Психологічні детермінанти розвитку кар’єрних орієнтацій здобувачів вищої освіти в процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Північноукраїнський інститут імені Героїв Крут

Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад

«Міжрегіональна Академія управління персоналом»

Психологічні детермінанти розвитку кар'єрних орієнтацій здобувачів вищої освіти в процесі професійної підготовки

Кононенко Сергій Валерійович

Кандидат психологічних наук, доцент

Відсутність у значної частини сучасної молоді чітких розумінь про майбутню професійну діяльність і реальну кар'єру, створює значні труднощі для студентів на шляху їх професійної соціалізації. У сучасних соціально-економічних умовах дуже актуальним завданням психологічної науки є не лише підвищення рівня професіоналізації студентської молоді, стимулювання її особистісно-професійного розвитку, а й забезпечення психологічних основ її кар'єрного сходження.

Відсутність допомоги у професійній орієнтації, державних гарантій працевлаштування після закінчення вищого навчального закладу суттєво перешкоджають навчанню та успішній реалізації кар'єрних стратегій молоді. Водночас не менш важливою є проблема адаптації професійних орієнтацій молоді до реальних умов сучасного суспільства. Завищені кар'єрні очікування молоді сьогодні, які потенційно не можуть бути реалізовані, можуть у майбутньому призвести не тільки до розчарування в обраній професії, а й до втрати життєвого оптимізму, впевненості в собі. Усе це висуває нові вимоги до системи професійного навчання, яка робить важливий внесок у розвиток професійної спрямованості особистості та побудову грамотного управління кар'єрою на перших етапах професіоналізації. Сучасний університет повинен приділяти особливу увагу психологічному та організаційному забезпеченню кар'єри майбутніх спеціалістів, що передбачає розробку та реалізацію конкретних програм розвитку професійних орієнтацій, органічно вписаних у навчальний процес ВНЗ.

Огляд психологічної літератури показує, що проблема сутності професійної кар'єри знайшла певне відображення в працях різних авторів. Так, досліджується кар'єрна мотивація (Д. Макклелланд, Д. Г. Вінтер), ставлення кар'єрних цілей (А. Я. Кібанов, А. К. Гусєва), вміння керувати роботою співробітників організації (Д. Т. Холл, Е. Шейн; А. Я. Кібанов та ін.), формування та розвиток особистості в процесі професійного становлення (Е. Молл, Д. Сьюпер).

У наукових працях видатних вчених відображено особливості професійного становлення молоді як одного з основних чинників успішності їх професійної діяльності, а саме: українських (Л. М. Карамушка, О. І. Бондарчук, Л. І. Бондарчук та ін.), та іноземних (Е. Шейн, Д. Холланд та ін.). Ці дослідження розкривають поняття та зміст професійних орієнтацій, види, основні тенденції еволюції окремих професійних груп, визначають психологічні умови оптимізації розвитку кар'єрних орієнтувань.

Незважаючи на те, що актуальність проблеми особливостей розвитку професійних орієнтацій студентів є очевидною, оскільки саме в період навчання у ВНЗ вони формуються, що в свою чергу відображається на специфіці кар'єрних цілей, та розроблення планів, що визначають успішність кар'єрного та професійного розвитку в цілому, слід зазначити, що ця проблема вивчена недостатньо. Саме для стадії пізньої юності, яка характеризується набуттям конкретних уявлень, пов'язаних з професійним і особистісним майбутнім, вимогами, що пред'являються конкретною професією (А. О. Реан, Д. Б. Ельконін, Л. С. Грановська, І. О. Зимня, В. А. Семіченко, Ю. М. Кулюткін, І. С. Кон). Усе це свідчить про необхідність теоретико-методологічного обґрунтування процесу формування професійних орієнтацій здобувачів вищої освіти, який ґрунтується на збалансованості кар'єрних потреб, мотивації, цілей особистості та інтересів суспільства, та розроблення програми формування професійної орієнтації студентів, розвитку у них професійних орієнтацій, що спрямовані на створення умов, які оптимізують процес формування досліджуваного явища.

Основним напрямом формування особистості, її духовного світу та духовного вдосконалення в сучасних психолого-педагогічних дослідженнях визнається виховання, засноване на засвоєнні певних цінностей. На думку С. У. Гончаренка, виховний процес на основі загальнолюдських цінностей покликаний забезпечити формування цілісної особистості, яка прагне до самореалізації, самовиховання, розвитку особистості, самозахисту та інших якостей, необхідних для формування безпечної взаємодії з оточення, відкритий до сприйняття й опанування нового досвіду, здатний до свідомого й відповідального вибору в різних життєвих ситуаціях [3].

