Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

Київський національний університет будівництва і архітектури

Стефанович Іван Станіславович

Київський національний університет будівництва і архітектури

У світі відбувається багато подій, які порушують нормальні умови життя і діяльності людей та можуть призвести до їх загибелі або до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями. До цього, зазвичай, призводять аварії, катастрофи,стихійні лиха, епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо. Як правило, дані події висвітлюються засобами масової інформації в першу чергу.

Загальні ознаки надзвичайної ситуації: наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану довкілля.

Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо. Вагомість надзвичайної ситуації визначається передусім кількістю жертв таступенем впливу на оточуюче життєве середовище. цивільний захист надзвичайна ситуація

Захист населення в надзвичайних ситуаціях здійснюється з урахуванням двох видів можливих загроз:

- зовнішніх (викликаних війною, локальними збройними конфліктами або глобальними екологічними чи техногенними катастрофами за межами країни);

- внутрішніх (викликаних стихійними лихами і техногенними катастрофами або спровокованих терористичними діями на території держави).

На думку фахівців, в залежності від кількості потерпілих, можна виділити такі основні категорії НС:

- малі - кількість потерпілих від 25 до 100 чоловік, із яких 10-15 потребують госпіталізації;

- середні - потерпілих від 100 до 1000 чоловік, підлягають госпіталізації від 25 до 250 чоловік;

- великі - потерпілих понад 1000 чоловік, госпіталізації підлягають більше 250 чоловік.

За масштабом наслідків найчастіше розглядають територіальний принцип: локальні (одна особа та мікроколектив); об'єктові (колектив, мікроколектив); місцеві (населення міста або району); регіональні (населення області); загальнодержавні ( населення країни); континентальні; глобальні (загальнопланетарні).

Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення та володіти теорією виникнення катастроф.

Надзвичайні ситуації за характером походження подій, котрі зумовлюють їх виникнення розділяють на чотири класи, кожен з яких поділяються на конкретні види:

- техногенного (транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи, аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах);

- природного (небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні

морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження

сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери);

- соціально-політичного (ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту, збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї,

- військового характеру (ситуації, пов'язані знаслідками застосування зброї масового ураження, внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, транспортних та інженерних комунікацій).

Кодекс цивільного захисту України.

Громадяни України у сфері захисту від надзвичайних ситуацій мають право на:

1. Отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі.

2. Забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

3. Звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій.

4. Участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту.

5. Отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі залучення до таких робіт згідно з трудовими договорами.

6. Соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

7. Медичну допомогу у соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм.

Громадяни України у сфері цивільного захисту мають такі обов'язки:

1. Дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях.

2. Дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації.

3. Вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, надання до медичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту.

4. Повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;

5. У разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно - рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;

6. Дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів, режимів радіаційного захисту.

7. Виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережному поводженню з вогнем.

Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях, великий знос основних фондів на об'єктах економіки - все це збільшує вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, раптове виникнення яких приводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, необхідності захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів ураження, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які склалися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій.

Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ, аварій і катастроф характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни. До роботи в районі надзвичайної ситуації необхідно залучати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів. Запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків перетворилося на загальнодержавну проблему і є одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління всіх рівнів.

26 червня 2013 року Постановою № 144 Кабінету Міністрів України було затверджено «Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях». Цей Порядок визначає механізм організації навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, його структуру, види та форми.

Статтями 39-42 Кодексу цивільного захисту України визначено, що навчання населення здійснюється:

- за місцем роботи - працюючого населення;

- за місцем навчання - дітей дошкільного віку, учнів та студентів;

- за місцем проживання - непрацюючого населення.

Організація навчання населення покладається:

- працюючого та непрацюючого - на ДСНС, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування;

- дітей дошкільного віку, учнів та студентів - на МОН України.

Навчально-методичне забезпечення навчання населення

здійснюється ДСНС разом з МОН України.

Навчання населення складається з:

- навчання безпосередньо на підприємствах, в установах та організаціях;

- навчання за межами підприємств, установ та організацій керівного складу і фахівців з питань цивільного захисту та пожежної безпеки;

- практичної підготовки під час проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту;

- навчання під час здобуття відповідного освітнього рівня у навчальних закладах системи освіти;

- самостійного вивчення інформації про дії в умовах надзвичайних ситуацій.

