Виховання іншомовної компетентності студентів в середовищі комунікативної культури

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ

Кафедра педагогіки, психології, початкової, дошкільної освіти та управління закладами освіти

Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти,

Кафедра педагогіки та психології

Виховання іншомовної компетентності студентів в середовищі комунікативної культури

Чичук А.П., д.п.н., професор

Кучай Т.П., д.п.н., професор

Біда О.А., д.п.н., професор

Кінах Н.В., д.п.н., професор

м. Берегове м. Луцьк

Анотація

Інноваційні зміни в освітній галузі України, зростання рівня розвитку психолого-педагогічної науки та сучасна освітня політика спрямовані на європейську інтеграцію, стимулюють появу творчих новаторських ідей, пошук більш досконалих методів, прийомів і форм навчання, а також потребу у фахівцях із високим рівнем професіоналізму та креативністю, які здатні працювати в сучасному суспільстві, що постійно змінюється і трансформується.

Мета статті полягає у з'ясуванні шляхів виховання іншомовної компетентності студентів в середовищі комунікативної культури. Іншомовна комунікативна культура розглядається як сукупність норм і правил, що регулюють спілкування людей в різних культурних контекстах. Вона характеризується наявністю комунікативного ідеалу, толерантним ставленням до співрозмовника як до цінності, усвідомленням його індивідуальних особливостей, власних комунікативних здібностей та уміннями володіти комунікативною ситуацією. Це - система внутрішніх ресурсів людини, необхідних для існування у колі ситуацій міжособистісної взаємодії різних рівнів.

Інтеркультурна компетенція розглядається як частина іншомовної комунікативної компетентності і визначається як здатність адекватно і гнучко поводити себе у ситуаціях зіткнення з діями, позиціями та очікуваннями представників інших культур. Розглядаємо проблему виховання іншомовної компетентності студентів в середовищі комунікативної культури у межах вивчення іноземної мови студентами закладів вищої освіти, як просту аплікацію зазначених положень на педагогічний процес, що дозволяє зробити наступне припущення: викладач завжди виступає як представник культури тієї країни, мова якої вивчається, і вона певним чином відображається на його мовленні і мовленнєвій поведінці. Це означає, що процес вивчення іноземної мови можна частково розглядати як міжкультурне спілкування зі всіма його особливостями, оскільки мовна, соціальна і комунікативна компетенції одного з суб'єктів (викладача) завжди більш висока, ніж іншого (студента).

У формуванні іншомовної компетентності необхідно враховувати: лінгвістичну компетентність; дискурсивну компетентність; стратегічну компетентність; лінгво-інформаційну компетентність.

Ключові слова: іншомовна комунікативна культура, виховання, освітній простір університету, комунікація, культура спілкування

Annotation

Education of students' language competence in an environment of communicative culture

Chychuk A.P., Kuchai T.P., Bida O.A., Dr Ped. Sci., professor of the department of pedagogy, psychology, elementary, preschool education and management of educational institutions, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute, Berehove, Transcarpathia

Kinakh N.V., Dr Ped. Sci., Ass. Professor, Head of the Department of Pedagogy and Psychology, Volyn Institute of Postgraduate Pedagogical Education, Lutsk

Innovative changes in the educational sector of Ukraine, the growth of the level of development of psychological and pedagogical science and modern educational policy are aimed at European integration, stimulate the emergence of creative and innovative ideas, the search for more advanced methods, techniques and forms of education, as well as the need for specialists with a high level of professionalism and creativity, who able to work in modern society, which is constantly changing and transforming.

The purpose of the article is to clarify the ways of education of foreign language competence of students in the environment of communicative culture. Foreign language communicative culture is considered as a set of norms and rules regulating the communication of people in different cultural contexts. It is characterized by the presence of a communicative ideal, a tolerant attitude towards the interlocutor as a value, an awareness of his individual characteristics, his own communicative abilities and the ability to master a communicative situation.

This is a system of internal human resources necessary for existence in the circle of situations of interpersonal interaction of various levels. Intercultural competence is considered as a part of foreign language communicative competence and is defined as the ability to behave adequately and flexibly in situations of confrontation with the actions, positions and expectations of representatives of other cultures. We consider the problem of education of foreign language competence of students in the environment of communicative culture within the framework of foreign language learning by students of higher education institutions, as a simple application of the specified provisions to the pedagogical process, which allows us to make the following assumption: the teacher always acts as a representative of the culture of the country whose language is studied, and it in a certain way is reflected in his speech and speech behavior.

