Сутність і структура перекладацької компетентності майбутніх учителів іноземної мови та літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем'янчука»

СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Пабат Марина Анатоліївна

доцент кафедри іноземних мов,

Поченюк Яніна Вікторівна старший викладач

кафедри романо-германської філології

Анотація

У статті досліджено сутність і структуру перекладацької компетентності майбутніх учителів іноземної мови та літератури. Зазначено, що підготовка майбутніх учителів іноземних мов є важливою складовою системи освіти, оскільки саме вони формують іншомовну комунікативну та міжкультурну компетентність молодого покоління. Однією з ключових компетентностей у цьому контексті є перекладацька компетентність майбутнього учителя іноземної мови. Проаналізовано, що використання перекладу в освітньому процесі дозволяє учням зосередитись на відмінностях у структурі та словниковому складі рідної та іноземної мов, сприяє зміцненню граматичної компетентності, розвитку когнітивних навичок та міжкультурної компетентності. Визначено перекладацьку компетентність майбутніх учителів іноземної мови та літератури як комплекс знань, навичок і вмінь, необхідних для здійснення якісного перекладу текстів різного жанру та стилю, а також для забезпечення ефективного міжкультурного спілкування. Вона включає в себе такі аспекти, як володіння граматичними, лексичними та стилістичними нормами обох мов, розуміння культурних контекстів, а також вміння застосовувати різні перекладацькі стратегії та методи для досягнення адекватності та еквівалентності перекладу. У статті проаналізовано праці з проблем визначення структури перекладацької компетентності. На основі аналізу науково-методичних досліджень визначено структуру перекладацької компетентності майбутніх учителів іноземної мови та літератури, яка складається з граматичної, соціолінгвістичної, дискурсивної, стратегічної, інтеркультурної та цифрової компетентності. Визначено, що використання перекладу як методу навчання в процесі вивчення іноземної мови не лише покращує розуміння мовних структур та лексики учнями, але й зміцнює їхню граматичну компетентність, стимулює критичне мислення та здатність до аналізу і синтезу інформації.

Ключові слова: перекладацька компетентність, методика навчання іноземної мови, міжкультурна компетентність, освітній процес, майбутні учителі іноземної мови та літератури.

Annotation

Pabat Marina Anatolyivna Associate Professor of the Department of Foreign Languages, Academician Stepan Demianchuk International University of Economics And Humanities

Pocheniuk Yanina Viktorivna Senior Lecturer at the Department of Romance and Germanic Philology Academician Stepan Demianchuk International University of Economics And Humanities

THE ESSENCE AND STRUCTURE OF TRANSLATION COMPETENCE OF FUTURE FOREIGN LANGUAGE AND LITERATURE TEACHERS

The essence and structure of future foreign language and literature teachers' translation competence are investigated in the article. It is noted that the training of future foreign language teachers is an important component of the educational system, since they form the foreign language communicative and intercultural competence of the younger generation. One of the key competences in this context is the translation competence of a future foreign language teacher. It is analyzed that the use of translation in the educational process allows students to focus on the differences in the structure and vocabulary of their native and foreign languages, helps to strengthen grammatical competence, develop cognitive skills and intercultural competence. The article defines the translation competence of future teachers of foreign languages and literature as a set of knowledge, skills and abilities necessary for the quality translation of texts of different genres and styles, as well as for ensuring effective intercultural communication. It includes such aspects as mastery of grammatical, lexical and stylistic norms of both languages, understanding of cultural contexts, as well as the ability to apply various translation strategies and methods to achieve adequacy and equivalence of translation. In the article the works on the problems of defining the structure of translation competence are analyzed. Based on the analysis of scientific and methodological studies, the structure of translation competence of future teachers of foreign languages and literature is defined, which consists of grammatical, sociolinguistic, discursive, strategic, intercultural and digital competence.

Keywords: translation competence, foreign language teaching methods, intercultural competence, educational process, future teachers of foreign languages and literatures.

