Теоретичні засади інклюзивної освіти в Угорщині

Размещено на http://allbest.ru

Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ

Теоретичні засади інклюзивної освіти в Угорщині

Михайлович Кристина Андріївна -

асистент кафедри педагогіки, психології,

початкової, дошкільної освіти та управління закладом освіти

Анотація

Теоретичні засади інклюзивної освіти в Угорщині

Михайлович Кристина Андріївна

У статті досліджено теоретичні засади інклюзивної освіти в Угорщині. Серед характеристик інклюзивної школи виділено: інтегроване навчання й сегреговане навчання. Розкрито основні типи інтеграції: спонтанна інтеграція; локальна, місцева інтеграція; соціальна інтеграція; часткова інтеграція; повна інтеграція. Показані рівні інтегрованої освіти та навчання в Угорщині та два різновиди інтеграції, що розписані у статті: прийняття (fogadas) та включення (befogadas). Доведено, що як об'єктивні, так і суб'єктивні умови в Угорщині відіграють важливу роль в успішній інклюзивній освіті. Надано короткий огляд основних особливостей інклюзії в Угорщині. Показано роль міжнародних організацій, що підтримують інтегровану освіту.

Ключові слова: інклюзивна освіта, Угорщина, інтеграція, інтегроване навчання, сегреговане навчання.

Abstract

Theoretical basis of inclusive education in Hungary

Mykhailovych Krystyna Andriivna.

The article examines the theoretical foundations of inclusive education in Hungary. Among the characteristics of an inclusive school, the following are highlighted: integrated education and segregated education. The main types of integration are revealed: spontaneous integration not conscious (children with special educational needs are not evaluated and their development is not dealt with individually, but they study in the classroom together with others); local, local integration (children study in the same building, but in separate groups, without any connection between them in practice, this is a form of segregation, since the old auxiliary classes worked according to this principle); social integration (during school time, children are in separate groups, but in their free time they consciously mix); partial integration (children study certain subjects in separate classes in small groups usually core subjects such as language or mathematics, but are with their peers for the rest of the school time, in the extended day group and in free time); full integration (children spend all their time together, but at the same time have a separate curriculum). The levels of integrated education and training in Hungary and the two types of integration described in the article are shown: acceptance (fogadas) and inclusion (befogadas). Inclusion in Hungary is defined as a high-quality higher level of integrated education, which allows not only to adapt students with disabilities, but also to change the consciousness of the host community. The aim of inclusion is for all children to be admitted to a general education institution close to where they live, and for school life, methods, organisation, curricula, staff and facilities to be adapted to the needs of children with special needs as far as possible. Keywords: inclusive education, Hungary, integration, integrated education, segregated education.

Вступ

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Сучасне державотворення на даному етапі характеризується глобальним реформуванням усіх сфер соціального життя. Реалізація інклюзивного підходу до навчання дітей з особливостями психофізичних станів розглядається в контексті перспектив і можливостей подальшого розвитку системи спеціальної освіти. Провідні напрями нової парадигми спеціальної педагогіки визначаються гуманізацією, фундаменталізацією та інтеграцією. В гуманістичній інтерпретації мета спеціальної освіти полягає у включенні людини в широкі соціальні стосунки з урахуванням її особистісного розвитку та індивідуальних потреб [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням інклюзивного навчання у закладах вищої освіти займалися такі вчені: Н. Бастун, С. Богданова, І. Звєрєва, І. Єрмаков, П. Таланчук, Р. Кравченко, Н. Софій, Елен Р. Даніелс, Кей Стаффорд та інші.

Мета статті: дослідити теоретичні засади інклюзивної освіти в Угорщині.

