Значення емоційного інтелекту у підготовці майбутніх педагогів в освітньому просторі НУШ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський державний гуманітарний університет

Значення емоційного інтелекту у підготовці майбутніх педагогів в освітньому просторі НУШ

The importance of emotional intelligence in the training of future teachers in the educational space of NUS

Демчук Вадим Олексадрович

Науковий керівник: Сверлюк Ярослав Васильович,

доктор педагогічних наук, професор

У статті розглядається проблема емоційного інтелекту у підготовці майбутніх педагогів в освітньому просторі НУШ. Проаналізовано підходи до вивчені емоційного інтелекту у психології. Визначені особливості емоційного інтелекту педагога. Керування власними емоціями та контроль над ними становлять важливу професійну здатність педагогів, тому що їх діяльність передбачає міжособистісну взаємодію. Встановлено, що емоційний інтелект - це інтегральна властивість особистості, яка сприяє її гармонійному розвитку, покращенню міжособистісної взаємодії та відкриває для особистості широкі можливості для самореалізації та розкриття свого потенціалу.

Ключові слова: емоційний інтелект, педагог, освітній простір, педагогічне спілкування, учні.

Вступ

Постановка проблеми. Актуальною є проблема вивчення емоційного інтелекту у підготовці майбутніх педагогів в освітньому просторі НУШ. Оскільки, емоційний інтелект педагога опосередковує гуманістичну спрямованість у взаємодії з учнями та іншими суб'єктами освітнього простору, сприяє реалізації індивідуального підходу у розвитку особистості та навчанні, показує рівень особистісної зрілості педагогів. Емоційний інтелект - це невід'ємна особистісна складова педагогічної майстерності, оскільки лише зріла особистість, може виховати іншу повноцінну і зрілу особистість. Основним педагогічним завданням вчителя є пробудження пізнавальної активності дітей, організація навчальної та пізнавальної діяльності через педагогічне спілкування та діалог з учнями.

Правильно організоване педагогічне спілкування формує позитивний емоційний досвід, який набувають учні у школі. Низький рівень емоційного інтелекту здатний призвести до складнощів в усвідомленні та визначенні власних емоцій, що підвищує ризик виникнення психосоматичних захворювань. Недолік емоційного інтелекту розширює діапазон ризиків - від депресії чи схильності до насильства до порушень харчування та зловживання наркотиками. Вміння розбиратися у власних почуттях та керувати ними є особистісним фактором, що зміцнює психологічне та соматичне здоров'я учня та вчителя.

Формування якісних психічних новоутворень учня досягається лише через емоційно забарвлену, особистісну взаємодію з учнями, опосередковану єдністю волі мислення та емоцій, отже, емоційним інтелектом педагога.

Емоційний інтелект визначається як сукупність емоційно-когнітивних здібностей до соціально - психологічної адаптації особистості. Усі структурні компоненти емоційного інтелекту тісно взаємопов'язані, завдяки чому людина здатна побудувати ефективне міжособистісне спілкування.

Поняття «емоційного інтелекту» вивчали наступні вітчизняні вчені: О. І. Боковець, Н. І. Буркало, О. П. Лящ, С. В. Марчук, І. Мазоха, І. В. Опанасюк, С. О. Подофей, Г. С. Фролова, М. М. Шпак та ін.

Мета статті - проаналізувати значення емоційного інтелекту у підготовці майбутніх педагогів в освітньому просторі НУШ.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розвиток сучасного суспільства висуває нові вимоги до системи підготовки майбутніх педагогів та якості їх професійної освіти. Воно потребує висококваліфікованих фахівців у галузі освіти, які відрізняються численними якостями, серед яких одними з основних є емоційна стабільність і професійна мобільність у умовах ринку праці.

Рівень успішності професійної діяльності спеціаліста, що працює в галузі суб'єкт-суб'єктних відносин, обумовлений умінням розуміти власні емоції та трактувати емоції оточуючих людей. Дані вміння становлять емоційну компетентність педагога та формуються шляхом розвитку емоційного інтелекту.

Згідно Концепції Нової української школи (НУШ) необхідно готувати майбутнього вчителя до сучасних освітніх викликів та формувати професійні уміння та навички. Серед наскрізних вмінь, які виокремленні в Концепції НУШ, в межах підготовки майбутніх учителів варто звернути увагу на вміння набувати й застосовувати емоційний інтелект в педагогічній діяльності. Емоційний інтелект - це здатність ретельно осягнути, оцінити та виразити емоції; здатність розуміти емоції та здобувати емоційні знання здатність керувати емоціями, що сприяє емоційному й інтелектуальному зростанню особистості [8].