Постановка проблеми

Англійська мова, як мова міжнародного спілкування, є важливою в сучасному світі. Вона об'єднує різні культури та нації, сприяє обміну знаннями та ідеями, полегшує співпрацю у різних сферах життя - від науки і техніки до бізнесу і мистецтва. Опановування англійською мовою відкриває широкі можливості для професійного та особистісного розвитку. Відповідно до проєкту Стандарту вищої освіти України першого (бакалаврського) рівня, галузі знань 01 Освіта/Педагогіка, спеціальності 014 Середня освіта (за предметними спеціальностями) майбутні учителі англійської мови мають володіти іноземною мовою на рівні С1 відповідно до глобальної шкали Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, інтерпретувати мовний та мовленнєвий матеріал з урахуванням спільних рис і відмінностей державної та іноземної мов та перекладати тексти художнього, публіцистичного, науково-популярного і ділового стилів, використовуючи словники різних типів [1]. Тому актуальним є питання щодо формування перекладацької компетентності майбутніх учителів іноземної мови та літератури з метою забезпечення високого рівня їхньої професійної підготовки, розвитку навичок міжкультурної комунікації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемами формування перекладацької компетентності займалися численні дослідники та наукові групи. Так, дослідники з групи PACTE (Аліса Бі (A.Beeby), Марія Фернанда Родрігес (M. F.Rodriguez), Ольга Фокс (O.Fox), Вілліам Нойзінг (W.Neunzig), Марта Пресас (M.Presas), Патрісія Родрігес-Інес (P.Rodriguez-Ines), Лаура Рамос (L.Ramos), Деніел Берген (D. Bergen)) проводили експериментальні дослідження щодо формування перекладацької компетентності. Крім того, суттєвий внесок у розвиток моделей перекладацької компетентності зробили Барбара Моссоп (Barbara Mossop), Дональд Кірснер (Donald Kirshner), Ларс Торсен (Lars Thorsen), Міхаель Карл (Michael Carl) та інші. Джордж Стеін (George Stein), Анна Штайнер (Anna Steiner) та інші розробляли інструменти для вимірювання перекладацької компетентності.

В українському науковому дискурсі проблемами теорії і практики перекладу займались: А. І. Девіцька, Т. Р. Кияк, В. І. Карабан, Н. П. Курах, І. В. Корунець, Н. М. Максимчук, Т. С. Мироненко, А. М. Науменко, О. Д. Огуй, Л. Ф. Омельченко, М. М. Полюжин, Л. Ю. Сідун та інші. Особливості формування перекладацької компетентності у своїх розвідках досліджували: Г. В. Адамова, Н. М. Бідюк, Л. Г. Таланова, В. В. Погонець, М. Рудіна та інші. Водночас зазначимо, що проблема визначення сутності і структури перекладацької компетентності майбутніх учителів іноземної мови та літератури недостатньо висвітлена в науково-педагогічному дискурсі і потребує подальших досліджень.

Мета статті - проаналізувати сутність та визначити структуру перекладацької компетентності майбутніх учителів іноземної мови та літератури.

Виклад основного матеріалу

Підготовка майбутніх учителів іноземної мови та літератури є важливою складовою системи освіти, оскільки саме вони формують іншомовну комунікативну та міжкультурну компетентність молодого покоління. Однією з ключових компетентностей у цьому аспекті є перекладацька компетентність. Переклад не лише сприяє кращому розумінню іноземної мови, але й стимулює розвиток критичного мислення та здатність до аналізу і синтезу інформації [2]. Використання перекладу в освітньому процесі дозволяє учням зосередитись на відмінностях у структурі та словниковому складі мов, сприяє зміцненню граматичної компетентності та розвитку когнітивних навичок [3]. Крім того, переклад сприяє розвитку міжкультурної компетентності, що є важливим аспектом у сучасному глобалізованому світі. Майбутні учителі мають не лише перекладати текст, але й розуміти культурні контексти та адаптувати їх для своїх учнів [4].

Так, дослідження Інги Даґілієне (Inga Dagiliene) [2] показує, що інтеграція перекладу в процес навчання іноземної мови може значно посилити іншомовні комунікативні навички учнів. Завдання з перекладу дають змогу учням комунікувати як в напрямку іноземної мови, так і з неї, що допомагає їм помічати відмінності в структурі побудови речень і лексиці, зміцнювати граматичну компетентність, а також виправляти звичні помилки. Інша розвідка [5] показує ставлення вчителів до використання перекладу в процесі навчання іноземної мови. З'ясувалося, що переклад відіграє значну роль у полегшенні процесу вивчення іноземної мови, а викладачі відзначають, що переклад допомагає у поясненні нової лексики, розвитку когнітивних навичок учнів. перекладацький компетентність іноземний мова

Дослідники Т.Прія та Б. Джаясрідеві (T.Priya та B. Jayasridevi) [6] вказують на те, що використання методу граматичного перекладу може сприяти досягненню бажаного результату у викладанні іноземної мови, особливо якщо він інтегрований з іншими методами навчання. Студенти, що виконують завдання з перекладу, краще розуміють різницю у структурі речень і словниковому складі іноземної мови, зміцнюють граматичну компетентність та покращують навички читання та письма.