Сьогодні процес навчання у ВНЗ має бути спрямований на пошук найбільш оптимальних засобів досягнення мети підготовки молоді до життя, на розробку та використання методів роботи зі студентами, які гарантували б підготовку останніх не тільки як висококваліфікованих спеціалістів, а й як справжні морально чисті, культурні, фізично здорові громадяни, які поважають інших членів суспільства, дбають не лише про своє благополуччя, а й роблять свій внесок у благополуччя інших і майбутніх поколінь, адже це у студентському віці переглядаються категорії духовних цінностей і відбувається аксіологічна переорієнтація; підвищена усвідомленість, об'єктивна позитивізація мотивів поведінки; формуються і зміцнюються позитивні якості особистості - відповідальність, дисциплінованість, почуття обов'язку, цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, уміння регулювати свої почуття, бажання, нахили тощо. Цей вік є найбільш сприятливим для психологічного, біологічного, соціального розвитку, а також для присвоєння та зміцнення власної системи цінностей, співвіднесеної з соціальними нормами та інтересами.

Студентський вік - це період становлення системи ідеалів, цінностей і орієнтацій, в житті він являє собою особливий період в житті людини, головним чином тому, що «за загальним змістом і за основними схемами вік від 18 до 25 років» є скоріше першою ланкою в ланцюзі зрілих віків, ніж останньою в ланцюзі періодів розвитку людини» [3].

Заслуга самої постановки проблеми студентства як особливої соціально-психологічної та вікової категорії належить психологічній школі Б. Г. Ананьєва. Студенти - це особлива соціальна група, яка формується з різних соціальних класів суспільства і має особливу ситуацію проживання, роботи, побуту, соціальної та психологічної освіти, основним завданням якої є отримання освітніх планів навчання та роботи в майбутньому в суспільному виробництві.

Т. Іщенко акцентувала увагу на тому, що студентство є частиною такої соціальної групи, як молодь. Як соціальній групі їй надано всі ознаки молоді. Крім того, студенти мають власну індивідуальність. Однією з таких характеристик є соціальний престиж, більшість студентів розуміють, що середня школа є одним із шляхів суспільного розвитку [2]. Студенти є мобільною групою, метою якої є навчання, організоване за певним планом для виконання професійних і соціальних завдань у виробництві матеріальних і духовних.

Ще однією важливою особливістю навчання є те, що взаємодія роботи з різними соціальними групами суспільства та специфіка навчання у вищих навчальних закладах створюють чудову можливість для спілкування студентів. Тому специфічні особливості студентів є основною силою спілкування [2].

Соціально значущою характеристикою студентства є також інтенсивний пошук сенсу життя, пошук нових ідей. Проте через брак життєвого досвіду, поверховість в оцінці життєвих явищ деякі учні переходять від праведного критики до критики і навіть нігілізму.

С. Н. Іконнікова вважає, що «у соціальній структурі суспільства студентів можна назвати соціальною групою, за своїм соціальним становищем вони близькі до інтелігенції, яка є її резервом, і в перспективі призначена для залучення до висококваліфікованих професій. робоча сила в різних галузях науки, техніки, управління, культури тощо» [2].

Є. Б. Старовойтенко вважає, що було б неправильно розглядати студентство лише як стан підготовки та заняття статусом інтелігенції. Студенти мають усі необхідні характеристики, достатні для віднесення їх до певної соціальної групи та відповідають усім постійним характеристикам. До цих ознак відноситься здійснення певних функцій у суспільстві, об'єктивність існування, однозначна визначеність поведінки членів групи, певна цілісність і незалежність від інших соціальних груп, соціально - специфічні психологічні та ціннісні системи. Не заперечуючи існування певних внутрішніх відмінностей, зумовлених джерелами навчання, автор підкреслює, що студенти не були б соціальною групою, якби «множинність» походження певним чином не згладжувалася її соціальним характером, унікальною функціональною і єдність інших характеристик [1].

