Взаємозв'язок самовідношення та комунікабельності у здобувачів вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок самовідношення та комунікабельності у здобувачів вищої освіти

Білуха Тамара Іванівна - кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології, глибинної корекції та реабілітації, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького;

Дейниченко Лариса Миколаївна - кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри психології ДВНЗ "Донбаський державний педагогічний університет", м. Дніпро;

Дроздова Діана Сергіївна - кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Горлівського інституту іноземних мов ДВНЗ "Донбаський державний педагогічний університет", м. Дніпро;

Ільїна Юлія Юріївна - кандидат біологічних наук, доцент, доцент кафедри психології діяльності в особливих умовах Національного університету цивільного захисту України, м. Харків;

Борисюк Алла Степанівна - доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології та філософії Буковинського державного медичного університету, м. Чернівці

Анотація

У статті представлено результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження проблеми взаємозв'язку самовідношення та комунікабельності у здобувачів вищої освіти юнацького віку. Визначено нерозв'язані аспекти цієї проблеми та її актуальність на сучасному етапі розвитку українського суспільства у зв'язку із трансформацією системи вищої освіти.

Аналіз результатів психологічних досліджень проблеми самовідношення, формування комунікативних якостей особистості в онтогенезі показав, що ці психологічні феномени є складними динамічними утвореннями, які розвиваються протягом життя особистості та залежать від мікросоціальних, макросоціальних та внутрішньо-особистісних чинників. Ставлення до власної особистості та комунікативні якості, уміння, здібності пов'язані один з одним. Максимального розвитку ці психологічні утворення досягають в юнацькому віці.

Метою дослідження є визначення особливостей взаємозв'язку самовідношення та комунікабельності у здобувачів вищої освіти юнацького віку. освіта самовідношення комунікабельність

Наукова новизна. Проведене дослідження дозволило виявити що у досліджуваних розвинені такі показники самовідношення, як: інтегральне позитивне ставлення до власної особистості, високий рівень самоповаги, аутосимпатії та очікування позитивного ставлення від оточуючих. Комунікабельність розвинена на середньому рівні. Виявлений прямий кореляційний зв'язок між високим рівнем комунікабельності та інтегральним позитивним ставленням до власного "Я", самоповагою, самовпевненістю і самоприйняттям. Тобто розвиток цих складових самовідношення взаємопов'язаний із комунікабельністю. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації навчально-виховного процесу в закладах вищої освіти.

Висновки. На основі результатів дослідження розроблено психологічні рекомендації для майбутніх фахівців щодо оптимізації комунікативної сфери. Формування комунікативної компетентності, використання конструктивних стратегій спілкування, розв'язання конфліктних ситуацій сприяють оптимізації самовідношення. Професійна комунікативна компетентність є важливою складовою особистості фахівця, який повинен вміти ефективно взаємодіяти з колегами та іншими суб'єктами професійної діяльності у процесі здійснення діяльності.

Ключові слова: самовідношення, комунікабельність, комунікативна культура, комунікативна компетентність, юнацький вік.

Bilukha T.I., Deinychenko L. M., Drozdova D. S., Ilina Yu.Yu., Borysiuk A.S.

THE RELATIONSHIP OF SELF-ATTITUDE AND COMMUNICATION IN HIGHER EDUCATION ACQUIRES

The article presents the results of a theoretical analysis and an empirical study of the problem of the relationship between self-attitude and sociability in youth students of higher education. Unsolved aspects of this problem and its relevance at the current stage of development of Ukrainian society in connection with the transformation of the higher education system are determined. The analysis of the results ofpsychological research on the problem of self-relationship, the formation of communicative qualities of an individual in ontogenesis showed that these psychological phenomena are complex dynamic formations that develop during the life of an individual and depend on microsocial, macrosocial and intra-personal factors. Attitude towards one's own personality and communicative qualities, skills, abilities are related to each other. These psychological formations reach their maximum development in youth.

The purpose of the study is to determine the specifics of the relationship between self-attitude and sociability in youth students of higher education.

