Організаційні засади професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційні засади професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури

Наталка Лібак, здобувачка вищої освіти

Мукачівського державного університету

У статті проаналізовано організаційні засади професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури. Обґрунтовано, що до них належить державна законодавча база, нормативно-правова база закладу освіти, стандарти освітньої програми, вимоги до змісту підготовки, вимоги до практичної підготовки, вимоги до методів навчання, моніторинг результатів навчання, вимоги до науково-дослідницької роботи, вимоги до організації системи підтримки здобувачів.

Ключові слова: організаційні засади; професійна підготовка; професійна підготовка майбутніх учителів української мови та літератури; компетентність; освітня діяльність.

Natalka Libak

Organizational principles of professional training of future teachers of ukrainian language and literature

The article examines the organizational principles ofprofessional training for future teachers of Ukrainian language and literature. It is substantiated that the organizational foundations of the professional training offuture teachers of the Ukrainian language and literature include the state legislative framework, the normative legal framework of the educational institution, standards of the educational program, requirements for the content of training, requirements for practical training, requirements for teaching methods, monitoring of training results, requirements to research work, requirements for the organization of the support system for applicants. Changes occurring due to the introduction of new laws, regulations, standards, national qualification frameworks, and societal regional needs are highlighted. The training of teachers of Ukrainian language and literature is regulated by the Constitution of Ukraine, the general provisions of the Laws “On Education ”, “On Higher Education”, “On Complete General Secondary Education”, Professional Standards for professions such as “Teacher ofprimary classes of general secondary education institution ”, “Teacher of general secondary education institution”, “Primary education teacher (with the diploma of junior specialist)”, the Strategy for the Development of Higher Education in Ukraine for 2022--2032, and documents of the Cabinet of Ministers of Ukraine defining the basic provisions regarding the integration of the national education system into the European education area. The professional standard allows teachers of Ukrainian language and literature to set clear benchmarks for their own professional development and also prevents the risks of biased assessment of teachers ' professional competencies during their certification and accreditation. It is determined that changes in the organizational principles ofprofessional training for future teachers correspond to the standards of higher education in Europe and will contribute to the development of professional competencies offuture teachers of Ukrainian language and literature during their training.

Keywords: organizational principles; professional training; professional training of future teachers of the Ukrainian language and literature; competence; educational activity.

Вступ

Постановка проблеми. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови та літератури змінюється під впливом вимог суспільства, з огляду на соціально-економічний розвиток держави та в контексті необхідної гармонізації вітчизняної освіти з європейським простором. В умовах динамічного розвитку освіти України суттєвих змін зазнають організаційні засади підготовки майбутніх учителів української мови та літератури. Для виокремлення їх особливостей доцільно проаналізувати законодавчу й нормативно-правову базу, що регламентує підготовку майбутніх фахівців. Констатовано, що на різних етапах розвитку освіти України законодавча база в галузі професійної підготовки майбутніх учителів української мовита літератури зазнавала суттєвих змін і на сучасному етапі регламентована Конституцією України, загальними положеннями законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про повну загальну середню освіту”, Професійним стандартом за професіями “Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)”, “Стратегією розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки”, документами Кабінету Міністрів України, де викладено основні положення щодо входження національної освітньої системи в європейський освітній простір.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі професійної підготовки вчителя в системі вищої освіти присвячено низку наукових праць вітчизняних педагогів. Зокрема, організаційні засади вивчали Ю. Зоря, Л. Коваль, С. Науменко, В. Опацький, В. Охрей, Р. Черкаський; нормативно-правові документи з підготовки вчителя - Л. Лук'янова, Н. Ничкало, Л. Хомич. Систему професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури досліджували Н. Гузій, Н. Дем'яненко, О. Семеног; зарубіжний досвід підготовки майбутніх учителів-філологів - Н. Авшенюк, Т. Григоренко, Л. Дяченко, В. Коваль, К. Котун. Особливості професійної підготовки майбутнього вчителя до педагогічної діяльності студіювали О. Антонова, О. Дубасенюк, Т. Семенюк; зміст та організаційні засади практичної підготовки майбутніх педагогів у закладах вищої педагогічної освіти України - М. Вовк, Ю. Грищенко, С. Соломаха.

