Лінгвокультурна компетентність майбутніх учителів як педагогічна проблема у період цифрової трансформації вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Лінгвокультурна компетентність майбутніх учителів як педагогічна проблема у період цифрової трансформації вищої освіти

Акімова Ольга Вікторівна, доктор педагогічних наук, професор

Сапогов Микита Володимирович, доктор філософії

Гапчук Яна Анатоліївна, доктор філософії

Анотація

У статті представлено аналіз проблеми лінгвокультурної компетентності майбутніх учителів у період цифрової трансформації вищої освіти. Доведено, що особливого значення у вирішенні цієї проблеми нині мають інтелектуальні технології, перш за все застосування Е-навчання та Smart-технологій. Показана значимість компетентнісного підходу у процесі формування лінгвокультурної компетентності, котрий є підтвердженням інноваційного характеру освіти, відповідає запровадженій концепції стандарту в освіті і передбачає перехід на систему компетенцій фахівця в конструюванні змісту освітніх програм та системі контролю якості освіти. Розглянута сутність лінгвокультурологічної компетенції як наукової категорії та її складові компоненти. Визначено особливості розвитку лінгвокультурної компетентності у період цифрової трансформації вищої освіти, розглянуто моделі ефективного здійснення цифровізації освітнього середовища закладу освіти з метою підвищення якості професійної підготовки майбутніх учителів. Виокремлено умови розвитку лінгвокультурної компетентності, перш за все це створення інформаційно-освітнього середовища, що потрактовується як створена на базі середовищного підходу педагогічна система, котра використовує різноманітні інформаційні, дистанційні, електронні, мобільні та інші ресурси з освітньою та науковою метою, а також застосовує новітні технології та засоби організації освітнього процесу через офіційні канали. Визначено умови ефективного функціонування інформаційно-освітнього середовища, а саме: доцільне та раціональне використання цифрових технологій; розробка й осучаснення визначених освітніх компонентів; дидактична підтримка навчальної діяльності студентів відповідно до їхніх індивідуальних особливостей. Обґрунтовано принципи ефективного функціонування цифрового освітнього середовища, до яких віднесено такі: принцип відкритості як можливість створеної системи реагувати та удосконалюватися відповідно до постійного розвитку зовнішнього середовища; принцип ресурсної надмірності як можливості презентувати матеріали у різноманітних формах та рівнях складності.

Ключові слова: лінгвокультурна компетентність, компетентнісний підхід; цифрова трансформація; модернізація вищої освіти; підготовка майбутніх учителів.

Akimova Olha Viktorivna Doctor of Pedagogical Sciences, РгоГєббог, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

Sapohov Mykyta Volodymyrovych PhD in Education, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

Hapchuk Yana Anatoliivna PhD in Education, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

Language and cultural competence of future teachers as a pedagogical problem in the period of digital transformation of higher education

Abstract

This article examines the challenges associated with developing linguistic and cultural competence among future teachers amidst the digital transformation of higher education. It has been demonstrated that intellectual technologies, particularly e-learning and Smart technologies, play a crucial role in addressing this issue. The study highlights the importance of a competence-based approach in cultivating linguistic and cultural competence, aligning with the innovative nature of education, the newly introduced educational standards, and the transition to a competency-based system in educational content and quality control frameworks. The paper elaborates on the concept of linguistic and cultural competence as a scientific category and its constituent elements. It identifies the unique aspects of developing linguistic and cultural competence during the digital transformation of higher education, and explores models for effective digitalization of educational environments to enhance the professional training quality of future teachers. Essential conditions for fostering linguistic and cultural competence include the creation of an information and educational environment. This environment, conceived as a pedagogical system grounded in an environmental approach, leverages various information, remote, electronic, and mobile resources for educational and scientific purposes, employing the latest technologies and organizational methods through official channels. The article outlines the conditions for the effective operation of this information and educational environment, emphasizing the need for appropriate and rational use of digital technologies, the development and modernization of specified educational components, and didactic support tailored to students' individual characteristics. It substantiates principles for the effective functioning of a digital educational environment, including the principle of openness, allowing the system to adapt and improve continuously in response to external developments, and the principle of resource redundancy, enabling the presentation of materials in diverse forms and complexity levels.

Keywords: linguistic and cultural competence, competence approach; digital transformation; modernization of higher education; training of future teachers.

