вимагає від педагогів глибокого усвідомлення необхідності побудови нової системи освіти заснованої на принципах індивідуального та диференційованого підходів до навчання та виховання дітей. Одним із проявів креативності є показник мовленнєвого розвитку дитини, який потребує в першу чергу диференційованого підходу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Природа специфіки та умов формування творчого потенціалу особистості є предметом теоретичних та експериментальних досліджень українських і зарубіжних учених: О. Антонова, Дж. Гілфорда, Г Костюка, К. Роджерса, В. Роменця, Е. Торренса та ін. Методи, засоби розвитку креативності представлені у працях Л. Ткаченко, Д. Кузьменко, Т Іщенко та ін. Особливості креативності та її формування у різних видах діяльності у дітей аналізуються у дослідженнях Л. Артемової, А. Богуш, Л. Виготського, Н. Гавриш, О. Кульчицької, В. Моляко, Т Піроженко, О. Проскури, Н. Химич та ін. Особливості розвитку мовленнєвої (словесної) творчості дошкільника розкрито в наукових студіях А. Богуш, Н. Гавриш, К. Крутій, Н. Луцан, О. Савченко, В. Іванової та ін. Проблеми проєк- тування змісту, пошук дієвих форм і методів індивідуалізованого навчання й виховання у різних видах дитячої діяльності, окреслення конструктивних шляхів індивідуально-диференційованої взаємодії з дошкільнятами стали предметом наукових розвідок А. Богуш, З. Борисової, Н. Гавриш, І. Карабаєвої, В. Кузьменко, Н. Лисенко, Т. Піроженко, Т. Поніманської та ін.

Мета статті - з'ясувати значення диференційованого підходу у здійсненні розвитку креа- тивності дітей дошкільного віку засобами мовленнєвої діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Діти відрізняються за своїм розвитком, готовністю до навчання, темпом роботи, швидкістю реакцій та протікання психічних процесів, спостережливістю, зосередженістю, темпераментом, характером та іншими ключовими характеристиками, які визначають людину як індивідуальність. Тому дуже важливо глибоко вивчати особливості кожної дитини, щоб правильно побудувати освітній процес.

Науковці визначають індивідуальний підхід як «...один із основних принципів дошкільної освіти, що об'єктивно зумовлений реальними відмінностями дітей у здібностях, у чутливості до різноманітних впливів, пізнавальній активності тощо» [6].

У результаті всебічного вивчення вихованця педагог має уявлення про те, що спонукає дитину до певної поведінки чи вчинку, допомагає у виборі та використанні найбільш ефективних та доцільних в цих ситуаціях виховних засобів. Умілий педагог, враховуючи темперамент дитини, її особистість і стиль сімейного виховання, надасть дітям, які схильні повільно мислити і діяти, необхідну допомогу для активізації їхньої роботи, водночас заохочуючи і заспокоюючи збудливих дітей - темпераментних або гіперактивних. Завдяки такому підходу до роботи з дитячим колективом відбувається індивідуалізація та диференціація педагогічних дій.

Знаючи колектив дітей, вихователь планує свої дії та дії дітей унікальним чином, адаптуючи їх до ситуації в групі. На думку І. Паласевич, реалізація індивідуального підходу до дітей в умовах ЗДО передбачає систему взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих кроків, за допомогою яких педагог проєктує освітньо-розвивальну діяльність відповідно до особливостей індивідуального розвитку кожної дитини [9]. У реалізації індивідуального підходу особливу роль відіграє диференціація навчання. Вона здійснюється через добір змісту навчального матеріалу та прийомів роботи з дошкільниками, зумовленими особливостями їхнього сприймання, пам'яті, мислення, емоційно-вольової сфери [8, с. 10].

