Характеристика методів організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання у ЗВО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика методів організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання у ЗВО

Прядко Олександр Вікторович, аспірант кафедри педагогіки Національного університету біоресурсів і природокористування України

У статті описується характеристика методів організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання у ЗВО. У статті розкриваються такі методи організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання виділяють: метод кейс; метод чат-конференції; метод Webquest; методи індивідуалізованого викладання і навчання; метод проєктів; дослідницький метод; метод модульного навчання; інтерактивний метод; метод «мозкового штурму»; синхронний та асинхронний метод. Зазначено, що найбільшої ефективності при дистанційному навчанні можна досягти під час використання змішаних методик дистанційного навчання.

Ключові слова: самостійна робота, студент, освіта, дистанційне навчання, організація навчального процесу.

Characteristics of the methods of organizing the students independent work in the conditions of distance education in high schools

Pryadko Oleksandr Viktorovych.

The article describes the characteristics of the methods of organizing students' independent work in the conditions of distance learning in higher education institutions. The article reveals the following methods of organizing students' independent work in the conditions of distance learning: the case method; chat conference method; the Webquest method; methods of individualized teaching and learning; project method; research method; method of modular training; interactive method; «brainstorming» method; synchronous and asynchronous method. It is noted that the greatest efficiency in distance learning can be achieved when using mixed methods of distance learning. It is revealed that the teacher's role in organizing students' independent work when using case technologies lies in the creation of a teaching-methodical complex of the discipline provided to the student and conducting consultations. The main stages of "brainstorming" are characterized. In the practice of distance learning, methods of synchronous and asynchronous learning are used. The development of these methods is connected with the holding of educational collective discussions and conferences.

A methodical feature of distance learning is that the assimilation of knowledge, skills and abilities provided by educational programs is carried out over traditional forms of education (lectures, seminars, etc.), and through independent work of the student with the help of various means - information carriers. At the center of the distance learning process is not teaching, but learning, that is, the student's independent cognitive activity of mastering knowledge, skills and abilities. At the same time, the learner must not only have computer skills, but also methods of working with educational information that he encounters in the distance learning process.

The considered methods of distance learning combine both traditional methods of communication between the teacher and students at lectures and seminars in the classroom, as well as synchronous and asynchronous contacts using the Internet. Existing methodologies pay a lot of attention to technology, not to mention what needs to be analyzed. First of all, it is the need for training and goals. It is important to consider the content part of training, the combination of theory and practice, points of attention, the formation of motivation and the desire to continue training.

Therefore, distance education is a new form of education. Innovative forms of organization of the educational process both facilitate the assimilation of educational material and provide new opportunities for the development of creative abilities of gifted students, constantly stimulating their personal growth.

Keywords: independent work, student, education, distance learning, organization of the educational process.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Дистанційне навчання ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначене для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров'я. Воно дає змогу використовувати інтерактивні технології викладання навчального матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіально віддалених місцях. Процес навчання може відбуватися будь- де і будь-коли, єдина умова - доступ до мережі Ін- тернет [5].

Дистанційне навчання базується на таких компонентах педагогічного процесу, як навчання та самонавчання, виховання та самовиховання, розвиток і саморозвиток, що направляється та самостійна творчість, навчання передачі досвіду та власне передача досвіду. Нині дистанційне навчання виходить перший план і починає займати особливе місце в освітній діяльності.

Сучасний стан суспільства вважає, що дистанційне навчання має бути інтерактивним, тобто студенти повинні мати можливість спілкуватися як з викладачем, так і між собою за допомогою не лише електронної пошти чи різних месенджерів, а безпосередньо шляхом так званих «віртуальних класів» у режимі реального часу. Навчання лише тоді стає повноцінним та якісним, коли відбувається особистий контакт, а при дистанційному навчанні нестача особистого контакту можна компенсувати за рахунок віртуального спілкування. Тому мають бути відповідні технічні можливості як інформаційної, і комунікаційної інфраструктури, які у період не завжди відповідають вимогам часу [8].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблему самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання розглядали такі науковці: А. Алексюк, С. Архангельський, Ю. Бабанський, В. Безпалько, О. Біляєв, П. Підкасистий, А. Петровський, О. Леонтьєв, К. Платонова, Л. Паламар, М. Пентилюк, К. Плиско С. Рубінштейн тощо.

