Особистісні детермінанти становлення сучасного психолога-практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісні детермінанти становлення сучасного психолога-практика

Соколова Ганна Борисівна доктор психологічних наук, професор, директор навчально-наукового інституту фізичної культури, спорту та реабілітації, Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», м. Одеса

Анотація

Стаття присвячена вивченню особливостей формування та ранньої діагностики схильності студентів-майбутніх психологів до науково- дослідницької та практичної роботи. Особливого значення поставлена проблема набуває у площині роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

В контексті цієї проблеми спеціальна освіта розглядається як процес, спрямований на розширення можливостей особистості для компетентного вибору життєвого шляху та саморазвитку. Стратегією пошуку спеціальних психологічних технологій стає створення середовища, що сприяє розвитку, а також різних навчальних і виховних умов дітей з особливими освітніми потребами. У такому розумінні спеціального освітнього процесу, психолог виступає в ролі соціального дорослого, який формує спосіб життя особливої дитини, у щільній співпраці та спільній діяльності з дітьми допомагає їм знайти свій шлях у світі, повному протиріч.

Особистість психолога, який працює з дітьми з особливими освітніми потребами, детермінується спектром індивідуальних особливостей. Це включає глибокі знання в галузі спеціальної педагогіки та психології, вміння адаптувати методики до потреб кожного учня, а також навички роботи в команді з іншими фахівцями, такими як логопеди, вчителі та соціальні педагоги.

Успішність роботи практичного психолога буде визначатися наступними факторами: рівнем розвиненості у нього міжособистісних навичок (товариськості); рівнем розвиненості у нього проєктних навичок (або силою впливу на поведінку інших людей); ступенем розвиненості антропоцентричної спрямованості (психологічної проникливості, емпатії до об'єкту, процесу та результатів психологічної діяльності).

Отримано важливу інформацію про мотиваційні складові спеціальних здібностей. При схильності до науково-дослідницької роботи ймовірніше виявити виражену спрямованість на альтруїзм; при схильності до практичної роботи -- спрямованість на радикалізм (чутливість до протиріч, новизни). Результати емпіричного дослідження підтвердили зв'язок компонентів спеціальних здібностей до психологічної або науково-дослідницької роботи з вираженістю деяких професійно значущих якостей, необхідних у роботі психолога.

Ключові слова: психолог, особистісні детермінанти успішності, психологічна проникливість, товариськість, емпатія, діти з особливими освітніми потребами.

Abstract

Sokolova Hanna Borysivna Doctor of Psychology Sciences, Full Professor,Director of the Educational and Scientific Institute of Physical Culture, Sports and Rehabilitation, State Institution "South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky", Odesa

FEATURES OF THE APPLICATION OF THE INTEGRATED APPROACH IN WORKING WITH CHILDREN WHO HAVE SEVERE SPEECH DISORDERS

The article is devoted to the study of the peculiarities of the formation and early diagnosis of the inclination of future psychologist students to research and practical work. ^e given problem acquires special importance in the field of work with children with special educational needs.

In the context of this problem, special education is considered as a process aimed at expanding the individual's opportunities for a competent choice of life path and self-development. The strategy of finding special psychological technologies is the creation of an environment that promotes the development, as well as various educational and educational conditions of children with special educational needs. In this understanding of the special educational and educational process, the psychologist plays the role of a social adult who shapes the lifestyle of a special child, in close cooperation and joint activities with children helps them find their way in a world full of contradictions.

The personality of a psychologist working with children with special educational needs is determined by a spectrum of individual characteristics. This includes in-depth knowledge of special pedagogy and psychology, the ability to adapt techniques to the needs of each student, and the ability to work in a team with other professionals such as speech therapists, teachers, and social workers.

The success of the work of a practical psychologist will be determined by the following factors: the level of development of his interpersonal skills (sociability); the level of development of his design skills (or the power of influence on the behavior of other people); the degree of development of anthropocentric orientation (psychological insight, empathy for the object, process and results of psychological activity).

Important information was obtained about the motivational components of special abilities. With a tendency to scientific and research work, it is more likely to reveal a pronounced focus on altruism; with a tendency to practical work -- a focus on radicalism (sensitivity to contradictions, novelty). The results of the empirical study confirmed the connection between the components of special abilities for psychological or research work and the expression of some professionally significant qualities required in the work of a psychologist.

Keywords: psychologist, personal determinants of success, psychological insight, sociability, empathy, children with special educational needs.

