Роль освітнього простору у вихованні іншомовної комунікативної культури студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль освітнього простору у вихованні іншомовної комунікативної культури студентів

Чичук Антоніна Петрівна доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки, психології, початкової, дошкільної освіти та управління закладами освіти, Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ, м. Берегове

Рокосовик Наталія Василівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри української мови та літератури іноземної філології та перекладу Інституту філології та масових комунікацій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», м. Київ

Анотація

Процес освоєння іншомовної культури відбувається невідривно від зіставлення її з рідною культурою, аналізу однакових і різних явищ в рідній мові і культурі. Розкрито чотири рівні сформованості іншомовної культури. Зміст іншомовної комунікативної культури включає соціальний, лінгвокраїнознавчий, психологічний і педагогічний аспекти. Саме тому для виховання іншомовної комунікативної культури особистості треба поетапно формувати глибокі, систематичні іншомовні знання, загальнолюдські цінності і поведінкові алгоритми. Виховання іншомовної комунікативної культури можна розглядати як формування усвідомленого ставлення здобувачів освіти до підвищення рівня своїх комунікативних здібностей, які виявляються під час міжкультурної комунікації іноземною мовою, що передбачає використання ними таких аспектів знань : лінгвокраїнознавчий (знання про культуру та історію країни, мова якої вивчається); етичний (доброзичливе ставлення до іншої країни, культури, людей та мови, врахування інтересів інших при комунікації); комунікативний (знання норм вербальної і невербальної поведінки у рідній та іншомовній культурах) та мовний (граматичні, фонетичні, лексичні знання). Велике значення для розвитку усного і писемного мовлення студентів має застосування методів колективно-групового навчання. Спонукання студентів до інтенсивної розумової активності має відбуватися завдяки методам колективно-групового навчання. Міжкультурна комунікація стає відмінною рисою сучасного українського суспільства, а її розвиток - одним із пріоритетних напрямів діяльності системи освіти загалом. У зв'язку з цим важливим стає досягнення соціального консенсусу між представниками міжкультурного обміну, знання та повага до загальноприйнятих норм. Сучасні глобальні суспільно-політичні та економічні зміни викликають значний інтерес до культури інших народів як визначальної умови реалізації творчого потенціалу окремої особистості і суспільства загалом. Останнім часом саме іноземна мова розглядається інструментом полікультурного розвитку особистості студентів або засобом, що забезпечує інтеграцію людини в нове суспільство, в нову соціальну ситуацію. Носієм культури народу та його найважливішим національним ідентифікатором є мова, яка має традиційний характер.

Ключові слова: культура спілкування, іншомовна комунікативна культура, виховання, освіта, комунікація.

Chychuk Antonina Petrivna Doctor of Pedagogical Sciences, professor of the department of pedagogy, psychology, elementary, preschool education and management of educational institutions, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute, Berehove, Transcarpathia

Kuchai Tetiana Petrivna Doctor of Pedagogical Sciences, professor of the department of pedagogy, psychology, elementary, preschool education and management of educational institutions, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute, Berehove, Transcarpathia

Bida Olena Anatoliivna Doctor Pedagogical Sciences, professor, head of the chair of pedagogy, psychology, elementary, preschool education and management of educational institutions, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute, Berehove, Transcarpathia

Rokosovyk Nataliya Vasylivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Ukrainian Language and Literature, Foreign Philology and Translation, Institute of Philology and Mass Communications of the Open International University of Human Development "Ukraine", Kyiv,