Зарубіжні дослідники, які розробили концепції емоційного інтелекту, були: Г. Гарднер, Дж. Готтман, Д. Гоулман, Р. Бар-Он, Дж. Мейєр, П. Селовей та ін.

Класичне уявлення про інтелект запропонував Д. Векслер, який визначав його як глобальну здатність індивіда діяти цілеспрямовано, мислити раціонально та ефективно спілкуватися з оточенням.

Другою обставиною, що породжує безліч підходів до розуміння поняття «емоційний інтелект», є різноманіття моделей інтелекту. Емоційний інтелект «розчинився» серед різних видів інтелекту і стало не зрозумілим яке місце він займає серед інших інтелектів, що включає в себе.

До однієї з сучасних концепцій інтелекту належить модель «множинного інтелекту» Г. Гарднера, яка включає кілька основних підвидів (форм) інтелекту: логіко-математичний, вербальний, просторовий, музичний, тілесно-кінестетичний, міжособистісний, внутрішньо-особистісний [15].

Змішані моделі (Д. Гоулмен, Р. Бар-Он) включають когнітивні, особистісні та мотиваційні риси, завдяки чому вони виявляються тісно пов'язаними з адаптацією до реального життя та процесами порозуміння. Ці моделі передбачають вимір емоційного інтелекту за допомогою опитувальників, заснованих на самозвіті, подібних до традиційних особистісних опитувальників. Моделі здібностей визначають емоційний інтелект як сукупність субздатностей, що вимірюються за допомогою тестів, що складаються із завдань, що мають правильні та помилкові відповіді.

Моделі здібностей (Дж. Меєр та П. Селовей) визначає емоційний інтелект як здатність сприймати, викликати емоції, підвищувати ефективність мислення за допомогою емоцій, розуміти емоції та емоційні знання і рефлексивно регулювати емоції для емоційного та інтелектуального розвитку.

Вивчення поняття «емоційний інтелект» почалося в 1983 році, коли дослідник Говард Гарднер описав перші особливості емоційного інтелекту у монографії «Frames of mind». Учений припустив, що не існує єдиного поняття «інтелект», а є підтипи інтелекту, які значно впливають на життєдіяльність особистості загалом. Отже, на основі власних досліджень Говард Гарднер виділив сім підтипів інтелекту: вербальний, логіко-математичний, просторовий, кінестетичний, музичний та емоційний.

Вивчення емоційного інтелекту як окремого психологічного конструкту розпочалося з 1990 року. Зумовлено це було тим, що у США двоє вчених опублікували роботу у якій розглядалася створена ними концепція про емоційний інтелект. З того часу авторство цього поняття належить професорам університетів Нью Гемпшира та Йеля Дж. Майєру та П. Селовею.

Дж. Майєр визначив емоційний інтелект як розумові здібності, які допомагають сприймати свої власні почуття та почуття інших людей [15, с. 173].

У структурі емоційного інтелекту Дж. Майєр та П. Селовей виділяють чотири основні здібності:

1. Здатність сприймати та ідентифікувати емоції та емоційні стани самої особистості та інших. Йдеться про здатність бачити та визначати емоції за різними ознаками, наприклад, за фізичним станом.

2. Здатність спеціальним чином викликати певну емоцію і здійснювати її контроль (фасилітація мислення). Увага приділяється можливості за допомогою емоцій керувати своїм емоційним станом та настроєм.

3. Здатність розуміти емоції. Полягає в тому, щоб вміти розуміти емоції при їх переході на інший рівень, інтерпретувати їх, усвідомлювати та розуміти амбівалентні емоції.

4. Здатність керувати почуттями та емоціями інших людей. Дозволяє інтерпретувати емоції оточуючих та залежно від їх важливості для особистості диференціювати та стримувати ті, які можуть завдати шкоди індивіду [15].

H. І. Буркало зауважує, що емоційний інтелект - це інтегральна властивість особистості, яка сприяє її гармонійному розвитку, покращенню міжособистісної взаємодії та відкриває для особистості широкі можливості для самореалізації та розкриття свого потенціалу [3, с. 45].