Мета статті - дослідити основні організаційні засади професійної підготовки майбутнього вчителя української мови і літератури з 1991 до 2023 р. Завдання розвідки такі: проаналізувати нормативні документи й законодавчі акти, що регламентують організаційні аспекти професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури; зафіксувати зміни у вимогах до їх підготовки.

Виклад основного матеріалу

організаційний професійна підготовка учитель

Організаційні засади є організаційними складниками процесу, що створюють умови для діяльності. Унаслідок аналізу наукових праць, де витлумачено термін “організаційні засади”, виокремлено низку підходів до розуміння сутності цього поняття.

1. Організаційні засади як структура явища, що характеризує порядок. Згідно з “Великим тлумачним словником української мови”, “організаційні засади” - це особливості будови чого-небудь; структура [1, 441]. Л. Коваль стверджує, що “організація” - явище, фактор, а отже, поняття і категорія, протилежні дезорганізації, невпорядкованості, невизначеності, хаосу [2].

2. Трактування поняття за принципом розподілу функцій, повноважень. Освітній процес організовують через розроблення освітнього стандарту університету, надання доступу до освітньо-професійних програм, освітньо-кваліфікаційних характеристик, навчальних планів і робочих програм, матеріалів для розроблення і впровадження кредитно-модульної технології тощо [6, 11]. В. Опацький ототожнює термін “організаційні засади” із терміном “організація”, що означає певну діяльність, містить розподіл функцій, повноважень, обов'язків, налагодження сталих зв'язків, координацію тощо [4, 736-737].

3. Обґрунтування за принципом спрямованості діяльності. На думку С. Науменка, до організаційних засад варто зараховувати окреслення цілей і завдань, форм та методів спільної діяльності; нор- мотворче забезпечення; ухвалення управлінських рішень, їх виконання та контроль за належним виконанням; планування і оцінювання результативності; інформаційно-аналітичне забезпечення; фінансове й матеріально-технічне забезпечення; кадрове забезпечення [3]. В. Охрей виокремлює такі організаційні засади програм підготовки здобувачів: повне державне регулювання та забезпечення цього процесу; акредитація програм підготовки; вимоги до вступу на програми навчання; вимоги до процедури екзаменування і ліцензування випускників; структуровані навчальні плани; забезпечення міжпрофесійної співпраці; обов'язковість отримання ступеня для початку практичної діяльності [5, 38]. Ю. Зоря вважає, що організаційні засади - це методи, форми, прийоми та умови навчання. Р. Черкаський, досліджуючи поняття “організація”, наголошує на здатності категорії утворювати систему й формувати структуру, що забезпечує належний стан функціювання та існування певної сукупності якихось елементів, їхньої чіткої впорядкованості [7].

На підставі аналізу психолого-педагогічних джерел диференційовано організаційні засади в професійній підготовці вчителів української мови та літератури, що охоплюють різні аспекти організації освітньої діяльності в закладі вищої освіти:

- стандартизація освітньої програми - розроблення стандартів професійної підготовки вчителів української мови та літератури, що регламентують навички, знання і компетентності вчителів цих предметів;

- актуалізація змісту - оновлення навчальних планів і програм, з огляду на сучасні вимоги, акцентування на розвитку критичного мислення, творчості та комунікативних навичок;

- практична підготовка - забезпечення можливостей для педагогічної практики, стажування у різних типах шкіл, участь у майстер-класах та семінарах, що дає змогу майбутнім учителям української мови та літератури набувати практичного досвіду й навичок у реальному освітньому середовищі;

- інтерактивні методи навчання - використання сучасних педагогічних методик (проблемне навчання, проєктне навчання, інтерактивні лекції), а також інформаційно-комунікаційних технологій;

- моніторинг та оцінювання - систематичний моніторинг успішності здобувачів, звітування про досягнуті результати, а також процесуальне й результативне оцінювання їхньої педагогічної діяльності під час практики;

- науково-дослідницька робота - залучення здобувачів до науково-дослідницької роботи, публікування статей, участі у конференціях і семінарах для сприяння постійному професійному зростанню;

- система підтримки - створення системи підтримки здобувачів, що охоплює наставництво, консультування, психологічну підтримку й можливості для розвитку професійних мереж і спільнот.