ДСТУ 5058:2008 «Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях». Основні поняття, розподіл населення на групи.

Проблема безпеки(захищеність людини, виробництва і навколишнього природного середовища від шкідливих впливів природних та техногенних чинників) ставиться у ряд пріоритетних не тільки через численні аварії і катастрофи, стихійні лиха, але і як закономірний наслідок науково-технічного прогресу. Внутрішня природа функціонування складних систем, що підпорядковуються законам ймовірності, не виключає виникнення аварій і катастроф, оскільки абсолютної надійності бути не може.

Десятки тисяч промислових, енергетичних, транспортних та інших техногенних небезпечних об'єктів України та природні небезпечні явища і катаклізми, які притаманні майже всім регіонам держави вимагають мати для боротьби з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру та їх наслідками значні сили цивільного захисту до складу яких входять: війська,аварійно-рятувальні служби та невоєнізовані формування цивільного захисту (ЦЗ) України.

Більшість надзвичайних ситуацій відбувається та поширюється через свідомі чи несвідомі дії людини, тому вирішення проблеми компетентності з питань цивільного захисту закріплене Кодексом цивільного захисту України як обов'язок громадян вивчати способи захисту у надзвичайних ситуаціях та дій у разі їх виникнення.

З метою створення необхідних умов для реалізації в інтересах громадян України зазначеної правової норми Урядом визначено механізм навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях:

- роботодавці у рамках професійного навчання працівників на виробництві зобов'язані організувати вивчення ними «Програм загальної підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях» та для практичного закріплення і перевірки рівня знань тих, хто навчався проводити спеціальні об'єктові навчання і тренування з питань цивільного захисту.

- органами місцевого самоврядування створюються умови для самостійного вивчення населенням правил поведінки в умовах надзвичайних ситуацій шляхом видання навчальних і наочних посібників, соціальної реклами, буклетів, пам'яток, розміщення у засобах масової інформації та консультаційних пунктах при органах місцевого самоврядування відомостей про надзвичайні ситуації, у зоні яких або у зоні можливого ураження від яких може опинитися місце проживання громадян та методи реагування на них.

- вирішення проблеми компетентності організаторів заходів цивільного захисту з числа керівників, їх заступників та фахівців, з урахуванням характеру завдань, що ними виконуються, відбувається шляхом проходження ними курсової підготовки на спеціально утворених ДСНС спільно з місцевими органами влади навчально-методичних центрах цивільного захисту та безпеки життєдіяльності.

Визначений Урядом механізм організації та проведення навчання населення конкретизується основними положеннями ДСТУ 5058:2008 «Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» Національного стандарту України «Безпека у надзвичайних ситуаціях».

Відповідно до затвердженого документу відбувається розподіл населення на групи навчання, залежно від участі населення у виконанні завдань цивільного захисту населення:

- група А - особи керівного складу цивільного захисту та інші управлінські кадри і фахівці, на яких поширюється дія законів України у сфері цивільного захисту;

- група Б - працівники підприємств, установ і організацій;

- група В - студенти, учні та вихованці дошкільних навчальних закладів;

- група Г - особи, не зайняті у сфері виробництва й обслуговування.

Види та форми навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, з урахуванням переліку і характеру завдань, що вирішуються різними групами та категоріями населення, здійснюють шляхом: курсового навчання; виробничого навчання; індивідуального навчання; практичної підготовки.

Метою організації навчання населення діям у НС незалежно від групи є забезпечення на державному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях єдності і поступовості з обов'язкового вивчення населенням України основних способів захисту у надзвичайних ситуаціях, набуття та засвоєння ним практичних навичок щодо дій при їх виникненні.

ДСНС. Навчально-методичні центри сфери цивільного захисту.

Для забезпечення необхідного рівня підготовки керівників до виконання завдань цивільного захисту з очікуваною результативністю Урядом створена система навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту. Основу такої системи становлять спеціально утворені в областях і містах України навчально-методичні центри сфери цивільного захисту, управління якими та облік яких здійснює ДСНС.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями ДСНС є:

- реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

- здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб;

- внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах;

- реалізація в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері волонтерської діяльності.

