Концептуальні засади підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ТУРИСТИЧНОГО СУПРОВОДУ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО КЛАСТЕРУ

Горбацьо Іван Іванович

аспірант кафедри технологічної освіти

м. Київ

Анотація

У статті висвітлено проблеми підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру, що базується на методології інновацій в освіті, теорії професійної підготовки фахівців у сфері туризму засобами формальної та неформальної освіти, післядипломної освіти та освіти дорослих. Виокремлено поняття інноваційного освітнього кластера. Охарактеризовано особливості підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру. Обґрунтовано концептуальні засади підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру. Перша засада визначає сутність, типи та критерії доцільності використання інноваційних процесів. Друга засада стосується аналізу дефініцій: кластер трактуємо як інтегровані між собою територіально і пов'язані спільною метою організації та особи, ефективність функціонування яких визначається за низкою показників; освітній кластер спрямований на кооперацію зусиль різноманітних установ для досягнення конкретних освітніх цілей; інноваційний освітній кластер передбачає співпрацю закладів післядипломної освіти, закладів освіти та інших установ на засадах інноваційного підходу. Третя засада реалізується як післядипломна та додаткова професійна освіта педагогів з метою освоєння нових видів діяльності. Четверта засада конкретизує поняття інноваційного освітнього кластеру у професійній підготовці фахівців туристичного профілю. П'ята засада стосується навчально-пізнавальної діяльності фахівців туристичного профілю і орієнтована на узагальнення знань, накопичених у різних видах навчання. Шоста засада включає питання інформаційно-технологічної підготовки фахівці туристичного супроводу для організації інформаційно-педагогічного середовища, зокрема в умовах дистанційного навчання, та передбачає можливість використання баз знань і баз даних всесвітніх інформаційних мереж. Сьома засада визначає передумови розроблення моделі підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру, зокрема освітніх модулів, які забезпечують формування необхідних фахових компетентностей.

Ключові слова: фахівці туристичного супроводу, інновації, освітній кластер, інноваційний кластер, концептуальні засади, післядипломна освіта

Annotation

Horbatso Ivan Ivanovych Postgraduate of the Department of Technological Education, Ukrainian State University named after Mykhailo Drahomanov, Kyiv

CONCEPTUAL PRINCIPLES OF TRAINING TOURIST SUPPORT SPECIALISTS IN THE CONDITIONS OF AN INNOVATIVE EDUCATIONAL CLUSTER

The article highlights the problems of training tourism support specialists in the conditions of an innovative educational cluster, based on the methodology of innovations in education, the theory of professional training of specialists in the field of tourism by means of formal and informal education, postgraduate education and adult education. The concept of an innovative educational cluster is singled out. The peculiarities of the training of tourist support specialists in the conditions of an innovative educational cluster are characterized. The conceptual principles of the training of tourist support specialists in the conditions of an innovative educational cluster are substantiated. The first principle defines the essence, types and criteria for the expediency of using innovative processes. The second principle concerns the analysis of definitions: we interpret the cluster as territorially integrated and connected by a common goal of the organization and the person, the effectiveness of which is determined by a number of indicators; the educational cluster is aimed at cooperation of efforts of various institutions to achieve specific educational goals; innovative educational cluster involves the cooperation of post-graduate education institutions, educational institutions and other institutions based on the principles of an innovative approach. The third principle is implemented as a postgraduate and additional professional education of teachers with the aim of mastering new types of activities. The fourth principle specifies the concept of an innovative educational cluster in the professional training of tourism specialists. The fifth principle concerns the educational and cognitive activities of tourism professionals and is focused on the generalization of knowledge accumulated in various types of education. The sixth principle includes the issue of information and technological training of tourist support specialists for the organization of an information and pedagogical environment, in particular in the conditions of distance learning, and provides for the possibility of using knowledge bases and databases of worldwide information networks. The seventh principle defines the prerequisites for the development of a model of training of tourist support specialists in the conditions of an innovative educational cluster, in particular educational modules that ensure the formation of the necessary professional competences.