Формування вищезазначеної компетентності відбувається під час вивчення навчальної дисципліни «Теорія та практика перекладу з основної мови». Метою цієї дисципліни є підготовка майбутніх учителів іноземної мови та літератури до володіння знаннями та навичками у письмовому та усному перекладі між англійською та українською мовами. Цей курс націлений на те, щоб забезпечити студентів необхідними уміннями для: двостороннього письмового перекладу тестів різних жанрів; усного перекладу (послідовного і синхронного) виступів, бесід та інтерв'ю з англійської на українську і навпаки; редагування перекладів текстів вищезазначених типів на українську та англійську мови. Також важливими завданнями курсу є: розвиток навичок перекладацьких трансформацій у художньому, науковому, технічному та публіцистичному стилях; навчання вибору ефективних стратегій для вирішення комунікативних завдань англійською та українською мовами та формування основ для подальшого самовдосконалення та професійного використання мовних навичок [7].

Сучасне розуміння перекладацької компетентності ґрунтується на комунікативній компетентності, є комплексним інтелектуально-психологічним утворенням особистості, що характеризується здатністю людини до ефективного спілкування в різних сферах життєдіяльності, наявністю знань мовних і мовленнєвих норм, етикету, культурних особливостей, соціального досвіду й уміння використовувати ці знання відповідно до ситуації спілкування на основі знання іноземної мови. Перекладацька компетентність передбачає здатність сприймати й створювати іншомовні тексти відповідно до поставленої чи зумовленої комунікативної задачі, яка включає ситуацію спілкування й комунікативний намір, тобто ґрунтується на чотирьох складових: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. В її основі - сформовані мовленнєві вміння в чотирьох видах мовленнєвої діяльності. Мовна складова передбачає знання системи мови й правил її функціонування при іншомовній комунікації, вона є інтегративною і включає компетенції: лексичну, граматичну, фонологічну, орфографічну; соціокультурна складова ґрунтується на країнознавчій та лінгвокраїнознавчій компетенціях. Оскільки компетенція пов'язується з майстерністю, то перекладацька компетентність має забезпечувати професійний успіх фахівця-перекладача [8].

Дж. Р. Парді Лоу (J. R. Pardee Lowe) у своїй роботі з адаптації до перекладу таблиць ACTFL/ETS (Американська рада з навчання іноземним мовам/Служба тестування рівня знань) розробив 8 складових знань та умінь, які складають перекладацьку компетентність: розуміння під час читання мовою оригіналу; здатність до редагування мовою перекладу; знання стилів мови оригіналу; володіння стилями мови перекладу; знання соціолінгвістичних і культурних аспектів мови оригіналу; вичерпні знання соціолінгвістичних і культурних аспектів мови перекладу; швидкість [9].

К. Норд (C. Nord) розглядає перекладацьку компетенцію в 6 аспектах і відсуває на задній план лінгвістичні та культурні навички для того, щоб краще відобразити необхідні вміння: розуміння тексту, пошук інформації, передача інформації, створення тексту, оцінка якості, лінгвістичні та культурні знання [10].

На думку Д. К. Кіралі (D. C. Kiraly), перекладацька компетенція складається з 3 типів знань і вмінь: знання контексту перекладу; лінгвістичні, культурні та тематичні знання мовами оригіналу та перекладу; уміння використовувати психолінгвістичні процеси, інтуїцію та логіку, а також формулювати текст перекладу й контролювати, чи збігається він із текстом оригіналу [11].

Науковець А.Уртадо Альбір (A. Hurtado Albir) зазначає, що перекладацька компетенція складається з 5 аспектів: здатність до комунікації двома мовами; екстралінгвістичні знання (енциклопедичні, культурні, тематичні); навичка передачі інформації; професійні та стратегічні навички [12].