This means that the process of learning a foreign language can be partially considered as intercultural communication with all its features, since the linguistic, social and communicative competence of one of the subjects (the teacher) is always higher than that of the other (the student). In the formation of foreign language competence, it is necessary to take into account: linguistic competence; discursive competence; strategic competence; linguistic and informational competence.

Keywords: foreign language communicative culture, education, university educational space, communication, communication culture

Постановка проблеми

Інноваційні зміни в освітній галузі України, зростання рівня розвитку психолого-педагогічної науки та сучасна освітня політика спрямовані на європейську інтеграцію, стимулюють появу творчих новаторських ідей, пошук більш досконалих методів, прийомів і форм навчання, а також потребу у фахівцях із високим рівнем професіоналізму та креативністю, які здатні працювати в сучасному суспільстві, що постійно змінюється і трансформується. Особлива функція у розв'язанні означеного кола питань підготовки фахівців відповідно до європейських стандартів належить закладам вищої освіти: технікумам, коледжам і університетам як основним генераторам інтелектуального та професійного зростання майбутніх фахівців. Підвищення якості вищої освіти передбачає не тільки об'єм знань за фахом, але й здатність майбутніх випускників здійснювати іншомовне спілкування з фахівцями з інших країн, а також виконувати професійну діяльність в умовах іншомовного середовища.

Запровадження компетентістного підходу та формування іншомовної компетентності під час підготовки фахівців із вищою освітою належить до стратегічних напрямів реформування Української системи освіти. У цьому контексті питання, що пов'язане з визначенням поняття «іншомовна компетентність», є актуальним. [3].

Про необхідність розвитку іншомовної комунікативної культури свідчить велика кількість суперечок у світовому суспільстві пов'язаних із розумінням норм взаємодії культур різних типів. Єдиним вирішенням цих проблем є об'єднання та співпраця міжнародних спільнот, спрямованих на покращення розуміння культурних, релігійних традицій та цінностей різних країн [1].

Актуальність виховання іншомовної компетентності студентів в середо - вищі комунікативної культури визначається посиленням культуротворчих ролей людини, з'являється новий ідеал - «людина культури», що володіє розумовою, етичною та суспільно-духовною культурністю. Засобом і умовою досягнення цього ідеалу, педагогічною метою стає формування іншомовної комунікативної культури особистості [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі іншомовної комунікативної культури особистості присвятили праці Б. Головін, І. Зязюн, А. Капська, Л. Кондрацька, Д. Пащенко, С. Полякова, Г. Чайка, С. Черепанова, Г. Сагач, Н. Скотна, Л. Щерба та ін.

Мета статті полягає у з'ясуванні шляхів виховання іншомовної компетентності студентів в середовищі комунікативної культури.

Виклад основного матеріалу

іншомовний компетентність студент комунікативний культура

Комунікація як процес взаємовпливу суб'єктів (комунікантів) один на одного є найважливішою частиною соціальної культури спілкування [6]. Стратегія і тактика спілкування визначаються соціокультурним спілкуванням. Соціокультурна взаємодія ефективна за двох умов: коли транзакції мають «комплементарний» характер, тобто збігаються; з правильним розумінням ситуації та належним стилем дій у ній. Основними ознаками соціокультурного спілкування є: комунікативний інтерес, що виражається у потребі спілкуватися та реалізації цілей і планів «мовця»; мотивація та стимулювання спілкування соціокультурної взаємодії; резонансний вплив соціокультурної інформації, що виявляється у правильній соціокультурно-просторовій організації соціокультурної взаємодії; комунікативна адаптація суб'єктів соціокультурної взаємодії, яка полягає у правильному сприйнятті та розумінні основи апперцепції суб'єктів соціокультурної взаємодії; стратегія соціокультурної взаємодії, заснована на принципах і нормах комунікативної культури, що дає можливість досягти максимальної ефективності комунікативного впливу [2].