Мета статті - охарактеризувати методи організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання у ЗВО.

Виклад основного матеріалу дослідження

Педагогічні методи і прийоми, які використовуються при дистанційному навчанні, можна класифікувати так: методи навчання за допомогою взаємодії слухача з освітніми ресурсами при мінімальній участі викладача і студентів (самонавчання). Для розвитку цих методів характерний мультимедійний підхід, коли за допомогою різноманітних засобів створюються освітні ресурси: друковані, аудіо-, відеоматеріали та навчальні матеріали, що надходять з комп'ютерних мереж.

Серед методів організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання виділяють: метод кейс; метод чат-конференції; метод Webquest; методи індивідуалізованого викладання і навчання; метод проєктів; дослідницький метод; метод модульного навчання; інтерактивний метод; метод «мозкового штурму»; синхронний та асинхронний метод.

Метод кейс.

Метод кейс - є простою формою дистанційного навчання. Основою його організації є розробка базового пакету навчальних і методичних матеріалів, що направляється слухачеві для самонавчання. Зворотній зв'язок здійснюється за допомогою консультації з викладачами навчальної установи. Консультації проводять у домовлені дні в навчальному закладі. Для визначення періодичності спілкування треба скласти графік консультацій. Роль викладача в організації самостійної роботи студентів при використанні кейс-технологій пролягає в створенні навчально-методичного комплексу з дисципліни, що надається студенту та проведення консультацій. Моніторинг навчальних досягнень обмежується індивідуальним спілкування за графіком. Інтерактивне спілкування обмежене [7].

Кейсова технологія (КТ). Після проходження вступних випробувань студент для проведення занять отримує набір (кейс, комплект) навчальних матеріалів. Зазвичай формується група студентів, що компактно поживають в районі (хоча він може вчитися за цією моделлю і автономо без контактів з іншими студентами) [9].

Метод чат-конференції

Дуже зручним методом донесення навчального матеріалу, що включає в себе також перевірку знань, є чат-конференції. Чат-конференція використовується для дискусій, обговорення проблемних питань та проблемних тем. Також чат- конференцію можна використовувати з метою короткої звітності про виконану роботу (наприклад, чи виконане індивідуальне або домашнє завдання) та з метою надання групових й індивідуальних консультацій. У процесі опанування навчальним матеріалом доцільно використовувати тематичні форуми, де можна залишити запитання й коментарі.

На відміну від очних, заочні консультації за допомогою дистанційних технологій можна проводити різними способами. Заочні консультації поділяються на групові й індивідуальні. Найкращий спосіб таких консультацій - чат; проте з метою консультацій можна використовувати форум та електронну пошту.

Чат-заняття - навчальні заняття, які здійснюються з використанням чат-технологій. Чат-за- няття проводяться синхронно, тобто всі учасники мають одночасний доступ до чату. У рамках багатьох дистанційних навчальних закладів діє чат- школа, у якій за допомогою чат-кабінетів організовується діяльність дистанційних викладачів і студентів.

Метод WebQuest.

Цікавим методом навчання в Інтернет є WebQuest. Він включає елементи гри, віртуальні моделі, відеоконференцію. Основне призначення - розвиток навичок мислення і групова взаємодія. Для досягнення мети учасникові необхідно використовувати свої знання, а також уміти взаємодіяти з іншими учасниками [5].

Методи індивідуалізованого викладання і навчання.

Методи індивідуалізованого викладання і навчання, для яких характерні взаємини одного студента з одним викладачем чи одного студента з іншим студентом (навчання «один до одного»).