THE ROLE OF EDUCATIONAL SPACE IN EDUCATION OF

STUDENTS' FOREIGN LANGUAGE COMMUNICATIVE CULTURE

Abstract

The process of mastering a foreign culture is inseparable from comparing it with the native culture, analyzing the same and different phenomena in the native language and culture. Four levels of formation of foreign language culture are revealed. The content of foreign language communicative culture includes social, linguistic, psychological and pedagogical aspects. That is why in order to educate a person's foreign language communicative culture, it is necessary to gradually form deep, systematic foreign language knowledge, universal human values and behavioral algorithms. The education of a foreign language communicative culture can be considered as the formation of a conscious attitude of education seekers to increase the level of their communicative abilities, which are revealed during intercultural communication in a foreign language, which involves their use of the following aspects of knowledge: linguo-regional studies (knowledge of the culture and history of the country whose language is studied); ethical (friendly attitude towards another country, culture, people and language, taking into account the interests of others when communicating); communicative (knowledge of the norms of verbal and non-verbal behavior in native and foreign cultures) and language (grammatical, phonetic, lexical knowledge). The use of collective-group learning methods is of great importance for the development of oral and written communication of students. Encouraging students to engage in intense mental activity should be done through methods of collective and group learning. Intercultural communication is becoming a distinctive feature of modern Ukrainian society, and its development is one of the priority directions of the education system in general. In this regard, it becomes important to achieve social consensus among representatives of intercultural exchange, knowledge and respect for generally accepted norms. Modern global socio-political and economic changes cause significant interest in the culture of other peoples as a determining condition for the realization of the creative potential of an individual and society in general. Recently, it is the foreign language that is considered as a tool for the multicultural development of the personality of students or a means that ensures the integration of a person into a new society, into a new social situation. The carrier of the people's culture and its most important national identifier is the language, which has a traditional character.

Keywords: culture of communication, foreign language communicative culture, upbringing, education, communication.

Постановка проблеми. Засвоюючи знання про культуру народу, зокрема про мову, як частину культури, молода людина розвиває комунікативні здібності. Вивчення іноземних мов орієнтує не тільки на формування у студентів мовних навичок і умінь, а й на цілі більш глобального характеру: вивчення культури і специфіки сучасного життя країн мови, що вивчається, розширення лінгвістичного і загальнокультурного кругозору.

Виховання іншомовної комунікативної культури здобувачів освіти передбачає формування емоційно-ціннісного сприйняття світу, позитивного ставлення до інших мов і культур, розуміння важливості вивчення іноземних мов, потреби користуватися ними як засобом спілкування для досягнення міжкультурного полілогу. За цих умов іншомовна комунікативна культура сучасної молодої людини зумовлює виникнення нових елементів і форм культурної активності для обміну думками, є основою успішної діяльності особистості в сучасному світі [5].

Аналіз останніх дослідженьі публікацій. Проблемі іншомовної комунікативної культури особистості присвятили праці Б.Головін, І.Зязюн, А.Капська, Л. Кондрацька, Д.Пащенко, С.Полякова, Г.Чайка, С.Черепанова, Г.Сагач, Н.Скотна, Л.Щерба та ін.

На важливості комунікативної підготовки студентів у закладах вищої освіти зосереджують свою увагу А. Капська, О. Кулешова, А. Курінна, О. Швед, О. Яковліва.

Мета статті полягає у з'ясуванні ролі освітнього простору університету у вихованні в іншомовної комунікативної культури студентів.

Виклад основного матеріалу. Іншомовна комунікативна культура регулює спілкування людей у різних культурних контекстах. Вона характеризується наявністю комунікативного ідеалу, толерантним ставленням до співрозмовника як до цінності, усвідомленням його індивідуальних особливостей, власних комунікативних здібностей та вміннями володіти комунікативною ситуацією. Це - система внутрішніх ресурсів людини, необхідних для існування у колі ситуацій міжособистісної взаємодії різних рівнів.

Процес освоєння іншомовної культури відбувається невідривно від зіставлення її з рідною культурою, аналізу однакових і різних явищ в рідній мові і культурі. Усвідомлення культурних відмінностей сприяє подоланню бар'єрів, що виникають у спілкуванні носіїв різних культур. Отже, будь-який аспект життя і культури країни, мову якої вивчають, повинен розглядатися в зіставленні з рідною культурою. Для цього важлива роль відводиться оволодінню фоновими знаннями носіїв мови, які дозволяють адекватно розуміти контекст комунікації.

