Співвіднесеність мислення і мовлення в комунікативній культурі майбутнього педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співвіднесеність мислення і мовлення в комунікативній культурі майбутнього педагога

мислення мовлення педагога комунікативна культура

Неможливо уявити навчання та виховання без мови. Сучасний педагог, спілкуючись зі своїми учнями, має не лише передавати знання, а й створювати сприятливу навчальну атмосферу, підтримувати взаєморозуміння, розвивати критичне мислення й сприяти особистісному розвитку учнів. До того ж важливо розуміти, що мислення й мовлення педагога взаємопов'язані та впливають одне на одного. Однак як мислення та мовлення майбутніх педагогів взаємодіють і впливають на їхню комунікативну культуру, залишається недостатньо вивченим аспектом педагогічної підготовки. Окреслена проблема актуальна у зв'язку з вимогами до педагогів щодо їхньої комунікативної компетентності й здатності адаптуватися до різних освітніх контекстів та індивідуальних потреб учнів.

Сучасний розвиток світу та освітніх вимог ставить перед педагогами завдання бути й носієм інформації, і фасилітатором, що допомагають учням розвивати критичне мислення, комунікативні навички та здатність аналізувати інформацію. Із цієї позиції виникає потреба дослідження та розв'язання проблеми співвіднесеності між мисленням і мовленням як визначального аспекту комунікативної культури майбутнього педагога.

Отже, важливою проблемою є вивчення співвіднесеності мислення й мовлення в комунікативній культурі майбутнього педагога з метою визначення ефективних педагогічних стратегій та програм підготовки, які сприятимуть розвитку комунікативної компетентності та підвищуватимуть якість освітньої діяльності.

Аналіз наукових досліджень та публікацій. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що значна кількість дослідників висловлювали думку про важливість співвіднесеності мислення й мовлення в комунікативній культурі майбутнього педагога.

Так, Л. С. Виготський, видатний психолог та педагог, розробник теорії розвитку, зазначав важливість мови в розвитку когнітивних функцій у дітей та роль мовлення в навчанні та вихованні. Відомий український педагог та філософ, розробник педагогічної системи «гуманізму», В. І. Іванов розглядав педагогіку як мистецтво комунікації та підкреслював важливість ефективної взаємодії педагога та учнів. Швейцарський психолог і філософ Жан Піаже дослідив розвиток мислення та мовлення в дітей. Він підкреслював, що мовлення є віддзеркаленням та джерелом розвитку мислення. Американський педагог та психолог Девід Аусубель розвинув концепцію пізнавальних структур, які сприяють розвитку мислення через мовлення та пізнання нових знань.

Важливе значення для пропонованої роботи мають дослідження українського педагога В. О. Сухомлинського, який наголошував на міжособистісному спілкуванні та розвитку мовлення для формування моральних цінностей учнів. Сухомлинський підкреслював, що мовлення педагога є визначальним засобом формування духовної культури та розвитку особистості дитини. Педагог уважав, що мовлення педагога має бути насамперед морально чистим і доброзичливим [2, с. 201-202].

Названі дослідники розвивали й вивчали тему співвіднесеності між мисленням і мовленням у комунікативній культурі педагога з різних позицій і теоретичних поглядів, сприяючи подальшому розвитку освітньої теорії та практики.

Мета статті полягає в розкритті взаємозв'язку між мисленням і мовленням педагога в контексті комунікативної культури, визначенні ефективних сучасних прийомів і методів для підвищення якості комунікативної культури майбутніх педагогів на основі співвіднесеності мислення й мовлення.

Виклад основного матеріалу дослідження

У сучасному освітньому контексті визначальними властивостями успішного педагога є не лише знання предмету та методики викладання, а й високий рівень комунікативної культури, що передбачає, зі свого боку, володіння мовою та здатність ефективно спілкуватися, ураховуючи потреби та особливості учнів, колег та батьків. Із цієї позиції вивчення співвіднесеності мислення й мовлення стає важливим завданням.

Обгрунтування взаємозв'язку мислення й мовлення потребує розуміння понять «мислення» і «мовлення». А. О. Білецький зауважує, що «мова» - це сукупність правил, за якими будується мовлення, будується мовне повідомлення, за допомогою яких спілкуються люди [4, с. 16]. С. Я. Єрмоленко і Л. І. Мацько вважають, що мовна діяльність передбачає психолінгвістичну орієнтацію на сприймання, розуміння, засвоєння, відтворення та активне продукування мовних текстів [5, с. 28]. Йдеться про те, що під поняттям «мовлення» розуміють засіб вираження мислення та думок через мову, що передбачає говоріння, письмо, читання та слухання (як типи мовлення). Мовлення допомагає людині спілкуватися, висловлювати свої думки, розуміти інших. Ефективне мовлення містить не лише граматичну правильність, а й виразність, логічність та вміння передавати інформацію так, щоб її зрозуміли інші.

Про педагогічне мислення говорили Л. Т. Таланова та О. С. Цокур, зазначаючи, що «педагогічне мислення» - це специфічний вид мислення, який виявляється у властивостях та особливостях розумової діяльності педагогів у процесі навчання й виховання учнів [3, с. 95]. Це поняття передбачає розуміння, аналіз, оцінку та прийняття рішень у контексті освітнього процесу.