Т. М. Фогель зазначає, що емоційний інтелект впливає на організацію навчального процесу. Розвинений емоційний інтелект допомагає вчителю зрозуміти свої емоції та передбачити реакцію дітей на різноманітні ситуації та події [12].

З точки зору Т. В. Скорик, А. О. Міненок для майбутнього вчителя важливий розвинений емоційний інтелект, оскільки впливає на правильну вибудову взаємодії із дітьми, колегами та батьками, що є для більшості молодих вчителів неабиякою проблемою. Окрім цього, емоційний інтелект впливає на комунікацію та стиль поведінки у проблемних та кризових ситуаціях, так як при розвиненому емоційному інтелекту проявляється висока здатність до емпатії та рефлексії. Виступаючи мобілізуючою ланкою особистісних, соціальних, спеціальних та індивідуальних компетентностей, емоційний інтелект є необхідною передумовою та складником професійної успішності вчителя [11, с. 319].

Отже, керування власними емоціями та контроль над ними становлять важливу професійну здатність педагогів, тому що їх діяльність більшою мірою є міжособистісним спілкуванням з людьми. Педагогу важливо вміти розуміти природу власних емоцій, об'єктивно трактувати емоції оточуючих і намагатися керувати ними задля досягнення максимального результату професійної діяльності.

З точки зору С. В. Марчук вивчення впливу емоційного інтелекту на особистість - важливий вектор дослідження як психологічної науки, так і людства загалом, адже визначення факторів його впливу на життєдіяльність особистості дасть відповіді на чимало запитань. Емоційний інтелект - це сукупність розумових здібностей для виявлення, розуміння та контролю емоцій. Це важлива інтегральна характеристика особистості, яка виявляється в її ефективності розуміння емоції, узагальнення змісту, виокремлення емоційного в міжособистісних стосунках, регуляції емоції так, щоб позитивно впливати на когнітивну пізнавальну діяльність та переборювати негативні емоції, які можуть заважати спілкуванню чи перешкоджати досягненню власного успіху [7, с. 23].

О. П. Лящ зазначає, що емоційний інтелект розуміється як інтелектуальна здатність, пов'язана з розумінням і управлінням емоційними виявами особистості [5, с. 330].

О. І. Боковець зазначає, що дослідження емоційного інтелекту як психологічного феномену визначається тим, що емоційна сфера є найбільш динамічною у структурі особистості. Саме емоції як реакція-переживання, ставлення та імпульс до дії, що супроводжують усі сфери життєдіяльності людини, відіграють вагому роль у регулюванні психічного стану, діяльності, міжособистісному спілкуванні, прийнятті рішень, досягненні успіху. Невміння тримати емоційне життя під контролем призводить до емоційного напруження, різноманітних астенічних психоемоційних станів, страждань від внутрішніх протиріч, що певним чином відображається на психічному здоров'ї особистості [2, с. 68].

I. Мазоха зазначає, що емоційний інтелект - це сукупність розумових здібностей, що забезпечують виявлення, розуміння причин та управління власними емоціями та емоціями інших людей для успішного досягнення цілей та намірів діяльності (професійна діяльність, спілкування).

Високий рівень емоційного інтелекту є передумовою просоціальної та іншої позитивної поведінки, а низький рівень розвитку пов'язаний з різними формами соціальної дезадаптації [6, с. 102].

Таким чином, емоційний інтелект трактують як форму емоційного досвіду, який базується на здібностях до розуміння своїх емоцій і керуванню ними в системі міжособистісного контакту. Наявність розвиненого емоційного інтелекту дозволяє особистості цілісніше і об'єктивно сприймати інших, формувати повнішу характеристику людини.

Емоційна компетентність педагога включає наступні сфери: здатність до самовизначення та самоврядування; здатність до керування взаємовідносинами з оточуючими.

Прояв емоційного інтелекту полягає у вмінні педагога діяти адекватно обставинам, що досягається як шляхом розуміння емоцій і почуттів, а й завдяки здібності до управління та контролю за первинними властивостями психіки. Високий рівень розвиненості емоційного інтелекту проявляється у вмінні педагога визначати та контролювати свої емоції у конкретній ситуації та у певний момент. У цьому полягає значущість емоційної компетентності у професійному та особистому житті педагога.