Keywords: tourism support specialists, innovations, educational cluster, innovation cluster, conceptual foundations, postgraduate education

Постановка проблеми

У сучасному інформаційному суспільстві статус країни чи особистості суттєво залежить від розвитку інформаційної культури, оволодіння інформаційними ресурсами, а також від ефективності управління ними. Одним зі складних викликів сучасності є стрімке зростання кількості цифрової інформації. Фахівці зазначають, що дедалі складнішою стає проблема знайти місце для запису інформації, визначити її тип, контекст, доцільність її зберігання тощо. Тому нині основною вимогою до фахівця стає вміння оперативно засвоювати значні обсяги інформації. Ефективним засобом досягнення нової якості освіти є компетентнісний підхід. Він не применшує традиційного значення набутих у процесі навчання знань, умінь і навичок, але відкриває перспективи для поліпшення якості підготовки на основі ідеї розвитку можливостей майбутнього фахівця та особистісно орієнтованих підходів шляхом встановлення зворотного зв'язку з ринком праці. Це передбачає оновлення освітніх цілей, конкретизації навчальних завдань, альтернативної організації форм і методів навчання, активізації та технологізації навчального процесу. Для визначення напрямів розвитку компетентнісної особистості фахівця, ці вимоги групують, аналізують та класифікують (постійні, періодичні, разові тощо).

Вимоги до фахівців туристичного профілю визначаються потребами суспільства. Зокрема, педагогам займатися екскурсійною діяльністю без відповідної фахової освіти доволі складно, а у деяких випадках узагалі неможливо. На сучасному етапі майже не реалізуються можливості підготовки фахівців туристичного супроводу серед педагогів, а заходи щодо підвищення їхнього професійного рівня у цій сфері практично відсутні. Водночас, наявний значний освітній потенціал для професійної підготовки фахівців туристичного супроводу з використанням нових сучасних методології, залучення експертів, проходження стажувань, впровадження адаптованих навчальних матеріалів тощо. Реалізація таких заходів позитивно впливатиме на професійний статус педагога і сприятиме розвитку туристичної галузі в країні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру базується на кількох ключових педагогічних підходах: методології інновацій в освіті, теорії професійної підготовки фахівців у сфері туризму засобами формальної та неформальної освіти, післядипломної освіти та освіти дорослих, а також використанні інноваційного освітнього кластера.

В. Усик вважає, що «в центрі освітньої системи та її інноваційної інфраструктури, як правило, знаходиться освітній кластер з ядром у вигляді високоякісного університету, де перетинаються кваліфіковані викладачі, вмотивовані студенти, ефективна модель управління та оптимальна модель фінансування. Саме університет є центром генерування знань, підготовки кваліфікованої робочої сили, формування соціальних зв'язків. Провідні університети стають інкубаторами інновацій та мають потужний вплив на розвиток країни в умовах швидких змін» [11, с.153].

Інноваційні кластери, на думку Т. Оніпко, «сприяють формуванню нової інноваційної моделі розвитку економіки, яка характеризується високою конкурентоспроможністю та інвестиційною привабливістю. Враховуючи сучасні глобалізаційні виклики, актуальним є створення кластерів у галузях «нової економіки», включаючи перспективний напрям - науки про життя. Світова практика демонструє те, що інноваційні кластери здійснюють позитивний вплив на процеси прискорення інноваційної діяльності і відповідно посилення конкурентоспроможності [7 с.24].

Дуже важливим є те, що «створення науково-освітнього кластера забезпечує стійкі зв'язки між інститутами системи освіти різних рівнів та іншими учасниками кластера, що дає змогу налагодити інформаційні зв'язки між членами кластера (для впровадження і поширення інноваційних технологій в освітньому середовищі); створити систему доступної неперервної освіти, (яка дасть змогу покращити якість підготовки фахівців, забезпечить їх мобільність, підвищить можливість працевлаштування випускників саме за фахом); знизити фінансові витрати населення на навчання» [4, с.249]. Саме на підвищення мобільності та неперервності освіти спрямована підготовка фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру.