Scientific novelty. The conducted research allowed us to reveal that the subjects developed such indicators of self-attitude as: an integral positive attitude towards one's own personality, a high level of self-respect, self-sympathy and expectation of a positive attitude from others. Communication is developed at an average level. A direct correlation between a high level of sociability and an integral positive attitude towards one's own "I", self-respect, self-confidence and selfacceptance was revealed. That is, the development of these components of selfrelationship is interconnected with sociability. The obtained results can be used to optimize the educational process in higher education institutions.

Conclusions. Based on the results of the study, psychological recommendations for future specialists regarding the optimization of the communicative sphere have been developed. The formation of communicative competence, the use of constructive communication strategies, the resolution of conflict situations contributes to the optimization of self-relation. Professional communicative competence is an important component of the personality of a specialist, who must be able to effectively interact with colleagues and other subjects ofprofessional activity in the process of carrying out activities.

Key words: self-attitude, sociability, communicative culture, communicative competence, youth.

Постановка проблеми. Професійна соціалізація особистості сприяє рішенню завдання підвищення якості підготовки випускників закладів вищої освіти. Результатом успішної професійної соціалізації особистості є побудова життєвої та професійної позиції відповідно до тих знань й умінь, моральних принципів і якостей, які були сформованими під час навчання. Нажаль складна політична, соціально-економічна ситуація в країні та існуюча система професійної підготовки здобувачів освіти не створюють сприятливих умов для успішної соціалізації здобувачів, розвитку їхньої самостійності, ініціативності, внутрішньої автономності, товариськості та суб'єктності.

Професійна соціалізація здобувачів вищої освіти в процесі навчання це період, під час якого особистість пізнає і засвоює специфічні соціально - професійні ролі та цінності, що необхідні для успішного виконання професійних функцій; у неї формується соціальний тип особистості як система соціально - психологічних і професійно важливих якостей.

Одним з основних завдань професійної соціалізації здобувачів вищої освіти є формування адекватного самовідношення, сприяння розвитку професійно-важливих якостей, в тому числі - комунікативних.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Самовідношення є традиційним для психології об'єктом дослідження. На теперішній час накопичено багато теоретичних та експериментальних даних щодо вивчення самовідношення, розкрито механізми його формування, особливості функціонування та структури.

Дотепер у психології немає єдиного підходу до визначення феномена самовідношення, як ставлення людини до себе, "Я-концепції", самосвідомості особистості, незважаючи на те, що він активно вивчається дослідниками різних країн (С. Максименко, Н. Мацевко, А. Мирошнеченко, A. Налчаджян, Л. Онуфрієва, В. Столін, С. Ставицька, І. Чеснокова, Н. Шевченко Р. Бернс, С. Куперсміт, М. Розенберг, Н. Сарджвеладзе та інші).

Аналіз психологічних досліджень проблеми формування самовідношення людини у процесі життя та закономірностей розвитку комунікативних якостей показав, що у світовій психологічній науці ці проблеми дослідженні достатньо глибоко та ретельно, але деякі питання залишилися невирішеними, а саме: наукові підходи до проблеми самосвідомості та самовідношення особистості ретельно описують формування цих феноменів у онтогенезі, структуру самовідношення, динаміку розвитку та інше, але залишається відкритим питання про детермінації позитивного та негативного самовідношення, взаємозв'язок з іншими особистісними утвореннями, вплив професійного навчання та діяльності тощо [1; 2; 6; 7].

Мета статті полягає у визначенні особливостей взаємозв'язку самовідношення та комунікабельності у здобувачів вищої освіти юнацького віку.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. У дослідженні брали участь здобувачі вищої освіти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Горлівського інституту іноземних мов ДВНЗ "Донбаський державний педагогічний університет" та Національного університету цивільного захисту України 2-3 років навчання, кількістю 49 осіб, віком від 18 до 21 року.

Для вирішення завдань емпіричного дослідження використовувалися: "Опитувальник самовідношення" (ОСО) Століна-Пантилеєва, який побудований відповідно до розробленої В. Століним ієрархічної моделі структури самовідношення; "Тест для визначення рівня комунікабельності" В. Петрова, що дозволяє визначити розвиток здатності досліджуваних до встановлення зв'язків між людьми; коефіцієнт кореляції r-Пірсона, який дозволяє встановити особливості взаємозв'язку між показниками.

Результати дослідження рівня самовідношення здобувачів вищої освіти, проведене за допомогою методики Століна-Пантилеєва, представлено в табл. 1.