Отже, до організаційних засад професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури належить державна законодавча база, нормативно-правова база закладу освіти, стандарти освітньої програми, вимоги до змісту підготовки, вимоги до практичної підготовки, вимоги до методів навчання, моніторинг результатів навчання, вимоги до науково-дослідницької роботи, вимоги до організації системи підтримки здобувачів.

У дослідженні зосереджено увагу на законах України та постановах КМУ, що регламентують професійну підготовку вчителів української мови та літератури (1991-2024). У 1991 р. законодавчим підґрунтям для цього слугував Закон України “Про освіту” (1991). Випускникам присвоювали кваліфікацію спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності за такими рівнями: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст; магістр.

У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна XXI століття”), затвердженій Постановою КМУ від 03 листопада 1993 р. № 896, серед змін у підготовці майбутніх учителів української мови та літератури названо: глибоке переосмислення змісту, форм і методів підготовки; забезпечення безперервної освіти; істотне вдосконалення наукового, методичного, інформаційного забезпечення; розроблення та впровадження нової системи оцінювання (атестації) професійної діяльності.

Організаційні засади професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури регламентовані Постановою КМУ від 18 травня 1994 р. № 325 “Про Перелік напрямів підготовки фахівців з вищою освітою за професійним спрямуванням, спеціальностей різних кваліфікаційних рівнів та робітничих професій”. Відповідно до документа, підготовка майбутніх учителів української мови та літератури проходила в межах галузі 03 “Гуманітарні науки” за напрямом підготовки 6.0305 “Філологія”; підготовка кваліфікаційного рівня “спеціаліст” - за спеціальністю 7.030501 “Українська мова та література”. Водночас цитований документ мав низку недоліків. У працях В. Кременя, С. Ніколаєнка обґрунтовано, що були порушені певні принципи системного підходу до класифікації сфери праці та сфери освіти, що призвело до необхідності перегляду переліку в 1997 р.

Із 1997 р. набула чинності постанова “Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями”, де змінено й уточнено шифри спеціальності професійної підготовки вчителів. Порівняно з Постановою № 325 (1994), у документі зазначено назву галузі “Гуманітарні науки” без зазначення коду. Зміни не стосувалися напряму підготовки 0305 “Філологія”. У межах напряму підготовки виокремлено освітньо-кваліфікаційні рівні із зазначенням шифру та назви спеціальності: бакалавр - шифр спеціальності 6.030500 “Українська мова та література”; спеціаліст - шифр спеціальності 7.030501 “Українська мова та література”; магістр - шифр спеціальності 8.030501 “Українська мова та література”.

У 2002 р. ухвалено Закон України “Про вищу освіту” (2002), де передбачено структуру вищої освіти: освітні рівні (неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта) та освітньо-кваліфікаційні рівні (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр). Майбутні вчителі української мови та літератури можуть отримати: диплом молодшого спеціаліста; диплом бакалавра; диплом спеціаліста; диплом магістра. Згідно із Законом України “Про вищу освіту”, передбачено державний стандарт вищої освіти. Підготовка майбутніх учителів української мови та літератури побудована відповідно до галузевих стандартів, що охоплюють освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників закладів вищої освіти та освітньо-професійні програми підготовки.

У зв'язку з прагненням України стати членом Європейського Союзу, в Україні стартував Болонський процес (2005), що зумовив гармонізацію вітчизняних освітніх стандартів із європейськими освітніми стандартами. Зміни відображено в Законі України “Про вищу освіту” (2005): упровадження ступеневої системи, стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості вищої освіти, уведення європейської кредитно-трансферної системи, додатка до диплома європейського зразка, розроблення національної системи кваліфікацій.

Відповідно до регульованих сферою праці типових завдань діяльності та виробничих функцій, які повинен виконувати на первинній посаді фахівець певного освітньо-кваліфікаційного рівня, освітньо-кваліфікаційна характеристика регламентує його здатності й уміння, компетенції (термін зразка 2005 р.), що формують кваліфікацію. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови та літератури була реалізована за галузевим стандартом, що представляв освітньо-кваліфікаційну характеристику і освітньо-професійну програму.

