Формування художньо-творчих компетентностей студентів циклової комісії художнього ткацтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Косівський фаховий коледж прикладного та декоративного мистецтва

ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ЦИКЛОВОЇ КОМІСІЇ ХУДОЖНЬОГО ТКАЦТВА

Волощук Тетяна Василівна

завідувач циклової комісії художнього ткацтва

Анотація

художній ткацтво студент викладацький

Спеціалізація «художнє ткацтво» фахового коледжу має глибоку історію навчальної діяльності. Методика викладання навчальних дисциплін базується на теорії і засвоєнні практичних навиків щодо опанування класичних технік народного ткацтва та реставрації тканин. У статті проаналізовано короткий зміст фахових предметів, які вивчають студенти спеціалізації «художнього ткацтва»; розглянуто навчально-методичну, організаційну і творчу діяльність викладацького складу.

Ключові слова. Килимарство, композиція, ліжникарство, майстер-клас, матеріалознавство, моделювання, панно, проектування, профмайстерність, ремізно-човникове ткання, технологія.

Постановка проблеми

Спеціалізація «художнє ткацтво» Косівського фахового коледжу прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв передбачає формування професійних навиків з теорії і практики створення та декорування тканини. Відповідно до освітньо-професійної програми «Декоративне мистецтво» циклова комісія готує фахових молодших бакалаврів з художнього ткацтва.

Виклад основного матеріалу

До фахових дисциплін навчального плану спеціалізації художнього ткацтва належать:

• Профмайтерність;

• Проектування;

• Матеріалознавство;

• Технологія;

• Теорія ткацьких переплетень (ТТП);

• Основи моделювання та конструювання;

• 3-D моделювання.

Предметом вивчення навчальної дисципліни «Профмайстерність» для студентів спеціалізації «художнього ткацтва» є ознайомлення з основними способами створення декоративно-ужиткових тканин та технік декорування; особливості їх технічного виконання та комбінування:

• килимарство,

• ліжникарство,

• ремізно-човникове ткацтво,

• фактурні техніки,

• гобеленове ткання,

• комбінування технік.

Килимарство - традиційна технологія виготовлення народних інтер'єрних тканин. Килими характеризуються значною різноманітністю композицій орнаменту та технологій виконання. У програмі нормативної навчальної дисципліни «Профмайстерність» передбачено вивчення всіх класичних килимових технік:

• на пряму «межову», «у вічко»;

• скісь, її види;

• кругляння.

Набуті практичні знання та навики студентів вдосконалюються при тканні:

• килимів,

• доріжок,

• налавників,

• декоративних килимків.

На прикладі виготовлення інтер'єрних виробів студенти здобувають базові знання про тканини, про застосування класичних технік, про їх колоритне рішення шляхом механічного та оптичного змішування. При цьому значна увага приділяється творчості майстрів килимарства, серед них: М. Куриленка, родини Бовичів, М. Ганущака, Д. Приймак та інших.

Ремізно-човникове ткацтво - технологія виконання великої кількості тканин і тканих виробів. їх асортимент передбачає виготовлення одягових та інтер'єрних компонентів. З метою опанування принципів створення і декорування тканини у ремізному ткацтві студенти вчаться виконувати тканини чи вироби різного функціонального призначення:

інтер'єрні:

• скатертини;

• рушники;

• серветки;

• декоративне панно;

одягові:

• натільний одяг: сорочки, тканини для сорочок;

• поясний одяг: запаски, обгортки, тканини для пошиття одягу;

• головні убори: перемітки;

• аксесуари: пояси, сумки.

Ремізно-човникове ткацтво яскраво виражене у творчих доробках таких відомих майстринь як Г. Василащук, П. Борук, О. Горбової. Аналіз їх творчості лягає в основу художньо-стильових особливостей тканих виробів сучасного професійного художника¹.