Існує чотири рівні сформованості іншомовної культури: перший рівень характеризується розвитком у студента толерантного ставлення до культурних особливостей країни досліджуваної мови; на другому рівні спостерігається розуміння і прийняття іншої культури; третій рівень демонструє повагу культурних відмінностей, відбувається більш активний діалог культур; а завершальний, четвертий рівень - це становлення полікультурної особистості, тобто твердження культурних відмінностей. Індивід починає усвідомлювати, що толерантність, прийняття і повага культурних відмінностей вже недостатні: необхідна активна позиція, де активним повинен бути в першу чергу сам студент, тому цей етап вважається одним із найскладніших.

Зміст іншомовної комунікативної культури включає соціальний, лінгвокраїнознавчий, психологічний і педагогічний аспекти. Саме тому для виховання іншомовної комунікативної культури особистості треба поетапно формувати глибокі, систематичні іншомовні знання, загальнолюдські цінності і поведінкові алгоритми.

Виховання іншомовної комунікативної культури можна розглядати як формування усвідомленого ставлення здобувачів освіти до підвищення рівня своїх комунікативних здібностей, які виявляються під час міжкультурної комунікації іноземною мовою, що передбачає використання ними таких аспектів знань : лінгвокраїнознавчий (знання про культуру та історію країни, мова якої вивчається); етичний (доброзичливе ставлення до іншої країни, культури, людей та мови, врахування інтересів інших при комунікації); комунікативний (знання норм вербальної і невербальної поведінки у рідній та іншомовній культурах) та мовний (граматичні, фонетичні, лексичні знання) [5]. освітній комунікативний іншомовний

Велике значення для розвитку усного і писемного мовлення студентів має застосування методів колективно-групового навчання.

Метод «Мозкового штурму» дозволяє активізувати пізнання матеріалу та закріпити його у процесі колективної інтелектуальної діяльності (фронтально і в мінігрупах). Його доцільно використовувати на цьому етапі для формування термінологічного апарату шляхом аналізу текстів, аудіо- та відеоматеріалів стосовно джерел систем права, переваг і недоліків різних типів конституції, системи стримування і противаг тощо.

До методів підвищення мотивації студентів відносять ігрові методи навчання, адже вони є невід'ємною частиною опанування іноземною мовою згідно з комунікативно-діяльнісним підходом.

Дидактичні ігри поділяються на мовні (підготовчі) та мовленнєві (творчі: ситуаційні, рольові, ділові). Уважаємо доцільним удаватися до мовних ігор для розвитку термінологічної обізнаності, наприклад, завдяки складанню студентами (у парах чи мінігрупах) загадок у вигляді дефініцій термінів, мінівікторин чи брейн-рингів. Зважаючи на притаманність для правничої професії типових ситуацій, які стосуються реалізації юридичних дискурсивних практик, що передбачає усталеність номінацій і відповідно дій, які виконуються у їхніх межах [1, с.107], на заняттях є слушними мовленнєві ігри. За їх допомогою можна створити типові комунікативні квазіпрофесійні ситуації, адже суть дидактичної гри полягає в моделюванні процесу реальної комунікації згідно із заданими ролями. Така мовленнєва взаємодія у парах чи малих групах доцільна при вивченні тем, пов'язаних із системою вищої юридичної освіти, юридичною професією, адміністративним правом тощо [3, с. 69-73].

Спонукання студентів до інтенсивної розумової активності має відбуватися завдяки методам колективно-групового навчання.

Метод «Мозковий штурм», що передбачає поділ учасників на дві групи (генерації ідей та їх критики).

Метод «Мікрофону», який передбачає загальногрупове обговорення певної ситуації за допомогою уявного мікрофону, доцільно задіяти, зокрема, при аналізі текстового матеріалу стосовно теоретичних категорій. Студентам з вищим рівнем іншомовної компетентності варто зробити порівняльний аналіз певних понять у континентальній і англо-американській системах освітнього простору.

До методів проблемного навчання, які також значною мірою сприяють формуванню когнітивного й діяльнісного елементів готовності до професійно орієнтованого іншомовного спілкування відносимо фронтальне обговорення дискусійних питань із подальшим написання есеїв.

Дискусійні методи («Зустріч експертів», «Шкала думок») є ефективними для формування як мотиваційного, так і діяльнісного та рефлексійного елементів готовності майбутніх фахівців до комунікації.