На державному рівні ДСНС (на регіональному рівні - її територіальними органами) ведеться облік сил цивільного захисту. До складу сил цивільного захисту територіальних підсистем входять:

- підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

- регіональні, комунальні, об'єктові аварійно-рятувальні служби та аварійно-рятувальні служби громадських організацій;

- об'єктові та територіальні формування цивільного захисту;

- територіальні та об'єктові спеціалізовані служби цивільного захисту;

- добровільні формування цивільного захисту.

Щорічно на їх базі навчальних центрів за державним замовленням та контрактами проходять функціональне навчання близько 40-50 тисяч слухачів з числа осіб керівного складу і фахівців, які організують та здійснюють заходи цивільного захисту.

Освітня діяльність з функціонального навчання провадиться кожним навчально-методичним центром сфери цивільного захисту на підставі:

- виданої органом ліцензування відповідно до законодавства ліцензії у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою за спеціальністю 263 - «Цивільна безпека»;

- затверджених обсягів державного замовлення на функціональне навчання (цільове підвищення кваліфікації) та Планів основних заходів цивільного захисту України, функціональних та територіальних підсистем та їх ланок на поточний рік;

- визначених ДСНС у Відомостях про право здійснення діяльності з функціонального навчання у сфері цивільного захисту кількості та інтервалу номерів бланків посвідчень про функціональне навчання.

Для організації навчального процесу з функціонального навчання навчально-методичними центрами сфери цивільного захисту розробляються:

1. Програма функціонального навчання що за погодженням із ДСНС затверджується відповідним керівником територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту.

2. План комплектування з навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією та здійсненням заходів цивільного захисту на відповідний рік.

Для організації практичної підготовки осіб керівного складу і фахівців, які організують та здійснюють заходи цивільного захисту навчально-методичними центрами сфери цивільного захисту розробляються:

- разом з територіальними органами ДСНС - плани-графіки проведення практичної підготовки осіб керівного складу і фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів цивільного захисту на рік, що затверджуються відповідними керівниками ланок територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту;

- переліки навчально-виробничих робіт для проведення інструкторсько-методичних занять та інструктажів з практичної підготовки;

- графіки проведення консультацій майстрами виробничого навчання.

Навчання працівників, що входять до складу формувань цивільного захисту проводиться щорічно та включає навчання за програмами загальної, спеціальної підготовки та під час практичної підготовки (при підготовці іпроведенні об'єктових тренувань з питань цивільного захисту). Такі навчання проводяться у складі навчальних груп в робочий час. Навчальні групи комплектуються із працівників, що входять до складу відповідних формувань цивільного захисту. Головним методом навчання є проведення тренінгів та групових занять.

Навчання керівників суб'єктів господарювання.

Стаття 91 Кодексу цивільного захисту України визначає, що: «особи керівного складу та фахівці ... суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, у перший рік призначення на посаду і періодично один раз на три - п'ять років зобов'язані проходити навчання з питань цивільного захисту у відповідних навчально-методичних центрах сфери цивільного захисту».

Для навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування утворюються навчально -методичні центри сфери цивільного захисту. Функціональне навчання у Центрі здійснюється на власній навчально-матеріальній базі за денною (основною) формою підвищення кваліфікації слухачів з відривом від виробництва. В окремих випадках може застосовуватись виїзна форма навчання, яка є особливою формою підвищення кваліфікації слухачів. Проводиться у складі навчальної групи (навчальних груп) з однієї або декількох споріднених категорій слухачів на базі підприємств, установ, організацій на підставі договорів з цими суб'єктами господарювання у разі забезпеченням замовниками належних умов для проведення занять.

Тематику занять, що відпрацьовується під час таких зборів, визначається їх керівником, виходячи із специфіки галузі, регіону, об'єкта, а також досвіду роботи в минулому і завдань з цивільного захисту на наступний рік.

Штабні об'єктові тренування потрібно проводити щороку з працівниками, які зараховано до складу штабів з ліквідації НС на всіх підприємствах, в установах та організаціях, крім тих років, в які проводять комплексні об'єктове навчання і тренування.