Головною умовою реалізації особистісно- орієнтованого навчання є принцип диференційованого підходу до завдань розвитку, навчання та виховання. Термін «диференціація» в перекладі з латинської мови означає поділ, розрізнення, розчленування, розшарування цілого на частини. З педагогічної точки зору, диференціація - це навчання, спрямоване на створення умов, сприятливих для розвитку дітей і передбачає відокремлення груп або окремих вихованців від групи, тобто поділ програмових вимог на кілька різних за складністю та ступенем втручання педагога [7]. Такий поділ не тільки забезпечує різний підхід до реалізації освітніх завдань, а й має виховний характер, забезпечує спокійну робочу атмосферу, виховуючи здатність до самостійності та створюючи ситуації успіху для кожної дитини незалежно від рівня розвитку та індивідуальних особливостей. Диференціація в освітньому процесі має на меті досягнення кожною дитиною педагогічних цілей, забезпечення засвоєння основ програми усіма дітьми, використовуючи при цьому завдання різної складності та уможливлюючи поступовий перехід від незнання до знання [7].

У закладі дошкільної освіти, коли кожна дитина перебуває в умовах навчання та виховання, завжди є можливість порівнювати певну кількість одноліток, спостерігати за їхнім розвитком. Обдаровані діти з раннього віку проявляють свої здібності, привертають до себе увагу. Насамперед ці здібності спостерігаються як прояви дивовижної пам'яті, незвичайних асоціацій, умінні сприймати інформацію з декількох джерел одночасно і швидко реагувати на неї. Обдаровані діти змалку вмотивовані до навчання та використовують можливості щойно вони з'являються.

Одним із проявів креативності є показник мовленнєвого розвитку дітей, який потребує насамперед диференційованого підходу. Це пов'язано з тим, що живе спілкування та засоби комунікації відіграють важливу роль у процесі засвоєння інформації та побудови стосунків з дорослими та однолітками протягом усього дитинства. Коли мовлення більш контекстне, артикульоване та яскраво виражене, діалог скоординований, діти мають більше можливостей привертати увагу, досягти взаєморозуміння, впливати на поведінку інших, висловлювати свої думки і почуття, долучатися до гри, трудових дій, навчання, обмінюватися досвідом, і брати участь у житті суспільства як повноправні члени колективу. Щоб дитина до вступу до школи досягла такого комунікативного рівня, мовлення повинне бути об'єктом постійної уваги дорослих. Диференційований підхід до навчання мовленнєвих та немовленнєвих засобів комунікації, включає не тільки врахування мовленнєвих особливостей кожної дитини, а й потреби в корекції мовлення, наявність або відсутність дефектів, багатства словникового запасу, рівня мовленнєвої активності дитини та багатьох інших лінгвістичних, психологічних та педагогічних аспектів.

Однак, незважаючи на те, що дошкільний вік є сензитивним для розвитку креативності, важливо створювати спеціальні умови як у закладах дошкільної освіти, так і в родині. Проаналізувавши результати психолого-педагогічних досліджень виділимо основні умови, які сприяють формуванню креативного потенціалу дитини в мовленнєвій діяльності. Отже, важливою передумовою їх розвитку є створення розвивального середовища. Це стосується не лише предметного середовища, а й системи суспільних відносин, які сприяють творчій активності дітей. Зокрема, необхідно збагачувати середовище різноманітними об'єктами, матеріалами та стимулами для дослідницької, творчої та мовленнєвої діяльності з метою розвитку допитливості та активізації пізнавальних інтересів. Також наголошується на необхідності забезпечення сприятливого психологічного середовища, що передбачає доброзичливу атмосферу як у сім'ї, так і в закладі дошкільної освіти. Дорослі повинні створити безпечне психологічне підґрунтя для творчого пошуку, відкриттів і бажання дитини продукувати нові мовленнєві досягнення. У цьому аспекті важливо підтримувати позитивні емоції та уникати зауважень, звинувачень і критики. Необхідно стежити за тим, щоб діти самі отримували задоволення від власних досягнень і творчої мовленнєвої діяльності. При цьому важливо не тільки стимулювати творчість і заохочувати висловлювання оригінальних ідей, а й виявляти співчуття, коли допускаються помилки і бути терплячим до дивних нестандартних, але власних дитячих ідей.