На думку М. Пресас (М. Presas), перекладацька компетенція складається з двох типів знань: культурні, енциклопедичні та тематичні знання двох мов; оперативні знання трьох типів (сприйняття тексту оригіналу, розробка плану перекладу та здійснення перекладу, розрахунок особистих можливостей, оцінювання потреби в зборі інформації та її використання); знання методів редагування [13].

Г. В. Адамова, Л. Г. Таланова та В. В. Погонець на основі наукових праць надають власну модель розвитку перекладацької компетентності, що складається з:

1. граматичної компетенції, яка передбачає знання мовного коду правил словотворення, правопису/орфографії та структури речення;

2. словотворення, вимови/правопису та структури речень;

3. соціолінгвістичної компетенції, яка передбачає навички та вміння вживати і розуміти речення в контексті, сприймати їхнє реальне значення, яке надається темою, контекстом, статусом учасників, метою взаємодії тощо;

4. дискурсивної компетенції, яка передбачає вміння поєднувати форму і зміст для створення письмових або усних текстів різних жанрів, об'єднаних спільним характером. Єдність буквального значення або сенсу випливає із соціального контексту і має бути цілісною та когерентною;

5. стратегічної компетенції, яка передбачає знання і використання стратегій для комунікативних цілей для того, щоб зробити комунікацію більш ефективною і компенсувати невдачі [14].

Модель PACTE передбачає такі складові перекладацької компетенції: лінгвістична компетенція, екстралінгвістична компетенція, навичка передання інформації, професійна компетенція та знання інформаційних технологій для перекладу, психофізіологічні навички, стратегічні навички [15]. На наш погляд, найповніше складові фахової компетенції вчителя представлено в цій моделі, яку ми опишемо детальніше.

1. Лінгвістична компетенція. Лінгвістична компетенція відповідає глибинним системам знань і вмінь, необхідним для лінгвістичної комунікації, і складається з умінь сприйняття мови оригіналу та відтворення мови перекладу. Цю компетенцію складають такі знання та вміння:

- граматична компетенція;

- соціолінгвістична компетенція. Відповідає за правильність сприйняття і розуміння соціолінгвістичних контекстів, адаптації до окресленої мети, співрозмовників і ситуації;

- дискурсивна компетенція. Відповідає за опанування лінгвістичних форм, що дають змогу відтворювати як усно, так і письмово різні типи текстів, а також за навичку зв'язності тексту.

2. Екстралінгвістична компетенція. Вона ґрунтується на знаннях (імпліцитних або експліцитних), як загальних, так і вузькоспеціалізованих. Ця компетенція базується:

- на знанні теорії перекладу;

- знанні культур (рідної та мови, що вивчається);

- загальних енциклопедичних знаннях;

- знанні спеціалізованих сфер.

3. Навичка передання інформації. У цьому випадку йдеться про навичку, що інтегрує всі інші. Вона проявляється у здатності охопити весь процес передання інформації, починаючи з прочитання тексту оригіналу і до розробки остаточного тексту мовою перекладу. Це означає розуміння тексту оригіналу та його вираження мовою перекладу, враховуючи мету перекладу та особливості реципієнта.

Ця навичка своєю чергою включає такі компетенції:

- навичка розуміння, що полегшує аналіз, синтез, мобілізацію екстралінгвістичних знань, розуміння сенсу;

- навичка девербалізації та розділення мов (контроль над інтерференцією/контроль над хибними когнатами);

- навичка переформулювання, яка дає змогу планувати текст, аналізувати мову перекладу;

- навичка перекладу загалом, яка веде до вибору найбільш придатного методу.

4. Професійна компетенція і знання інформаційних технологій. Цю компетенцію становлять знання, уміння і спосіб дій, що безпосередньо стосуються професії вчителя, особливо професійної етики, знання і вміння використовувати як різні джерела інформації, так і нові технології.

5. Психофізіологічні навички. Ці навички проявляються в психомоторних і когнітивних сферах, психологічних характеристиках, а саме:

- психомоторних навичках читання і письма;

- у когнітивних здібностях, пам'яті, увазі, творчості, логіці, аналізі, синтезі тощо;

- у таких психологічних характеристиках, як допитливість, завзятість, пунктуальність, критичність, самопізнання та віра в себе.