Постановка проблеми

Реформа освіти насамперед стосується змін у всьому житті зростаючої дитини, яка набуває знань, а не лише зміни педагогічних методів чи певних технологій навчання. Без реформування організації життя дитини з особливими освітніми потребами реформи методів навряд чи будуть успішними. Більше того, самі психологічні методи та технології, органічно вписуючись в модель спеціального виховання та навчання, яка відповідає суспільним вимогам, повністю відповідають цій моделі, пристосованій до суспільства.

В контексті цієї проблеми спеціальна освіта розглядається як процес, спрямований на розширення можливостей особистості для компетентного вибору життєвого шляху та саморазвитку. Стратегією пошуку спеціальних психологічних технологій стає створення середовища, що сприяє розвитку, а також різних навчальних і виховних умов дітей з особливими освітніми потребами. У такому розумінні спеціального освітнього процесу психолог виступає в ролі соціального дорослого, який формує спосіб життя особливої дитини, у щільній співпраці та спільній діяльності з дітьми допомагає їм знайти свій шлях у світі, повному протиріч.

Незважаючи на зростаючий інтерес науковців до питання інклюзивної освіти, багато аспектів залишаються невирішеними. Серед них - питання виявлення особистісних детермінант психолога закладів середньої освіти до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Психологи відіграють ключову роль у супроводі таких дітей, їх адаптації та соціалізації, що підкреслює необхідність подальших наукових розвідок у цій сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В умовах сучасної освіти все більше уваги приділяється інклюзивному навчанню, яке передбачає залучення дітей з особливими освітніми потребами до загальноосвітніх закладів. Однією з ключових фігур у цьому процесі є психолог, від особистості та професійних якостей якого значною мірою залежить успіх адаптації дітей до соціального простору.

Різним аспектам вивчення особистісних детермінант успішної особистості практичного психолога приділяли увагу такі українські вчені, як Н. Зброєва, Л. Клочек, Л. Кльоц, А. Колупаєва, Л. Савчук, О. Таранченко, Н. Шевченко та ін.

Так, у структурі особистості практичного психолога, який працює з дітьми з особливими потребами, Л. Савчук виокремлює такі особистісні детермінанти, як-от:

1) соціально-комунікативні потреби (у спілкуванні з дітьми, колегами, батьками; оволодінні педагогічними компетенціями; здійсненні корекційно виховної діяльності з дітьми; постійному поповненні власних знань, проведенні педагогічних досліджень);

2) соціальна та професійна спрямованість, громадянськість, адаптив- ність до нових умов діяльності, захопленість професією, креативність у педагогічній діяльності, відповідальне ставлення до своїх педагогічних обов'язків;

3) позитивне ставлення до вихованців і людей загалом (доброта, любов до дітей, гуманізм, емпатія, справедливість, чесність, вимогливість, товариськість);

4) індивідуально-особистісні риси: уважність, спостережливість, кмітливість, критичність мислення та продуктивна пам'ять, прогностичність думки, психологічна проникливість, творча уява;

5) вольові риси: цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, дисциплінованість, витриманість, самоорганізованість, ініціативність;

6) емоційні риси: врівноваженість, емоційна стійкість, стенічність емоцій, емоційна виразність;

7) професійні якості: педагогічний такт, освіченість, педагогічна майстерність, самопрезентація [5].

Науковець особливо акцентує увагу на значущості організаційних навичок психолога, здатності здійснювати індивідуальний підхід, проводити профілактичну та просвітницьку роботу з батьками, а також працювати в команді.

Складність роботи спеціального психолога полягає в тому, що багато з учасників освітнього процесу не до кінця розуміють суть і переваги його участі, маючи упереджені уявлення щодо цієї проблеми. Як зазначає Н. Зброєва, на сучасному етапі емоційна реакція українських вчителів варіюється від скептицизму щодо освіти дітей з особливими потребами до явного страху перед додатковим навантаженням [1].

Основними аргументами вчителів є відсутність базової інформації, недостатні знання психологічних технологій, основ психології та спеціальної педагогіки, емоційне неприйняття дітей з різними видами вад і ментальна неготовність інтегрувати таких учнів у звичайний освітній процес.

Підкреслюючи важливість толерантного ставлення до учнів з особливими потребами, Л. Клочек зазначає, що педагогічна взаємодія має ґрунтуватися на принципах аксіологічного підходу, який передбачає розгляд дитини з особливими потребами як унікальної особистості зі своїми особливостями розвитку. Успішна інтеграція таких учнів у соціум, на думку Л. Клочек, залежить від конструктивної співпраці між вчителем, психологом і батьками [2].

