Рухова активність в системі психічного благополуччя дошкільника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра сімейної та спеціальної педагогіки і психології

Південноукраїнський національний педагогічний університет

ім. К.Д.Ушинського

Рухова активність в системі психічного благополуччя дошкільника

Ковиліна Вероніка Геннадіївна,

кандидат педагогічних наук, доцент

Буцай Ірина Петрівна, магістрантка

Анотація

Актуальним завданням дошкільної освіти в Україні є навчання, виховання, розвиток здорового, інтелектуально розвиненого, вихованого майбутнього покоління. Один із аспектів його вирішення - сприяння створенню оптимальних умов для повноцінної рухової активності дитини. У статті проаналізовано вітчизняні та зарубіжні наукові джерела з точки зору дослідженості проблеми формування рухової активності в системі психічного благополуччя дитини, обґрунтовано тенденції розвитку рухової активності у дошкільних закладах і прогнозовано перспективи їх вирішення. Рухова активність - невід'ємна частина способу життя та поведінки дітей, яка визначається соціально-економічними і культурними чинниками, залежить від організації фізичного виховання, морфофункціональних особливостей зростаючого організму, типу нервової системи, кількості вільного часу, мотивації до занять, доступності спортивних споруджень та місць відпочинку дітей. Рухова активність дітей обумовлена режимним моментом дня, руховою діяльністю, умовами навколишнього середовища, які є важливим компонентом у забезпеченні розвитку пізнавальної та емоційно - вольової сфери дітей дошкільного віку. При цьому більш висока тренованість підвищує стійкість організму дитини до негативного впливу зовнішнього середовища: підвищення температури, гіпоксії, інфекційно-туберкульозної палички та до загального гамма-випромінювання. Для дітей, рухова активність яких знаходиться в межах норми, характерною рисою поведінки, як правило, є працелюбство, сміливість, рішучість, чесність, совість і благородство. Такі особливості характеру позитивно впливають на біологічну та соціальну природу дитини, сприяють не лише зміцненню здоров'я та психічному становленню, але й ефективно діють на формування духовно-моральних і морально-естетичних якостей людської природи. Рухова активність як ознака фізичного розвитку в поєднанні з духовною культурою дитини перебувають у логічній єдності, вони визначають і зумовлюють одна одну, формуючи внутрішні розуміння маленької людини.

Ключові слова: рухова активність, ^стема благополуччя, теихічний розвиток, зашби активізації рухової активності.

Kovilina Veronika Gennadiivna. Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Family and Special Pedagogy and Psychology, Pivdennoukrainian National Pedagogical University named after. K.D.Ushinsky, Odesa

Butsai Iryna Petrivna. Graduate student of the Department of Family and Special Pedagogy and Psychology, Pivdennoukrainian National Pedagogical University named after K.D.Ushinsky, Odesa

Motive activity in system of psychical prosperity of preschool child

Abstract

One of the actual tasks of preschool education in Ukraine is training, an education, and a development of healthy, intellectually developed, and educated future generation. One aspect of its solving is to facilitate the creation of optimal conditions for full motor activity of the child. The article analyzes the domestic and foreign scientific sources in terms of how much the problem of formation of motor activity in the system of mental welfare of the child was studied; main trends in the development of physical activity in preschool institutions were justified and prospects for their solution were projected. Motor activity is an integral part of the lifestyle and behavior of children, which is determined by socio-economic and cultural factors, depends on the organization of physical education, morpho-functional features of the growing body, type of nervous system, amount of free time, motivation for classes, availability of sports facilities and places recreation of children. Children's motor activity is determined by the regular moment of the day, motor activity, environmental conditions, which are an important component in ensuring the development of the cognitive and emotional-volitional sphere of preschool children. At the same time, higher training increases the resistance of the child's body to the negative effects of the external environment: temperature rise, hypoxia, infectious tuberculosis and to general gamma radiation. For children whose motor activity is within the norm, a characteristic feature of behavior is, as a rule, hard work, courage, determination, honesty, conscience and nobility. Such features of character have a positive effect on the child's biological and social nature, contribute not only to strengthening health and mental development, but also effectively influence the formation of spiritual-moral and moral-aesthetic qualities of human nature. Physical activity as a sign of physical development in combination with the child's spiritual culture are in a logical unity, they determine and condition each other, forming the inner understanding of a small person.