6. Стратегічні навички. Складається з індивідуальних свідомих і несвідомих процесів, вербальних або невербальних, використовуваних для розв'язання проблем, що виникають у процесі перекладу. Це основні навички, що слугують для виявлення проблем, ухвалення рішень, виправлення випадкових помилок або недоліків. Деякі стратегії слугують для розв'язання проблем розуміння (розрізнення основних і другорядних ідей, зв'язування понять за змістом, пошук інформації тощо), інші існують, щоб уникнути проблем формулювання (перефразування, відсутність кальок), а треті потрібні для розв'язання проблем пошуку інформації (певний порядок пошуку, відбір інформації тощо) [15].

Усі ці навички взаємопов'язані та формують перекладацьку компетенцію. Навичка передання інформації та стратегічна компетенція відіграють важливу роль, оскільки навичка передання інформації об'єднує всі інші вміння, а стратегічна навичка стикається з усіма іншими компетенціями та слугує основою для розв'язання проблем, що можуть виникнути в будь-якій із них. Крім того, важливість деяких менш значущих навичок може змінюватись залежно від ситуації перекладу: переклад на рідну, іноземну мову; загальний, спеціалізований переклад; тип спеціалізації; проєкт перекладу; досвід тощо [15].

Отже, перекладацька компетентність майбутніх учителів іноземної мови та літератури - це комплекс знань, навичок і вмінь, необхідних для здійснення якісного перекладу текстів різного жанру та стилю, а також для забезпечення ефективного міжкультурного спілкування. Вона містить такі аспекти, як володіння граматичними, лексичними та стилістичними нормами обох мов, розуміння культурних контекстів, а також вміння застосовувати різні перекладацькі стратегії і методи для досягнення адекватності та еквівалентності перекладу.

На основі аналізу науково-методичних досліджень, структура перекладацької компетентності майбутніх учителів іноземної мови та літератури може бути визначена наступним чином:

1. граматична компетенція: знання правил морфології, синтаксису, семантики та фонології обох мов [16];

2. соціолінгвістична компетенція: розуміння соціальних норм і правил використання мови в різних комунікативних ситуаціях, що дозволяє адекватно передавати зміст і значення вихідного тексту [17];

3. дискурсивна компетенція: здатність інтерпретувати та зв'язувати окремі елементи повідомлення в єдине ціле, враховуючи контекст і структуру тексту [16];

4. стратегічна компетенція: вміння використовувати вербальні та невербальні стратегії для подолання комунікативних бар'єрів та забезпечення безперервності комунікації, що особливо важливо у випадку недостатнього володіння граматичними правилами [18];

5. інтеркультурна компетенція: розуміння культурних особливостей та відмінностей, що дозволяє враховувати культурний контекст під час перекладу та уникати міжкультурних непорозумінь [17];

6. цифрова компетенція: здатність використовувати сучасні цифрові технології для здійснення перекладу, пошуку інформації та підвищення ефективності перекладацької діяльності [18].

Висновки

Перекладацька компетентність є важливою складовою підготовки майбутніх учителів іноземної мови та літератури, оскільки вона сприяє розвитку комунікативних, міжкультурних та когнітивних навичок учнів. Важливо озброїти майбутнього учителя новітніми знаннями в галузі теорії перекладу, про місце перекладу в суспільній практиці, про проблеми його теорії та практики, створити необхідну базу для ефективного практичного опановування перекладом. Використання перекладу як методу навчання в процесі вивчення іноземної мови не лише покращує розуміння мовних структур та лексики учнями, але й зміцнює їхню граматичну компетентність, стимулює критичне мислення та здатність до аналізу і синтезу інформації. Майбутні учителі повинні не лише вміти перекладати тексти, але й розуміти культурні контексти, адаптуючи їх для учнів.

Література

1. Проєкт Стандарту вищої освіти України першого (бакалаврського) рівня, галузі знань 01 Освіта / Педагогіка, спеціальності 014 Середня освіта (за предметними спеціальностями). Міністерство освіти і науки України. Київ, 2024. URL: http://surl.li/unfnin (дата звернення: 04.07.24).

2. Dagiliene I. Translation as a Learning Method in English Language Teaching. Studies About Languages. 2012. № (21). P. 124-129. https://doi.Org/10.5755/j01.sal.0.21.1469

3. Merc A. L1 to L2 Translation Practices in Foreign Language Teacher Education: Student Teachers' Views. Journal of International Cooperation and Development. 2019. №2(1), 10. URL: http://surl.li/ygskdz (accessed 04.07.24).