Вступ

Постановка проблеми. Динамічний розвиток вищої педагогічної освіти, реформування підготовки майбутніх учителів, формування їхньої лінгвокультурної компетентності безпосередньо пов'язано із використанням у закладах освіти новітніх інформаційних технологій навчання та упровадженням Smart- технологій. Особливого значення у вирішенні цієї проблеми набувають інтелектуальні технології, що спрямовані на покращення якості надання освітніх послуг та посилення ефективності навчального. Smart-освіта надає нові можливості у застосуванні Е-навчання для набуття знань на віддаленні; забезпечує мобільність, доступність й постійність доступу до інформації; автономність всіх суб'єктів освітньої діяльності через використання мобільних пристроїв; гнучкість професійної підготовки відповідно до індивідуальних можливостей кожного студента.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Лінгвокультурну компетентність майбутніх учителів як педагогічну проблему у період цифрової транс - формації вищої освіти досліджували вітчизняні науковці: О. Попова (методологічні підходи до формування лінгвокультурної компетентності); Д. Ципіна (формування лінгвокультурної компетентності засобами креолізованих текстів); М. Сапогов (цифрова трансформація освітнього середовища закладів вищої освіти); Я. Гапчук (середовищний підхід у сучасних міждисциплінарних дослідженнях з цифровізації освіти); О. Акімова (провідні технологічні підходи до формування творчої особистості майбутнього вчителя); М. Сапогов (формування професійної компетентності магістрантів засобами Smart- технологій).

Мета статті полягає в аналізі лінгвокультурної компетентності майбутніх учителів як педагогічної проблеми у період цифрової трансформації вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

О. Попова, яка вивчала питання методологічного забезпечення формування лінгвокультурної компетентності, виокремлює важливий для всебічного дослідження проблеми компетентністний підхід, адже компетентність є найголовнішим показником професіоналізму. Цей підхід є підтвердженням інноваційного характеру освіти, відповідає запровадженій концепції стандарту в освіті і передбачає перехід на систему компетенцій фахівця в конструюванні змісту освітніх програм та системі контролю якості освіти. Компетентнісний підхід потрактовується вченими як спрямованість професійної підготовки на формування загальнокультурних і універсальних (ключових) компетентностей особистості. Професійна компетентність як результат цього процесу є інтегрованою характеристикою фахівця, котра являє собою сукупність ключових, загальнокультурних та загальнопрофесійних компетенцій й досвіду творчої професійної діяльності.

У світлі компетентнісного підходу лінгвокультурна компетентність розглядається як результат професійної підготовки та визначає включеність у зміст більшості навчальних дисциплін на всіх професійної підготовки. Компетентнісний підхід у значній мірі є взаємозалежним із культурологічним підходом. Культурологічний підхід орієнтує освітній процес на оволодіння студентами світоглядних, культурних та духовних цінностей, розглядаючи освіту як частину загальної культури. Цей підхід сприяє створенню освітнього культуротворчого середовища, котре потрактовується як система освітніх чинників, що мають вплив на загальнокультурний розвиток здобувача через освітній процес та є умовою самоствердження особистості. Ця виховна система формує ціннісне ставлення до майбутньої професії, надає можливість студентам відкривати для себе особистісні й професійні цінності, що безперечно активізує пізнавальну активність [1].

Розглядаючи сутність лінгвокультурологічної компетенції Д. Ципіна виокремила у її складі такі компоненти: лінгвістична складова, що включає знання про мову, мовні норми та історію розвитку цього феномену; етнокультурна складова, що охоплює фонові знання національної культури та уявлення про особливості носіїв мови; семіотична складова, котра передбачає уміння розуміти знаково-символічну; 4) аксіологічна складова, що спрямована на розвиток ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців, формування поваги до культурних цінностей та орієнтацію на загальнолюдські цінності. Автор досліджує питання формування лінгвокультурологічної компетентності через використння креолізованих текстів на матеріалі вивчення іноземної мови та стверджує, що такий підхід сприяє набуттю студентами знань: національних цінностей країни; психологічних особливостей представників різних лінгвокультурних спільнот [2, с. 259].

Розвиток лінгвокультурної компетентності у період цифрової трансформації вищої освіти має певні особливості. У науковій літературі розглядаються декілька моделей ефективного здійснення цифровізації освітнього середовища закладу освіти з метою підвищення якості професійної підготовки майбутніх учителів. Перша - модель викладання та навчання передбачає: включення цифрової освіти у процес навчання, забезпечуючи його результати за умови наявності відповідних цифрових інструментів й ресурсів; організацію дидактичного спілкування та діяльності; врахування культурних та соціальних умов в освітньому процесі. Цифрова академічна освіта, що таким чином організована, включає цифровий зміст, заснована на певних методологічних принципах. Друга модель передачі інформації передбачає використання та аналіз потенціального змісту цифровізації для навчальної діяльності, уміння застосовувати великі та малі данні, сприяє включенню штучного інтелекту у процес навчання з урахуванням його потенціалу й механізмів. Модель призначена для накопичення знань та інновацій у навчальних дисциплінах, наукових міждисциплінарних галузях, у передачі наукової інформації, інтернаціоналізації знань, у цифрових інноваціях, що розробляються. Третя модель заснована на цінності високого рівня компетентності фахівця, спрямованості на підвищенні її рівня, розширенні можливостей цифрування змісту навчальної діяльності. Викладачі мають відповідальність за якість надання освітніх послуг та підготовку студентів до майбутньої професії. Цифрова освіта, відповідно до цієї моделі, забезпечує безперервну та реагуючу на наукові та технологічні зміни професійну підготовку та індивідуальний розвиток [3, с. 169].

