Формування технолого-конструкторських компетентностей у майбутніх фахівців з дизайну у процесі професійно-практичної підготовки: теоретичний аспект

Размещено на http://allbest.ru

Криворізький державний педагогічний університет

Формування технолого-конструкторських компетентностей у майбутніх фахівців з дизайну у процесі професійно-практичної підготовки: теоретичний аспект

Тараненко Тетяна Олександрівна аспірантка

кафедри педагогіки та методики технологічної освіти

Науковий керівник:

Савченко Л.О. доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри педагогіки та методики технологічної освіти

Україна

Анотація

Наше суспільство вступило в період кардинальних змін у всіх сферах державного та суспільного життя. Ринкова економіка диктує необхідність рухливості в професії і спеціалізації.

Сьогодні робити ставку на засвоєння майбутніми фахівцями тільки певної суми теоретичних знань неможливо. Це викликано тим, що обсяг необхідних для людини знань різко і швидко зростає. Освіта розглядається як процес навчання і виховання, здійснюваний в інтересах особистості, суспільства і держави.

Завдання освіти в цілому (професійної зокрема) - навчити вчитися, активізувати ініціативу і підприємництво, здібності до вирішення проблем, творче мислення, комунікативну культуру, екологічну свідомість, готовність до змін і дій. комунікативний професійний компетентність дизайн

Дизайн - це вид діяльності, пов'язаний з проектуванням предметного світу; це художнє конструювання з метою формування естетичних і функціональних якостей товару. Професійна підготовка майбутнього фахівця з дизайну орієнтується на засвоєння не тільки теоретичного базису певних знань, вмінь та навичок, але і формування визначеного об'єму інтегральних, загальних і фахових компетентностей, які розкриватимуть особистість дизайнера як готового до самопізнання, саморозвитку, саморегуляції, рефлексії, максимально орієнтуючись на свою індивідуальність.

Саме основи компетентнісного підходу відповідають сучасним вимогам вітчизняної освіти, яка має на меті сформувати фахівця нового рівня, який мав би можливість вільно конкурувати з випускником європейської вищої школи та всебічно відповідати запитам суспільства.

В статті актуалізовано поняття технолого-конструкторської компетентності, охарактеризовано процес її формування, сформовано її компоненти і властивості, доведено її'значення у процесі професійно-практичної підготовки майбутнього фахівця з дизайну.

Ключові слова: компетентність, компетентнісний підхід, професійна компетентність, технологічна компетентність, конструкторська компетентність, технолого-конструкторська компетентність.

Вступ

Актуальність. Сучасні глобалізаційні процеси, інноваційний розвиток, соціально-економічні зміни, які відбуваються у світі, впливають на функціонування всіх сфер людської діяльності, де особистість висококваліфікованого фахівця є пріоритетною, так як від рівня його професійних компетентностей залежить розквіт як окремої структури, так і цілої країни. Сучасність вже не можливо уявити без дизайну, який став невід'ємною частиною розвитку суспільства. Це сфера прояву художньої культури, що забезпечує життєдіяльність людини на основі прояву духовності, інтелекту, конструкторських здібностей; вона покликана віднайти нові форми, образи, простори, завданням яких є естетизувати і покращити життя людей. Тому професійна підготовка майбутніх фахівців з дизайну набуває пріоритетного значення.

Цілком закономірно, що дизайн - це багатокомпонентне явище, завданням якого раніше було лише довести зовнішній вигляд продуктів промислового виробництва до ідеалу з метою поліпшення їх збуту (художнє конструювання), а зараз це комплексне поняття, яке пов'язане із створенням предметного середовища проживання людини і поєднує важливі в освітньому та виховному сенсі моральні, екологічні, соціологічні, психологічні питання.

Майбутній фахівець з дизайну має не тільки досконало володіти теоретичним багажем, але й вміти практично застосовувати набуті компетентності в ході професійно-практичної підготовки; це особистість з широким світоглядом, високим інтелектуальним потенціалом і рівнем культури, яка здатна до самовдосконалення, вміє творчо підходити до вирішення проблем та обирати оптимальні варіанти рішень, аналізує та швидко орієнтується в умовах швидко змінюваних дизайн-тенденцій ринкового середовища.