4. Bozok O., Bozok Y. Prospective English Language Teachers' Views on Translation Use in Foreign Language Teaching. World Academy of Science, Engineering and Technology, International Journal of Social, Behavioral, Educational, Economic, Business and Industrial Engineering. 2015. №8. P. 3913-3917.

5. Djelloul D. B., Neddar B. A. The Usefulness of Translation in Foreign Language Teaching: Teachers' Attitudes and Perceptions. Arab World English Journal. 2017. №1. P. 162-176.

6. Priya T., Jayasridevi B. Integrating Translation in Classroom: Facilitating Language Skills. Rupkatha Journal on Interdisciplinary Studies in Humanities. 2018. №10(1). P. 118-127.

7. Робоча програма навчальної дисципліни «Теорія та практика перекладу з основної мови» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за освітньою програмою «Середня освіта (Мова і література (англійська)» спеціальності 014.02 Середня освіта (Мова і зарубіжна література (англійська)) галузі знань 01 Освіта / Педагогіка / Пабат М. А., Будз І. Ф., Кочмар Д. А. Рівне: ПВНЗ МЕГУ ім. акад. Степана Дем'янчука. 2023. 12 с.

8. Britell J. K. Competency and Excellence. Munimum Competency Achievement Testing/ Taeger R.M.&Tittle C.K. (eds.). Berekley, 1980. Р. 23-29.

9. Lowe P. Jr. Revising the ACTFL/ETS Scales for a New Purpose: Rat-ing Skill in Translating, R. M. Gaddis (ed.) Translation Excellence: Assessment, Achievement, Maintenance, American Translators Association Series. Vol.1. New York: Suny Binghamton Press, 1987. P. 53-61.

10. Nord C. Text Analysis in Translator Training. In Teaching Translation and Interpreting. Amsterdam et Philadelphie: John Benjamins, 1992. 274 p.

11. Kiraly D. C. Pathways to Translation. Kent State University Press, 1995. 204 p.

12. Hurtado Albir A. La competencia traductora y su adquisicion. Un modelo holistico y dinamico. Perspectives: studies in translatology. 1999. №7(2). P. 177-188.

13. Presas M. Investigating Translation. Amsterdam, John Benja-mins. 2004. 294 p.

14. Адамова Г. В., Таланова Л. Г., Погонець В. В. Важливість розвитку перекладацької компетентності здобувачів-філологів у контексті російсько-української війни. Академічні візії. 2023. №22. URL: http://surl.li/fyqrzs

15. Beeby A., Ensinger D. PACTE Acquiring Translation Competence: Hypotheses and Methodological Problems in a Research Project. Investigating translation. 2000. P. 99-106.

16. Batang B. L. Communicative Competence and Language Learning Styles of Prospective Teachers of English. Researchers World. 2014. №5. P. 182-187.

17. Melnyk A. Professionally focused communicative competence of prospective foreign language university teachers as a modern trend in higher education. Teaching Languages at Higher Educational Establishments at the Present Stage. Intersubject Relations. 2024. №44. P. 122-137. https://doi.org/10.26565/2073-4379-2024-44-08

18. Konotop O. Structure of foreign language strategic competence of future primary teachers. Baltic Journal of Legal and Social Sciences. 2023 №1. P. 80-88. https://doi.org/ 10.30525/2592-8813-2023-1-11

References

1. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy. (2024). Proiekt Standartu vyshchoi osvity Ukrainy pershoho (bakalavrskoho) rivnia, haluzi znan 01 Osvita / Pedahohika, spetsialnosti 014 Serednia osvita (za predmetnymy spetsialnostiamy) [Draft Standard of Higher Education of Ukraine for the First (Bachelor's) Level, Field of Knowledge 01 Education / Pedagogy, Specialty 014 Secondary Education (by Subject Specialties)]. Kyiv, 2024. URL: http://surl.li/unfnin (Accessed on 04.07.24). [in Ukrainian].

2. Dagiliene, I. (2012). Translation as a Learning Method in English Language Teaching. Studies About Languages, 21, 124-129. https://doi.org/10.5755/j01.sal.0.21.1469 [in English].

3. Merc, A. (2019). L1 to L2 Translation Practices in Foreign Language Teacher Education: Student Teachers' Views. Journal of International Cooperation and Development, 2(1), 10. URL: http://surl.li/ygskdz (Accessed on 04.07.24). [in English].