Ці методи реалізуються в дистанційній освіті в основному за допомогою таких технологій, як телефон, звичайна та електронна пошти; методи, в основі яких лежить надання студентам навчального матеріалу викладачем чи експертом, при якому студенти не відіграють активної ролі у комунікації (навчання «один до багатьох»). Ці методи, властиві традиційній освітній системі, одержують новий розвиток на базі сучасних інформаційних технологій; методи, для яких характерна активна взаємодія між всіма учасниками навчального процесу (навчання «багато до багатьох»). Розвиток цих методів пов'язаний з проведенням навчальних колективних дискусій і конференцій [2].

Метод проектів.

Метод проєктів (прийоми: визначення проблеми, цілевизначення, мотивування, припущення, уточнення, конкретизування, планування, групування, регулювання, аналіз, зіставлення, порівняння; узагальнення, формулювання запитань, прогнозування, налагодження (виявлення) при- чинно-наслідкових зв'язків, формулювання висновків та ін.).

Суть методу вбачають у стимулюванні інтересу до навчання через організацію самостійної пізнавальної діяльності студентів, розвитку творчості, пізнавальної активності, самостійності, побудови індивідуальних маршрутів студентів.

Актуальність методу проектів визначає спроможність «формувати важливі вміння, що є складниками багатьох ключових компетентностей, а саме: рефлексійні, пошукові (дослідницькі), уміння й навички працювати в колективі, комунікативні, презентаційні». Метод проєктів спроможний забезпечити формування базових умінь, передбачених Державним стандартом загальної середньої освіти, оскільки спрямований на стимулювання ініціативності, цілеспрямованості, самостійності студентів у процесі планування, організації, контролю власної навчально-пізнавальної діяльності, у результаті якої вони створюють певний продукт - презентацію, колаж, фонохрестоматію тощо [4].

Дослідницький метод.

Дослідницький метод навчання дуже часто лежить в основі проектної діяльності студентів, у рамках як звичайних, так і телекомунікаційних навчальних проєктів. Основна ідея дослідницького методу навчання полягає у використанні наукового підходу до рішення того чи іншого навчального завдання. Робота студентів у цьому випадку будується за логікою проведення класичного наукового дослідження, з використанням усіх методів і прийомів наукового дослідження, характерних для діяльності вчених.

Основні етапи організації навчальної діяльності при використанні дослідницького методу:

Визначення загальної теми дослідження, предмета й об'єкта дослідження. При виборі теми велике значення має соціальна, культурна, економічна і т. п. значущість. Намічена ідея може бути коректно усвідомлена тільки тоді, коли вона буде розглянута в певній системі знання, соціального явища, економічної проблеми тощо.

Виявлення та формулювання загальної проблеми. Перед учнями ставиться ряд проблем, питань, обговорення яких приведе до формулювання на основі складових загальної проблеми. Обговорюється актуальність і новизна дослідження, що допоможе вирішити сформульовані проблеми.

Формулювання гіпотез. Студенти за допомогою педагога формулюють гіпотезу дослідження, що надалі служить їм орієнтиром у пошуку необхідної інформації. Гіпотези зазвичай формулюються у вигляді певних відносин між двома чи більше подіями, явищами.

Визначення методів збору й обробки даних на підтвердження висунутих гіпотез. Щоб визначити найбільш ефективні методи збору й обробки даних із даної проблеми, необхідно використати елементи методики навчання у співробітництві. Робота в цьому випадку здійснюється в малих групах (по 3-4 людини). Викладач та студент повинні визначити методи досліджень (вивчення першоджерел, анкетування, інтерв'ю тощо) та скоординувати їх у часі. Також обговорюються способи та джерела одержання інформації, методика її обробки.

Збір даних. На етапі збору даних студенти проводять самостійні дослідження або працюють у малих групах. У процесі збору даних вони визначають способи їх обробки. Також визначаються способи оформлення результатів (наукова стаття в газету, журнал, мережну конференцію, відеофільм, презентація в Інтернет тощо).

Обговорення отриманих даних. Зібрані матеріали можуть бути повідомлені викладачем та іншим студентам групи в різній формі, про яку група домовилась на попередньому етапі дослідження, наприклад:

• лист-звіт на мережній конференції;

• чат;

• веб-сторінки з теми;

• аргументація;

• рольові ігри тощо.