Соціокультурна комунікація виступає через процес здійснення певного типу взаємопов'язаних дій з формування та використання ресурсів комунікативної особистості для досягнення її цілей. У зв'язку з цим важливим стає досягнення соціального консенсусу між представниками міжкультурного обміну, знання та повага до чинних загальноприйнятих норм. Одним із найважливіших чинників, що визначають успішність комунікативних процесів у сфері міжкультурних контактів, є розуміння та прийняття способу мислення, який відображає менталітет нації та включає три основні компоненти: знання, ставлення, поведінку.

Процес комунікації включений у більш складне явище - спілкування, тому важливо бачити його зміст саме в цій площині. Суть полягає у тому, що в процесі спілкування люди взаємодіють один з одним. Для повного опису цього процесу взаємовпливу недостатньо знати лише структуру комунікативного акту, необхідно також проаналізувати мотиви тих, хто бере участь у процесі міжкультурної комунікації, їхні цілі, установки тощо.

Сучасні глобальні суспільно-політичні та економічні зміни викликають значний інтерес до культури інших народів як визначальної умови реалізації творчого потенціалу окремої особистості і суспільства загалом.

Останнім часом саме іноземна мова розглядається інструментом полікультурного розвитку особистості студентів або засобом, що забезпечує інтеграцію людини в нове суспільство, в нову соціальну ситуацію. Носієм культури народу та його найважливішим національним ідентифікатором є мова, яка має традиційний характер.

Як мова, так і культура єднають людей. У дослідженнях науковців наведено такі основні визначення мови:

- ефективний засіб формування особистості;

- найпродуктивніший інструмент людського взаєморозуміння;

- одне з унікальних явищ життя людини і суспільства;

- феномен національної культури;

- сполучна ланка між історичними поколіннями народу, що забезпечує спадкоємність та єдність культурної традиції.

Отже, мова є специфічним засобом збереження та передачі інформації, а також управління поведінкою людини. Завдяки мові досягається специфічно людська форма передачі соціального досвіду, культурних норм і традицій; через мову досягається спадкоємність різних поколінь та історичних епох.

У сучасних умовах розвитку глобальної інформаційної, науково- технічної та освітньої взаємодії, інтеграції України у світовий та європейський простір збільшується зона перетину культур різних народів за рахунок появи освітнього культурного простору, спільного для всіх. Взаємодія культур - це особливий тип безпосередніх відносин і зв'язків, що встановлюються між двома або більше культурами, а також взаємовпливи і зміни, що відбуваються у ході цих стосунків.

Комунікація між людьми формується завдяки навичкам міжкультурної комунікації. Міжкультурна комунікація є соціальним феноменом, що полягає як у конструктивній, так і в деструктивній взаємодії між представниками різних національних та етнічних культур у межах чітко визначеного просторово-часового простору.

Ключова роль у міжкультурній взаємодії належить людині, що є носієм загальнолюдських і культурних особливостей. Така багатофункціональність комунікації дає підставу виділити її аспекти: інформаційний, інтерактивний, гносеологічний, аксеологічний, нормативний, семіотичний, практичний. Ідентифікація перелічених аспектів комунікативного акту відбувається як вербальними, так і невербальними засобами.

Комунікація як процес взаємовпливу суб'єктів (комунікантів) один на одного є найважливішою частиною соціальної культури спілкування. Успішна міжкультурна та соціальна взаємодія виступає проявом відповідної комунікативної поведінки в процесі взаємопізнання, взаєморозуміння, налагодження стосунків. Міжкультурна комунікація стає відмінною рисою сучасного українського суспільства, а її розвиток - одним із пріоритетних напрямів діяльності системи освіти загалом. У зв'язку з цим важливим стає досягнення соціального консенсусу між представниками міжкультурного обміну, знання та повага до загальноприйнятих норм.

Міжкультурна комунікація стає відмінною рисою сучасного українського суспільства, а її розвиток - одним із пріоритетних напрямів діяльності системи освіти загалом. У зв'язку з цим важливим стає досягнення соціального консенсусу між представниками міжкультурного обміну, знання та повага до загальноприйнятих норм [4].

Іншомовна комунікативна культура може розглядається як сукупність норм і правил, що регулюють спілкування людей в різних культурних контекстах. Вона характеризується наявністю комунікативного ідеалу, толерантним ставленням до співрозмовника як до цінності, усвідомленням його індивідуальних особливостей, власних комунікативних здібностей та уміннями володіти комунікативною ситуацією. Це - система внутрішніх ресурсів людини, необхідних для існування у колі ситуацій міжособистісної взаємодії різних рівнів.