4. Bozok, O., & Bozok, Y. (2015). Prospective English Language Teachers' Views on Translation Use in Foreign Language Teaching. World Academy of Science, Engineering and Technology, International Journal of Social, Behavioral, Educational, Economic, Business and Industrial Engineering, 8, 3913-3917. [in English].

5. Djelloul, D. B., & Neddar, B. A. (2017). The Usefulness of Translation in Foreign Language Teaching: Teachers' Attitudes and Perceptions. Arab World English Journal, 1, 162-176. [in English].

6. Priya, T., & Jayasridevi, B. (2018). Integrating Translation in Classroom: Facilitating Language Skills. Rupkatha Journal on Interdisciplinary Studies in Humanities, 10(1), 118-127. [in English].

7. Pabat, M. A., Budz, I. F., & Kochmar, D. A. (2023). Robocha programa navchalnoi dystsypliny «Teoriia ta praktyka perekladu z osnovnoi movy» dlia zdobuvachiv pershoho (bakalavrskoho) rivnia vyshchoi osvity za osvitnoiu prohramoiu «Serednia osvita (Mova i literatura (anhliiska))» spetsialnosti 014.02 Serednia osvita (Mova i zarubizhna literatura (anhliiska)) haluzi znan 01 Osvita / Pedahohika [Syllabus of the Course "Theory and Practice of Translation from the Main Language" for Bachelor's Degree Students in the Educational Program "Secondary Education (Language and Literature (English))" Specialty 014.02 Secondary Education (Language and World Literature (English)) Field of Knowledge 01 Education / Pedagogy]. Rivne: PVNZ MEHU im. akad. Stepana Demianchuka, 2023. 12 p. [in Ukrainian].

8. Britell, J. K. (1980). Competency and Excellence. In R. M. Taeger & C. K. Tittle (Eds.), Minimum Competency Achievement Testing (pp. 23-29). Berkeley. [in English].

9. Lowe, P. Jr. (1987). Revising the ACTFL/ETS Scales for a New Purpose: Rating Skill in Translating. In R. M. Gaddis (Ed.), Translation Excellence: Assessment, Achievement, Maintenance, American Translators Association Series (Vol. 1, pp. 53-61). New York: Suny Binghamton Press. [in English].

10. Nord, C. (1992). Text Analysis in Translator Training. In Teaching Translation and Interpreting. Amsterdam and Philadelphia: John Benjamins. 274 p. [in English].

11. Kiraly, D. C. (1995). Pathways to Translation. Kent State University Press. 204 p. [in English].

12. Hurtado Albir, A. (1999). La competencia traductora y su adquisicion. Un modelo holistico y dinamico. Perspectives: Studies in Translatology, 7(2), 177-188. [in English].

13. Presas, M. (2004). Investigating Translation. Amsterdam: John Benjamins. 294 p. [in English].

14. Adamova, H. V., Talanova, L. H., & Pohonets, V. V. (2023). Vazhlyvist rozvytku perekladaitskoi kompetentsii zdobuvachiv-filolohiv u konteksti rosiisko-ukrainskoi viiny [The Importance of Developing Translation Competence in Philology Students in the Context of the Russian-Ukrainian War]. Akademichni vizi'i, 22. URL: http://surl.li/fyqrzs (Accessed on 04.07.24). [in Ukrainian]. [in English].

15. Beeby, A., & Ensinger, D. (2000). PACTE Acquiring Translation Competence: Hypotheses and Methodological Problems in a Research Project. In Investigating Translation (pp. 99-106). [in English].

16. Batang, B. L. (2014). Communicative Competence and Language Learning Styles of Prospective Teachers of English. Researchers World, 5, 182-187. [in English].

17. Melnyk, A. (2024). Professionally focused vlog in pre-service foreign language teacher education. Teaching Languages at Higher Educational Establishments at the Present Stage. Intersubject Relations, (44), 122-137. https://doi.org/10.26565/2073-4379-2024-44-08 [in English].

18. Konotop, O. (2023). Structure of foreign language strategic competence of future primary teachers. Baltic Journal of Legal and Social Sciences. (1), 80-88. https://doi.org/10.30525/25928813-2023-1-11 [in English].

Размещено на Allbest.ru