Виклад основного матеріалу дослідження

Яскравим прикладом історичного розвитку концепції «інклюзія» чи «ексклюзія» є еволюція системи освіти міста Бірмінгем. Якраз у цьому місті вперше з'явився поширений інклюзивний підхід в освіті. Спочатку вузьке тлумачення поняття було пов'язане з дітьми-інвалідами як цільовою групою, тобто з навчанням учнів з особливими потребами. При цьому поняття «виключення» або «екслюзія» вживалося лише в значенні відрахування з навчального закладу внаслідок порушення дисциплінарних правил. Значення «виключення» розширилося з середини дев'яностих років: відтоді цей термін вживався, як соціальне виключення, тому він охоплює набагато більше сфер соціальних обмежень людей, наприклад від бідності до проблеми підлітків. Концепція інклюзії характеризується ще сильнішою трансформацією, яка виявилася насамперед як зміна ставлення. Концепція інклюзії зазнає ще більш радикальної трансформації, насамперед, як зміна поглядів. Ця точка зору полягає в тому, що дорослі і діти є цілісними людьми з численними і складними ідентичностями.

Поняття стереотипних елементів учнівської ідентичності (знижені здібності, етнічна приналежність) звузило сферу інклюзії. Таке звуження також означало контрінклюзивний підхід. Коли поняття інклюзії пов'язане з принизливим ярликом, таким як «особливі потреби, знедолені» (або «роми, державна опіка»), така категоризація є суперечливою, оскільки інклюзія також означає декласифікацію. Інклюзія означає признання, цінування та сприйняття всіх аспектів різноманітності. Ареною для цього є рівний доступ до освіти. Рівність виражається в тому, що кожна людина бере участь у навчанні та повсякденному житті у співпраці з іншими, де її визнають, приймають і цінують такою, якою вона є.

Мета інклюзії полягає в тому, щоб усі діти були прийняті до загальноосвітнього закладу, розташованого неподалік від їхнього місця проживання, і щоб життя школи, методи, організація, навчальні програми, персонал і приміщення були адаптовані до потреб дітей з особливими потребами, наскільки це можливо. Інклюзія це високоякісний вищий рівень інтегрованої освіти, який дозволяє не тільки адаптувати учнів з ООП, а й змінити приймаючу громаду [5].

Інклюзивна культура ґрунтується на визнанні того, що різні способи життя та ідентичності можуть існувати в один час і в одному місці, і що спілкування між ними збагачує кожного учасника.

З інклюзивною освітою тісно пов'язана концепція спільноти, яка розглядається як особливий різновид людських стосунків поза сімейними зв'язками, що ґрунтується на стійких і спільних інтересах. Спільноти та культури є взаємопідтримуючими: інклюзивна освіта зацікавлена у створенні та підтримці спільнот всередині та поза межами школи. Як підхід, так і наміри справжньої інклюзії можуть бути обмеженими, якщо вона буде лише на рівні організації освіти (наприклад, якщо вона буде лише на рівні відсутності організованого розділення груп людей), але якщо вона буде інклюзивною за змістом.

Характеризуючи інклюзивні школи, зазначимо, що їхній основний спосіб роботи це стратегія, яка підкреслює творчість і співпрацю, а також покладається на реформаторську педагогіку. Таким чином, вона здатна до індивідуалізації, з чіткою тенденцією до диференційованого навчання. Серед характеристик інклюзивної школи вчені виділяють: запобігання всім формам виключення, позитивні очікування досягнень, сприятливий шкільний клімат, співпрацю в класі, школі та шкільному середовищі, активні форми навчання, практико-орієнтоване, мотиваційне навчання, використання комплексних форм оцінювання та вимірюваного навчання на основі індивідуальних планів розвитку, диференційовані навчальні програми та вимоги.

Інтегроване навчання було започатковано в 1970-х роках, що означає навчання дітей, які з певних причин (наприклад, інвалідність, порушення здібностей, соціальне неблагополуччя) мають труднощі в навчанні. Протилежністю цій тенденції є сегреговане навчання, яке передбачає відокремлення певних груп дітей у спеціальних освітніх закладах. У загальносоціальній інтерпретації це означає забезпечення участі людей з інвалідністю в суспільних процесах від ясел до школи, дозвілля, дому та роботи. З іншого боку, інклюзія докорінно змінює педагогічні процедури загальноосвітніх шкіл: розширюється методичний інструментарій, підвищується компетентність вчителя щодо дитини з особливими освітніми потребами, вчитель залучається як рівноправний партнер до дітей з ООП, змінюється ставлення до них педагогічного колективу. Мета інклюзії полягає в тому, щоб всі діти змогли навчатися в школі, розташованій поруч з місцем їхнього проживання. Тому появу інклюзивної педагогіки можна розглядати як реформу шкільної трансформації, що робить школи більш чутливими до освітніх потреб кожної дитини.