Отже, особистість психолога, який працює з дітьми з особливими освітніми потребами, детермінується спектром індивідуальних особливостей. Це включає глибокі знання в галузі спеціальної педагогіки та психології, вміння адаптувати методики до потреб кожного учня, а також навички роботи в команді з іншими фахівцями, такими як логопеди, вчителі та соціальні педагоги.

Не випадково під час бесід з практичними психологами багато з них підкреслюють здатність практично вирішувати завдання, пов'язані з комунікацією (товариськість як специфічну здатність саме психологів). На думку Л. Савчук, у структурі цієї здатності можна теоретично виділити п'ять основних складових:

1. уміння повністю та правильно сприймати людину (психологічна проникливість, швидка орієнтація в ситуації тощо);

2. уміння розуміти внутрішні властивості та особливості людини (проникнення у її духовний світ, інтуїція);

3. здатність до співпереживання (емпатія, доброта та повага до людини, готовність допомогти);

4. здатність аналізувати свою поведінку (рефлексія);

5. здатність керувати собою та процесом спілкування (самоконтроль) [5].

Однією з ключових рис психолога, який працює з дітьми з особливими освітніми потребами є емоційна стабільність, оскільки робота з ними часто супроводжується значним рівнем стресу. Психолог повинен бути готовим до різноманітних викликів та ситуацій, що можуть виникати в процесі супроводу, зберігаючи при цьому емоційну рівновагу та позитивний настрій.

Для успішної роботи з дітьми з особливими потребами психолог повинен виявляти емпатію і толерантність. Важливо розуміти емоційні та фізичні потреби учнів, створювати атмосферу підтримки і довіри, а також сприяти формуванню позитивного ставлення до різноманітності у колективі.

Спеціальна освіта потребує від психолога постійного пошуку нових підходів і методів. Психолог має бути готовим до експериментів, використовувати сучасні технології та інноваційні психологічні практики для забезпечення ефективної адаптації всіх учнів.

Таким чином, особистість спеціального психолога має вирішальне значення для успішного навчання та соціалізації дітей з особливими освітніми потребами. Комбінація професійних компетенцій, емоційної стійкості, емпатії, професійної проникливості та постійного прагнення до професійного розвитку є ключовими елементами успіху спеціальної освіти та психологічного супроводу.

Ще у 1920-х роках у Харкові була спроба дослідити індивідуально- психологічні передумови успішної діяльності психолога-експериментатора. Було виділено два основні чинники: 1) вербальні здібності для розуміння та володіння мовою, і 2) психоспективні здібності, тобто здатність до спостереження (самоспостереження та тривалого зосередження уваги) [цит. за 6].

Проте відсутність загальноприйнятих критеріїв оцінки результативності практичних психологів в галузі спеціальної психології зводить нанівець навіть найбільш перспективні розробки та проекти досліджень спеціальних здібностей до психологічної діяльності.

Мета статті. З висвітленних фактів випливає припущення про наявність зв'язку між визначеними гіпотетичними компонентами спеціальних психологічних здібностей та певними соціально-перцептивними вміннями (товариськістю, емпатією, психологічною проникливістю, рефлексією тощо), а також показниками зовнішньої валідності. Основною метою нашого дослідження є експериментальна перевірка цього припущення.

Виклад основного матеріалу

Для обстеження студентів психологічних спеціальностей були використані дві батареї тестів: 1) для визначення вираженості гіпотетичних компонентів спеціальних здібностей (соціального інтелекту та соціальної фасилітації) та 2) для оцінки деяких професійно важливих для роботи психологів якостей і прогнозу ефективності.

Обстеження проводилося в два етапи: а) на початку навчання та б) після другої сесії перед отриманням диплому про закінчення університету.

На першому етапі студенти проходили тестування для визначення професійної придатності у сфері «соціального сервісу»: сформованості професійних намірів, здібностей тощо.

З усіх використаних тестів найбільш корисними для прогнозування успішності діяльності в сфері соціального обслуговування та можливих перспектив управліньської діяльності в освітянській галузі вважаються тести для визначення рівня розвитку соціального інтелекту та соціальної фасилітації.

