Самовизначення та самоорганізація як важливі компоненти професійно-особистісного саморозвитку фахівця у дослідженнях науковців кін. ХХ - ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Самовизначення та самоорганізація як важливі компоненти професійно-особистісного саморозвитку фахівця у дослідженнях науковців

кін. ХХ - ХХІ століття

Гриньова Марина Вікторівна, доктор педагогічних наук, професор, ректор університету, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Анотація

У статті здійснено аналіз досліджень провідних науковців щодо проблеми професійно-особистісного розвитку фахівця. Обґрунтовано, що самовизначення та самоорганізація характеризуються як важливі компоненти саморозвитку майбутнього професіонала на шляху його професійного становлення. Власне саморозвиток характеризується як внутрішній процес, визначений спосіб реагування особистості на вплив середовища, усвідомлене вдосконалення себе самої. Автором визначено, що ряд вітчизняних досліджень предметно розкривають сутнісно-змістовну сторону, механізми саморозвитку особистості.

Професійно-особистісний саморозвиток є найважливішим компонентом професійної діяльності, складовою системи особистісного саморозвитку людини, базовим елементом професійної компетентності майбутнього фахівця; цек безперервний процес розкриття особистісно-професійного потенціалу фахівця, що впливає як на педагогічну діяльність в цілому, так і на формування професійно значущих особистісних якостей зокрема.

З'ясовано, що самовизначення є одним із ключових чинників професійно-особистісного саморозвитку особистості, що, в свою чергу, виступає як засіб особистісного й професійного самовдосконалення, оскільки сприяє розвитку важливих сфер особистості: емоційної, вольової, мотиваційної, інтелектуальної та є регулятором утвердження базових цінностей людини.

Охарактеризовано основу професійно-особистісного саморозвитку особистості, яка визначається як самоспостереження і самосприйняття, що є передумовою ефективного процесу самовизначення та подальшої самоорганізації майбутнього фахівця. Визначено технологію професійно-особистісного саморозвитку особистості, що складається з трьох етапів (підготовчого, основного, підсумкового).

Ключові слова: особистість, саморозвиток, особистісно-професійний саморозвиток, самоспостереження, самосприйняття, самовизначення, самоорганізація, самовдосконалення.

Abstract

самовизначення самоорганізація професійний фахівець

Hryniova Maryna Viktorivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Rector of the University, Poltava National Pedagogical University named after V. G. Korolenko, Poltava

SELF-DETERMINATION AND SELF-ORGANIZATION AS IMPORTANT COMPONENTS OF THE PROFESSIONAL AND PERSONAL DEVELOPMENT OF A SPECIALIST IN THE RESEARCH OF CINEMA SCIENTISTS. XX - XXI CENTURIES

The article analyzes the research of leading scientists on the problem of professional and personal development of a specialist. It is substantiated that self-determination and self-organization are characterized as important components of self-development of a future professional on the path of his professional development. Self-development itself is characterized as an internal process, a certain way of the individual's response to the influence of the environment, conscious self-improvement.

The author determined that a number of domestic studies objectively reveal the substantive side, the mechanisms of self-development of the individual. Professional and personal self-development is the most important component of professional activity, a component of a person's personal self-development system, a basic element of the professional competence of a future specialist; tsek is a continuous process of revealing the personal and professional potential of a specialist, which affects both the pedagogical activity in general and the formation of professionally significant personal qualities in particular.

It was found that self-determination is one of the key factors of professional and personal self-development of an individual, which, in turn, acts as a means of personal and professional self-improvement, as it contributes to the development of important spheres of personality: emotional, volitional, motivational, intellectual and is a regulator of the establishment of basic human values.

The basis of professional and personal self-development of an individual is characterized, which is defined as self-observation and self-perception, which is a prerequisite for an effective process of self-determination and further selforganization of a future specialist. The technology of professional and personal selfdevelopment of the individual, consisting of three stages (preparatory, main, final) is defined.

Keywords: personality, self-development, personal and professional self-development, self-observation, self-perception, self-determination, self-organization, self-improvement.