Студенти як соціальна група характеризуються професійною спрямованістю та сформованим ставленням до майбутньої професії. Хоча за ступенем підготовки вона може бути досить різноманітною. Більш того, навіть в окремому випадку формування такого ставлення можна спостерігати помітну динаміку. Звичайно, на першому курсі найчастіше змінюється настрій студентів при оцінці університетського харчування, системи освіти, окремих викладачів тощо, від хвилюючого до скептичного. На другому і третьому курсах у багатьох виникають сумніви щодо правильності вибору професії, спеціальності, ВНЗ. І хоча наприкінці третього курсу студенти зазвичай приймають рішення, деякі з них вирішують завершити навчання у ВНЗ, але уникають надалі працювати за фахом. На думку В. Т. Лісовського [8], лише менше третини студентів бакалаврату вважають, що їх майбутня професія повністю відповідає їхнім основним нахилам та інтересам. Це збігається з даними інших досліджень (Б. Г. Ананьєв), що за останній рік все ще залишається частина студентів, які не впевнені у правильності свого вибору або негативно ставляться до майбутньої професії [2].

Тому студентство - важлива частина молоді, її специфічна група, яка пов'язана з особливими умовами життя, побуту і праці, соціальної поведінки та психології, процесом ціннісної адаптації. Тобто розглядати студентську профспілку як громадську організацію в системі вищих навчальних закладів, яка має свою мету, специфіку та плани для виконання соціальних та інтелектуальних завдань.

Матеріали численних досліджень свідчать про те, що в процесі навчання у ВНЗ професійні інтереси студентів посилюються, уточнюються, прояснюються або згасають, змінюються; підстави для оволодіння спеціальністю розширюються, поглиблюються, диференціюються або (за певних умов) набувають зовсім протилежного характеру, що свідчить про необхідність цілеспрямованої професійної орієнтації студентів.

В. Б. Харламенко дає таке авторське визначення профорієнтації: «профорієнтація - це цілісна динамічна система, яка складається із структурних одиниць (підсистем, компонентів), які пов'язані між собою складністю цілей, завдань і сприяють оптимізації вибору професії, враховуючи потреби ринку праці» [7, с. 19].

Крім того, профорієнтацію визначають як науково обґрунтовану систему форм, методів і засобів впливу на людину, що сприяє її належному залученню до різних сфер виробництва на основі об'єктивної оцінки здібностей [8].

Професійна орієнтація здобувачів освіти розглядається у двох вимірах: як система і як процес. Професійна система забезпечує розвиток соціальних потреб, зумовлених системою, заснованою на волі і здатності індивіда до вибору професій, що визначає його положення в соціальній структурі трудового колективу. Процес професійного становлення - це формування й усвідомлення професійної майстерності студентів під впливом складних соціальних умов під час їх соціального становлення у вищих навчальних закладах і трудових колективах. У рамках взаємозалежності, взаємозв'язку та взаємодоповнюваності системи та процесу лідерства в роботі якісна детермінація підтверджується керівними факторами: система головним чином орієнтована на вирішення проблеми вибору, процес орієнтації, на розвиток професії.

Створення ринку праці та наявність адекватної системи професійної орієнтації пов'язані, перш за все, з посиленням соціальної роботи - досягнення кращого балансу з потребами суспільства та особистості, значним розширенням сфери діяльності підприємства. громада. сфера професійної орієнтації. рівень особистої незалежності у сфері праці, розуміння права на вибір професії з реальним змістом. Профорієнтація спонукає людину до пошуку найбільш ефективних шляхів і засобів підвищення рівня своєї професійної компетентності, підвищення соціальної та економічної ініціативи, інтелектуальної та професійної самостійності [2].

Профорієнтація є частиною соціальної самостійності людини. Професійний вибір справді успішний, коли поєднується з соціальним і моральним вибором [6].

Велика увага приділяється профорієнтації, але в той же час багато людей не задоволені своєю кар'єрою. Так, О. І. Головаха пропонує такі корисні поради для молодіжного лідерства:

- профорієнтація не повинна обмежуватися професійною сферою, а завжди орієнтуватися на життєві цілі молоді;

- для створення реальної життєвої ситуації необхідно інформувати юнаків та дівчат про специфічні успішні та неуспішні способи життя, пов'язані з вибором професії;

- особливо важливо знати майбутнє робоче середовище;

- для хлопців при виборі професії більше значення має розмір заробітної плати, а для дівчат - сприятливі умови праці. По-перше, молоді люди люблять робітничі професії, щоб мати можливість досягти самостійності та незалежності, і для тих, хто їх обирає, майбутня заробітна плата іноді менш важлива, ніж для тих, хто обирає знання та працю високої кваліфікації;

- який би не був загальний рівень знань, потрібна конкретна професійна інформація;

- майбутні професійні та особистісні досягнення безпосередньо залежать від готовності молоді віддаватися праці та бути самостійними в досягненні життєвих цілей;

- важливо враховувати не тільки раціональні аспекти, пов'язані з визначенням цілей і життєвих проектів, а й емоційні особливості особистості;

- профорієнтація є однією зі складових життєвої орієнтації [4].