Інтеграція може бути локальною (сегрегованою), соціальною (спільні програми дозвілля), функціональною (частковою і повною), зворотною (від інвалідів до здорових), спонтанною (холодна інтеграція без умов). Розвиток дітей в умовах корекційної освіти досягається різними способами: паралельно з навчанням у класі, з відривом від групи, в групі продовженого дня [2]. педагогіка освітній навчальний інклюзія угорщина

Інтеграція набуває декілька типів:

1. Спонтанна інтеграція не усвідомлена. Дітей з особливими освітніми потребами не оцінюють і не займаються їхнім розвитком індивідуально, але вони вчаться в класі разом з іншими. Саме їх вважають тяжкими дітьми, і часто вчитель практично відмовляється від них.

2. Локальна, місцева інтеграція. Діти навчаються в одній будівлі, але в окремих групах, без жодного зв'язку між ними на практиці це форма сегрегації, оскільки старі допоміжні класи працювали за таким принципом. Це виключна форма освіти, але, на жаль, ми все ще бачимо її подекуди.

3. Соціальна інтеграція. У навчальний час діти перебувають в окремих групах, але у вільний час вони свідомо змішуються. Це перший крок до справжньої інтеграції. Діти не заважають один одному навчатися, а у вільний час можуть знайомитися і вчитися сприймати один одного. Найвищою формою інтеграції є функціональна інтеграція.

4. Часткова інтеграція. Діти вивчають певні предмети на окремих заняттях у невеликих групах як правило, основні предмети, такі як угорська мова або математика, але перебувають зі своїми однолітками протягом решти часу навчання, в групі продовженого дня та у вільний час. Таким чином, процес навчання є ефективнішим, але при цьому вони проводять набагато більше часу з ровесниками. Обидві групи дітей можуть отримати користь від такої форми навчання, оскільки вони не заважають навчанню один одного, але мають можливість бути разом. Вони можуть познайомитися один з одним, розвинути справжню дружбу, і обидві групи можуть багато чого дізнатися про толерантність одна від одної. Навчання один в одного також полегшує процес вивчення спільних предметів діти зазвичай із задоволенням допомагають один одному, і в багатьох випадках діти з особливими освітніми потребами можуть допомагати своїм одноліткам у малюванні, або, наприклад, у технології, музиці, фізкультурі тому що вони можуть мати до чогось талант. Це, мабуть, найідеальніший спосіб навчання.

5. Повна інтеграція. Діти проводять весь свій час разом, але при цьому мають окремий навчальний план. Цей формат вимагає від учителів часто двох учителів у класі одночасно під час групової діяльності високого рівня майстерності та терпіння, постійного багаторівневого диференційованого викладання, а також високого рівня толерантності та автономії від дітей. Однак у такому форматі діти можуть легко заважати навчанню одне одного, якщо вони не можуть достатньо сконцентруватися на власній діяльності, що, слід визнати, часто трапляється [4].

Рівні інтегрованої освіти та навчання. Існує два різновиди інтеграції: прийняття fogadas) та включення (befogadas). У випадку прийняття, дитину з особливими потребами зазвичай приймають до загальноосвітнього закладу, не знаючи про її специфічні особливості. Вимагають, щоб вона максимально адаптувалася і працювала так само, як і всі інші. Вчитель продовжує викладати у традиційний спосіб, не шукаючи рішень, перекладаючи проблему на вчителя з корекційного навчання. Завдання вчителя з корекційного навчання працювати саме з такою з дитиною.