Протягом усього періоду формування освітньої системи підготовки фахівців з дизайну, існували різні підходи до розуміння змісту та обсягів навчання студентів технолого-конструкторським дисциплінам. Із самого початку розробки теорії та методики дизайну поставало питання оптимальної співпраці дизайнерів, конструкторів та виробників. Відповідно до цього, постає питання підготовки майбутніх фахівців з дизайну на основі художньо - мистецького, художньо-проектного (дизайнерського), художньо-конструкторського, проектного та технологічного підходів.

В основному циклі професійних дисциплін майбутній фахівець з дизайну повинен здобути відповідні знання й уміння в межах чіткого розуміння процесу конструювання та проектування, основ технологічної обробки матеріалів, прикладної механіки, нарисної геометрії, основ організації виробництва та ряду фахових дисциплін. Тому, не випадково постає питання формування технолого - конструкторських компетентностей майбутніх фахівців з дизайну у процесі професійно-практичної підготовки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему формування художньо- проектних знань і вмінь схарактеризовано в працях О. Гервас, Н. Знамеровської, І. Савенка, П. Татаївського, В. Трофімчука, М. Фішера, В. Шпільчака та ін. Питання професійної дизайнерської освіти студіюють фахівці з дизайну Л. Базильчук, Н. Вострікова, О. Голікова, С. Коновець, А. Кулешова, Т. Мала, В. Томашевський, В. Турчин, А. Шевченко та ін. Особливості формування дизайнерських умінь і навичок майбутніх фахівців відображено в наукових дослідженнях Є. Антоновича, О. Бараболі, А. Вілкової, Л. Гаврилової, Ю. Кулінки, С. Кучер, Л. Оршанського та ін.

Мета статті - дослідити теоретичний аспект формування технолого- конструкторських компетентностей у майбутніх фахівців з дизайну у процесі професійно-практичної підготовки.

Виклад основного матеріалу

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує той факт, що більшість дослідників належну увагу приділили вивченню мистецької, художньої та проектної сторін дизайну та, відповідно, підготовці фахівців. Проте, в основному циклі професійних дисциплін майбутній фахівець з дизайну повинен здобути відповідні знання й уміння в межах чіткого розуміння процесу конструювання та проектування, основ технологічної обробки матеріалів, прикладної механіки, нарисної геометрії, основ організації виробництва та ряду фахових дисциплін. Тому, не випадково постає питання формування технолого-конструкторських компетентностей майбутніх фахівців з дизайну у процесі професійно-практичної підготовки. Але розглянемо спочатку основи компетентнісного підходу загалом.

Аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду дає підстави зробити висновок, що дослідники не дійшли до єдиного трактування поняття «компетентність». Дослідниця О. Марущак намагалась систематизувати досвід попередників у визначенні основних напрямів трактування означеного явища. Вона зазначає, що науковці розглядають компетентність по-різному, а саме як: проінформованість, обізнаність, авторитетність; інтегрована (загальна) здатність особистості успішно (кваліфіковано) здійснювати діяльність; готовність до діяльності; особистісна якість (сукупність якостей); володіння людиною відповідною компетенцією; інтегральна властивість особистості; поєднання знань, умінь і навичок, норм, емоційно-ціннісного ставлення та рефлексії; результативно-діяльнісна характеристика освіти; освітні результати тощо [5]. Об'єднуючими та невід'ємними компонентами компетентності виступають знання, уміння, навички, досвід, особистісні цінності й ставлення до діяльності в певній галузі.

В нашому дослідженні пріоритетного значення набуває все ж таки професійна дизайнерська компетентність, яка є сукупністю загальної, фахової й спеціалізованої підготовки. Як говорить С. Чирчик, «професійна компетентність дизайнера - це готовність і здатність цілеспрямовано діяти відповідно до вимог справи, методично, організовано і самостійно розв'язувати задачі та проблеми в конкретній предметній галузі, а також здійснювати самооцінку результатів своєї діяльності» [6; 36].