Keywords: motor activity, the system of welfare, mental development, means of activation of motor activity.

Вступ

Постановка проблеми. Основними тенденціями оновлення світового освітнього простору є поширення нововведень та модернізація. Емоційно-психологічний комфорт, матеріальне забезпечення, комп'ютеризація та поліпшення умов життя позитивно впливають на соціальну систему світу. Проте прогрес соціуму накладає свої вимоги, що може негативно позначатися на самопочутті людини, її стресостійкості та здоров'ї. Особливо це стосується дітей, які є особливою цінністю суспільства.

Світові вчені та науковці вважають, що однією з причин зниження фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей дітей є недостатня рухова активність. Вона необхідна для повноцінного формування особистості з усіма її компонентами, включаючи гармонійний розвиток.

Згідно з завданнями навчально-виховного процесу в українських дошкільних навчальних закладах, значний акцент робиться на формування творчого мислення дитини та збереження її здоров'я шляхом поєднання медичних та педагогічних засобів. Наприклад, програма "Впевнений старт" спрямована на спільні зусилля педагогів та сім'ї для забезпечення життєдіяльності, підвищення опору організму до негативних впливів зовнішнього середовища та покращення самопочуття дітей.

Проте виникає проблема значного навантаження на навчально-виховний процес, обмеження умов для ігрової діяльності та збільшення обсягу інформації, що необхідної для загальної обізнаності дітей. Ці аспекти потребують збалансованого підходу до оптимізації рухової активності та розумової діяльності дошкільників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багатьма вченими, такими як Т. Андрющенко, О. Богініч, Е. Вільчковський, Г. Григоренко, О. Дубогай, Н. Денисенко, Н. Синягіна, О. Козін, І. Кузнецова, Л. Лохвицька, М. Рунова, Т. Осокіна та інші, була проведена значна кількість досліджень з питань рухової активності дітей у дошкільних закладах. Проте, не зважаючи на цей значний науковий доробок, проблема рухової активності дітей залишається відкритою для подальшої деталізації, особливо в контексті методики розвитку дитячого психічного потенціалу, що залишається традиційною.

На підставі цього, вважаємо доцільним насичувати освітньо-виховний процес у дошкільних закладах засобами активізації рухової активності. Важливо розробити сучасні психодіагностичні методики і узагальнити перспективу фізкультурно-оздоровчої роботи серед дошкільнят з метою забезпечення балансованого розвитку їхніх розумових, фізичних та морально-вольових здібностей.

Мета статті полягає у проаналізуванні доцільності і ефективності рухової активності у дошкільників. Основний акцент робиться на сутності засобів, що стимулюють рухову активність, сприяють не лише фізичному здоров'ю, а й психічному благополуччю дітей. Важливим аспектом є позитивна динаміка змін у духовній і соціальній сферах окремої особистості.

Стаття буде спрямована на розгляд сучасних підходів до організації рухової активності в дошкільних навчальних закладах, аналіз їхньої впливовості на розвиток не лише фізичних навичок, а й когнітивних і емоційних здібностей дітей. Дослідження врахує роль різноманітних занять і ігор, спрямованих на збереження і підтримку психічного здоров'я малюків, і висвітлить їхній вплив на соціальну адаптацію та формування ціннісних орієнтацій у дошкільному віці.

Виклад основного матеріалу

В сучасній науці існує багато різних визначень поняття рухової активності. Наприклад, Н. Долбишева розглядає її як необхідну складову способу життя та поведінки дітей, що визначається соціально-економічними та культурними чинниками. Ця активність залежить від організації фізичного виховання, морфофункціональних особливостей розвиваючогося організму, типу нервової системи, доступного часу для занять, мотивації та наявності спортивних споруд і місць для відпочинку дітей [1].