Постановка проблеми

В сучасних умовах розвитку освітньої галузі, одним із важливих завдань є формування особистості, яка прагне до постійного самовдосконалення, як у професійному, так і в особистісному полі, готова до безперервної освіти, здатна самовизначатися, володіє способами самоорганізації, рухається до розвитку своїх професійних якостей, прагне до саморозвитку. Тому важливою умовою на шляху оволодіння майбутньою професією є розвиток особистісної цілісності студента, формування професійної спрямованості якого відбувається у тісному взаємозв'язку з формуванням його особистості, що є безперервним цілісним процесом розвитку й саморозвитку. Зміст освіти при цьому виступає як «вирощування» самоцінних інтенцій студентів у сфері пізнання, визначення, переживання, осмислення, конкретної діяльності, результатом чого є професійно-особистісний розвиток фахівця певного напряму підготовки. Тому, спрямованість підготовки професіонала полягає у формуванні у нього системи знань і якостей, необхідних для здійснення шляхів професійної діяльності. Адже професійно-особистісний розвиток (зокрема саморозвиток) працівника є запорукою ефективності реалізації педагога у професії. Тому важливим є проаналізувати наявний досвід провідних науковців з метою його узагальнення в контексті створення умов для професійно-особистісного саморозвитку майбутніх фахівців, основними компонентами якого є самопізнання, самовизначення, самоорганізація, самовиховання, самоактуалізація та самовдосконалення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Досліджуючи окреслену проблему, ми використовуємо сучасні положення філософії розвитку й професійної освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, С. Кримський, В. Лозовий, С. Франк та ін.), аналізуємо досвід Г. Артемчука, С. Гончаренка, A. Грецова, А. Маркової, В. Поповича, Г. Січкаренка, В. Фокіної, А. Шаповалова щодо дослідження процесів оновлення професійної освіти, зазначається в [7].

Аналіз наукової літератури засвідчує, що питання професійного розвитку, професійно-особистісного саморозвитку та самовдосконалення досліджуються українськими та зарубіжними вченими в різних аспектах: професійний саморозвиток педагога вивчають В. Вітюк, Н. Мирончук, Ю. Рева, Н. Савченко, О. Остапчук, М. Морозова, Г. Топчій; питання самовдосконалення та саморозвитку (М. Дубінка, Л. Зязюн, Л. Коробка, Л. Мітіна, О. Пєхота, Г. Селевко та ін.); виокремлення особливостей професійної діяльності (О. Акімова, С. Гончаренко, А. Коломієць, Г. Тарасенко та ін.).

Саморозвиток як системотворча категорія розглядається дослідниками як: саморух (Г. Костюк), діяльність, внутрішня активність (М. Боришевський, Н. Гаркавенко, С. Рубінштейн), потреба (Ю. Прудковських, Н. Тимошенко), педагогічна рефлексія (Р. Тур), здатність, характеристика (С. Грищенко), механізм, технології (Д. Кузьменко), взаємозв'язок із самовихованням (О. Главацька), вказується в [10, с. 257-258].

Різні аспекти саморозвитку та професійно-особистісної самореалізації особистості досліджуються у роботах В. Андрєєва, В. Андрущенка, В. Ільчук, B. Козинець, Я. Пономарьова, Л. Пуховської, В. Штифурак, Н. Чибісової та ін.

Інтегруючи наявні підходи, зазначаємо, що професійно-особистісний саморозвиток фахівця є свідомою діяльністю, яка спрямована на вдосконалення його особистісних та професійно значущих якостей, відповідно до вимог професії; найбільш повну реалізацію себе як професіонала, «ключовими компонентами якого є самопізнання, самовизначення, самоорганізація, самоактуалізація та самовдосконалення», підкреслено в [2].

На жаль, ця актуальна проблема в повній мірі ще не розкрита в роботах сучасних вітчизняних учених, через свою багатоаспектність та багатоплановість. Констатуємо, що процес саморозвитку особистості є об'єктом вивчення філософів, соціологів, психологів, педагогів, що доводить необхідність його більш глибокого вивчення.

Метою статті є дослідження провідними науковцями основ професійно-особистісного саморозвитку фахівця в контексті самовизначення та самоорганізації як базових його компонентів.