Інклюзія це високоякісний вищий рівень інтегрованої освіти, який дозволяє не тільки адаптувати учнів з ООП, а й змінити свідомість приймаючої громади. Мета інклюзії полягає в тому, щоб усі діти були прийняті до загальноосвітнього закладу, розташованого неподалік від їхнього місця проживання, і щоб життя школи, методи, організація, навчальні програми, персонал і приміщення були адаптовані до потреб дітей з особливими потребами, наскільки це можливо [5].

Фахівці з корекційною освітою та звичайні вчителі є партнерами, вони працюють разом, планують разом, думають разом. За необхідності, фахівці з корекційною освітою також працюють з дитиною. Батьки також беруть активну участь у житті школи, програмах і громадській діяльності. Особлива форма інклюзії це коли два фахівці, вчитель та фахівець з корекційною освітою ведуть групу разом.

Демократична, децентралізована, альтернативна та відкрита шкільна система є важливою умовою інтеграції. Як об'єктивні, так і суб'єктивні умови відіграють важливу роль в успішній інклюзивній освіті. Це людські, матеріальні та професійні фактори.

До об'єктивних чинників належать правові та фінансові передумови, спеціальні навчальні посібники, медичні засоби, розмір і склад класу, зручність будівлі, обладнання класу, забезпечення допоміжними службами та персоналом, правильний діагноз, коректні шкільні вимоги та система оцінювання.

Суб'єктивними факторами інтеграції є стосунки між учителем та учнем, який навчається в новому класі, позитивне та підтримуюче ставлення однокласників і сім'ї.

Спочатку інклюзія була заснована як соціально-політична концепція, згодом вона була переведена у світ соціології, а потім у світ педагогіки. Соціологія, однак, має принципово інший підхід до цього поняття: вона описує процес включення та виключення людей в рамках законів соціального функціонування. Явище саме по собі не несе в собі нормативності, якщо йому не надати значення, а це може зробити лише етика, політика, право чи педагогіка. У даному випадку це зробила політика, сформулювавши соціальну інклюзію як політичну концепцію, тим самим проголосивши, що інклюзія є більш цінною для суспільства, ніж виключення. Виникає питання, хто мав би долучитися до інклюзивної освіти?

1. Особи з особливими освітніми потребами (фізичними, інтелектуальними, мовленнєвими, зоровими, слуховими, руховими та аутистичними).

2. Особи з труднощами у навчанні (труднощі у навчанні, неспроможність до навчання).

3. Особи з поведінковими труднощами (стримані або депресивні діти: з такими дітьми вчителі зазвичай не працюють, тому що вони мовчать і не заважають проведенню уроку/заняття), вороже налаштовані, непослідовні: з такими дітьми потрібно працювати, тому що вони можуть повністю зірвати навчальний процес).

Отже, надаємо короткий огляд основних особливостей інклюзії:

- ідентифікація інституцій з ідеєю інклюзії;

- прийняття індивідуальної диференціації як принципу;

- організація навчання, відмінна від поточної практики;

- запровадження гнучкого навчального плану;

- модернізація процедур оцінювання;

- підвищення відповідальності більшості вчителів зміна поглядів на фахівця як партнера, що надає підтримку;

- залучення батьків до співпраці у навчанні;

- роль соціальної інклюзії (по відношенню до ізольованих груп). Поняття інклюзії зазнало значної трансформації за останнє десятиліття як у міжнародній, так і у вітчизняній літературі. Якщо спочатку інклюзія означала включення груп з «особливими освітніми потребами», то згодом це поняття було розширено до «соціально незахищених» груп та «меншин». Однак така категоризація містить певне протиріччя, оскільки інклюзія передбачає зникнення категоризації, зважаючи на те, що унікальність людей визначається їхніми множинними та складними ідентичностями.

Отже, інклюзія на нашу думку це підхід і практика, що може створити інклюзивне середовище, засноване на визнанні всіх аспектів різноманітності. Цей підхід призводить до поняття інклюзивної педагогіки, згідно з яким справжня інклюзія починається з визнання та оцінки різноманітності серед дітей, коли дитина розглядається як окрема особистість у всій її складності (включаючи соціальні, культурні та індивідуальні характеристики).