З появою міжкультурної дидактики виникає нова термінологія і відбувається уточнення взаємозв'язку між комунікативною компетенцією та усвідомленням деяких аспектів національної культури. У такий спосіб з'являється поняття «культурна компетенція», яке відображає зумовленість комунікації національною культурою і якому протиставляється «інтеркультурна (міжкультурна) компетенція», яка передбачає здатність взаємодіяти, спілкуватися у міжкультурному контексті. Зазначені терміни розширюють і уточнюють суть основного поняття, зокрема інтеркультурна компетенція розглядається як частина іншомовної комунікативної компетентності і визначається як здатність адекватно і гнучко поводити себе у ситуаціях зіткнення з діями, позиціями та очікуваннями представників інших культур.

Розглядаємо проблему виховання іншомовної компетентності студентів в середовищі комунікативної культури у межах вивчення іноземної мови студентами закладів вищої освіти, як просту аплікацію зазначених положень на педагогічний процес, що дозволяє зробити наступне припущення: викладач завжди виступає як представник культури тієї країни, мова якої вивчається, і вона певним чином відображається на його мовленні і мовленнєвій поведінці. Це означає, що процес вивчення іноземної мови можна частково розглядати як міжкультурне спілкування зі всіма його особливостями, оскільки мовна, соціальна і комунікативна компетенції одного з суб'єктів (викладача) завжди більш висока, ніж іншого (студента).

Отже, в такому спілкуванні (звісно, частково) актуалізується поняття інтеркультурної компетенції [5].

Формування виховання іншомовної компетентності студентів в середовищі комунікативної культури у вітчизняному та європейському освітньому просторі на сучасному етапі є пріоритетною стратегією розвитку професійної освіти.

У формуванні іншомовної компетентності необхідно враховувати:

- лінгвістичну компетентність, як здатність здійснювати іншомовну комунікацію в типових ситуаціях навчальної, професійної та культурної галузей спілкування на основі засвоєного комунікантом граматичного коду, а також розуміти нові, невивчені висловлювання відповідного іншомовного середовища;

- комунікативну компетентність, як здатність застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують і перебувають на відстані, володіння різними соціальними ролями;

- дискурсивну компетентність, як здатність поєднувати окремі речення у зв'язне усне чи письмове повідомлення, використовуючи різні синтаксичні та семантичні засоби;

- соціокультурну компетентність, що передбачає сукупність відомостей про соціокультурні особливості народу, мова якого вивчається, та про стандарти комунікативної поведінки, прийняті в цій культурній спільноті; - стратегічну компетентність, як здатність ефективно брати участь в іншомовній комунікації, обираючи для цього правильну стратегію дискурсу, враховуючи культурні особливості та загальноприйняті норми спілкування відповідного іншомовного середовища;

- лінгво-інформаційну, як здатність використовувати інформаційні технології як у професійній діяльності, так і з метою саморозвитку та самовдосконалення [3].

Висновок

Іншомовна комунікативна культура розглядається як сукупність норм і правил, що регулюють спілкування людей в різних культурних контекстах. Вона характеризується наявністю комунікативного ідеалу, толерантним ставленням до співрозмовника як до цінності, усвідомленням його індивідуальних особливостей, власних комунікативних здібностей та уміннями володіти комунікативною ситуацією. Це - система внутрішніх ресурсів людини, необхідних для існування у колі ситуацій міжособистісної взаємодії різних рівнів.

Інтеркультурна компетенція розглядається як частина іншомовної комунікативної компетентності і визначається як здатність адекватно і гнучко поводити себе у ситуаціях зіткнення з діями, позиціями та очікуваннями представників інших культур.

Розглядаємо проблему виховання іншомовної компетентності студентів в середовищі комунікативної культури у межах вивчення іноземної мови студентами закладів вищої освіти, як просту аплікацію зазначених положень на педагогічний процес, що дозволяє зробити наступне припущення: викладач завжди виступає як представник культури тієї країни, мова якої вивчається, і вона певним чином відображається на його мовленні і мовленнєвій поведінці. Це означає, що процес вивчення іноземної мови можна частково розглядати як міжкультурне спілкування зі всіма його особливостями, оскільки мовна, соціальна і комунікативна компетенції одного з суб'єктів (викладача) завжди більш висока, ніж іншого (студента).