Використання відеоматеріалів має значний розвивальний потенціал, є дієвим засобом формування мотиваційного, когнітивного та діяльнісного елементів готовності до професійно орієнтованого спілкування [4].

Сучасні глобальні суспільно-політичні та економічні зміни викликають значний інтерес до культури інших народів як визначальної умови реалізації творчого потенціалу окремої особистості і суспільства загалом.

Останнім часом саме іноземна мова розглядається інструментом полікультурного розвитку особистості студентів або засобом, що забезпечує інтеграцію людини в нове суспільство, в нову соціальну ситуацію. Носієм культури народу та його найважливішим національним ідентифікатором є мова, яка має традиційний характер.

Як мова, так і культура єднають людей. У дослідженнях науковців наведено такі основні визначення мови:

ефективний засіб формування особистості;

найпродуктивніший інструмент людського взаєморозуміння;

одне з унікальних явищ життя людини і суспільства;

феномен національної культури;

сполучна ланка між історичними поколіннями народу, що забезпечує спадкоємність та єдність культурної традиції.

Отже, мова є специфічним засобом збереження та передачі інформації, а також управління поведінкою людини. Завдяки мові досягається специфічно людська форма передачі соціального досвіду, культурних норм і традицій; через мову досягається спадкоємність різних поколінь та історичних епох.

У сучасних умовах розвитку глобальної інформаційної, науково- технічної та освітньої взаємодії, інтеграції України у світовий та європейський простір збільшується зона перетину культур різних народів за рахунок появи освітнього культурного простору, спільного для всіх. Взаємодія культур - це особливий тип безпосередніх відносин і зв'язків, що встановлюються між двома або більше культурами, а також взаємовпливи і зміни, що відбуваються у ході цих стосунків.

Комунікація між людьми формується завдяки навичкам міжкультурної комунікації. Міжкультурна комунікація є соціальним феноменом, що полягає як у конструктивній, так і в деструктивній взаємодії між представниками різних національних та етнічних культур у межах чітко визначеного просторово-часового простору.

Ключова роль у міжкультурній взаємодії належить людині, що є носієм загальнолюдських і культурних особливостей. Така багатофункціональність комунікації дає підставу виділити її аспекти: інформаційний, інтерактивний, гносеологічний, аксеологічний, нормативний, семіотичний, практичний. Ідентифікація перелічених аспектів комунікативного акту відбувається як вербальними, так і невербальними засобами.

Комунікація як процес взаємовпливу суб'єктів (комунікантів) один на одного є найважливішою частиною соціальної культури спілкування. Успішна міжкультурна та соціальна взаємодія виступає проявом відповідної комунікативної поведінки в процесі взаємопізнання, взаєморозуміння, налагодження стосунків. Міжкультурна комунікація стає відмінною рисою сучасного українського суспільства, а її розвиток - одним із пріоритетних напрямів діяльності системи освіти загалом. У зв'язку з цим важливим стає досягнення соціального консенсусу між представниками міжкультурного обміну, знання та повага до загальноприйнятих норм [2, с. 115-121].

Висновок

Міжкультурна комунікація стає відмінною рисою сучасного українського суспільства, а її розвиток - одним із пріоритетних напрямів діяльності системи освіти загалом. У зв'язку з цим важливим стає досягнення соціального консенсусу між представниками міжкультурного обміну, знання та повага до загальноприйнятих норм.

Сучасні глобальні суспільно-політичні та економічні зміни викликають значний інтерес до культури інших народів як визначальної умови реалізації творчого потенціалу окремої особистості і суспільства загалом.

Останнім часом саме іноземна мова розглядається інструментом полікультурного розвитку особистості студентів або засобом, що забезпечує інтеграцію людини в нове суспільство, в нову соціальну ситуацію. Носієм культури народу та його найважливішим національним ідентифікатором є мова, яка має традиційний характер.

Процес освоєння іншомовної культури відбувається невідривно від зіставлення її з рідною культурою, аналізу однакових і різних явищ в рідній мові і культурі.