Реагування на унікальність, яка виникає з нескінченних варіацій індивідуальних особливостей, і на постійно мінливі особистісні потреби це суть інклюзивної педагогіки.

Спільне навчання робить навчальний заклад соціально інклюзивним і дозволяє йому забезпечити прогрес учнів з широким спектром удосконалення їх здібностей без шкоди для якості освіти.

З педагогічної точки зору ми розуміємо інклюзію як повна реалізацію високого ступеня інтеграції.

У Європейському Союзі політика спільноти щодо учнів з ООП розпочалася на початку 1980-х років, а програми були започатковані в 1984 і 1987 роках. Саме тоді була сформована «політика співтовариства» щодо інклюзії та визначено ставлення держав-членів до цього питання. У 1990 року Рада міністрів прийняла рішення про політику інклюзії. Ця політика мала вплив і на Україну, але лише з початку ХХІ століття ми можемо говорити про очевидну інтеграцію учнів з ООП.

Багато міжнародних організацій підтримують інтегровану освіту. Організація Об'єднаних Націй зробила кілька декларацій щодо дітей з інвалідністю. 1993 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Стандартні конвенції про забезпечення рівних можливостей для людей з інвалідністю. Угорщина приєдналася до Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. Основний пункт резолюції полягає в тому, що освіта для людей з обмеженими можливостями повинна надаватися в загальноосвітніх школах. У документі зазначено, що держави також повинні забезпечити можливість інтегрованого навчання, уряди повинні забезпечити гнучкі навчальні програми з відповідними модифікаціями, безперервну підготовку вчителів у цій галузі та підтримку вчителів, які інтегруються.

ЮНЕСКО організувала декілька всесвітніх конференцій з питань освіти та інтегрованого навчання дітей з інвалідністю. Найбільш значуща з них відбулася в Саламанці, Іспанія, в 1994 році, де вперше було висвітлено питання інклюзії.

Комітет ОЕСР з освіти для всіх (CERI) звертає особливу увагу на розвиток інтегрованої освіти та спеціальної підтримки дітей та учнів [3].

Інклюзивну освіту варто починати з дитячого садка. Дитячі садки більш відкриті до інтеграції, ніж школи. Причинами цього є краще співвідношення між дорослими та дітьми, відсутність обов'язкових показників успішності, більша педагогічна свобода, менше обов'язкових видів діяльності та індивідуальна диференціація як само собою зрозуміле явище. У випадку інклюзії метою школи є забезпечення плавного переходу учнів з ООП до старших класів. У початковій школі діти з труднощами у навчанні, сенсорними порушеннями та проблемами мобільності справляються з освітніми проблемами. Середня освіта завжди була інтегрованою. Можемо говорити про інтеграцію учнів з сенсорними порушеннями, проблемами пересування та дислексією. Мережа підтримки у дитячому садку набагато обмеженіша, ніж у початковій школі. Існують навіть спеціальні школи для учнів з інтелектуальними порушеннями.

У вищій освіті урядова постанова 1999 року призвела до появи різних організованих форм підтримки студентів з ООП. З'явилися координатори, а нормативна підтримка може бути використана для матеріальних витрат та особистої допомоги. Важливим завданням є доступність будівель і приміщень, яке можна вирішити за допомогою тендерів. Також можлива модифікація умов проведення іспитів.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Досліджено теоретичні засади інклюзивної освіти в Угорщині. Серед характеристик інклюзивної школи виділено: інтегроване навчання й сегреговане навчання.