Л. Зеленська вважає, що «у класичному визначенні кластер тлумачиться як сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов'язаних з їхньою діяльністю організацій у певних областях, які конкурують, але водночас спільно працюють. З позиції системного підходу кластер розглядається як сукупність взаємопов'язаних суб'єктів господарської діяльності різних галузей, об'єднаних в єдину організаційну структуру, елементи якої перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності, спільно функціонують із певною метою» [5 с.77]. З іншого боку, «науковці визначають освітній кластер як групу навчальних закладів, які локалізовані на одній території, формують як кінцевий продукт освітню послугу, конкурують і взаємодіють один з одним, мають постачальників необхідних чинників виробництва, обладнання, спеціалізованих послуг, інфраструктури, науково-дослідницьких інститутів, водночас посилюють конкурентні переваги один одного. Аналіз закордонного досвіду кластерного розвитку показує, що функціонують різні типи кластерів: за напрямами діяльності (компетентнісно орієнтований, науково-інноваційний, інноваційно-освітній, соціокультурний); за рівнями організації (регіональний, республіканський, муніципальний, інституційний, міжнародний); за галузями освіти тощо. Кластери різних типів і рівнів організації розглядаються як такі, що взаємодоповнюють один одного» [5, с.78]. Можна висновкувати, що в інноваційному розвитку професійної освіти доцільно використовувати різноманітні різні типи кластерів у їх постійній взаємодії.

Найчастіше автори виділяють такі означення кластера «кластер - це регіонально обмежені форми економічної активності всередині споріднених секторів, зазвичай прив'язані до тих чи інших установ індустрії знань; це вертикальні виробничі ланцюжки: досить вузько визначені сектори, в яких суміжні етапи виробничого процесу утворюють ядро кластера, наприклад мережі, що формуються навколо головних фірм; це галузі промисловості, визначені на високому рівні агрегації, або сукупність секторів на ще більш високому рівні агрегації [3, с.157]. На цій теоретичній основі формувалося поняття освітнього кластера.

На думку Т. Стойчик «освітній кластер - одна з форм соціального партнерства, що здійснюється на загальнодержавному та місцевому рівнях, в якій важливою умовою є рівноправність, прозорість та довіра між партнерами. В Україні керівники закладів системи освіти лише оволодівають навичками складання таких відносин, де кожен учасник кластера - рівноправний партнер, без участі якого неможливе досягнення спільної мети, зокрема, у підготовці конкурентоздатних фахівців. Перспективи подальших досліджень» [10 с.192].

І. Червінська вважає, що «освітній кластер - це мережа постачальників, виробників і споживачів освітніх послуг і технологій, а також елементів освітньої інфраструктури, діяльність яких ґрунтується на позитивних синергетичних ефектах освітньої агломерації близькості споживача й виробника освітніх послуг, мережевих технологій та інтеграції знань і вмінь» [12 с.94]. інноваційний освітній кластер туристичний

Ефективність впровадження і функціонування освітніх кластерів визначається за низкою показників, наприклад це «реорганізація наявних ресурсів і їх ефективне використання в межах територіальної одиниці та в регіоні загалом; збереження, модернізація та розвиток мережі закладів освіти, культури, охорони здоров'я з урахуванням демографічної та економічної ситуації і необхідності підвищення якості їх функціювання; раціональне поєднання місцевого та приватного фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я: прогнозування розвитку соціокультурного сектору найближчі роки та перспективу; запровадження інноваційних форм організації навчально-виховного процесу; формування якісного кадрового потенціалу в регіоні» [9 с.49]. О. Гоменюк [2] досліджувала кластер як інноваційну форму територіального розвитку. Сутності та розвитку технології туристичної діяльності П. Коваль та Г. Андрєєвої [6].

Насамкінець, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в сучасному суспільстві передбачає «здатність до конкурентоспроможної позиції туристичного підприємства на ринку послуг відповідно до правового поля; здатність до організації взаємодії та співпраці з організаторами та учасниками виробництва, реалізації та споживання екскурсійного продукту на основі розуміння змісту договірної роботи та роботи з туристичною документацією; здатність оцінювати характеристики екскурсійних та інфраструктурних ресурсів для їх оптимального використання в організації обслуговування туристів; здатність визначати мотиви туристичних подорожей та споживчі характеристики екскурсійних послуг та методи їх просування на ринку; здатність до інновацій у сфері професійної діяльності тощо» [8, с.118]. Такий підхід забезпечує «відповідальність системи освіти за формування кваліфікованих кадрів, яких потребує економіка, що має інноваційний розвиток. Для того щоб система освіти могла враховувати та передбачати мінливі вимоги до кваліфікованих кадрів вона повинна від наздоганяючого характеру навчання перейти до випереджаючого» [3, с.158].