В НУШ приділяють увагу розвитку емоційного інтелекту - соціальних та комунікативних компетентностей. Нова орієнтація сучасної школи - це навчити учнів вибудовувати ефективні відносини з іншими і розуміти власні емоції. Для досягнення цієї мети педагог повинен мати розвинений емоційний інтелект.

І. В. Опанасюк зазначає, що з'ясування структурних компонентів емоційного інтелекту та його ключових понять дає змогу говорити, що емоційна спрямованість, стійкість та культура особистості є вагомими складовими у структурі емоційного інтелекту. На процес формування цих феноменів можуть впливати як внутрішні фактори, так і зовнішні [9, с. 120].

З точки зору С. О. Подофей емоційний інтелект включає в себе такі здібності, як: розпізнавання власних емоцій та емоцій інших людей, емпатію, управління власними і чужими емоціями, використання емоцій у цілях мотивації та рішення задач [10, с. 262].

Згідно М. М. Шпак емоційний інтелект - це інтегративна особистісна властивість, яка зумовлюється динамічною єдністю афекту та інтелекту через взаємодію емоційних, когнітивних, поведінкових та мотиваційних особливостей і спрямована на розуміння власних емоцій та емоційних переживань інших, забезпечує управління емоційним станом, підпорядкування емоцій розуму, сприяє самопізнанню та самореалізації через збагачення емоційного та соціального досвіду [14, с. 283].

Згідно А. О. Клименко сформованість емоційного інтелекту проявляється в умінні педагога встановлювати емоційний контакт з учнями, з кожною дитиною зокрема, створювати на уроці атмосферу взаєморозуміння і довіри, керувати почуттями та думками учнів, а також власними психоемоційними станами, тобто вміти залишати власні емоційні проблеми поза межами колективу і не проявляти їх у професійній діяльності. Це сприяє здатності педагогів досліджувати і проектувати власну діяльність, міркувати і діяти у професійній галузі незалежно від чужої волі, обставин, самостійно здійснювати вибір і приймати рішення, виробляти індивідуальні стратегії та досягати поставлених цілей без надмірних вольових зусиль. Ефективність навчального процесу залежить не лише від здібностей учнів, але й від наявності в них емоційних переживань, від їх навченості, здатності навчатися, старанності, працелюбності і, звичайно, емоційного інтелекту.

Вчитель, готуючись до уроку, повинен продумати методи та прийоми, які дозволять викликати емоційне піднесенні у дітей [4].

В основі біологічних передумов розвитку здібностей емоційного інтелекту лежать вроджені відмінності, які належать до функціональної асиметрії головного мозку та властивостей нервової системи (темпераменту). Соціальні передумови засновані на взаєминах у сімейному оточенні (батьки, родичі), вони визначаються відносинами у сім'ї, стилем виховання.

Отже, у педагога є внутрішньоособистісний та міжособистісний емоційний інтелект. Дані види інтелекту передбачають активацію різних розумових процесів та навичок особистості, але так само вони пов'язані один з одним. Здатність до розуміння емоцій та їх управлінню пов'язана з емоційною сферою особистості, тому емоційний інтелект представляється як конструкт, що має подвійну природу та пов'язаний з когнітивними здібностями.

Емоційний інтелект педагога взаємопов'язаний з різними психологічними факторами, а саме: з рівнем самоактуалізації, різними компонентами самовідносини, рівнем тривожності, рівнем самооцінки, нейротизмом, екстраверсією, відкритістю досвіду, здатності до співробітництва та доброчесності.

Емоційний інтелект як чинник покращення адаптаційних можливостей педагога, емоційного здоров'я особистості, міжособистісної взаємодії, характеризується та визначає якісну своєрідність індивідуально - психологічних особливостей педагога. До них можна віднести: самоактуалізацію, тривожність (ситуативна, особистісна), сумлінність, відкритість новому досвіду, емоційну стійкість, позитивне ставлення до оточуючих, самоповагу, самоцікавість, самовпевненість, самопослідовність, саморозуміння і, як результат, відносно високий рівень емоційного інтелекту свідчить про вміння керувати своїм емоційним життям, ініціативну поведінку (самомотивацію)та емпатію.

З точки зору Г. С. Фролової вивчення емоційного інтелекту розкриває можливості оптимізації взаємин між людьми, самореалізації через глибоке усвідолення емоційних процесів та станів, що виникають на шляху міжособистісної взаємодії та самопізнання [13, с. 110].