З психофізіологічного погляду Т. Дегтяренко пояснює, що рухова діяльність є специфічним видом активності, який включає систему рухових дій, спрямованих на взаємодію особи з навколишнім середовищем. Ця взаємодія сприяє розвитку психомоторних функцій і психіки індивіда в цілому. В онтогенезі оволодіння і вдосконалення методів організації, побудови та управління руховою діяльністю базується на актуалізації філогенетичних утворень через формування адекватного ставлення до ситуації і вибір оптимального способу її вирішення з урахуванням індивідуальних можливостей, смислової структури та поставленої мети [2].

О. Богініч розглядає рухову активність як специфічний вид діяльності, що базується на системі рухових дій, спрямованих на взаємодію людини з навколишнім середовищем. Ця активність може бути як природною, так і спеціально організованою. Він підкреслює, що оптимальність рухової активності сприяє розвитку та вдосконаленню різноманітних життєвих процесів, підтримці і зміцненню здоров'я [3, с. 174]. Здоров'я, в свою чергу, розглядається як найцінніше для людини. Це поняття визначається як здатність до протистояння хворобам, адаптація до навколишнього середовища, схильність до самозбереження та саморозвитку. Здоров'я є комплексною категорією, яка відображає адаптаційні резерви організму в його взаємодії з навколишнім середовищем.

За дослідженнями О. Богініч, здоров'я та загальний фізичний стан дитини є основою для розвитку її потенційних можливостей, включаючи інтелектуальні. Здорову дитину легше виховувати, вона швидше опановує необхідні навички та краще пристосовується до змін навколишнього середовища. Водночас, високий рівень розумового розвитку дошкільника сприяє успішному вирішенню питань фізичного виховання. На думку С. Аркіна, фізичне виховання в жодному іншому віці не пов'язане так тісно із загальним розвитком дітей, як у перші шість років життя. У процесі самостійної та педагогічно керованої рухової діяльності дитина пізнає світ і себе, вдосконалюється функціонування різних аналізаторів, розвиваються психічні функції. Рухи формують психіку, і саме через них здійснюється практичний зв'язок дитини з навколишнім світом [3].

Ми поділяємо думку дослідниці М. Рунової, що здоров'я дитини залежить від багатьох факторів: біологічних, екологічних, соціальних, гігієнічних, а також від характеру педагогічних впливів. Серед численних умов, які впливають на стан здоров'я та працездатність дитячого організму, важливе місце посідає рухова активність, тобто природна потреба в русі, задоволення якої є необхідною умовою розвитку та виховання дитини. Сприятливо на організм впливає лише та рухова активність, яка перебуває в межах оптимальних значень. У разі гіподинамії виникає низка негативних для дитини наслідків: порушення функцій і структури певних органів, регуляція обміну речовин та енергії, зниження опірності організму до змінюваних зовнішніх умов [4, с. 2]. Режим малорухливості (гіподинамії), пов'язаний зі зниженням м'язової активності, призводить до затримки у розвитку організму дитини. Гіподинамія також створює несприятливі умови для інтелектуального розвитку дитини, знижуючи її розумову працездатність. Ця проблема набуває особливої актуальності через тенденцію до зниження рухливості дітей, які є активними учасниками життя.

Наукові дослідження Е. Вавілової, Е. Вільчковського, Т. Осокіної, Н. Денисенко, В. Шишкіної довели, що рухова активність дітей визначається режимом дня, фізичною активністю та умовами навколишнього середовища, які є важливими компонентами у забезпеченні розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери дітей дошкільного віку [2, с. 152].

Формування у дошкільників свідомого ставлення до здорового способу життя розглядалося в працях Т. Андрющенко, О. Варухи, Г. Григоренко, О. Дубогай, Л. Лохвицької, Н. Синягіної, О. Кононко та І. Кузнєцової. Вони дійшли висновку, що діти, які систематично виконують фізичні вправи, відрізняються бадьорістю, життєрадісністю, оптимізмом і високим рівнем засвоєння розумових навантажень. При цьому вища тренованість підвищує стійкість організму дитини до негативного впливу зовнішнього середовища: підвищеної температури, гіпоксії, інфекцій, туберкульозної палички та загального гамма-випромінювання [5, с. 422].