Виклад основного матеріалу

Сучасна педагогічна наука як в Україні, так і в зарубіжжі усе більше уваги приділяє особистісному та професійному саморозвитку. Саморозвиток, на думку вітчизняних та зарубіжних науковців, сприяє вибору особистості життєвого шляху, етичних норм, майбутньої професії. Незаперечним є факт, що найбільш успішними на ринку праці є ті фахівці, які вміють самостійно навчатися впродовж життя, критично мислити, самостійно визначати цілі та досягати їх, тобто самостійно розвиватися. Закономірним у цьому контексті є екстраполяція акцентів у професійній підготовці фахівців із завдань формування професійних знань, умінь і навичок на завдання формування їхніх професійних компетентностей, серед яких здатність до самоосвіти, самовдосконалення, саморозвитку, що є актуальним на часі.

Актуальність підготовки майбутнього вчителя до саморозвитку зумовлена необхідністю розв'язання таких суперечностей: між потребою у формуванні в педагогів здатності до саморозвитку і недостатньою увагою сучасного вищого закладу освіти до цієї проблеми; між об'єктивною потребою якісного перетворення процесу навчання студента й існуючими традиційними, далекими від технологій саморозвитку, підходами до навчання; між потребою практичної реалізації процесу саморозвитку майбутнього вчителя і відсутністю достатнього теоретичного та технологічного забезпечення [7, С. 209]. Саме тому, розв'язання існуючих протиріч та формування готовності до саморозвитку виступає «інтеграційною характеристикою особистості, яка базується на здібності до самопізнання, самореалізації, самоідентифікації й припускає можливість побудови системи індивідуальних взаємодій зі світом та індивідуальним розвитком» [4, с. 6].

У вітчизняній педагогіці більшість науковців стверджують, що саморозвиток є головним завданням як самоосвіти, самореалізації, так і самовдосконалення особистості. Дослідники О. Савченко, М. Дубінка,

О. Захарова розуміють сенс поняття «саморозвиток»: «як усвідомлений і керований особистістю процес, у результаті якого відбувається удосконалення фізичних, розумових і моральних потенцій людини, розгортання її індивідуальності» [10, с. 257]. При цьому науковці окреслюють, що важливою умовою, першим кроком на шляху до саморозвитку є внутрішня потреба особистості, що спрямована на самопізнання себе та подальше самовизначення. Вони обґрунтовують, що саморозвиток є визначальною характеристикою особистості й на сучасному етапі процесу фахової підготовки сприяє формуванню в майбутніх професіоналів чіткої життєвої позиції та можливості вироблення у себе здатності до самопізнання, самовизначення, системних компонентів саморегуляції та самоаналізу.

На думку вчених (Л. Мітіна, Н. Мирончук, О. Пєхота, Ю. Рева, Н. Савченко, Г. Селевко, Г. Топчій) саморозвиток особистості представляється у вигляді тісного взаємозв'язку самовиховання і самоосвіти, які взаємно доповнюють один одного і дають можливість майбутньому педагогу самоудосконалюватися. Наукові засади для розуміння співвідношення саморозвитку, виховання і самовиховання закладені сучасною педагогікою як в Україні, так і в зарубіжних країнах. Саморозвиток особистості визначається вихованням та самовихованням. Науковці доводять, що саморозвиток особистості залежить від духовного складника особистості, її цінностей, де основа саморозвитку - самоспостереження як складний акт, що відбувається та спрямовується на вивчення намірів особистості за складеним планом [10, С. 258]. О. Главацька, розвиваючи цю думку, зазначає, що саморозвиток і самовиховання особистості «спираються на індивідуальні особливості людини, її нахили та потреби. Завдяки цьому людині вдається виявити для самої себе домінуючі задатки, які у майбутньому можуть суттєво визначити весь її життєвий шлях, забезпечити розвиток фізичних, інтелектуальних і моральних якостей» [2, С. 34]. Науковець А. Кочетов стверджує, що «принцип максимальної ефективності саморозвитку особистості полягає у прагненні людини (усвідомленому й інстинктивному) якнайшвидше розвинути всі ті якості, сили і здібності, які в ній уже виявились...» [10, С. 258].