Зміни, що відбулися 2006 р., викладені в Постанові КМУ “Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у закладах вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра”. Відповідно до документа, ліквідовано поняття “спеціальність” для бакалаврів, натомість залишено поняття “напрями підготовки” (2006). Майбутніх учителів української мови та літератури продовжували готувати за напрямом підготовки 6.020303 “Філологія”. Із 2010 р. затверджено перелік спеціальностей, за якими організовано підготовку фахівців у закладах вищої освіти, згідно з освітньо- кваліфікаційними рівнями спеціаліста й магістра. У галузі знань 0203 “Гуманітарні науки”, крім спеціальності “Філологія” (спеціаліст - 7.02030307; магістр - 8.02030307), додано спеціальність “Українська мова і література” (спеціаліст - 7.02030301; магістр - 8.02030301).

Організаційні засади професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури регламентовано в Національному класифікаторі України - Класифікаторі професій (ДК 003:2010). Відповідно до нього, випускники можуть працювати вчителем загальноосвітнього закладу, методистом, інспектором шкіл, інспектор-методистом, педагогом-організатором, філологом, редактором.

Документом, що модернізував організаційні засади професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури, уважаємо Національну рамку кваліфікацій (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1341), що ухвалена 2011 р. як десятирівнева рамка. Підготовка першого (бакалаврського) рівня проходила у 2011 р. за сьомим рівнем НРК та означала здатність особи розв'язувати складні спеціалізовані завдання і практичні проблеми в певній галузі професійної діяльності або в процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів наук, вирізняється комплексністю й невизначеністю умов.

Після ухвалення у 2014 р. Закону України “Про вищу освіту” (2014) акцентовано на поняттях предметних результатів і компетентностей, які потрібно формувати в майбутніх фахівців, зокрема в педагогів, у закладах вищої освіти. У документі витлумачено сутність освітньо-професійних та освітньо-наукових програм, за якими з 2016 р. організовано підготовку майбутніх фахівців, зокрема педагогічного фаху. Уніфіковано освітні рівні (перший - бакалаврський, другий - магістерський, третій - освітньо-науковий). Уведено нове поняття “освітня (освітньо-професійна, освітньо-наукова чи освітньо-творча) програма”. Започатковано ліцензування освітніх програм підготовки вчителя на різних освітніх рівнях за певними спеціальностями педагогічного фаху з подальшою їх акредитацією, згідно з процедурою, регламентованою Національним агентством забезпечення якості вищої освіти.

Дослідниця Г. Чирва вважає, що основним документом, який регулює сферу вищої освіти, є Закон України “Про вищу освіту”, де окреслено провідні функції державної політики: сприяння сталому розвитку суспільства через підготовку конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов для освіти протягом життя. Н. Ничкало, Л. Лук'янова, Л. Хомич зазначають, що в законі унормовано процеси здобуття освітньої кваліфікації та професійної кваліфікації вчителя, передбачено присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника. Компетентності можна опановувати у системі формальної, неформальної та інформальної освіти. Законом передбачене розроблення професійних стандартів.

Із 2015 р. змінено перелік спеціальностей. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти” (2015), для уніфікації галузей знань і спеціальностей та гармонізації з Міжнародною стандартною класифікацією освіти типологізовано галузі та спеціальності в межах підготовки майбутніх учителів української мови та літератури (014 “Середня освіта (за предметними спеціальностями)”). Науковці О. Дашковська, В. Погребняк, A. Солоденко вважають, що впровадження нового переліку спеціальностей - це важливий крок, який активував механізм для подальшої роботи над удосконаленням системи вищої освіти. Укрупнення необхідне для інтеграції української вищої освіти в європейський простір та для реалізації університетами академічної автономії. О. Дашковська, B. Погребняк зазначають, що впроваджено в освітню практику новий, наближений до європейського перелік галузей знань та спеціальностей, за якими відбувається підготовка здобувачів вищої освіти. У межах спеціальності 014 “Середня освіта (за предметними спеціальностями)” запроваджено 14 предметних спеціальностей.