Аналіз наукової літератури та власні спостереження за дошкільнятами дозволяють стверджувати, що сприятливим фактором є та рухова активність, яка знаходиться в межах норми. Гіподинамія висвітлюється науковцями як недолік у формуванні здорового організму, а гіперкінезія (підвищена рухова активність) руйнує баланс оптимального фізичного навантаження, наслідком чого можуть бути негативні зміни у роботі всіх фізіологічних систем людського тіла. Таким чином, можна виокремити вікові критерії оптимальної рухової активності.

На початковому етапі розвитку (в період немовляти) основною умовою зародження рухових навичок є набуття дитиною здатності змінювати положення тіла та переміщувати його в просторі. Формуються вміння сидіти, підніматися, стояти. В ранньому віці дитина опановує життєво необхідні рухи, спонукається до активного й самостійного виконання рухових дій. Молодший дошкільний вік характеризується збагаченням рухового досвіду, розвитком самостійності та творчості в процесі організації рухової діяльності. Рухова активність старшого дошкільника набуває координації рухів різних м'язових груп; з'являється легкість і узгодженість у локомоціях, подібних до дорослої людини, і набутий руховий досвід діти можуть застосовувати у різних видах діяльності.

Встановлено, що рухова активність є необхідністю для людини, однак її індивідуальне формування в структурі особистості не дає ефективного результату без взаємозв'язку з психічним, соціальним та духовним розвитком.

Основними ознаками психічного розвитку науковці, як правило, вважають сформованість психічних процесів (відчуття, сприймання, увага, пам'ять, уява, мислення, мовлення, воля), становлення емоційної сфери, збалансованість психічних станів, уміння свідомо керувати своєю поведінкою, адекватне реагування на зовнішні й внутрішні подразники. Соціальний розвиток дитини є багатогранним процесом, який передбачає засвоєння культурних і моральних цінностей суспільства, формування особистісних якостей, що визначають взаємовідносини з іншими дітьми та дорослими, розвиток самосвідомості, усвідомлення власного місця в суспільстві. Духовне становлення дошкільника пов'язане з формуванням людських чеснот, естетичної спрямованості, позитивної життєтворчої позиції, розвитком гармонії зі світом, диференціації критеріїв добра і зла [2, с. 19].

У цілому, психічний розвиток визначають як закономірні зміни психіки в часі, які виявляються в кількісних, якісних і структурних перетвореннях. Вплив рухової діяльності на психічний розвиток індивіда знайшов своє відлуння в теоретичних і практичних дослідженнях таких основоположників вітчизняної науки, як І. Сєченов, П. Лесгафт, Б. Ананьєв. Дослідження М. Могендович, І. Сєченова, Д. Роземблюма свідчать про те, що якісна зміна рухів значно впливає на становлення відповідних структур мозку. Оскільки при скороченні м'язів покращується кровообіг обох півкуль, у кору головного мозку надходять потоки нервових імпульсів, що підвищують її тонус.

Систематичне виконання фізичних вправ забезпечує оперативність мислення, активізує психічні процеси: сприйняття, пам'ять, мислення, підвищує пластичність нервової системи. Ці наукові постулати підтверджують правильність обраного нами напрямку дослідження.

Предметом уваги П. Лесгафта були проблеми, пов'язані з дослідженням того, що під час оволодіння фізичними вправами дитина вчиться не тільки керувати своїми рухами, заснованими на м'язових відчуттях, але й аналізує свої враження і почуття, порівнює їх і об'єднує в єдине ціле. Важливим чинником здоров'я дітей є позитивний розвиток усіх фізіологічних систем: серцево-судинної, дихальної, нервової та опорно-рухового апарату. Забезпечити його може оптимальна рухова діяльність, яка виконує роль своєрідного регулятора росту та зміцнення дитячого організму. Дітям властиві рухи, тому недостатня локомотивна діяльність з будь-яких причин призводить до зниження стійкості біологічної системи, а також змін у фізичних якостях: силі, швидкості та витривалості, від яких значною мірою залежить рівень працездатності та розумовий розвиток дітей [2].