Таблиця 1

Показники самовідношення у здобувачів вищої освіти (у балах)

Найбільш високі результати отримані за шкалами S (19,8±6,7 балів), I (10,6±3,5 балів), II (10,3±3,4 балів), ІІІ (10,2±3,7 балів). Шкала S вимірює інтегральне самовідношення особистості. Можна говорити, що у переважної більшості досліджуваних це відчуття позитивне. Вони приймають і схвалюють власну особистість. Шкала I вимірює самоповагу. Більшість досліджуваних відносяться до себе з повагою. Шкала II вимірює аутосимпатію. Більшість досліджуваних ставляться до себе з симпатією. Шкала ІІІ вимірює рівень очікування позитивного ставлення від оточуючих. Більшість досліджуваних активно очікують, що інші люди будуть ставитися до них із приязню, проявляти інтерес та симпатію.

Найнижчі бали отримані за шкалами 7 (4,3±1,4 балів), 4 (4,4±1,3 балів), які вимірюють саморозуміння та самокерування, відповідно. Тобто можна констатувати, що у досліджуваних здобувачів вищої освіти проблемними зонами у самовідношенні є те, що стосується розуміння власної особистості та саморегуляції, які певним чином пов'язані між собою.

Дослідження комунікабельності здобувачів вищої освіти було проведене за допомогою "Тесту для визначення рівня комунікабельності" В. Петрова. Отримані результати представлені в табл. 2.

Отримані показники вказують на те, що досліджувані мають середній рівень комунікабельності, вони допитливі; охоче спілкуються із іншими людьми; достатньо толерантні у стосунках з іншими; воліють відстоювати власну точку зору без запальності, неконфліктні; віддають перевагу спілкуванню із невеликою кількістю людей, з якими добре знайомі; не мають схильності до екстравагантних витівок, багатослівності та ненормативної поведінки.

Таблиця 2

Показники комунікабельності у здобувачів вищої освіти (у балах)

Таким чином, дослідження самовідношення та комунікабельності у здобувачів вищої освіти юнацького віку показало, що вони мають переважно позитивне ставлення до власної особистості та середній рівень комунікабельності.

Далі було визначено особливості взаємозв'язку між самовідношенням та комунікабельністю у досліджуваних з використанням коефіцієнту кореляції r- Пірсона. Отримані результати відображено в табл. 3.

Таблиця 3

Показники взаємозв'язку самовідношення і комунікабельності у здобувачів вищої освіти (г)

Примітка: * р < 005 ** р < 0,01.

Виявлено прямий кореляційний зв'язок на р<0,05 рівні між такими показниками самовідношення і комунікабельності у здобувачів вищої освіти юнацького віку, як: глобальне самовідношення, самоповага, самовпевненість і самоприйняття. Тобто, молоді люди, які позитивно ставляться до себе, поважають власну особистість, впевнені у собі, приймають себе, мають адекватний рівень самооцінки більш зацікавлені у спілкуванні з іншими людьми, відкриті, товариські, мотивовані на встановлення зв'язків із оточуючими.

Таким чином, можна стверджувати, що у здобувачів вищої освіти юнацького віку, які брали участь у дослідженні, простежується взаємозалежність між позитивним ставленням до себе і високим рівнем комунікабельності.

Отримані результати дослідження дозволили сформулювати деякі психологічні рекомендації щодо розвитку комунікативної культури здобувачів вищої освіти. Формування комунікативної культури здобувачів вищої освіти безпосередньо пов'язані як з навчально-виховним процесом, так і з дозвіллям юнаків. У навчально-виховному процесі закладу вищої освіти потрібно реалізовувати особистісно орієнтований підхід до навчання, основними чинниками якого є зовнішні впливи освітнього середовища навчального закладу та власна активність особистості, яка спрямована на реалізацію її комунікативних властивостей. Процес формування комунікативної культури здобувачів вищої освіти має враховувати те, що: пріоритетним завданням здобувачів є застосування комунікативних засобів у відповідності до актуального соціального контексту; навчальний процес повинен залучати учасників до спілкування, яке є наближеним до реальних ситуацій професійної діяльності; викладач є координатором навчальної діяльності майбутніх фахівців, будує з ними партнерські взаємини; на практичних та семінарських заняттях перевага повинна віддаватися інтерактивним груповим видам діяльності, діловим та моделюючим іграм, завданням вирішення проблемних ситуацій із застосуванням діалогічних форм, дискусій, дебатів, кейсів тощо.