Вивчення життєвих орієнтацій молоді є частиною яскраво вираженого психолого-соціологічного контексту. Прийняття педагогами одного з методів дослідження - психологічного чи соціологічного - видається недоцільним, необхідно вміло використовувати психолого -соціологічні концепції (теорії життєвих проектів, стилів життя) [4].

У педагогічній літературі прийнято вважати життєві орієнтації результатом навчально-виховного процесу [2]. Формування життєвих орієнтацій відбувається у взаємозв'язку виховного процесу з диспозиціями педагогічних теорій, які пов'язують цей процес зі знанням суб'єктом про себе і активним ставленням до формування уявлень про свої життєві проекти.

Структура процесу формування життєвих орієнтацій базується на психологічних і соціальних знаннях. Центральна категорія - життєва орієнтація.

«Життєві орієнтації» як концептуальну категорію визначають такі характеристики:

- життєві орієнтації - це особливий вид ціннісних орієнтацій, що дають можливість реконструювати як ієрархію індивідуальних цінностей, так і норми поведінки групи (це теоретична конструкція, що включає життєві цілі та засоби їх реалізації;

- категорія «життєві орієнтації» як теоретичний конструкт не підлягає емпіричній перевірці (тому емпіричні показники приймаються у вигляді дослідницьких моделей (набір цінностей, стилів життя, життєвих моделей);

- життєві орієнтації формуються в процесі і є відносно постійними і соціально зумовленими (тому виявляються у прийнятті або неприйнятті існуючих нормативних моделей поведінки);

- життєві орієнтації мають форму загальних і ситуативних орієнтацій, є результатом вибіркового ставлення суб'єкта до дійсності і до самого себе. і визначають переваги вибору життєвих цілей і засобів їх реалізації;

- життєві орієнтації залежать від орієнтації в соціальних ситуаціях і є критерієм ефективності діяльності (результати прояву життєвих орієнтацій перетворюються на життєві проекти, які визначають різні сфери життя [4].

Найбільш значущим з цього питання є дослідження О. Н. Шиянового [8]: в рамках професійних орієнтацій вона включає характеристики, які дозволяють людині задовольняти її матеріальні, духовні та соціальні потреби і служать орієнтирами для її професійної діяльності. За основу класифікації вона взяла потреби особистості та їх відповідність професії. Виділяючи професійні орієнтації, О. Н. Шиянов спирався на дослідження, які стосуються розгляду цінностей по відношенню до всіх професій [8]. Відповідно він запропонував наступну класифікацію професійних орієнтацій.

Професійні орієнтації пов'язані з:

- самоствердженням у суспільстві, соціальному середовищі: соціальний зміст праці, соціальний престиж;

- задовольняти потребу в спілкуванні;

- самовдосконалення (творчий та різноманітний характер роботи, можливість займатися улюбленою справою);

- персональне вираження особистості;

- утилітарні практичні потреби особистості (тривалі відпустки, ненормований робочий день тощо).

Запропонована класифікація професійних орієнтацій відображає практичне ставлення людини до дійсності, особливості задоволення потреб людей у процесі їх професійної та громадської діяльності.

О. Н. Шиянову належить спроба висвітлити рівні існування професійних орієнтацій.

Перший рівень: суспільні цінності, які розкривають природу і зміст цінностей, які діють в масштабах усього суспільства і сконцентровані в суспільній свідомості у формі моралі, релігії, філософії.

Другий рівень: цінності професійної групи, які являють собою сукупність уявлень, понять і стандартів, що регулюють професійну діяльність.

Третій рівень: індивідуально-особистісні цінності як складне соціальне ціле, в якому зливаються цільова і мотиваційна спрямованість особистості, що становить систему професійних орієнтацій.