Таким чином, актуальність проблеми підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру не викликає сумнівів, однак вимагає ґрунтовних педагогічних досліджень у цьому напрямі.

Мета статті - обґрунтувати концептуальні засади підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру

Виклад основного матеріалу

Зміна освітньої парадигми і пошук нових цінностей, цілей, змісту форм, методів та засобів навчання є тривалим та суперечливим процесом. Інтенсивна модернізація освіти вимагає від держави та суспільства значних інтелектуальних, психологічних, матеріальних та технологічних зусиль. Нині характерним є розвиток інноваційної освіти з метою формування особистості професіонала з інноваційним мисленням, безперервним пошуком шляхів удосконалення навчально-виховного процесу.

Нами обґрунтовано концептуальні засади підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру, а саме:

1. обґрунтування типів та критеріїв доцільності використання інноваційних процесів у розвитку сучасної освіти;

2. визначення сутності інноваційного освітнього кластера як системи, що передбачає співпрацю закладів післядипломної, середньої, вищої та професійно-технічної освіти та інших установ на засадах інноваційного підходу;

3. модернізація неформальної післядипломної та додаткової професійної освіти педагогів з метою освоєння нових видів діяльності;

4. особливості інноваційного освітнього кластеру у професійній підготовці фахівців туристичного профілю;

5. забезпечення навчально-пізнавальної діяльності фахівців туристичного профілю, орієнтованої на узагальнення знань, накопичених у різних видах навчання;

6. розвиток цифрової підготовки фахівців туристичного супроводу для організації інформаційно-педагогічного середовища, зокрема в умовах дистанційного навчання;

7. розроблення моделі підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру, зокрема освітніх модулів, які забезпечують формування необхідних фахових компетентностей.

Розглянемо кожну з цих засад детальніше.

Інноваційні процеси передбачають декілька етапів їх впровадження: розробку (створення, пошук і адаптація) нововведення; оцінка експертами, експериментальна дослідна перевірка, науково-педагогічна експертиза; доробка фахівцями; впровадження в практику: теоретичне освоєння сутності інновації, її практичне освоєння педагогами; подальший розвиток інновації. На жаль, часто реалізація та оцінка доцільності інновації відбуваються одночасно, а доопрацювання недоліків здійснюється безпосередньо в процесі впровадження. Такий підхід майже завжди дає негативний результат. Відсутність кваліфікованих експертних оцінок призводить до непотрібних, а іноді шкідливих нововведень. Відсутність етапу дороблення є причиною того, що в практику впроваджуються навчальні програми, що містять багато недоліків.

Відповідно до того як реалізується послідовність етапів, виділяють їхні типи: розширений - послідовно реалізуються всі етапи; проміжний - спочатку йде перший, а потім відразу передостанній четвертий; однорідний - всі етапи відбуваються одночасно. Залежно від існуючих обмежень виділяють також такі типи як детермінований - все проводиться відповідно до певних норм і правил і природний - процес інновації розвивається сам по собі, природним чином. У минулому, коли переважали командно-адміністративні методи роботи, переважна частина інновацій була такою, що контролюється. Всі спонтанні і вільні нововведення, як правило, тим чи іншим шляхом припинялися.

Тому необхідним етапом впровадження інновацій є чітке визначення критеріїв доцільності використання інноваційних процесів у розвитку сучасної освіти у кожному конкретному випадку.

Інноваційний освітній кластер трактується нами як система, що передбачає співпрацю закладів післядипломної, середньої, вищої та професійно-технічної освіти та інших установ на засадах інноваційного підходу. Неперервна освіта не обмежена певними термінами навчання та навчальними закладами, перестає бути зовні організованим процесом відтворення існуючих громадських інститутів (процесом підготовки фахівців) і стає значною мірою особистою справою. Вона втрачає обов'язковість і набуває рис процесу, що обслуговує освітні потреби особистості, що приходить на курси зі своїми конкретними питаннями проблемами. Особливості неперервної освіти, які формують нову освітню парадигму, відображають прогностичні тенденції.