Комунікативна культура особистості реалізується в комунікативних знаннях, уміннях і навичках. Комунікативні знання це узагальнений досвід людства, відображені у свідомості комунікативні ситуації у їх причинно- наслідкових зв'язках. Це знання про сутність спілкування як процесу та соціального явища, його структуру, види, етапи, закономірності, динаміку розвитку, комунікативні методи, прийоми, їх вплив на процес взаємодії, можливості та обмеження. Комунікативні уміння це комплекс дій, що дозволяє ефективно та конструктивно використовувати комунікативні знання.

Комунікативні навички це практичне застосування комунікативних знань і вмінь. До них належать автоматизовані компоненти свідомих дій, які сприяють швидкому, коректному віддзеркаленню комунікативної ситуації і визначають успішність сприйняття, розуміння ситуації і відповіді на неї. Комунікативна культура залежить від розвитку та зрілості особистості, виявляється в творчому характері застосування кращих зразків комунікативної діяльності. Вона забезпечує високий рівень соціальної активності особистості, дотримання соціальних норм поведінки, застосування ефективних засобів комунікативної діяльності. Під впливом соціальних та психологічних чинників у особистості формується своєрідний стиль комунікативної діяльності, який проявляється в різних ситуаціях спілкування та може сприяти успішності професійної діяльності.

Комунікативна культура це сукупність знань, умінь, навичок, здібностей, які сприяють продуктивності взаємодії людей у конкретній ситуації. Її рівень обумовлює результативність професійної поведінки. Формування комунікативної культури передбачає озброєння здобувачів освіти знаннями етичних принципів і психологічних основ ділової комунікації як підґрунтя для розвитку професійно-важливих якостей майбутніх фахівців. Відповідність поведінки людини соціальним вимогам обумовлює успіх її професійної діяльності. Також необхідним елементом комунікативної підготовки здобувачів освіти є опанування основ технології створення професійного іміджу. Привабливий імідж працівника у міжособистісній взаємодії сприяє розвитку конструктивних стосунків із оточуючими [3; 4; 5].

Важливою складовою комунікативної культури особистості є комунікативна компетентність, як здатність об'єктивно сприймати, інтерпретувати комунікативні ситуації та адекватно реагувати на них. Комунікативна компетентність відображає ефективність людини у міжособистісному спілкуванні, вона включає психологічні знання про себе та інших, типові стратегії в спілкуванні та систему відповідних умінь.

Формування комунікативної культури здобувачів вищої освіти ґрунтується на розумінні навчання як процесу комунікації, в якому молоді люди набувають комунікативної компетенції, що сприяє розвитку необхідних професійних якостей. Цей процес поєднує змістовий, емоційний та діяльнісний компоненти. Змістовний компонент спрямований на усвідомлення здобувачем вищої освіти сутності й значущості комунікативної діяльності у поведінці. Емоційний сприяє формуванню особистого ставлення до комунікативної складової майбутньої професійної діяльності. Діяльнісний компонент передбачає застосування комунікативних умінь: сприймати, розуміти особистість партнера по спілкуванню; виражати власну особистість; впливати на партнера для досягнення мети спілкування тощо.

Висновки

Дослідження самовідношення та комунікабельності у здобувачів вищої освіти юнацького віку показало, що вони мають позитивне ставлення до власної особистості та середній рівень розвитку комунікативних якостей. Виявлений прямий кореляційний зв'язок між комунікабельністю та інтегральним самовідношенням, самоповагою, самовпевненістю і самоприйняттям. На основі результатів дослідження розроблено психологічні рекомендації для майбутніх фахівців щодо оптимізації комунікативної сфери. Формування комунікативної компетентності, використання конструктивних стратегій спілкування, розв'язання конфліктних ситуацій сприяють оптимізації самовідношення. Професійна комунікативна компетентність є важливою складовою особистості фахівця, який повинен вміти ефективно взаємодіяти з колегами та іншими суб'єктами професійної діяльності у процесі здійснення діяльності.

У подальшому представлені рекомендації можуть стати підґрунтям для розробки тренінгової програми для здобувачів вищої освіти.

Література