В свою чергу В. Щукіна зазначає, що дизайнерська компетентність - це «необхідний компонент культури, який забезпечує готовність до дизайн - діяльності й включає в себе сукупність теоретичних знань, практичних навичок і особистісних якостей, що мають важливе значення для успішної реалізації в майбутній професійній діяльності» [8, c. 10]. Вона акцентує, що розвиток дизайнерської компетентності це процес якісних змін особистості майбутнього фахівця, спрямований на розвиток теоретико-методологічного, змістового, організаційно-технологічного, критеріально-рівневого компонентів дизайнерської компетентності.

І. Торшина розглядає компетентність дизайнера як «інтегративну якість особистості, що дозволяє результативно здійснювати свою майбутню професійну діяльність і творчо самореалізуватись у майбутньому» [2]. Тобто майбутній фахівець з дизайну має бути готови до пошуку нових ідей на основі взаємозв'язку навчання з реаліями повсякденності й означеними завданнями, які постають перед суспільством.

Як вже зазначалось, особистість висококваліфікованого фахівця з дизайну об'єднує природничо-наукові, технічні, гуманітарні знання, інженерне та художнє мислення; це одночасно художник й інженер, конструктор і технолог, а іноді педагог та психолог. І цілком закономірно, що дизайнер має опановувати сучасні технології і матеріали, розуміти механічні процеси, що відбуваються при експлуатації техніки та обладнання, вміти користуватися законами фізики, визначати технічні параметри. Це і є не що інше як технологічна компетентність майбутнього фахівця з дизайну.

Професійна підготовка майбутніх фахівців з дизайну є найбільш ефективною за умови поєднання сукупності професійних знань, умінь, навичок і здібностей з мотиваційно-ціннісним ставленням до майбутньої професійної діяльності, прояву самостійності, творчої активності та рефлексії в оцінюванні результатів своєї діяльності.

Якщо дизайнер готовий вирішувати специфічні для цієї професії задачі, обирати певні дії для їх подолання, доведення до рівня своїх вмінь, яке характеризується системним й глибоким засвоєнням знань, то можна констатувати факт успішного функціонування професійної компетентності. Окреслення професійних задач базується на попередньому моделюванні відповідної професійної діяльності, що реалізується сукупністю професійних, найбільш частотних ситуацій, які вимагають постанови, вирішення й рефлексії.

У зв'язку з цим на перший план у підготовці майбутніх фахівців з дизайну виходить технолого-конструкторська компетентність, під якою розуміємо інтегровану якість, яка визначає готовність й здатність вирішувати професійні завдання, які постають в процесі професійної діяльності, з використанням спеціальних технолого-конструкторських знань, вмінь та навичок, професійного досвіду й особистісних характеристик.

Як зазначають науковці, зміст технолого-конструкторської компетентності складається з певних блоків:

1) теоретичний - сукупність знань загальнонаукового, технічного, економічного характеру, які формуються під час вивчення загальної фізики, вищої математики, нарисної геометрії, креслення, технічних дисциплін прикладного характеру;

2) практичний - обізнаність в сучасних науково-технічних принципах виробництва; організації виробничих процесів; специфіці виробництва; знання організації й економіки конкретних виробництв; технолого-конструкторські й методичні вміння по вирішенню задач виробничо-технічного змісту; вибір і застосування підручного матеріалу; співвідношення характеристик виготовленого предмета з реально функціонуючим в виробництві; вибір з - поміж декількох варіантів оптимального; вибір технологічної обробки окремих деталей; формулювання технічних задач з удосконалення або виготовлення (проектування) нового об'єкта; здійснення міжгалузевих зв'язків тощо [4, 5, 8].

Застосовуючи аналіз критеріїв ефективності професійного навчання, запропонованих С. Батишевим [1], ми визначили такі компоненти технолого- конструкторської компетентності майбутніх фахівців з дизайну, як: ціннісно- смисловий, когнітивний, операційно-діяльний, особистісно-творчий.

Ціннісно-смисловий компонент - це не що інше як система мотивів, яка спонукає дизайнера до професійної діяльності. Він проявляється в соціальній відповідальності за результати й наслідки своєї діяльності, в суспільно-ціннісній мотивації діяльності, в потребі до творчості, в прагненні саморозвиватись й удосконалюватись. Ступінь сформованості цього компонента визначається тим, наскільки міцну основу він представляє для подальшого розвитку, наскільки він створює оптимальні умови для формування технолого - конструкторських знань та вмінь майбутнього фахівця з дизайну.