Важливою умовою розвитку лінгвокультурної компетентності науковці називають створення інформаційно-освітнього середовища, що потрактовується як створена на базі середовищного підходу педагогічна система, котра використовує різноманітні інформаційні, дистанційні, електронні, мобільні та інші ресурси з освітньою та науковою метою, а також застосовує новітні технології та засоби організації освітнього процесу через офіційні канали. Умовами ефективної діяльності інформаційно-освітнього середовища є: доцільне та раціональне використання цифрових технологій; розробка й осучаснення визначених освітніх компонентів; дидактична підтримка навчальної діяльності студентів відповідно до їхніх індивідуальних особливостей; використання як традиційних, так й інноваційних технологій навчання; опора на зворотній зв'язок та спілкування всіх суб'єктів навчання. До принципів ефективного функціонування цифрового освітнього середовища відносяться такі: принцип відкритості як можливість створеної системи реагувати та удосконалюватися відповідно до постійного розвитку зовнішнього середовища; принцип ресурсної надмірності як можливості презентувати матеріали у різноманітних формах та рівнях складності, що дозволяє кожному студенту обрати відповідну форму та темп засвоєння навчального матеріалу; принцип інтегративності, що передбачає можливість впровадження міжпредметних та метапредметних дисциплін; принцип інтерактивності як можливості розвивати та удосконалювати змістовий контент [4, с. 236].

Розвиток лінгвокультурної компетентності у період цифрової трансформації вищої освіти передбачає застосування цифрових та інших інноваційних технологій, застосування котрих передбачає дотримання певних загальнопедагогічних принципів. Так, принцип гуманізації визначає суб'єкт-суб'єктні діалогові взаємовідносини в освітньому процесі, котрі зумовлюють сприятливі умови розвитку особистості на основі власних інтелектуальних можливостей і особистісних рис для засвоєння фахових знань, умінь й навичок. Принцип гуманітаризації, що спрямовує педагогічні впливи на задоволення потреб індивідуального розвитку та саморозвитку особистості, передбачає максимальне наближення змісту кожної дисципліни до пізнавальних потреб студентів, створення в освітньому процесі відповідних моральних відносин, поєднання загальнолюдських й національних цінностей. Принцип демократизації передбачає діяльність освітніх закладів на громадських засадах, де забезпечується свобода слова, право вибору освітніх компонентів [5, с. 106; 6, с. 18].

Ефективним засобом розвитку лінгвокультурної компетентності є використання Smart-технологій. Важливо, що розроблена у науковій літературі концепція Smart-освіти заснована на ідеях доступності й мобільності отримання інформаційних послуг з метою здобуття нових знань; на ідеях Smart-супроводження за умови наявності інтелектуального цифрового середовища. Мету застосування Smart-технологій визначено науковцями як створення цифрового середовища, що забезпечує певний рівень сформованості лінгвокультурної компетентності на основі комунікації та роботи в команді, професійної відповідальності, можливості творчого мислити та вирішувати проблеми. Освітнє Smart-середовище включає: цифрову взаємодію студентів у моделі асинхронного навчання; депозитарії, бази інформації, Smart-підручники, освітні комплекси, навчально-методичні матеріали. Науковцями розроблено також основні тенденцій формування концепції Smart-освіти, до яких віднесено: розвиток цифрової освіти; суб'єктність навчання як альтернатива традиційних підходів в освіті; розробка персональних навчальних програм; включення ігрових технологій у професійну підготовку; підготовку інтерактивних навчальних посібників, створених на основі Smart-технологій [7, с. 18].