Навчання працюючого населення.

У Статті 40Кодексу Цивільного захисту України вказано, що:

1. Навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях є обов'язковим і здійснюється в робочий час за рахунок коштів роботодавця за програмами підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту.

2. Порядок організації та проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

3. Для отримання працівниками відомостей про конкретні дії у надзвичайних ситуаціях з урахуванням особливостей виробничої діяльності суб'єкта господарювання у 6 кожному суб'єкті господарювання обладнується інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту.

4. Особи під час прийняття на роботу та працівники щороку за місцем роботи проходять інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях. Забороняється допускати до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань.

Підготовку працівників у навчальних групах за місцем роботи необхідно здійснювати під час планових занять за програмами спеціального та загального підготовки населення до дій у НС на підприємствах, в установах і організаціях або, за угодою, на навчальній матеріально-технічній базі аварійно-рятувальних служб, які обслуговують ці об'єкти господарської діяльності.

Для організації вивчення працівниками питань цивільного захисту на кожному підприємстві, установі, організації на основі затвердженої ДСНС Програми розробляються та затверджуються власні Програми загальної підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях. Зміст таких програм вивчається працівниками за курсовою (груповою) та індивідуальною формами навчання, для чого наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації всі працівники розподіляються за навчальними групами, які утворюються в структурних підрозділах підприємства, установи, організації.

На кожну навчальну групу складається розклад занять, який затверджується керівником (заступником керівника відповідно до затвердженого розподілу обов'язків) підприємства, установи, організації та ведеться журнал обліку занять.

Заняття за курсовою (груповою) формою навчання проводяться в робочий час керівниками навчальних груп, призначеними із числа керівників (заступників керівників) відповідних структурних підрозділів підприємства, установи, організації.

Для набуття знань та методичних навичок у проведенні занять і консультацій призначені керівники навчальних груп проходять короткострокову спеціальну підготовку у навчально-методичних центрах сфери цивільного захисту.

До проведення занять з окремих тем роботодавці можуть залучати керівників медичних формувань та працівників з питань цивільного захисту підприємств, установ, організацій.

За індивідуальною формою навчання працівник вивчає визначені програмою теми самостійно та шляхом консультацій у керівника навчальної групи у визначені відповідними графіками дні та години. Для організації індивідуального навчання підприємством, установою та організацією має бути створений необхідний фонд спеціальної навчальної літератури, яка рекомендована ДСНС для використання у системі навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях як навчальний посібник.

Навчання за програмою завершується перевіркою рівня знань тих, хто навчався у період проведення на підприємствах, установах, організаціях спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту.

До практичної підготовки працівників на підприємствах, в установах та організаціях відносять комплексні об'єктові навчання, тренування, штабні об'єктові тренування, а також тактико -спеціальні навчання формувань та навчально -тренувальні заняття з працівниками об'єктів підвищеної небезпеки.

Комплексні об'єктові навчання і тренування потрібно проводити один раз на три роки на всіх підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форм власності. Під час проведення навчань з позаштатними формуваннями, утвореними в межах ЄСЦЗ, проводять спеціальне тактичне навчання.

Навчально-тренувальні заняття є формою додаткової спеціальної підготовки персоналу об'єктів підвищеної небезпеки з практичного відпрацювання дій за можливими аварійними ситуаціями, що передбачені планами локалізації і ліквідації НС. Графіки проведення таких навчально- тренувальних занять мають бути узгоджені з місцевими органами управління, до компетенції яких віднесені питання цивільного захисту, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

Навчання учнів, студентів та дітей дошкільного віку.

Організація навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів здійснюється МОН України згідно із затвердженими ним і погодженими з ДСНС навчальними програмами звивчення заходів безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, надання до медичної допомоги. МОН України здійснює контроль і бере участь у моніторингу якості підготовки унавчальних закладах дітей дошкільного віку, учнів та студентів з питань навчання діям у надзвичайних ситуаціях. Навчання дітей дошкільного віку, учнів та студентів здійснюється під час навчально-виховного процесу за рахунок коштів, передбачених для фінансування навчальних закладів. Під час розроблення програм навчання населення діям у НС для кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня органами освіти обов'язково має передбачено необхідний мінімум.