Українські вчені (О. Главацька, В. Ковальчук, В. Піддячий, С. Соколовська, Н. Шустова) стверджують, що людина може досягти моральної досконалості шляхом формування таких цінних якостей, як самопізнання, самоконтроль, самоприйняття, здатність до розумного самообмеження, самодисципліни [2, С. 43]. При цьому, особистісний розвиток характеризуємо як ґенезу функцій, які особистісна цілісність виконує в життєдіяльності індивіда. Їх розкриття, як і всякий розвиток, уможливлюється, якщо вони будуть затребувані самою ситуацією життєдіяльності індивіда, знайдуть у ній реалізацію. Особливістю такого підходу є те, що зміст розвитку особистісної цілісності винесений у ньому за межі розвитку самої особистості та представлений як зміст освіти, а механізмом розвитку виступає «навчання» особливої діяльності особистісному досвіду становлення та накопичення властивостей особистісної цілісності.

Переконливим є факт, що саморозвиток особистості відіграє важливу роль у становленні майбутнього фахівця. Сучасна вітчизняна дослідниця Н. Гаркавенко вважає, що в процесі «модернізації вищої освіти особливу значимість отримує проблема професійної підготовки фахівців, конкуренто-спроможних на ринку праці, компетентних, що вільно володіють своєю професією. Важливим чинником для цих вимог виступає націленість майбутнього фахівця на професійний саморозвиток. Для студента важливе усвідомлення, що стати успішною людиною за умов ринку зможе той, хто має якісну професійну підготовку, володіє навичками саморозвитку як особистісного, так і професійного; навичками самостійної праці та спілкування, може адаптуватися до нових умов праці, бути мобільним фахівцем. Необхідною умовою реалізації таких нових форм праці є наявність у випускника ЗВО цілісної позитивної «Я-концепції». Отже, саморозвиток особистості відбувається у взаємозв'язку з освітнім процесом у закладах вищої освіти [1, с. 186].

Як стверджує українська дослідниця О. Поліщук, процес саморозвитку пов'язаний з подоланням труднощів (бар'єрів), серед яких виокремлює: «відсутність відповідальності за власне життя; нерозвиненість здатності до самопізнання; вплив стереотипів та установок; несформованість механізмів саморозвитку; перешкоди, створені іншими людьми» [9, С. 67]. При цьому, «рушійною силою саморозвитку виступає мимовільне прагнення людини до збереження і розвитку, яке відображене у механізмі урівноваження» [9, С. 68].

Маємо констатувати, що процес саморозвитку особистості триває все життя. Важливим є виокремлення основних етапів саморозвитку особистості. На першому - відбувається самоспостереження і обов'язкова самооцінка, а також усвідомлення необхідності регулярної роботи над собою. На другому - виявляються мотиви, які виникають під час самоспостереження та потребують подальшого вдосконалення, особистість самовизначається. На третьому етапі, як правило, треба зробити програму саморозвитку, яка б дала змогу домогтися успіхів у подальшому житті. Четвертий етап - оцінювальний. Він має підбити підсумки всього процесу саморозвитку особистості.

Вітчизняний науковець В. Піддячий вважає, що відповідно до етапів професійного саморозвитку, модель саморозвитку фахівця має таку структурну побудову: 1) формування мотивації до здійснення професійного саморозвитку; 2) постановка мети та завдань такого саморозвитку; 3) визначення та структурування професійних параметрів; 4) діагностика наявності сформованості та рівня розвитку професійних параметрів через самоспостере-ження, самоаналіз, самооцінювання; 5) професійні самоосвіта та самовиховання; 6) конкретні дії щодо реалізації поставленої мети саморозвитку через використання адекватного технологічного інструментарію; 7) самоаналіз результатів, їх корекція [8, С. 110].