Перш ніж з'ясувати вплив локомотивної діяльності на пристосування дитини до умов навколишнього середовища, варто розкрити сутність одного з ключових підходів базового компоненту дошкільної освіти - компетентнісного підходу до особистості. Згідно з цим підходом, найважливішим завданням сучасного дошкільного закладу є навчання дітей науки життя, а не тільки окремих знань з математики, мови тощо. Це передбачає турботу про життєздатність дитини та збагачення її навичками практичної діяльності.

Компетентність - це обізнаність, уміння та вправність у певному колі питань, тобто йдеться про обізнаність дитини в усіх сферах життя та ціннісне ставлення дошкільника до себе, людей, довкілля, речей тощо. Показниками життєвої компетентності є, насамперед, активність дитини в ігровій та предметно-практичній діяльності, спілкуванні, а також сформованість у неї базових якостей особистості. Життєво компетентна дитина адекватно поводиться в різноманітних ситуаціях, є активним суб'єктом у цих ситуаціях, проявляє власне «Я». Вона знає, може, хоче й діє відповідно до обставин.

Соціальна компетентність свідчить про зрілість дитини як соціальної особи відповідно до її віку. Щоб стати соціально зрілим, дитині потрібно пройти довгий шлях: зрозуміти, чого очікують від неї оточуючі, оволодіти моральними нормами, ознайомитися з правилами співжиття з іншими людьми, та здобути уявлення про межі прийнятої та соціально схваленої поведінки.

Дослідниця O. Кононко притримується думки, що соціальність дошкільника проявляється в потребі встановити контакти з дорослими й однолітками, знайомими і незнайомими, представниками різної статі тощо. Все це передбачає становлення в нього здатності розрізняти людей за різними ознаками - спорідненістю (рідний - знайомий - чужий), емоційною привабливістю й важливістю (приємні - байдужі - неприємні), віком (дитина - дорослий - стара людина), статевою належністю (чоловіки - жінки; хлопчики - дівчатка). Так поступово розширюється досвід дошкільняти, який допомагає йому зорієнтуватись в людському довкіллі, визначити в ньому своє місце, почуватися задоволеним життям [5, с. 11-12].

Науковий аспект взаємозв'язку рухової активності та соціалізації дитиною, тобто набуття соціального досвіду, відображений у працях А. Капської, Е. Ярської-Смірнової, Е. Наберушкіної. А. Капська вважає, що, «приділяючи увагу досить важливим особливостям рухового розвитку дітей, можна здійснити сильний вплив на їхній загальний розвиток, а також і на соціальну адаптацію в цілому. Це має вплив і на формування мовлення, психіки, інтелекту, таких аналізаторних систем, як зорова, слухова, тактильна, а також, у широкому розумінні, на їх поведінку». Е. Ярська-Смірнова, Е. Наберушкіна звертають увагу на те, що активні зусилля індивідів протягом усього життя інтегруються в навколишнє середовище з метою виживання, розвитку й відтворення та є неодмінною умовою й результатом успішної соціалізації й адаптації дитини, яка відбувається в трьох основних сферах: діяльності, спілкування й свідомості. Не менш важливою є думка, згідно з якою рухова активність забезпечує соціальну активність. Так, А. Капська це поняття розглядає як складну динамічну систему, що охарактеризована сімейно-побутовою, комунікативною, суспільно-трудовою діяльністю, виявом духовних і фізичних здібностей людини в гармонії з соціальним середовищем, природою [5, с. 6].