Ліжникарство - типологічна підгрупа вовняних узорнотканих виробів з об'ємною поверхнею та довгим ворсом. Ліжники у традиційно-побутовій культурі України були поширені там, де вівчарництво було однією з головних галузей господарської діяльності місцевих мешканців.

Вироби з вовни є не тільки колоритними, а й багатофункціональними. Однак, вивчення асортименту ліжникових виробів у навчальному процесі розподілено за напрямками: ужитковий, декоративний та одяговий. А ще, на основі способів звучання фактури в тканні чи обробці, ліжниковий виріб може бути:

• нечесаним,

• вичесаним,

• фактурним,

• комбінованим.

Художньо-технологічна характеристика сучасних ліжників визначає цікаві рішення композиційних структур, сміливе використання пофарбованої пряжі поряд з природним забарвленням. Народні майстри широко застосовують фактуру в ліжниковому виробі - ворс петельний чи розрізний, керуючись власними смаками чи інтуїцією.

Виховуючи студента з питань художньої естетики та композиційної грамотності, викладач розвиває в нього професійний підхід до пошуку рішення композиції твору.

Гобеленове ткацтво - своєрідне створення декоративно-інтер'єрної тканини, що поєднує в собі традиції та сучасність. З-поміж усіх текстильних можливостей виготовлення тканини саме він дає свободу розвитку думки, спонукає до художнього образного мислення.

Стилізація джерела творчості для сюжету гобелена завжди повинна відбуватися в контексті знання ткацьких технік. Тому, створюючи певну орнаментальну форму чи сюжет, варто виокремити із досліджень найхарактерніші риси та розвивати їх, підпорядковуючи способу ткання. Отже, запорука успіху при роботі над композицією гобелену - художня грамотність і технічна досконалість.

Випробувані принципи відображення реальної дійсності в гобелені через власне художнє переосмислення у взаємозв'язку з технічними засобами відображено у творах професійних художників. При цьому слід відзначити творчий доробок М. Біласа, М. Губаля, В. Дутки, О. Кондратюк, Я. Ткачук та ін. Мистецька довершеність їх творів мотивує студента, спонукає до вдосконалення фахових навиків.

Гобеленове ткацтво в програмі нормативної дисципліни

«Профмайстерність» для спеціалізації «художнє ткацтво» включає виконання гобеленів з використанням квіткових та анімалістичних мотивів.

Вивчаючи за програмою всі класичні техніки створення та декорування тканини студенти володіють базою художньо-технічних засобів. Креативним підходом у вирішенні ідеї твору є комбінування виражально-технічних засобів.

Завершальним етапом, який засвідчує рівень професійності студента та його вправне використання образотворчих та технічних засобів, є дипломна робота. Зміст дипломних проєктів - грамотне застосування кращих традицій створення тканини, їх аналіз та узагальнення шляхом реконструкції чи інтерпретації першоджерела.

Комплексне вивчення теоретичних основ принципів побудови художнього твору - основне завдання курсу «Композиції та проектування».

Відповідно до вимог освітньо-професійної програми фахівець повинен використовувати різноманітні способи втілення творчого задуму, підпорядковуючи стилізацію орнаментального мотиву чи сюжету текстильними технологіями та матеріалу: інтерпретувати джерело творчості, аналізувати головні властивості та ознаки гармонії в тканих виробах. Курс «Композиції та проектування» на ІІ-iV курсах передбачає аналіз художньо-стильових особливостей інтер'єрних, одягових тканин та аксесуарів:

• проектування композиції килима на основні використання традицій килимарства Гуцульщини;

• проектування поясного вбрання за принципом декорування одягових компонентів Гуцульщини;

• опрацювання принципів стилізації для технік ткацтва на прикладі виконання проекту гобелена з використанням мотиву «дерева життя»;

• вивчення правил створення комплекту тканих виробів для житлового інтер'єру;

• проєкт тканого рушника за аналізом художньо-стильових принципів декорування традиційних рушників;

• поєднання орнаментальної композиції різного типу на прикладі проєктів тканої сорочки.