У розвиток теорії і практики саморозвитку особистості важливий внесок зробила представниця вітчизняної науки С. Кузікова. Дослідниця вважала, що «психологічними умовами, що забезпечують успішність саморозвитку, є: зріле Я особистості (що має такі характеристики, як автономність, самоідентич- ність, інтернальність), відкритість, толерантність до нового, наявність усвідомленої мети самоздійснення як орієнтира саморозвитку (самовизначення) та активної життєвої стратегії. Механізмами як функціональними засобами саморозвитку виступають рефлексія, саморегуляція та зворотний зв'язок. Вони підтримують, забезпечують механізми-умови саморозвитку особистості - інтеріоризацію, ідентифікацію, екстеріоризацію» [6, с. 157]. Представляючи модель саморозвитку особистості вчена визначає такі структурні складники: «потенціал саморозвитку особистості (психологічний зміст актуального і найближчого розвитку), психологічні ресурси саморозвитку (потреба, умови і механізми його здійснення), мотиваційно-вольові регулятори саморозвитку, які забезпечують переростання особистості в суб'єкта власних змін (мотиви, цілі, засоби і готовність до саморозвитку)». Необхідно також констатувати, що суб'єкти саморозвитку враховують закономірності, утворені стійкими причинно-наслідковими зв'язками між зовнішніми та внутрішніми умовами. «Їх урахування сприятиме активізації становлення особистості як суб'єкта саморозвитку» [6, с. 142]. Отже, саморозвиток є здатністю людини ставати і бути справжнім суб'єктом свого життя і здійснюється у процесі життєдіяльності людини, у процесі прояву її активної позиції.

Зазначимо, що О. Поліщук визначає «психологічні ресурси саморозвитку (структурні складники цілісної системи особистісного саморозвитку): потребу в саморозвитку як його джерела і детермінант; умови, які забезпечать його успішність; механізми як функціональні засоби й умови його здійснення. Потреба (потенціал) у саморозвитку визначається актуалізованістю характеристик саморозвитку (самоактивність, життєдіяльність, рівень розвитку самосвідомості). Вона забезпечується базовим рівнем особистісного саморозвитку (зона актуального розвитку), а також насиченістю життя особистості (зона найближчого розвитку) і виникає у разі зміни змістової структури індивідуальної свідомості та трансформації смислових утворень» [9, с. 75].

Саморозвиток особистості виступає як засіб і особистісного, і професійного самовдосконалення, оскільки сприяє формуванню важливих сторін особистості: емоційної, вольової, мотиваційної, інтелектуальної. Особистісний саморозвиток сприяє утвердженню базових цінностей людини, а професійний - професійно важливих якостей, загальних (інтелект) і спеціальних (професійних) творчих здібностей, які у своїй інтегративній єдності забезпечують свідому та цілеспрямовану діяльність щодо самореалізації себе як особистості в тій соціальній сфері, що є значущою для майбутньої професії [10, С. 259]. Звідси, професійно-особистісний саморозвиток - це процес якісної, цілеспрямованої, свідомої зміни особистісної сфери, що забезпечує підвищення рівня професіоналізму, професійне самовдосконалення, і є невід'ємною умовою становлення суб'єктності, гармонійного всебічного розвитку та самореалізації особистості. Він є безперервним, цілеспрямованим процесом особистісного та професійного зростання, спрямований на підвищення рівня власної професійної компетенції шляхом удосконалення професійно значущих якостей, умінь та навичок, реалізації творчих здібностей відповідно до професійних вимог з метою досягнення значних результатів діяльності.

Є. Ніколаєва, В. Кузнєцова вважають професійно-особистісний саморозвиток невід'ємною частиною професійної діяльності майбутнього вчителя. Дослідниці розкривають сутність цього саморозвитку через його функції: 1) цілеутворюча функція - визначає ціннісно-смислові орієнтації майбутнього вчителя; 2) рефлексивна - стимулюю самовивчення майбутнього вчителя, роботу над собою, пошук і особистісну оцінку власного життєвого і педагогічного досвіду; 3) нормативна - зумовлює дотримання правових відносин; 4) активної взаємодії - запускає механізм саморозвитку, окреслено в [7].

Українські вчені Н. Тимошенко, Д. Кузьменко, досліджуючи взаємо-зв'язки технології професійно-особистісного саморозвитку, виокремили обов'язкові її компоненти: «мета (бажаний стан об'єкта, на досягнення якого спрямовується діяльність); завдання (дії, які належить здійснити для досягнення мети), а також алгоритм як система послідовних дій (вважали, що це найбільш характерна ознака технології)» [3].