Когнітивний компонент відображає рівень засвоєння технічних, технологічних й конструкторських знань, які характеризуються глибиною, повнотою, усвідомленням й системністю. Це знання основ творчо - конструкторської діяльності, технології основних форм життєдіяльності людини, основних застосовуваних й перспективних технологій тощо.

Операційно-діяльний компонент проявляється в готовності до технолого- конструкторської діяльності й характеризується сформованістю технологічних вмінь та навичок, досвідом їх застосування в конкретній перетворювальній діяльності, здатності самостійно вирішувати творчі й конструкторські завдання. Він спрямований на розвиток технолого-конструкторських, аналітичних, технологічних умінь.

Особистісно-творчий компонент обумовлює необхідність розвитку творчих сил й здібностей особистості дизайнера; формування технологічного мислення та інтуїції; прагнення до технічного мистецтва; вміння приймати оперативні рішення; знання загальних принципів технічного й художнього конструювання, дизайну; вміння проектувати, прогнозувати, систематично підвищувати кваліфікацію.

Компоненти технолого-конструкторської компетентності, з одного боку, виступають як відносно самостійні системи, які мають свою структуру, логіку, внутрішню організацію, а з іншого боку, це розмежування умовне. Рівень інтелектуального розвитку може бути використаний задля характеристики творчого потенціалу особистості, а відношення до технолого-конструкторської діяльності та її результати можна аналізувати і в структурі операційно-діяльного компонента, і як особистісна характеристика майбутнього фахівця.

Будучи компонентом цілісної професійної компетентності, технолого- конструкторська компетентність не дається одного разу і на все життя. При змінах в освітній політиці країни, перетворенні й модернізації змісту освіти в цілому, соціально-економічних, політичних, інноваційних перипетіях постає питання нового формування окремих компонентів технолого-конструкторських компетентностей, які будуть відповідати новим видам творчості перетворювальної діяльності, сучасним науковим здобуткам, індивідуальним змінам особистості й країни в цілому.

Висновок

В умовах зміни пріоритету ціннісно-цільових установок, відмови від переважної орієнтації освіти на теоретичні знання й перехід змісту освіти на компетентнісну основу актуальним є формування технолого-конструкторських компетентностей майбутнього фахівця з дизайну в процесі професійно-практичної підготовки.

Технолого-конструкторська компетентність, яка є складовою частиною цілісної професійно-особистісної структури становлення майбутнього фахівця, визначається як комплекс когнітивного, операційно-діяльного і особистісно-творчого компонентів опосередкованих ціннісно-смисловими установками й мотивами здійснення професійної діяльності майбутнього фахівця з дизайну.

Список використаних джерел

[1] Батышев, С.Я., Яковлева, В.А., Скандии, В.А., Ховов, О.Б. (1997) Профессиональная педагогика. Москва: Ассоциация «Профессиональное образование».

[2] Бундина, Ю.М. (2006) Формирование профессиональной компетентности студентов-дизайнеров как аксиологическая проблема. Одесса: Вестник.

[3] Горобець, С.А. (2007) Теоретичні засади проблеми формування професійної компетентності майбутнього фахівця. Житомир: Вісник.

[4] Комашко, Н.В. (2011) Формування творчої компетентності майбутніх дизайнерів у процесі вивчення комп'ютерної графіки: (Дис. канд. пед. наук). Черкаси.

[5] Марущак, О.М. (201 б) Поняття компетентності у педагогічній діяльності. Креативна педагогіка: Академія міжнародного співробітництва з креативної педагогіки «Полісся»,11, 97-108.

[6] Чирчик, С. (2011). Акмеологічний підхід у професійній підготовці майбутніх дизайнерів.

[7] Щукина, В.В. (2010) Развитие дизайнерской компетентности будущих педагогов профессионального обучения (дизайн). (Автореф. дисс. канд. пед. наук), Челябинск.

[8] Ягупов, В.В (2007) Компетентнісний підхід до підготовки фахівців у системі вищої освіти. Наукові записки НаУКМА, 71, 3-8.

Размещено на Allbest.ru