Наступний нормативно-правовий акт - Національна рамка кваліфікацій (далі - НРК), затверджена постановою Кабінету Міністрів України 25 червня 2020 р. № 519. У 2020 р. рівні НРК були переглянуті з метою гармонізації з Європейською рамкою кваліфікацій (ЄРК) для навчання впродовж усього життя. Зміни у 2020 р. призвели до того, що підготовка першого (бакалаврського) рівня була організована за шостим рівнем. Окреслені знання, уміння, навички, комунікації, відповідальність та автономія залишилися незмінними, порівняно з НРК 2011 р.

Національна рамка кваліфікацій відіграє ключову роль у розвитку європейського простору вищої освіти, сприяючи розвиткові ступеневої системи освіти; розробленню навчальних (освітніх) програм у закладах вищої освіти; визнанню кваліфікацій. Т. Стойчик зазначає, що “Рамка кваліфікацій” - це інструмент класифікації та визначення кваліфікацій, поданих у вигляді переліків дескрипторів - узагальнених описів результатів навчання, що містять чітко сформульовані критерії належності до кваліфікацій. Документ передбачає чітку вимірюваність (визначеність) і градацію кваліфікацій.

Організаційні засади професійної підготовки майбутніх учителів української мови та літератури регламентовані Професійним стандартом за професіями “Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель закладу загальної середньої освіти”, “Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)”, що затверджений 23.12.2020 № 2736. Професійний стандарт забезпечує сучасний підхід до формування переліку й опису загальних (громадянська, соціальна, культурна, лідерська, підприємницька) і професійних (мовно-комунікативна; предметно-методична; інформаційно-цифрова; психологічна; емоційно-етична; педагогічне партнерство; інклюзивна; здоров'язбережувальна; проєктувальна; прогностична; організаційна; оцінювально-аналітична; інноваційна; рефлексивна; здатність до навчання впродовж життя) компетентностей учителя. У документі подано опис професійних компетентностей учителя в розподілі за кваліфікаційними категоріями: спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії, спеціаліст вищої категорії. Професійний стандарт дає змогу вчителям окреслювати чіткі орієнтири власного професійного розвитку, а також запобігає ризикам необ'єктивного оцінювання їх професійних компетентностей під час атестації та сертифікації.

С. Івашньова висловлює думку, що “Професійний стандарт учителя” важливий з огляду на диференціацію змісту трудової функції, відповідно до рівнів кваліфікації. Т. Федірчик, В. Дідух зазначають, що професійний стандарт окреслює перед учителем нові вимоги, зокрема, він повинен володіти сукупністю компетентностей, бути мобільним, уміти орієнтуватися в нестандартних ситуаціях, постійно розвиватися та вдосконалюватися. Т. Вдовичин, У. Когут, О. Сікора зауважують, що “Професійний стандарт” подає опис основних педагогічних функцій, окреслює єдині вимоги до загальних і фахових компетентностей учителів закладів загальної середньої освіти, допуску вчителів до роботи та до умов праці. О. Воротинцева називає “Професійний стандарт” одним із чинників реформування в освіті, що зазначено в “Концепції педагогічної освіти”, а також орієнтиром майбутнього розвитку професійних компетентностей у парадигмі безперервної освіти.

У 2020 р. внесено зміни до Класифікатора професій (ДК 003:2010). Змінено перелік професій, за якими можуть працювати майбутні вчителі української мови та літератури: викладачем середніх навчальних закладів, учителем спеціалізованих навчальних закладів, інспектором навчальних закладів, літературознавцем, письменником, редактором та журналістом. Наступну зміну в Класифікаторі професій зафіксовано у 2021 р., з огляду на зміни в назвах закладів освіти. Звужено перелік професій щодо працевлаштування. Зазначено, що випускники здатні виконувати таку професійну роботу: 2320 Вчитель закладу загальної середньої освіти.

Аналіз законодавчої і нормативно-правової бази, що регламентує професійну підготовку майбутніх учителів української мови та літератури в закладах вищої освіти України, слугує підставою для виокремлення двох етапів: перший - 19912013 рр.; другий - 2014-2024 рр. Унаслідок опрацювання законодавчих документів, виявлено особливості, характерні для кожного з них. В авторській таблиці подано законодавчі і нормативно-правові акти, що регламентують професійну підготовку майбутніх учителів української мови та літератури (табл. 1).

Таблиця 1