Професійні орієнтації фігурують у концепції О. Н. Шиянова як складова особистості, яка спонукає і спрямовує активність особистості. Запропонована градація дає змогу розглядати професійні спрямованості кожного рівня як самостійну систему [8].

Про запропоноване концептуальне положення про природу та сутність професійних орієнтацій С. А. Хмара професійні спрямованості трактує як найважливіший компонент структури особистості, що визначає сукупність компонентів професійної спрямованості. С. О. Хмара виділяє такі групи професійних орієнтацій [7]:

- ціннісні орієнтації вищої категорії: користь для людей, єдність слова і дії тощо;

- ціннісні орієнтації, що характеризують сутність професійної праці: вміння спілкуватися з людьми, використання професійного досвіду в професійній діяльності, аналіз виробничих ситуацій;

- орієнтації цінностей, пов'язані із самовираженням у професійній діяльності: відповідність професійної діяльності здібностям особистості, здатність творити та бути оригінальним тощо; орієнтації цінностей, пов'язані з результатами праці: матеріальний достаток, керівне становище, авторитет, серед друзів і знайомих.

Класифікація професійних орієнтацій, запропонована С. О. Хмарою, базується на філософському розумінні соціальної сутності особистості, яка реалізується нею у формах її життя і діяльності. Але, з нашої точки зору, ця класифікація не вичерпує всіх існуючих професійних орієнтацій і не відображає повною мірою ставлення особистості до себе як особистості.

І. Ф. Ісаєв розглядає професійні спрямованості як складне соціально - психологічне ціле, в якому зливаються цільова і мотиваційна спрямованість особистості. Об'єктивне сприйняття і уявлення про професійні орієнтації особистості визначаються, за І. Ф. Ісаєвим, наукова та професійна кваліфікація, професійний досвід, розвинене професійне мислення. Він зазначає, що актуалізуються лише ті професійні орієнтації, які надають л юдині життєвий і професійно необхідний зміст [1].

Є. В. Андрієнко розглядає проблему професійних орієнтацій молоді в контексті її самореалізації [2]. Водночас самореалізація дозволяє, на думку Є. В. Андрієнко, взаємозв'язок особистості, діяльності та цінностей, якими керується людина у своєму самовизначенні.

Таким чином, проаналізувавши психолого-педагогічну літературу з проблеми формування життєвих і професійних орієнтацій студентської молоді, можна сказати, що спільним для всіх робіт є розгляд різних точок зору на категорію «життя» та професійні орієнтації».

Аналізуючи літературу та досвід з досліджуваного питання можна зрозуміти, що кар'єра - це одна з форм формування життєдіяльності особистості, сукупність станів, процесів і результатів, які характеризують динаміку розвитку особистості соціального простору, в тому числі професійні. Студентство як соціальна група характеризується орієнтацією на професійну діяльність і сформованим ставленням до майбутньої професії. Помітні відмінності у розвитку професійних орієнтацій студентів за курсом навчання (на першому курсі оцінюється система університету, система освіти, скептичне ставлення до навчання; на другому та третьому курсах - частіше сумніваються у правильності вибору спеціальності, університету; для випускників визначення стає актуальним для подальшої кар'єри, порівнюючи бажану кар'єру та досягнуту, однак серед них залишається частина студентів, які не впевнені у правильності свій вибір або негативне ставлення до своєї професії).

Професійні орієнтації виступають як складова професійної Я-концепції людини, яка включає уявлення про власні здібності, своє професійне життя (когнітивний компонент), своє ставлення до себе (емоційний компонент), бажання реалізовувати кар'єрні плани (поведінковий компонент), що відображає пріоритетну спрямованість професійного розвитку.

Розвиток професійних орієнтацій здобувачів вищої освіти розуміється як сукупність психолого - педагогічних умов, що зумовлюють просування студента у розвитку ціннісних орієнтацій, методів, що стимулюють рефлексію, саморегуляцію, самопідготовку. Досягнення в професійному плані можливі, якщо вибрати професію відповідно до власних інтересів і здібностей.