Після презентації даних група обговорює й аналізує представлену інформацію.

Перевірка гіпотез. Якщо представлені дані задовольнили групу та викладача, починається наступний етап дослідження - перевірка висунутих гіпотез. Проблема та гіпотези знову представляються всій групі. Вибираються лише ті гіпотези, які мають досить доказові дані на її підтвердження.

Формулювання понять, узагальнень, висновків. Із сукупності зібраних даних, понять робляться узагальнення на основі встановлених зв'язків, висунутих раніше гіпотез, що стали твердженнями. Усі вони так чи інакше фіксуються.

Застосування висновків. Студенти роблять висновки про можливості застосування отриманих узагальнень у житті свого міста, селища, країни, людства та приходять до формулювання нових проблем (для теперішнього часу, для майбутнього) [10].

Метод модульного навчання.

Модульне навчання - це чітко вибудувана технологія навчання, яка базується на наукових засадах, що не допускає експромтів, як це можливо при інших методах навчання.

Студенти при модульному навчанні завжди повинні знати перелік основних понять, навичок і вмінь з кожного конкретного модуля, включаючи кількісну міру оцінки якості засвоєння навчального матеріалу. На основі цього переліку складаються запитання й навчальні завдання, що охоплюють усі види робіт із модуля, і виносяться на контроль після вивчення модуля. Як правило, основною формою контролю тут є тест.

Навчальні модулі та тести можуть бути легко перенесені в комп'ютерне середовище навчання. Ця технологія уможливлює охоплення процесом навчання великої кількості студентів, дає можливість поставити навчання на потік.

При розробці модуля враховується те, що кожний модуль повинен дати певну завершену самостійну порцію знань, сформувати необхідні вміння. Після вивчення кожного модуля студенти отримують рекомендації педагога щодо їхньої подальшої роботи. За кількістю балів, набраних учнями з можливих, учень сам може судити про свою успішність.

При модульному навчанні найчастіше використовується рейтингова оцінка навченості студентів. Рейтингова оцінка навченості дозволяє з великим ступенем довіри характеризувати якість їхньої підготовки з даної спеціальності. Однак не кожна рейтингова система дозволяє зробити це. Обрана довільно, без доказів її ефективності та доцільності, вона може призвести до формалізму в організації навчального процесу. Проблема полягає в тому, що розробити критерії оцінювання навчальних досягнень, а також їх оцінки - справа дуже трудомістка [10].

Інтерактивний метод.

Інтерактивний метод передбачає творчу співпрацю викладача і студентів між собою, що сприяє моделюванню життєвих ситуацій, використанню на заняттях ділових і рольових ігор, спільному творчому баченню розв'язання навчальних завдань, формуванню умінь і навичок, розвитку творчого мислення, створенню доброзичливої атмосфери для співпраці [11].

Інтерактивне навчання - це спосіб пізнання, що здійснюється в формах спільної діяльності тих, хто навчається: всі учасники освітнього процесу взаємодіють один із одним, обмінюються інформацією, спільно вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії колег і свою власну поведінку, занурюються в реальну атмосферу ділового співробітництва щодо вирішення проблеми. Слід зазначити, що таке навчання ґрунтується „на прямій взаємодії студентів (тих, хто навчається) з навчальним оточенням, а навчальне середовище виступає як реальність, в якій учасники знаходять для себе сферу досвіду, що засвоюється”. Багато хто між активним і інтерактивним навчанням ставлять знак рівності, але, не дивлячись на спільність, вони мають відмінності. Інтерактивні методи навчання можна розглядати як найбільш досконалу форму активних методів. Інтерактивні методи, на відміну від активних, зорієнтовані на більш широку взаємодію тих, хто навчається не тільки з педагогом, але і один з одним і на домінування активності студентів/слухачів в процесі навчання [3].