Модернізація неформальної післядипломної та додаткової професійної освіти педагогів з метою освоєння нових видів діяльності є основною сферою реалізації ідеї неперервної освіти. Неформальна освіта є однією з пізнавальних моделей навчання: це шкільні екскурсії, учнівські проекти, громадські наукові молодіжні програми та окремі візити до неформальних навчальних закладів.

Преса та електронні засоби масової інформації є ефективними засобами використовуватись неформального навчання.

Особливості інноваційного освітнього кластеру у професійній підготовці фахівців туристичного профілю передбачають реалізацію провідних освітніх завдань за такими напрямами: навчання відбувається згідно світоглядних, теоретичних, базових поняттях предметної галузі туризму, які є фундаментальними знаннями та забезпечують ефективність набутих знань в професійній діяльності; у змісті навчання доцільно особливо виділяти ті навчальні предмети та теми, що є базовими теоретичними дисциплінами і забезпечують фахівця туризму фундаментальними знаннями; у дисциплінах туристичного спрямування необхідно виділити ядро фундаментальних знань, що забезпечує формування спеціальних компетентностей.

Аналіз комплексу сучасних ринкових вимог до професійної компетентності дозволяє розбити весь масив цих вимог на три напрямки. За цими напрямками ринком виділяються: професійні якості фахівця, до яких належать спеціальні знання, функціональні знання, ставлення до роботи, ініціативність, надійність, уміння співпрацювати, організаторські здібності, уміння керувати; особистісні якості: інтелігентність, гнучкість, енергійність, наполегливість, індивідуальність, активність, врівноваженість, незалежність, обов'язковість, пристосовність, почуття гумору, пунктуальність; здібності в галузі управління: здатність розуміти інших, рівень загальних знань, здатність до сприйняття нових ідей, до швидких рішень, готовність вислухати іншу думку, зовнішній вигляд, здатність виконувати роботу, якою керуєш тощо.

Навчально-пізнавальна діяльність студентів туристичного профілю орієнтована на узагальнення знань, накопичених протягом навчання. Професійна підготовка та перепідготовка базується на планомірному та комплексному вивченні дисциплін, які формують необхідні спеціальні знання та професійні навички. Всі дисципліни туристичного профілю пов'язані між собою і доповнюють одна одну. Тому кожна із навчальних дисциплін важливим компонентом цілісної системи професійної діяльності. Для успішної підготовки фахівця необхідно враховувати характер зв'язків між дисциплінами різних циклів і одноцикловими дисциплінами. Своєю чергою, кожна дисципліна у підготовці фахівців туристичного профілю має свій власний предмет та методи, виходячи з головного завдання - професійного та особистісного розвитку фахівця.

Розвиток цифрової підготовки фахівців туристичного супроводу для організації інформаційно-педагогічного середовища, зокрема в умовах дистанційного навчання передбачає формування їх цифрової компетентності.

Процес інформаційно-технологічної підготовки фахівців туристичного супроводу є системотворчим чинником розвитку інформаційної культури та організації інформаційно-педагогічного середовища в умовах неперервної освіти. Залежно від поставлених цілей та завдань інформаційно-технологічна підготовка може виходити на різні рівні наукового узагальнення: від пояснення загальних інформаційних закономірностей (теоретичний рівень) до опису окремих емпіричних залежностей в обмеженому професійному трактуванні (емпіричний рівень). Аналіз стратегії та цільових функцій інформаційно-технологічної підготовки, дослідження взаємозв'язку та взаємозумовленості структурних елементів змісту виявляють одну з основних методологічних проблем цієї підготовки - співвідношення теорії та практики. Знання у цій галузі є ієрархічним за своєю природою, і, відповідно, цифрова підготовка може бути розглянута як система, що розкриває цілісну взаємодію змістовного, соціокультурного, технологічного та організаційно компонентів.

Розроблення моделі підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру передбачає формування освітніх модулів, які забезпечують розвиток необхідних фахових компетентностей. Інноваційна модель навчання заслуговує на поширення в освітній практиці, якщо відповідає низці умов, зокрема: у суспільстві склалася потреба у новій моделі навчання і готовність прийняти нову модель навчання; в освітній практиці накопичено значний інноваційний емпіричний досвід та наявний потенціал для створення та реалізації моделі; в основі інноваційної моделі лежить психолого-педагогічна теорія, що узагальнює практичний досвід; нова теорія має властивість технологічності; нова модель навчання спирається на попередні моделі, органічно поєднуючи традиційні та інші інноваційні моделі тощо.