У науковій літературі (М. Сапогов) представлено педагогічні умови формування професійної компетентності, у тому числі лінгвокультурної компетентності, засобами Smart-технологій. Перша педагогічна умова спрямована на створення новітнього контенту фахових дисциплін для змістового супроводження Smart-технологій та передбачає певну методику, а саме: міждициплінарну інтеграцію; змістову індивідуалізацію змісту з урахуванням Smart-технологій; когнітивну модель пофазового набуття знань. Друга педагогічна умова передбачає упровадження дуальної освіти умовах використання Smart-технологій та має на меті поєднати теоретичну та практичну складові освіти. Методика її застосування включає різні інтерактивні технології та форми роботи, наприклад: онлайн-зустрічі у формі панельних дискусій; практико-орієнтовану технологію Case-stady, а також проєктну технологію. Впровадження третьої педагогічної умови пов'язано із забезпеченням цифрової грамотності у процесі використання Smart-технологій. Методичне забезпечення включала використання технології BYOD; соціальних мереж; спілкування у процесі навчання; мультимедійних презентацій, виконаних у Microsoft Power Point [8, c. 67].

Ефективність застосування Smart-технологій з метою розвитку лінгвокультурної компетентності у період цифрової трансформації вищої освіти передбачає урахування принципів Smart-освіти, до яких віднесено: використання актуальної інформації для формування лінгвокультурної компетентностей; досягнення результатів навчання та вирішення практичних професійних задач; організацію творчої пізнавальної, проєктної, дослідницької й наукової діяльності засобами Smart-технологій; реалізацію навчання в розгалуженому навчальному середовищі, що включає загальнопрофесійне інформаційне середовище; співпраця зі стейкхолдерами у підготовці студентів засобами Smart-технологій; упровадження індивідуальних освітніх траєкторій студентів у процесі Е-навчання [9, c. 16].

У зарубіжній літературі розвиток лінгвокультурної компетентності у період цифрової трансформації вищої освіти пов'язується із формуванням особистісних якостей, у тому числі лідерських, та здатності до новаторства. Дж. Клег, що досліджував цю проблему, виокремив метафори, що характеризують діяльність лідера як новатора, це: здатність до першості у формулюванні ідеї; першості у вирішенні ідеї; прагнення до найвищої кваліфікацію; наявність глибоких знань, володіння базовою інформацією; високі здібності; вплив на оточуючих; важливий досвід; культурна компетентність [10, c. 37; 11].

Розвиток лінгвокультурної компетентності у період цифрової трансформації вищої освіти науковці пов'язують також із впливом мотивації. Виокремлюють чотири фактори, що впливають найбільш ефективно, це: досягнення успіху, особиста надія на успіх, оцінка імовірності успіху, власні еталони досягнення успіху. Мотивація досягнення успіху й поведінка, що спрямована на досягнення успіху, залежать від ситуації, від специфіки діяльності та періоду та часу діяльності, а успіх творчих робіт залежить від значення діяльності в конкретній ситуації. Мотивація надії на успіх сприяє формування відчуття ефективності, що покращує роботу. Вважається, що показником майбутньої успішності студента є позитивна оцінка власних здібностей, що заснована на попередньому досвіді успіхів [12; 13, c. 59].

Одним із ефективних шляхів розвитку лінгвокультурної компетентності у період цифрової трансформації вищої освіти є змішане навчання, котре дозволяє студентам навчатися відповідно до наявних ресурсів у власному темпі. Освітнє середовище закладу вищої освіти у процесі реалізації змішаного навчання сприяє розвитку лінгвокультурної компетентності за допомогою таких параметрів як: підтримка групового, спільного та самостійного навчання; можливість обговорення інформації; продуктивність та зворотній зв'язок. Змішане навчання підтримує дискусії, що можуть бути не обмежені у часі; надає можливість студентам активно обговорювати проблеми, здійснювати саморефлексію та співпрацю з групою задля розширення розуміння навчального матеріалу. У практиці університетської освіти існують різні моделі змішаного навчання, серед них: ротаційна модель, модель само змішування, гнучка модель, віртуальна модель. Ротаційна модель передбачає чергування очних фаз та онлайн навчання, що є однаковими по часу. Перевернутий клас, що є різновидом цієї моделі, передбачає опрацювання завдання онлайн, після чого відбувається обговорення на очній або онлайн - зустрічі. Віртуальна модель забезпечує студентам автономію, дозволяє ділити час навчання між асинхронним та синхронним навчанням [14, с. 68].

Висновки

лінгвокультурна компетентність учитель

Таким чином, нині особливого значення у вирішенні проблеми розвитку лінгвокультурної компетентності майбутніх учителів у період цифрової трансформації вищої освіти мають інтелектуальні технології, перш за все застосування Е-навчання та Smart-технологій. Важливе значення у процесі формування лінгвокультурної компетентності належить компетентнісному підходу, котрий є підтвердженням інноваційного характеру освіти, відповідає запровадженій концепції стандарту в освіті і передбачає перехід на систему компетенцій фахівця в конструюванні змісту освітніх програм та системі контролю якості освіти.

Література