Розкрито основні типи інтеграції: спонтанна інтеграція не усвідомлена (дітей з особливими освітніми потребами не оцінюють і не займаються їхнім розвитком індивідуально, але вони вчаться в класі разом з іншими); локальна, місцева інтеграція (діти навчаються в одній будівлі, але в окремих групах, без жодного зв'язку між ними на практиці це форма сегрегації, оскільки старі допоміжні класи працювали за таким принципом); соціальна інтеграція (у навчальний час діти перебувають в окремих групах, але у вільний час вони свідомо змішуються); часткова інтеграція (діти вивчають певні предмети на окремих заняттях у невеликих групах як правило, основні предмети, такі як мова або математика, але перебувають зі своїми однолітками протягом решти часу навчання, в групі продовженого дня та у вільний час); повна інтеграція (діти проводять весь свій час разом, але при цьому мають окремий навчальний план). Показані рівні інтегрованої освіти та навчання в Угорщині та два різновиди інтеграції, що розписані у статті: прийняття (fogadas) та включення (befogadas).

Інклюзію в Угорщині визначено як високоякісний вищий рівень інтегрованої освіти, який дозволяє не тільки адаптувати учнів з ООП, а й змінити свідомість приймаючої громади. Мета інклюзії полягає в тому, щоб усі діти були прийняті до загальноосвітнього закладу, розташованого неподалік від їхнього місця проживання, і щоб життя школи, методи, організація, навчальні програми, персонал і приміщення були адаптовані до потреб дітей з особливими потребами, наскільки це можливо.

Доведено, що як об'єктивні, так і суб'єктивні умови в Угорщині відіграють важливу роль в успішній інклюзивній освіті. Це людські, матеріальні та професійні фактори.

До об'єктивних чинників належать правові та фінансові передумови, спеціальні навчальні посібники, медичні засоби, розмір і склад класу, зручність будівлі, обладнання класу, забезпечення допоміжними службами та персоналом, правильний діагноз, коректні шкільні вимоги та система оцінювання.

Суб'єктивними факторами інтеграції в Угорщині є стосунки між учителем та учнем, який навчається в новому класі, позитивне та підтримуюче ставлення однокласників і сім'ї.

Надано короткий огляд основних особливостей інклюзії в Угорщині. Показано роль міжнародних організацій, що підтримують інтегровану освіту.

Перспективи подальших розвідок напряму вбачаємо у дослідженні таких типів інтеграції, як спонтанна інтеграція та локальна інтеграція.

Список джерел

1. Железняк І. О., Косенко В. В., Чайка Н. А. Інклюзивна освіта як соціально-педагогічний феномен: науково-допоміжний бібліографічний покажчик. Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2013. 208.

2. Benczene C., Csikvame T., Radicsne T., Kovacs A. Integracios modszertani kezikonyv, Kaposvar, 2007.

3. Gyorkene M. Utban az inkluzio fele. in: Fejleszto pedagogia: Pedagogiai szakfolyoirat, Miskolc, 2009: XX/3.38-44.

4. Kovacs K. Az ovodapedagogus feladata a sajatos nevelesi igenyu gyermekek neveleseben, SZTE JGYPK Ovokepzo szakcsoport, Szeged, 2013.

5. Nemethne T. Az inkluziv pedagogia didaktikai alapjai, Papai nyomda KFT, Papa, 2007.

References

1. Zheleznyak, I. O., Kosenko, V V, Chayka, N. A. (2013). Inklyuzyvna osvita yak sotsial'nopedahohichnyy fenomen:naukovo-dopomizhnyy bibliohrafichnyy pokazhchyk. [Inclusive education as a socio-pedagogical phenomenon: scientific and auxiliary bibliographic index]. Sumy.

2. Benczene, C., Csikvarne, T., Radicsne, T., Kovacs, A. (2007). Integracios modszertani kezikonyv, Kaposvar.

3. Gyorkene, M. (2009). Utban az inkluzio fele. in: Fejleszto pedagogia:Pedagogiai szakfolyoirat,

Miskolc: XX/3.38-44.

4. Kovacs, K. (2013). Az ovodapedagogus feladata a sajatos nevelesi igenyu gyermekek neveleseben, SZTE JGYPK Ovokepzo szakcsoport, Szeged,.

5. Nemethne, T. (2007). Az inkluziv pedagogia didaktikai alapjai, Papai nyomda KFT, Papa.

Размещено на Allbest.ru