Методичним інструментом інноваційної моделі слугує освітній модуль, що забезпечує формування необхідної компетентності фахівців туристичного супроводу. Основними типами освітніх модулів є такі як основні, підтримуючі, організаційні та комунікаційні, спеціалізовані тощо. Структура освітнього модуля містить формулювання навчальної мети; інформаційний блок (теоретичний матеріал, методичні посібники, робочі зошити, опорні конспекти, навчальні комп'ютерні програми); методичний блок (алгоритми навчання); виконавчий блок (опис типових, комплексних та ситуаційних завдань, а також лабораторних та практичних робіт); контролюючий блок (включає контрольні завдання, тести та спеціальні завдання різного ступеня складності).

Висновки

Таким чином, концептуальні засади підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру передбачають таке: 1) сутність, типи та критерії доцільності використання інноваційних процесів; 2) аналіз дефініцій: кластер трактуємо як інтегровані між собою територіально і пов'язані спільною метою організації та особи, ефективність функціонування яких визначається за низкою показників; освітній кластер спрямований на кооперацію зусиль різноманітних установ для досягнення конкретних освітніх цілей; інноваційний освітній кластер передбачає співпрацю закладів післядипломної освіти, закладів освіти та інших установ на засадах інноваційного підходу; 3) післядипломна та додаткова професійна освіта педагогів з метою освоєння нових видів діяльності; 4) конкретизація поняття інноваційного освітнього кластеру у професійній підготовці фахівців туристичного профілю; 5) розвиток навчально-пізнавальної діяльності фахівців туристичного профілю та орієнтація на узагальнення знань, накопичених у різних видах навчання; 6) цифрова підготовка фахівців туристичного супроводу для організації інформаційно-педагогічного середовища, зокрема в умовах дистанційного навчання; 7) передумови розроблення моделі підготовки фахівців туристичного супроводу в умовах інноваційного освітнього кластеру, зокрема освітніх модулів, які забезпечують формування необхідних фахових компетентностей.

Література

1. Блистів Т. В., Горбацьо І. І., Нужний О. В. Теорія і практика туристських походів: навч. посібник. Львів: НПФ «Українські технології», 2006. 146 с.

2. Гоменюк М. О. Кластер як інноваційна форма територіального розвитку. Науковий вісник Мукачівського державного університету. 2019. Вип. 1(11). С. 76-81.

3. Дєнєжніков С. С. Теоретико-методологічні запити створення інноваційних освітніх кластерів. Філософія науки: традиції та інновації. 2016. № 1-2(13-14). С. 156-165.

4. Дідківська О. Г. Особливості та принципи розвитку науково-освітнього кластера. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2016. № 5(05). С. 243-249.

5. Зеленська Л., Сіваченко І. Інноваційні освітні кластери: світовий досвід і перспективи його адаптації в Україні. Актуальні питання гуманітарних наук. 2020. Вип. 27. Т. 5. С. 76-79.

6. Коваль П. Ф., Андрєєва Г. П. Технологія туристичної діяльності: опорний конспект лекцій для студ. Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 2006. 119 с.

7. Оніпко Т. А. Інноваційно-кластернийрозвиток як чинник зростання конкурентоспроможності економічних систем: дис.... канд. економ. наук: 08.00.01 / ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі». Полтава, 2019. 280 с.

8. Сокол Т. Визначення фахових компетентностей професійної підготовки фахівців туристичного супроводу з урахуванням вимог сучасного інформаційного суспільства. Комп'ютерні технології та інтернет в інформаційному суспільстві: матеріали десятої міжнар. наук.-практ. конф. ІОН-2016. Вінниця: ВНТУ, 2016. С. 117-118.

9. Стойкова В. Кластерний підхід у формуванні регіонального освітнього середовища. Інноватика в освіті. 2016. № 1-2 (72-73). С. 41-50.

10. Стойчик Т. І. Освітній кластер як форма соціального партнерства. Вісник післядипломноїосвіти. 2020. Вип. 11(40). С. 183-198.

11. Усик В. І. Освітній кластер як основа формування інформаційної економіки та економіки знань. Проблеми економіки. 2019. № 1 (39), C. 149-154.