Визначаючи структуру професійних орієнтацій студентів, яка представлена когнітивним, емоційним та поведінковим компонентами. Критерії розвитку та показники для кожного з профорієнтаційних компонентів. Критерієм когнітивної складової є сформованість уявлень про своє майбутнє професійне життя (показники: усвідомлення іміджу своєї професії та її вимог до особистості; усвідомлення своєї відповідності вимогам набутої професії; усвідомлення перспектив професійної діяльності), емоційний компонент - ставлення до майбутньої професійної діяльності (показники: позитивне ставлення до майбутньої професії; постійна потреба в самовдосконаленні та розвитку особистості; наявність професійної мотивації), поведінковий - націленість на реалізацію кар'єрних рішень (показники: сформована потреба в плануванні, моделюванні та програмуванні діяльності; наявність чітких засобів досягнення професійної мети; здатність адекватно оцінювати свої дії та поведінку; позитивне ставлення до людей, які висловили кар'єрні наміри).

Рівні профорієнтаційної підготовки. Високий рівень характеризується обізнаністю студентів щодо перспектив кар'єри, адекватною оцінкою своїх здібностей тощо. Низький рівень характеризується відсутністю чітких уявлень про кар'єру, переважанням негативного ставлення до майбутньої роботи, переоцінкою своїх здібностей тощо.

Професійні орієнтації студентів визначаються великою кількістю факторів і умов. Отже, основним фактором є мотиви вибору професії. Студенти-гуманітарії при виборі професії більше мотивовані на вирішення поточних проблем, ніж на майбутнє кар'єрне зростання, проте майже третина студентів економічних спеціальностей націлені на майбутню професійну реалізацію через кар'єру. Студенти всіх спеціальностей прагнуть підвищити кваліфікацію, але не для досягнення успіху в кар'єрі, а для вирішення власних потреб і проблем. Серед студентів економічного профілю найвагомішим виявився мотив престижності професії, тобто те, що учні обирали професію з урахуванням її престижності на ринку праці, що може бути важливим фактором їх майбутнього професійного розвитку.

Для значної кількості студентів кар'єра взагалі не пов'язана з конкретною професійною діяльністю. Професійні орієнтації студентів досить абстрактні, суперечливі, не виступають стимуляторами ефективної діяльності. На усвідомленому рівні професійні шляхи студента досить часто аморфні, випадкові, не сприяють роботі над собою навіть під час навчання у вищому навчальному закладі. Студенти не приділяють належної уваги вдосконаленню та розвитку професійно важливих знань, умінь і якостей. Ставлення до людей, які прагнуть до «кар'єри» серед молоді досить позитивне, хоча представлена і протилежна тенденція досить помітна.

Визначено, що формування та розвиток кар'єрних напрямків студентів різних спеціальностей вищого навчального закладу мають схожі тенденції, однак є й відмінності. На розвиток цього явища впливають мотиви вибору професії, ставлення самих студентів до майбутньої професійної діяльності, їх особистісні якості, прагнення до самовдосконалення, самореалізації, успіху в майбутній професійній діяльності.

Джерела

психологічний кар'єрний професійний

1. Борисюк А. С. Професійна кар'єра як соціально-психологічний феномен: [етапи, типи проф. кар'єри]. Проблеми заг. та пед. психології: зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. К., 2007. Т. 9, ч. 4. С. 94-101.

2. Вітвицька С. Основи педагогіки вищої школи: метод. посібник для студентів магістратури. К.: Центр навчальної літератури, 2003. 316 с.

3. Гончаренко С. У. Гуманізація освіти як основний критерій розробки засобів реалізації сучасних технологій навчання. Наукові записки КДПУ ім. В. Винниченка. Кіровоград, 2001. Вип. 34. С. 3-9.

4. Долгих Л. Кар'єрні домагання як суб'єктивний механізм професійної самореалізації. Соціальна психологія. 2005. № 2. С. 64-71.

5. Енциклопедія освіти / АПН України; голов. ред. В. Г. Кремень. К.: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

6. Карамушка Л. М. Психологічні особливості кар'єрних орієнтацій старшокласників. Актуальні проблеми психології. Т. 1: Соціальна психологія. Організаційна психологія. Економічна психологія: зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. К.: Міленіум, 2006. Ч. 18. С. 50-55.

7. Харламенко В. Б. Дидактичні основи курсу профорієнтації в підготовці вчителя трудового навчання: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.0.02. К., 2002. 9 с.

8. Швалб Ю. М. Поняття суб'єкта учбової діяльності. Людина. Суб'єкт. Вчинок: філософсько-психологічні студії / за заг. ред. В. О. Татенка. К.: Либідь, 2006. С. 303-315.

Размещено на Allbest.ru