У вищих навчальних закладах з метою відпрацювання дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій з учасниками навчально-виховного процесу проводяться щороку об'єктові тренування з питань цивільного захисту. Програма для студентів щодо управління цивільним захистом розробляється на основі професійних задач, що вирішуються керівниками та фахівцями підприємств, установ, організацій відповідно до галузевого напрямку вузу.

Підготовка учнів загальноосвітніх та професійно -технічних навчальних закладівдо дій у надзвичайних ситуаціях, що передбачає здобуття знань і вмінь з питань особистої безпеки в умовах загрози та виникнення надзвичайної ситуації, користування засобами захисту від її наслідків, вивчення правил пожежної безпеки та основ цивільного захисту, здійснюється в рамках вивчення предметів «Основи здоров'я» та «Захист Вітчизни». Практичне закріплення теоретичного матеріалу здійснюється шляхом щорічногопроведення Дня цивільного захисту.

Навчально-виховна робота з дітьми дошкільного віку проводиться згідно звимогами базового компонента дошкільної освіти і спрямовується на формування достатнього та необхідного рівня знань і умінь дитини для безпечного перебування внавколишньому середовищі, елементарних норм поведінки у надзвичайних ситуаціях ізапобігання пожежам від дитячих пустощів з вогнем.Для поліпшення якості навчально-виховної роботи з дітьми з питань особистоїбезпеки, захисту життя та норм поведінки у надзвичайних ситуаціях у дошкільних навчальних закладах проводиться щороку Тиждень безпеки дитини.

Позашкільна освітня робота з питань формування культури безпеки життєдіяльності серед дітей та молоді, формування здорового способу життя, оволодіння ними навичками самозахисту і рятування проводиться у позашкільних закладах, а такожшляхом організації:

- шкільних, районних (міських), обласних та всеукраїнських змагань збезпеки життєдіяльності.

- проведення навчально-тренувальних зборів і польових таборів;

- участі команд - переможниць у заходах міжнародного рівня з цих питань.

У навчальних закладах вищої, професійно-технічної, середньої та дошкільної освіти комплексні об'єктові навчання і тренування потрібно проводити щороку із залученням усіх учасників навчально -виховного процесу.

Навчання непрацюючого населення.

У Статті 42. Кодексу цивільного захисту України вказано, що:

1. Непрацююче населення самостійно вивчає пам'ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту, правила пожежної безпеки у побуті та громадських місцях та має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, через засоби масової інформації іншу наочну продукцію, відомості про надзвичайні ситуації, у зоні яких або у зоні можливого ураження від яких може опинитися місце проживання непрацюючих громадян, а також про способи захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних такими надзвичайними ситуаціями.

2. Просвітницьку роботу з населенням за місцем проживання мають організовувати житлово-експлуатаційні органи, селищні та сільські ради, адміністрації об'єктів підвищеної небезпеки за сприяння органів виконавчої влади, до компетенції яких віднесено питання цивільного захисту.

Основні положення щодо організації, підготовки та методики проведення інформаційної та практичної роботи з населенням:

- проведення організованої місцевими органами виконавчої влади та

органами місцевого самоврядування інформаційно-просвітницької роботи за місцем проживання через запровадження постійних рубрик у засобах масової інформації, зокрема друкованих, а також за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, аудіовізуальних та

інтерактивних засобів та соціальної реклами;

- самостійного вивчення мешканцями регіону загальної програми навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, пам'яток та іншого інформаційно-довідкового матеріалу з питань цивільного захисту. Для задоволення потреби у самостійному вивченні загальної програми навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за методичного супроводження територіальних курсів, навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності видають навчальні, навчально-наочні посібники, брошури, розповсюджують інформаційні матеріали, буклети тощо;

- отримання необхідної інформації про поведінку в умовах надзвичайних ситуацій на консультаційних пунктах з питань цивільного захисту при органах місцевого самоврядування за місцем проживання (ЖЕО, ОСББ тощо) що передбачає:

- інформування населення про методи реагування у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- створення в консультаційних пунктах умов для оволодіння громадянами навичками користування найбільш поширеними засобами захисту і надання першої само- та взаємодопомоги.