На думку А. Пасічнієнко, однією з умов успішного розвитку креативного потенціалу дітей дошкільного віку, є «надання дитині свободи вибору діяльності, засобів її здійснення, способу дій, максимальне уникнення жорсткої регламентації. Важливо розуміти, що в основі творчої діяльності лежить не передача готових знань, умінь, навичок, а спонукання до пошуку нового, оригінального. Необхідною умовою є підбір таких видів діяльності, завдань, які сприятимуть розвитку уяви, критичного мислення; формуватимуть у дитини уміння комбінувати раніше відомі способи дій з новими, здатність відмовлятися від шаблонності, виходити за рамки заданої ситуації, пропонувати незвичні варіанти та знаходити альтернативи у вирішенні завдань» [10].

Створюючи в групі розвивальне мовленнєве середовище, можна досягти оптимального рівня мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, сформувати емоційно-ціннісне ставлення до себе та інших, оптимізувати процес мовленнєвого самовираження та самоствердження, сприяти становленню мовленнєвої особистості дошкільника [1]. Поступово мовлення стає центром уваги дитини, вона починає гратися словами, активно займатися словотворенням, римуванням та смисловим навантаженням, починає експериментувати та досліджувати мовленнєві явища та розуміти значення мовлення у своєму житті та діяльності. Коли з'являються ці ознаки, можна говорити про те, що дитина має здатність та нахили до мовленнєвої творчості, є унікальною та індивідуальною мовною особистістю. Креативна дитина значно швидше сприймає і використовує вербальні та неверальні засоби спілкування, як правило, більш відкрита для спілкування.

Важливою умовою індивідуального підходу є використання диференційованих методів і форм освітньо-виховного впливу на дошкільників. Диференціація - це одна з форм інноваційних технологій, яку часто використовують на заняттях з розвитку мовлення. Підхід як принцип розвитку, передбачає таку організацію роботи на занятті, коли одній дитині або групі надають посилені завдання різної складності й цим самим створюють сприятливі умови для розвитку і виховання кожного [7].

Сучасна освіта має на меті пріоритет індивідуалізації та диференціації розвитку дітей дошкільного віку, зокрема під час розвитку кре- ативності засобами мовленнєвої діяльності, а також впровадження особистісно-орієнтованого підходу. Головним виміром якості функціонування освітньої системи має бути здатність молодого покоління повноцінно жити й активно діяти, постійно самовдосконалюватися. На мовленнєвих заняттях особливого підходу потребують як діти з низькою навчальною успішністю, так і обдаровані. Звідси випливає необхідність диференційного підходу в розвитку дитини. Застосовування методики індивідуалізації та диференціації на мовленнєвих заняттях та інших формах роботи в закладі дошкільної освіти дає змогу дітям виявляти свої знання на зручному рівні. У майбутньому це допомагає дітям демонструвати власне бажання розвиватися. Науковці підкреслюють, що «основна цінність дитячої особистості у прекрасний період свого росту й розвитку полягає у її здатності та постійному прагненні до вдосконалення» [6].

Диференціація в розвитку креативності засобами мовленнєвої діяльності зумовлена тим, що не всі діти можуть однаковою мірою освоїти мовні засоби, зрозуміти їх різноманітність (лексичний, фонематичний, лінгвістичний, граматичний аспекти), неодноразово виробити навички критичного ставлення до мови, як об'єктивної реальності. Це пов'язано насамперед з тим, що у багатьох випадках індивідуальні особливості мовленнєвого розвитку відображаються в переважанні тих чи інших аспектів мови [4]. Креативність - це не сукупність певних творчих ознак, а генерація особистісних рис, багатогранність обдарованості особистості, результат загального розвитку, який в сукупності дає можливість впливати на зовнішній світ та перетворювати відповідно власне «Я» [3]. До універсальних особливостей розвитку мовленнєвої творчості належать: комунікативний компонент; емоційний компонент; сенсорний рівень освоєння навколишнього середовища; здатність до асоціацій; художня уява; здатність до перетворення почутого та побаченого; відчуття стилю мови; яскраво виражена індивідуальність (стиль) тощо.