Саморозвиток особистості має формуватися вже з перших днів навчання у закладах освіти. Під час вивчення навчальних предметів трансформується світогляд, поглиблюється самопізнання та гармонізуються стосунки з людьми. У цьому процесі особливе значення має отримання власного досвіду здійснення будь-якої діяльності (під час освіти, в побуті). Формування в особистості умінь та навичок саморозвитку здійснюється за допомогою розвитку механізмів саморозвитку, зокрема рефлексії. Паралельно відбувається, як стверджують Д. Кузьменко, Ю. Прудковських, Н. Тимошенко, засвоєння знань про роль саморозвитку у будь-якій діяльності, елементи саморозвитку трансформуються у невід'ємні особистісні риси. Отже, як правило, особистість відчуває потребу гармонізувати власну емоційну сферу, скорегувати деякі стосунки, вдосконалити вміння саморозвитку.

На думку С. Соколовської, фахівцю як «автору» саморозвитку мають бути характерні такі властивості: здатність самостійно формулювати завдання саморозвитку і виробляти стратегію та тактику їх досягнення; готовність самостійно здобувати навчальну та професійну інформацію і оперувати нею для вирішення теоретичних і практичних завдань; шукати нові засоби подання професійних завдань; здатність отримувати нові знання [11, С. 28].

Сутнісними компонентами, що відображають специфіку реалізації професійно-особистісного саморозвитку майбутнього фахівця, науковці виокремлюють наступні: 1) самопізнання - інтелектуальне осмислення сутності власних рис та якостей, особливостей перебігу пізнавальних процесів; 2) самовизначення - спрямованість на визначення своїх здібностей, можливостей, системи цінностей, прагнень та намірів; 3) самоорганізація - цілеспрямована регуляція навчально-практичних дій (самоаналіз, самоконтроль, саморегуляція, самооцінка); 4) самовиховання - свідоме, активне формування власних професійних, моральних, естетичних знань, умінь та навичок; вироблення вольових якостей відповідно до обраного професійного ідеалу; 5) самоактуалізація - постійне виявлення і розвиток особистісних потенційних можливостей та їх реалізація; 6) самовдосконалення як процес підвищення рівня власної професійної компетенції [3].

Спеціальний акцент хочемо зробити на таких компонентах як самовизначення та самоорганізація. Професійне самовизначення, як доводить науковець М. Дубінка, - це «самопізнання та об'єктивна оцінка особою індивідуальних особливостей, зіставлення власних професійних якостей і можливостей із вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією» [5, С. 96]. Це процес прийняття особистістю рішення щодо вибору майбутньої трудової діяльності (вибір професії, професійного закладу освіти, місця працевлаштування). Воно полягає в усвідомленні особистістю себе як суб'єкта конкретної професійної діяльності і передбачає: 1) самооцінку людиною власних індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста; 2) усвідомлення своєї ролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей; 3) саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети [5, С. 97]. При цьому суб'єктність як характеристика особистості безпосередньо виражає ставлення людини до себе, як діяча, творця власної історії. Це і є самовизначення як компонент саморозвитку. Механізмом становлення суб'єктності слугує «наслідування» не копіювання, а програвання і репрезентація в актах «діючого символізму» (міміка, пантоміміка) і взаємного руху один до одного.

Ряд науковців (О. Борисова, Л. Галаганова, О. Головаха, Ф. Іващенко, О. Климов, Ф. Повшедна, М. Чобітько, Н. Шовір) до найбільш визначальних ознак професійного самовизначення відносять: 1) усвідомлення свого власного «Я» у світі професій; 2) ціннісні орієнтації і професійні перспективи; 3) професійну спрямованість і вибір професії; 4) врахування потреб суспільства в тій або іншій діяльності; 5) формування особистісного відношення до професійної діяльності; 6) вдосконалення себе у вибраній професійній діяльності [5, С. 97].