Отже, емоційний інтелект - це властивість особистості, яка сприяє усвідомленню, розумінню власних емоцій і емоцій оточення її, гармонійному розвитку та покращенню міжособистісної взаємодії.

С. Березка зазначає, що емоційний інтелект є складним інтегральним утворенням, що включає сукупність когнітивних, поведінкових й емоційних якостей і здібностей, які забезпечують усвідомлення, ідентифікацію, диференціацію та регулювання своїх і чужих емоцій (внутрішньо-особистісний та міжособистісний емоційний інтелект). Встановлено, що емоційний інтелект у майбутніх фахівців спеціальної освіти без застосування цілеспрямованого впливу сформований переважно на середньому та початковому рівнях [1, С. 18].

Висновки

емоційний інтелект педагог

1. Згідно Концепції Нової української школи (НУШ) необхідно готувати майбутнього вчителя до сучасних освітніх викликів та формувати професійні уміння та навички. Для педагогів важливе вміння набувати й застосовувати емоційний інтелект в педагогічній діяльності.

2. Емоційний інтелект - це інтегральна властивість особистості, яка сприяє її гармонійному розвитку, покращенню міжособистісної взаємодії та відкриває для особистості широкі можливості для самореалізації та розкриття свого потенціалу. Розвинений емоційний інтелект допомагає вчителю зрозуміти свої емоції та передбачити реакцію дітей на різноманітні ситуації та події.

Джерела

1. Березка С. Розвиток емоційного інтелекту майбутніх фахівців спеціальної освіти. Науковий часопис НПУ імені ПМ. Драгоманова. 2021. Вип. 14. (59). С. 13-20. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2021.14(59).02

2. Боковець О. І. Емоційний інтелект як ресурс психічного здоров'я. Габітус. 2022. №37. С. 68 - DOI https://doi.org/10.32843/2663-5208. 2022.37.12

3. Буркало Н. І. Психологічні особливості емоційного інтелекту. Рsychological journal. 2019. №5. С. 34-49.

4. Клименко А. О. Шляхи розвитку емоційного інтелекту учасників освітнього процесу. А'ОГОГ. ONLINE. 2020. №15. С. 1-12.

5. Лящ О. П. Детермінанти та можливості формування емоційного інтелекту особистості. Науковий часопис національного педагогічного університету іменіМ. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Збірник наукових праць. К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. № 46 (70). С. 210-216.

6. Мазоха І. Аналіз проблеми емоційного інтелекту як особистісного ресурсу. Сучасна психологія: проблеми та перспективи. 2020. С. 100-104.

7. Марчук С. В. Теоретичний аналіз поняття емоційного інтелекту в психології. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2021. Вип. №3. С. 20-23.

8. Нова українська школа: порадник для вчителя / за заг. ред. Н. М. Бібік. Київ: Літера ЛТД, 2018. 160 с.

9. Опанасюк І. В. Психологічна сутність феномену «емоційний інтелект». Збірник наук. праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: ДВНЗ «Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника», 2013. Вип. 18. Ч. 1. С. 114-120.

10. Подофей С. О. Емоційний інтелект особистості й особливості його становлення. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2019. №1. С. 260-265.

11. Скорик Т. В., Міненок А. О. Емоційний інтелект як основа професійної успішності майбутнього вчителя початкових класів. Професійна успішність педагогічного працівника як основа менеджменту якості освітнього процесу: Збірник матеріалів четвертих всеукраїнських педагогічних читань присвячених 80-річчю з дня народження Лідії Кондрашової. Черкаси: ФОП Є. І. Гордієнко. 2019 С. 317-320.

12. Фогель Т. М. Емоційний інтелект вчителя як запорука ефективності навчального процесу. Науковий часопис НПУ імені П.М. Драгоманова. 2018. Вип. 60. С. 200-202.

13. Фролова Г. С. Наукові підходи до визначення феномену «емоційний інтелект». Теорія і практика сучасної психології. 2018. №1. С. 107-111.

14. Шпак М. М. Емоційний інтелект в контексті сучасних психологічних досліджень. Психологія особистості. 2011. № 1. С. 282-288.

15. Mayer J. D., Salovey P. The intelligence of emotionalin telligence. Intelligence. 1993. P. 433-442.

Размещено на Allbest.ru