Цікавим є те, що інтерактивні технології навчання мають властиві тільки їм організаційні, педагогічні та дидактичні особливості, які заставляють звертатися до них у тих випадках, коли потрібно досягнути конкретної навчальної мети. Такі технології можуть бути рекомендовані для актуалізації опорних знань студентів, оволодіння новим матеріалом, закріплення набутих знань, підведення підсумків на заняттях з обговоренням одержаних результатів та результатів практичних робіт. При виборі інтерактивного методу навчання педагог повинен враховувати вікові особливості студентів, досвід роботи в групах. Використовуючи певні інтерактивні методи потрібно складати систему або технологію для логічного впровадження у дистанційний навчальний процес і обов'язково враховувати алгоритм нарощування складності завдань [1].

Метод «мозкового штурму».

Здійснюється даний метод у такий спосіб. Партнери кожної групи передають лідеру свої ідеї. Ці ідеї фіксуються, запам'ятовуються для подальшого обговорення у групах. Під час сеансу висловлені ідеї не обговорюються, а просто фіксуються.

Після закінчення «мозкового штурму» учасники групи під керівництвом свого лідера збираються й обговорюють висунуті ідеї, відбираючи з них найбільш раціональні з погляду більшості учасників. Якщо при цьому присутній автор ідеї, він має можливість пояснити свою думку.

Дуже велике значення мають у таких дискусіях особисті якості лідера, який повинен дотримуватись тактики «доброзичливого спостерігача». Так, якщо, з точки зору викладача, студенти приймають не ті рішення, йому не треба їх «поправляти». Може ще виявитись, що праві в остаточному підсумку вони. Студенти повинні самі знайти та виправити свої помилки. Відібрані й обґрунтовані ідеї групи готують у вигляді відредагованого тексту на комп'ютері, а потім розповсюджуються. Те ж роблять і партнери. У ході подальших обговорень партнери приходять до консенсусу й домовляються про спільне рішення.

«Мозковий штурм» як метод вироблення великої кількості ідей за короткий проміжок часу найбільш ефективний при колективному пошуку рішення проблем у групі, що складається не більш ніж із дванадцяти осіб. Кожний член групи пропонує, як мінімум, одну ідею вирішення проблеми. Ідеї не підлягають оцінці, дискусії чи критиці. Оптимальна тривалість «мозкового штурму» - приблизно 30 хвилин. В умовах Інтернет цей метод ефективний при проведенні мультимедійних, аудіо- та відеоконференцій та онлайнових чатів, тобто в умовах інтенсивного спілкування в режимі реального часу.

Основні етапи «мозкового штурму»:

• визначення проблеми;

• вибір генераторів ідей та експертів;

• проведення обговорення проблеми та запис висунутих ідей;

• обговорення ідей та їх ранжування за ступенем важливості;

• визначення пріоритетів і колективний вибір найціннішої ідеї.

Переваги методу:

• забезпечення кожному члену групи «мозкового штурму» рівної участі в обговоренні проблеми та висуванні ідей;

• однакова продуктивність на будь-якій стадії процесу ухвалення рішення;

• можливість фіксації та постійного запису всіх висунутих ідей;

• сприятливі умови для виникнення ефекту «ланцюгової реакції» ідей.

Недоліки методу:

• можливість домінування одного чи двох лідерів - найбільш активних учасників групи;

• імовірність «зациклення» на однотипній ідеї;

• необхідність певного рівня компетентності та наявності представників різних спеціальностей у складі однієї групи;

• обмеженість часу на проведення [10].

При дистанційному навчанні важливим аспектом є спілкування між учасниками навчального процесу, обов'язкові консультації викладача. При цьому спілкування між учням та викладачем відбувається віддалено, у вигляді засобів телекомунікацій. У практиці застосування дистанційного навчання використовуються методики синхронного та асинхронного навчання.

Методика синхронного дистанційного навчання передбачає спілкування учня та викладача в режимі реального часу - on-line спілкування.

Методика асинхронного дистанційного навчання застосовується, коли неможливе спілкування між викладачем та учням у реальному часу - так зване off-line спілкування.

З розвитком дистанційного навчання, коли спілкування між учням і викладачем відбувається не віч-на-віч у навчальній аудиторії, а переважно за комп'ютерним терміналом на різних кінцях мережного кабелю, про синхронні та асинхронні методики дистанційного навчання заговорили з точки зору застосування тих чи інших методик підвищення ефективності навчання.