Для визначення рівня розвитку соціального інтелекту (розуміння поведінки інших людей) використовувалася модифікована версія тесту Саллівана-Гілфорда. Тест складався з чотирьох субтестів: 1) «ситуації для висновків», 2) «групи виразів», 3) «розуміння усних висловлювань», 4) «ситуації, які потрібно доповнити».

Для оцінки соціальної фасилітації (сили впливу на «об'єкт») нами застосовувалася гра «співбесіда». Кожен студент мав викласти перед групою експертів свою мотивацію щодо вступу на спеціальность «Психологія». Експертна група (професійні психологи та викладачі) оцінювала рівень соціальної фасилітації студента, зокрема його здатність знімати психологічний бар'єр у процесі спілкування, створювати атмосферу доброзичливості, залученості та довіри до співрозмовників.

Для визначення фасилітаційного ефекту нами використовувалися біполярні графічні шкали: товариськості (готовності до контакту), впевненості (уміння підтримувати контакт), емпатійності (уміння відчувати контекст ситуації) та інтелектуальності (уміння логічно обґрунтовувати свої вибори).

Оцінка проводилась одразу після "прослуховування". Кількісним показником фасилітаційного ефекту було середнє значення оцінок експертів за чотирма незалежними факторами фасилітації.

На другому етапі обстеження досліджувалися лише ті респонденти, хто успішно пройшов співбесіду.

Тести 16 PF Кеттелла і опитувальник схильність до розвитку синдрому емоційного вигорання В. Бойка вважаються найбільш надійними для оцінки сформованості професійно важливих якостей в практичній роботі психолога і прогнозу успішності його діяльності.

Додатково використовувалися дві невербальні шкали для вимірювання альтруїзму і консервативності для оцінки вираженості найбільш важливих мотиваційних складових професійної спрямованості представників "соціальних професій".

Шкала альтруїзму складається з восьми фотографій: чотирьох дорослих осіб (людини, собаки, кролика, чайки) і чотирьох їхніх дитинчат (дитини, цуценяти, кроленят, пташенят).

Шкала консерватизму складається з 12 стимульних конфігурацій: шести гармонійних (без протиріч або дисонансів) і шести дисгармонійних структур (з протиріччям або дисонансом).

Для оцінки розвитку у студента здатності впливати на інших людей також нами використовувався ігровий тест "Доповідь про перспективи розвитку психологічної служби в школі" під час тренінгу. Кандидатам пропонувалося написати доповідь на визначену тему і виступити з нею перед аудиторією "директорів шкіл". Кількісним показником ефекту фасцинації вважалася усереднена оцінка враження від доповіді "директорами школи". Для оцінки використовувалися спеціальні шкали, які дозволяли враховувати внесок у ефект фасцинації конструктивності запропонованих проектів, художньої виразності виступу і т. д.

У експерименті брали участь 120 студентів спеціальності «Психологія» м. Одеса.

Параметричний аналіз відмінностей за критерієм "t" надав додаткову інформацію про специфіку впливу двох основних компонентів спеціальних здібностей (див. таблицю 1).

Як видно з таблиці 1, різниця в рівні соціального інтелекту статистично значущо передбачала різницю за індексом "прогнозу успішності в роботі психологів-дослідників". Чим вище рівень розвитку соціального інтелекту, тим ймовірніше орієнтація на дослідження поведінки людини або групи людей (виражена здатність до розпізнавання відхилень у функціонуванні людини).

Різниця в вираженості соціальної фасилятивності статистично значуще розділяла крайні групи студентів, схильних або несхильних до практичної роботи. Крім того, ці різниці передбачали відмінність між середніми показниками схильності до розвитку синдрому вигорання і фасцинації.

Іншими словами, майбутні практикуючі психологи мали більш високий рівень захищеності від розвитку синдрому вигорання (t=2,56, p<0,05) і більшу схильність до конструктивної репрезентації (t=2,20, p<0,05) в процесі міжособистісних та ділових форм комунікації.

Оскільки статус психологів досі недостатньо визначений, і фактично спеціальний психолог виконує як практичну, так і науково-дослідницьку роботу, то, ймовірно, особливий інтерес представляють змішані профілі спеціалістів, які працюють у галузі спеціальної освіти.

Таблиця 1Особливості прогнозу успішної практичної та науково- дослідницької роботи майбутніх психологів

Таблиця 2Дисперсійний аналіз даних про ступінь впливу схильності студентів до науково-дослідницької та практичної діяльності на вираженість індивідуальних властивостей особистості (за 16 РБ1Кеттелла)