12. Червінська І. Б. Кластерний підхід до розвитку інноваційних закладів освіти. Педагогічна освіта: теорія і практика. 2021. Вип. 31. С. 94-104.

References

1. Blystiv T. V., Horbatso I. I., Nuzhnyi O. V. (2006). Teoriia i praktyka turystskykh pokhodiv [Theory and practice of tourist trips], Lviv: NPF «Ukrainski tekhnolohii». (in Ukraine).

2. Homeniuk M. O. (2019). Klaster yak innovatsiina forma terytorialnoho rozvytku [Cluster as an innovative form of territorial development]. Naukovyi visnykMukachivskoho derzhavnoho universytetu - Scientific bulletin of mukachevo state university, 1(11), 76-81. (in Ukraine).

3. Dieniezhnikov S. S. (2016). Teoretyko-metodolohichni zapyty stvorennia innovatsiinykh osvitnikh klasteriv [Theoretical and Methodological Questions of Innovative Educational Clusters Creation]. Filosofiia nauky: tradytsii ta innovatsii - Philosophy of science: traditions and innovations, 1-2(13-14), 156-165. (in Ukraine).

4. Didkivska O. H. 2016). Osoblyvosti ta pryntsypy rozvytku naukovo-osvitnoho klastera [The features and principles of the development of an educational cluster]. Skhidna Yevropa: ekonomika, biznes ta upravlinnia - Eastern Europe: economy, business and management, 5(05), 243-249. (in Ukraine).

5. Zelenska L., Sivachenko I. (2020). Innovatsiini osvitni klastery: svitovyi dosvid i perspektyvy yoho adaptatsii v Ukraini [Innovative educational clusters: world experience over and prospects of his adaptation in Ukraine]. Aktualnipytannia humanitarnykh nauk - Current issues of humanitarian sciences, 27, 5, 76-79. (in Ukraine).

6. Koval P. F., Andrieieva H. P. (2006). Tekhnolohiia turystychnoi diialnosti [Tourism technology]. Chernihiv: NU «Chernihivska politekhnika». (in Ukraine).

7. Onipko T. A. (2019). Innovatsiino-klasternyi rozvytok yak chynnyk zrostannia konkurentospromozhnosti ekonomichnykh system [Innovation-cluster development as a factor of growth of competitiveness of economic systems]. Candidate's thesis. Poltava: VNZ zaklad Ukoopspilky «Poltavskyi universytet ekonomiky i torhivli». (in Ukraine).

8. Sokol T. (2016). Vyznachennia fakhovykh kompetentnostei profesiinoi pidhotovky fakhivtsiv turystychnoho suprovodu z urakhuvanniam vymoh suchasnoho informatsiinoho suspilstva [Determination of the professional competences of the professional training of tourist support specialists taking into account the requirements of the modern information society]. Kompiuterni tekhnolohii ta internet v informatsiinomu suspilstvi - Computer technologies and the Internet in the information society: materialy desiatoi mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii ION2016. (pp. 117-118). Vinnytsia: VNTU. (in Ukraine).

9. Stoikova V. (2016). Klasternyi pidkhid u formuvanni rehionalnoho osvitnoho seredovyshcha [Cluster approach in formation of the regional educational environment]. Innovatyka v osviti - Innovation in education, 1-2(72-73), 41-50. (in Ukraine).

10. Stoichyk T. I. (2020). Osvitnii klaster yak forma sotsialnoho partnerstva [Educational cluster as a form of social partnership]. Visnyk pisliadyplomnoi osvity - Bulletin of Postgraduate education, 11(40), 183-198. (in Ukraine).

11. Usyk V. I. (2019). Osvitnii klaster yak osnova formuvannia informatsiinoi ekonomiky ta ekonomiky znan [Education Cluster as a Basis for the Formation of Information Economy and Knowledge Economy]. Problemy ekonomiky - Problems of the economy, 1(39), 149-154. (in Ukraine).

12. Chervinska I. B. (2021). Klasternyi pidkhid do rozvytku innovatsiinykh zakladiv osvity. Cluster approach to development of innovative institutions of education. Pedahohichna osvita: teoriia i praktyka - Pedagogical education: theory and practice, 31, 94-104. (in Ukraine).

Размещено на Allbest.ru