- вивчення правил пожежної безпеки у побуті та громадських місцях;

- отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, через засоби масової інформації інших відомостей про надзвичайні ситуації, у зоні яких або у зоні можливого ураження від яких може опинитися місце проживання непрацюючих громадян, а також про способи захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних такими надзвичайними ситуаціями.

Консультаційні пункти мають бути створені при житлово - експлуатаційних органах, селищних і сільських радах для отримання населенням інформації про стан безпеки зурахуванням ризику виникнення НС, а також про проведення заходів щодо захистунаселення у НС:

- способів інформування і оповіщення населення щодо НС;

- сигналів оповіщення населення щодо НС;

- порядку укриття його в захисних спорудах;

- забезпечення населення засобами індивідуального захисту;

- діям під час проведення евакуації населення.

Населення, яке проживає в зонах впливу об'єктів підвищеної небезпеки має отримувати інформацію про заходи захисту та правила поведінки у разі аварій через:

- локальні системи оповіщення об'єктів підвищеної небезпеки;

- пам'ятки;

- участь у відпрацюванні практичних навичок під час проведення на об'єктах підвищеної небезпеки навчально-тренувальних занять.

Для задоволення потреб самостійного вивчення змісту загальної програми навчання діям у НС групам осіб, які не зайняті у сфері виробництва та обслуговування і пенсіонерам, видають посібники, з якими розповсюджують пам'ятки та інший друкований навчально-інформаційний матеріал, а також створюють відео- та електронну програмну продукцію.

Велике значення для зменшення наслідків надзвичайних ситуацій має своєчасне оповіщення про них населення, що дозволить вжити необхідних заходів по захисту людей і матеріальних цінностей.

Залежно від характеру НС та умов її виникнення, населення сповіщається про нього по всіх можливих каналах зв'язку - радіомовленню, телебаченню й за допомогою звукових сигналів. Наприклад, сигнал про виникнення пожежі на підприємствах (в установі) може бути поданий по телефону, радіо та за допомогою інших заздалегідь встановлених засобів, щоб завчасно сповістити населення про наближення повені (затоплення місцевості), за районами, де може виникнути така небезпека, ведеться безупинне спостереження. Дані спостереження періодично передаються по місцевому радіо. Тому радіоточки в квартирах повинні бути постійно включені.

Кожен громадянин зобов'язаний знати такі сигнали оповіщення та чітко розуміти послідовність дій, в разі отримання такого сигналу. Почувши звук сирен та інших сигнальних засобів, треба негайновключити телевізор, радіоприймач, репродуктор радіотрансляційної мережі іслухати інформацію місцевих органів влади, «комісії ТЕБ та НС або штабу цивільного захисту». І так до закінчення ліквідації наслідків стихійного лиха або аварій. Радіотрансляційні вузли об'єктів народного господарства повинні переводитися на цілодобову роботу.

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій полягає у своєчасному доведенні інформації органам управління цивільного захисту, силам цивільного захисту, суб'єктам господарської діяльності та населенню. Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом:

- функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про погрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних і об'єктових систем оповіщення;

- централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного зв'язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж об'єктів господарської діяльності, а також мереж загальнонаціонального, регіонального і місцевого радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі або відображення інформації;

- автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

- функціонування на об'єктах підвищеної небезпеки

автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій і оповіщення;

- організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій і автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій і оповіщення;

- функціонування в населених пунктах і місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних обладнань, а також електронних інформаційних табло для передачі інформації цивільного захисту.

Обізнаність про небезпеки за місцем проживання.

Кожен громадянин може самостійно вивчати пам'ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал та має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, через засоби масової інформації іншу наочну продукцію, відомості про надзвичайні ситуації, у зоні яких опинилося або може опинитися місце проживання непрацюючих громадян, а також про способи захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних такими надзвичайними ситуаціями.