З початку 2021 -22 навчального року в навчальні плани введено предмет «3-D моделювання» з метою розвитку знань та застосування практичних навиків щодо візуального відтворення інтер'єрів, екстер'єрів та одягу. Для спеціалізації «художнє ткацтво» ця дисципліна дуже важлива, адже вона формує базові знання й розуміння текстильного матеріалу, пропорцій та масштабності, а також розвиває креативне та візуальне мислення.

Одним із елементів методики навчального процесу фахових дисциплін ДПМ є проведення майстер-класів, які візуалізують навчальний процес, прискорюють засвоєння нового матеріалу та мотивують студента.

Напрям художнього ткацтва передбачає широкі можливості застосування майстер-класів у навчальному процесі з метою:

• ознайомлення з майстрами ДПМ;

• вивчення окремої' техніки чи етапу;

• відновлення забутих технік тощо.

Викладачами циклової комісії художнього ткацтва розроблено ряд майстер-класів для студентів, які базуються на передачі власного набутого досвіду:

• фактура в тканині (утворення модульних конструкцій);

• вив'язування ремізок;

• вив'язування «ружок» (додаткових ремізок);

• особливості оптичного змішування кольорів у мистецтві string-art;

• ткання поясів на картках;

• гобеленове ткання, технічні аспекти.

Вищеперелічені майстер-класи проводять для екскурсій, на День відкритих дверей, для мистецьких заходів, організації пленерів, практик, для гостей закладу, учнів шкіл.

Активною формою підготовки теоретичної та практичної діяльності студентів ДПМ є практики: навчальна та виробнича.

Навчальна (етнографічна) - практика для студентів має на меті розширення, набутих під час навчання, знань з теорії та історії ткацтва. Організація такої дослідницької діяльності включає підвищення професійних компетентностей як викладача, так і студента.

Розвиток творчих здібностей майбутніх художників - завдання виробничої практики, яка об'єднує:

• закріплення знань вивченого матеріалу з теорії ткацтва;

• вивчення забутих технік;

• співпрацю з майстрами.

Для здійснення успішної навчальної діяльності за спеціалізацією «художнє ткацтво» важливо впроваджувати у навчальний процес виставкову діяльність викладачів. Адже основне завдання педагога - вчити і виховувати мистецтвом, а результативний спосіб мотивації сучасного студента - це ознайомлення його з власною творчою діяльністю.

Вивчення технологічних особливостей традиційного народного мистецтва, визначення тенденцій його розвитку на сучасному етапі мають велике практичне значення у створенні композицій декоративно-ужиткових творів за народними мотивами. Сьогодні народні майстри та художники-професіонали використовують елементи народної творчої культури і впроваджують їх у сучасні зразки - одягові тканини чи інтер'єрні вироби.

Творча діяльність педагогів циклової комісії художнього ткацтва демонструє різні напрями щодо інтерпретацій народних мотивів у сучасному ткацтві:

• гобеленове ткацтво представлене яскравою сторінкою оригінального композиційного, технічного та колористичного задуму у творах Оксани Кондратюк;

• особливим є одягове ткацтво Тетяни Волощук з вираженими художньо - стильовими особливостями композиції та декору;

• реставрація та відновлення забутих технік та технологій - напрям діяльності Ганни Фартушинської.

Висновки

Отже, формування професійних навиків студентів спеціалізації «художнього ткацтва» Косівського фахового коледжу прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ в освітньому процесі базується на вивченні традиції народної тканини, вихованні та розвиткові його творчих здібностей. А запорукою успіху у формуванні професійного митця є комплексне застосування викладачем у навчальному процесі всіх засобів розвитку художньо -творчих компетентностей.

Список використаних джерел

1. Никорак, О. Українська народна тканина (2004). Львів, Інститут народознавства НАН України.

Размещено на Allbest.ru