Через гру діти вчаться бути самостійними, збагачується їх сенсорний досвід. Діти розрізняють форму, розмір, величину, вагу предметів та їх звуки (стук, дзвін, шум). У той же час педагоги дають дітям можливість говорити про новий досвід. Підбирають та застосовують слова підтримки для творчості, допомагають впоратися із розчаруваннями, не критикують перші спроби самостійних творчих дій, ставляться до дітей з любов'ю.

Креативність у мовленнєвій діяльності - це перш за все загальний розвиток, що ґрунтується на поєднанні художньої, загальної (універсальної) та мовленнєвої компетенції.

Основним засобом розвитку мовленнєвої творчості в закладі дошкільної освіти є емоційний вплив літературних текстів на особистість дитини. Розвиток мовлення у дітей починається в ранньому віці й особливе місце тут займає використання народної творчості [4]. Оскільки народна творчість сама по собі являється дитинством людської культури, то переживання та емоційні стани, викликані слуханням колискових, потішок, закличок, віршованих творів, римовок, дають можливість доторкнутися до природи, відчути красу людських стосунків, набути перших етичних знань та навичок, тренувати емоції. Художня література різних жанрів має необмежені властивості у формуванні словникового запасу, розвитку естетичних почуттів та формуванні емоційних характеристик людини. Читання, вивчення напам'ять, творчі перекази та трансформації художніх творів, аналіз засобів виразності, драматизація - все це основні засоби впливу на емоційну сферу і розвитку мовленнєвої творчості.

Говорячи про креативність та творчість дошкільників, як і про творчість в цілому, завжди необхідно пам'ятати про таку властивість особистості як співпереживання, емоційне занурення у світ інших людей. Без емпатії (здатності розуміти емоційний стан інших) неможливий повноцінний контакт особистості з художнім твором (живописом, літературою, драматизацією...). В психології розрізняються різні види емпатії:

емоційна (ідентифікація, диференціація, називання, наслідування проявам почуттів інших людей);

когнітивна (аналітичні процеси: порівняння, аналогія, аналіз.);

предикативна (здатність прогнозувати емоції в інших людях). [5].

У мовленнєвій роботі з дітьми дошкільного віку емпатія як засіб формування творчої особистості посідає найважливіше місце. Емоційне занурення у світ художнього твору є більш корисним для розвитку творчості, ніж звичайне споглядання та аналітичний розбір засобів виразності, структури твору, його основних частин. Діти здатні до емпатійних переживань з раннього віку. Однак відпрацювання правильних реакцій на емоційні стани інших людей та уміння виражати власні емоції щодо переживань інших - складний і багатогранний процес.

Посутня роль у креативному розвитку дітей належить вихователю. Стратегія сучасної освіти полягає в тому, щоб надати всім дітям без винятку можливість розкрити свої таланти і творчий потенціал. Чим більше суспільство потребує ініціативи від особистості, тим гостріше постає потреба у розвитку творчості, вивченні її витоків, форм прояву, стимулів та умов. В умовах сьогодення актуальна проблема пошуку засобів розвитку розумових здібностей, пов'язаних із творчою діяльністю, як в колективній, так і в індивідуальній формах діяльності. Такими засобами є творчі завдання для розвитку мовлення, уяви, фантазії в повсякденному житті, навчально-мовленнєвій, мовленнєво-ігровій, комунікативно-мовленнєвій та інших видах діяльності.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Отже, використання диференційованого підходу у розвитку креативності в процесі мовленнєвої діяльності дошкільників дає змогу максимально врахувати рівень мовленнєвого розвитку та мовні здібності, наміри, бажання, індивідуальні особливості кожної дитини і стимулювати ці творчі прояви з орієнтацією на її індивідуальність. За таких умов вихователь при плануванні роботи відштовхується не від програми, а від індивідуальних можливостей кожної дитини, що своєю чергою анулює традиційну запрограмованість. Програма лишається орієнтиром щодо базового рівня особистісної та мовленнєвої компетентності дитини на кожному віковому етапі. Вихователь вільний у використанні програмового матеріалу з розвитку мовлення у межах однієї програми чи з інших варіантних програм. Проблема здійснення креативного розвитку засобами мовленнєвої діяльності в умовах диференційованого підходу в закладі дошкільної освіти є перспективою для подальшого комплексного дослідження.