При цьому різні методики навчання припускають різне навантаження кожного із учасників навчального процесу дистанційного навчання.

Так, синхронна методика дистанційного навчання передбачає активну взаємодію викладача та учня і, таким чином, велике навантаження і учня, і викладача (тьютора). Викладач виступає свого роду «тягачом», що залучає і «тягне» за собою своїх студентів.

При асинхронній методиці дистанційного навчання більше відповідальності за проходження навчання доручається учня. Тут на перший план висувається самонавчання, індивідуальний темп навчання, регулювання цього темпу навчання. Викладач (тьютор) при асинхронною методикою дистанційного навчання виступає консультантом, але меншою мірою, ніж при синхронній методиці дистанційного навчання.

Останнім часом більшість фахівців дійшли висновку, що найбільшої ефективності при дистанційному навчанні можна досягти під час використання змішаних методик дистанційного навчання.

Термін «змішане дистанційне навчання» має на увазі, що програма навчання будується як із елементів синхронної, так і з елементів асинхронної методики навчання Важливо, щоб учень (учасник дистанційного навчання) навчився самостійно набувати знань, користуючись різноманітними джерелами інформації; умів із цією інформацією працювати, використовуючи різні способи пізнавальної діяльності і мав при цьому можливість працювати у зручний для нього час.

Самостійне набуття знань не повинно носити пасивний характер, навпаки, що навчається від початку повинен бути залучений до активну пізнавальну діяльність, що не обмежується оволодінням знаннями, але неодмінно передбачає їх застосування на вирішення різноманітних проблем навколишньої дійсності.

Наскільки ефективним буде будь-який вид дистанційного навчання, залежить від чотирьох факторів:

• ефективної взаємодії викладача та учня, незважаючи те, що вони розділені відстанню;

• використовуваних при цьому педагогічних технологій;

• ефективності розроблених методичних матеріалів та способів їх доставки;

• ефективності зворотного зв'язку [6].

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Методичною особливістю дистанційного навчання і те, що засвоєння знань, умінь і навиків, передбачених навчальними програмами, здійснюється над традиційних формах навчання (лекція, семінари тощо.), а шляхом самостійної роботи учня з допомогою різних засобів - носіїв інформації. У центрі процесу дистанційного навчання знаходиться не викладання, а вчення, тобто самостійна пізнавальна діяльність учня з оволодіння знаннями, вміннями та навичками. При цьому той, хто навчається, повинен не тільки володіти навичками роботи з комп'ютером, але й способами роботи з навчальною інформацією, з якою він зустрічається в процесі дистанційного навчання.

Розглянуті методи дистанційного навчання поєднує як традиційні методи спілкування викладача та студентів на лекціях та семінарах в аудиторії, так і синхронні та асинхронні контакти з використанням Інтернету. Існуючі методики приділяють багато уваги технологіям, не кажучи про те, що необхідно аналізувати. В першу чергу - це потреба у навчанні та цілі. Важливо розглядати змістовну частину навчання, поєднання теорії та практики, моменти привернення уваги, формування мотивації та бажання продовжувати навчання.

Отже дистанційне навчання є новою формою навчання. Інноваційні форми організації освітнього процесу як полегшують засвоєння навчального матеріалу, а й надають нові змогу розвитку творчих здібностей обдарованих студентів, постійно стимулюючи їх особистісне зростання.

Список джерел

1. Бочар І. Особливості інтерактивних технологій в умовах дистанційного навчання. Ціннісні орієнтири в сучасному світі: теоретичний аналіз та практичний досвід: збірник тез ІУ Міжнародної науково-практичної конференції (13-14 травня 2022 року, м. Тернопіль). Тернопіль: Вектор; ТНПУ ім. В. Гнатюка. 2022. С. 373-376.

2. Власенко Л.В. Методи дистанційного навчання. Софія. 2011. 19. С. 16-20.

3. Гітун Н.І. Використання інтерактивних методів навчання в процесі підготовки фахівців соціальної роботи в Луцькому інституті розвитку людини Університету «Україна». Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. 2012. 9. С. 4048.