Показано чотири рівні сформованості іншомовної культури.

Зміст іншомовної комунікативної культури включає соціальний, лінгвокраїнознавчий, психологічний і педагогічний аспекти. Саме тому для виховання іншомовної комунікативної культури особистості треба поетапно формувати глибокі, систематичні іншомовні знання, загальнолюдські цінності і поведінкові алгоритми.

Виховання іншомовної комунікативної культури можна розглядати як формування усвідомленого ставлення здобувачів освіти до підвищення рівня своїх комунікативних здібностей, які виявляються під час міжкультурної комунікації іноземною мовою, що передбачає використання ними таких аспектів знань : лінгвокраїнознавчий (знання про культуру та історію країни, мова якої вивчається); етичний (доброзичливе ставлення до іншої країни, культури, людей та мови, врахування інтересів інших при комунікації); комунікативний (знання норм вербальної і невербальної поведінки у рідній та іншомовній культурах) та мовний (граматичні, фонетичні, лексичні знання) Велике значення для розвитку усного і писемного мовлення студентів має застосування методів колективно-групового навчання.

Спонукання студентів до інтенсивної розумової активності має відбуватися завдяки методам колективно-групового навчання.

Подальшого розгляду потребують методи проблемного навчання, які и значною мірою сприяють формуванню когнітивного й діяльнісного елементів готовності студента до професійно орієнтованого іншомовного спілкування.

Література

Гембарук А. С. Компоненти змісту навчання іноземної мови як загальноосвітнього предмета. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини. 2007. 107.

Малик В. Іноземна мова як інструмент виховання іншомовної комунікативної культури. Молодь і ринок. 11-12 (219-220) 2023. 115-121.

Перебийніс Ю. В. Сучасний методичний інструментарій підготовки майбутніх правознавців до професійно орієнтованої комунікації. Інноваційна педагогіка. 2023. 55. 2. 69-73.

Перебийніс Ю. В. Формування готовності майбутніх бакалаврів права до професійно орієнтованого іншомовного спілкування. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, Полтава, 2023. 275.

Тіщенко А.В. «Виховання іншомовної комунікативної культури студентів гуманітарних спеціальностей у закладах вищої освіти». - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії у галузі 01 Освіта/ Педагогіка зі спеціальності 011- Освітні, педагогічні науки. Інститут проблем виховання Національної академії наук України, Київ, 2021. 269.

References

Hembaruk A. S. (2007). Komponenty zmistu navchannya inozemnoyi movy yak zahal'noosvitn'oho predmeta. [Content components of foreign language learning as a general education subject]. Zbirnyk naukovykh prats' Umans'koho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu im. P. Tychyny. 107. [in Ukrainian].

Malyk V. (2023). Inozemna mova yak instrument vykhovannya inshomovnoyi komunikatyvnoyi kul'tury. [Foreign language as a tool for education of foreign language communicative culture]. Molod i rynok. 11-12 (219-220). 115-121. [in Ukrainian].

Perebyynis YU. V. (2023). Suchasnyy metodychnyy instrumentariy pidhotovky maybutnikh pravoznavtsiv do profesiyno oriyentovanoyi komunikatsiyi. [Modern methodological toolkit for preparing future legal scholars for professionally oriented communication]. Innovatsiyna pedahohika. 55. 2. 69-73. [in Ukrainian].

Perebyynis YU. V. (2023). Formuvannya hotovnosti maybutnikh bakalavriv prava do profesiyno oriyentovanoho inshomovnoho spilkuvannya. [Formation of readiness of future bachelors of law for professionally oriented foreign language communication]. Candidate's thesis. Poltava: V. G. Korolenko Poltava National Pedagogical University. [in Ukrainian].

Tishchenko A.V. (2021). Vykhovannya inshomovnoyi komunikatyvnoyi kul'tury studentiv humanitarnykh spetsial'nostey u zakladakh vyshchoyi osvity. [Education of foreign language communicative culture of students of humanitarian specialties in institutions of higher education.]. Candidate's thesis. Kyiv: Institute of Educational Problems of the National Academy of Sciences of Ukraine [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/