Список джерел

Аніщук А. Концептуальні засади створення розви- вального середовища для становлення мовленнєвої особистості в дошкільному дитинстві. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. Ніжин. 2011. №5. С. 14-17.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. [Електронний ресурс]. : Режим доступу: http://mon. gov.ua/activity/education/doshkilna/basic1/

Білєр О. С. Розвиток креативності як базової здібності дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Дошкільна та початкова освіта в сучасному педагогічному просторі : монографія / за заг. ред.: О. В. Лобової, С. М. Кондратюк. Суми, 2020. С. 7-26.

Гавриш Н. В. Розвиток мовленнєво-творчої діяльності в дошкільному дитинстві: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К. Д. Ушинського. Київ, 2002. 438 с.

Журавльова Л. П. Психологія емпатії: Монографія. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. 328 с.

Індивідуалізація виховання в дитячому садку : метод. рек. / [С. Є. Кулачківська, Г.В. Гуменюк, О. О. Вовчик - Блакитна, С. О. Ладивір, І.І. Караба- єва, Т.О. Піроженко та ін.]. Київ : Міленіум, 2005. 126 с.

Коберник Г. І. Індивідуалізація й диференціація навчання: Теорія та методика: Монографія. К. : Науковий світ, 2002. 231с.

Кузьменко В. Індивідуальний підхід: десять кроків. Дошкільне виховання. 2006. № 7. С. 10.

Паласевич І. Практичні аспекти реалізації індивідуального підходу до розвитку дитини-дошкільника в ЗДО. Актуальш питання гуманітарних наук. Вип 54, том 2, 2022. С. 255-261.

Пасічніченко А. Формування креативності у дітей дошкільного віку. Педагогічні науки. 2021. № 78. С. 17-21.

References

Anishchuk, A. (2011). Kontseptualni zasady stvorennia rozvyvalnoho seredovyshcha dlia stanovlennia movlennievoi osobystosti v doshkilnomu dytynstvi. [Conceptual foundations of creating a developmental environment for the formation of a speech personality in preschool childhood]. Nizhin.

Bazovyi komponent doshkilnoi osvity v Ukraini. (2021). [Basic component of preschool education in Ukraine].

Bilier, O. S. (2020). Rozvytok kreatyvnosti yak bazovoi zdibnosti ditei starshoho doshkilnoho ta molodshoho shkilnoho viku. Doshkilna ta pochatkova osvita v suchasnomu pedahohichnomu prostori. [The development of creativity as a basic ability of the children of the older and younger ages. Achievement of the postnatal enlightenment in a dry and comfortable space : monohraphy]. Sumy.

Havrysh, N. V. (2002). Rozvytok movlennievo-tvorchoi diialnosti v doshkilnomu dytynstvi [Development of speech and creative activity in preschool childhood]. Kyiv.

Zhuravlova, L. P (2007). Psykholohiia empatii [Psychology of empathy] : Monohrafiia. Zhytomyr: Vyd-vo ZhDu im. I. Franka, 328 s. [in Ukrainian].

Indyvidualizatsiia vykhovannia v dytiachomu sadku : metod. rek. (2005). [Individualization of education in kindergarten: methodological recommendations]. Kyiv.

Kobernyk, H. I. (2002). Indyvidualizatsiia y dyferentsiatsiia navchannia: Teoriia ta metodyka. [Individualization and differentiation of learning: Theory and methodology]. Kyiv.

Kuzmenko, V. (2006). Indyvidualnyi pidkhid: desiat krokiv. [Individual approach: ten steps].

Palasevych, I. (2022). Praktychni aspekty realizatsii indyvidualnoho pidkhodu do rozvytku dytyny- doshkilnyka v ZDO. [Practical aspects of implementing an individual approach to the development of a preschool child in a preschool educational institution].

Pasichnichenko, A. (2021). Formuvannia kreatyvnosti u ditei doshkilnoho viku. [Formation of creativity in preschool children].

Размещено на Allbest.ru/