Найсприятливішим для духовно-морального виховання особи є дошкільний вік, який з усіх вікових етапів є найбільш благодатним, оскільки відрізняється, за справедливим переконанням С. Русової, так званою «духовно - релігійною сензитивністю». Вивчення проблеми фізичного та духовного в сучасному науковому світі відображене в дослідженнях А. Лосєва, Г. Шевченко, А. Щербо, I. Столович та ін. I. Ніколайчук вважає, що фізична, тобто рухова досконалість, - це передусім важлива складова гармонійно розвиненої людини. Її слід розглядати через призму накопичення духовних цінностей, підвищення фізичного та духовного розвитку, що, у свою чергу, сприятиме процесу гармонізації підростаючої особистості. Для дітей, рухова активність яких знаходиться в межах норми, характерною рисою поведінки, як правило, є працелюбство, сміливість, рішучість, чесність, совість і благородство. Такі особливості характеру позитивно впливають на біологічну та соціальну природу дитини, сприяють не лише зміцненню здоров'я та психічному становленню, але й ефективно діють на формування духовно-моральних і морально-естетичних якостей людської природи [3, с. 106]. Рухова активність як ознака фізичного розвитку в поєднанні з духовною культурою дитини перебувають у логічній єдності, вони визначають і зумовлюють одна одну, формуючи внутрішні розуміння маленької людини.

Висновки

рухова активність психічний дошкільний

Теоретичний аналіз психолого-педагогічних наукових джерел за темою статті дозволяє зробити висновок щодо необхідності посилення в практиці дошкільної освіти взаємозв'язків фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку дитини. Безперечно, проблема гармонізації рухової активності дитини в дошкільних навчальних закладах з погляду психічного благополуччя її розвитку не може бути вирішена в одній статті. Коло сучасних проблем дошкільної освіти передбачає, крім теоретичного обґрунтування, також і практичну розробку дидактичних умов, підбір психолого-педагогічних методів, засобів, за допомогою яких слід активізувати рухову активність дошкільників. Тому перспективи подальших розвідок вбачаємо в дослідженні засобів і розробці сучасних методик для ефективності рухової активності в системі психічного розвитку дитини.

Література

1. Калуська Л.В. Дошкільне тіло виховання. Вплив рухової активності на здоров'я дошкільників. Тернопіль: Мандрівець, 2020, 184 с.

2. Дегтяренко Т.В., Ковиліна В.Г. Психофізіологія розвитку: Підручник для студентів закладів вищої освіти. К.: УАЇД «Рада», 2023. 352 с.

3. Богініч О. Особливості організації рухової діяльності дітей з проблемами фізичного розвитку. К.: Контекст, 2020. 336 с.

4. Рунова М. О. Рухова активність дитини у дитячому садку: метод. посіб. Харків: Ранок, 2017. 192 с.

5. Кононко О.Л. Виховуємо соціально компетентного дошкільника: навч.-метод. посіб. до Базової прогр. розвитку дитини дошк. віку «Я у Світі». Світич, 2009. 208 с.

References

1. Kaluska L.V.(2020). Doshkilne tilo vykhovannm. Vplyv гцкйоуоі aktyvnosti na zdorov'm йозйкііпукіу. [Preschool body of education. The mfluence of motor activtiy on the health of preschoolers]. Ternopti: Mandrivets, 184. [іп Ukrammn].

2. Degtyarenko T.V., Kovtima V.G. (2023). Ps^f^^^^ rozvtiku. [Psychophysrnlogy of development]. P^t^chn^ dlya studentiv zakladK vishoyi osvtik K.: иАУШ «Rada», 352. [іп Ukrammn].

3. BoMmch O. (2020). Osoblyvosti orhamzatsti гukhovoi dtialnosti dltel z problemamy fizychnoho rozvytku. [Pecutiarities of orgamzation of motor activtiy of chtidren wtih physrnal development problems]. K.: Kontekst, 336 [іп Ukrammn].

4. Runova M. O. (2017). Rukhova aktyvmst dytyny u dytiachomu sadku. [Motor activtiy of the chtid іп kmdergarten]: metod. pos!b. XarkK: Ranok, 2017. 192. [іп Ukrammn].

5. Kononko O.L. (2009).Vykhovrnemo sotsmlno kompetentnoho doshktinyka. [We rame a socmlly competent preschooler]: navch.-metod. pos!b. do Bazovo! prohr. rozvytku dytyny doshk. v!ku «Ia u Sviti». Svtiych, 208. [іп Ukгainian].

Размещено на Allbest.ru