4. Голуб Н., Горошкіна О. Методи дистанційного навчання української мови. Український Педагогічний журнал. 2023. 4, С. 148158.

5. Дистанційне навчання: дидактика, методика, організація: монографія / В.Г. Гетта, С.М. Єрмак, Г.В. Джевага, О.М. Шульга, І.В. Повечера, Н.М. Носовець, А.М. Коляда. Чернігів, 2017. 286 с.

6. Капченко Л.М. Інформаційно-комунікаційна модель дистанційного професійного навчання безробітних. Ринок праці та зайнятість населення. 2014. 2(39). С. 39-42.

7. Козак Л.В. Кейс-метод у підготовці майбутніх викладачів до інноваційної професійної діяльності. Освітологічний дискурс. 2015. 3. С. 153-162.

8. Кухаренко В.М. Дистанційне навчання. Умови застосування. Дистанційний курс. 3-е вид. Харків: НТУ «ХПІ», Торсінг. 2002. 320.

9. Сурмін Ю.П. Метод аналізу ситуацій (Casestudy) та його навчальні можливості. Глобалізація і Болонський процес: проблеми і технології: Кол. моногр. К.: МАУП. 2005. 336.

10. Технології дистанційного навчання.

11. Шпонтак І.М. Використання інтерактивних комп'ютерних технологій у навчально-виховному процесі як цілісний творчий підхід щодо формування майбутнього фахівця. Безпека життєдіяльності. 2010. 12. С. 6-8.

дистанційний навчання інтерактивний кейс

References

1. Bochar I. (2022). Osoblyvosti interaktyvnykh tekhnolohiy v umovakh dystantsiynoho navchanny. [Features of interactive technologies in the conditions of distance learning]. Ternopil'.

2. Vlasenko L.V. (2011). Metody dystantsiynoho navchannya. [Distance learning methods]. Sofiy.

3. Hitun N.I. (2012). Vykorystannya interaktyvnykh metodiv navchannya v protsesi pidhotovky fakhivtsiv sotsial'noyi roboty v Luts'komu insty- tuti rozvytku lyudyny Universytetu «Ukrayina». [The use of interactive learning methods in the process of training social work specialists at the Lutsk Institute of Human Development of the University «Ukraine»]. Lutsk.

4. Holub N., Horoshkina O. (2023). Metody dystantsiynoho navchannya ukrayins'koyi movy. [Methods of distance learning of the Ukrainian language]. Kyiv.

5. Dystantsiyne navchannya: dydaktyka, meto- dyka, orhanizatsiya. (2017). [Distance learning: didactics, methodology, organization]. Chernihiv.

6. Kapchenko L.M. (2014). Informatsiyno-komu- nikatsiyna model' dystantsiynoho profesiynoho navchannya bezrobitnykh. [Information and communication model of distance vocational training of the unemployed]. Kyiv.

7. Kozak L.V. (2015). Keys-metod u pidhotovtsi maybutnikh vykladachiv do innovatsiynoyi profesiynoyi diyal'nosti. [Case method in training future teachers for innovative professional activity]. Kyiv.

8. Kukharenko V.M. (2002). Dystantsiyne navchannya. Umovy zastosuvannya. [Distance learning. Terms of use]. Kharkiv.

9. Surmin Yu.P. (2005). Metod analizu sytuatsiy (Casestudy) ta yoho navchal'ni mozhlyvosti. [Method of analyzing situations (Casestudy) and its educational possibilities]. Kyiv.

10. Tekhnolohiyi dystantsiynoho navchannya. [Distance learning technologies]. Kyiv.

11. Shpontak I.M. (2010). Vykorystannya interaktyvnykh komp'yuternykh tekhnolohiy u navchal'no-vykhovnomu protsesi yak tsilisnyy tvorchyy pidkhid shchodo formuvannya maybutn'oho fakhivtsya. [The use of interactive computer technologies in the educational process as a holistic creative approach to the formation of a future specialist]. Kyiv.

Размещено на Allbest.ru