Для сприяння навчанню, розвитку та комунікативній культурі майбутніх педагогів необхідно розвивати навички як мислення, так і мовлення. М.Ф. Рильський наголошував на нерозривному зв'язку мови й мислення: «Мислення, ясна річ, рідною мовою. Навчаючи юнацтво свідомо підходити до явищ мови, вірно і вільно орудувати нею, ми тим самим навчаємо його вірно і вільно мислити. Цілком зрозуміло, що ніяка схоластика, ніяке сухе, відірване від життя визубрювання правильне, не повинні мати тут місця. Викладати мову - це означає передовсім прищеплювати любов до мови. Це можливе, звісно, тільки тоді, коли така любов огріває серце самого вчителя» [1, с. 89]. Комунікативна культура педагога передбачає володіння не лише правильною мовою, а й глибоким розумінням мови як інструменту спілкування та навчання. Вона передбачає етичні аспекти, уміння адаптуватися до різних культурних контекстів та висловлювати думки з повагою до інших. Мислення майбутнього педагога має бути аналітичним, творчим та гнучким, а висловлювання - не лише чітким і правильним, а й здатним стимулювати розвиток мислення учнів.

Окреслені проблеми вивчали відомі вчені М. Монтессорі, Л. С. Виготський, Д. Брунер, Ж. Піаже та інші, чиї дослідження засвідчили тісний зв'язок між комунікативною культурою та розвитком мислення й мовлення. Зауважимо, що світ швидко змінюється, що потребує від педагога постійного неперервного оновлення знань і навичок. Сучасний педагог має бути гнучким та готовим до навчання протягом усього життя, адаптувати свої методи навчання до нових вимог та технологій, упроваджувати інновації в освітній процес, а це, зі свого боку, вимагає від педагога розвитку педагогічного мислення та покращення комунікативної культури для ефективної взаємодії із сучасними учнями, створення освітнього середовища, яке відповідало б вимогам сучасності. Співвіднесеність цих аспектів підкреслює необхідність упровадження спеціалізованих педагогічних програм, спрямованих на розвиток цих навичок.

Співвіднесеність між мисленням і мовленням є важливим завданням для педагога, тому треба використовувати певні методи та підходи для досягнення цієї співвідносності. Назвемо з-поміж них найдієвіші:

1. Педагогічна підготовка. Професійна підготовка педагога передбачає оволодіння методами й стратегіями навчання та виховання, зокрема ті, що сприяють розвитку мовлення й мислення. Процес педагогічної підготовки дає змогу педагогам зрозуміти принципи комунікативної культури та техніки викладання, які сприяють розвитку мовлення та мислення учнів.

2. Професійний розвиток. Освіта - безперервний процес. Педагоги мають постійно оновлювати свої знання та навички, особливо в контексті змін у сучасному світі та освітніх технологіях. Професійний розвиток допомагає педагогам удосконалювати свої педагогічні практики й розширювати розуміння взаємозв'язку між мовленням і мисленням.

3. Постійна саморефлексія. Педагоги мають бути здатними аналізувати власну роботу та ефективність своєї комунікації з учнями. Саморефлексія допомагає виявляти слабкі моменти та вдосконалювати свої навички.

4. Підтримка вчителів. Інституції освіти та адміністрація мають забезпечувати педагогам можливості для професійного розвитку, що передбачає участь у тренінгах, семінарах та майстер -класах, спрямованих на покращення комунікативних навичок та вмінь сприяти розвитку мовлення та мислення учнів.

5. Використання інноваційних методів і технологій. Педагоги мають бути відкритими для впровадження нових педагогічних методів та технологій, які сприяють розвитку мовлення й мислення учнів.

Педагогічна підготовка та професійний розвиток є основою для створення ефективних освітніх середовищ, де співвіднесеність між мисленням і мовленням успішно розвиватиметься й удосконалюватиметься.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, сучасний педагог має постійно розвивати мовлення та мислення своїх учнів. Комунікативна культура стає визначальною навичкою, оскільки вміння ефективно спілкуватися, висловлювати думки та розуміти інших має важливе значення в сучасному світі. Ми окреслили важливі аспекти взаємозв'язку між мисленням і мовленням у навчанні та вихованні.

Зрозуміло, що процес розвитку зв'язку між мовленням і мисленням вимагає постійної саморефлексії, педагогічної підготовки й професійного зростання. Педагоги мають створювати умови для розвитку мовлення та мислення через активний обмін думками, стимулювати критичне мислення й використовувати інтерактивні методи навчання. Важливо враховувати, що світ змінюється стрімко, і педагоги повинні бути готовими адаптувати свої підходи до навчання та розвитку мовлення та мислення учнів під сучасні вимоги. Навчання та професійний розвиток педагогів відіграють визначальну роль у цьому процесі.

Подальший аналіз та дослідження в цьому напрямку сприятимуть удосконаленню педагогічної практики, підготовці якісних педагогів та розвитку комунікативної культури в освітньому процесі.

Список використаних джерел

1. Мудрості від Максима Рильського. Вислови, поради, роздуми, настанови, звернення, міркування про філософію буття / упоряд. М. Г. Рильський. К : Саміт-Кн., 2019. 264 с.

2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. 3-тє вид. К : Рідне слово, 1977. 669 с.

3. Таланова Л. Т., Цокур О. С. Проблеми нового педагогічного мислення. Матеріали конференції «Освіта в сучасному суспільстві: проблеми, теорія, практика». Одеса : ЮГПУ им. К. Д. Ушинського, 1996. С. 95-98.

4. Bilets'kyi A. O. Promovu i movoznavstvo. On the Language and Linguistics] : navh. posib. dliastud. filol. spets. vyshch. navch. zakl. Andrii Oleksandrovych Bilets'kyi. K. : ArtEk, 1997. 224 s.

5. Ermolenko S. Navchal'no-vykhovnakontseptsiiavyvchenniaukrains'koi (derzhavnoi) movy The Teaching Educational Conception of the Ukrainian (State) Language Learning. S. Ermolenko, L. Mats'ko. Dyvoslovo. TheWonder Word. 2000. № 4. S. 27-30.

Размещено на Allbest.ru