Самоорганізація як компонент професійно-особистсіного саморозвитку фахівця полягає у прогнозуванні результатів професійної діяльності, правил організації власних дій і власного ставлення, де зафіксовані значущі для нього цінності. Особливості такої організації виявляються в таких функціях: 1) цілепокладання, що визначає специфіку професійної діяльності, соціальної поведінки, забезпечує становлення життєвих цілей, бажань, прагнень як основи професійного формування; 2) рефлексії, яка полягає в творчому підході до життєдіяльності, спрямованій на усвідомлення та перетворення себе та довколишніх; 3) активної взаємодії, що допомагає фахівцю підсилити власні сили, отримати емоційну наснагу, позитивні враження; 4) нормативній, яка ґрунтується на певних вимогах, нормах, що встановлюються між учасниками професійного процесу; підтримує позитивну рівновагу в системі об'єкт-суб'єктної взаємодії, а також зумовлює дотримання правових, доброзичливих стосунків [8, С. 276-277].

При цьому, специфікою пошуку ефективних шляхів саморозвитку є «сама дія», вона самоцінна й містить у собі можливість «самоорганізації». Сам процес організації охоплює діяльнісні та комунікативні акти, що здійснюються в напрямку задоволення провідних спонукань суб'єкта. Система зазначених функцій відображає різноманіття професійних завдань, підкреслює багатоаспектність змісту діяльності, невід'ємною складовою якої є професійно-особистсний саморозвиток.

Висновки

На підставі аналізу наукових джерел можемо стверджувати, що професійно-особистісний саморозвиток - найважливіший компонент професійної діяльності, складова частина системи особистісного саморозвитку людини, елемент професійної компетентності майбутнього фахівця, компонентами якого є: самопізнання, самовизначення, самоорганізація, самовиховання, самоактуалізація, самовдосконалення. Даний феномен може бути представлений як безперервний процес розкриття особистісно-професійного потенціалу фахівця, що впливає як на педагогічну діяльність в цілому, так і на формування професійно значущих особистісних якостей зокрема.

Література:

1. Гаркавенко Н. В. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою. Психологія саморозвитку особистості : збірник наукових праць. Чернівці-Київ, 2016. С.179-192.

2. Главацька О. Л. Основи самовиховання особистості : навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008. 206 с.

3. Гриньова М. В., Кононова М. М. Саморегуляція навчальної діяльності та професійний розвиток студентської молоді : монографія. Полтава : Астрая, 2021. 384 с.

4. Грищенко С. В. Самовдосконалення особистості : монографія. / Під наук. ред.:

З. Н. Курлянд, І. В. Бужиної. Чернігів : Вид-во «Десна Поліграф», 2019. 192 с.

5. Дубінка Микола.Професійне самовизначення майбутнього вчителя як психолого- педагогічна проблема Наукові записки. Вип. 186. Серія: Педагогічні науки. Кропивницький: РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2020. С. 92-98.

6. Кузікова С. Б. Психологічні основи становлення суб'єкта саморозвитку в юнацькому віці : монографія. Суми : Видавництво «Мак Ден», 2012. 410 с.

7. Мирончук Н. М. Професійно-особистісний саморозвиток майбутнього педагога: сутнісні характеристики та шляхи формування. Нові технології навчання: наук.-метод. зб. Київ, 2013. Вип. 76. С. 209-214.

8. Піддячий В. М. Обґрунтування моделі професійного саморозвитку майбутнього вчителя. Педагогічний процес: теорія і практика. 2014. Вип. 1. С. 108-114.

9. Поліщук О. М. Ресурси саморозвитку особистості. Психологія саморозвитку особистості: збірник наукових праць. Чернівці-Київ, 2016. С. 64-75.

10. Савченко Н. С., Дубінка М. М., Захарова О. В. Поняття особистішого саморозвитку в концептуальному полі сучасної педагогічної науки. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / [редакт.-упор. М. Пантюк, А. Душний,

І. Зимомря]. Дрогобич: Вид. дім «Гельветика», 2020. Вип. 29. Том 3. С. 256-263.

11. Соколовська С. М. Сутнісна характеристика понять «саморозвиток» та «професійний саморозвиток» особистості. Професійний саморозвиток майбутнього фахівця : монографія / за ред. В. А. Ковальчук. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. С. 20-38.