Можливо самостійно провести аналіз внутрішніх та зовнішніх небезпек оточуючого середовища. Для цього необхідно зібрати інформацію про геологічні, гідрологічні, кліматичні, техногенні особливості території за місцем проживання, у тому числі, особливості, притаманні вулиці, будинку, під'їзду, квартирі. Але краще скористатися послугами фахівців та, спираючись на норму Кодексу цивільного захисту України, звернутися до органів державної влади та місцевого самоврядування і отримати інформацію про небезпеки, що можуть виникнути.

Дана інформація буде містити дані про природу можливого ризику та його вплив на людей під час аварії на промислових та інших техногенних об'єктах, а також у разі виникнення природних небезпечних явищ та подій. Важливо з'ясувати межі поширення такого ризикута основне - чи підпадає під його вплив безпосередньо вулиця абобудинок. Не слід також забувати, що такі небезпеки, як пожежа, вибух,особливо небезпечні інфекційні захворювання, можуть виникнути без попередження біля будь-якого будинку, на будь-якій території. Обізнаністьпро можливі небезпеки - це перший крок до забезпечення захисту у надзвичайних ситуаціях.

Висновок

У всьому світі щорічно реєструється близько 270 мільйонів нещасних випадків і 160 мільйонів професійних захворювань, в результаті чого гине майже 2 мільйони людей, в тому числі, і біля 12 тисяч дітей. Через нещасні випадки виробничого характеру щодня в світі помирає в середньому 5 тисяч чоловік. В Україні рівень виробничого травматизму залишається в декілька разів вищим, ніж в економічно розвинутих країнах. А за рівнем загиблих на виробництві наша держава, на жаль, посідає друге місце серед європейських країн, поступаючись лише Португалії. Внаслідок отруєнь, дорожньо- транспортних пригод, аварій і травмувань у побуті Україна щодня втрачає майже біля 190 громадян, з них - 140 осіб працездатного віку та 5 дітей до 14 років.

Тому важливо, враховуючи вищезазначене, проводити цілеспрямовану роботу щодо інформаційно-просвітницької та пропагандистської роботи серед населення.

Джерела

1. Кодекс цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 р № 5403 - VI.

2. Захист і самопоміч у надзвичайних ситуаціях» посібник для самостійного вивчення населеннямспособів захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення. С.І. Осипенко, О.В. Ткач. - К., 2019. - 48 с.

3. ДСТУ 5058:2008. Київ ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ 2007. Н. Корепанова, С. Осипенко, Р. Швець; А. Ющенко.

4. Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях. Затверджено постановою КМ України 26.06.2013 № 444.

5. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368;

6. Stefanovichl. Stefanovich Р. TheUScivil - Defensesystem. Наукова стаття у Збірнику наукових праць VI Міжнародної науково-практичної конференції “Europeanscientific discussions», 25-27 апреля 2021 года Рим, Италия. UDS 001.1, ISBN 978-88-32934-02-1, P. 127-132.

7. Корінний В. І.Стефанович І. С. Стефанович П. І. Гуць В. М. «Цивільний захист», курс лекцій для студентів усіх спеціальностей. Київ, видавництво КНУБА, 2018. - 208 с.

8. Стеблюк М. І. Цивільна оборона та цивільний захист: підручник - 3-тє вид., стер. - К.: Знання, 2013. - 487 с.

9. Стефанович І. С., Стефанович П. І., Корінний В. І. Особливості Цивільного захисту міста. Наукова стаття у Збірнику матеріалів наукових праць IV Международної научно-практическої конференціїTOPICALISSUESOFMODERNSCIENCE, SOCIETYANDEDUCATION Proceedings of IV International Scientific and Practical Conference Kharkiv, Ukraine 1-3 November 2021, ISBN 978-966-821985-6 , С. 1402.

10. Савченко А. М., Стефанович І. С., Стефанович П. І., Козаченко А. Ю. Навколишнє середовище і здоров'я людини. UDC 01.1 Наукова стаття у Збірнику матеріалів The 12th International scientific and practical conference “Actual issues of the development of science and ensuring the quality of education» (March 28 - 31, 2023) Florence, Italy. International Science Group. 2023. 428 pM. 415-422, ISBN - 979-888955-323-6 , DOI - 10.46299/ISG.2023.1.12.

Размещено на Allbest.ru