У формуванні іншомовної компетентності необхідно враховувати:

- лінгвістичну компетентність, як здатність здійснювати іншомовну комунікацію в типових ситуаціях навчальної, професійної та культурної галузей спілкування на основі засвоєного комунікантом граматичного коду, а також розуміти нові, невивчені висловлювання відповідного іншомовного середовища;

- комунікативну компетентність, як здатність застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують і перебувають на відстані, володіння різними соціальними ролями;

- дискурсивну компетентність, як здатність поєднувати окремі речення у зв'язне усне чи письмове повідомлення, використовуючи різні синтаксичні та семантичні засоби;

- соціокультурну компетентність, що передбачає сукупність відомостей про соціокультурні особливості народу, мова якого вивчається, та про стандарти комунікативної поведінки, прийняті в цій культурній спільноті;

- стратегічну компетентність, як здатність ефективно брати участь в іншомовній комунікації, обираючи для цього правильну стратегію дискурсу, враховуючи культурні особливості та загальноприйняті норми спілкування відповідного іншомовного середовища;

- лінгво-інформаційну, як здатність використовувати інформаційні технології як у професійній діяльності, так і з метою саморозвитку та самовдосконалення.

Подальшого розгляду вартує поняття інтеркультурної компетенції.

Література

1. Іншомовна компетентність у контексті формування комунікативної культури студентів у процесі вивчення іноземної мови.

2. Козак А.В. Взаємодія мови і культури у процесі міжкультурної комунікації. Мовні універсалії у міжкультурній комунікації: матеріали ІІ Всеукраїнського науково-практичного семінару, 24 лютого 2012 р. Луцьк: Східноєвропейський національний університет ім. Л. Українки, 2012. 16-19.

3. Кушнір А. Сутність та структура іншомовної компетентності студентів у сучасних умовах професійної підготовки. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 47. 2016. 193-197.

4. Малик В. Іноземна мова як інструмент виховання іншомовної комунікативної культури. Молодь і ринок. 11-12 (219-220). 2023. 115-121.

5. Малик В.М. Виховання іншомовної компетентності в середовищі комунікативної культури під час вивчення іноземної мови. Журнал «Наукові інновації та передові технології». 2(2). 2021. (Серія «Педагогіка»). 201-210 .

6. Bolten J. Interkulturelle Kommunikation: Texte und Ubungen zum interkulturellen Handeln. Sternenfels: Wiisenschaft und Praktik, 2018.

References

2. Kozak A.V. (2012). Vzayemodiya movy i kul'tury u protsesi mizhkul'tumoyi komunikatsiyi [Interaction of language and culture in the process of intercultural communication]. Movni universaliyi u mizhkul'turniy komunikatsiyi: materialy II Vseukrayins'koho naukovo-praktychnoho seminaru, 24 lyutoho 2012 r. Luts'k: Skhidnoyevropeys'kyy natsional'nyy universytet imeni Lesi Ukrayinky. 16-19.

3. Kushnir A. (2016). Sutnist' ta struktura inshomovnoyi kompetentnosti studentiv u suchasnykh umovakh profesiynoyi pidhotovky [The essence and structure of foreign language competence of students in modern conditions of professional training]. Suchasni informatsiyni tekhnolohiyi ta innovatsiyni metodyky navchannya vpidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiya, teoriya, dosvid, problemy. 47. 193-197. [in Ukrainian].

4. Malyk V. (2023). Inozemna mova yak instrument vykhovannya inshomovnoyi komunikatyvnoyi kul'tury [Foreign language as a tool for education of foreign language communicative culture]. Molod' i rynok. 11-12 (219-220). 115-121.

5. Malyk V.M. (2021). Vykhovannya inshomovnoyi kompetentnosti v seredovyshchi komunikatyvnoyi kul'tury pid chas vyvchennya inozemnoyi movy [Education of foreign language competence in the environment of communicative culture during learning a foreign language]. Zhurnal «Naukovi innovatsiyi ta peredovi tekhnolohiyi». 2(2). (Seriya «Pedahohika»). 201-210. [in Ukrainian].

6. Bolten J. (2018). Interkulturelle Kommunikation: Texte und Ubungen zum interkulturellen Handeln. Sternenfels: Wiisenschaft und Praktik.

Размещено на Allbest.Ru