References:

1. Harkavenko, N. V. (2016). Samovykhovannya i samorozvytok maybutnikh fakhivtsiv z vyshchoyu osvitoyu. [Self-education and self-development of future specialists with higher education]. Psykholohiyasamorozvytku osobystosti: zbirnyknaukovykhprats'. Psychology of personality self-development. Collection of scientific works. Chernivtsi-Kyiv. Рp. 179-192 [in Ukrainian].

2. Hlavats'ka, O. L. (2008). Osnovy samovykhovannya osobystosti. [Fundamentals of self-education of the individual]: navchal'no-metodychnyy posibnyk. Ternopil', 206 р. [in Ukrainian].

3. Hryn'ova, M. V., Kononova, M. M. (2021). Samorehulyatsiya navchal'noyi diyal'nosti ta profesiynyy rozvytok student-s'koyi molodi. [Self-regulation of educational activity and professional development of student youth]: monohrafiya. Poltava : Astraya, 384 р. [in Ukrainian].

4. Hryshchenko, S. V. (2019). Samovdoskonalennya osobystosti. [Self-improvement of personality]: monohrafiya. Pid nauk. redact.: Z. N. Kurlyand, I. V. Buzhynoyi. Chernihiv : Vyd-vo «Desna Polihraf», 192 р. [in Ukrainian].

5. Dubinka, Mykola. (2020). Profesiyne samovyznachennya maybutn'oho vchytelya yak psykholoho-pedahohichna problema. [Professional self-determination of the future teacher as a psychological and pedagogical problem]. Naukovi zapysky. Vyp. 186. Seriya : Pedahohichni nauky. Kropyvnyts'kyy : RVV TSDPU im. V. Vynnychenka. Рр. 92-98 [in Ukrainian].

6. Kuzikova, S. B. (2012). Psykholohichni osnovy stanovlennya sub'yekta samorozvytku v yunats'komu vitsi. [Psychological bases of formation of the subject of self-development in adolescence]: monohrafiya. Sumy: Vydavnytstvo «Mak Den», 410 р. [in Ukrainian].

7. Myronchuk, N. M. (2013). Profesiyno-osobystisnyy samorozvytok maybutn'oho pedahoha: sutnisni kharakterystyky ta shlyakhy formuvannya. [Professional and personal selfdevelopment of the future teacher: essential characteristics and ways of formation]. Novi tekhnolohiyi navchannya: nauk.-metod. zb. Kyyiv. Vyp. 76. Р. 209-214 [in Ukrainian].

8. Piddyachyy, V. M. (2014). Obgruntuvannya modeli profesiynoho samorozvytku maybutn'oho vchytelya. [Justification of the model of professional self-development of the future teacher]. Pedahohichnyyprotses: teoriya ipraktyka. 2014. Vyp. 1. Pp. 108-114 [in Ukrainian].

9. Polishchuk, O. M. (2016). Resursy samorozvytku osobystosti. [Resources of personal self-development]. Psykholohiya samorozvytku osobystosti Zbirnyk naukovykh prats '. Chernivtsi- Kyiv. Pp. 64-75 [in Ukrainian].

10. Savchenko, N. S., Dubinka, M. M., Zakharova, O. V. (2020). Ponyattya osobystisnoho samorozvytku v kontseptual'nomu poli suchasnoyi pedahohichnoyi nauky. [The concept of personal self-development in the conceptual field of modern pedagogical science]. Aktual'ni pytannya humanitarnykh nauk: mizhvuzivs'kyy zbirnyk naukovykh prats' molodykh vchenykh Drohobyts'koho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka / [redakt.-upor. M. Pantyuk, A. Dushnyy, I. Zymomrya]. Drohobych : Vyd. dim «Hel'vetyka». Vyp. 29. Tom 3. Pp. 256-263 [in Ukrainian].

11. Sokolovs'ka, S. M. (2011). Sutnisna kharakterystyka ponyat' «samorozvytok» ta «profesiynyy samorozvytok» osobystosti. Profesiynyy samorozvytok maybutn'oho fakhivtsya. [Essential characteristics of the concepts of «self-development» and «professional selfdevelopment» of an individual. Professional self-development of the future specialist] : monohrafiya / za red. V.A. Koval'chuk. Zhytomyr : Vyd-vo ZHDU im. I. Franka. Pp. 20-38 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru